Землетрус (або сейсмічний подія) - це природне явище, яке виникає внаслідок

раптового звільнення енергії внутрішньої Землі, яке призводить до вібрацій та

коливань земної поверхні. Ці вібрації можуть бути дуже слабкими і майже
непомітними, або ж дуже сильними, спричиняючи значні руйнування та жертви.
Землетруси можуть мати різну силу і глибину, і вони часто спостерігаються вздовж
сейсмічних поясів.

Сила Ріхтера (або шкала Ріхтера) - це шкала, що вимірює силу землетрусів. Вона була
розроблена американським сейсмологом Чарльзом Френсісом Ріхтером і
визначається на основі логарифмічного масштабу. За цією шкалою, землетруси
класифікуються за числовим значенням, де кожен бал Ріхтера відповідає певній силі
землетрусу. Наприклад, землетруси з балом 2.0 або менше вважаються слабкими і
маловідчутними, тоді як землетруси з балом 7.0 і більше можуть бути дуже
руйнівними.

Сейсмічні пояси - це регіони на Землі, де активність землетрусів є особливо

інтенсивною. Вони зазвичай розташовані на межах тектонічних плит, де ці плити
зіштовхуються, розсуваються або ковзають одна відносно іншої. Такі рухи призводять
до будівництва напруг у земній корі, і коли ця напруга визначається, вона може
спричинити землетрус. Деякі з найвідоміших сейсмічних поясів включають Перу-
Чилійський сейсмічний пояс, Тихоокеанський "Вогняний кільцевий" сейсмічний пояс
та Гімалаїський сейсмічний пояс.

Сучасна сейсмічність України пов'язана з її геологічною будовою, локальними

процесами в земній корі і літосфері, а також з глобальною динамікою тектонічних
плит. Сейсмоактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні. Це зони:
Закарпатська, Вранча (Румунія), Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська.
У сейсмічному відношенні найбільш небезпечними областями в Україні є
Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.
Сейсмічна небезпека Одеської області зумовлена осередками землетрусів у масиві гір
Вранча та Східних Карпат у Румунії. Починаючи з 1107 року до сьогодні там мали місце
90 землетрусів з інтенсивністю 7-8 балів.
 Вулкан - це геологічна формація, яка утворюється, коли розплавлена магма,
гази, пари та інші матеріали викидаються з надкорових глибин в поверхневі шари
Землі через виверження.
За активністю, вулкани можна класифікувати наступним чином:
1. Активні вулкани: Це вулкани, які недавно виявили ознаки активності, включаючи
виверження лави, газів, попелу тощо.
2. Сплячі вулкани: Сплячі вулкани вже не виявляли ознак активності протягом
значного часу, але вони можуть прокинутися в майбутньому.
3. Екстинктні вулкани: Екстинктні вулкани це ті, які вже не мають потенціалу для
виверження і не виявляли ознак активності протягом дуже тривалого часу.
Розпізнати вид вулкану та його активність можна наступними способами:
1. Моніторинг сейсмічної активності: Сейсмічні станції виявляють підземні труси,
які можуть бути ознаками активності вулкану. Збільшена сейсмічна активність
може свідчити про наближення виверження.
2. Газовий аналіз: Моніторинг газового викиду вулкану може надати інформацію
про тип магми, що наявна у вулкані, і можливість виверження. Збільшена
концентрація газів, таких як сірководень, діоксид сірки, вуглекислий газ і інші,
може бути попереджувальним сигналом.
3. Візуальний моніторинг: Спостереження за вулканом з використанням наземних
камер, дронів або супутникових знімків допомагає визначити зміни у вигляді та
структурі вулкану. Виявлення нових тріщин, кратерів або викидів лави може
свідчити про активність.
Продукти виверження вулкану можуть включати:
1. Лаву: Розплавлена магма, яка виливається на поверхню.
2. Попіл: Дрібні частки породи і мінералів, які розсіюються повітрям під час
виверження.
3. Гази: Різні гази, такі як водень, вуглекислий газ, сірководень та інші.
4. Пісок і каміння: Дрібні та крупні частки порід, які викидаються вздовж з лавою.
5. Пірокластичні потоки: Суміш газів, попелу, каміння та інших матеріалів, яка
рухається вниз від вулкану з високою швидкістю і може завдає значних
руйнувань.
Причиною зсуву може бути: перезволоження грунту дощовими опадами,
танення снігів, землетруси, підмив схилів та непродумана діяльність людини
(вибухові та земляні роботи, вирубка лісу на схилах пагорбів та інше). Активізація
зсувів залежить від інтенсивності постачання грунту підземними та
поверхневими водами. Об'єм грунту, який зміщується під час зсуву, може
становити від декількох сотень до тисяч мільйонів кубометрів, а швидкість
коливається від декількох метрів на рік до декількох метрів на секунду.
Яких небезпек слід очікувати від зсувів: руйнування і завалення житлових та
виробничих будівель, потенційно небезпечних об'єктів, інженерних та дорожніх
споруд, магістральних трубопроводів та ліній електромереж, систем
життєзабезпечення, а також травмування та загибель людей. Крім того, зсуви
створюють умови для перекриття рік, внаслідок чого можуть виникати
катастрофічні паводки.