У роки Другої світової війни – помічник із правом наступництва митрополита.

Від 11
листопада 1944 – митрополит Галицький, архієпископ Львівський та єпископ
Кам’янець-Подільський. 11 квітня 1945 заарештований за "ворожу діяльність проти
УРСР, співпрацю з німецько-фашистськими окупантами". На вимогу світової
громадськості 1963 звільнений і депортований до Ватикану. У грудні 1963 призначений
членом Конгрегації(сукупність, союз або організація монастирів, які дотримуються
однакового статуту) східних церков. Заснував Український католицький університет св.
Климентія Папи в Римі, філії якого діяли у Вашингтоні, Лондоні, Чикаго, Філадельфії. Із
1965 – кардинал, із 1975 – патріарх УГКЦ (Українська греко-католицька церква). Сліпий
– учасник багатьох євхаристійних конгресів, значну увагу приділяв спілкуванню із
українською діаспорою. На кошти Сліпого придбано приміщення для Українського
вільного університету (1976), побудовано собор Святої Софії (Рим, 1969). З його
ініціативи придбано і відновлено парафіяльний храм Жировицької Божої Матері,
засновано монастир студитів у Кастель-Гандольфо (біля Риму). Наукова і пастирська
спадщина Сліпого налічує 14 томів, виданих у 1968–1996 – «Твори Патріярха і
кардинала Йосифа». 1992 Сліпий перепохований у Святоюрському соборі у Львові. У
рідному селі Сліпого споруджується меморіальний комплекс.