1.

Суспільно-побутове красномовство — це влучне, гостре або урочисте

слово стосовно якоїсь важливої події у приватному житті або певної
ситуації.
Найчастіше такі виступи бувають імпровізаціями, які не готуються
заздалегідь. Це невеликі, лаконічні тексти, що не вимагають обов'язкової,
риторики твердої схеми побудови (вступ, основна частина, висновки).
Логічна основа тут може бути послаблена; панує емоційна стихія.
тост – цілковито народний витвір, частина фольклору. Він має бути
веселим, пронизаним гумором, максимально індивідуалізованим. Не
припускає ніякої критики. Атрибутами цієї промови є сердечність,
побажання здоров’я, добра, успіхів
Згідно з прийнятою зараз в Україні традицією перший тост виголошується з
приводу зустрічі, наприклад, поздоровлення іменинника на день народження.
Другий тост виголошується на честь батьків чи, якщо приводом стала якась
подія, то на честь людей, які її організували. Третій тост традиційно
виголошують чоловіки на честь жінок, при цьому, як правило, чоловіки
встають і п'ють стоячи. Втім, ця традиція хоча й досить поширена, але не
жорстка, і її часто не дотримуються. В багатьох товариствах існують свої
традиційні тости.
Найімовірнішим є походження тостів від стародавньої
форми жертвоприношень — узливання. Як жертву Богам люди виливали
алкогольний напій на землю і зверталися до них з проханнями. саме тому
казали : «п'ю за». Спадком узливань є такі очевидні форми, як наливання
напоїв так, щоб лилося через край, розбивання келихів з шампанським і у
виродженій формі «чокання».
Друга версія

Згідно з такою версією, це слово своїм походженням зобов’язане латинським

tostus – “хліб” (за англійською традицією тостом називається скибочку
підсмаженого хліба).

Нібито в старовину стародавні римляни на своїх застіллях занурювали

підсмажений шматочок хліба в вино або інше хмільне пиття, щоб той набув
хлібний запах. піднімаючи кубок, вимовляти невеличкий монолог,
підкреслює важливість моменту.
тости промовляють як під час радісних подій, так і за скорботним столом.
Мешканці Карпат – гуцули – мають давню традицію: пити однією чаркою по
колу, промовляючи при цьому класичне віншуванн. Якщо приходять до
господаря додому, то господар починає, а потім п’ють за сонцем, хто як
сидить».
«Бере гуцул стакан з горілкою, і до кого він хоче пити, тому й каже: «Дай
Боже!», а та людина відповідає «Пий здоров
Колись давно пили однією склянкою, і один одному наливали.
Напевно, найвідоміший український тост – «Будьмо!». Як він міг виникнути,
розповів історик, директор Науково-дослідного інституту козацтва Тарас
Чухліб. «Як би там не говорили, що «будьмо» - це вітчизняний винахід, але
все-таки він прийшов до нас з Європи через Чехію, через Польщу. У нашому
випадку це «будьмо здорові» трансформувалося в «будьмо».. Хоча не було
магнітофонів, щоб записувати, що ж там за столами говорили. Однак є описи
бенкетів, які влаштовував Богдан Хмельницький. Такі описи зробив
венеційський посол Альберто Віміна в 1650 році.
Споживайте відповідально і не пийте без тостів!
1. Перший тост – За кримский мост!
2. Тост номер два – За крейсер москва!
3. Третю повну – За бавовну!
4. Всі кому налили – п’ють за Збройні сили!
5. Вип’єм дружно – За Залужного!
6. Вип’єм знову – щоб їб@шив Вова!
7. Раз хазяйка налилА – не чокаясь За х@йла!
8. За синєє небо, за жовті поля, за світ у якому нема моск@@@!
9. Вип’єм в дорогу за Перемогу!
10. А перед тим як вийти в двері, За хазяїв і волонтерів!
Мляві й похмурі, ми сидимо понурі. Щоб радість відродити, треба чарку
накотити!
На кінець моєї доповіді я б хотіла розказати Як і коли виник тост « на коня»
тому що у моєму колі спілкування я його чую часто і мені здавалося що
такий вислів пішов від козаків
у вересні 1919 році день появи найпопулярнішого тосту, тому що саме тоді
радянська газета «правда» Опублікувала плакат із зображенням чоловіка у
формі на коні із шаблею а над ним напис «пролетар на коня» а під малюнком
було написано що робітнича революція має створити червону кінноту і
кожен комуніст має стати кавалеристом. Згодом гасло трансформувалось у
тост яким завершують посиденьки.