Граматична правильність мовлення

Назвіть завдання формування граматичної правильності мовлення.

Наведіть зразки дидактичних вправ на формування граматичної
компетенції.
Діти дошкільного віку набувають граматичної компетентності у
процесі засвоєння граматичних норм рідної мови, тобто у процесі
оволодіння морфологічної і синтаксичної будови мови. Граматична
правильність мовлення, це вміння: від однієї форми утворювати
форми множини і однини, теперішнього, минулого і майбутнього
часу; відмінювати слова за відмінками та особами; вживати слова із
суфіксами та без них; засвоїти рід іменників, кличну форму
іменників; самостійно утворювати граматичні форми за аналогією;
будувати різні типи речень (прості, складні, складнопідрядні,
складносурядні).
Виділяють такі завдання з формування граматичної правильності
мовлення у дошкільників:

* Засвоєння основних способів словотворення: суфіксальний, префіксальний

тощо;
* Практичне засвоєння морфологічної системи рідної мови: рід, число,
відмінок, відміни, дієвідміни тощо;
* Вдосконалення синтаксичного боку мовлення: засвоєння різних типів
речення зі сполучниками та сполучними словами; речення з однорідними
членами, прямою мовою, правильна побудова речень;
* Вчити висловлювати одну й ту саму думку різними граматичними формами;
* Засвоєння правильної словозміни слів: відмінкові закінчення, узгодження
слів у реченні, чергування звуків в основі слів;
* Формування граматичного чуття рідної мови, чуття помилок, само корекції,
самоконтролю та взаємоконтролю мовлення.
Методи і прийоми формування граматичної правильності мовлення: -
дидактичні ігри; - мовленнєві вправи; - розповіді з використанням слів у
яких діти припускаються помилок; - переказ художніх творів; - читання
віршів; - розповідь за картинами, коректурними таблицями; - лінгвістичні
казки; - використання наочних моделей, символів. Найефективнішими
методами формування граматичної правильності мовлення є дидактичні ігри.
Їх класифікують залежно від того, яких граматичних помилок припускаються
діти. Це дидактичні ігри на: - відмінювання іменників множини у
давальному відмінку («Чого не стало?», «Кого ти бачиш?»); - відмінювання
іменників множини у називному відмінку («Що змінилося?», «Назви
предмети»); - відмінювання іменників однини і множини у знахідному
відмінку («Що я бачив?», «Про кого ця казка?», «Хто живе в лісі?»); -
вживання невідмінкових іменників («Слухаємо музику», «Одяг взимку»); -
відмінювання іменників, що вживаються тільки в однині або множині
(«Один і багато», «Що змінилось?»; - вживання прийменників («Куди
сховався собачка?», «Де що лежить?», «Куди покласти предмет?»). Важливий
метод розвитку граматичних навичок дітей - дидактичні вправи.
Для формування граматичної правильності мовлення у старшому дошкільному
віці використовують різні групи дидактичних вправ, які можна проводити з
використанням дидактичних картинок (предметних та сюжетних): - утворення
іменників за допомогою суфіксів: «Хто у нього мама?» (вовченя-вовчиця),
«Скажи одним словом» (машина що ріже овочі - овочерізка); - утворення
порівняльних ступенів прикметників (Навесні тепло, а влітку - тепліше); -
утворення іменників від дієслів (лікувати-лікар); - утворення споріднених слів
(ліс - лісник, лісовик, лісовичок, лісосмуга); - вживання часу дієслів: - Що я
зараз бачу? (ти, він, вона, вони, ми); - дидактичні вправи на вдосконалення
синтаксичного боку мовлення; - вправи на виправлення граматичних помилок.
Дидактична вправа на формування граматичної
компетенції «Плутанина»
Мета: вправляти дітей у правильному узгодженні іменників з прикметниками
в роді, числі і відмінку.
Матеріал: особисті речі дітей (шапочка, носовички, кашне, сумочки, ґудзик,
рукавиці тощо).
Хід гри. Розставляють 4 стільчики. До стільчиків підходять четверо дітей зі
своїми речами. Кожна дитина кладе свою річ на свій стільчик і виходить з
кімнати. У цей час вихователь швидко перекладає речі з одного місця на інше.
Входять діти. Вихователь пропонує їм взяти речі зі свого стільця і надіти за
призначенням (шапочку на голову, рукавиці на руки, носовичок покласти в
кишеню тощо). Діти помічають чужі речі, але виконують завдання. Вихователь
просить розповісти, що змінилось: "У мене було червоне кашне, а тепер біле.
Шапка була синя, а тепер зелена". "Одна рукавиця не моя, в мене жовті, а це
сіра". Вихователь бере речі і запитує, чиї вони.