1

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
з практичного заняття для студентів

Навчальна дисципліна «Пропедевтика внутрішніх хвороб»

Заняття № 10: «Алергічні хвороби. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика

та принципи лікування. Роль стоматолога у профілактиці».

Курс: 4 Факультет: стоматологічний

Спеціальність (шифр, назва): 14.01.02 - внутрішні хвороби

Затверджено на методичній нараді

кафедри « 27 »__серпня_2021 р.
Протокол № 1.
Зав.кафедри, проф._____Якименко О.О.
/підпис/

Одеса – 2021 р.
 2

Тема практичного заняття №10. «Алергічні хвороби. Етіологія, патогенез,

клініка, діагностика та принципи лікування. Роль стоматолога у
профілактиці»- 2 год.

1. Актуальність теми:

Алергічними вважаються захворювання, які виникають внаслідок

підвищеної чутливості імунної системи до алергена (антигена) за умов
повторного контакту з ним організму та характеризуються ушкодженням
власних клітин та тканин організму. Останніми роками поширеність алергічних
захворювань значно підвищилася, особливо в економічно розвинутих країнах,
що зумовлено декількома обставинами: змінами структури інфекційної
захворюваності, спадковими факторами, факторами навколишнього
середовища. Так, поліпшення якості життя, зниження захворюваності
інфекційними та вірусними захворюваннями у дитинстві, призводить до
посилення функції Т-хелперів 2 го типу та схильності до розвитку алергічних
реакцій у майбутньому. Встановлено, що генетична схильність до алергії має
полігенний характер, а підвищення забрудненості навколишнього середовища
також посилює функцію Т-хелперів 2 го типу, продукцію IgE та прозапальних
цитокінів,

Механізми розвитку алергічних реакцій

За першим контактом з алергеном (антигеном) у чутливому організмі

утворюються антитіла або цитотоксичні Т-лімфоцити на цей алерген.
Потрібний певний час для зміни реактивності імунної системи. За повторним
контактом з клітин імунної системи, базофілів, еозинофілів, тучних клітин
вивільняється велика кількість біологічно активних речовин, які ушкоджують
інші клітини та тканини. Ці ушкодження обумовлюють появу патологічних
клінічних ознак алергічних хвороб. Отже, виділяють три стадії алергічної
реакції: імунна — триває від моменту первинного контакту імунної системи з
алергеном до розвитку сенсибіліза ції; патохімічна — включається при
повторному контакті імунної системи зі специфічним алер геном і
характеризується вивільненням великої кількості біологічно активних речовин;
патофізіологічна — характеризується порушенням функціонування клітин і
тканин організму аж до їхнього ушкодження під впливом біологічно активних
речовин, які вивільняються клітинами імунної системи у патохімічній стадії.
Існує ще і четверта, клінічна стадія, що завершує патофізіологічну і є її
клінічним проявом. Таким чином, імунна система реалізує імунну відповідь,
гуморальні та клітинні реакції як захисні, які спрямовані на підтримку імунного
гомеостазу, але у деяких випадках може викликати ушкодження клітин та
тканин організму. Ці реакції називають алергічними або реакціями
гіперчутливості. За швидкістю розвитку, типом антитіл або Т-лімфоцитів, які
беруть участь у алергічній реакції, та місцем розвитку розрізняють чотири типи
 3

цих реакцій (за Джелом та Кумбсом, 1964), а останніми роками виділяють ще й

п’ятий тип.

І. Анафілактичний тип реакцій гіперчутливості (алергічні реакції

негайного типу).

Цей тип зумовлений утворенням особливого типу антитіл, що належать

до IgE (реагінів) та мають високу аффінність до тканинних базофілів (тучних
клітин) та базофілів периферичної крові. Ці антитіла називають
гомоцитотропними. Повторний контакт із специфічним алергеном призводить
до зв’зування з IgE, внаслідок чого відбувається дегрануляція базофілів з
вивільненням біологічно активних речовин: серотоніну, гістаміну,
простагландинів, анафі лотоксинів, лейкотрієнів та ін. Патофізологічна стадія
реакцій гіперчутливості І типу характеризується такими властивостями:
підвищенням проникності мікросудин, вихідом рідини з судин, розвитком
набряку, серозним запаленням, посиленням утворення слизових екскретів.
Класичними клінічними проявами цього типу реакцій є анафілактичний шок,
риніт, бронхіальна астма, набряк Квінке.

ІІ. Цитотоксичний тип реакцій гіперчутливості. Реалізується

гуморальними антитіла ми IgG та IgМ. Антигенами можуть бути клітини
організму або позаклітинні структури, наприклад, антигени базальної мембрани
ниркових клубочків, які починають виявляти аутоантигенні властивості.
Підсумком імунної відповіді є утворення імунних комплексів на повер хні
клітин та тканин, які призводять до активації комплементу та фагоцитозу. На
патохімічній стадії активація комплементу супроводжується опсонізацією,
активацією міграції запальних клітин, посиленням фагоцитозу, вивільненням
гістаміну, кінінів. Активація нейтрофілів, моноцитів, еозинофілів призводить до
вивільнення лізосомальних ферментів, підтрим ки вільнорадикального
окислення ліпідів клітинних мембран. Цей тип алергічних реакцій лежить в
основі аутоімунної гемолітичної анемії, аутоімунного тиреоїдиту,
медикаментозного агранулоцитозу, тромбоцитопенії, гломерулонефриту.

ІІІ. Імунокомплексний тип реакцій гіперчутливості. Характеризується

також участю антитіл IgG та IgМ, але на відміну від попереднього, ці реакції
відбуваються не на поверхні клітин, а з розчинними антигенами, тобто
антигенами, що знаходяться у крові та міжклітинній рідині. Внаслідок цього
утворюються циркулюючі імунні комплекси, які при фіксації у мікросудинах
призводять до активації комплементу, вивільнення лізосомальних ферментів,
біологічно активних речовин, що зумовлюють ушкодження тканин.
Прикладами таких реакцій є сироваткова хвороба, феномен Артюса, алергійні
альвеоліти, гломерулонефрит, деякі варіанти медикаментозної та харчової
алергії.
 4

ІV. Реакції гіперчутливості уповільненого типу. В основі цього типу

реакції лежить взаємодія цитотоксичного сенсибілізованого Т-лімфоцита зі
специфічним антигеном, що призводить до вивільнення з Т-клітин
різноманітних цитокінів, які викликають прояви уповільненої гіперчутливості.
Клітинний механізм включається за недостатній ефективності гуморального
механізму (при внутріклітинній локалізації збудника), а також тоді, коли
антигеном є чужерідні клітини (бактерії, гриби, трансплантовані тканини або
органи) чи змінені клітини самого організму (наприклад, при контактному
дерматиті). У випадку, коли дія Т-лімфоцитів спрямована на віруси чи
трансплантаційні антигени, відтворюються клітини з кілерною активністю.
Прикладом гіперчутливості уповільненого типу є алергічний контактний
дерматит, реакція відторгнення трансплантата, туберкульоз, лепра, протозойні
інфекції, мікози й т. ін.

V. Стимулюючий тип реакцій гіперчутливості. Характеризується тим,

що при цьому типі реакцій ушкодження клітин не розвивається, а, навпаки,
відбувається активація функції клітин. Особливістю цих реакцій є те, що в них
беруть участь антитіла, які не мають комплементзв’язуючої активності. Цей
імунний механізм лежить, наприклад, в основі розвитку дифузного токсичного
зоба. Наведена вище класифікація реакцій гіперчутливості дозволяє скласти
загальне уявлення про типи імунних реакцій, зрозуміти принципові відміни
механізмів, які лежать у їх ос нові, а також висвітлити можливі засоби
лікувального контролю за перебігом цих реакцій. Між тим, важливо уявляти,
що в механізмах розвитку окремих нозологічних форм можуть брати участь
декілька типів реакцій гіперчутливості.

Клінічні прояви алергічних реакцій.

1.Анафілактичний шок — це системна алергічна реакція негайного типу, яка

виникає в результаті швидкого масивного вивільнення медіаторів з тканинних
базофілів та базофілів периферичної крові при повторному контакті організму з
алергеном (антигеном).

2. Кропив’янка — поява на шкірі та слизових оболонках сверблячих, червоних

або рожевих плям та пухирів, що піднімаються над шкірою від декількох
міліметрів до десятків сантиметрів у діаметрі.

3.Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк) — ураження більш глибинних

шарів шкіри з утворенням набряку та почуттям болю або дискомфорту у місті
виникнення. Небезпечними для життя бувають набряки гортані з розвитком
асфіксії.

4. Алергічний риніт — це реакція слизової оболонки носа та його порожнин на

інвазію екзогенних алергенів. Розрізняють дві форми алергічного риніту:
сезонну (поліноз) та цілорічну.
 5

Етіологія: кліщі домашнього пилу, пилок рослин, спори грибів, алергени комах,
домашніх тварин, професійні алергени.

Патогенез: в основі риніту лежать реакції гіперчутливості негайного типу, що

реалізуються за участю IgE (І тип алергічних реакцій), пов’язані з
дегрануляцією базофілів та вивільненням медіаторів, які викликають
виникнення симптомів риніту.

Клініка: напад чихання, свербіж у носі, виділення з носа водянистого характеру;

часто супроводжується кон’юнктивітом, самопочуття погіршується вдень.

Захворювання найчастіше починається у дитинстві, у родині страждають на

інші атопічні захворювання.

Лікування: включає елімінацію алергенів, антигістамінні (алергоділ,

левокабастин), судиннозвужувальні препарати (нафтизин, псевдоефедрин) (в
тому числі локально — інтраназально), препарати кромоглікату натрію,
антихолінергічні препатати (іпратропію бромід) і кортикостероїди
інтраназально.

Алергічні ураження системи крові.

Гострі гемолітичні анемії — це імунні анемії, які пов’язані з імунною

відповіддю за типом антитілоутворення. Визначають три групи цих анемій:
пов’язані з тепловими автоантитілами, зумовлені холодовими автоантитілами
та пов’язані з прийомом ліків.

Найбільш тяжкою формою алергічного ураження кровотворної системи є

апластична анемія, яка є наслідком ураження стовбурних клітин кісткового
мозку та супроводжується значним зменшенням еритроцитів, лейкоцитів та
тромбоцитів — панцитопенією. У клінічній картині спостерігаються симптоми
анемії, беззахисності перед інфекцією, як при агранулоцитозі, та порушення
гемостазу як при тромбоцитопенії. В лікуванні хворих після елімінації алергену
перспективним є пересадка донорських стволових клітин.

Одним із тяжких ускладнень алергічних реакцій з боку клітин крові є значне

зменшення гранулоцитів: нейтрофілів, еозинофілів, базофілів аж до повної
відсутності — агранулоцитоз. Це відбувається за рахунок виникнення антитіл
або цитотоксичних лімфоцитів до цих клітин чи до клітин попередниць
гранулоцито-макрофагального ряду. Послаблення захисних реакцій призводить
до розвитку некротичних процесів у ротовій порожнині. Цей процес
супроводжується тяжким інфекційно-токсичним синдромом та може призвести
до смерті хворого. У лікуванні найбільше значення мають великі дози
кортикостероїдних гормонів та антибіотики широкого спектру дії.
 6

За значної тромбоцитопенії кількість тромбоцитів зменшується з нормальних

250 300 тис. /мкл до 20 тис. /мкл та нижче з виникненням кровотеч із слизових
оболонок та петехіальних крововиливів під шкіру та слизові оболонки, що
добре видно у ротовій порожнині.

Контактний дерматит.

Визначення. Це алергічна контактна екзема, яка найчастіше має професійний

характер.

У ролі етіологічних факторів можуть виступати сполучення хрому, нікелю,

епоксидні смоли, фенілендіамін, формальдегід, які входять до складу
різноманітних технічних растворів, лаків, фарб й т. ін. У патогенезі розрізняють
дві фази: сенсибілізація (первинна реакція) та ефекторна фаза (вторинна
реакція). Клінічні прояви дуже поліморфні: еритематоз, папули, везикули на
шкірі.

Діагностика. Для діагностики використовується аплікаційна проба.

Техніка постановки: на внутрішню поверхню шкіри передпліччя, попередньо

оброблену 70° спиртом, наносять марлечку, змочену в розчині алергену і,
паралельно, марлечку з розчинником. Оцінюють через 30 хв.

Лікування: єдиним засобом є усунення контакту з алергеном.

Медикаментозна алергія.

Визначення. Патологічна реакція на медикамент, в основі якої лежать

імунологічні механізми.
Згідно з сучасними уявленнями, виділяють такі види побічної дії лікарських
засобів.
Класифікація побічної дії медикаментозних засобів
I. Токсичні реакції:
1. Внаслідок передозування.
2. Пов’язані з уповільненням метаболізму терапевтичних доз лікарських
засобів.
3. Обумовлені функціональною недостатністю печінки чи нирок.
4. Віддалені токсичні ефекти (тератогенність, канцерогенність).
ІI. Суперінфекції і дисбактеріози.
III. Реакції, які пов’язані з масивним бактеріолізом під впливом лікарських
засобів.
IV. Реакції, які обумовлені особливою чутливістю до лікарських засобів:
1. Незвичайні реакції, відмінні від фармакологічних, які обумовлені, імовірно,
ензимопатіями.
2. Алергічні реакції.
 7

3. Псевдоалергічні реакції.
V. Психогенні реакції.
Алергічні реакції мають ряд важливих особливостей, що відрізняють їх від
інших видів небажаних впливів лікарських засобів. До цих особливостей
належать:
• Відсутність зв’язку з фармакологічними властивостями препарату.
• При первинному контакті з лікарським засобом алергійна реакція не
розвивається, що пов’язано з необхідністю розвитку сенсибілізації до нього
(період імунологічної стадії).
• За наявності сенсибілізації алергічна реакція може розвиватися у
відповідь навіть на незначні кількості препарату (порядку декількох
мікрограмів).
Практично будь який лікарський засіб може бути алергеном, за винятком
деяких хімічних речовин, що є природними складовими частинами біологічних
рідин (глюкоза, хлорид натрію й ін. )
Більшість лікарських засобів — прості хімічні речовини з молекулярною масою
менш 1000 D. Такого роду речовини небілкової природи є в імунологічному
відношенні, за рідкісним винятком, неповноцінними антигенами (гаптени).
Таким чином, для сенсибілізувального впливу вони повинні перетворитися в
повний антиген. У зв’язку з цим для розвитку медикаментозної алергії
необхідні, щонайменше, три етапи:
1. Утворення гаптену — перетворення лікарського препарату в таку форму, що
може реагувати з білками.
2. Кон’югація гаптену, що утворився з білком конкретного організму чи іншою
відповідною молекулою носієм, у результаті чого утвориться повний антиген.
3. Розвиток імунної реакції організму на комплекс, що утворився, гаптен-носій,
який став для організму чужорідним.
Більшість лікарських засобів піддається в організмі метаболічним
перетворенням. Це призводить до утворення сполук, які виділяються з
організму чи більш вже не розпадаються. Якщо в результаті біотрансформації
препарату утвориться речовина, що здатна з’єднатися з білком організму, то
при цьому утворюється передумова для сенсибілізації. Існує дуже багато
доказів більшої значущості такого роду метаболічних змін для розвитку
медикаментозної алергії, ніж первинна структура препарату. Особливостями
метаболізму пояснюється і той факт, що тільки у визначеного відсотка хворих
розвиваються алергічні реакції, а після лікування від основного захворювання в
багатьох випадках препарат взагалі може не викликати алергію. Можна
зрозуміти і такі випадки, коли медикамент протягом ряду років добре
переносився, а потім раптово викликав алергічну реакцію. Існуванням різних
шляхів біотрансформації лікарських засобів можна пояснити той факт, що
хімічно споріднені сполуки, наприклад саліцилат натрію та ацетилсаліцилова
кислота, мають різні сенсибілізувальні властивості і рідко дають перехресні
реакції. Поряд з реактогенністю гаптену, відіграє роль і здатність білків
організму до кон’югації. Різні білки мають цю властивість у неоднаковому
 8

ступені. Так, відомо, що багато видів присипок і мазей частіше викликають

сенсибілізацію при їхньому нанесенні на запалену поверхню шкіри. При
профілактичному застосуванні лікарських засобів алергічні реакції
розвиваються рідше, ніж при терапевтичному, наприклад при запальних
процесах. Поряд з цим, локалізація алергічної реакції на ліки залежить від
попередніх органних дефектів. Багато препаратів, як відомо, мають особливу
спорідненість з визначеними органами і клітками.
При розвитку імунної відповіді на лікарські засоби продукуються і гуморальні
антитіла (у тому числі IgE), і сенсибілізовані Т лімфоцити. Тому з погляду
імунопатогенезу у розвитку лікарської алергії можуть брати участь усі чотири
типи алергічних реакцій за Джелом та Кумбсом.

Стоматологічні аспекти алергічних хвороб.

При підозрі на алергічну природу захворювання слизової оболонки ротової

порожнини або тканин пародонта лікар стоматолог повинен ретельно зібрати
алергологічний анамнез. При цьому треба виявити можливий етіологічний
фактор —алерген, та так звані провокуючі або тригерні фактори та фактори
ризику: спадкові, середовищні, побутові, харчові, кліматичні, сезонні,
фізичні. Особливе значення має виявлення інших внутрішніх та алергічних
хвороб, професійних шкідливостей. Оцінка впливу антиалергічних
препаратів або елімінації алергену. Перед направленням до алерголога з
метою встановлення остаточного діагнозу хворого треба обстежити
лабораторно та інструментально: аналізи крові, сечі, мокроти, рентген
грудної клітини, носових пазух, пошук яєць гельмінтів у калі.
Встановлюючи природу алергену треба, по можливості, повністю ізолювати
його від пацієнта. Особливо це стосується лікарських препаратів, харчових
та промислових продуктів. При неможливості ізоляції проводиться
специфічна десенсибілізація в алергологічному відділенні лікарні. При
алергічних захворюваннях характер порушень залежить від типу алергічної
реакції.
Контактні глосити характеризуються тотальною гіперемією слизової
оболонки та язика, набряк язика, «полірований» вигляд із згладженими
сосочками. В деяких випадках має місце гіпертрофія грибоподібних сосочків,
що надає язику вигляд «малинового». Це найчастіше зумовлено місцевим
застосуванням пеніциліну («пеніцилінів» язик) та є проявом алергії 4 типу
(віддаленого). За тетрациклінової алергії язик вкрит сіро коричневим
нальотом, подібним «чорному волосатому язику», що потрібно
диференціювати з деякими гіповітамінозами, В 12 дефіцитною анемією та
хворобою Адісона. При прийомі інших медикаментів виникають ерозивно
виразкові прояви .
Набряк Квінке (ангіоневротичний набряк) — раптово виникаючий під
шкірний або підслизовий пухир, що супроводжується болем. Якщо він
 9

виникає на язиці або у горлі, може бути небезпечним для життя через
асфіксію.
Може супроводжуватися уртикарною висипкою. Кропив’янка (уртикарія) це
утворення червоних пухирів та плям на поверхні шкіри та слизових
оболонок, супроводжується зудінням та печією. Найбільш тяжкими є
поліморфна ексудативна еритема та епідермальний некроліз. Перша
характеризується виникненням різноманітних висипок з ексудацією, а другий
— відслоненням епідермісу та виникненням ерозій та виразок на слизових
оболонках.

В лікуванні алергічних захворювань найбільше значення мають

глюкокортикоїдні гормони, антигістамінні препарати Н1 блокатори рецепторів
до гістаміну, які зараз нараховують вже два покоління: перше покоління
(димедрол, супрастин, фенкарол, тавегил та ін.). Їхня особливість — наявність
седативної та інших неприємних дій. Друге покоління (гістадил, кларитин,
цетиризин та ін.) — не мають седативного ефекту.

В профілактиці алергічних захворювань особливе місце займає боротьба за

чистоту навколишнього середовища. Вживання екологічно чистих продуктів
харчування та води. Запобігання контакту з потенціальними алергенами.
Вживання медикаментів, особливо, антибіотиків, за суворими показниками.
Рання діагностика та лікування проявів алергії у дитинстві. Лікарі всіх
спеціальностей повинні суворо дотримуватися правил збирання
алергологічного анамнезу перед призначенням медикаментозного лікування.

2. Цілі заняття:

2.1.Навчальні цілі
1. Знати етіологію, патогенез та класифікацію алергічних хвороб-
риніту,контактного дерматиту,медикаментозної алергії та 5 основних типів
алергічних реакцій .
2. Знати основні симптоми і синдроми при алергічних хворобах.
3. Знати принципи лікування алергічних хвороб.
4. Знати роль лікаря-стоматолога у діагностиці та лікуванні хворих
з алергічними хворобами.

2.2. Виховні цілі пов΄язані з:

1.Засвоїти основи деонтології і медичної етики при обстеженні хворих
з алергічними хворобами.
2.Ознайомитися з внеском вітчизняних вчених у вивчення проблем
хворих з алергічними хворобами.

2.3. Конкретні цілі:

- знати:
 10

1.Виділяти основні синдроми алергічних захворювань на підставі скарг,

даних анамнезу і фізикального обстеження.
2.Поставити попередній діагноз
3.Скласти схему діагностичного пошуку
4.Провести диференціальну діагностику за допомогою діагностичних
алгоритмів алергічних захворювань і сформулювати остаточний діагноз.
5.Обґрунтувати і скласти план лікування хворого.

2.4. На основі теоретичних знань з теми:

- оволодіти методиками /вміти/:
1.Збирати й оцінювати скарги, анамнез, робити фізикальне обстеження
хворих з алергічними хворобами.
2.Розпізнавати синдроми при алергічних захворюваннях.
3.Визначити необхідний обсяг і послідовність лабораторних і
інструментальних методів дослідження й інтерпретувати їхні результати.
4.Призначити диференційоване комплексне лікування алергічних хвороб.

3. Матеріали доаудиторної самостійної підготовки (міждисциплінарна

інтеграція).

Дисципліни Знати Вміти

1. Нормальна Суб'єктивні ознаки Інтерпретувати
фізіологія симптомів. Механізми морфологічний субстрат
2. Патологічна розвитку основних імунологічних змін.
фізіології симптомів і синдромів.

3.Патологічна Морфологічні зміни при

анатомії алергічних захворюваннях.

4. Латинська мова Латинську термінологію Застосувати латинську

термінологію

5. Пропедевтика Ціль, задачі, методику Вірно зробити і оцінити

внутрішніх хвороб огляду, пальпації, перкусії і результати розпиту та
додаткових методів об’єктивних методів
досліджень. діагностики

4. Зміст теми (текст або тези), граф логічної структури заняття.

На початку заняття, після уточнення присутніх студентів, викладач
перевіряє орієнтуючі карти – 3-5 хв. Потім проводиться опитування студентів
з корекцією їх відповідей, одночасно розбираються тести – 5-7 хв. В
подальшому студенти відпрацьовують навики 20-25 хв. Студенти під
 11

керівництвом викладача працюють у палаті з хворими. Студенти з'ясовують

основні скарги хворих з їх деталізацією.
По закінченні розпиту хворого, на підставі отриманих суб'єктивних
даних робиться припущення про характер патологічного процесу. Потім, під
керівництвом викладача, студенти роблять об'єктивне дослідження
Потім в навчальний кімнаті студенти проводять аналіз отриманих
даних фізикальних методів дослідження, розбір даних лабораторних та
інструментальних методів дослідження хворих, дають їм клінічну оцінку,
формулюють діагноз.
Останні 10 хв. – розбір ситуаційних задач типа „КРОК- 2”,
розв’язування тестів з тем модуля 2, підведення підсумків з вказівкою
помилок при проведенні практичних навиків, озвучення теми наступного
заняття.

5. Матеріали методичного забезпечення заняття.

5.1. Завдання для самоперевірки вихідного рівня знань-вмінь /з наданням у

кінці блоку завдань еталонів відповідей – задачі II рівня; тести різних типів
також з еталонами відповідей/.

ЗАВДАННЯ 1. У чоловіка 37 років при проведенні пієлографії за

допомогою верографіну виник свербіж шкіри, набряк обличчя,
запаморочення, страх смерті. АТ 70/40 мм рт ст., PS 130 / хв.. Дихання
шумне, хрипи чути на відстані, при аускультації дихання ослаблене,
поодинокі сухі хрипи. Який препарат необхідно ввести хворому у першу
чергу?
A Супрастин.
B. Преднізолон.
C. Сальбутамол.
D. +Адреналін
E. Еуфілін.

ЗАВДАННЯ 2. Хвора 20 років. Після того, як її вжалила оса розвинувся

набряк Квінке, на тулуб з'явилася висипка у вигляді бульбашок, папул.
Невідкладну допомогу потрібно почати з:
A+ Преднізолон, антигістамінні препарати
B Реополіглюкін, гемодез
C Норадреналін, мезатон
D Свіжозаморожена плазма, Σ-амінокапронова кислота
E Гипотиазид, фуросемід
 12

ЗАВДАННЯ 3. Хвора 32-х років, фармацевт, працювала з анестезином.

Через 5 днів на кистях з'явилася індурація шкіри і еритема. Встановіть
діагноз.
A+ Дерматит контактний алергічний
B Атопічний дерматит
C Псоріаз
D Геморагічний васкуліт
E Пігментна кропив'янка

ЗАВДАННЯ 4. У чоловіка 37 років при проведенні пієлографії за

допомогою верографина виник свербіж шкіри, набряк обличчя,
запаморочення, страх смерті. АД 70/40 мм рт ст., ПС -130 уд на хв. Дихання
шумне, хрипи чути на відстані, при аускультації дихання ослаблене,
поодинокі сухі хрипи. Який препарат необхідно ввести хворому в першу
чергу?
A+ Адреналін.
B Преднізолон.
C Лазикс
D Супрастин.
E Еуфілін.

ЗАВДАННЯ 5. Після укусу бджоли у хворого виник свербіж шкіри,

випадіння волосся, гавкаючий кашель, неспокій. Об-но: набряк губ, повік,
ціаноз. Яке з перерахованих ліків застосувати в першу чергу?
A+ Преднізолон.
B Адреналін.
C Еуфілін.
D Лазикс.
E Седуксен.

ЗАВДАННЯ 6. До лікаря звернулася жінка 35-ти років з ураженням

шкіри кистей і нижньої третини передпліччя у вигляді значного набряку,
гіперемії, везикул, мокнутія.Заболеваніе розвинулося після використання для
стирання білизни порошку «Лотос», яким хвора користується протягом
місяця. Раніше дерматологічних захворювань не було. Який найбільш
імовірний діагноз?
A+Алергічний дерматит
B Простий дерматит
C Токсико-аллергічний дерматит
D Мікробна екзема
E Обмежений нейродерміт
 13

ЗАВДАННЯ 7. Хворому 20 років для уточнення функціонального стану

нирок проводиться рентгенологічне дослідження з в / в введенням
кардіотраст . Наприкінці введення стан хворого різко погіршився , з'явилася
задишка , гіперемія шкіри , свербіж . АТ - 60 / 20 мм рт.ст. , Рs - 132/мін .
Аналогічне дослідження проводилося 3 місяці тому , побічних ефектів не
спостерігалося. Який найбільш імовірний діагноз ?
A.+ Медикаментозний анафілактичний шок
B. Ідіосинкразія до кардіотраст
С. Тромбоемболія легеневої артерії
D.Непритомність внаслідок стресу на проведену маніпуляцію
E.Інфаркт міокарда

5.2. Інформацію, необхідну для формування знань-вмінь можна знайти у

підручниках:
- основна
1. Березов В.М. та співав. Внутрішні хвороби / В.М. Березов, В.М.
Васильєв, Є.І. Дзись та ін.// Під редакцією проф. М.С. Расіна. - Полтава:
ЧФ «Форміка». – 2012 р. – 361с.
2. Передерій В.Г., Ткач С.М. Основи внутрішньої медицини.
Підручник для студентів ВМНЗ / В. Г. Передерій, С. М. Ткач. -
Вінниця: Нова книга, 2009. – 640с.
3. Пропедевтика внутрішньої медицини. Підручник для студентів
стоматологічних факультетів ВМНЗ IV рівня акредитації / К. О.
Бабкович, Е. І. Дзісь та ін. [Усього 14 авт.] / Під редакцією проф. М.С.
Расіна. - Вінниця: Нова книга. — 2014. — 208 с.
4. Середюк Н.М., Вакалюк І.П. Внутрішня медицина: Терапія /
Підручник для мед. ВНЗ.- Знання, 2010. - 688 с.
5. Внутрішня медицина : національний підручник / К. О. Бобкович,
Є. І. Дзісь, . В. М. Жебель [та ін.] ; за ред. М. С. Расіна. − Вінниця :
Нова Книга, 2015. – 325 с.

Додаткова:
1. Михайловська Н.С., Шальміна М.О. Основні методи обстеження хворих в
клініці внутрішніх хвороб. Симптоми та синдроми при захворюваннях
внутрішніх органів / Н. С. Михайловська, М. О. Шальміна // Збірка тестових
завдань для підсумкового модульного контролю. - Запоріжжя, 2013. - 65с.

2. Стрюк Р. И. Внутренние болезни:[учебник] //М.: ГЭОТАР-Медиа, 2013.-

544 с. -2013.
3. Сучасні класифікації та стандарти лікування розповсюджених
захворювань внутрішніх органів / Ред. Мостовий Ю.М. - Вінниця: ДП
«ДКФ», 2010. - 544 с.
 14

6.3.Орієнтуюча карта щодо самостійної роботи з літературою з

теми заняття.

№№ Основні завдання Вказівки Відповіді

п.п.
1 2 3 4
1. Дати визначення поняттям -
алергічні хвороби,антитіло,
антиген.
2. Дати характеристику
кожному з 5 основних типів
алергічних реакцій за
швидкістю розвитку,типом
антитіл або Т-лімфоцитів та
місцем розвитку.
3. Назвати характерні алергічні
хвороби для анафілактичного
типу гіперчутливості.
4. Назвати характерні алергічні
хвороби для цитотоксичного
типу гіперчутливості.
5. Назвати характерні алергічні
хвороби для
імунокомплексного типу
гіперчутливості.
6. Назвати характерні алергічні
хвороби для уповільненого
типу гіперчутливості.
7. Назвати характерні алергічні
хвороби для стимулюючого
типу гіперчутливості.
8. Алергічні хвороби – роль
лікаря-стоматолога у
профілактиці.

7. Матеріали для самоконтролю якості підготовки.

7.1. Питання для самоконтролю

1. Описати клінічні форми і прояви алергічного риніту.
2. Описати клінічні прояви контактного дерматиту та причини їх
виникнення.
3. Описати клінічні прояви медикаментозної алергії.
 15

4. Охарактеризувати типи перебігу медикаментозної алергії.

5. Змоделювати скарги хворого з алергічними хворобами.
6. Охарактеризувати зміни слизових оболонок при алергічному риніту.
7. Описати можливі зміни в порожнині роту при медикаментозній алергії.
8. Назвати основні групи препаратів, що найбільш часто викликають
медикаментозну алергію.
9. Невідкладна допомога при алергічних хворобах.

7.2. Тести для самоконтролю з еталонами відповідей.

7.3. Задачі для самоконтролю з відповідями.
Задача 1.
Через 1 хвилину після проведення торусальної анестезії 2% розчином
новокаїну 4 мл. з приводу видалення зубу, хворий почав скаржитися на
відчуття утруднення дихання. Під час огляду встановлено, що верхня та
нижня губа набрякнули, слизова оболонка гортані і порожнини рота також
набрякла, різко гіперемійована. Яке ускладнення виникло у цього хворого?
A. +Набряк Квінке.
B. Інтоксикація анеститиком.
C. Анафілактичний шок.
D. Колапс
E. Гостра легенева недостатність.

Задача 2.
У больного 30-ти лет при лечении пульпита 25 в качестве обезболивающего
средства использовали 2\% лидокаин. Через несколько минут после нъекции
появилось “одеревенелость языка”, удушье, тяжесть за грудиной, сухой
кашель, цианоз, общее беспокойство, судороги. АД 90/60 мм рт.ст. Поставьте
наиболее вероятный диагноз.
A. +Анафилактический шок
B. Острая сердечная недостаточность
C. Обморок
D. Отек Квинке
E. Эпилепсия

Задача 3.
Дитина 5-ти років з'явилася на операцію з приводу короткої вуздечки язика.
Зовні ознак передопераційного страху немає. Після ін'єкції 0,5\% розчину
новокаїну в кількості 1,5 мл в дитини з'явився руховий неспокій, поклики на
блювоту, біль в животі. Об'єктивно: свідомість збережена, шкіра обличчя та
шиї гіперимійована, дихання прискорене, пульс частий. Який найбільш
імовірний діагноз?
A. +Алергічна реакція на новокаїн.
B. Больовий шок.
C. Серцево-судинний колапс.
 16

D. Запаморочення.
E. Передозування анестетика

Задача 4.
У больного 40 лет после производства анестезии по поводу удаления 27
внезапно возник отек мягких тканей лица, языка, мягкого неба. Затем отек
распространился на гортань, появилось удушье, дыхание стало шумным,
голос хриплым. Больной стал беспокойным. Какое осложнение развилось у
больного?
A. Отек Квинке
B. Коллапс.
C. Анафилактический шок.
D. Крапивница.
E. Интоксикация анестетиком.

Задача 5.
После проведения инфильтрационной анестезии 2 % раствором лидокаина по
поводу лечения пульпита 24 зуба мужчина 33 лет внезапно почувствовал
себя плохо, появилось затрудненное дыхание, загрудинные боли.
Объективно: резкая бледность кожных покровов, отечность губ и век, на лбу
холодный пот, сознание затуманено. Дыхание поверхностное, частое, с
хрипами. Пульс слабый, частый, тона сердца глухие. АД – 40/20 мм рт.ст.
Каков наиболее вероятный диагноз?
A. +Анафилактический шок.
B. Вазомоторный обморок.
C. Инфаркт миокарда.
D. Приступ бронхиальной астмы.
E. Стенокардия напряжения.

Задача 6.
При лечении пульпита 31 зуба у больной З., 27 лет, через несколько минут
после аппликационного обезболивания аэрозолем 10% раствора лидокаина,
появился значительный отек нижней губы и слизистой оболочки полости рта,
затрудненное дыхание, головная боль. Какое осложнение возникло у
пациентки?
A. +Отек Квинке
B. Крапивница
C. Химический ожог лидокаином
D. Спазм мышц гортани патогенной природы
E. Контактный аллергический хейлит

Задача 7.
Пацієнту 35 років виготовляються металокерамічні мостоподібні протези з
опорою на девітальні 14, 16,44, 47 зуби.Для препарування уступа лікарем
 17

була проведена аплікаційна анестезія 10\% розчином лідокаїну. Через 45

хвилин препарування пацієнт поскаржився на набрякання правої щоки,
язика, збільшення нижньої губи. Яка патологія розвинулася у пацієнта?
A. +Ангіоневротичний набряк Квінке.
B. Кропивниця.
C. Колапс.
D. Гіпертонічний криз.
E. Анафілактичний шок.

Задача 8.
У хворого Б., 38 рокiв, пiсля iн`єкцiї ампiцилiну раптово з`явилася рiзка
слабкiсть, запаморочення, головний бiль, дзвін у вухах, вiдчуття жару,
гiперемiя шкірного покриву, свербiж, уртикарний висип, спастичний кашель,
прискорене дихання, ЧСС-100/хв., АТ-70/30 мм.рт.ст. Який iмовiрний
дiагноз?
A. +Анафiлактичний шок
B. Кардiогенний шок
C. Токсико-iнфекцiйний
D. Геморагiчний шок
E. Гемотрансфузiйний шок

Задача 9.
Хворий Н., 30 років, у якого через 40 хвилин після укусу бджоли в губу
почали набрякати губи, повіки, голос став охриплим, з’явився “гавкаючий”
кашель, дихання стало утрудненим. Який стан розвинувся у пацієнта?
A. +Набряк Квінке
B. Кропив’янка
C. Анафілактичний шок
D. Бронхіальна астма
E. Контактний дерматит

8.Матеріали для аудиторної самостійної підготовки:

8.1. Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати під

час практичного заняття:
1. Оглянути хворого із ознаками алергічних хвороб. Оформити протокол
первинного огляду.
2. Сформулювати попередній діагноз. Пояснити, на основі яких ознак він
встановлений.
3. Змоделювати скарги, анамнез та дані об’єктивного обстеження хворого.
4. Скласти план обстеження оглянутого чи змодельованого пацієнта.
5. Дати клінічну оцінку наявним результатам обстеження пацієнта (за
даними історії хвороби). Скласти план лікування оглянутих пацієнтів.
 18

9. Інструктивні матеріали для оволодіння професійними вміннями,

навичками:

9.1. Методика виконання роботи, етапи виконання.

Кожен студент працює біля ліжка хворого: проводить опитування
пацієнта по органах і системах, збирає анамнез хвороби, анамнез життя;
проводить об’єктивний огляд в присутності викладача. В навчальній кімнаті
проводиться розбір хворого, ознайомлення з даними лабораторного та
інструментального обстеження даних пацієнтів.

10. Матеріали для самоконтролю оволодіння знаннями, вміннями,

навичками, передбаченими даною роботою.
10.1. Тести різних рівнів (або тести, які входять до складу банку для
ректорського контролю).
Вирішити ситуаційну задачу. У чоловіка 48 років після ін’єкції новокаїну
з приводу екстракції зуба, з’явилось відчуття жару, шум у голові та вухах,
закладеність носа, нудота. Об’єктивно: гіперемія шкіри, набряк повік. АТ
90/60 мм.рт.ст. Пульс ниткоподібний. Такий самий стан спостерігався 5
років тому після введення знеболюючого препарату, назви якого пацієнт
не пам’ятає.
1) Сформулювати попередній діагноз. Пояснити, на основі яких ознак
він встановлений.
2) Описати послідовність дій лікаря в даній ситуації.
3) Назвати усі основні причини, що можуть спровокувати такий стан.
4) Назвати медичну маніпуляцію, яку необхідно було провести, щоб не
виникло даного стану.
5) Назвати ускладнення даної патології

11.Тема наступного заняття. Залізодефіцитні анемії. Етіологія, патогенез,

клініка і діагностика. Принципи лікування. Роль стоматолога у
профілактиці..

12. Завдання для УДРС та НДРС з теми наступного заняття.

Підготувати реферат на тему: "Залізодефіцитні анемії: етіологія, патологія,
клініка, діагностика".

Методичні рекомендації склав доцент, Дець В.В.