10-11 1

Г. Д.
Довгань
Інтернет-
р т-
т
підтримка
ідтримка
Географія
Г. Д. Довгань 6
Інтернет-
р т-
т
підтримка
ідтримка
СЕРІЯ Географія
Географія
Г. Д. Довгань
Інтернет-
підтримка
8 7
10 9
Інтернет-
рятівник 2.0
11 підтримка
У ВИЗНАЧЕННЯХ, ТАБЛИЦЯХ І СХЕМАХ
10 10
··
Основні поняття й терміни
·
Порівняльні та довідкові таблиці
Географія
Рисунки, схеми, діаграми,
·· ·
картографічний матеріал
Довідкова інформація
·
·
···
Схеми, діаграми, картографічний матеріал
·
Електронний додаток
11 11
Вирушаючи у плавання океаном знань, згадайте про
довідники цієї серії. Посібники користуються постійним
підвищеним попитом і витримали понад десять видань.
Вони розроблені таким чином, щоб можна було
повторити вивчене, систематизувати й узагальнити знання
з будь-якого предмета шкільного курсу.
·· Алгебра і початки аналізу
··
Англійська мова
Біологія
··
Всесвітня історія
Географія
··
Геометрія
Економіка
··
Інформатика
Історія України
··
Німецька мова
Правознавство
··
Російська мова
Українська мова
··
Фізика
Французька мова
Хімія
НАВЧА
УС І К Н И Г И Т У Т !
ОДИЧНА ЛІТЕРАТУРА
·· Порівняльні та довідкові таблиці
··
ranok.com.ua Схеми, діаграми, картографічний матеріал
e-ranok.com.ua
pochta@ranok.com.ua Довідкова інформація
(057) 727-70-90
Географія
10–11 класи
··Порівняльні та довідкові таблиці
··
УДК 911.3:30/33(075.3)
Д58
Серія «Рятівник 2.0»
Довгань Г. Д.
Д58 Географія у визначеннях, таблицях і схемах. 10—11 кл. /
Г. Д. Довгань. — Харків : Вид-во «Ранок», 2020. — 128 c. — (Се-
рія «Рятівник 2.0»).
ISBN 978-617-09-5996-6
У посібнику у стислій і наочній формі представлений обов’язковий мінімум
шкільного курсу з географії для 10—11 класів. Виклад теоретичного матеріа
лу дозволить учням найбільш ефективно повторити інформацію, системати-
зувати й узагальнити знання. У довіднику реалізовано компетентнісний під-
хід до навчання, що є необхідною умовою сучасного навчального процесу.
Видання буде корисним також при виконанні індивідуальних і домашніх
завдань, а також під час підготовки до самостійних і контрольних робіт.
Посібник має інтерактивну складову у вигляді QR-кодів, які містять по-
силання на електронні додатки.
Призначений для учнів та учениць закладів загальної середньої освіти,
а також абітурієнтів і вчителів.
УДК 911.3:30/33(075.3)
Навчальне видання Г109055У. Підписано до друку 25.10.2019.

Формат 60×90/16. Папір друкарський.
Серія «Рятівник 2.0» Гарнітура Шкільна. Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 8,0.
Довгань Галина Дмитріївна ТОВ Видавництво «Ранок»,
вул. Кібальчича, 27, к. 135, Харків, 61071.
географія Свідоцтво суб’єкта видавничої справи
у визначеннях, таблицях і схемах. ДК № 5215 від 22.09.2016.
10—11 класи Для листів: вул. Космічна, 21а, Харків, 61145.
E-mail: office@ranok.com.ua
Редактор Н. П. Гур’єва Тел. (057) 719-48-65, тел./факс (057) 719-58-67.
Технічний редактор А. В. Пліско З питань реалізації: (057) 727-70-80.
Верстка І. А. Кожанова E-mail: commerce@ranok.com.ua
Регіональні представництва Київ – тел. (044) 229-84-01,
видавництва «Ранок»: e-mail: office.kyiv@ranok.com.ua
Львів – тел. (067) 269-00-61,
e-mail: office.lviv@ranok.com.ua
www.ranok.com.ua
© Г. Д. Довгань, 2020
ISBN 978-617-09-5996-6 © ТОВ Видавництво «Ранок», 2020
Папір, на якому надрукована ця книга:

безпечний для здоров’я з оптимальною білизною, відбілювався
та повністю рекомендованою без хлору,
переробляється офтальмологами p a p e r без діоксиду титану
Разом дбаємо про екологію та здоров’я

Географія: регіони та країни
ВСТУП
Курс «Географія: регіони та країни» вивчає територіальну організацію
світу, тобто розміщення об’єктів на якійсь території в певному порядку.
В основу курсу «Географія: регіони та країни» покладено регіональний
та країнознавчий принципи. У ньому подано загальну економіко-географічну
характеристику різних регіонів із їхніми специфічними особливостями.
Регіон світу — сукупність країн, які об’єднані виходячи з подібностей
у їхньому географічному положенні, історичному, економічному й соціаль-
ному розвитку, з огляду на сусідство і зв’язки між ними. За класифікацією
ООН найбільшими регіональними одиницями є макрорегіони: Європа, Азія,
Америка, Африка, Океанія. Вони, у свою чергу, складаються із субрегіонів.
Глобалізація (від фр. global — планетарний, всеосяжний) — процес зростання
взаємозалежності та взаємозв’язку країн у сучасному світі внаслідок посилення
всесвітньої економічної, політичної й культурної інтеграції та уніфікації.
Наслідки глобалізації в економіці

Позитивні наслідки Негативні наслідки
• Поширення ринкової економіки, • Різке зростання залежності
поглиблення міжнародного географіч- національних економік від світо-
ного поділу праці. вого господарства.
• Збільшення свободи підприємниць- • Нестійкість системи глобального
кої діяльності. ринку: економічна залежність країн
• Зростання економічної відкритості спричиняє перенесення кризових
країн. ситуацій з однієї країни до інших.
• Збільшення масштабів взаємовигід- • Концентрація все більших обся-
ної торгівлі. гів виробництва товарів і послуг
• Поширення досягнень науково-тех- у руках великих компаній із роз-
нічного прогресу та інших досягнень винених країн (ТНК).
цивілізації. • Поглиблення розриву в рівні
• Підвищення ефективності виробни- життя між «золотим мільярдом»
цтва, збільшення продуктивності праці, і найбільш відсталими країнами.
прискорення модернізації господарства. • Існування небезпеки скупову-
• Поширення сучасних стандартів вання іноземними компаніями
продукції та послуг. У різних країнах значної частини національного
світу з’являється можливість виробляти надбання окремих країн.
і споживати однотипні, якісні товари. • Розорення дрібних виробників
• Збільшення потоків інвестицій, які унаслідок конкуренції.
впливають на доходи жителів багатьох • Забезпечення невеликої кількості
країн і поступово зрівнюють зарплати. розвинених держав світовими сучас-
• Сприяння швидкому переміщен- ними технологіями, тоді як багато
ню виробничих і трудових ресурсів, країн, що розвиваються, залиша-
а також інформації, у тому числі еко- ються постачальниками сировини.
номічної, у масштабах усієї планети. • Ослаблення ролі уряду в регу-
• Прискорення темпів зростання жит- люванні економіки своєї держави.
тєвого рівня більшості населення країн, • Поширення стандартних видів
що розвиваються. продукції може призвести до зник-
• Сприяння об’єднанню країн світу для нення традиційних виробництв.
розв’язання глобальних проблем людства, • Посилення і наростання масш-
у тому числі енергетичної та продовольчої табів екологічних проблем
3
Політична карта світу
• У суспільній географії поняття «політична карта світу» використовують
у вузькому й широкому розуміннях.
• У вузькому розумінні політична карта світу — це географічна карта земної
кулі, на якій відображені всі країни і держави світу, їх кордони і столиці,
деякі інші географічні об’єкти, що мають важливе політичне значення (посе-
лення, шляхи сполучення тощо). У широкому розумінні політичною картою
називають сукупність різноманітних даних політичного змісту про країни та
регіони світу.
• Політична карта дуже динамічна, адже на ній відображаються кількісні
(об’єднання або розпад держав, територіальні надбання та втрати) і якісні
зміни (здобуття суверенітету, зміна державного устрою), які постійно відбу-
ваються в світі. На цій карті також позначають державні кордони, столиці
держав і найважливіші міста країн.
• Сучасна політична карта світу налічує близько 230 країн і територій, із
них — 194 держави (остання — Південний Судан, 2011 р.).
Головні об’єкти політичної карти світу

Територія — це части- Країна — певна Держава — це
на земної поверхні, що має (окрема) частина земної суверенне політи-
певні просторові межі та поверхні з постійним ко-територіальне
географічне положення. На населенням, природни- утворення, неза-
Землі виділяють такі тери- ми й антропогенними лежна країна
торії: ресурсами, яка обмеже- з публічною полі-
• території держав; залеж- на політичними межами тичною владою,
ні країни і території; (кордоном). Країна може що здійснюється
• спірні території; мати державний сувере- через систему спе-
• води Світового океану; нітет (незалежність) або ціальних органів
• територія Антарктиди бути залежною і установ
Склад державної території

Суходіл (материковий і/або острівний)
Внутрішні води — річки, озера, водосховища, канали в межах
суходолу, а також деякі морські води (акваторії портів, води бухт,
заток, проток, морів, береги яких повністю належать певній дер-
жаві)
Державна територія
Територіальні води — смуга вод в океанах, морях, затоках, про-

токах завширшки до 12 морських миль (приблизно 22,2 км) від
берегової лінії материка й островів, а також від лінії, що є межею
внутрішніх морських вод. (Конкретна ширина територіальних вод
визначається внутрішнім законодавством держави.)
Надра суходолу й шельфу під внутрішніми морськими та територі-
альними водами разом із наявними в них мінеральними ресурсами
Повітряний простір над суходолом, внутрішніми і територіальними
водами
Умовні території — морські судна й літаки під прапором певної
держави, що перебувають за її межами та дотримуються законо-
давства країни перебування, а також посольства певної держави
в інших країнах
4
Особливий статус має економічна зона держави — морський район, що
прилягає до її територіальних вод і поширюється на відстань 200 морських
миль (370 км) від берегової лінії або ж до межі континентального шельфу
в тих місцях, де він (шельф) перевищує ширину у 200 миль. В економічній
зоні прибережна держава має пріоритетне право на розвідування, експлуата-
цію та збереження природних ресурсів (мінеральних і біологічних), що є на
дні, у його надрах, у самій воді, а також на управління цими ресурсами
Форми організації (державний устрій) країн світу

Форма територіального устрою держави — спосіб її територіальної органі-
зації, який проявляється в особливостях її адміністративного устрою та поді-
лу владних повноважень між центральними й місцевими органами влади.
Сучасні країни світу є унітарними або федеративними.
Унітарна держава — форма державного устрою, за якої територія не має
у своєму складі утворень, що самостійно управляються. У ній діють єдина
конституція та єдина система органів державної влади (168 держав).
Федеративна держава — форма державного устрою, за якої територія
містить у своєму складі кілька утворень, що юридично мають певну само-
стійність. Федеративні одиниці (республіки, штати, землі, провінції), як
правило, мають власні конституції та органи влади (26 держав).
Конфедерація — союз незалежних держав, тимчасове державно-терито-
ріальне утворення. Центральна влада конфедерації координує діяльність
держав, які входять до її складу, у сфері зовнішньої політики, оборони,
економічної політики тощо (США в 1776—1787 рр.).
Форма правління — це спосіб організації верховної влади, який визначає
систему її вищих органів, порядок їх формування й особливості розподілу
повноважень між ними.
Дві основні форми держаного правління — монархія і республіка.
Держави у складі Співдружності — специфічна форма правління країн
колишніх домініонів Великої Британії. Серед країн Співдружності є Канада,
Австралія, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея тощо
Форми організації держави
Форми територіального Форми Форма політичного

устрою правління режиму
Монархія Республіка
Конфедерація
правління)
правління)
Федерація
Унітарна
(непряме
(пряме
необмежена парламентська
Держави у складі
(абсолютна)
Співдружності
президентська
теократична
мішана
обмежена
за національ-
географічним
за історико-
но-етнічним
принципом
принципом
(конституційна)
дуалістична
парламентарна
5
Республіка
Республіка — форма правління, за якої всі вищі органи влади або оби-
раються, або формуються загальнонародним представницьким органом —
парламентом. Загалом у світі 149 республік
Вид Характеристика Приклади
Парла- • Зосередження повноти державної Італія, Німеччина,
ментська влади в руках парламенту. Швейцарія, Канада,
• Всенародне обрання парламенту. Австралія, Індія
• Парламент обирає президента й фор-
мує уряд
Прези- Широкі повноваження президента, США, Аргентина,
дентська який є головою і держави, і виконавчої Бразилія, Мексика
влади. Всенародне обрання і парламенту,
і президента. Президент сам формує уряд
і непідзвітний парламенту
Мішана Парламентсько-президентська або пре- Франція, Польща,
зидентсько-парламентська, залежно від Росія, Україна
того, хто має більше владних повнова-
жень: парламент або президент
Монархія
Монархія — форма правління, за якої верховна державна влада фор-
мально (повністю або частково) зосереджена в руках одноосібного керівника
держави — монарха. Загалом у світі 30 монархій
Форма Характеристика Приклади
Необмежена Зосередження всієї повноти Катар, Оман, Свазі-
(абсолютна) влади в руках монарха ленд, Бруней, ОАЕ
Теократична Монарх одночасно є головою Ватикан, Саудівська
і церкви, і держави Аравія
Обмежена (конституційна)
Дуалістична Частина верховних державно- Кувейт, Бахрейн, Йор-
владних повноважень зосередже- данія, Марокко
на в руках монарха, частина нале-
жить представницькому органу
Парламен- Зосередження усієї повноти Велика Британія, Япо-
тарна влади в руках представницького нія, Бельгія, Швеція,
органу — парламенту; за монар- Данія, Ісландія
хом можуть зберігатися певні
владні повноваження
РОЗДІЛ I. ЄВРОПА
Тема 1. Загальна характеристика Європи
• Площа — 10,5 млн км2.
• Населення — понад 750 млн жите-
лів (включаючи населення європей-
ської частини Росії) — це приблизно
на
іч
10 % від загальної кількості населен-

вн
а
Пі
ня світу.
ідн
Сх
а
хідн
За
Південна
Головні особливості ЕГП

• Компактність території.
• Сприятливе приморське положення (крім окремих країн).
• Розташування на перетині міжнародних шляхів сполучення.
• Високий рівень інтеграційних процесів (28 країн входять до ЄС).
• Наявність осередків політичної нестабільності та військових конфліктів
(Косово, Придністров’я, схід України, Чечня тощо).
• Понад 20 країн входять до складу НАТО.
• Сусідні регіони володіють значними природними ресурсами.
Склад регіону (за класифікацією ООН)

Західна Європа Північна Європа Південна Європа Східна Європа
Австрія, Бель- Данія, Ірландія, Албанія, Андорра, Білорусь, Бол-
гія, Німеччи- Ісландія, Лат- Боснія і Герцегови- гарія, Угор-
на, Ліхтенш- вія, Литва, Нор- на, Македонія, Гре- щина, Поль-
тейн, Люксем- вегія, Велика ція, Іспанія, Італія, ща, Молдова,
бург, Монако, Британія, Фін- Мальта, Португалія, Росія, Руму-
Нідерланди, ляндія, Швеція, Сан-Марино, Ватикан, нія, Словаччи-
Франція, Естонія Словенія, Хорватія, на, Україна,
Швейцарія Сербія, Чорногорія Чехія
Сучасна політична карта Європи

• 44 держави.
Загальна
• Вісім залежних територій, що належать чотирьом держа-
характерис-
вам (Гернсі, Гібралтар, Шпіцберген та ін.).
тика
• Андорра перебуває під протекторатом Іспанії та Франції
• Об’єднання Німеччини.
Суттєві
• Розпад СРСР, Югославії, Чехословаччини.
зміни
• Зміна суспільного ладу в країнах Центральної та Східної
у XX ст.
Європи
7
• Республіки (32) (найдавніша — Сан-Марино, з 301 р. н. е.).
• Монархії (12): Андорра, Бельгія, Ватикан, Велика Бри-
Форма
танія, Данія, Іспанія, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако,
правління
Нідерланди, Норвегія, Швеція (крім Ватикану, усі — кон-
ституційні)
• Унітарні (38), деякі мають у складі автономні утворення
Форма тери-
(Україна, Іспанія, Данія, Фінляндія).
торіального
• Федерації (шість): Австрія, Боснія і Герцеговина, Бельгія,
устрою
Росія, Німеччина, Швейцарія
• Велика Британія (Шотландія).
• Іспанія (Каталонія, Країна Басків).
Прояви • Франція (Корсика).
сепаратизму • Сербія (Косово).
• Молдова (Придністров’я).
• Україна (ЛНР, ДНР)
Типи країн Європи за рівнем економічного розвитку

Високорозвинені країни Країни з перехідною економікою
1) Члени «Великої сімки» — Німеччина, Польща, Чехія, Словенія,
Франція, Велика Британія, Італія. Болгарія, Боснія і Герцегови-
2) Розвинені країни Європи: Австрія, Бель- на, Македонія, Словаччина,
гія, Данія, Ісландія, Люксембург, Нідерлан- Україна, Білорусь, Молдова,
ди, Норвегія, Фінляндія, Швейцарія, Шве- Росія та ін.
ція та ін.
Інтеграційні процеси в Європі

Європейський Союз (ЄС)
ЄС — найбільш потужне економічне та політичне регіональне об’єднання
в Європі та світі: ВВП (за ПКС) понад 20,9 трлн дол. (2017 р.), найвищі
показники в світі за рівнем якості життя та доходами населення; 28 євро-
пейських держав (включаючи Велику Британію, яка розпочала процес вихо-
ду з ЄС).
Перший крок у напрямку створення сучасного Євросоюзу був зроблений
у 1951 р.: ФРН, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Італія під-
писали договір про заснування Європейського об’єднання вугілля і сталі,
метою якого стало об’єднання європейських ресурсів із виробництва сталі
й вугілля. Цей договір набув чинності від липня 1952 р. Із метою поглиб
лення економічної інтеграції вищезазначені держави в 1957 р. заснували
Європейське економічне співтовариство (ЄЕС, Спільний ринок) і Європейське
співтовариство з атомної енергії. Найважливішим і найширшим за сферою
компетенції з цих трьох європейських співтовариств було ЄЕС. У 1993 р.
воно було офіційно перейменоване на Європейський Союз. На європросторі
проживає майже 516,2 млн осіб (станом на 2017 р.)
Основні цілі Головні напрямки діяльності Головні органи
• Створення умов • Спільна митна політика. • Європейська Рада —
для гармонійного • Ведення спільної однакової найвищий орган.
розвитку економі- документації щодо вантаж- • Рада європейських
ки держав-членів. них перевезень; руху осіб, міністрів.
послуг і капіталу.
8
Основні цілі Головні напрямки діяльності Головні органи
• Інтеграція еко- • Ведення спільної господар- • Європейська
комі-
номічної політики. ської і соціальної політики. сія — виконавчий орган.
• Підвищення • Забезпечення вільної кон- • Європейський парла-
рівня життя. куренції. мент — представниць-
• Тісніші всебічні • Уніфікація законодавства. кий орган.
зв’язки між дер- • Спільна валютно-фінансова • Європейський Суд.
жавами-членами політика • Європейський цент
ральний банк
Країни Шенгенської зони

Шенгенська зона — територія країн-учасниць Шенгенської угоди (була під-
писана в селищі Шенген у Люксембурзі в 1985 р.). Діє подібно до єдиної
держави з прикордонним контролем на зовнішньому кордоні — при в’їзді
та виїзді із зони, але без прикордонного контролю на внутрішніх рубежах
держав, що входять у цю зону. Включає 26 європейських держав: Австрія,
Бельгія, Данія, Фінляндія, Франція, Греція, Іспанія, Люксембург, Нідерлан-
ди, Німеччина, Португалія, Швеція, Італія, Естонія, Латвія, Литва, Мальта,
Польща, Чехія, Словаччина, Словенія, Угорщина, а також Норвегія, Іслан-
дія, Ліхтенштейн та Швейцарія (останні чотири країни Шенгенської зони не
є членами ЄС) та фактично ще три європейські «карликові» держави: Монако,
Сан-Марино, Ватикан.
Організація Північноатлантичного договору (НАТО)

Організація Північноатлантичного договору (North Atlantic Treaty Organiza-
tion, NATO) — міжнародна військово-політична організація, створена в 1949 р.
Україна була першою пострадянською країною, яка в 1992 р. приєднала-
ся до програми співробітництва з НАТО «Партнерство заради миру»
Формування НАТО
1949 р. 1952 р. 1955 р. 1982 р.
Бельгія, Канада, Данія, Франція, Греція, ФРН Іспанія
Ісландія, Італія, Люксембург, + Туреччина + +
Нідерланди, Норвегія, Португа-
лія, Велика Британія, США
1999 р. 2004 р. 2009 р. 2017 р.

+ Угорщина, + Естонія, Латвія, Литва, + Албанія, + Чорногорія
Польща, Словаччина, Румунія, Хорватія
Чехія Болгарія, Словенія
Усього: 29 країн
НАТО
штаб-квартира — Брюссель, Бельгія
Основні завдання Вищі керівні органи
• Гарантування безпеки країн- • Північноатлантична Рада — вищий
членів. орган організації.
• Боротьба зі світовим тероризмом. • Комітет оборонного планування.
9
Основні завдання Вищі керівні органи
• Об’єднання зусиль, спрямова- • Комітет ядерного планування.
них на організацію колективної • Міжнародний секретаріат.
оборони. • Військовий комітет.
• Підтримання стабільності в зоні • Міжнародний військовий штаб.
Північної Атлантики • Об’єднане військове командування
Рада Європи
Рада Європи — найстаріша в Європі міжнародна організація (1949 р.), до
складу якої входять 47 держав. Рада Європи сприяє співробітництву між чле-
нами організації в галузях: 1) стандарти права й законність; 2) права люди-
ни; 3) демократичний розвиток; 4) культурна взаємодія. Одним із найбільш
значних досягнень Ради Європи вважається розробка та прийняття Європей-
ської конвенції про захист прав людини й основних свобод. У 1995 р. до Ради
Європи вступила Україна.
Природні умови та ресурси

1. Рельєф.
2. Клімат.
3. Мінеральні ресурси.
4. Рекреаційні ресурси.
5. Водні ресурси.
6. Земельні ресурси.
7. Лісові ресурси.
Населення
Кількість населення окремих країн Європи на 2018 р. (млн осіб)
Німеччина 81,4
Велика Британія 65,9
Франція 65,2
Італія 59,9
Іспанія 45,9
Україна 43,8
Польща 38,6
Румунія 19,1
Нідерланди 17,1
Бельгія 11,5
Населення Європи
•Природний приріст — 0,9 ‰ (останнє місце серед регіонів світу).
•
Демографічні
Старіння населення (понад 20 % людей похилого віку).

•Перевищення частки жінок над чоловіками.
процеси
•Середня тривалість життя — 68—78 років (Східна Європа);

78—83 роки (інші субрегіони).
• Інтенсивні зовнішні та внутрішні міграції.
• Демографічна політика спрямована на підвищення народжува-
ності та залучення мігрантів
10
• Більшість належить до індоєвропейської сім’ї: романська
Етнічна та
структура
релігійна
слов’янська, балтійська та ін. групи.
• Панівна релігія — християнство (католицизм та протестантизм,
крім Албанії та Боснії й Герцеговини).
• Українська діаспора найбільша в Росії (4,4 млн осіб), Молдові
(0,6 млн), Білорусі (0,3 млн), Румунії (0,25 млн)
• Середня густота становить 71,4 особи/км2 (без урахування тери-
торії РФ — 100 осіб/км2).
• Найбільша густота в Нідерландах (408 осіб/км2), Бель-
гії (371 особа/км2), мікродержавах (зокрема в Монако — понад
15 тис. осіб/км2).
Розселення
• Рівень урбанізації у середньому становить понад 70 %, в окре-

мих країнах 90 % і більше (у Бельгії — 98 %, Ісландії — 94 %,
Нідерландах — 91 %, Люксембурзі — 90 %).
• Найбільші агломерації: Лондонська (12 млн осіб), Рейнсько-Рур-
ська (11 млн осіб), Московська, Паризька (понад 10 млн осіб кожна).
• Мегалополіси: Прирейнський, Англійський.
• Світові міста: Лондон, Париж, Амстердам, Брюссель,
Франкфурт-на-Майні, Мюнхен, Цюрих, Женева, Відень
• Потужний працересурсний потенціал за рахунок високої якос-
ті ЕАН (освіта, кваліфікація, працелюбність, відповідальність,
ресурси
Трудові
активність).
• ЕАН складає приблизно 45 %.
• У структурі зайнятості переважає сфера послуг.
• Міграційна політика розвинених країн спрямована на залучен-
ня робочої сили зі Східної Європи та Азії
Урбанізація — процес збільшення міських поселень і підвищення ролі міст

у розвитку суспільства.
Субурбанізація — процес зростання та розвитку приміської зони великих
міст, унаслідок чого формуються міські агломерації.
Рурбанізація — поширення міських форм та умов життя на сільські посе-
лення.
Джентрифікація — реконструкція й оновлення будівель у раніше непри-
вабливих частинах міста та асоційований з ними переїзд до району багатших
жителів (наприклад, Монмартр і Монпарнас у Парижі, Ноттінг-Хілл у Лондоні).
Особливості економіки країн Європи

• Для високорозвинених країн: переважання третинного секто-
ру; у промисловості переважання обробних виробництв, високий
Секторальна
структура
рівень технічної оснащеності, висока якість продукції; відкритість

економіки; високі обсяги експорту та імпорту.
• У країнах з перехідною економікою: зростання частки третин-
ного сектору у ВВП, зменшення значення інших секторів; збе-
рігається значення традиційних виробництв, у Росії — добувної
промисловості
• «Центральна вісь розвитку» охоплює територію Бельгії, Нідер-
структура
Терито-
ріальна
ландів, Люксембургу, значну частину Німеччини й Великої Бри-

танії, схід Франції, північ Італії, захід Австрії та Швейцарію.
• Найбільші промислові регіони Європи — Рур (Німеччина), Іль-
де-Франс (Франція), Великий Лондон (Велика Британія)
11
• Велика роль ТНК.
процеси та економіч-
• Найбільші ТНК: Брітіш Петроліум (Велика Британія) та
на глобалізація
Роял Датч Шелл (Нідерланди / Велика Британія) — видобуток
Інтеграційні
і переробка нафти, Нестле С. А (Швейцарія) — продукти харчу-
вання, «Даймлер АГ» (Німеччина) — виробництво автомобілів,
Водафон груп (Велика Британія) — тeлeкoмyнікaції, Новартіс
(Швейцарія) — фармацевтика, «Дойче телеком АГ» (Німеччи-
на) — тeлeкoмyнікaції, Тоталь (Франція) — видобуток нафти
і природного газу, переробка нафти, Телефоніка (Іспанія) —
тeлeкoмyнікaції
Первинний сектор економіки

Добувна промисловість
Власна ресурсна база Європи значною мірою виснажена, тому більшість
країн залежить від імпорту мінеральної сировини з інших регіонів світу
Провідні виробництва добувної промисловості Європи
Назва виробництва Країни
Вугільна Німеччина, Польща, Росія, Чехія, Україна, Іспанія
Нафтогазова Росія, Велика Британія, Норвегія, Данія, Нідерлан-
ди, Німеччина
Видобуток залізних Україна, Росія, Швеція, Франція, Люксембург
руд
Видобуток мідних руд Польща, Болгарія
Видобуток алюмініє- Греція, Франція, Хорватія, Боснія і Герцеговина,
вих руд Угорщина
Видобуток свинцево- Німеччина, Ірландія, Польща, Сербія, Болгарія,
цинкових руд Італія
Видобуток калійної Білорусь, Росія, Німеччина
солі
Сільське та лісове господарство

• За основними видами сільськогосподарської продукції більшість країн
регіону забезпечує власні потреби та експортує надлишки на світовий ринок.
У високорозвинених країнах переважають спеціалізовані високотоварні гос-
подарства, більшу вартість сільськогосподарської продукції дає тваринни-
цтво (крім Південної Європи). У країнах з перехідною економікою сільське
господарство здебільшого менш продуктивне, рівень механізації, хімізації
та агротехніки нижчий.
• Лісове господарство набуло найбільшого розвитку в скандинавських кра-
їнах, Фінляндії і на півночі Росії
Субрегіон Сільськогосподарська спеціалізація
Північна • Тваринництво (скотарство, свинарство, оленярство).
Європа • Рибальство (Норвегія, Ісландія).
• Рослинництво (кормові культури, пшениця, ячмінь, жито,
картопля)
12
Субрегіон Сільськогосподарська спеціалізація
Західна • Тваринництво (скотарство, свинарство, птахівництво).
Європа • Рослинництво (пшениця, кукурудза, картопля, цукровий
буряк, хміль), квітникарство (Нідерланди, Франція)
Південна • Рослинництво (пшениця, кукурудза, жито, овес, оливи, цукро-
Європа вий буряк, бавовник, фрукти, овочі, баштанні культури).
• Тваринництво (скотарство, свинарство, птахівництво, вівчар-
ство, розведення кіз)
Східна • Рослинництво (пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза,
Європа цукровий буряк, соняшник, овочі, фрукти).
• Тваринництво (скотарство, свинарство, птахівництво)
Вторинний та третинний сектори економіки

• Країни регіону займають провідні позиції у виробництві електроенергії та
багатьох видів продукції переробної промисловості, у першу чергу машино-
будуванні та хімічної індустрії.
• У сучасних умовах високорозвинені країни регіону почали проводити полі-
тику реіндустріалізації.
• Реіндустріалізація — розвиток наукоємних, сучасних виробництв на основі
досягнень науково-технічної революції. Основна увага приділяється фармацев-
тиці, виробництву медичного обладнання, комп’ютерної та телекомунікаційної
техніки, оптичних приладів, авіабудуванню і космічній техніці, виробництву
нових матеріалів.
Провідні виробництва обробної промисловості

Виробництва Продукція Найбільші країни-виробники
ТЕС (понад 55 %) Росія, Нідерланди, Польща
АЕС (понад 30 %) Франція, Швеція, Бельгія, Швейца-
рія, Україна, Словаччина, Угорщина
Електро- ГЕС (понад 60 %) Норвегія, Швеція, Фінляндія, Швей-
енергетика царія, Албанія
Альтернативна енерге- Німеччина, Нідерланди, Італія,
тика (ВЕС, СЕС, гео- Данія, Португалія, Ірландія, Іслан-
термальна, припливна) дія та ін.
Чавун, сталь, прокат Росія, Німеччина, Україна, Італія,
Чорна
Франція, Польща, Чехія, Швеція,
еталургія
м
Люксембург
Алюмінієва Франція, Греція, Хорватія, Угорщи-
на, Норвегія, Росія, Велика Брита-
нія, Іспанія, Польща, Словаччина
Кольорова
Мідна Польща, Болгарія, Сербія, Росія,
металургія
Іспанія, Німеччина, Бельгія
Інші метали Іспанія, Україна, Італія, Велика
Британія
13
Виробництва Продукція Найбільші країни-виробники
Легкові автомобілі Німеччина, Франція, Італія, Іспанія,
Швеція, Чехія, Словаччина
Вантажівки Чехія, Білорусь, Україна, Росія,
Болгарія, Румунія
Автобуси Угорщина, Україна
Морські судна Німеччина Данія, Іспанія, Італія,
Фінляндія, Росія, Польща, Хорватія
Машино Залізничне Росія, Німеччина, Франція, Австрія,
будування Швейцарія, Італія, Іспанія
Сільськогосподарське Німеччина, Франція, Нідерланди,
машинобудування Австрія, Росія, Польща, Білорусь
Авіакосмічне Франція, Німеччина, Велика Брита-
нія, Іспанія
Точне Німеччина, Велика Британія, Фран-
ція, Італія, Росія, Нідерланди, Фін-
ляндія, Чехія, Швеція, Польща,
Словенія, Україна
Пластмаси, синтетичні Німеччина, Італія, Франція, Росія,
волокна, синтетичний Велика Британія
каучук
Хімічна Мінеральні добрива Німеччина, Нідерланди, Норвегія,
промисло- Росія, Франція, Білорусь, Україна
вість
Ліки Німеччина, Швейцарія, Велика Бри-
танія, Бельгія та Франція
Парфуми Франція, Польща
Лісова та Лісоматеріали Росія, Білорусь
дерево
обробна про- Целюлоза, папір, кар- Норвегія, Швеція, Фінляндія
мисловість тон
Найважливіші складові сфери послуг Європи

• Розміщена майже третина всіх фінансових ресурсів світу.
• Масштабні міжнародні фінансові операції здійснюються у Великій
Фінансові
послуги
Британії, Німеччині, Нідерландах.

• Світові фінансові центри: Лондон, Париж, Цюріх, Амстердам,
Франкфурт-на-Майні.
• Офшорні послуги: Андорра, Ліхтенштейн, Люксембург, Монако,
Кіпр
• Розробка програмного забезпечення, забезпечення інформаційної
ІТ-послуги
безпеки, ІТ-аутсорсинг.
• Провідні виробники та експортери продукції комп’ютерного про-
грамування: Німеччина, Велика Британія, Франція, Ірландія, Укра-
їна, Росія, Іспанія, Білорусь
14
• Основний туристичний регіон світу (51 % міжнародних туристич-
них прибуттів).
Туризм
• Лідери за кількістю міжнародних туристичних прибуттів та за

доходами від туризму: Франція, Іспанія, Італія, Велика Британія,
Греція, Німеччина.
• Найбільш відвідувані міста: Лондон (18 млн туристів на рік),
Париж (16 млн)
• Розвинені всі види транспорту, у структурі пасажирообігу й внутріш-
нього вантажообігу розвинених країн найбільша роль автомобільного.
• Розвиток високошвидкісного залізничного транспорту.
Транспорт
• Найбільші морські порти: Роттердам, Антверпен, Лондон, Гамбург,

Генуя, Марсель, Гавр, Барселона.
• Аеропорти: у Хітроу (Лондоні), Шарль-де-Голль (Париж),
у Фракфурті-на-Майні.
• Найбільший річковий порт Європи і світу — Дуйсбург (Німеччина).
• Реалізація проекту Трансєвропейської транспортної мережі на
основі дев’яти транспортних коридорів
Зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами Європи

Європа посідає перше місце серед регіонів світу за обся-
гами зовнішньої торгівлі України. На країни ЄС припадає
третина торговельного обігу. Основні торговельні партнери:
Німеччина, Польща, Білорусь, Італія, Угорщина, Росія.
Тема 2. Країни Європи

Німеччина (Федеративна Республіка Німеччина, ФРН)
• Площа — 357,0 тис. км2.
• Населення — 81,4 млн осіб
Данія
(2018 р.).
• Столиця — Берлін.
• Загальний ВВП (2017 р., за
ПКС) — 4,15 трлн дол. (5-те місце
в світі).
Польща
1 • ВВП на душу населення —
2 50,2 тис. дол. (25-те місце).
3 Чехія • За ІЛР (2016 р.) — 4-те місце
(група країн із дуже високим індек-
Франція сом).
Австрія • Економічно високорозвинена дер-
Швейцарія
жава, країна «Великої сімки».
• Парламентська республіка, феде-
Цифрами на карті позначені
1 Нідерланди 2 Бельгія 3 Люксембург
ративна держава, що складається
з 16 земель.
• Розташована на території одного з трьох найважливіших світових еконо-
мічних центрів — Західної Європи.
15
• Наявність численних сусідів (по суходолу межує з дев’ятьма країнами),
більшість із яких мають високий рівень розвитку та входять до складу ЄС,
Франція є членом «Великої сімки».
• Сусіди є партнерами по НАТО або нейтральними державами (Швейцарія,
Австрія).
• Наявність незамерзаючих портів на берегах двох морів (Північного й Бал-
тійського), які є одними з найважливіших районів судноплавства у світі.
• Центральне розташування в регіоні, завдяки чому через територію Німеччи-
ни проходять важливі міжнародні транспортні коридори як меридіонального,
так і широтного напрямку.

1. Рельєф.
2. Клімат.
Населення
Демо- • Природний приріст — (–3,2 ‰). «Старіння нації».
графічна • Середня очікувана тривалість життя — 80,8 року.
ситуація • Сальдо міграції — 1,5 ‰ (робоча сила зі Східної Європи, Азії)
• Національна: німці — 91,5 %, інші — 8,5 % (турки, серби,
італійці, греки, євреї).
Струк- • Релігійна: протестанти — 27 %, католики — 29 %, мусуль-
тура мани — 4,4 %.
• Вікова: 13 % — 64,9 % — 22,1 %.
• Статева: 100 жінок/97 чоловіків
• Середня густота населення — 228 осіб/км2.
• Рівень урбанізації — 77,3 %.
Розсе
• Найбільші міста: Берлін (3,6 млн осіб); Гамбург (1,8 млн);
лення
Мюнхен (1,4 млн); Кельн (1,0 млн).
• Мегалополіс: Прирейнський
• ЕАН складає 45,4 млн осіб (2017 р.).
• Структура зайнятості: сільське господарство — 1,4 %, про-
Трудові
мисловість — 24,2 %, сфера послуг — 74,4 %.
ресурси
• Німці відомі своєю працьовитістю, акуратністю, практичністю,
пунктуальністю
Економіка
• Німеччина належить до найрозвиненіших постіндустріальних держав світу.
Порівняно з іншими постіндустріальними країнами її відрізняє висока частка
промислового сектору у ВВП За обсягом промислового виробництва країна
посідає четверте місце в світі після Китаю, США та Японії.
• Серед основних чинників економічного успіху Німеччини фахівці називають:
1) «людський фактор»; 2) широке використання досягнень науково-технічного
прогресу; 3) обґрунтована політика уряду, участь у міжнародному поділі праці;
4) високий рівень оподаткування (48,8 %, при середньому рівні для країн ЄС
40,6 %); 5) висока роль держави.
16
Структура ВВП
Сільське господарство — 0,6 %, промисловість — 30,1 %, сфера послуг —
69,3 %.
Домінуючі складники третинного сектору

• Банківська система одна з найбільш розвинених у Європі
(Дойче банк, ДЦ банк, Комерцбанк та ін.).
Фінансові
• Головний фінансовий центр — Франкфурт-на-Майні (Євро-
послуги
пейський центральний банк, Франкфуртська фондова біржа,
штаб-квартири найбільших німецьких банків)
• Працює 730 тис. підприємств, на яких зайнято 4,4 млн осіб
(13 % ЕАН).
Торгівля • Проходять міжнародні торговельні ярмарки, виставко-
ві заходи (із 10 найбільших ярмарків світу п’ять проходить
у ФРН)
• Посідає сьоме місце в світі за кількістю туристичних відвіду
вань (понад 35 млн щорічно), восьме за доходами від туризму.
Туризм • Функціонує одна з найбільших туристичних компаній
світу — ТUI, яка має власні авіакомпанії, мережі готелів,
туристичні судна
ІТ-послуги • Загальна кількість працівників складає понад 1 млн осіб.
та телеко- • Найбільша телекомунікаційна компанія — Дойче Теле-
мунікації ком — п’яте місце в світі та перше в Європі
• Входить у десятку світових лідерів за розвитком наукової
сфери та витратами на НДДКР (109,25 млрд).
Освіта та
• За кількістю наукових співробітників — п’яте місце в світі.
наука
• Наукові дослідження проводять державні та приватні уні-
верситети, інститути та підприємства
• Сучасна, якісна, високорозвинена транспортна інфраструк-
тура.
• Автобани (11 тис. км), система швидкісних залізниць, внут
Транспорт
рішні водні шляхи (річки та канали — 7,6 тис. км).
• Найбільший морський порт — Гамбург, аеропорт —
Франкфурт-на-Майні
Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію

• Лідер європейського машинобудування (50 % вартості, 60 %
експорту).
• Найбільші машинобудівні підприємства в міських агломе-
раціях — Рейнсько-Рурській, Мюнхенській, Штутгартській,
Кельнській, Гамбурзькій.
Машино • За виробництвом автомобілів посідає перше місце в Європі
будування й четверте місце в світі.
• Провідні позиції ТНК «Даймлер-Бенц АГ» (Штутгарт, торго-
вельна марка «Мерседес»), «Фольксваген» (Вольфсбург) разом
із дочірньою «Ауді» (Інгольштадт), «БМВ» (Мюнхен), «Опель»
(Рюссельхайм), американська — «Форд» (найбільший завод
у Кельні).
17
• Суднобудування, аерокосмічне, військове машинобудуван-
ня, виробництво оброблюваних центрів, промислових роботів,
Машино
верстатів, гірничошахтного, металургійного та енергетичного
будування
обладнання, генераторів, трансформаторів, електродвигунів,
радіотехнічних виробів, побутових приладів, засобів зв’язку
• За виробництвом хімічної продукції — друге місце в світі,
за розмірами експорту — перше.
• Склад продукції: мінеральні добрива, полімери, продукція
побутової хімії, фармацевтика.
Хімічна
• Найбільші центри в прирейнських районах (у землі Пів-
нічний Рейн—Вестфалія виробляється понад 2/5 всієї продук-
ції). — Людвігсгафен — хімічна столиця, концерн BASF —
найбільша хімічна компанія в світі
• Посідає сьоме місце в світі за виробництвом сталі.
• Головні райони — Рур, Нижній Рейн.
Кольорова металургія базується на імпортній сировині та
Металургія
металобрухті.
• Мідеплавильні заводи зосереджені переважно в портах, алю-
мінієві, свинцеві й цинкові — у Рурі й Кельні
Електро- ТЕС — 41 %, АЕС — 14 %, ГЕС — 5 %, із відновлюваль-
енергетика них джерел — 40 % (у тому числі вітрова — 29 % (2018 р.))
Сільське господарство
• Основою сільськогосподарського виробництва є сільська сімейна ферма.
• Високий рівень механізації. Висока продуктивність праці: один сільсько-
господарський працівник забезпечує продуктами харчування понад 115 осіб.
• Самозабезпеченість продуктами харчування становить 80—85 %
Тваринництво (80 %) Рослинництво (20 %)
Вирощування великої • Зернові культури (пшениця, ячмінь).
рогатої худоби, свинарство • Технічні культури (цукровий буряк, хміль).
(четверте місце в світі за • Кормові культури.
поголів’ям), птахівництво • Виноградарство, садівництво.
• Овочівництво.
• Картопля (третє місце в світі)
Зовнішньоекономічні зв’язки Німеччини

1. Імпорт.
2. Експорт.
3. Міжнародні зв’язки України з Німеччиною.
Франція (Французька Республіка)
Велика • Населення — 67,1 млн осіб
Британія
(2018 р.).
Бе • Столиця — Париж.
ль
ґія
еан
• Загальний ВВП ((2017 р., за

1 Німеччина
й ок

в світі).
чни
• ВВП на душу населення —

нти
2
43,6 тис. дол. (37-ме місце).
ла
• За ІЛР (2016 р.) — 21-ше місце

Ат
Італія (група країн із дуже високим індек-

3 оре сом).
4 ем • Економічно високорозвинена дер-
мн
Іспанія дзе жава, країна «Великої сімки».
ре
Се • Президентська республіка, унітар-
1 Люксембург 2 Швейцарія 3 Монако 4 Андорра на держава (22 регіони, 96 департа-
ментів).

• Компактність території, досить великі розміри; розташування на території
Західної Європи («центральна вісь розвитку»).
• Численні сусіди (вісім), більшість яких входить до складу ЄС.
• Має широкий вихід до Атлантичного океану та Середземного моря.
• Територією проходять важливі транзитні автомобільні, залізничні, річкові
шляхи сполучення.
• Має володіння в Південній Америці, Вест-Індії, Індійському та Тихому
океанах.

1. Рельєф.
2. Клімат.
Населення
• Природний приріст — 2,9 ‰.
Демо- • Середня очікувана тривалість життя — 81,9 року.
графічна • «Старіння нації».
ситуація • Сальдо міграції — 1,1 ‰ (робоча сила з Африки, Азії, Схід-
ної Європи)
• Національна: французи — 82 %, корсиканці, ельзасці, бре-
Структу- тонці — 11,6 %.
ра насе- • Релігійна: католики — 66 %, мусульмани — 9 %.
лення • Вікова: 18,5 % — 62 % — 19,5 %
19
• Середня густота населення — 119,7 особи/км2.
Розсе • Рівень урбанізації — 80 %.
лення • Найбільші міста: Париж (10,8 млн осіб), Ліон (1,6 млн), Мар-
сель (1,6 млн), Лілль (1,027 млн), Ніцца-Канни (1 млн)
• ЕАН — 30,4 млн осіб.
Трудові
ресурси
• Висококваліфікована робоча сила, максимальне число випуск
ників вищих навчальних закладів на тисячу робітників у Європі
Економіка
• Франція — один із лідерів світової та європейської економіки, постінду-
стріальна країна.
• Особливість — значна частка державного сектору, високий рівень оподат-
кування (середня ставка податку становить 62,7 %). Уряд майже повністю
контролює енергетику, космонавтику, оборонну промисловість, транспорт,
телекомунікації та менше — банківську сферу. Особливістю просторової
організації господарства є домінування Паризького району (Іль-де-Франс), де
виробляється 1/3 сільськогосподарської та понад 40 % промислової продукції.
• Франкофонія — міжнародна організація співробітництва франкомовних
країн, 58 учасників, 26 спостерігачів (у тому числі Україна).
79 %.

Фінансові • За рівнем концентрації банківських установ входить до
послуги, опе- числа провідних держав.
рації з неру- • Найбільші банки: БНП Париба, Сосьете Шенераль та ін.
хомістю • Головний фінансовий центр — Париж
• Перше місце за кількістю туристичних відвідувань у світі
(понад 85 млн щорічно), четверте за доходами від туризму.
Туризм • Зайнято близько 1 млн працюючих (5 % ЕАН).
• Головний туристичний центр країни — Париж (16 млн
відвідувань щорічно)
• Виробництво й продаж інформаційних продуктів і послуг
у таких секторах, як телекомунікації, аудіовізуальні про-
ІТ-послуги
дукти, програмне забезпечення для е-комерції та мікроЕОМ,
та телекому-
інформаційний інжиніринг тощо.
нікації
• Найбільша телекомунікаційна компанія — Orange (Франс
Телеком)
• За витратами на НДДКР — сьоме місце в світі та друге
в Європі.
• Головний центр науково-технічного прогресу та перетво-
Освіта та
рень — технологічний парк Софія-Антиполіс поблизу Ніцци.
наука
• Компанії працюють у сфері обчислювальної техніки,
електроніки, телекомунікацій, комп’ютерного програмуван-
ня, фармакології і біотехнології
20
• Високий рівень розвитку всіх видів транспорту.
• Мережа високошвидкісних залізниць.
Транспорт • Головний транспортний вузол — Париж.
• Найбільші морські порти: Марсель, Гавр, Дюнкерк, Кале;
аеропорти Шарль-де-Голль та Орлі (Париж)

• Провідне значення в промисловості (6500 підприємств).
• За вартістю продукції машинобудування посідає сьоме місце
в світі.
• Провідні позиції займає транспортне машинобудування
(автомобілебудування — «Рено», «Пежо-Сітроєн», виробни-
Машино цтво швидкісних потягів, авіаційної («Airbus») та космічної
будування техніки, суднобудування (виробництво високотехнологічних
кораблів, у тому числі військового призначення, підводних
човнів), виробництво озброєння, електротехнічної та комуні-
каційної техніки.
• Найбільші центри: Париж, Ліон, Тулуза, Сошо-Монбельяр,
Бордо, Бурже
• За обсягом виробництва продукції займає шосте місце в світі
та друге в Європі (після Німеччини).
• Широкий асортимент продукції: органічні та неорганічні
напівфабрикати (кислоти, вуглекислі солі та етилен), готові виро-
би (мінеральні добрива, фарби, розчинники, миючі засоби тощо).
• Найбільші центри — Париж та Ліон.
Хімічна
• Найбільші нафтопереробні підприємства розташовані
в Гаврі, Руані, у районі Марселя; вуглехімічні — на півночі;
підприємства з виробництва соди — у Лотарингії; калійних
добрив — в Ельзасі.
• У Великому Парижі зосереджені підприємства парфумерії,
фармацевтики і неорганічної хімії
• За виробництвом чорних металів посідає п’яте місце в Євро-
пі та 14-те в світі.
Металургія • Для виробництва чорних металів використовується переваж-
но місцева сировина.
• Найбільша в світі металургійна компанія ArcelorMittal
• Найбільші центри — Дюнкерк, Фос (неподалік Марселю) на
привізних ресурсах, Лотарингія.
• За видобутком бокситів входить до двадцятки світових
виробників.
• За виплавкою алюмінію посідає третє місце в Європі, свин-
цю — сьоме місце в світі, цинку — дев’яте
АЕС — 48,8 %, ТЕС — 16,1 %, ГЕС — 14 %, від аль-
Електро-
тернативних джерел — 16,9 %. Найбільший в світі експортер
енергетика
електроенергії
• Один зі світових лідерів за експортом продуктів харчування.
• Виноробна (друге місце в світі).
Харчова • Молочна, м’ясна (найбільший виробник сиру, масла
й м’ясопродуктів у Європі), цукрова (перше місце в світі за
виробництвом цукру з буряків), кондитерська
21
• Текстильна (бавовняна, вовняна, лляна, шовкова).
Легка • Трикотажна.
• Швейна (якісні дорогі вироби)
• Франція є одним із провідних виробників сільськогосподарської продукції
у світі. 25 % вартості сільськогосподарської продукції ЄС.
• Посідає перше місце в ЄС за виробництвом зерна, молока, цукрового
буряку; друге — за виробництвом м’яса та картоплі (після Німеччини),
винограду та виноробної продукції (після Італії).
• Основними виробниками товарної продукції є фермери, які працюють на
невеликих ділянках площею 20—25 га.
• Структура сільського господарства характеризується різноманіттям вироб-
ництв і приблизно однаковою часткою рослинництва й тваринництва у вар-
тості виробленої продукції
Тваринництво (53 % вартості продукції) Рослинництво (47 % вартості продукції)
• Молочном’ясне скотарство, орі- • Зернові культури (пшениця, кукуру-
єнтоване на власну кормову базу. дза, ячмінь, овес, жито, рис).
• Свинарство (сьоме місце в світі • Виноградарство (на півдні).
за поголів’ям). • Овочівництво.
• Вівчарство. • Технічні культури (цукровий буряк).
• Птахівництво • Олійні культури (соняшник, маслини).
• Садівництво
Зовнішньоекономічні зв’язки Франції

1. Імпорт.
2. Експорт.
3. Міжнародні зв’язки України з Францією.
Велика Британія
(Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії)
н • Площа — 244,1 тис. км2.
еа • Населення — 65,8 млн осіб
й ок
и (2018 р.).
ичн
нт
• Столиця — Лондон.
ла • Загальний ВВП (2017 р., за
Ат
Північне море ПКС) — 2,88 трлн дол. (9-те місце
в світі).
ія
нд
43,6 тис. дол. (36-те місце).

ла
• За ІЛР (2016 р.) — 16-те місце

Ір
1 (група країн із дуже високим індек-

сом).
2 • Економічно високорозвинена дер-
Франція жава, країна «Великої сімки».
• Конституційна (парламентська)
1 Нідерланди 2 Бельгія
монархія, унітарна держава з авто-
номними утвореннями.
22
• Розташована на Британських островах у Північно-Західній Європі.
• Широкий вихід до Атлантичного океану (берегова лінія 12,4 тис. км).
• На суходолі межує з Ірландією, через протоку Ла-Манш — із Францією.
• Відособленість та одночасно близькість до континентальної Європи.
• Розташована на перехресті морських шляхів.
• Має у своєму складі володіння: 11 територій в Атлантичному й Індійському
океанах, Вест-Індії.

1. Рельєф.
2. Клімат.
Населення
Демо-
• «Старіння нації».
графічна
• Середня очікувана тривалість життя — 80,8 року.
ситуація
• Сальдо міграції — 2,5 ‰ (робоча сила з Індії, Африки, Азії)
• Національна: англійці — 81 %, шотландці — 15 %, уельсці
(валійці) — 1,9 %, ірландці — 2,4 %, араби, китайці, індуси,
Структура африканці.
населення • Релігійна: протестанти — 50 %, католики — 10 %.
• Вікова: 17,5 % — 64,5 % — 18 %.
• Середня густота населення — 270 осіб/км2 (розміщено нерів-
номірно, найбільша густота населення в Англії (370 осіб/км2).
• Найбільші міста: Лондон (10,3 млн осіб), Манчестер
(2,6 млн), Бірмінгем (2,5 млн), Глазго (1,2 млн).
• Мегалополіс: Англійський (понад 50 % населення)
Трудові
ресурси
мисловість — 15,2 %, сфера послуг — 83,5 %
Економіка
• Велика Британія належить до найрозвиненіших постіндустріальних країн
світу. За обсягом промислового виробництва посідає в Європі друге місце після
Німеччини. Найбільш потужний економічний район — Південна Англія.
• Співдружність націй — об’єднання незалежних держав, що раніше вхо-
дили в Британську імперію, які визнають британського монарха як символ
вільного єднання.
• Зараз до складу Співдружності входять 32 республіки й шість монархій,
ще 14 її членів офіційно називають країнами у складі Співдружності (зокре-
ма Канада, Австралія, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Барбадос, Ямайка
тощо).
23
79 %.
• Фінансовий сектор займає третє місце в світі після відповідних
Фінансові послуги
секторів США та Японії; у ньому створюється майже 12 % ВВП

країни, зайнято 7,2 % працюючого населення.
• Види фінансових послуг: банківські, консалтингові, бухгал-
терські, страхові, юридичні, послуги ринку з цінними паперами,
послуги з управління активами тощо.
• У Лондоні розташовані штаб-квартири найбільших банків
і фінансових компаній ЄС, найважливіші товарні й фондові май-
данчики світу
• За розвитком наукової сфери — дев’яте місце в світі: біотех-
нології, фармацевтика, телекомунікації, прикладна математика.
Наука та
послуги
• Британські ВНЗ вважаються найкращими в світі (37 ВНЗ у спис-

освітні
ку 500 найкращих, зокрема університети Оксфорду, Кембриджу).

• За розвитком наукової сфери — у десятці світових лідерів
(науки про життя і здоров’я, фармацевтика, біотехнологія, еко-
логія, телекомунікації, прикладна математика)
• Восьме місце в світі за відвідуваннями, п’яте за доходами.
Туризм
• Лондон — найбільш відвідуване місто світу (понад 20 млн осіб

щорічно).
• Один із найбільших у світі центрів за кількістю проведення
міжнародних виставок, конференцій та семінарів
• Сучасна транспортна мережа.
• Провідне значення морського транспорту.
Транспорт
• Морський флот — один із найбільших у світі (504 судна під

прапором Великої Британії, 308 зареєстровані в інших країнах).
• Працює майже 300 портів, у т. ч. 80 торгових.
• Найбільші порти за загальним вантажем — Лондон і Лівер-
пуль.
• Найбільший аеропорт країни та всієї Європи — Хітроу (Лондон)

• 40 % вартості продукції обробної промисловості, багатопро-
фільне, високо технічно оснащене.
• Автомобілебудування (майже все виробництво здійснюють іно-
земні компанії: німецькі БМВ, Фольксваген, американські Край-
слер і Форд, японські Ніссан, Хонда, Тойота та ін.), авіакосміч-
Машино
на промисловість (виробництво авіадвигунів, крил для літаків,
буду
композитних матеріалів, продукції військового призначення),
вання
суднобудування (виготовлення і ремонт військових і цивільних
кораблів, яхт, виробництво корабельного обладнання), верстато-
будування, електроніка, телекомунікаційна техніка.
• Основні виробництва машинобудування зосереджені на пів-
денному сході країни
• 10 % продукції обробної промисловості, функціонує понад
Хімічна
3 тис. підприємств.
24
• Найважливіші напрями — фармацевтика (37 % загального
виробництва), виробництво нафтопродуктів, пластмас, фарб, кис-
лот, соди, хімічних волокон, штучного каучуку, композитних
матеріалів.
Хімічна
• Найбільші центри — Лондон, Мідлсбро, Ліверпуль, Едінбург.
• Найбільша компанія — «Імперіл Кемікл Індастріз» — вироб
ляє 22 % синтетичних волокон серед розвинених країн світу та
25 % вибухових речовин промислового значення
• Видобуток вугілля, нафти, природного газу (єдина країна
Паливно- Європи, яка практично повністю забезпечує свої потреби в усіх
енерге- видах палива).
тичний • Електроенергетика — ТЕС — 55,6 %, АЕС — 9,4 %, ГЕС —
комплекс 1,9 %, від альтернативних джерел — 33,4 % (переважно вітро-
енергетика)
• Підприємства чорної металургії змістилися до морського узбе-
режжя, орієнтуючись на імпортну руду.
• Найбільший металургійний район — Південний Уельс.
Металур-
• 90 % сталі і 75 % прокату виробляється компанією «Бритіш
гія
стіл».
• Кольорова металургія орієнтується на переробку привізних
неочищених металів і металобрухту
• 12,5 % обсягу промислової продукції.
Харчова
• Працює як на власній, так і на імпортній сировині
• Провідна галузь — текстильна (виробництво вовняних, бавов-
Легка няних, синтетичних і лляних тканин, трикотажу).
• Розвинені швейна та взуттєва промисловість
• Характерна наявність великих землевласників, які здають землю в орен-
ду фермерам.
• Типова ферма — високомеханізоване товарне господарство, яке широко
використовує найману площу, досягнення сучасної агротехніки та ветеринарії.
• Країна на 3/4 забезпечує себе власними продуктами харчування
• Молочне скотарство. • Зернові культури (пшениця, ячмінь).
• Птахівництво. • Зернові культури (ячмінь, овес, пшениця).
• Свинарство. • Технічні культури (цукровий буряк).
• Вівчарство. • Кормові культури.
• Рибальство • Садівництво.
• Овочівництво.
• Квітникарство
Зовнішньоекономічні зв’язки Великої Британії

1. Імпорт.
2. Експорт.
3. Міжнародні зв’язки України з Великою Британією.
25
Італія (Республіка Італія)
Франція Австрія • Площа — 301,0 тис. км2.
Швейцарія • Населення — 62,1 млн осіб
1 Хорватія (2018 р.).
• Столиця — Рим.
3 4 • Загальний ВВП (2017 р., за
2 ПКС) — 2,3 трлн дол. (12-те місце
в світі).
Ал
• ВВП на душу населення — 38 тис.
бан
Ватикан
ія
Греція дол. (47-ме місце).
сом).
• Економічно високорозвинена дер-
Цифрами на карті позначені жава, країна «Великої сімки».
1 Словенія 3 Боснія і Герцеговина • Парламентська республіка, унітарна
2 Сан-Марино 4 Союз Сербії і Чорногорії держава (складається з 20 областей).

• Розташована на півдні Європи.
• Некомпактна; північ є складовою частиною європейської «головної осі роз-
витку».
• Територія складається з трьох частин: материкової, півострівної (Апеннін-
ський півострів) і острівної (острова Сицилія, Сардинія й низка дрібних островів).
• 80 % державного кордону омивається Середземним морем.
• Розташована на перехресті транзитних шляхів між Європою, Азією, Африкою.
• На суходолі межує з Францією, Швейцарією, Австрією та Словенією.
• На території розташовані два анклави: республіка Сан-Марино і держава-
місто Ватикан.

1. Рельєф.
2. Клімат.
Населення
• Природний приріст — (–1,8 ‰).
• «Старіння нації».
Демо-
графічна
• Сальдо міграції — 3,7 ‰ (робоча сила з Центральної та Схід-
ситуація
ної Європи, Африки, Азії).
• Внутрішня міграція.
• Національна: італійці — 94 %, сардинці — 2,5 %, фріули —
Структу- 1,4 %.
ра насе- • Релігійна: католики — 90 %.
лення • Вікова: 14 % — 64,5 % — 21,5 %.
• Статева: 100 жінок/96 чоловіків.
26
Розсе • Рівень урбанізації — 69,3 %.
лення • Найбільші міста: Рим (3,7 млн осіб), Мілан (3,1 млн), Неаполь
(2,2 млн); Турин (1,8 млн).
• ЕАН — 25,8 млн осіб;
Трудові • Структура зайнятості: сільське господарство — 3,9 %, про-
ресурси мисловість — 28,3 %, сфера послуг — 67,8 %.
• Високий рівень безробіття — 11,2 % (2017 р.)
Економіка
Італія належить до найпотужніших в економічному плані країн Європи.
Для країни характерна значна роль державних установ в економічному житті.
Характерні риси просторової організації: нерівномірність розміщення. Осно-
вні виробничі потужності розташовані на Півночі («промисловий трикутник»
Мілан—Турин—Генуя). Існує диференціація в рівнях життя населення між
«багатою Північчю» та «бідним Півднем», яку не вдається подолати навіть
завдяки постійній підтримці та цільовим урядовим програмам.
73,8 %.

• Банківська система нараховує близько 800 банківських уста-
нов, у яких працює понад 300 тис. осіб.
Фінансові
• Центральною фінансовою установою є Банк Італії.
послуги
• Фінансові підрозділи поступаються за потужністю аналогіч-
ним установам інших провідних країн
• Четверте місце в світі за кількістю туристичних прибуттів
(52,4 млн осіб у 2017 р.), 40 млрд дол. доходу.
Туризм,
• Добре організована туристична інфраструктура, здатна одно-
готельний
часно прийняти 3,6 млн гостей: складається із 33,3 тис. готелів
та ресто-
на 1,8 млн місць, 2,4 тис. кемпінгів і туристичних поселень на
ранний
1,3 млн місць, 24,3 тис. приватних квартир, що здаються в оренду
бізнес
(на 252 тис. місць), 6 тис. агротуристських комплексів на 68,4 тис.
місць та інших 3,3 тис. одиниць різних форм прийому гостей
Торгівля • 37 % зайнятих у сфері послуг.
(оптова, • Переважають підприємства сімейного або індивідуального
комісій- типу, спеціалізовані на продажу певного виду товарів.
на, роз- • Найбільші торговельні мережі Coop, Ємисферо, Галасси,
дрібна) Фамилия Суперсторе, Єсселунга
• Найбільше розвинена в меридіональному напрямку.
• Провідну роль відіграє автомобільний, у зовнішніх переве-
зеннях — морський (681 судно під національним прапором та
Тран-
201 зареєстроване в інших країнах.
спорт
• Найбільші порти — Трієст, Генуя, Неаполь.
• Найбільші аеропорти в Римі (Леонардо да Вінчі), Мілані,
Неаполі
27
• 33 % вартості всієї промислової продукції.
• Особливість — спеціалізація на виробництві товарів пере-
важно середнього рівня складності.
• Провідне значення має транспортне машинобудування: авто-
Машино
мобілебудування («ФІАТ-Крайслер», «Феррарі», «Альфа —
будування
Ромео»), виробництво мотоциклетної техніки, виробництво
побутової техніки (холодильників, пральних машин), верста-
тобудування, виробництво промислових роботів, зварювальних
машин, гідравлічних пресів, офісного обладнання тощо
• Третє місце серед країн Європи, 10 % європейського ринку,
близько 3000 підприємств.
• Виробництво синтетичних волокон, пластмас, автомобільних
Хімічна
шин, фармацевтичних препаратів, мінеральних добрив.
• Більшість підприємств тяжіє до морських портів, де роз-
ташовані нафтопереробні підприємства
• За виплавкою сталі посідає 11-те місце в світі, четверте
в Європі.
• Найбільші підприємства працюють на імпортній сировині
й паливі, тому розташовані на узбережжі.
• Поблизу великих машинобудівних центрів (Мілан, Турин)
діють підприємства переробної металургії.
• У кольоровій металургії значна частка місцевої сировини.
• Виробляються магній, цинк, алюміній, сурма
• За виробництвом електроенергії посідає 12-те місце в світі.
Електро- • ТЕС — 58,7 % виробництва електроенергії, ГЕС — 12,3 %, від
енергетика альтернативних джерел — 29 % (сонячна, вітрова, геотермальна).
• Атомна енергетика згорнута
Розвинені швейна (друге місце в світі), взуттєва (друге місце
Легка
в світі), текстильна, трикотажна, ювелірна
• 36 тис. підприємств, 400 тис. зайнятих.
• Третє місце серед галузей обробної промисловості.
Харчова
• Провідні галузі: макаронна, цукрова, виноробна, олійна,
консервна
• Забезпечує населення продовольством на 75—80 %.
• За врожайністю сільськогосподарських культур і продуктивністю худоби
відстає від провідних європейських країн. Це пояснюється значною часткою
дрібних, як правило, сімейних, господарств із відсталою агротехнікою.
• Під впливом інтеграції частка рослинницької продукції постійно збіль-
шується
• Молочне (Північ) і м’я • Цитрусові, фрукти.
сне (Центр) скотарство. • Виноградарство (перше місце в світі за збором).
• Свинарство. • Зернові культури (пшениця, кукурудза, рис).
• Вівчарство. • Цукровий буряк.
• Розведення кіз, віслю- • Волокнисті культури (бавовник, льон).
ків, мулів • Тютюнництво (перше місце в Європі)
28
Зовнішньоекономічні зв’язки Італії
1. Імпорт.
2. Експорт.
3. Міжнародні зв’язки України з Італією.
Польща (Республіка Польща)

е
ор
• Населення — 38,6 млн осіб (2018 р.).

ем
Литва
•
ьк
Столиця — Варшава.
ійс
Росія • Загальний ВВП (2017 р., за ПКС) —

лт
Ба
Білорусь 1,1 трлн дол. (24-те місце в світі).

• ВВП на душу населення — 29,3 тис.
Німеччина дол. (64-те місце).
Україна • За ІЛР (2016 р.) — 36-те місце (група
країн із дуже високим індексом).
Чехія
чин
а • Індустріально-аграрна країна.
вач • Президентсько-парламентська респуб
Сло
ліка, унітарна держава (16 воєводств).

• Розташована в центрі Європи на перетині важливих шляхів сполучення.
• Межує з Німеччиною, Чехією, Словаччиною, Литвою, Білоруссю, Україною,
Росією (Калінінградська область).
• Особливе значення — кордон із Німеччиною, країною «Великої сімки».
• На півночі омивають води Балтійського моря, багато зручних бухт та заток.

1. Рельєф.
2. Клімат.
Населення
Демо-
• «Старіння населення».
графічна
ситуація
• Сальдо міграції — (–0,4 ‰)
• Національна: поляки (97 %), німці, українці.
Структу- • Релігійна: католики — 87,2 %, православні — 1,3 %, про-
ра насе- тестанти — 0,4 %.
лення • Вікова: 15 % — 68 % — 17 %.
• Статева: 100 жінок/94 чоловіки
29
Розсе
• Найбільші міста: Варшава (1,7 млн осіб), Краків (0,8 млн),
лення
Лодзь (0,7 млн), Вроцлав (0,6 млн). Найбільша міська агломе-
рація — Верхньосилезька (на півдні)
• ЕАН — 17,6 млн осіб, трудова міграція з України (понад
Трудові 1,5 млн).
ресурси • Структура зайнятості: сільське господарство — 11,5 %, про-
мисловість — 30,4 %, сфера послуг — 57,6 %
Економіка
• Польща — країна перехідної економіки, яка завершує ринкові перетворен-
ня. Із 1989 р. ВВП Польщі на душу населення зріс більше ніж у два рази,
випереджаючи всі інші європейські країни перехідної економіки, а експорт
збільшився майже у 25 разів.
• Головні чинники економічних успіхів Польщі: 1) динамічно проведений
процес приватизації та реструктуризації економіки («шокова терапія» — швид-
ке радикальне реформування); 2) запровадження моделі «вільного ринку»;
3) потужні іноземні інвестиції; 4) експортна орієнтація економіки (орієнтована
в першу чергу на Німеччину).
64,2 %.

• Зростання значення в економіці та якості послуг.
Банків-
• Велика частка (понад 60 %) іноземного капіталу (домінуюча
ський
роль італійського, німецького, голландського, американського).
сектор
• Значні вклади населення
• Входить до десятки найбільш відвідуваних країн Європи
(понад 20 млн туристів щорічно).
Туризм • Реалізація Програми розвитку національного туризму за
напрямками: бізнес-туризм, міський культурний туризм, сіль-
ський туризм, спеціалізований туризм, прикордонно-транзитний
• Працює понад 100 науково-дослідних центрів, які викону-
ють замовлення телекомунікаційних, фінансових, автомобіль-
них, хімічних компаній.
Наука та • Пріоритетний напрямок досліджень — біотехнології. Цій
освіта сфері надається державна підтримка у вигляді інвестицій,
а також кошти від ЄС.
• Працюють 550 ВНЗ, які надають освітні послуги іноземцям
(зокрема й українцям)
• Сучасна транспортна система: половина вантажообігу при-
падає на автомобільний, близько 40 % — на залізничний,
решта — на морський і річковий транспорт.
Транспорт • Найбільші портові комплекси — Гданськ—Гдиня (близько
60 % усіх морських вантажів), Щецин зі Свіноуйсьце.
• Наявність двох найбільших транспортних вузлів — Варшав-
ського й Верхньосилезького
30
• 0,5 млн фахівців.
• Вартість ринку ІТ-послуг становить понад 3,5 млрд дол.
ІТ-послуги • Відповідно до державної Програми органи місцевого само-
врядування впроваджують широку мережу електронних послуг
для населення

• Забезпечує майже 1/3 вартості промислової продукції.
• Спеціалізується на виробництві легкових автомобілів (Бель-
Машинобу- сько-Бяла, Варшава, Люблін, Познань), локомотивів (Вроцлав,
дування Познань), морських суден (Гдиня, Гданьськ, Щецін), будівель-
ної та дорожньо-будівної техніки, обладнанні для енергетики,
металургії та хімічної промисловості
• Видобуток вугілля (один з європейських лідерів), основні
райони видобутку родовища розташовані в Силезії;
Паливно-
• Нафтопереробка (переважно на імпортній сировині), най-
енергетич-
більші нафтопереробні заводи функціонують у Плоцьку та
ний комп-
Гданську.
лекс
• Електроенергетика: ТЕС — 78 %, ГЕС — 1,6 %, від альте-
ративних джерел — 20,4 %
• Виробництво сталі, яке складає до 10 млн т на рік.
• Найбільші металургійні комбінати розташовані в Кракові
(«Нова-Гута») у Верхньосилезькому басейні (комбінат «Като-
віце», місто Домброва-Гурніча) і Ченстохові.
Металургія • Залізна руда імпортується з Росії, України й Бразилії, мар-
ганцева — з України.
• Близько 2/5 сталі виплавляють із металобрухту.
• Кольорова металургія представлена виробництвом міді — до
600 тис. т на рік (Глогув, Легніця), цинку й свинцю (Катовіце)
• На власних ресурсах виробництво продукції основної хімії
(добрива, сода, сірчана й азотна кислота), продукти органічно-
Хімічна го синтезу (переважно з імпортної сировини); фармацевтичні
й парфумерно-косметичні товари.
• Основні центри: Варшава, Вроцлав, Лодзь, Познань, Щецин
Текстильна (бавовняні, лляні, вовняні тканини); швейна,
Легка
трикотажна
• 20 % всієї промислової продукції.
Харчова • Цукрова, виробництво плодових та м’ясних консервів,
м’ясопереробна, борошномельна
• Оброблювані землі займають 16,2 млн га, що становить близько 52 %
площі країни (за останні роки їхня площа скоротилася). Урожайність осно-
вних культур і продуктивність тваринництва нижчі за західноєвропейський
рівень.
• Основа сільського господарства країни — сімейне фермерське господар-
ство.
• Відповідно до програми ЄС здійснюється державна політика підтримки
сільського господарства (понад 5 млн євро дотацій)
31
Скотарство, свинарство (за поголі Зернові культури (пшениця, жито,
в’ям свиней та великої рогатої худо- ячмінь, овес), кормові культури,
би сьоме місце в Європі), птахівни- картопля, цукровий буряк, овочі,
цтво, вівчарство, бджільництво фрукти
Зовнішньоекономічні зв’язки Польщі

1. Імпорт.
2. Експорт.
3. Міжнародні зв’язки України з Польщею.
Білорусь (Республіка Білорусь)

Росія • Населення — 9,5 млн осіб (2018 р.).
Латвія
• Столиця — Мінськ.
Литва • Загальний ВВП (2017 р., за ПКС) —
175,9 млрд дол. (71-ше місце в світі).
• ВВП на душу населення — 18,6 тис. дол.
Польща (92-ге місце).
• За ІЛР (2016 р.) — 52-ге місце (група країн
Україна із високим індексом).
• Індустріально-аграрна країна.
• Президентська республіка, унітарна держава
(6 областей та муніципалітет).

• Східноєвропейська країна на перехресті важливих транспортних шляхів.
• Межує з Україною, країнами — членами ЄС (Польщею, Латвією, Литвою),
Росією.
• Територія досить компактна, її перетинають численні судноплавні річки.
• Не має виходу до моря.

1. Рельєф.
2. Клімат.
Населення
Демо-
• «Старіння населення».
графічна
• Середня очікувана тривалість життя — 73 роки.
ситуація
• Сальдо міграції — 0,7 ‰
32
• Національна: білоруси (83,7 %), росіяни (8,3 %), поляки
Структу- (3 %), українці (1,7 %).
ра насе- • Релігійна: православні — 48,3 %, католики — 7,1 %.
лення • Вікова: 16 % — 69 — 15 %.
лення • Найбільші міста: Мінськ (1,9 млн осіб), Гомель (0,5 млн),
Могильов (0,4 млн)
Трудові ЕАН — 4,4 млн осіб. Структура зайнятості: сільське господар-
ресурси ство — 9,7 %, промисловість — 23,4 %, сфера послуг — 66,8 %
Економіка
Білорусь — країна перехідної економіки. На відміну від Польщі, де були
проведені радикальні економічні реформи, уряд Білорусі запроваджує політи-
ку повільного переходу до ринкових методів регулювання економіки, визна-
ючи певною мірою приватне підприємництво, але зберігаючи адміністративно-
командні способи управління і тримаючи курс на інтеграцію з Росією. У ході
реформ відбувається зниження частки промисловості та сільського господар-
ства в структурі ВВП і збільшення частки третинного сектору.
52,3 %.

• Найбільше значення — транспортне машинобудування:
виробництво автомобілів, автобусів та тролейбусів («МАЗ»,
Машино
Мінськ), кар’єрних самоскидів («БелАЗ», Жодіне).
будування
• Сільськогосподарське машинобудування.
• Побутова техніка: холодильники, пральні машини
• Виробництво мінеральних добрив: калійних (Солі-
горськ), азотних (Гродно).
Хімічна
• Виробництво синтетичних волокон (Могільов, Новопо-
лоцьк, Світлогорськ, Гродно, Полоцьк)
Лісова та дере- Виробництво будівельних матеріалів і меблів (Бобруйськ,
вообробна Вітебськ, Пінськ, Гомель)
Харчова М’ясні й молочні продукти, консерви, цукор, борошно
Текстильна, швейна, трикотажна, взуттєва (Мінськ,
Легка
Гомель, Орша)
• Білорусь характеризується великим значенням сільського господарства та
його досить високою продуктивністю. Сільськогосподарські угіддя займають
43 % території.
• Основні виробники сільськогосподарської продукції — великі господар-
ства (колишні радгоспи та колгоспи), які отримують багатомільярдні дотації
від держави
33
М’ясо-молочне та Ячмінь, озиме жито, пшениця, овес, гречка, трити-
молочно-м’ясне ско- кале (пшенично-житній гібрид), кормові культури,
тарство, свинарство, картопля (перше місце за виробництвом на одну
птахівництво особу); льон-довгунець (20 % посівів у Європі),
рапс, цукровий буряк, плодівництво й овочівництво
Особливості розвитку третинного сектору

Упродовж 2011—2016 рр. відбулося помітне зниження частки промисло-
вості та сільського господарства в структурі ВВП і збільшення частки тре-
тинного сектору. Однак і зараз вона складає дещо більше за 50 %. Значна
частина послуг «бюджетні», тому їх розвиток багато в чому залежить від
державного фінансування та стримується можливостями бюджету
Соціально- Житлово-комунальне господарство, зв’язок, побутове обслу-
побутові говування, роздрібна торгівля, громадське харчування
послуги
• Перспективний напрямок: за останні десять років обсяг
виробництва програмного продукту зріс у 20 разів і переви-
ІТ-послуги щив 1 млрд дол.
• 80 % виробленого програмного забезпечення йде на експорт
(здебільшого в США, Канаду та країни ЄС)
• Головні види транспорту — залізничний та автомобільний.
• Прямим залізничним сполученням Білорусь зв’язана із цен-
тральними і східними районами України.
Транспорт • Формується система платних магістралей.
• Через територію проходять два трансєвропейські коридори
та магістральні трубопроводи, що з’єднують Росію з країнами
Центральної та Західної Європи
Зовнішньоекономічні зв’язки Білорусі

1. Імпорт.
2. Експорт.
3. Міжнародні зв’язки України з Білоруссю.
Росія (Російська Федерація)

• Площа — 17 075 тис. км2.
• Столиця — Москва.
• Загальний ВВП (2017 р., за ПКС) — 4 трлн дол. (6-те місце в світі).
• ВВП на душу населення — 27,9 тис. дол. (70-те місце).
• За ІЛР (2016 р.) — 49-те місце (група країн із дуже високим індексом).
• Індустріально-аграрна країна.
• Президентсько-парламентська республіка, федеративна держава (21 авто-
номна республіка, 49 областей, 6 країв, 10 автономних округів, 1 автономна
область, 2 столичних міста).
34
Північний Льодовитий океан
1
дія
ян
л
Фін
2
3
4
н
Україна Казахстан Монголія
кеа
ий о
Тих
ні я
5 7
Китай
6
Япо
1 Норвегія 2 Естонія 3 Латвія 4 Білорусь 5 Грузія 6 Азербайджан 7 Північна Корея

• Величезна площа території — включає європейську (1/3 в Східній Європі)
та азіатську (2/3 в Північній Азії) частини.
• Некомпактна — велика витягнутість території із заходу на схід.
• Розташована між двома важливими світовими економічними центрами —
Європою та Східною Азією.
• Різноманітність природних умов та ресурсів. Близько 50 % території охоп
лені багаторічною мерзлотою.
• Вихід до морів трьох океанів.
• Друга за протяжністю в світі (після Канади) берегова лінія (37,6 тис. км).
• Ряд морів замерзають на тривалий період року.
• Велика кількість країн-сусідів (14).
• Спільний кордон з Китаєм.
• Серед сусідів по суходолу лише дві країни є високорозвиненими (Норвегія
та Фінляндія).
• Ряд країн (офіційно чи неофіційно) мають територіальні претензії до Росії.

1. Рельєф.
2. Клімат.
Населення Росії
• Природний приріст — 0—2,5 ‰. «Старіння нації».
Демо-
• Середня очікувана тривалість життя — 71 рік.
графічна
• Сальдо міграції — 1,7 ‰ (із колишніх республік СРСР —
ситуація
93,4 %)
35
Населення Росії
• Національна — 120 націй і народностей: росіяни (77,7 %),
татари (3,7 %), українці (1,4 %,), башкири, удмурти, чуваші,
мордва, комі, карели та ін.
• Українська діаспора: понад 4 млн осіб, території розселення:
Структу-
центр європейської частини (Москва, Московська, Бєлгородська,
ра насе-
Воронезька та Курська області), Західний Сибір (Тюменська
лення
область), Східний Сибір (Красноярський край).
• Релігійна: православні — 75 %, мусульмани — 10 %.
• Вікова: 17 % — 68 % — 15 %.
• Середня густота населення — 8,4 особи/км2 (нерівномірний
розподіл, 80 % проживає в європейській частині).
лення • 11 міст-мільйонерів. Найбільші: Москва (12,2 млн осіб),
Санкт-Петербург (5,0 млн), Новосибірськ (1,5 млн), Єкатерин-
бург (1,4 млн), Нижній Новгород (1,2 млн), Самара — (1,2 млн)
Трудові ЕАН — 76,5 млн. Структура зайнятості: сільське господар-
Економіка
Росія — країна перехідної економіки. Значна частина економіки (80 %
експорту та 30 % доходів бюджету) пов’язана з видобутком та експортом
сировинних ресурсів, що спричинює залежність економіки від світових цін
на сировину. Економіка Москви забезпечує 16,2 % обсягу ВВП.
62,3 %.

Видобуток природного газу й нафти (Західний Сибір, Повол-
жя), вугілля (Кузнецький, Кансько-Ачинський, Печорський
Добувна басейни), залізних руд (Курська магнітна аномалія), мідних,
промисло- нікелевих, марганцевих, алюмінієвих руд, свинцю, цинку,
вість золота (Урал, Норильськ, Сибір, Далекий Схід); апатитів
(Кольський півострів), кухонної та калійних солей (Перед
уралля), алмазів (Якутія)
• Чорна металургія розвивається на власній сировині, най-
більші металургійні бази — Уральська, Центральна, Сибірська,
Північна.
• П’яте місце в світі за виробництвом сталі.
• Основні райони кольорової металургії: Урал, Північ, євро-
пейська Росія, Сибір
• Важке машинобудування тяжіє до металургійних баз.
• Виробництво локомотивів, вагонів — Центральна Росія,
Машино
Урал, Північний Кавказ.
будування
• Суднобудування — Санкт-Петербург, Астрахань, Мурманськ,
Владивосток, Нижній Новгород, Волгоград.
36
• Автомобілебудування — Поволжя.
Машино • Наукоємні галузі базуються в районах із розвиненим науко-
будування вим потенціалом — Центральна Росія, Урал, південь Західного
Сибіру
Виробництво мінеральних добрив (Новгород, Новомосковськ,
Череповець, Перм — азотних; Солікамськ — Березняки —
Хімічна
калійних); виробництво пластмас, гумотехнічних виробів. Під-
приємства тяжіють до металургійних баз
Електро- ТЕС — 70,2 %, ГЕС — 19 %, АЕС — 9,7 %, від альтерна-
енергетика тивних джерел — 1,1 %
• Представлена всіма стадіями переробки деревини.
• Перше місце в світі за виробництвом пиломатеріалів.
Лісова
• Основні райони лісозаготівлі — північ європейської частини,
Урал, Сибір, Далекий Схід
10 % усієї ріллі світу. Росія частково забезпечує власні потреби в про-
дуктах харчування. Низький рівень розвитку фермерських господарств.
Низький (порівняно з розвиненими країнами) рівень механізації та хімі-
зації
• Скотарство (40 млн голів, шосте • Зернові культури (пшениця,
місце в світі). жито, ячмінь, овес, кукурудза,
• Свинарство (23 млн голів, шосте рис).
місце в світі). • Цукровий буряк.
• Вівчарство (26 млн голів, четверте • Олійні культури (соняшник,
місце в світі). соя).
• Оленярство. • Волокнисті культури (льон).
• Птахівництво (сьоме місце в світі за • Картоплярство (друге місце
обсягами виробництва). в світі).
• Звірівництво • Садівництво і виноградарство

• Частка третинного сектору в економіці Росії поступово зростає, як
зростає й загальна кількість зайнятих (понад 40 млн осіб, що в 1,5 разу
більше, ніж у 1990 р.). Найбільше зросла частка зайнятих у наданні рин-
кових послуг — фінанси і торгівля, що збігається зі світовими тенденці-
ями. Однак зайнятість зростає і в державному управлінні, що суперечить
ринковим змінам.
• У цілому, як і раніше, найбільше працівників у торгівлі, освіті та охо-
роні здоров’я
• Характерне переважання місцевого капіталу, у тому числі
державного.
• Держава фактично контролює фінансовий сектор країни.
Банківський
• Найбільші банки: «Ощадбанк» (52 % акцій належить
сектор
Центральному банку РФ), «ВТБ» (60 % акцій належать
державі), «Газпромбанк» (35 % акцій належить Газпрому),
«Россельхозбанк» (усі акції належать державі)
37
Відбувається формування великих торговельних мереж,
Торгівля серед яких провідне місце займають Магніт (217 тис. зайня-
тих) та X5 (102 тис. зайнятих)
• Транспортна мережа нерівномірна, найвища густота шля-
хів сполучення в європейській частині.
• Основний вид транспорту — залізничний. Друге місце
за вантажообігом — трубопровідний (нафтопроводи —
Транспорт 80,8 тис. км, газопроводи — 163,9 тис. км).
• Найбільші морські порти: Санкт-Петербург, Новоросійськ,
Калінінград, Владивосток, Мурманськ, Архангельськ; аеро-
порти Шереметьєво, Домодєдово, Внуково (Москва), Пулково
(Санкт-Петербург)
Зовнішньоекономічні зв’язки Росії

1. Імпорт.
2. Експорт.
3. Міжнародні зв’язки України з Росією.
Перевірте
себе
РОЗДІЛ IІ. АЗІЯ
Тема 1. Загальна характеристика Азії
• Площа — 28 млн км2
(20 % усього земного суходо-
лу, без урахування Північної
Центральна
Азії).
Східна
• Населення — понад
4,5 млрд осіб, (2018 р.) (близь-
Південна ко 60 % населення світу).
Західна
Південно-Східна
Загальні риси ЕГП

• Приморське положення біль- Сусідське поло- Внутрішньоконти-
шості держав, яке забезпечує ження, що надає нентальне положен-
вихід до морів Тихого, Індій- переваги у виборі ня окремих країн,
ського й Атлантичного океанів. близьких зовніш- що ускладнює їх
• Багато країн мають протяж- ньополітичних зовнішньоекономічні
ну й досить порізану берегову та економічних зв’язки: наприклад
лінію. Деякі країни мають ост- партнерів Афганістан, Кирги-
рівне положення, є країни-архі- зія, Непал, Бутан,
пелаги Монголія, Лаос
38
• Країни Близького Сходу: Кіпр, Туреччина, Сирія, Ліван,
Західна Ізраїль, Йорданія, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія, Бахрейн,
Азія Катар, Об’єднані Арабські Емірати, Оман, Ємен.
• Країни Закавказзя: Азербайджан, Вірменія, Грузія
Південна Афганістан, Бангладеш, Бутан, Індія, Іран, Мальдіви,
Азія Непал, Пакистан, Шри-Ланка
Південно- Бруней, Східний Тімор, В’єтнам, Індонезія, Камбоджа,
Східна Азія Лаос, Малайзія, М’янма, Сингапур, Таїланд, Філіппіни
Східна Азія Китай, Північна Корея, Південна Корея, Монголія, Японія
Центральна Казахстан, Киргизія, Таджикистан, Туркменистан, Узбе-
Азія кистан
Сучасна політична карта Азії

• 48 держав і територій (без урахування Росії).
• 47 країн є суверенними. Тайвань (Китайська республіка) —
Склад
частково визнана держава (юридично являє собою одну з про-
вінцій Китаю)
• Переважають республіки, 13 монархій.
• Конституційні монархії: одна імперія (Японія), чотири коро-
Форми лівства (Бутан, Таїланд, Камбоджа, Йорданія), два емірати
правління (Кувейт та Бахрейн), один султанат (Малайзія).
• Абсолютні монархії: Катар, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія,
Бруней (дві останні — абсолютні теократичні монархії)
Форми • Більшість унітарні.
територі- • Федеративні країни (шість): Індія (25 штатів), Пакистан
ального (чотири провінції), М’янма (14 областей), Малайзія (13 шта-
устрою тів), ОАЕ (сім князівств), Непал (п’ять регіонів)
• Громадянська війна в Сирії (із 2011 р.), Афганістані (із
Райони 1978 р.).
збройних • Невизнана «Ісламська держава» (ІД).
конфліктів • Конфлікти між євреями Ізраїлю та арабами Палестини, між
та проявів Індією та Пакистаном, Північною й Південною Кореєю.
тероризму • Грецько-турецькі суперечки (Кіпр).
• Сепаратистські рухи в Індонезії тощо
Типи країн Азії за рівнем економічного розвитку

Високо- • Японія — країна «Великої сімки».
розвинені • Ізраїль — переселенська країна.
країни • Кіпр — країна у складі ЄС
Країни • Колишні республіки СРСР (Казахстан, Узбекистан, Таджи-
з перехід- кистан, Киргизстан, Туркменистан, Азербайджан, Вірменія,
ною еконо- Грузія).
мікою • Монголія
Країни, • Нові індустріальні країни (НІК) — «азіатські тигри» (Пів-
що розви- денна Корея, Сингапур, Тайвань, а також Малайзія, Таїланд,
ваються Індонезія, Філіппіни, Туреччина).
39
• Нафтодобувні країни з високими прибутками — країни Пер-
ської затоки (Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт та ін.) і Бруней.
Країни,
• Країни з порівняно зрілою структурою господарства —
що розви-
Індія, Пакистан, Іран, Йорданія, Шри-Ланка та ін.
ваються
• Найменш розвинені країни — Афганістан, Бангладеш, Непал,
Бутан, Ємен, М’янма, Камбоджа, Лаос та Східний Тимор
За класифікацією ООН Китай відносять до країн, що розвиваються. Еко-
номічні успіхи країни в останні десятиріччя дозволяють відносити Китай до
підтипу нових індустріальних країн останньої хвилі
Міжнародні організації
Асоціація держав Південно-Східної Ліга арабських держав (ЛАД)
Азії (АСЕАН) (10 країн) (22 країни)
Бруней, В’єтнам, М’янма, Індоне- Держави Північної Африки й Захід-
зія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, ної Азії (Сирія, Ірак, Ємен, Йорданія,
Філіппіни, Сингапур, Таїланд Ліван, Саудівська Аравія, Лівія, Кувейт,
Бахрейн, Катар, Оман, ОАЕ)
• Була створена в 1967 р. Діяль- • Була створена в 1945 р. Основною
ність спрямована на забезпечення метою є налагодження відносин між
економічного зростання, соціаль- державами-членами; забезпечення спів
ного та культурного розвитку праці між державами-членами в еко-
регіону, розширення взаємовигід- номічній, фінансовій та інших сферах.
ного співробітництва в економіч- Подальший розвиток організації перед-
ній, освітній, культурній сферах. бачає перетворення ЛАД на арабський
• Штаб-квартира розташована союз за аналогією з ЄС.
в Джакарті (Індонезія) • Керівні органи організації розташова-
ні в Каїрі (Єгипет)

1. Рельєф.
2. Клімат.
Населення
• Природний приріст — 11,6 ‰. Найвищий: Ірак (27,1 ‰), Афга-
ністан (24,6 ‰), Ємен (23,1 ‰), Оман (21 ‰).
Демографічні
• Молодість населення (за виключенням розвинених країн).

процеси
• Перевищення частки чоловіків над жінками (крім Японії).

• Інтенсивні зовнішні та внутрішні міграції.
• Основні центри тяжіння робочої сили в регіоні — країни Перської
затоки (Бахрейн, Кувейт, Оман, Катар, Саудівська Аравія, ОАЕ), нові
індустріальні країни (Сингапур, Малайзія, Таїланд).
• Демографічна політика спрямована на обмеження народжуваності
40
• Понад 1000 націй і народностей.
• Представлені фактично всі відомі мовні сім’ї.
• Найчисленнішими є народи, які представляють індоєвропейську
релігійна структура
(хіндустанці, біхарці, бенгальці, перси), китайсько-тибетську (китай-

ці), семіто-хамітську (араби) та австронезійську (індонезійці, малайці,
Етнічна та
філіппінці) мовні сім’ї.

• Більшість країн багатонаціональні. Батьківщина всіх трьох світо-
вих релігій.
• Іслам переважно в Центральній та Західній Азії, на островах
Малайського архіпелагу та частково в Південній Азії, буддизм —
у Південно-Східній і Східній Азії. Християни становлять більшість
на Філіппінах.
• Поширені великі національні релігії: індуїзм (Індія), конфуціан-
ство й даосизм (Китай), синтоїзм (Японія), іудаїзм (Ізраїль)
• Середня густота населення — близько 100 осіб/км2.
• Більшість проживає на узбережжях морів та океанів, поблизу
великих річок.
• Найбільші показники: Сингапур — 7697 осіб/км2, Бахрейн —
1772 особи/км2, Бангладеш — 1116 осіб/км2, Ліван — 560 осіб/км2,
Південна Корея — 505 осіб/км2.
• Рівень урбанізації коливається від низького (Непал — 18,2 %) до

середнього; понад 80 % — в Японії, Ізраїлі, Південній Кореї та кра-
їнах Перської затоки.
• Темпи урбанізації — найвищі в світі. Найбільші міські агломерації:
Токіо — Йокогама (38 млн осіб), Джакарта (32 млн), Делі (27 млн),
Маніла (24 млн), Сеул — Інчхон (24 млн), Карачі (23,5 млн), Шан-
хай (23 млн).
• Мегалополіси: Токайдо (70 млн осіб) на східному узбережжі Японії,
«Дельта річки Янцзи» (50 млн) — на сході Китаю, «Дельта Перлин-
ної річки» — на півдні Китаю
Колосальні трудові ресурси. Значна їх частина характеризують-
ресурси
Трудові
ся дисциплінованістю, старанністю, акуратністю. Однак, на відміну

від Європи, високим рівнем кваліфікації та освіченості відрізняють-
ся лише окремі країни (зокрема Японія, Ізраїль, Південна Корея,
Сингапур)
Кількість населення окремих країн Азії на 2018 рр. (млн осіб)

(у скобках місце в світовому рейтингу)
1. Китай 1396,9 (1)

2. Індія 1359,7 (2)
3. Індонезія 267,8 (4)
4. Пакистан 200,7 (6)
5. Бангладеш 166,7 (8)
6. Японія 126,2 (10)
7. Філіппіни 105,4 (13)
8. В’єтнам 96,5 (15)
9. Туреччина 82,7 (18)
10. Таїланд 68,7 (20)
41
Економіка
Ще в недалекому минуло- 60
му Азіатський регіон вважав- Китай Індія Інші країни
ся аграрною периферією світу. Азії
Зараз він поступово виходить на 40
провідні позиції у світовій еко-
номіці. За виробництвом ВВП
та темпами економічного зрос- 20
тання Азія є світовим лідером.
Водночас відмінності в рівнях
економічного розвитку та спе- 0
ціалізації окремих країн вира- 2010 2020 2030
жені тут набагато сильніше, ніж
у Європейському регіоні Частка Азії у світовому ВВП
Особливості економіки країн Азії

• Японія — єдина країна «Великої сімки» в Азії; за багатьма економічними
показниками посідає провідні позиції серед розвинених країн світу.
• Китай та Індія демонструють високі темпи економічного розвитку, посіда-
ють лідерські позиції за загальним обсягом ВВП (за ПКС), однак відстають
за ВВП на одну особу та ІРЛП.
• Нові індустріальні країни — «азіатські тигри» («далекосхідні дракони») —
Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сингапур (перша хвиля), Таїланд, Малай-
зія, Філіппіни, Індонезія, Туреччина (друга, третя хвилі індустріалізації).
Основу їхніх економічних перетворень складають ринкові реформи й відкри-
та економіка, перевага інформатики, освіти, наукоємних виробництв, велика
частка державного регулювання, орієнтація на запити світового ринку.
• Країни — експортери нафти (Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Катар, Бах-
рейн та ін.) поступово відмовляються від вузької спеціалізації, розширюють
сектори обробної промисловості та сфери послуг.
• У країнах з низьким рівнем економічного розвитку (Непал, Бангладеш,
Бутан, Афганістан, Камбоджа, М’янма та ін.) у структурі економіки пере-
важають сільське господарство й гірничодобувна промисловість.
Економічні показники найпотужніших країн Азії (2017 р.)

№ ВВП (за ПКС), Місце в світово- ВВП (за ПКС) на
Країна
з/п млрд дол. му рейтингу одну особу, тис. дол.
1 Китай 23 120 1 16 600
2 Індія 9447 3 7200
3 Японія 5405 4 42 700
4 Індонезія 3243 7 12 400
5 Південна Корея 2027 14 39 400
6 Саудівська Аравія 1799 15 55 300
7 Таїланд 1229 20 17 800
8 Пакистан 1056 25 5400
9 Малайзія 926,1 26 29 900
10 Філіппіни 874,5 29 8200
42
Добувна промисловість
Добувна промисловість посідає вагоме місце в економіці багатьох країн регі-
ону. Азія посідає провідні позиції у світі за видобутком нафти, природного
газу, вугілля, залізних, марганцевих, мідних, олов’яних, вольфрамових руд.
Провідні виробництва добувної промисловості

Нафтогазова Країни Перської затоки (Саудівська Аравія, ОАЕ,
Кувейт, Катар, Іран, Ірак та ін.), Туркменистан,
Азербайджан, Казахстан, Індонезія, Бруней
Вугільна Китай (Північно-Східний басейн), Казахстан
(Карагандинський), Індія (Східний)
Видобуток залізних руд Китай, Індія, Казахстан
Видобуток мідних руд Казахстан, Монголія, Іран
Видобуток олов’яних руд Китай, Малайзія
Видобуток вольфрамових Китай
руд
Видобуток коштовного та Індія, Шри-Ланка
напівкоштовного каміння

• Азія є найбільшим у світі виробником сільськогосподарської продукції.
У більшості країн Азії переважає рослинництво. Його характерною рисою
є поєднання високотоварного та дрібнотоварного секторів. Перший спеціалі-
зується на вирощуванні експортних культур (чай, бавовник, джут, цукрова
тростина, гевея, спеції, кокосова пальма, тропічні фрукти), другий постачає
продукцію на внутрішній ринок (рис, пшеницю, просо, сою, батат). Осно-
вний тип господарств у високотоварному секторі — плантації.
• На країни Азії припадає майже 70 % світового вилову риби у внутрішніх
і половина вилову в океанічних водах. Трійка світових лідерів — азіатські
країни Китай, Індонезія та Індія.
• Азія посідає перше місце за всіма основними видами аквакультури. Ліде-
ри: Китай, Японія, Південна Корея, Філіппіни, Таїланд, В’єтнам.
• Лісове господарство є важливим сектором економіки країн Південно-Схід-
ної Азії та Китаю
Субрегіон Спеціалізація рослинництва Спеціалізація тваринництва
Західна Пшениця, ячмінь, просо, Розведення кіз, овець,
Азія кукурудза, бавовник, цукро- віслюків, коней, у пустель-
вий буряк, тютюн, овочі, них районах — верблюдів
фрукти, оливи
Південна Рис, пшениця (понад 50 % Розведення кіз, овець, свій-
Азія посівних площ), чай, джут, ських птахів, верблюдів.
кокосова пальма, цукрова Поголів’я великої рогатої
тростина, бавовник, арахіс, худоби використовується
фрукти переважно як тяглова сила
43
Субрегіон Спеціалізація рослинництва Спеціалізація тваринництва
Південно- Рис (70 % посівних площ), Через брак пасовищ тварин-
Східна Азія кокосова пальма, гевея, ництво розвинене слабо
цукрова тростина, прянощі,
тютюн, опіумний мак
Східна Азія Рис, пшениця, кукурудза, Розведення свиней, кролів,
сорго, соя, арахіс, чай, бавов- свійських птахів; у пус-
ник, тютюн, цукрова трости- тельних та напівпустельних
на, цукровий буряк районах — екстенсивне
кочове скотарство
Центральна Пшениця, бавовник, цукровий Вівчарство
Азія буряк, тютюн, баштанні куль-
тури, фрукти (абрикоси, пер-
сики, гранат, інжир, хурма)
Вторинний сектор економіки

• Частка в світовому виробництві електроенергії — 40 %.
• Основне джерело — вугілля (Східна, Південна, Центральна
Азія), нафта та природний газ (Західна Азія).
• ГЕС мають значення в Китаї, Південній Кореї, Таїланді, Індо-
Електро-
незії, Туреччині, країнах Закавказзя.
енерге-
• АЕС працюють в Японії (17 станцій), Китаї (13), Індії (сім),
тика
Республіці Кореї (шість), Тайвані (три), Пакистані (дві), Ірані
(одна), Вірменії (одна).
• Лідери за виробництвом електроенергії на душу населення:
Південна Корея, Японія, Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар
• 70 % від загальносвітового виробництва сталі та чавуну.
• У десятці світових виробників — Китай (понад 50 %), Японія,
Чорна
Індія, Туреччина.
металур-
• Кольорова металургія представлена виплавлянням олова
гія
(Китай, Малайзія, Таїланд), міді (Японія, Індонезія, Філіппіни),
алюмінію (Індія, Японія, Ірак), свинцю та цинку (Японія, Китай)
• Переважають підприємства, що спеціалізуються на вироб-
ництві автомобілів, морських суден, побутової електротехніки,
радіоелектроніки.
• Виробляють понад половину легкових та 3/4 вантажних авто-
Машино
мобілів світу.
буду
• Японія та Південна Корея спеціалізуються на виробництві
вання
високоякісної електроніки, авіатехніки, робототехніки, морських
суден. Китай та нові індустріальні країни виробляють трудоміст-
ку продукцію: автомобілі, телекомунікаційне обладнання, офісну
техніку, побутові електроприлади та комплектуючі
Виділяються виробництва мінеральних добрив (у першу чергу
Хімічна азотних), побутової хімії, фармацевтики, полімерних матеріалів
(Японія, Китай, Індія, нафтодобувні країни)
• Представлені в усіх країнах регіону.
Легка та
• Текстильна промисловість набула найбільшого розвитку в кра-
харчова
їнах Східної і Південно-Східної Азії.
44
• Кустарно-ремісниче виробництво: килими (Іран, Афганістан),
Легка та
ювелірні вироби (Індія, Іран), хутряний одяг (Афганістан), при-
харчова
краси (Індія, Шри-Ланка) тощо
Основні промислові осередки та регіони

Назва промисло-
вого осередку/ Промислова спеціалізація Країни
регіону
Тихоокеан- • Транспортне машинобудування (автомобі- Японія
ський лебудування, авіакосмічне, суднобудування). (східне
• Наукоємне машинобудування (радіоелек- узбережжя)
троніка, приладобудування, робототехніка).
• Електроенергетика.
• Чорна та кольорова металургія.
• Нафтохімія.
• Поліграфічна та легка промисловість
Північно-Схід- • Чорна та кольорова металургія. Китай (тери-
ний • Машинобудування (важке, транспортне, торії міських
точне машинобудування). агломерацій
• Хімічна. Шанхая,
• Текстильна. Пекіну, Тянь-
• Швейна. цзіню та ін.)
• Харчова промисловість
«Індійський • Вугільна. Індія (північ-
Рур» • Чорна металургія. ний схід)
• Машинобудування (важке, електротех-
нічне).
• Хімічна.
• Легка
Зона Перської • Нафтогазова. Саудівська
затоки • Нафтопереробна. Аравія,
• Нафтохімічна. ОАЕ, Катар,
• Чорна та кольорова металургія Кувейт та ін.
Промислові Машинобудування (точне й транспортне). Сингапур,
центри нових • Нафтопереробка й нафтохімія. Сеул, Тайбей
індустріаль- • Текстильна.
них країн • Харчова
Третинний сектор економіки

Найважливіші складові сфери послуг
• Динамічно розвивається.
• До десятка найбільших фінансових центрів світу входять
Банків-
Токіо, Сянган, Сингапур.
сько-
• У Пекіні, Шанхаї, Сеулі, Дубаї, Джакарті, Нью-Делі, Стамбулі
фінан-
та Бангкоку розташовані штаб-квартири найбільших банків та
совий
промислових компаній світу.
сектор
• На Кіпрі, у Сингапурі, Бахрейні, ОАЕ, Малайзії створено
офшорні зони
45
• Найбільші обсяги таких послуг надають компанії, що розта-
шовані в Китаї, Японії, Індії, Південній Кореї.
ІТ- та
• Великого розмаху набув аутсорсинг.
ділові
• Найбільше замовлень на надання бухгалтерських, юридичних,
послуги
інформаційних та інших видів ділових послуг виконують фахівці
з Індії
• Регіон посідає друге місце за масштабами міжнародного туриз-
му та перше за темпами приросту туристичних відвідувань.
• Найбільш популярні об’єкти та країни: собор Святої Софії,
Туризм
Тадж-Махал, Велика Китайська стіна, храми Тибету, священні
місця для віруючих (Єрусалим, Мекка), пляжі Таїланду, Туреч-
чини, Мальдівських островів
• Найкращі освітні центри розташовані в Японії (Токійський
та Кіотський університети), Китаї (університет Цінхуа та Пекін-
ський), Сингапурі (Національний університет Сингапура), Ізраїлі
Освіта та
(Єврейський університет в Єрусалимі та Ізраїльський техноло-
наука
гічний інститут).
• Створено мережу технополісів та технопарків (Японія, Китай,
Індія, Сингапур, Південна Корея)
• Розвинені всі види транспорту. Довжина транспортних шляхів
найбільша серед регіонів світу, але їхня густота значно нижча
загальносвітової, за виключенням окремих країн.
• Зовнішню торгівлю регіону забезпечує морський транспорт. Най-
більшими портами є Шанхай (перше місце в світі), Сингапур, Шень-
чжень, Нінбо, Сянган, Пусан, Гуанчжоу, Ціндао, Дубай, Тяньцзінь.
• До складу світового десятка країн-лідерів за величиною мор-
ського флоту належать Кіпр, Сингапур, Китай та Японія. Всере-
дині держав лідерство належить залізничному транспорту, перш
за все — у Китаї, Японії та Індії.
• У країнах — експортерах нафти та газу значну роль у ван-
Тран- тажообігу має трубопровідний транспорт, а у пасажирообігу —
спорт автомобільний.
• Швидкими темпами розвивається авіаційний транспорт. Най-
більші аеропорти розташовані в Пекіні, Токіо, Сянгані, Джа-
карті, Дубаї, Бангкоку, Сингапурі, Гуанчжоу, Шанхаї, Куала-
Лумпурі, Стамбулі.
• Розбудовується мережа міжнародних коридорів. ТРАСЕКА —
транзитний «міст», прокладений від країн Європи через порти
Чорного моря, Кавказ, Центральну Азію до Китаю. Із 2015 р.
реалізація проекту транспортного комплексу «Один пояс, один
шлях» (включає «Економічний пояс Великого шовкового шляху»,
«Морського шовкового шляху» та «Південного транспортного
коридору»), беруть участь понад 50 країн, зокрема й Україна
Зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами Азії

1. Імпорт.
2. Експорт.
3. Зв’язки України з країнами Азії
46
Тема 2. Країни Азії
Японія (Японська держава)
• Площа: 377,9 тис. км2.
• Населення: 126,2 млн осіб
Росія (2018 р.).
• Столиця: Токіо.
• Загальний ВВП (2017 р., за ПКС):
5,4 трлн дол. (4-те місце в світі).
Китай • ВВП на одну особу (за ПКС):
1
Тихий океан (група країн із дуже високим індек-
2 сом).
• Парламентська монархія, унітарна
держава (47 префектур).
1 Північна Корея 2 Республіка Корея

• Острівна держава поблизу східного узбережжя Азії, 4 тис. островів (чотири
великі — Хонсю, Хоккайдо, Кюсю і Сікоку).
• Відділена Японським морем від Росії, Північної і Південної Кореї, Східно-
китайським морем — від Китаю.
• Зі сходу й південного сходу омиває Тихий океан; берегова лінія дуже порі-
зана, безліч глибоких морських бухт та заток є зручними для будівництва
портових споруд.
• Віддаленість від головних країн-конкурентів — США та європейських дер-
жав — забезпечує японським ТНК панування у великому регіоні.
• Острівне розташування Японії та значна порізаність берегової лінії сприя-
ють розвитку зв’язків із багатою на природні ресурси Австралією та Півден-
но-Східною Азією — важливим ринком збуту товарів і скупченням дешевої
робочої сили.

1. Рельєф.
2. Клімат.
Населення
Демо- • Природний приріст — (–2,1 ‰).
графічна • «Старіння нації».
ситуація • Середня очікувана тривалість життя — 85,3 року
47
• Національна: — 98,5 %, корейці — 0,5 %, китайці — 0,4 %.
Структу- • Релігійна: синтоїзм — 79,2 %, буддизм — 66,8 %, христи-
ра насе- яни — 1,5 %.
лення • Вікова: 13 % — 59 % — 28 %.
• Статева: 100 жінок/94 чоловіки
• Середня густота населення — 330 осіб/км2.

• 12 міст-мільйонерів. Найбільші: Токіо (38 млн осіб), Осака-
Розсе
Кобе (20,2 млн), Нагоя (9,4 млн), Китакюсю-Фукуока (5,5 млн),
лення
Сидзуока-Хамамацу (3,4 млн), Саппоро (2,6 млн).
• Агломерація Токіо — Йокогама — 37 млн осіб.
• Мегалополіс Токкайдо — 70 млн осіб

Трудові мисловість — 26,2 %, сфера послуг — 70,9 %.
ресурси • Висока якість трудових ресурсів.
• Особливі риси — працьовитість, сумлінність, високий рівень
освіченості і професійної кваліфікації
Економіка
• Японія — високорозвинена постіндустріальна держава, одна з найбільш
промислово розвинених та технологічно оснащених країн світу. Разом зі США
та країнами Західної Європи вона посідає провідні позиції в світовому гос-
подарстві.
• Основні чинники, які забезпечили Японії економічні успіхи,— це: 1) ретель-
но зважена національна стратегія економічного розвитку; 2) широке запо-
зичення науково-технічних досягнень інших розвинених країн; 3) порівняно
низькі витрати на оборону; 4) високий рівень кваліфікації та інтенсивна праця
японців.
• Більшість індустріальних центрів Японії розташовано в межах Тихоокеан-
ського промислового поясу на східному узбережжі країни.
• Японські ТНК, на відміну від американських та європейських, спеціалізу-
ються переважно на виробництві промислової продукції, зокрема автомобіле-
будуванні та електроніці.
Сільське господарство — 1 %, промисловість — 29,7 % сфера послуг —

69,2 %.

• Фінансова система є однією з найпотужніших у світі.
• До переліку найбільших банків світу входять Міцубіси Фінансо-
Фінансові
послуги
ва група (Mitsubishi UFJ Financial Group) (третє місце), Японський

поштовий банк (Japan Post Bank) (10-те місце), Фінансова група
Сумітомо Міцці (Sumitomo Mitsui Financial Group) (18-те місце).
• Головний фінансовий центр — Токіо (друге місце в світі за кіль-
кістю штаб-квартир найбільших ТНК)
48
• За часткою витрат на НДДКР — п’яте місце в світі.
Наука та освіта
• Пріоритетами розвитку є біотехнології, системи інформаційного
забезпечення, нові види енергії і матеріалів, системні дослідження
Землі, космосу та океану.
• Із другої половини XX ст. реалізується державна програма «Тех-
нополіс». Перший — Цукуба, усього 26.
• 778 університетів, до переліку найкращих ВНЗ світу входять
16 (Токійський, університети Кіото, Нагої, Осаки та ін.)
• Система охорони здоров’я одна з найрозвиненіших у світі.
здоров’я
Охорона
• Ґрунтується на повному охопленні всього населення медичним

страхуванням, забезпечуваним державою і роботодавцями приват-
ного сектору.
• Спирається на сучасні технології
• Має розвинену систему автомобільного та залізничного транспор-
ту, торговельний флот є найсучаснішим у світі.
• Система швидкісних залізниць «сінкансен» (довжина майже
Транспорт
3,4 тис. км, швидкість до 300 км/год.).

• Морський торговельний флот має 382 судна та 3122 судна заре-
єстровані в інших країнах.
• До 100 найбільших морських портів світу входять Нагоя, Тіба,
Йокогама, Кобе, Токіо, Осака.
• Найбільші аеропорти Ханеда (Токіо) і Кансай (Осака)

• 10 % світового виробництва.
•
Машинобуду-
1/4 продукції експортується.

• Понад половину обсягів промислової продукції країни.
вання
• 20 % світового виробництва електроніки промислового призначення.

• 18 % світового виробництва всіх промислових роботів.
• Основу складають наукоємні виробництва.
• Основна продукція — автомобілі («Тойота», «Ніссан», «Хонда»),
верстати, морські судна, електроніка та робототехніка
• Орієнтується на імпортні нафту (57 %) та природний газ (10 %).
• Четверте місце в світі за виробництвом електроенергії.

Електро-
• ТЕС — 60 %, ГЕС — 9 %, від альтернативних джерел — понад

15 %.
• Відновлення атомної енергетики після аварії на Фукусімі.
• Упровадження енергозберігаючих технологій
• Друге місце в світі за виробництвом та експортом сталі.
• Чорна і кольорова металургія базуються переважно на імпортній
сировині.
• Упроваджуються ресурсозберігаючі технології.
• Найбільші підприємства розміщено поблизу великих портів
(Токіо, Йокогама, Кавасака, Кобе, Осака).
• Перенесення шкідливих виробництв за кордон.
• Розвиток переробної металургії
• Третє місце в світі (після Китаю США) за обсягами виробництва.
Хімічна
• 16 нафтохімічних комплексів.
• Спеціалізується на нафтохімії, виробництві синтетичного каучу-
ку, хімічних волокон, пластмас, композиційних матеріалів
49
• Переважає дрібне землекористування фермерського типу.
• Площа сільськогосподарських угідь — 13 %.
• Сільське господарство країни забезпечує потреби населення в продоволь-
стві на 64 %.
• Японія — один із найбільших імпортерів сільськогосподарської продукції
у світі
• Скотарство. • Зернові культури: рис (головна культура, 50 %
• Свинарство. посівних площ), пшениця, ячмінь, кукурудза.
• Птахівництво. • Цукровий буряк, цукрова тростина, чай.
• Рибальство та рибо- • Овочівництво.
розведення (перше місце • Садівництво (яблука, груші, персики, манда-
в світі за виловом риби). рини).
• Вирощування молюсків • Вирощування водоростей
Зовнішньоекономічні зв’язки Японії

1. Імпорт.
2. Експорт.
3. Міжнародні зв’язки України з Японією.
Китай (Китайська Народна Республіка)

Росія • Площа: 9,6 млн км2.
Казахстан Монголія
(2018 р.)
• Столиця: Пекін.
1 • Загальний ВВП (2017 р., за ПКС):
10 Японія
9 2 23,12 трлн дол. (1-ше місце в світі).
• ВВП на одну особу (за ПКС):
8
17 тис. дол. (101-ше місце).
• ІЛР (2016 р.): 90-те місце (група
7 6 країн із високим індексом).
Індія 5 о. Тайвань • Країна, що розвивається (під-
3
4 тип — нова індустріальна країна).
Цифрами на карті позначені • Соціалістична (комуністична)
1 Північна Корея 4 Лаос 8 Афганістан народна республіка, унітарна держава
2 Республіка 5 М’янма 9 Таджикистан (23 провінції, п’ять автономних райо-
Корея 6 Бутан 10 Киргизстан нів, чотири міста прямого підпоряд-
3 В’єтнам 7 Непал
кування (Пекін, Тяньцзінь, Шанхай,
Чунцін), два особливі адміністратив-
ні райони — Гонконг (із 1997 р.)
і Макао (із 1999 р.)).

• Розташований у Східній Азії.
• Межує з 13 країнами (жодна з них не має високого рівня розвитку).
50
• Спільний кордон з Росією, наближеність до Південної Кореї та Японії.
• Велика за площею територія (четверте місце серед держав світу).
• Різноманітність природних умов і ресурсів.
• Широкий вихід до незамерзаючих морів Тихого океану — Жовтого, Східно-
Китайського та Південно-Китайського.
• Західна частина Китаю має несприятливі природні умови, віддалена від
економічних центрів і важливих транспортних магістралей, тому значною
мірою ізольована від активного господарського життя.
• Має в своєму складі специфічні адміністративні одиниці — Тайвань, Сянган
(Гонконг), Аоминь (Макао).
• Тайванська проблема.

1. Рельєф.
2. Клімат.
Населення Китаю
• Зростання частки людей похилого віку.
Демо-
• Демографічна політика (принцип «одна родина — одна дити-
графічна
на», із 2006 р. — дві дитини).
ситуація
• Сальдо міграції — 0,4 % (до США, Канади, Австралії)
• Національна: понад 50 різних етнічних груп: китайці (хань-
ці) — 92 %, тибетці, чжуани, маньчжури, уйгури — 8,5 %.
Структу- • Релігійна: буддизм — 100 млн осіб, мусульмани — 17 млн
ра насе- осіб, протестанти — 12 млн осіб, католики — 4 млн осіб. Існують
лення релігійні вчення — даосизм, конфуціанство.
• Вікова: 17,2 % — 72 % — 10,8 %.
• Середня густота населення — 143,5 особи/км2 (нерівномір-
ний розподіл — понад 80 % живуть у Східному Китаї: понад
1000 осіб/км2).
Розселен-
• Рівень урбанізації — 58 %, темп урбанізації — 2,3 % за рік.
ня
• 99 міст-мільйонерів. Найбільші: Шанхай (23,7 млн осіб),
Пекін (20,4 млн), Чунцін (13,3 млн), Гуандун (12,5 млн), Тянь-
цзінь (11,2 млн), Шеньчжень (10,7 млн)
• ЕАН — 806,7 млн осіб (перше місце в світі).
Трудові
• Китайці відрізняються працьовитістю, старанністю, дисциплі-
ресурси
нованістю.
• Близько 6 % китайців (майже 83 млн осіб) проживають за
межею бідності, 3 % (41 млн) залишаються неписьменними
51
Економіка
• Економіка Китаю розвивається швидкими темпами, починаючи з кінця
70-х рр. XX ст. і на сьогодні країна за багатьма економічними показниками
посідає провідні позиції в світі.
• Унікальність економічного розвитку Китаю полягає в поєднанні командних
важелів керівництва з ринковим господарюванням.
• Китай активно проводить політику «відчинених дверей», спрямовану на
широке співробітництво з іншими країнами. Кількість підприємств за участю
іноземного капіталу досягла 500 тис.
• Створено чотири спеціальні економічні зони (СЕЗ) й 14 районів, до яких вхо-
дять найбільші промислові міста країни — Шанхай, Тяньцзінь, Гуанчжоу та ін.
• Чинники, що забезпечили економічний стрибок Китаю: 1) на початковому
етапі реформ надання переваг секторам, які забезпечили швидке зростання
(харчова, легка); 2) активне залучення іноземних інвестицій, експортна орієн-
тація економіки; 3) передача землі в користування індивідуальним господар-
ствам; 4) проведення ефективної регіональної політики з передачею широких
повноважень господарювання місцевій владі; 5) політична, соціальна та фінан-
сова стабільність у країні; 6) багатий природно-ресурсний потенціал; 7) потуж-
ний працересурсний потенціал, працелюбність та старанність китайців.
Сільське господарство — 8,2 %, промисловість — 39,5 % сфера послуг —
52,3 %.
Особливості розвитку і розміщення виробництв первинної і вторинної сфери

• Провідний сектор китайської промисловості, розвивається
найшвидшими темпами.
• 53 тис. найменувань.
• Автомобілебудування (до 50 найбільших автомобільних вироб-
ників світу входить 21 китайська компанія), електроніка, елект
Машинобу-
ротехніка, авіакосмічне (супутники, ракети-носії, міжпланетні
дування
станції), суднобудування, сільськогосподарська техніка тощо.
• Найбільша концентрація підприємств у великих містах при-
морської зони.
• Перше місце в світі за виробництвом велосипедів, автомо-
білів, телевізорів
• Перше місце в світі за виробництвом електроенергії.
Електро- • ТЕС — 64 %, АЕС — 2 % (13 електростанцій), ГЕС —
енергетика 20,2 % (у тому числі найпотужніша в світі «Санься» на
Янцзи), з відновлювальних джерел — 13,8 %
• Власна сировинна база.
• Перше місце в світі за виплавкою сталі (більше половини
світового виробництва).
Металургія • 25 % світового виробництва вольфраму.
• 50 видів кольорових металів експортується.
• Найбільші центри: Аньшан, Далян, Фушунь, Тяньцзінь,
Таншань, Шанхай. Основа кольорової металургії
• Виробництво мінеральних добрив (перше місце — азотні).
Хімічна • Виробництво натурального та синтетичного каучуку, барв-
ників, ліків
52
• Провідну роль має вугільна (на північному сході і півночі).
• Нафтова динамічно розвивається (на північному сході Дацін-
Паливна
ське родовище, північному заході провінція Ганьсу та в про-
вінції Сичуань)
• Найбільший виробник продукції легкої промисловості
в світі.
• Провідне значення — текстильна (бавовняна, вовняна, шов-
Легка кова).
• Перше місце в світі за загальним обсягом виробництва тканин.
• Виробництво одягу, взуття (перше місце в світі).
• Переміщення підприємств у передмістя та сільську місцевість
• Понад 70 тис. підприємств.
• Провідними є рисоочищувальне, борошномельне виробни-
Харчова
цтво (найбільше в світі), виробництво олії (арахісової, соєвої,
рисової, бавовняної), м’яса (перше місце в світі)
• За різноманітністю сільськогосподарської продукції КНР посідає перше
місце в світі.
• Землі сільськогосподарського призначення займають 54,7 % площі країни.
• Продовольча незалежність
• Свинарство (90 % виробництва • Зернові культури: рис (основна про-
м’яса, перше місце в світі). довольча культура), пшениця, куку-
• Тяглова рогата худоба. рудза, просо, гаолян, ячмінь (перше
• Птахівництво. місце в світі).
• Вівчарство. • Олійні культури: арахіс (перше
• Скотарство. місце).
• Рибальство (третє місце в світі • Технічні культури: бавовник (перше
за виловом риби). місце), цукрова тростина, цукровий
• Штучне риборозведення (аква- буряк, джут, чай.
культура). • Садівництво.
• Шовківництво • Овочівництво

• Динамічно розвивається, що спричинено залученням вели-
Фінансо- ких обсягів іноземних інвестицій та зростанням економіки.
во-бан- • Китайські банки посідають передові позиції в переліку най-
ківський потужніших банків світу (Промислово-комерційний банк, Сіль-
сектор ськогосподарський, Будівельний Банк, Банк Китаю).
• Потужні фінансові центри: Гонконг, Шанхай, Пекін.
• За розміром витрат на НДДКР — друге місце в світі (після
США).
• Пріоритетні напрями розвитку: нові матеріали, комунікації,
Наука та енергетика, сфера озброєнь, космічні дослідження.
освіта • Створено мережу наукових парків і технополісів.
• Діє 800 університетів та 1600 професійних ВНЗ.
• До найкращих видів планети входять 41 ВНЗ (друге місце
після США)
53
• Діє понад 40 тис. компаній у сфері розробки програмного
забезпечення, дохід від продажу продукції — понад 700 млрд
ІТ-послуги
дол.
та телеко-
• Найбільші телекомунікаційні компанії China Mobil (перше
мунікації
місце в світі за кількістю абонентів і ринковою вартістю) та
China Telecom (дев’яте місце).
• 60 млн туристичних відвідувань щорічно, до 45 млрд дол.
прибутку.
• 41 млн зайнятих, 283,8 тис. готельних туристичних
Туризм
комплексів; 14 061 туристичних фірм та операторів, понад
3600 основних туристичних об’єктів масового та популярного
відвідування.
• Динамічно розвиваються всі види.
• Більшу частину транспортної інфраструктури зосереджено
в східній частині.
• Світовий лідер за протяжністю високошвидкісних залізнич-
них ліній (понад 25 тис. км).
• Торговельний флот нараховує 2030 суден та 1559 зареєстро-
Транспорт
ваних в інших країнах.
• Найбільші морські порти — Шанхай, Далянь, Тяньцзінь,
Ціндао, Ціньхуандао, Ляньюньган, Чжаньцзян, Нінбо.
• Понад 350 аеропортів, найбільший — у Пекіні (близько
90 млн пасажирів щорічно, друге місце в світі після Атланти
в США)
Зовнішньоекономічні зв’язки Китаю

1. Імпорт.
2. Експорт.
3. Міжнародні зв’язки України з Китаєм.
Індія (Республіка Індія)

• Площа: 3,3 млн км2.
ан
іс т
Китай (2018 р.)

н
га
• Столиця: Нью-Делі (адміністратив-

Аф
н
та
1 ний район Делі).

с
2
ки
• Загальний ВВП (2017 р., за ПКС):

Па
3 9,45 трлн дол. (3-тє місце в світі).

4 • ВВП на одну особу (за ПКС):
7,2 тис. дол. (151-ше місце).
Аравійське • ІЛР (2016 р.): 131-ше місце (група
море країн із середнім індексом).
Бенгальська
затока • Індустріально-аграрна країна.
• Парламентська республіка, феде-
ративна держава (29 штатів та
Шрі-Ланка
7 територій).
1 Непал 2 Бутан 3 Бангладеш 4 М’янма
54
• Розташована в Південній Азії на півострові Індостан на перехресті між-
народних торговельних шляхів.
• Омивається водами Індійського океану, берегова лінія слабо порізана.
• Межує з Пакистаном, Афганістаном, Китаєм, Непалом, Бутаном, Бангла-
деш, М’янмою (всі сусіди — країни, що розвиваються).
• Наявність зони конфлікту на кордоні Індії з Пакистаном.
• Сухопутні кордони майже повсюди проходять важкодоступними гірськими
районами.
1. Рельєф.
2. Клімат.
Населення
• Природний приріст — 13,4 ‰ (світовий лідер за абсолютним
приростом населення — щорічно кількість індійців збільшується
більш ніж на 15 млн осіб).
Демо-
• Молодість населення (середній вік 27,9 року).
графічна
• Демографічна політика обмеження народжуваності.
ситуація
• «Інтелектуальна міграція» — понад 120 млн трудових мігран-
тів працюють у США, Австралії, країнах ЄС
• Національна: понад 300 народів і народностей (хіндустанці,
біхарці, бенгальці, маратхі, телугу, таміли та ін.); понад 20 мов
Структу- та 700 діалектів.
ра насе- • Релігійна: індуїсти — 80 %, мусульмани — 14 %, христия-
лення ни — 2,3 %, сікхи, джайністи, буддисти — 2,5 %.
• Вікова: 27,3 % — 66,5 % — 6,2 %.
• Статева: 108 чоловіків/100 жінок
• Середня густота населення — понад 400 осіб/км2, нерівномір-
ний розподіл. Найбільш заселені східна частина Індо-Гангської
низовини, дельта Гангу, узбережжя Індійського океану.
Розсе
• Рівень урбанізації — 33,5 %, темп урбанізації — 2,3 % на рік.
лення
• 37 міст-мільйонерів. Міські агломерації: Делі (26,5 млн осіб),
Мумбаї (22,9 млн), Колката (11,8 млн) Бангалор (10,1 млн), Чен-
наї (10 млн), Хайдарабад (9 млн)
• ЕАН — 522 млн осіб.
• Структура зайнятості: сільське господарство — 22 %, про-
мисловість — 28 %, сфера послуг — 50 % (зростає швидкими
темпами).
Трудові
• Змінюється якість трудових ресурсів, зростає рівень освіченості.
ресурси
• За кількістю випускників вищих навчальних закладів Індія
поступається лише Китаю та США.
• 22 % живуть за межею бідності, 29 % дорослого населення
країни неписемні
55
Економіка
• Індія належить до групи країн, що розвиваються, є найпотужнішою в еко-
номічному плані країною Південної Азії. Ураховуючи її економічні успіхи
останніх десятиліть, іноді її відносять до нових індустріальних країн.
• Чинники, що забезпечили економічне зростання: 1) багатий та різноманіт-
ний природно-ресурсний потенціал; 2) величезна «армія» молодих працівни-
ків, швидке підвищення рівня їх кваліфікації; 3) запровадження економічних
реформ, спрямованих на індустріалізацію, економічну та продовольчу само-
стійність; 4) масштабний розвиток науково-технічної інфраструктури в країні.
• За рахунок великої кількості населення показники ВВП та промислового
виробництва на одну особу є невисокими, що підтверджує низький рівень
життя більшості громадян країни.
• Найбільші економічні центри — Мумбаї, Колката, Бангалор, Ченнаї, Делі
(т. зв. «каркас»); вони зв’язані між собою найважливішими транспортними
магістралями, які відіграють роль головних осей економічного розвитку кра-
їни («коридори зростання»).
46,6 %.

• Розвивається швидкими темпами, багатопрофільне.
Машинобу-
• Виробляють ткацькі верстати, електромотори, трансформатори,

дування
автомобілі, тепловози, вагони, судна, трактори, літаки, устаткуван-

ня для металургійних заводів, телевізори, навігаційне устаткування,
комп’ютери, контрольно-обчислювальну апаратуру тощо.
• Найбільші центри Мумбаї, Колката, Ченнаї, Хайдарабад, Бангалор
• Посідає третє місце в світі за виробництвом сталі.
• Найбільші металургійні підприємства орієнтуються на власні
ресурси вугілля й залізних руд.

• Розташовані на північному сході країни в штатах Біхар та Захід-
на Бенгалія (промисловий район «Індійський Рур» із центром у Кол-
каті).
• У кольоровій металургії провідними є видобуток бокситів та
виплавка алюмінію, мідна, цинкова, свинцева промисловість
• Провідне значення — вугільна, щорічно добувають понад
600 млн т (Дамодарська долина, Західна Бенгалія).
Добувна
• Особливе значення має видобуток залізних та марганцевих руд,

дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння.
• Розробки бокситів задовольняють потреби національної алюмінієвої
промисловості, зростають обсяги видобутку нафти й природного газу
• Третє місце в світі за обсягом виробленої енергії (після Китаю
Електро
та США).
• ТЕС — 70 %, ГЕС — 14,5 %, АЕС — 1,6 %, від альтернатив-
них джерел — 14 % (переважно вітро- та біоенергетика, щорічно
частка зростає)
• 20 % світового виробництва бавовняних тканин.
Легка
• Джутова промисловість.
• Значна частка кустарних промислів
56
• 25 тис. ювелірних підприємств, 3 млн зайнятих.
• Найбільший виробник ювелірних виробів у світі (60 % у вартіс-
Ювелірна
ному та 80 % у кількісному виразі).

• Найбільший в світі парк виробничого обладнання для ювелірної
промисловості.
• Найбільші ювелірні центри розміщені в містах Сурат (штат
Гуджарат) та Джайпур (штат Раджахстан)
• 18 % промислового виробництва країни, 40 тис. підприємств,
Хімічна
3,3 млн працюючих.

• Виробництво лугів, кальцинованої і каустичної соди, добрив,
штучних волокон, медикаментів, парфумів, побутової хімії
• За обсягом сільськогосподарського виробництва держава посідає четверте
місце в світі, є одним із найбільших виробників рису, пшениці, бавовни,
чаю, арахісу, цукрової тростини, зернобобових, джуту, деяких спецій.
• 25 % великих фермерських господарств виробляють 60 % усієї сільсько-
господарської продукції. Інша частина виробників представлена дрібними
орендаторами, які використовують традиційні методи землеробства.
• Зростання продуктивності сільського господарства («зелена революція»)
• Перше місце в світі за поголів’ям • Зернові культури (рис, пшениця,
великої рогатої худоби (57 % світо- просо, кукурудза, ячмінь).
вого поголів’я буйволів, 16 % корів, • Бобові культури (квасоля, арахіс).
тяглова сила). • Технічні культури (бавовник, джут,
• Дрібна рогата худоба. чай, цукрова тростина, тютюн, рапс,
• Птахівництво. арахіс).
• Свинарство. • Тютюнництво.
• Морське та річкове рибальство • Прянощі (чорний перець, гвоздика,
(третє місце в світі за виловом мор- кардамон).
ської риби та друге за виловом річ- • Банани й ананаси (перше місце
кової риби) в світі)

• Найбільший постачальник ІТ-послуг у світі — 18,5 % вироб-
ництва продукції програмного забезпечення.
• Державні програми розвитку цифрового аутсорсингу «Сто
розумних міст», «Цифрова Індія» тощо.
ІТ-послуги
• Головний центр ІТ-індустрії — місто Бангалор на півдні кра-
їни. Тут розташовані технопарки (Electronics City, Whitefield,
Inner Ring Road, Outer Ring Road, Bagmane тощо), де працю-
ють представництва численних ІТ-компаній
• Найбільша в світі (близько 1000 кінострічок на рік).
Кіно
• Найбільша кіностудія — Болівуд у мегаполісі Мумбаї.
індустрія
• Близько 14 млн індійців відвідують кінотеатри щодня
• 10 млн туристичних відвідувань, 40 млн зайнятих, 150 млрд
дол. прибутку щорічно.
Туризм • Активно розвиваються екскурсійний, пляжний, палом-
ницький, релігійний, медичний, екологічний, шопінг-туризм,
«нетрянський» туризм
57
• Порівняно розвинена транспортна система.
• У внутрішніх перевезеннях провідну роль відіграє залізнич-
ний транспорт.
• Основні міста країни поєднано національними автострада-
ми; більшість доріг, зокрема у сільській місцевості,— ґрунтові,
у сезон дощів важкопрохідні.
Транспорт • Поширені гужовий і в’ючний види транспорту.
• Торговельний флот нараховує 340 суден (76 зареєстровані
в інших країнах).
• Найбільші морські порти Ченнаї (Мадрас), Кочін, Кандла,
Колката, Мумбаї, Вішакхапатнам.
• Країна має великі аеропорти — Мумбаї («Санта-Крус»), Кол-
ката («Дум-Дум»), Нью-Делі («Палам»), Ченнаї і Ахмадабад
Зовнішньоекономічні зв’язки Індії

1. Імпорт.
2. Експорт.
3. Міжнародні зв’язки України з Індією.
Перевірте
себе
РОЗДІЛ III. ОКЕАНІЯ

Тема 1. Австралія
Австралія (Австралійський Союз)
• Площа: 7,7 млн км2.
Індон
езія Папуа-Нова • Населення: 25 млн осіб (2018 р.).
Східний Гвінея • Столиця: Канберра.
Тимор
Індійський океан
в світі).
Австралія 49,9 тис. дол. (26-те місце).
Тихий океан • ІЛР — 2-ге місце (після Норвегії;
група країн із дуже високим індексом).
• Економічно високорозвинена кра-
їна (підтип «переселенська країна»),
дія
лан входить до «Великої двадцятки».
Зе • Федеративна парламентська дер-
ва
Но жава у складі Співдружності (шість
штатів, дві самоврядні одиниці).

• Займає територію цілого материка, повністю розташованого в Південній
півкулі; компактність території.
• Віддалена від інших регіонів світу: на 3,5 тис. км від країн Південно-Схід-
ної Азії, на 11—15 тис. км — від Америки, на 21 тис. км — від Європи.
• Відсутність сухопутних кордонів.
• «Найближчі» сусіди: Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Індонезія.
58
• Північні та східні береги омивають води Тихого океану, західні й півден-
ні — Індійського.
• Протяжність берегової лінії 25,8 тис. км.

1. Рельєф.
2. Клімат.
Населення
•
Природний приріст — 4,8 ‰.
•
Середня очікувана тривалість життя — 82,3 року.
Демо-
•
Сальдо міграції — 5,5 % (із Європи, Азії).
графічна
•
Міграційна політика спрямована на залучення трудових
ситуація
мігрантів із кваліфікацією, що відповідає запитам ринку праці
в країні
• Національна: англоавстралійці (80 %), іммігранти з інших
європейських країн (15 %), іммігранти з Азії (4,5 %), абори-
Структу- гени (0,5 %).
ра насе- • Релігійна: християни — протестанти (30 %), католики (25 %),
лення православні (3 %), буддисти, індуїсти, мусульмани.
• Вікова: 18 % — 66 % — 16 %.
• Статева: 100 жінок/101 чоловік
• Середня густота населення — 3 особи/км2, нерівномірний роз-
поділ, 3/4 населення зосереджені на східному узбережжі.
лення • П’ять міст-мільйонерів. Найбільші: Сідней (4,5 млн осіб),
Мельбурн (4,2 млн), Брисбен (2,2 млн), Перт (1,8 млн), Адела-
їда (1,2 млн)
• 13 млн осіб (із них майже половина — іноземці).
Трудові
ресурси
• Трудові ресурси відрізняються високою кваліфікацією, дис-
циплінованістю, наполегливістю, працелюбністю
Економіка
• За специфікою економічного розвитку Австралію відносять до розвинених
переселенських країн. Відмінною рисою таких країн, як правило, є особливе
місце добувної промисловості в їхній економіці. Саме цей сектор промисло-
вості визначає роль Австралії в міжнародному географічному поділі праці
й забезпечує основну частку її національного доходу.
• Основні чинники, що сприяли прискореному розвитку економіки Австралії:
1) наявність значних мінеральних і земельних ресурсів; 2) державна політи-
ка, спрямована на приплив іноземного капіталу та кваліфікованих мігрантів;
3) розташування країни поза межами військових конфліктів.
• Територіальна концентрація підприємств обробної промисловості найбільша
на сході та південному сході країни.
59

70,3 %.

• Є великим фінансовим центром, відіграє важливу роль
у всій світовій фінансовій системі.
• Австралійська фондова біржа посідає дев’яте місце серед бір-
жових майданчиків світу (діють 2200 австралійських компаній
із загальним обсягом капіталів понад 1 трлн дол.).
Фінансові • Розвинений висококонкурентний страховий сектор (100 ком-
послуги паній).
• Розгалужена мережа комерційних банків, кредитних спілок,
страхових та інвестиційних компаній.
• 53 комерційні банки (у тому числі Bank of America, Bank
of China, HSBC Bank, Barclays Bank, JP Morgan Chase тощо).
• Найбільші фінансові центри — Сідней, Мельбурн
• Здобувають середню та вищу освіту понад 600 тис. іноземців

зі 120 країн світу.
• Вартість навчання на 30 — 40 % нижча, ніж у США та
країнах ЄС.
Освіта
• Понад 40 університетів, найкращі — Університет Сіднею,
Університет Нового Південного Уельсу, Мельбурнський, Квін-
слендський.
• Розвинена система дистанційної вищої освіти
• 9 млн туристичних відвідувань, 40 млрд дол. доходу

(2017 р.). Зайнято понад 500 тис. осіб.
Туризм • Переважає екологічний туризм.
• Відвідувачі з Китаю, Японії, США, Нової Зеландії, Індонезії,
Малайзії, Німеччини
• Забезпечують близько 10 % ВВП.
ІТ-послуги • Працюють ряд потужних компаній, зокрема IBM Australia,
EDS, СSC, MYOB
• Нерівномірний розподіл, найгустіша транспортна мережа
у східній, південно-східній і південно-західній частинах.
• Основні перевезення корисних копалин та сільськогосподар-
ської продукції здійснює залізничний транспорт.
• Зовнішньоторговельні операції — морський транспорт.
• Використовуються судна під іноземним прапором.
• Найбільші порти загального призначення: Мельбурн, Сідней,
Транспорт Брисбен і Фримантл (аванпорт Перта).
• Авіаційний транспорт відіграє велику роль як у зовнішніх,
так і у внутрішніх перевезеннях.
• Діє майже 500 аеропортів. Найбільші: ім. Кінгсфорда Сміта
(Сідней), «Тулламарін» (Мельбурн).
• Добре розвинений трубопровідний транспорт, нафто- й газо-
проводи з’єднують райони видобутку та найбільші промислові
центри й порти
60
Виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію
Райони (центри)
Назва виробництва Продукція
розміщення
Добувна промисловість Вугілля Квінсленд, Новий Пів-
денний Уельс
Залізні руди Західна та Південна
Австралія
Боксити Півострів Кейп-Йорк
Уранові руди Північна, Південна
Австралія
Золото Західна Австралія
Руди цинку та свинцю Квінсленд
• Сільське господарство Зернові (пшениця, Південний схід та пів-
не лише повністю забез- ячмінь, кукурудза) денний захід
печує основні потреби
Цукрова тростина Північний схід
країни, а й спрямовує на
зовнішній ринок близько Бавовник Захід, схід
75 % обсягу своєї про-
Виноград, цитрусові, Південний схід, півден-
дукції.
фрукти ний захід
• Сільськогосподарські
товари забезпечують Вівчарство Захід
40—50 % усіх експорт-
М’ясне та молочне Південний схід, півден-
них прибутків країни.
скотарство ний захід
• Переважають великі
землеволодіння Птахівництво Передмістя
Беконне свинарство Південний схід
Географія вторинного сектору господарства

• Перше місце за вартістю промислової продукції.
• Автомобілебудування (переважно японські й американські
Машинобу- корпорації), суднобудування, виробництво сільськогосподар-
дування ських машин (переважно американські корпорації), залізнич-
них вагонів і локомотивів.
• Найбільші центри: Сідней, Мельбурн, Брисбен, Ньюкасл тощо
• Високий рівень виробництва електроенергії (10 тис. кВт · год
Електро- на одного жителя).
енергетика • ТЕС — 72,9 % (вугілля, природний газ), ГЕС — 10,9 %,
від альтернативних джерел — 16,2 %
• Чорна металургія забезпечує потреби національної еконо-
міки.
• Основні підприємства розміщені в Ньюкаслі й Порт-Кемблі.
• Алюмінієва промисловість (повний цикл) дає 7,2 % світо-
вого виробництва (п’яте місце).
• Мідна промисловість.
• Основні підприємства металургії розміщені в Ньюкаслі
й Порт-Кемблі
61
• Виробництво фосфатних та азотних добрив, пластмас, син-
тетичних смол, каучуку.
Хімічна
• Підприємства сконцентровані у Порт-Пірі, Порт-Кемблі,
Ньюкаслі, Джілонзі, Маккаї та ін.
• Найбільш розвинена текстильна, представлені швейна, шкі-
Легка ряна, взуттєва.
• Найбільші центри Мельбурн, Сідней, Брисбен, Перт, Гобарт
• Базується на власній сировині, орієнтується на експорт
Харчова м’ясоконсервної та цукрової продукції.
• В усіх містах
Зовнішньоекономічні зв’язки Австралії

1. Імпорт.
2. Експорт.
3. Міжнародні зв’язки України з Австралією.
Тема 2. Мікронезія, Меланезія, Полінезія

Острівні країни Океанії
• Площа — понад 10 млн км2.
• Населення — близько 18 млн осіб (із
них 11 млн проживає в Папуа-Новій Гві-
неї та Новій Зеландії).
Океанія
Особливості географічного положення
• Віддаленість від інших регіонів світу.
• Переважно невелика територія.
• Значні відстані між островами, обме-
женість транспортного сполучення.
• Лежать на перехресті міжнародних
морських шляхів, що ведуть з Америки
в Австралію, Східну та Південно-Східну
Азію.
Поділ на субрегіони
Мікронезія Меланезія Полінезія
(із грец. — малі острови) (із грец. — чорні острови) (із грец. — багато островів)
Дрібні острові та архі- Відносно великі острови У центрі Тихого океану
пелаги між Північним у західній частині Тихо-
тропіком та екватором го океану в Південній
у західній частині півкулі
Тихого океану
Маріанські, Каролін- Нова Гвінея, Нова Гавайські, Туамоту,
ські, Маршаллові, Каледонія, Соломоно- Тонга, Самоа, Товари-
Гілберта, Банаба та ві Острови, архіпелаг ства, Маркізькі, Лайн,
ін. Бісмарка, Нові Гібриди острови Нової Зеландії
(Вануату), Фіджі (Північний і Південний)
62
Держави Океанії (2017 р.)
Площа, Населення, ВВП (за ПКС)
Держава
тис. км2 тис. осіб на одну особу, дол.
Нова Зеландія 268,7 4510,3 37 300
Самоа 2,8 220,1 5500
Кірибаті 0,81 108,1 1800
Маршалові Острови 0,18 74,5 3300
Науру 0,21 9,6 11 600
Палау 0,49 21,4 15 400
Папуа-Нова Гвінея 462,8 6909,7 3500
Соломонові Острови 28,4 647,6 2000
Тонга 0,75 106,4 5400
Тувалу 0,26 11,1 3500
Федеративні штати Мікронезії 0,7 104,2 3200
Фіджі 18,3 920,9 9300
Вануату 11,9 242,8 2600
Залежні території Океанії (2017 р.)

Площа, ВВП (за ПКС)
Населення,
Територія Належність тис. на одну
тис. осіб
км2 особу, дол.
Американське Самоа США 0,199 51,5 13 000
Вілліс і Футуна Франція 0,142 15,7 8800
Гуам США 0,544 167,4 35 500
Ніуе Нова Зеландія 0,260 1,6 9800
Нова Каледонія Франція 18,6 270,1 32 100
Норфолк Австралія 0,04 1,7 —
Острови Кука Нова Зеландія 0,236 9,3 12 300
Північні Маріанські США 0,464 53,3 13 800
острови
Піткерн Велика Британія 0,047 0,054 —
Токелау Нова Зеландія 0,012 1,3 5300
Французька Полінезія Франція 4,2 287,9 17 500
Природно-ресурсний потенціал
• На материкових островах гірські хребти поєднуються з низовинними рівни-
нами та плато; коралові острови мають плаский рельєф. Чимало островів —
згаслі та діючі вулкани.
• Майже всі острови розташовані в екваторіальному, субекваторіальному та
тропічному кліматичних поясах.
63
• Нова Зеландія і прилеглі до неї острови — у субтропічному і помірному.
• Клімат теплий, м’який, сприятливий для життя людини.
• Температура повітря +26 °С.
• Опади 2000—4000 мм.
• Мінеральні ресурси на окремих островах: Нова Гвінея — нафта, мідь, заліз-
на руда, марганець, платина, срібло тощо; Нова Каледонія — нікелеві руди;
Нова Зеландія — кам’яне вугілля, срібло, золото; Науру — фосфорити (на
сьогодні дуже виснажені).
• На дрібних островах земельні ресурси обмежені.
• Ґрунти різноманітні — на коралових островах щебенисті, супіщані — мало-
родючі; на вулканічних — червоні та червоно-бурі, на материкових остро-
вах — жовтоземи, сіроземи, сіро-бурі, жовто-бурі, алювіальні.
• Головне багатство островів — унікальна природа, що створює умови для
розвитку туризму.
• значні лісові ресурси, чимало цінних порід дерев: кокосова і сагова пальми,
хлібне і динне дерева, каучуконоси, деревоподібні папороті.
• Промислове значення мають запаси цінної тропічної деревини в Новій Гві-
неї, Соломонових Островах, у Новій Каледонії.
Населення
• Природний приріст становить 15—20 ‰.
• Велика частка дітей та молоді.
Демо-
• Порівняно невисока середня тривалість життя (65—70 років).
графічна
• Від’ємне сальдо міграції.
ситуація
• Нова Зеландія: природний приріст 5,7 ‰, середня очікувана
тривалість життя — 81,2 року, додатне сальдо міграції
• Національна: Меланезія — папуаси (екваторіальна раса); Полі-
незія, Мікронезія — населення належить до особливої полінезій-
ської групи, які мають ознаки монголоїдної раси. Близько поло-
Структу- вини населення островів складають переселенці з Європи та Азії.
ра насе- • У Новій Зеландії понад 70 % становлять новозеландці євро-
лення пейського походження, близько 11 % — вихідці з Азії, частка
корінного населення (полінезійці — маорі) 14 %.
• Релігійна: переважає християнство — католицизм, протестан-
тизм; збереглися традиційні релігії
• Переважає сільське населення.
Розсе
• Високий рівень урбанізації в Новій Зеландії (86,4 %), Науру,
лення
Новій Каледонії
• У структурі зайнятості більшості країн переважає первинний
сектор (добувна промисловість, сільське господарство, рибальство).
Трудові
• Зростає частка зайнятих у туристичній інфраструктурі.
ресурси
• У Новій Зеландії: сільське господарство — 6,6 %, промисло-
вість — 20,7 %, сфера послуг — 72,7 %
Економіка
За рівнем економічного розвитку всі (крім Нової Зеландії) острівні краї-
ни Океанії належать до групи країн, що розвиваються. Серед них є держави
з розвиненою добувною промисловістю, що має експортне значення, та дер-
жави, де переважають сільське господарство та дрібнотоварне виробництво.
Нова Зеландія — розвинена країна, входить до групи переселенських країн.
Структура її господарства схожа на структуру господарства Австралії.
64
Структура ВВП окремих країн Океанії (2016 р.)*
Країна Сільське господарство Промисловість Сфера послуг
Папуа-Нова Гвінея 21,5 % 42,8 % 35,7 %
Вануату 26,8 % 9,0 % 64,2 %
Соломонові Острови 34,4 % 7,6 % 58,0 %
Нова Зеландія 3,9 % 26,3 % 69,8 %
Види господарської діяльності, що визначають міжнародну спеціалізацію країн

Вирощують кокосову пальму, банани, батат, цукрову
Сільське
тростину, цитрусові, різні фрукти (ананаси, папая, манго
господарство
та ін.), шоколадне дерево, перець (чорний і бетель)
Рибальство, збір Вилов та вирощування риби, молюсків, перлів
молюсків та
ракоподібних,
аквакультура
• Переробка риби й сільськогосподарської сировини
(копра — отримують із висушених кокосових горіхів,
кокосова олія, борошно), виробництво будівельних мате-
ріалів.
• Добувна: у Новій Зеландії видобувають кам’яне вугіл-
Промисловість
ля, природний газ, титан, руди заліза, міді, свинцю,
цинку, золота; у Папуа-Новій Гвінеї — мідь та золото,
у Науру — фосфорити тощо.
• Лісова та деревообробна: Папуа-Нова Гвінея, Соломо-
нові Острови, Фіджі
Кустарні Виготовлення сувенірів із морських мушель, різьблен-
промисли та ня по дереву та каменю, плетіння сумок і циновок; виго-
ремесла товлення човнів
Найбільшою популярністю користуються пляжний та
екологічний туризм, рибальство, дайвінг, ознайомлення із
Туризм
життям аборигенів (Фіджі, Тонга, Нова Каледонія, Вану-
ату, Західне Самоа, Острови Кука)
Обслуговування На окремих островах, зокрема Гуам, Маршаллових
військових баз
Фінансові Перспективний напрямок, поширюється практика реє-
послуги страції офшорних компаній
Зовнішньоекономічні зв’язки острівних країн Океанії

1. Імпорт.
2. Експорт.
* За даними СІА World Factbook.
65
Розділ IV. Америка
Тема 1. Загальна характеристика Америки

• Населення — понад 1 млрд осіб.

Північна
• Повністю розташована в Західній півку-
лі, осторонь геополітичних процесів, що від-
буваються в Європі та на Близькому Сході.
• Загальна протяжність з півночі на пів-
Це
нтр
Карибський
басейн
день — маже 16 тис. км, що визначає
а ль
на виключне розмаїття природних умов.
• Вихід до трьох океанів.
• Активне транспортне сполучення через
Атлантичний та Тихий океани.
Південна • Стратегічне значення Панамського каналу.
• Приморське положення більшості країн
(лише Болівія й Парагвай — не мають без-
посереднього виходу до моря).

Північна США, Канада, Гренландія (острівне володіння Данії),
Америка (або острови в Атлантичному океані — Бермудські, Сен-П’єр
Англо-Америка) та Мікелон
Центральна Мексика, Беліз, Гватемала, Нікарагуа, Сальвадор, Гон-
Америка дурас, Коста-Рика, Панама
Південна Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гаяна, Еква-
Америка дор, Колумбія, Парагвай, Перу, Суринам, Уругвай, Чилі
Карибський Багамські Острови, Куба, Ямайка, Гаїті, Домініканська
басейн Республіка, Антигуа і Барбуда, Барбадос та ін.
Сучасна політична карта Америки

35 держав, • Форма правління: рес- • Форми територіального
23 залежні публіки. устрою: більшість держав
території (воло- • Канада та деякі неве- унітарні.
діння Вели- ликі острівні держави • Федерації: Аргентина,
кої Британії, входять до складу Бри- Бразилія, Венесуела, Канада,
Нідерландів, танської Співдружності та Мексика, США, Сент-Кітс
Данії, Франції, визнають головою держави і Невіс
США) королеву Великої Британії
66
Типи країн за рівнем економічного розвитку
Високорозвинені держави Країни що розвиваються
США, Канада — • Нові індустріальні країни (НІК) — Бразилія,
члени «Великої Мексика та Аргентина (так звана «Велика трійка»),
сімки» а також наближуються Венесуела, Колумбія, Чилі.
• «Багаті острови» — острівні країни Карибського
басейну (Багамські Острови, Барбадос).
• Країни середніх можливостей, які мають значний
потенціал для економічного зростання (зокрема
Парагвай, Болівія, країни Центральної Америки).
• Найменш розвинені країни — Гаїті
Міжнародні організації
Північноамериканська угода
про вільну торгівлю (НАФТА) Південноамериканський спільний ринок
(від англ. North American Free (МЕРКОСУР), від ісп. Mercado Comun del Sur)
Trade Agreement)
США, Канада, Мексика Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай,
а також п’ять асоційованих членів (Чилі,
Болівія, Перу, Колумбія, Еквадор) та країна-
спостерігач (Мексика). До 1 грудня 2016 р.
членом цієї організації була й Венесуела
• Створена в 1949 р. • Створена в 1991 р.
• Штаб-квартира у Вашинг- • Штаб-квартира в Монтевідео (Уругвай).
тоні. • Цілі: скорочення або повна ліквідація
• Цілі: ліквідація митних митних зборів, узгодження діяльності в про-
бар’єрів у торгівлі, сприян- мисловості, сільському господарстві й тран-
ня американсько-канадським спорті, співробітництва у валютно-фінансо-
капіталовкладенням у Мексиці вій та науково-технічній сфері

1. Рельєф.
2. Клімат.
Населення
Найбільші країни Америки за кількістю населення (2017 р.)*
№ з/п Країна Місце в світовому рейтингу Кількість населення, млн осіб
1 США 3 326,0
2 Бразилія 5 207,3
3 Мексика 11 124,6
Джерело: https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/ch.html.
67
№ з/п Країна Місце в світовому рейтингу Кількість населення, млн осіб
4 Колумбія 29 47,7
5 Аргентина 32 44,3
6 Канада 38 35,6
7 Венесуела 42 31,3
g Перу 43 31,0
9 Чилі 63 17,8
10 Еквадор 67 16,1
Населення
• У США, Канаді низький природний приріст (2—4 ‰), додатний
Демографічні про-
міграційний приріст, «старіння населення», висока тривалість життя.

• В інших субрегіонах — середній природний приріст — 13 ‰.
Молодість населення (через високі показники природного приросту
цеси
в недавньому минулому).
• В окремих найменш розвинених країнах зберігаються високі темпи
приросту (Гватемала — 19,8 %, Беліз — 18,3 %, Гондурас — 17,6 %).
• Переважають жінки, що пов’язано з більшою тривалістю їхнього
життя
• Корінне населення (індіанці, ескімоси), нащадки європейських заво-
Етнічна та релігій-
йовників та переселенців, вихідці з Європи та Азії, афроамериканці.

на структура
• У Північній Америці, Аргентині, Уругваї, Чилі більшість станов-

лять представники європеоїдної раси.
• В інших країнах переважають представники мішаних рас — мети-
си, мулати, самбо.
• Мови: англійська, французька, іспанська, португальська. Релігії:
католицизм, протестантизм, серед індіанського населення — тради-
ційні культи
Розселення нерівномірне, найбільш висока густота в Центральній
Америці та країнах Карибського басейну.
• У Північній Америці рівень урбанізації понад 80 % (США, Кана-
да), в інших субрегіонах — від 60 % до 80 %.
• Найвища частка міських жителів в Аргентині (понад 90 %), най-

нижча (менше 20 %) — в окремих острівних країнах Карибського
басейну. У країнах, що розвиваються, хибна урбанізація.
• Утворення великих міських агломерацій.
• Мегалополіси: Приатлантичний (від Бостона до Вашингтона —
Босваш), Приозерний (від Чикаго до Піттсбурга — Чипітс) у районі
Великих озер, Каліфорнійський (від Сан-Франциско до Сан-Дієго —
Сан-Сан) на західному узбережжі США
Північна Америка (США й Канада) — внаслідок старіння насе-
Трудові ресурси
лення не здатні забезпечити себе відповідним до потреб економіки

економічно активним населенням, проводять політику залучення тру-
дових мігрантів.
• Трудові ресурси відрізняються високим рівнем кваліфікації та
освіченості.
• Інші субрегіони Америки мають надлишок переважно некваліфі-
кованих трудових ресурсів
68
Економіка
• Специфіка економіки країн Америки полягає в значних економічних конт
растах між окремими країнами й регіонами, а також домінуванні США.
• США та Канада — високорозвинені держави, посідають провідні місця за
виробництвом продукції обробної і добувної промисловості, сільського гос-
подарства, є найбільшими у світі виробниками та постачальниками різно-
манітних послуг; у структурі економіки та зайнятості населення переважає
третинний сектор.
• Багатопрофільну економіку мають нові індустріальні країни: Бразилія,
Мексика, Аргентина, а також Чилі, Колумбія, Перу, Еквадор.
• Особливістю економік Куби, Венесуели та Болівії є провідна роль держави
в економічному житті, обмеження приватного сектору.
• Країни Центральної Америки та Карибського басейну спеціалізуються на
розвитку сфери послуг (передусім туризмі) та сільському господарстві.
• Американські ТНК створили в багатьох країнах регіону велику кількість
підприємств, які використовують дешеву робочу силу та багаті мінеральні
ресурси. Найбільші інвестиції в економіку американських країн здійснюють
такі ТНК, як «Дженерал Моторс», «Форд Мотор Компані», «Ексон Мобайл»,
«Ай-Бі-Ем», «Дженерал Електрик», «Боїнг Компані» тощо.
Структура ВВП окремих країн Америки (2017 р.)*

Мексика 3,7 % 33,1 % 63,2 %
Аргентина 11,4 % 30,2 % 58,4 %
Венесуела 4,0 % 36,1 % 59,9 %
Беліз 14,3 % 11,7 % 60,0 %
Барбадос 2,8 % 11,7 % 85,5 %
Економічні показники найпотужніших країн Америки (2017 р.)

№ ВВП (за ПКС), Місце в світовому ВВП (за ПКС)
Країна
з/п млрд дол. рейтингу на одну особу, дол.
1 США 19 360,0 2 59 500
2 Бразилія 3219,0 8 15 500
3 Мексика 2406,0 11 19 500
4 Канада 1764,0 17 48 100
5 Аргентина 911,0 28 20 700
6 Колумбія 712,5 31 14 500
7 Чилі 451,1 44 24 600
8 Перу 424,6 46 13 300
9 Венесуела 389,4 47 12 400
10 Еквадор 188,5 66 11 200
* За даними СІА World Factbook.
69
Нафтогазова США, Канада, Венесуела, Мексика
Вугільна США, Канада
Видобуток залізних та марганцевих руд США, Канада, Бразилія
Видобуток мідних руд Чилі, Перу, Мексика
Видобуток срібла, свинцево-цинкових руд Канада, Мексика, Перу
Видобуток уранових руд Канада, Бразилія
Видобуток олов’яних руд Болівія, Бразилія
Видобуток золота США, Канада, Колумбія, Мексика
Видобуток алюмінієвих руд Ямайка, Суринам, Гаяна, Доміні-
канська Республіка
Видобуток коштовного та напівкоштов- Бразилія, Колумбія, Мексика
ного каміння
Сільське та лісове господарство, рибальство, аквакультура

• Спеціалізацію сільського господарства Америки визначають природні
умови й ресурси, потреби місцевого населення та кон’юнктура світового
ринку. У США та Канаді сільське господарство — багатопрофільне, висо-
комеханізоване, високорентабельне з переважанням частки тваринництва.
В інших країнах (за винятком Аргентини та Уругваю) провідна роль нале-
жить рослинництву.
• Лісове господарство найбільший розвиток отримало в Бразилії, Канаді
й США.
• Рибальство найбільш розвинене в Канаді, Бразилії, Чилі, Перу. Аквакуль-
тура: у прибережних акваторіях Канади, США, Мексики, Чилі, Бразилії
Тваринництво Рослинництво
Скотарство, свинар- Споживчий сектор: кукурудза, маніок, банани, кар-
ство, вівчарство, топля, квасоля. Високотоварний сектор, плантаційне
птахівництво, роз- господарство: цукрова тростина (Куба, Бразилія, Мек-
ведення лам, аль- сика), кава (Бразилія, Колумбія), какао (Домінікан-
пак (Перу, Еквадор, ська Республіка, Бразилія, Еквадор), пшениця (Арген-
Болівія) тина), банани (Еквадор, Нікарагуа, Панама), бавовник
(Мексика, Бразилія, Парагвай), овочі та фрукти (Мек-
сика, Гватемала), орхідеї та інші квіти (Колумбія)
Основні промислові осередки в регіоні

Назва промислово-
Промислова спеціалізація Країни
го осередку/регіону
Приатлантичний Наукоємне машинобудування, США
нафтохімічна, хіміко-фармацев-
тична, паперова, поліграфічна,
легка промисловість
70
Назва промислово-
Промислова спеціалізація Країни
го осередку/регіону
Приозерний Чорна металургія, важке маши- США
нобудування, хімічна, нафтопе-
реробна, харчова промисловість
Примексикан- Нафтопереробка, нафтохімія США
ський
Південно Багатопрофільне машинобуду- Бразилія (Сан-Паулу,
бразильський вання, металообробна, електро- Ріо-де-Жанейро, Сан-
металургія, харчова, текстиль- Жозе-дус-Кампус)
на, швейна, взуттєва

• 30 % світового виробництва, із них 23 % — США, Канада,
Бразилія.
Електро- • Переважають ТЕС (нафтопродукти, природний газ, вугілля).
енергетика • У Канаді та Бразилії значна роль ГЕС.
• АЕС працюють у США, Канаді, Мексиці, Бразилії, Арген-
тині
• Набула розвитку в найбільш розвинених країнах регіону:
США, Канаді, Бразилії, Аргентині, Мексиці.
• У США обсяги виплавки чорних металів знижуються,
у Канаді й деяких країнах Латинської Америки зростають.
Металургія • У Канаді та Бразилії інтенсивно розвивається кольорова
металургія (зокрема виробництво ніобію, танталу, цирконію,
берилію, торію).
• В Ямайці, Гаяні, Домініканській Республіці розвинене
виробництво глинозему із бокситів
• У США та Канаді — наукоємне, високотехнологічне: вироб-
ництво авіакосмічної та військової техніки, автомобілів, елек-
троніки, комп’ютерів, офісного обладнання.
Машино • У нових індустріальних країнах: автомобілебудування, вер-
будування статобудування, літакобудування, суднобудування, сільськогос-
подарське машинобудування, електроніка та електротехніка
(переважно філії американських, німецьких, японських, іта-
лійських компаній)
• Нафтохімія, синтез мінеральних добрив, парфумерна та фар-
мацевтична промисловість.
Хімічна
• Найбільший спектр виробництв у США, Канаді, Бразилії,
Мексиці, Аргентині, Чилі, Перу, Венесуелі, Колумбії, Кубі
Лісова У Бразилії, Чилі, Аргентині, Колумбії первинна обробка
промисло- сировини. У Канаді, США — целюлозо-паперове виробництво
вість
• Розвинені в усіх країнах регіону.
Легка та
• США та Канада — виробництво високоякісного й дорогого
харчова
одягу та взуття.
промисло-
• США — найбільший виробник та експортер продукції хар-
вість
чової промисловості в регіоні
71
Банківсько-фінан- • Домінуюча роль належить США.
совий сектор • Головний центр фінансової та ділової активності — Нью-Йорк
(друге місце після Лондона в 2017 р.); інші центри світового значен-
ня: Сан-Франциско, Бостон, Чикаго, Х’юстон, Торонто, Монреаль,
Сан-Паулу, Лос-Анджелес, Мехіко, Буенос-Айрес.
• Стрімко розвиваються фінансові установи Бразилії й Мексики.
• Ряд країн Центральної Америки та Карибського басейну надають
офшорні послуги (Беліз, Домініканська Республіка, Панама, Барба-
дос, Бермудські острови та ін.)
• Освітні центри США та Канади вважають найкращими в світі: до
Освіта та наука
500 найкращих вищих навчальних закладів планети входять 137 із

США (найбільше представництво) та 19 із Канади.
• Всесвітньо відомими є Гарвардський, Стенфордський, Прінстон-
ський, Єльський, Чиказький університети, Університет Торонто,
Університет Британська Колумбія.
• США та Канада — провідні наукові держави світу (перше та 11-те
місце в світі за витратами на НДРКР відповідно)
• Третій за масштабами туристичний регіон світу.
Туризм
• Багата природна та культурно-історична спадщина.

• Найбільша кількість туристів прибуває в США, Канаду, Мексику,
Бразилію
• Нерівномірність розвитку: найгустіша мережа автомобільних та
залізничних шляхів між США, Канадою, Мексикою.
• Найбільші морські порти: Лос-Анджелес, Ванкувер, Нью-Йорк,
Філадельфія, Саванна, Колон, Сантус.
Транспорт
• Аеропорти: Атланта, О’Хара (Чикаго), Лос-Анджелес, Даллас.

• Найбільші трансконтинентальні магістралі регіону — Панаме-
риканське шосе (сполучає країни Північної, Центральної і Півден-
ної Америки), Трансамазонське шосе (від північно-східного узбе-
режжя Бразилії через важкодоступні райони Амазонії до кордону
з Перу).
• Країни «зручного прапору»: Панама, Багамські Острови, Анти-
гуа і Барбуда
Зв’язки України з країнами Америки

• Торговельно-економічна взаємодія. Найважливіші торговельно-економічні
партнери України: США, Канада, Бразилія, Мексика, Еквадор, Аргентина.
• Культурно-гуманітарна взаємодія. У США, Канаді, Аргентині, Брази-
лії проживає чисельна українська діаспора. Розвинена система громадських
і культурних організацій, наукових та дослідницьких установ, музеїв, худож-
ніх колективів, мистецьких об’єднань, тижні кіно тощо.
• Наукова та освітня співпраця. Обміни студентами і викладачами, ство-
рення спільних навчальних програм, кафедри україністики.
• Військово-технічна співпраця. Участь України в проекті НАТО «Партнер-
ство заради миру», військова та фінансова підтримка США та Канади в про-
цесі реформування ЗСУ та надання опору агресії на сході.
72
Тема 2. Країни Америки
Сполучені Штати Америки (США)
Росія • Населення — 328,2 млн осіб
(2018 р.).
• Столиця — Вашингтон.
ПКС) — 19,36 трлн дол. (2-ге місце
в світі).
Канада • ВВП на душу населення —
Тихий океан 59,5 тис. дол. (13-те місце).
• За ІЛР (2016 р.) — 10-ме місце
сом).
• Президентська республіка, федера-
тивна держава (50 штатів, один феде-
М
ек
Атлантичний
ральний округ Колумбія).
си
океан
ка

• Територія складається з континентальних штатів (48), Аляски (49-й штат)
та Гавайських островів (50-й штат); під контролем низка островів Карибсько-
го моря (Пуерто-Рико, Віргінські острови) та Океанії (Американське Самоа,
острів Гуам та ін.).
• Омивається водами Атлантичного і Тихого океанів; на півночі (Аляска) —
Північним Льодовитим океаном.
• Берегова лінія майже 20 тис. км зі зручними бухтами та затоками.
• Межує з Канадою та Мексикою, через Берингову протоку — з Росією.
• Наближеність до мінеральносировинних баз Канади, країн Латинської Аме-
рики.
• Віддаленість від осередків політичної та військової напруженості Європи
та Азії.
• Понад 200 років не було війн (за винятком Громадянської війни Півночі
і Півдня).
1. Рельєф.
2. Клімат.
Населення
•Природний приріст становить 4,3 ‰.
Демо- •«Старіння нації».
графічна •Середня очікувана тривалість життя — 80 років.
ситуація •Сальдо міграції — 3,9 ‰ (демографічна політика спрямована
на залучення висококваліфікованих мігрантів).
73
• Національна: нащадки англійців та інші європейці (80 %):
численні діаспори німців, ірландців, англійців, шотландців, іта-
лійців, євреїв, поляків, українців; афроамериканці (13 %) вихід-
ці з Азії (4,4 %), корінні жителі — 1,2 % (індіанці, ескімоси,
Структу-
алеути, гавайці), решта — 1,4 % (в основному вихідці з Латин-
ра насе-
ської Америки).
лення
• Релігійна: протестанти — 46,5 %, католики — 20,8 %, мор-
мони — 1,7 %, іудеї — 1,7 %.
• Вікова: 19 % — 65 % — 16 %.
• Середня густота населення — 33,5 особи/км2, нерівномірний

розподіл, на східному узбережжі понад 400 осіб/км2;
• Рівень урбанізації — 82 %.
Розсе • Десять міст-мільйонерів. Найбільші: Нью-Йорк (18,6 млн осіб),
лення Лос-Анджелес (12,3 млн), Чикаго (8,7 млн), Маямі (5,8 млн),
Даллас (5,7 млн).
• Субурбанізація, утворення міських агломерацій.
• Мегалополіси: Бос-Ваш, Приозерний, Каліфорнійський
• ЕАН — 160 млн осіб, структура зайнятості: сільське господар-

Трудові ство — 0,7 %, промисловість — 20,3 %, сфера послуг — 80 %.
ресурси • Трудові ресурси відрізняються високим рівнем освіти та ква-
ліфікації
Українська діаспора налічує понад 2 млн. Найчисельніші групи етніч-
них українців проживають у штатах: Нью-Йорк (131,391 осіб), Пен-
сильванія (112,542), Каліфорнія (91,179), Нью-Джерс (69,049), Флорида
(47,946), Іллінойс (47,246), Вашингтон (46,523), Огайо (45,121) та Мічиган
(40,292). В 11 штатах кількість українського населення становить від
10 до 25 тис. осіб., а в 27 штатах — від 1 до 10 тис. осіб. Найменше
заселеними штатами є Південна Дакота (931 особа), Міссісіпі (756 осіб)
та Вайомінг (453 особи)
Економіка
• США — високорозвинена постіндустріальна держава, світовий лідер за
науково-технічним, фінансовим, інформаційним, військовим потенціалом.
Транснаціональні корпорації США є найпотужнішими в світі.
• Найвища територіальна концентрація промислового виробництва — у трьох
промислових регіонах — Приатлантичному, Приозерному та Примексикан-
ському.
• Основні чинники економічного успіху: 1) всебічне заохочення американ-
ським суспільством та державою підприємницької активності; 2) спрямова-
ність на досягнення успіху для кожної людини незалежно від її походження
та соціального статусу; 3) більш обмежене, ніж в інших розвинених країнах,
однак ефективне державне втручання в економіку; 4) висока трудова мораль,
що ґрунтується на протестантській етиці, працелюбності та вірі у власні сили;
5) наукоємність, використання новітніх технологій.
80,2 %.
74
Домінуючі складові третинного сектору
• Провідна роль належить банкам і страховим компаніям.
• Банки «Дж. П. Морган Чейз» (JPMorgan Chase) та «Банк
Америки» (Bank of America) входять у десяток найбільших
Банківсько-
банків світу.
фінансовий
• У США працюють найбільші в світі трастові компанії,
сектор
інвестиційні фонди та фондові біржі.
• Головний центр фінансової та ділової активності — Нью-
Йорк
• Провідне місце належить великим торговельним мережам:
Wal — Mart Stores, Home Depot, Kroger, Costco Wholsale та ін.
Торгівля • Провідне місце в світі належить компаніям, які працюють
у сфері інтернет-торгівлі: Аmazon.com, eBay, Liberti Interactive
та ін.
• Провідний виробник та експортер ІТ-послуг у світі.
• Найбільші ІТ-компанії: IBM, Microsoft, Oracle, Symantec,
CA Technologies, Google, Apple та ін.
• Найбільші телекомунікаційні компанії AT&T та Verizon
Communication (перше та друге місця в світі відповідно).
ІТ-послуги
• Термін здобуття повної середньої освіти — 13 років (один
та телеко-
із найбільших у світі).
мунікації
• ВНЗ — 4726 (із них 3026 — державні, 1700 — приватні).
• Понад 500 млрд витрат на НДДКР щорічно (перше місце
в світі).
• Понад 300 технопарків та технополісів. Найбільші —
у Каліфорнії (у т. ч. «Кремнієва долина»)
• 75 млн туристів щорічно (друге місце), 200 млрд дол. при-
бутків (перше місце в світі).
Туризм • Найбільш популярні райони пляжного (Флорида, Гаваї,
Каліфорнія), грального (Лас-Вегас, Атлантік-Сіті) та пізна-
вального (Вашингтон, Філадельфія, Нью-Йорк) туризму
Найбільша транспортна інфраструктура серед усіх країн
світу. Транспортну систему утворюють: 92 авіаперевізники
(13,5 тис. аеропортів та аеродромів), найдовша в світі залізни-
ця, автомобільні шляхи найвищої якості, понад 400 морських
та річкових суден, зареєстрованих у країні, і вдвічі більше під
Транспорт
«зручними прапорами» Панами, Ліберії, Гонконгу, Маршал-
лових, Кайманових і Багамських Островів. Найбільші морські
порти країни вантажні та контейнерні: Батон-Руж, Хьюстон,
Лонг-Біч, Лос-Анджелес, Гемптон-Роуд; круїзні: Маямі, Порт
Еверглейдс тощо
Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни

Назва промис- Основні райони
Продукція
лового сектору (центри поширення, виробники)
Машинобуду- Автомобілі (17 млн «Автомобільний цех» країни —
вання щорічно) Приозер’я (Детройт, Флінт, Толі-
до), «Форд Мотор» «Дженерал
Мотор», «Крайслер»
75
Назва промис- Основні райони
Продукція
лового сектору (центри поширення, виробники)
Машинобуду- Літаки Сан-Дієго, Сіетл, Лос-Анджелес;
вання «Боїнг», «Локхід Мартін», «Мак-
донелл Дуглас»
Військові судна Новий Орлеан, Ньопорт-Ньос
Сільськогосподарська Мілуоки, Пеорія, Мемфіс, Чикаго
техніка
Важке машинобудування Чикаго, Піттсбург, Даллас
Електроніка Мегалополіси, Hewlett-Packard,
Dell, Apple
Чорна мета- Чавун, сталь, прокат Приозерна база (Чикаго, Детройт,
лургія Баффало), Північно-Аппалацька
(Піттсбург, Янгстаун), Приатлан-
тична (Філадельфія, Балтімор) та
Південна (Х’юстон, Даллас)
Кольорова Виробництво міді, Кордильєрські шати, Приатлан-
металургія цинку, свинцю тичний район
Виробництво алюмінію Тихоокеанський район, Захід,
басейн Огайо, р. Св. Лаврентія,
Примексиканський район, Теннесі
Хімічна про- Виробництво пластичних Узбережжя Мексиканської зато-
мисловість мас, синтетичних воло- ки (Г’юстон, Батон-Руж), пн.
кон, штучного каучуку, схід (Нью-Йорк, Філадельфія),
мінеральних добрив, Каліфорнія (Лос-Анджелес, Сан-
фармацевтична (перше Франциско)
місце в світі)
Харчова про- М’ясна, борошномель- Повсюди
мисловість на, молочна, консервна,
цукрова, виробництво
пива та ін. алкогольних
напоїв тощо
Легка про- Текстильна (бавовняна, Нью-Йорк, південно-східні та пів-
мисловість шовкова, вовняна), мод- нічно-східні штати
ний одяг
Промислове виробництво базується на потужній електроенергетиці (друге
місце після Китаю), ТЕС — 70,6 %, АЕС — 9,2 % (80 АЕС), ГЕС — 7,4 %;
від відновлювальних джерел — 12,8 %, до 2030 р. планується 27 %
• Високоефективний, багатопрофільний, високомеханізований, комп’ю
теризований сектор економіки, який забезпечує власні потреби в сільсько-
господарській продукції та є одним із найбільших у світі її експортерів.
• США належать провідні позиції в світі за виробництвом та експортом
кукурудзи, сої, цитрусових, пшениці, арахісу, цукрових буряків, винограду,
соняшнику тощо. Країна є лідером за вирощуванням генетично модифіко-
ваних культур. Найбільша частка цих земель припадає на сою.
76
• Один робітник, зайнятий у сільському господарстві, годує 171 особу.
• Основними підприємствами сільськогосподарського виробництва є великі
механізовані ферми.
• Утворення спеціалізованих сільськогосподарських поясів: «пшеничного»,
«кукурудзяного», «бавовняного», «тютюнового»
• Скотарство (четверте місце • Зернові культури (пшениця (12 % світо-
в світі за поголів’ям великої вого виробництва), кукурудза (45 %), рис).
рогатої худоби). • Кормові культури (соя, сорго).
• Свинарство. • Технічні культури (цукрова тростина,
• Птахівництво (бройлери). цукровий буряк, тютюн, арахіс).
• Вівчарство. • Волокнисті культури (бавовник).
• Рибальство. • Овочівництво, картоплярство.
• Конярство • Садівництво, виноградарство
Зовнішньоекономічні зв’язки США

1. Імпорт.
2. Експорт.
3. Міжнародні зв’язки України зі США
Канада
Північний Льодовитий океан • Площа — 9,98 млн км2.
• Населення — 36,9 млн осіб
(2018 р.).
.)
Дан
США
• Столиця — Оттава.
ія (

анд
еан
енл

Тихий ок
в світі);
о. Г

Атлантичний
океан • За ІЛР (2016 р.) — 10-те місце
США
(група країн із дуже високим індексом).
• Високо економічно розвинена дер-
• Країна у складі Співдружності,
федеративна держава.

• Розташована в північній частині Північної Америки; має велику площу;
крім материкової частини до складу входять численні острови.
• Омивається водами трьох океанів — Тихого, Атлантичного та Північного
Льодовитого.
• Найдовша берегова лінія (202 тис. км).
• Межує зі США (6 тис. км кордону, що не охороняється), полярними сек-
торами межує з Росією.
• 2/3 території розташована в холодних поясах — арктичному й субарктич-
ному, південь — у помірному.
77
1. Рельєф.
2. Клімат.
Населення
•
Природний приріст — 3,7 ‰.
•
«Старіння населення».
Демо- •
Середня очікувана тривалість життя — 81,9 року.
графічна •
Сальдо міграції — 5,8 ‰ (іммігранти з Європи, Азії, Латин-
ситуація ської Америки).
• Демографічна політика спрямована на залучення мігрантів,
які відповідають коньюнктурі ринку праці в країні
• Національна: населення склалося в результаті імміграції,
понад 200 етнічних груп: канадці (32,2 %), англійці (19,8 %),
французи (15,5 %), німці (9,8 %), італійці (4,5 %), китайці
(4,5 %), українці (1,7 % — дев’ята етнічна група в країні).
Структу-
• Українська діаспора — близько 1,2 млн осіб, найбільше в про-
ра насе-
вінціях Манітоба та Саскачеван.
лення
• Релігійна: католики — 39 %, протестанти — 20 %, право-
славні — 6 %, мусульмани — 3,2 %.
• Вікова: 15,4 % — 66 % — 18,6 %.
• Середня густота населення — 3,7 особи/км2 (90 % уздовж зі

США).
лення • Шість міст мільйонерів: Торонто (6 млн осіб), Монреаль
(4 млн), Ванкувер (2,5 млн), Калгарі (1,5 млн), Едмонтон
(1,4 млн), Оттава (1,4 млн)
• Трудові ресурси відрізняються високим освітнім та професій-
Трудові ним рівнем.
ресурси • Структура зайнятості: сільське господарство — 2 %, промис-
ловість — 22 % (у т. ч. 8 % — добувна промисловість), сфера
послуг — 76 %
Економіка
• Канада є потужною в економічному відношенні країною. У багатьох між-
народних рейтингах, що враховують загальний ВВП, рівень доходів на одну
особу, стійкість фінансової системи, а також умови ведення бізнесу та про-
живання в країні, країна посідає провідні позиції.
• Сучасна структура економіки Канади в цілому відповідає статусу високо-
розвиненої постіндустріальної держави. Як і Австралію, її відносять до країн
переселенського капіталізму.
78
• Основні чинники, що забезпечили економічне зростання: 1) багаті природні
ресурси; 2) заохочення імміграції; 3) широке залучення іноземного (у першу
чергу США) капіталу.
• Специфічною особливістю Канади є висока частка первинного сектору,
зокрема добувної, паливної та лісової промисловості.
Сільське господарство — 6,2 %, промисловість — 21 %, сфера послуг —
72,8 %.
Домінуючі складові третинного сектору

• Понад 1 млн зайнятих, 20 % надходжень ВВП.
• До найбільших ТНК світу входять три канадські банки:
Фінансові
Royal Bank of Canada, Toronto Dominion Bank, Вank of Nova
послуги
Scotia.
та ділові
• Біржа в Toronto Stock Exchange за обсягами торгів — шосте
послуги
місце в світі.
• Найбільші фінансові та ділові центри — Торонто, Монреаль
• За кількістю витрат на НДДКР — 11-те місце в світі.

• Дослідження в сфері програмування, інформаційних техно-
логій, авіабудування, гірничої справи.
Освіта та
• За кількістю найкращих вишів — у першому десятку країн
наука
світу.
• Величезний вибір університетів та університетських коле-
джів (понад 150 тис. іноземних студентів)
• Найбільші виробники програмного забезпечення, зокрема
ІТ-послуги
Соrel, Objectworld Communications, Semacode, Ubisoft Montreal.
та телеко-
• «Телекомунікаційні мережі Онтаріо» — одна з найбільших
мунікації
телемедийних мереж у світі
• 20,8 млн туристичних прибуттів (2017 р.), 11 % зайнятих,
понад 20 млрд дол. доходів щорічно.
• Високий рівень розвитку туристичної інфраструктури.
Туризм • Державна політика спрямована на залучення іноземних
туристів.
• Найбільша кількість туристів прибуває зі США (80 %),
а також із Великої Британії, Франції, Німеччини, Мексики
• Переважна кількість автомобільних та залізничних тран-
спортних магістралей зосереджена в південній та східній час-
тинах країни.
• За вантажообігом провідна роль належить залізничному
транспорту (четверте місце в світі за протяжністю залізниць),
за пасажирообігом — автомобільному.
Транспорт
• Морський флот нараховує 181 судно під національним пра-
пором та 225 зареєстрованих в інших країнах. 300 морських
та річкових портів, найбільші: Ванкувер, Монреаль, Галіфакс,
Сент-Джон, Торонто.
• Велике значення авіаційного транспорту. Найбільші аеро-
порти в Торонто, Ванкувері, Монреалі
79
Провідні місця у світі за видобутком та експортом залізної
руди, міді, цинку, свинцю, нікелю, молібдену, кобальту, тита-
Добувна
ну, золота, срібла, платини, урану, нафти, природного газу,
вугілля, азбесту, калійних солей і сірки
• Шосте місце в світі за обсягом виробництва електроенергії.
Електро- • ГЕС — 54 %, ТЕС — 26 %, АЕС — 9 %, від альтернатив-
енергетика них джерел — 11 % (за потужністю встановлених вітроагрегат
посідає сьоме місце в світі та друге після США в регіоні)
• Чорна металургія забезпечує потреби національної економіки.
• Експортне значення кольорової металургії, провідні місця
за виробництвом кобальту, міді, цинку, нікелю.
• Алюмінієва промисловість на дешевих енергоресурсах та
імпортних бокситах.
• Виплавка рідкісних металів
• 25 % вартості продукції обробної промисловості.
• Здебільшого задовольняє потреби внутрішнього ринку.
Машинобу- • Транспортне (автомобілі, літаки, тепловози, судна, сніго-
дування ходи) та сільськогосподарське; виробництво устаткування для
лісової, паперової, гірничодобувної промисловості.
• Найбільше підприємств у провінціях Онтаріо та Квебек
• Виробництво вибухових речовин, фармацевтичних препара-
тів, синтетичних і полімерних матеріалів, органічних хімікатів.
Хімічна
• Четверте місце в світі за виробництвом калійних добрив.
• Найбільші підприємства зосереджені в Монреалі та Торонто.
• Перше місце в світі за виробництвом газетного паперу.
Паперова • Друге місце в світі за заготівлею деревини.
• Третє місце в світі за виробництвом паперу і картону
• Борошномельна.
• М’ясна.
• Рибоконсервна.
Харчова
• Лікерогорілчана.
• Значна частина продукції харчової промисловості йде на
експорт
• Сільськогосподарські угіддя займають 6,8 % площі країни.
• Повністю забезпечує внутрішні потреби в основних видах продукції.
• Основним виробником сільськогосподарської продукції є високотоварні
фермерські господарства, що характеризуються сучасним рівнем механізації
й ефективною спеціалізацією. Теоретично канадські фермери можуть «про-
годувати» понад 100 млн осіб.
• Близько половини продукції сільського господарства надходить на світо-
вий ринок
• Головна спеціалізація — молочно-м’ясне • Зернові культури: пше-
тваринництво з високим рівнем використан- ниця, ячмінь (друге місце
ня концентрованих кормів і лучно-пасовищ- в світі за експортом), куку-
ного кормовиробництва. рудза.
80
• Свинарство. • Технічні культури: соєві,
• Птахівництво. боби, ріпак, цукровий буряк.
• Звірівництво. • Овочівництво.
• Оленярство • Садівництво
Зовнішньоекономічні зв’язки Канади

1. Імпорт.
2. Експорт.
3. Міжнародні зв’язки України з Канадою.
Бразилія (Федеративна Республіка Бразилія)

4 3 Ат • Площа — 8,5 млн км2.
2 1 лан
Колумбія • Населення — 213 млн осіб
оке тичн
ан ий (2018 р.).
• Столиця — Бразиліа.
Перу • Загальний ВВП (2017 р., за
ПКС) — 3,2 трлн дол. (8-ме місце
в світі).
Ти
15,5 дол. (101-ше місце).

хи
йо
Болівія • ІЛР (2016 р.) — 79-те місце (група

ке
країн із високим індексом).

ан
Цифрами • Індустріально-аграрна країна.

Па
на карті
• Федеративна президентська респу-
ра
позначені
гв
бліка (26 штатів та столичний округ).

ай
1 Ґвіана
2 Суринам Аргентина
3 Гаяна
4 Венесуела
5 Уругвай 5

• Займає центральну та східну частину Південної Америки.
• Омивається водами Атлантичного океану (берегова лінія — 7,5 тис. км).
• Багато країн-сусідів (Гвіана, Суринам, Гаяна, Венесуела, Колумбія, Перу,
Болівія, Парагвай, Аргентина, Уругвай) — країни, що розвиваються.
• Розташована в одному регіоні зі США.

1. Рельєф.
2. Клімат.
81
Населення
Демо-
• Молодість населення (середній вік 31,6 року).
графічна
• Середня очікувана тривалість життя — 74 роки.
ситуація
• Національна: расова строкатість, європейці (португальці,
іспанці, німці, італійці) — 48 %, представники мішаних рас
(метиси, мулати, самбо) — 43 %, темношкіре населення —
Структу-
7,6 %, корінні жителі (індіанці) — 0,4 %.
ра насе-
• Релігійна: католики — 65 %, протестанти — 22,2 %.
лення
• Православні — 6 %, мусульмани — 3,2 %.
• Вікова: 22 % — 69,7 % — 8,3 %.
• Середня густота населення — 24 особи/км2, нерівномірний
розподіл: майже половина проживає на вузькій смузі приатлан-
тичного узбережжя.
Розсе • Рівень урбанізації — 86,2 %, темп урбанізації — 1,1 %
лення (2017 р.).
• Найбільші міста — Сан-Паулу (11,9 млн осіб), Ріо-де-Жанейро
(6,4 млн), Белу-Орізонті (5,7 млн), Сальвадор (3 млн осіб).
• Хибна урбанізація
• Структура зайнятості: сільське господарство — 10 %, промис-
ловість — 40 %, сфері послуг — 50 %, зростання частки сфери
Трудові
послуг (50 %) та промисловості.
ресурси
• Зростання міського населення за рахунок вихідців із сільської
місцевості загострює проблеми зайнятості (рівень безробіття —
12,6 %)
Економіка
• Бразилія — найпотужніша в економічному плані серед країн, що розви-
ваються. Її відносять до групи країн нової індустріалізації.
• Чинники, що забезпечили економічне зростання: 1) унікальна природно-
сировинна база; 2) імміграція та демографічні процеси, які сприяли забез-
печенню дешевою, але відносно кваліфікованою робочою силою; 3) політика
«відчинених дверей» для іноземних компаній; 4) створення пільгових умов
для розвитку підприємництва.
• Більшість підприємств обробної промисловості зосереджено в так званому
індустріальному серці країни на південному сході, у трикутнику Сан-Паулу —
Ріо-де-Жанейро — Белу-Орізонті.
72,0 %.

• Провідні виробництва: автомобілебудування (понад 2,5 млн
Машино автомобілів щорічно), суднобудування, літакобудування, сіль-
будування ськогосподарське машинобудування, виробництво електронно-
обчислювальної техніки.
82
Машино • Значна частина підприємств належить іноземним компані-
будування ям — США, Японії, Франції, Німеччині
• Чорна металургія — 8-ме місце за виробництвом сталі
в світі.
• Провідні місця за виробництвом алюмінію, міді, цинку.
• Переробка руд здійснюється на великих металургійних
комбінатах у Ріо-де-Жанейро, Волта-Редонда, Белу-Орізонті,
Сорокабі
• Виробництво соди, кислот, барвників, азотних і фосфатних
добрив, синтетичних волокон, синтетичного каучуку, пластмас
Хімічна тощо.
• За виробництвом етанолу (використовують як автомобільне
пальне) — друге місце в світі після США
• Провідну роль відіграють ГЕС, на які припадає 69 % усієї
виробленої енергії.
Електро- • Працюють сім найпотужніших ГЕС планети, «Ітайпу», на
енергетика кордоні Бразилії та Парагваю.
• ТЕС — 18,7 %, АЕС — 1,5 %, понад 10 % отримують з аль-
тернативних джерел (вітрова, сонячна та біоенергетика)
• Видобуток залізної руди (Ітабіра, Каражас), марганцевих
руд (у штатах Мінас-Жерайс, Мату-Гросу).
• Значний постачальник на світовий ринок стратегічної сиро-
вини: ніобію, берилію, танталу, цирконію, слюди.
Добувна
• Зростає видобуток радіоактивних матеріалів, що містять уран
(Посус-ді-Калдас, Олніда в штаті Пернамбуку), торій (Арама,
штат Мінас-Жерайс), монацитових пісків (штат Еспірінту-Санту).
• Видобуток алмазів, золота, коштовного каміння
• Провідне значення — текстильна (сьоме місце в світі) на
власній та привізній сировині.
Легка • Шкіряно-взуттєва — працюють більше ніж 4 тис. підприємств.
• Основні промислові центри легкої промисловості — Сан-
Паулу, Ріо-де-Жанейро
• Цукрова, м’ясна, олійна, тютюнова, кавова, борошномельна,
м’ясна, молочна, пивоварна.
Харчова • Володіє сучасною інфраструктурою, високою вітчизняною
та зарубіжною технологією з виробництва широкого спектру
продуктів харчування
• Повністю забезпечує потреби в основних видах продовольства, є потуж-
ним експортером сільськогосподарської продукції.
• Країні належать провідні позиції в світі за вирощуванням кави, цукрової
тростини, тропічних фруктів, сої, кукурудзи
Скотарство м’ясного напрямку (друге Цукрова тростина, зернові культури
місце в світі після Індії за поголів’ям (кукурудза, рис, пшениця, ячмінь,
великої рогатої худоби), свинарство, овес), соя, бавовна, квасоля, кава
птахівництво, вівчарство, розведення (перше місце в світі), какао-боби,
кіз, рибальство тропічні фрукти
83
• Представлений іноземними та національними банками (понад
100).
Фінан-
• До найбільших компаній світу входять три бразильські банки:
совий
Banco do Brasil, Unibanco Holdings, Banco Bradesco.
сектор
• Головні фінансові центри країни — Сан-Паулу та Ріо-де-
Жанейро
• 8 млн туристичних відвідувань, 10 % зайнятих.
• Туристична інфраструктура нараховує понад 20 тис. готелів,
1 млн закладів громадського харчування.
• Найбільш привабливі об’єкти: природні та екологічні парки,
Туризм
клуби, пляжі, музеї, міста Ріо-де-Жанейро, Сан-Пауло, Флоріа-
нополіс, Фош ду Ігуасу, Порто Алегре.
• Основний потік туристів з Аргентини, США, Уругваю, Параг-
ваю, Німеччини, Португалії, Перу
• Транспортна мережа досить розвинена.
• Провідну роль у пасажиро- та вантажоперевезеннях відіграє
автомобільний транспорт.
• Головною автомагістраллю країни є Трансамазонське шосе.
• Залізниці потребують модернізації.
Тран-
• За розвитком морського, річкового та авіаційного транспорту
спорт
Бразилія перевершує всі інші країни Південної Америки.
• Понад 50 морських та річкових портів (Ріо-де-Жанейро, Сантус,
Ріу-Гранді, Паранагуа, Порту-Алегрі, Белен, Сальвадор, Манаус).
• 80 великих аеропортів (найбільші — Гуарульос у Сан-Паулу
та Галеано в Ріо-де-Жанейро)
Зовнішньоекономічні зв’язки Бразилії

1. Імпорт.
2. Експорт.
3. Міжнародні зв’язки України з Бразилією.
РОЗДІЛ V. АФРИКА
Тема 1. Загальна характеристика Африки
• Населення — близько 1,3 млрд осіб.
Північна
Західна
Східна
Центральна
Південна
84
• Поділяється екватором майже навпіл.
• Значна частина території розташована між двома тропіками.
• На півночі регіон омивають води Середземного моря, на північному сході —
Червоного моря, східна частина має широкий вихід до Індійського океану,
а західна — до Атлантичного.
• Наближеність до Європи та Азії.
• Від Азії регіон відокремлений Суецьким каналом, який дав змогу значно
скоротити часові та економічні витрати для морських перевезень.

(субрегіони та найбільші держави)
Північна Африка Алжир, Єгипет, Лівія, Марокко, Судан, Туніс
Ефіопія, Замбія, Зімбабве, Мадагаскар, Сейшель-
Східна Африка
ські Острови, Сомалі, Танзанія
Західна Африка Гана, Гвінея, Нігерія, Сенегал, Чад
Центральна Африка Ангола, Габон, Демократична Республіка Конго
Південна Африка Ботсвана, Намібія, ПАР
Сучасна політична карта Африки

• 56 держав і кілька залежних територій (переважно
острівних).
• Перебуває в процесі формування, кількість країн зрос-
Склад
тає (останні зміни — Південний Судан в 2011 р.).
• Кордони багатьох держав «успадковані» від колоні-
ального минулого, що є причиною численних конфліктів
• Більшість є президентськими республіками.
Форма
• Конституційні монархії: Марокко, Лесото, Свазіленд.
правління
• Члени Співдружності: Гамбія, Гана, Замбія
Форми терито • Переважають унітарні держави.
ріального устрою • Федерації: Нігерія, Ефіопія, Сомалі
• Прикордонні суперечки: між Сенегалом і Маврита
нією, Лівією й Чадом, Сомалі та Ефіопією тощо.
• Прояви сепаратизму та тероризму: Руанда, Лівія,
Райони зброй-
Ангола, Сомалі, Судан, ДРК, Сьєрра-Леоне.
них конфліктів,
• Причини: 1) колоніальне минуле, проведення кордонів
проявів теро-
без урахування етнічних кордонів; 2) етнічна та релігійна
ризму
строкатість; 3) боротьба за ресурси; 4) економічна відста-
лість; 5) політична незрілість; 6) втручання «третіх сил»
(найвпливовіших держав та угруповань світу)
Типи країн за рівнем економічного розвитку

Розвинені держави Країни, що розвиваються
ПАР за класифікацією ООН • Країни з порівняно зрілою структурою
відносять до «переселенських господарства: Єгипет, Марокко, Туніс,
країн» (однак на відміну від Алжир та ін.
85
Розвинені держави Країни, що розвиваються
Австралії, Канади або Нової • Найменш розвинені країни: Сомалі, Цен-
Зеландії рівень розвитку еко- трально-Африканська Республіка (ЦАР),
номіки та показники ВВП на Бурунді, Демократична Республіка Конго,
одну особу тут значно менші) Ліберія, Еритрея, Зімбабве, Нігер, Малаві,
Мадагаскар, Чад тощо

1. Рельєф.
2. Клімат.
Населення Африки
• Середній природний приріст — 23,5 ‰ (найвищий серед регі-
онів світу).
• «Демографічний вибух».
• Молодість населення, середній вік 19—22 роки.
Демо-
• Висока частка дітей та підлітків (до 40 %).
графічна
• Середня очікувана тривалість життя 70 років (Північна, Пів-
ситуація
денна Африка) — 55—60 років (Центральна, Східна, Західна
Африка).
• Активні внутрішні та зовнішні міграції, обумовлені економіч-
ними та політичними причинами
• Національна: понад 200 народів, десятки етнічних груп. Най-
більші — араби, банту, конго, йоруба, хауса, фульбе, сомалі, ібо,
Етнічна нілоти, шона, бушмени.
та релі- • Релігійна: в арабських країнах (Алжир, Марокко, Єгипет
гійна тощо), а також у Сомалі й Джібуті переважає іслам; багато
струк мусульман у Центральній Африці.
тура • Центральна і Східна Африка відрізняються переважанням
місцевих релігій.
• У Південній Африці поширене християнство
• Середня густота 43 особи/км2, нерівномірний розподіл. Най-

більш густо заселені: дельта Нілу (понад 1000 осіб/км2), узбе-
режжя Гвінейської затоки, Середземного моря, озер Вікторія,
Розсе Танганьїка, Ньяса.
лення • Рівень урбанізації — у середньому близько 45 %.
• Темп урбанізації — 3 %, (світовий лідер).
• Поширюються процеси хибної урбанізації.
• 40 міст-мільйонерів
• Щороку працересурсний потенціал регіону збільшується на

Трудові
15—20 млн осіб.
ресурси
• Гостра нестача кваліфікованих лікарів, учителів, інженерів
86
Економіка
• Африка є одним із найбільш відсталих у господарському відношенні регіо-
нів світу. Економіка більшості країн має аграрно-сировинний характер. Пере-
важає малоефективне, дрібнотоварне господарство.
• Процеси глобалізації сприяли поширенню впливу іноземних корпорацій
на економіку Африки загалом. Потужні ТНК світу переважно експлуатують
багаті природні ресурси материка й ведуть свій бізнес не завжди чесно й про-
зоро. Крім мінеральних та інших природних ресурсів, корпорації приваблю-
ють дешева робоча сила, відсутність жорсткого екологічного законодавства та
економічних законів, що регулюють експлуатацію ресурсів.
Економічні показники найрозвиненіших країн Африки (2017 р.)

№ ВВП (за ПКС), Місце в світовому ВВП (за ПКС) на одну
Країна
з/п млрд дол. рейтингу особу, тис. дол.
1 Єгипет 1199 21 13,0
2 Нігерія 1118 23 5,9
3 ПАР 757 30 13,4
4 Алжир 629 36 15,1
5 Марокко 300 57 8,6
6 Ефіопія 196 64 2,1
7 Ангола 192 65 6,8
8 Судан 187 68 4,6
Структура ВВП окремих країн Африки

Нігерія 21,6 % 18,3 % 60,1 %
Ефіопія 35,8 % 22,2 % 42 %
ДРК 21,1 % 33 % 49,5 %
Малі 40,9 % 18,9 % 40,2 %
Чад 69 % 14,1 % 16,9 %

Нафтогазова Алжир, Лівія, Нігерія, Екваторіальна Гвінея,
Єгипет
Вугільна ПАР, Зімбабве
Видобуток залізних руд ПАР, Ліберія
Видобуток марганцевих руд ПАР, Габон, Марокко
Видобуток мідних руд Забмія, ДРК, ПАР, Набімія
Видобуток золота ПАР
87
Видобуток алюмінієвих руд Гвінея, Гана
Видобуток алмазів ПАР, ДРК, Намібія
Видобуток фосфоритів Марокко, Туніс

• Сільське господарство переважно монокультурне. Основу економіки біль-
шості країн регіону становить якась одна монокультура, спрямована на
експорт. Лише дві країни — Нігерія та Єгипет — входять до десятка та
двадцятки світових лідерів за обсягами сільськогосподарського виробництва
відповідно.
• Лісове господарство — найбільшого розвитку набуло в країнах Західної
та Центральної Африки, де понад 40 видів дерев мають цінну деревину: ебе-
нове, сандалове, червоне, лофіра та хлорофора висока, гварея пахуча, та ін.
Лісозаготівля в багатьох країнах здійснюється головним чином для задово-
лення місцевих потреб у паливі та традиційній обробці деревини. В Анголі,
Камеруні, Конго, Габоні, Гані, Кот-д’Івуарі, Ліберії, Нігерії цінна кольорова
деревина йде на експорт
Тваринництво Рослинництво
• Має переважно екс- • Споживчі культури: просо, сорго, ямс, маніок,
тенсивний характер. таро, пшениця, ячмінь, батат, кукурудза, рис.
• Розведення зебу, • Експортні культури: какао, кава, чай, бавовник,
овець, верблюдів, сви- цитрусові, цукрова тростина, банани, арахіс, мас-
ней, кіз лини, фініки

• В усіх країнах регіону велике значення мають легка (бавовняна, швейна),
харчова (борошномельна, олійна, переробка какао-бобів).
• Інші виробництва вторинного сектору економіки Африки перебувають на
початковій стадії розвитку, за винятком ПАР, Єгипту, Алжиру, Нігерії та
декількох інших країн.
• Більшість промислових центрів розміщено або на морському узбереж-
жі, або на берегах великих річок: Каїр, Александрія, Кіншаса, Браззавіль,
Хартум, Лагос, Луанда, Тріполі, Алжир, Могадішо, Дакар, Аккра, Дар-ес-
Салам тощо
• Представлена ТЕС та ГЕС (більшість споруджувалися за
фінансової та інженерної підтримки іноземних спеціалістів).
• Найбільші ГЕС: Асуанська (Єгипет, Ніл), Кахора Бас (Мозам-
Електро-
бік, Замбезі), Гілгель Гібе (Ефіопія, Омо), Інга (ДРК, Конго),
Аксомбо (Гана, Вольта), Лаука (Ангола, Кванза), Дракенсберг
(ПАР, Вілга), Каріба (Замбія, Замбезі).
• У ПАР працює АЕС
• Представлена переважно передільними підприємствами.
• Виробництва повного циклу розташовані в ПАР, Нігерії,
Металургія Єгипті, Алжирі, Зімбабве.
• Кольорова металургія: мідна (Замбія, ДРК, ПАР), алюміні-
єва (ПАР, Камерун, Єгипет, Гана)
88
• Виробництво дизельного палива, бензину, гасу — ПАР,
Нігерія, Єгипет, Марокко.
Хімічна та • Виробництво мінеральних добрив — у країнах Північної
нафтопере- Африки, а також ПАР, Сенегалі, Нігерії, Зімбабве, Замбії,
робна Мадагаскарі.
• Промисловість органічного синтезу і гумотехнічна —
у нафтодобувних країнах
• ПАР (виробництво транспортного і гірського устаткування,
військової техніки), Єгипет, Алжир, Туніс, Марокко, Нігерія
Машинобу- (нескладне обладнання, сільськогосподарська та побутова тех-
дування ніка, транспортні засоби).
• В інших країнах — невеликі складальні підприємства (авто-
мобілі, велосипеди, побутова техніка)

Порівняно з іншими регіонами світу третинний сектор економіки Африки
перебуває в стадії становлення. Серед субрегіонів за часткою сфери послуг
у ВВП виділяються Південна і Північна Африка. Лідером серед окремих
країн є ПАР
• Почали активно розвиватися в окремих країнах лише
Банківський, 10—15 років тому.
страховий та • Більш розвинені банківські системи Алжиру, Єгипту,
кредитний Лівії, Марокко й Тунісу.
сектори • На ПАР припадає 1/3 від загальної кількості діючих бан-
ків континенту, їх сукупних активів і чистого доходу
• Найбільшими туристичними районами є субрегіони Пів-
нічна, Східна та Південна Африка.
• Провідна «туристична держава» — ПАР, Єгипет — лідер
в освоєнні історико-культурної спадщини.
Туризм • Кенія, Танзанія, Замбія та ін. спеціалізуються на розвит
ку екологічного туризму (відвідування національних парків
та заповідників).
• Острівні країни (Маврикій, Сейшельські та Коморські Ост-
рови) надають послуги пляжного відпочинку
• Транспортна система зберігає риси колоніального періоду.
• Багато залізниць не мають взаємного сполучення. Розви-
вається автомобільний транспорт та мережа трубопроводів.
• Найбільші морські порти: Касабланка, Дакар, Кейптаун,
Транспорт Дурбан, Порт-Саїд, Александрія.
• Ліберія — країна «дешевого прапору», морський флот
належить судновласникам з розвинених країн.
• Сучасні міжнародні аеропорти — в Йоганнесбурзі, Каїрі,
Касабланці, Дакарі, Лагосі, Момбасі, Дар-Ес-Саламі
Зв’язки України з країнами Африки

Види зовнішньоекономічних відносин України з країнами Африки:
• Торговельно-економічні. Україна має значне додатне торговельне сальдо
майже із 40 країнами Африки. Із африканського регіону Україна отримує
переважно продукти тропічного землеробства (какао-боби, банани, каву, рис,
арахіс), боксити та інші руди кольорових металів; відправляє різноманітну
89
промислову продукцію, хімікати та мінеральні добрива, чорні метали, заліз-
ничні локомотиви, машини, обладнання, молочні продукти, пшеницю та
ячмінь, олію, майонез. Основні економічні партнери України — Єгипет, Лібе-
рія, Гвінея, Марокко.
• Науково-технічні. Українські фахівці працюють консультантами, виклада-
чами в багатьох країнах Африки.
• Освітньо-культурні. В українських вишах навчаються студенти з Єгипту,
Марокко, Тунісу, Лівії тощо.
• Миротворча діяльність. Україна бере активну участь в операціях ООН із
підтримання миру в п’яти країнах Африки (Судан та Південний Судан, Лібе-
рія, Кот-д’Івуар, ДР Конго).
Тема 2. Країни Африки

Єгипет (Арабська Республіка Єгипет)
Середземне море • Площа — 1,0 млн км2.
2
1 • Населення — 97 млн осіб (2018 р.).
• Столиця — Каїр.
• Загальний ВВП (2017 р., за ПКС) —
Лівія 1,2 трлн дол. (21-ше місце в світі).
• ВВП на душу населення — 13,0 дол.
(112-те місце).
Чер
• За ІЛР (2016 р.) — 111-те місце

вон
Судан (група країн із середнім індексом).

ем
Цифрами на карті • Індустріально-аграрна країна.

оре
позначені • Президентська республіка, унітарна

1 Ізраїль країна.
2 Палестинські території

• Основна частина — в Північній Африці, Синайський півострів — в Азії.
• Із півночі територію омивають води Середземного моря Атлантичного оке-
ану, а зі сходу — Червоного моря Індійського океану.
• Суецький канал має велике економічне та військово-стратегічне значення.
• Межує з Лівією, Ізраїлем, Суданом.
• Наближеність до країн Європи та Азії.

1. Рельєф.
2. Клімат.
Населення
•
Природний приріст 25 ‰.
Демо- •
Молодість населення: середній вік 23,9 року.
графічна •
Середня очікувана тривалість життя — 73 роки.
ситуація •
Сальдо міграції від’ємне: (–0,5 ‰) (трудова міграція до країн
Перської затоки)
90
• Національна: араби-єгиптяни (98 %), бедуїни, бербери, нубій-
ці, греки.
Структу-
• Релігійна: іслам суннітського напрямку (90 %), християни
ра насе-
(копти) (10 %).
лення
• Вікова: 33 % — 63 % — 4 %.
• Середня густота населення — 97 осіб/км2, нерівномірний
розподіл: понад 90 % населення країни зосереджено в долині
Розсе й дельті Нілу (1500 осіб/км2).
лення • Рівень урбанізації — 43,3 %, темп урбанізації 1,8 % (2017 р.).
• Найбільші міста: Каїр (12 млн осіб), Александрія (4,7 млн),
Ель-Гіза (3,2 млн)
Трудові ЕАН — 30 млн осіб. Структура зайнятості: сільське господар-
Економіка
• Єгипет належить до країн, що розвиваються, індустріально-аграрного типу
з порівняно зрілою структурою господарства. Упродовж багатьох століть най-
важливішим напрямком економіки Єгипту було сільське господарство. Зараз
його роль постійно знижується. Основними сферами економіки є промисло-
вість, особливо добувна, сфера послуг, де найбільш швидкими темпами роз-
вивається туризм.
• Майже вся економічна активність зосереджена в долині Нілу та на узбе-
режжях Середземного й Червоного морів.
55,0 %.
Види діяльності, що визначають міжнародну спеціалізацію країни

• Найважливіша судноплавна артерія та джерело валютних
надходжень — Суецький канал.
• Щомісяця через канал проходить близько 1500 суден,
у тому числі близько 300 танкерів.
• Основні вантажі, які транспортуються через Суецький
канал: нафта, нафтопродукти, метали, добрива, зерно.
Транспорт-
• Доходи від Суецького каналу в середньому становлять
ні послуги
5 млрд дол. щорічно.
• Для збільшення пропускних можливостей каналу у 2015 р.
було побудовано Новий Суецький канал.
• Міжнародні аеропорти: у Каїрі, Александрії, Асьюті, Шарм-
еш-Шейсі, Хургаді.
• Морські порти: Александрія, Порт-Саїд
• Забезпечує 11 — 15 % внеску до ВВП.
• 8—10 млн туристичних відвідувань.
Туризм • 7—8 млрд дол. доходів.
• Зайнято понад 2,5 млн єгиптян.
• Основні туристичні центри — Шарм-еш-Шейх, Хургада
91
• Найбільш відвідувані туристичні об’єкти: Александрія,
Туризм Каїр, Великі піраміди Гізи, стародавнє місто Луксор, гора
Синай, узбережжя Червоного моря, Біла пустеля
Добувна Видобуток нафти й природного газу, залізної та марганцевої
промисло- руди, руд кольорових металів і сировини для хімічної промис-
вість ловості (солі, фосфорити)
• Частково забезпечує потреби в продуктах харчування.
• Переважає рослинництво із застосуванням штучного зро-
шення водами Нілу: пшениця, кукурудза, рис, томати, цибу-
Сільське
ля, картопля, бавовник, цукровий буряк, цукрова тростина,
господар-
цитрусові, фініки.
ство
• Обмежена кормова база не сприяє розвитку тваринництва.
• Розводять найбільш адаптованих до клімату країни верблю-
дів й віслюків, велику рогату худобу, овець, кіз тощо
Зовнішньоекономічні зв’язки Єгипту

1. Імпорт.
2. Експорт.
3. Міжнародні зв’язки України з Єгиптом.
Південно-Африканська Республіка (ПАР)

Зімбабве • Площа — 1,2 млн км2.
ік

Ат
Мозамб
• Столиця — Преторія (адміністратив-

лан
Ботсвана
ія
на), Кептаун (законодавча), Блумфон-

ти
Наміб
ан
тейн (судова).
чни
1
оке
• Загальний ВВП (2017 р., за ПКС) —

й ок
кий
2 757,3 млрд дол. (30-те місце в світі).

еан
ійсь
• ВВП на душу населення — 13,4 тис.

Інд
дол. (108-ме місце).

• За ІЛР (2016 р.) — 119-те місце
Цифрами на карті позначені (група країн із середнім індексом).
1 Свазіленд 2 Лесото • Індустріально-аграрна країна.
• Парламентська унітарна республіка
з елементами федералізму (9 провінцій).

• Розташована на півдні Африки, у тропічних і субтропічних широтах Пів-
денної півкулі.
• Межує з Намібією, Ботсваною, Зімбабве, Мозамбіком, Свазілендом; у схід-
ній частині країни анклав — Королівство Лесото.
• Омивається водами Атлантичного та Індійського океанів (протяжність бере-
гової лінії — 2,8 тис. км).

1. Рельєф.
2. Клімат.
92
Населення ПАР
• Природний приріст 10,8 ‰, поступово знижується.
Демо-
• Молодість населення: середній вік — 27 років.
графічна
ситуація
• Національна: африканські народи (80,2 %), мулати й метиси
8,8 %, нащадки європейців, переважно голландців та британців
(8,4 %), вихідці з Азії (2,5 %).
Структу- • 11 державних мов — англійська, африкаанс, веда, зулу, коса
ра насе- та ін.
лення • Релігійна: протестанти — 37 %, католики — 7 %, мусуль-
мани — 1,5 %.
• Вікова: 28,3 % — 66 % — 5,7 %.
• Середня густота населення: 47 осіб/км2, нерівномірний роз-
поділ: найбільш густо населені внутрішні райони на північному
Розселен- сході, південне й південно-східне узбережжя океану.
ня • Рівень урбанізації — 65,8 %, темп урбанізації 1,3 %.
• Найбільші міста: Йоганнесбург (4,4 млн осіб), Кейптаун
(3,7 млн), Дурбан (2,9 млн), Преторія (2,1 млн)
Трудові • Структура зайнятості: сільське господарство — 4,6 %, про-
ресурси мисловість — 23,5 %, сфера послуг — 71,9 %.
• Рівень безробіття (27,6 %), населення за межею бідності (16,6 %)
Економіка
• ПАР — економічно найбільш розвинена держава регіону. Країна виробляє
2/3 промислової продукції материка й виплавляє майже 4/5 сталі, має най-
вищий в регіоні рівень розвитку сфери послуг.
• Основними районами економічної активності є прибережна частина країни
та внутрішні підвищені райони зі сприятливим кліматом, де розміщуються
найбільші міста.
67,5 %.
Виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни

Виробляє майже половину експортної продукції країни:
Добувна
хром, алмази, уран, золото (майже 20 % світового видобутку),
промисло-
кам’яне вугілля, залізні, марганцеві, титанові руди, метали
вість
платинової групи тощо
93
• Провідна роль високотоварного тваринництва.
• За поголів’ям овець входить у десяток світових лідерів.
• Розводять кіз ангорової породи (виробляє та експортує знач
Сільське
ну частину мохерової вовни світу).
господар-
• Скотарство, свинарство, птахівництво.
ство
• Рослинництво: кукурудза, пшениця, ячмінь, бавовник,
цукрова тростина, фрукти, виноград, цитрусові, арахіс, тютюн.
• Рибальство дає до 600 тис. т морепродуктів на рік
• Широкий спектр виробництв чорної та кольорової мета
лургії.
• Експортне значення має виробництво чавуну, сталі, феро
хромових сплавів, сплавів марганцю
Машино Виробництво гірського обладнання, сільськогосподарське та
будування транспортне машинобудування
Особливості розвитку третинного сектору економіки

• Головний фінансовий центр Африки.
Банків- • Добре розвинена банківська система (національні та іноземні
сько-фінан- комерційні банки).
совий Йоганнесбурзька фондова біржа посідає 19-те місце в світі
сектор за капіталізацією та перше в регіоні.
• Понад 190 зареєстрованих страхових компаній
• 12,5 туристичних відвідувань, 125 млрд доходу, 700 тис.
зайнятих.
• Види туризму: пляжний (морські курорти Дурбана, Амланга-
Туризм Рокс, Сан-Сіті), історико-культурний (музей Кімберлі, Кейпта-
ун), діловий (Йоганнесбург), екологічний (національні парки
Крюгера, Лімпопо, Піланесберг, Калахарі, водоспад Тугела,
озеро Санта-Лючія, Драконові гори), ігровий (курорт Сан-Сіті)
Розгалужена мережа транспортних шляхів.
• Протяжність залізниць майже 24 тис. км, автомобільних
шляхів — 310 тис. км.
• Найбільш густа мережа на північному сході, важливі магі-
стралі з’єднують центри добувної промисловості та найбільші
Транспорт
міста з портами.
• Морські порти міжнародного значення: Дурбан, Річардс-Бей,
Кейптаун, Іст-Лондон, Порт-Елізабет.
• Міжнародні аеропорти працюють в Йоганнесбурзі, Кейпта-
уні, Дурбані
Зовнішньоекономічні зв’язки ПАР

1. Імпорт.
2. Експорт.
3. Міжнародні зв’язки України з ПАР.
Перевірте
себе
94
РОЗДІЛ VI. Україна в міжнародному просторі
Тема 1. Україна в геополітичному вимірі

Геополітика — наука про вплив географічного простору держав на їхні
політичні цілі та інтереси.
Геополітична стратегія держави включає побудову відносин із різними
країнами: союзниками, супротивниками, сусідами, іншими країнами; розробку
методів забезпечення інтересів держави: політичних, економічних, військових,
культурологічних та ін.
Геополітичні центри сили — найбільш потужні за економічним, військо-
вим, науково-технічним, фінансовим та людським потенціалом країни та їх
об’єднання.
Чинники, що визначають геополітичну роль країни в сучасному світі: еко-
номічна потужність, військова потужність, географічне положення, політич-
ний вплив, ресурсний потенціал (природний, людський, науково-технічний,
фінансовий), внутрішньополітична стабільність.
Основні центри сили сучасного світу: США, Росія, Європейський Союз,
Китай, Японія, Індія. Регіональні геополітичні лідери: Німеччина, Бразилія,
ПАР, Туреччина, Саудівська Аравія.
Місце України на сучасній геополітичній карті світу

Із набуттям незалежності Україна виконала такі геополітичні
завдання:
• налагодила взаємовідносини з провідними впливовими дер-
жавами та їх об’єднаннями, у тому числі з ЄС, НАТО, США,
а також добросусідські відносини з безпосередніми та відносно
віддаленими сусідніми державами;
• приєдналася до ОБСЄ та до Договору про нерозповсюдження
Досяг- ядерної зброї як без’ядерна держава;
нення • обрала курс на європейську інтеграцію та в подальшому до ЄС;
• у 2005 р. була визнана країною з ринковою економікою;
• із 2008 р. вступила до Світової організації торгівлі (СОТ), що
сприяло зростанню іноземних інвестицій та пожвавленню еко-
номіки;
• після Революції Гідності в березні 2014 р. Україна підписала
з ЄС Угоду про асоціацію, були відновлені відносини з НАТО та
США на рівні інтенсивного партнерства
• Багато часу було змарновано в пошуках компромісів у питан-
нях зовнішньої політики та інтеграційного напрямку.
Проб • Невиправдано мало уваги було приділено зміцненню оборо-
леми ноздатності країни, модернізації та ресурсному забезпеченню
сектору безпеки.
• Корупція досягла небачених масштабів
Росія анексувала півострів Крим та, підтримуючи сепаратис-
Втрати тів Донбасу, стала реальним агресором, що порушив двосторонні
й міжнародні договори
Головною загрозою національній державності та суверенітету
Загрози України залишається неоголошена війна, що ведеться Росією
проти нашої країни
95
Основні вектори сучасної української геополітики
• Досягнення миру та стабільності, залучення світової спільноти до протидії
загрозам імперської політики Росії.
• Подальший розвиток партнерства з НАТО, ЄС.
• Поглиблення всебічних міждержавних зв’язків із стратегічними партнера-
ми: США, Німеччиною, Китаєм, Канадою, Індією, Японією, країнами Близь-
кого Сходу.
• Поглиблення співробітництва з регіональними партнерами: Польщею, кра-
їнами Балтії (Литва, Латвія, Естонія), Грузією, Туреччиною, Білоруссю.
Тема 2. Україна в системі глобальних економічних відносин

• Зовнішня економічна діяльність країни охоплює великий спектр міжна-
родних економічних зв’язків, які включають зовнішню торгівлю товарами
та послугами, вкладення інвестицій, обмін робочою силою, науково-технічне
співробітництво, туризм тощо.
• Зовнішньоекономічну діяльність України визначають багато чинників.
Серед них важливу роль відіграють економіко-географічне та геополітичне
положення, природно-ресурсний потенціал, рівень економічного розвитку, сек-
торальна структура економіки, кількість і кваліфікація робочої сили тощо.
• Головними партнерами України з експорту та імпорту послуг є країни ЄС,
зокрема Німеччина, Польща, Велика Британія, Кіпр, а також США, Туреч-
чина, Швейцарія.
Україна в системі глобальних економічних відносин

• Україна входить до основних агропромислових держав світу й має
реальні можливості перетворення на головного постачальника продо-
вольства не тільки на європейські ринки.
• Перебуває серед лідерів й за кількістю спеціалістів із IT-технологій.
• Є одним із постачальників на світовий ринок сучасного програм-
Досягнення
ного забезпечення.
• Має вагому роль у світі за виробництвом літаків (у тому числі
забезпечує їхнє технічне обслуговування).
• Ракети, виготовлені на заводі «Південмаш» у Дніпрі, вважаються
одними з кращих у світі.
• Українські ракетні носії використовують для запусків у космос
США та Франція.
• Провідні місця у світовому рейтингу за виробництвом енергетич-
ного обладнання (зокрема найбільших у світі турбін для різних типів
електростанцій), військової техніки тощо
• Питома вага у структурі експорту України належить сировинним
Проблеми
товарам (сільськогосподарська, металургійна продукція).

• Частка високотехнологічної продукції (аерокосмічна, електричні
машини та обладнання, наукові інструменти та ін.) — лише 6,5 %,
а в складі імпорту — крім енергоносіїв, навпаки, переважає висо-
котехнологічна продукція
• Україна має налагодити власне виробництво високотехнологічної
розв’язання
продукції як для забезпечення внутрішнього споживання, так і для

Шляхи
продажу на світових ринках.

• Потрібно створити умови для розширення експорту телекомуніка-
ційних, комп’ютерних та інформаційних послуг, розвитку туризму.
• Необхідно розширювати асортимент та якість транспортних послуг
96
151,2 15
5
Дубенець
0,4
0)Г
Біла
7(1
2
Смолка 8 км Географічний простір Землі

142,7 154,3
12 155,6
47 5
136,7 1
Розділ I. Топографія та картографія 5
Тема 1. Топографія
0,5
Топографічні карти — загальногеографічні карти, що відрізняються дж.Чистевели-
кою детальністю змісту та забезпечуютьозера високу точність вимірювань за ними.
136,7 130,4
На кожному аркуші топографічної карти зображується порівняно невелика
125
г. Південна
ділянка місцевості, у межах якої земна 8 поверхня практично близька до пло-
щини, тому спотворення на нихПеньки дуже незначні. оз. Сіре оз.
Топографічні карти території України 0,08 виконані в поперечній циліндричній
рівнокутній проекції (Гауса-Крюгера)
125 у масштабах 1 : 1 000 000, 1 : 500 000, 111,7
46
1 : 200 000, 1 : 100 000, 1 : 50 000, 1 : 25ва000, 1 : 10 000. бр. 0,5-12
104,4 но П-0,1
Дійсний азимут (Аі) — кут між оз. північними напрямком географічного
5 (дій-
Кал 11
сного) меридіана і напрямком на певну точку. Його відлік здійснюють за
ходом годинникової стрілки і визначають за топографічною картою.
Магнітний азимут 177,9 (Ам) — кут між північним напрямком магнітного мери-
діана і напрямком на певну точку. 101,2 Його визначають на місцевості за допо-
могою компаса.
Магнітне схилення (МС) — кут між північними напрямками дійсного
і магнітного меридіанів. 101,5
Взаємозв’язок між істиннимВЕРХ та магнітним азимутами оз. Чарівне
виражається фор-
НЯ
мулою: 0,2
0,9
Аі = Ам + МСсх, Аі = Ам – МСзх
45
Якщо магнітне схилення східне, його значення додають до значення маг-
нітного азимута, якщо західне — віднімають. шк.
Дирекційний кут (Д) — кут між північним напрямком кілометрової сітки
та заданим напрямком. ВЕРБОВЕ 136,7
1,2
Від істинного азимута дирекційний кут відрізняється на величину кута,
10
що називають зближенням меридіанівцег.(ЗМ):
125
Аі = Д +глин.
мол. ЗМсх, Аі = Д – ЗМзх
Зозулинці 5 км
ЧЕРВОНЕ 119,8 К10105-8

20
8,8
Робота з топографічною картою
115
1. Визначення географічних координат
ЗБ8170-6
50
Географічні координати на листах топографічних120
59
44 карт вказують у кутах рамки.
На північній і південній опорних 0,4 рамках трапеції
нанесено мінутні поділки13 по довготі, а на західній
6, 5 7
і східній сторонах —П по широті у вигляді чорних
53º і білих шашок, які чергуються. Кожна мінута дов-
30’ готи і широти поділена точками на шість частин, Озерне 25 км
30º 45’ 63
51 відстань між якими
52 відповідає 10". 53
Для того щоб знайти географічні координати будь- М-36-14-Г-а
якої точки, треба провести через неї до сторін рамки
1 : 25 000
карти перпендикуляри (які відповідають паралелі та
меридіану) і прочитати на рамці значення широти
â 1 ñàíòèìåòð³ 250 ìåòð³â
й довготи з точністю до секунд
ìàã
ìåðèä³àí
í³òí
³ñòèíèé
97
³òêè
èé
³ÿ ñ
ìåð
ë³í
èä³
àí
136,7 1
оз. 47
5
дж.Чисте
2. Визначення прямокутних координат
озера 140
7 147,7
7 67 На топографічній карті нанесено лінії,Будище
130,4 проведені
а через 1 км та паралельні осям X та Y (кілометрова
8 B 0,04
∆Y сітка).
Пеньки ∆Х оз. Сіре оз.
0,08 Біля рамок карти підписано значення ліній 146,8
кіло-
66 метрової сітки. Двозначні
111,7 Наталівка
числа, представлені вели-
кими цифрами біля горизонтальної0,2 і вертикальної
а ∆Y C бр. 0,5-12
нов ліній, використовуються
П-0,1 для6 позначення квадрата,
оз. ли 5 у якому розташована шукана точка. При цьому 46
Ка
6065 ∆Х 11
43 12 13 14 спочатку записується число нижньої горизонталь-
ної лінії даного квадрата, а потім число лівої вер-
Залізне 18 км
77,9 ΔX = 843; тикальної лінії (точка B розташована у квадраті
101,2 ΔY = 654; 6612). 2
XВ = 6 066 843 м; Якщо необхідно більш точно визначити положен-
YВ = 4 312 654 м ня точки всередині квадрата, то визначають її пря-
101,5
ЕРХН мокутні координати з точністю до метра.
Я оз. Чарівне
0,2 Для цього з даної точки проводять перпендикуляри до південної
14
і західної0,9сторін квадрата і за допомогою масштабу вимірюють відстані 0
до них. Отримані величини додають до чисел відповідних кілометрових
ліній. борошн.
Координата XВ = 6 066 843 м означає, щошк. точка B віддалена від еквато-
ра на 6066 км та 843 м; координата YВ = 4 312 654 м означає, що точка 45
ОВЕ розміщена в 4 зоні та має 136,7
координату 312 км і 654 м, отже, 8 Стасове
розташована
2
в лівій геодезичній полузоні (оскільки 312 менше за 500) 0,7
цег. 125Визначення напрямків
л. глин. 3.
оз. Глибоке
8 К10105-8
20
Географічний Для вимірювання географічного азимута на топо-
Пн. полюс
графічній “ÑÒÈÍÍÈÉ
картіÀÇÈÌÓÒпотрібно:
“
оз.
ий
115 нітн
Маг . полюс
1) з’єднати прямою
ÌÀÃÍ“ÒÍÈÉ ÀÇÈÌÓÒлінією
Ì точки, між якими визна-
Пн збли
ітне я мери ження чається напрямок;
магнлен170-6
н (ЗМ) діанів ÄÈÐÅÊÖ“ÉÍÈÉ ÊÓÒ ¤
сЗБ
хи 8) 50 2) через точку, 1від якої визначається напрямок, про-
( С
М 20
істинний меридіан
вести лінію, паралельну боковій рамці (географіч-

ї сіт ія
ки
ово лін
ному Ам
меридіану);
етр на
0,4
ом аль
= Аі – МС (східне)
3) за допомогою транспортира виміряти кут між ліні-5944
кіл ртик
13 Аі
6, 5 7 ями (від 2 до 1).
Ам = Аі + МС (західне) 136,7
ве
ПАм
Д Якщо відомий один із кутів орієнтування, інші53º
Аі = Д – 3М (східне)
едмет кути обчислюють
Озерне 25 км за допомогою формул взаємозалеж- 30’
ям на пр
Ам напр ності кутів
Аі = Д + 3М (західне)
52 53 63
54 30º 52’30’’
4. Вимірювання відстаней М-36-14-Г-а
1 : 25 000 Прямі відрізки між двома точками на топогра-

фічній карті вимірюються лінійкою або циркулем-
â 1 ñàíòèìåòð³ 250 ìåòð³â
вимірювачем.
Довжину ламаної лінії (дороги, залізниці) обчис-
люють як суму відрізків прямих. Для вимірювання
відстаней за кривими лініями можна скористатися
ниткою. Для точних вимірювань кривих потрібен
курвіметр
98
8 Стасове Водяні млини
0,7
Вітряки
оз. Глибоке Церкви

Пам'ятники, монументи,
оз. 5. Визначення висот місцевості братські могили
Абсолютні висоти точок на земній поверхні
Будинки відо-
лісника
бражаються горизонталями, які проведені через
40 Кладовища
відповідну висоту перерізу (вказується під лінійним
30 масштабом та додатковими абсолютними позначками
Кам'яні, цегляні та металеві
точок).
59
44 загорожі
20 136,7 Якщо точка, висоту якої потрібно визначити, роз-
Лінії електропередач
ташована на горизонталі, її абсолютна висота дорів- на
10 53 º стовпах до 14 м
нюватиме значенню цієї горизонталі. Якщо ж точка
30’
розташована між горизонталями, то доЛініїзначення
зв'язку
63
54 30º 52’30’’
найближчої до неї горизонталі додають значення
М-36-14-Г-а 40 30 20 10 висоти даної точки над горизонталлю (визначають
ШЛЯХИ СПОЛУЧЕННЯ
приблизно).
Залізниці: як
Відрізнити підвищення або зниження рельєфу,
і напрямок схилів, можна за цифровимиодноколійні
підписами
горизонталей і відміток окремих висот, розташуван-
ням водойм, а також бергштрихами. двоколійні
Для вимірювання крутизни схилів на а)топографіч-
станції залізничні;
них картах під південною рамкою а б подається
в графік
б) насипи (8 — висота
закладень 8 в метрах); в) труби
Тема 2. Картографія
Географічна карта — зменшене, узагальнене зображення земної поверхні
на площині, побудоване на певній математичній основі з урахуванням куляс-
тості землі. Географічні карти розрізняють за змістом, призначенням, масш-
табом, територією.
Географічний атлас — систематизований збірник географічних карт,
об’єднаних певною ідеєю, типом географічної основи, змістом і способами
зображення географічних явищ та об’єктів.
Електронна географічна карта — карта, складена за допомогою
комп’ютерної техніки з використанням програмних та технічних засобів
у визначених проекціях і системах умовних позначень.
Географічні інформаційні системи (ГІС) — сучасні комп’ютерні технології,
що дають змогу поєднати модельне зображення території (електронне відобра-
ження карт, схем, космо- та аерозображень земної поверхні) з інформацією
табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показни-
ки тощо).
Головною ознакою ГІС є можливість наочного та детального представлен-
ня інформації про території, які не може дати жодна інша інформаційна
система.
Картографічні проекції — математичні способи зображення на площині
сферичної поверхні земної кулі (або її частин). За видом допоміжної поверх-
ні розрізняють циліндричні, конічні та азимутальні проекції. Залежно від
характеру і розмірів спотворень розрізняють рівнокутні, рівновеликі й довіль-
ні картографічні проекції.
99
0º 0º 30º 60º 90º 120º 0º
0º
40º
90º
0º 180º
60º 60º 30º 30º
30º 60º 60º

40º 90º 90º
0º 150º
Картографічні проекції за видом допоміжної поверхні0º 30º 30º
Циліндрична Конічні
90º90º та поліконічні Азимутальна 30ºпряма 60º
Азимутальна 120º
90º поперечна
60º
100
120º 60º 40º 60º 120º 90º
90º 180º
40º 0º
40º
0º 0º 40º
30º30º 30º30º
Допоміжна 0º 90º 0º
180º 0º 30º
поверхня 0º 60º 0º
0º 60º 60º 60º60º 60º
0º
30º 90º
90º90º60º60º30º30º 40º
90º 90º 90º 150º
0º 30º 30º
120º 30º 120º 60º 90º 120º

120º 120º
Циліндр Один або кілька
150º
конусів Площина
90º 150º 60º 90º 180º
150º 180º 150º 150º 180º 150º 90º
180º 0º 180º
120º 60º
90º 90º0º 120º 180º 150º 150º 60º
60º 60º 60º 180º 180º
0º 0º 120º 120º
60º 60º 120º 120º 90º 30º
90º 60º 60º 30º 40º
0º 180º 150º
0º 30º 60º 40º 30º 0º 90º 60º 30º 90º
60º 30º 30º 40º 90º0º 0º 30º 60º 90º 120º
30º 30º 30º
150º 90º 60º 30º 90º 0º
0º 30º 30º 60º 30º 90º
150º 90º
120º
0º 30º
Вигляд 30º 40º
60º 90º 60º 120º
150º 60º 60º 60º
градусної
30º 30º
30º60º 60º
30º 90º 120º
0º 60º 90º60º 30º
сітки 120º 60º 0º 60º
120º 180º 90º 60º 30º 30º 30º 60º
60º30º 60º 60º 90º 90º 120º 90º 0º90º 60º
30º 30º90º
60º
120º 60º 0º 60º 120º 180º 0º 60º 30º 90º
120º 60º 0º 60º 120º
60º 180º
Меридіани та паралелі Меридіани — прямі
120º лінії- Пряма: 90º
120º меридіани —30ºпрямі лінії-промені, що від-
120º 60º 0º
є 60º
прямими 180º
120º лініями, 0º
промені, що відходять від ходять від полюса;
0º 30º60º60ºпаралелі
90º 120º 30º — кола 0º
90ºщо
перетинаються під пря- 150º
єдиного 0º центра; парале- 150º 0º 30º 60º 90º 120º 30º0º 180º
0º 180º 0º 30º 60º 90º 120º150º 150º
мим кутом лі — дуги 0º
30º
Місця най- Лінія дотику глобуса Уздовж0º однієї (двох — 90ºУ точці
0º 30ºдотику 120º 120º
60º 90º глобуса 120º
30º0º до
60º площини
менших з циліндром 0º для поліконічної) паралелі 90º 30º
60º 90º 60º 30º 90º
спотворень 30º 30º
в середній частині карти 90º 90º 60º 30º
90º
90º
Карти світу, навігаційні
60º Карти
60º територій, що розта- Карти півкуль, полярних територій
Викорис- 60º 60º 60º
90º шовані в середніх широтах, 90º
тання
90º 90º 60º поліконічні
30º 90º — карти світу 30º 30º
90º 90º 0º
90º 90º
0º
30º 120º30º 120º 90º
0º
30º
Картографічні проекції за характером спотворень
Неспотворені Спотворені Використання
Рівнокутна
Кути; на картах неве- На картах світу найбіль- Навігаційні карти для
ликих територій незна- ше спотворені форми, прокладання маршру-
чно спотворені форми, довжини і площі в при- тів морських суден та
довжини і площі полюсних зонах літаків
Рівновелика
Масштаби площ Форми об’єктів і кути Карти материків, земель-
них або лісових угідь
Довільна
Наявні всі види спотво- Для створення дрібно-
рень масштабних карт (світу,
материків)
90º
120º
60º
Рівнопроміжні
90º 60º 30º
150º
30º
Зберігають масштаб за Кути, форми і площі Підходять для тери-

меридіанами або пара- торій, витягнутих по
180º
лелями паралелях і розташова-

0º
них у середніх широтах

(карта України)
90º
150º
30º
120º
60º
90º
120º
90º 60º 30º
60º
120º
60º
150º
30º
Основні способи картографічного зображення

90º
60º 30º
90º
150º
60º 30º
120º
60º
Особливості позначення Приклади застосування

90º 60º 30º 0º90º
180º
90º120º
60º 30º
150º
Спосіб якісного фону

30º
180º
0º
90º 150º
30º
150º
• Показує поділ території на однакові в якіс- Геологічна будова тери-

30º
180º
ному відношенні частини. торії, ґрунти, природні

0º
150º
30º
120º
60º
180º
• Усі частини зафарбовують різними кольорами. зони, держави, одиниці

0º
90º
150º 90º
• Відображає явища, які мають на земній адміністративно-терито-

150º
150º120º
30º
60º
60º 90º
поверхні суцільне поширення, тобто між зобра- ріального устрою тощо

30º
120º
жуваними територіальними частинами на карті

90º
не може бути «білих плям»

120º
180º
60º
90º
Спосіб ареалів
90º
90º 120º
60º
150º
• Використовується для виділення на карті Області поширення льодо-

90º 60º 30º
150º
областей поширення однорідних явищ. виків, багаторічної мерз-

120º
60º
• Зображують суцільною або пунктирною ліні-

90º
лоти, боліт, заповідних

120º
60º 30º
60º
120º 150º
єю, зафарбуванням, штриховкою, надписом чи територій

30º
180º
30º 90º
90º 60º 30º
150º
малюнком
90º60º
30º
180º
90º 60º 150º
Спосіб лінійних знаків

0º
150º
30º
180º
• Передають на картах лінійні об’єкти. Берегова лінія, річки, кор-

120º
60º
150º
90º
30º
• Масштабні за своєю довжиною та конфігура- дони, дороги, трубопрово-

180º
0º
120º150º
цією, але переважно позамасштабні за шириною ди, межі природних зон

30º 60º
90º
120º
60º
Спосіб ізоліній
150º
90º
• Ізолінії — сполучають на картах точки, які на Висоти суходолу (ізогіпси,

120º
60º
місцевості мають однакові кількісні показники. горизонталі). Глибини

90º
101
Особливості позначення Приклади застосування
• Застосовують для відображення явищ, які морів (ізобати). Темпера-
мають суцільний, безперервний і при цьому тура повітря (ізотерми).
більш-менш плавний розподіл на земній поверхні. Кількість опадів (ізогіє-
• Для кращого сприйняття явища ділянки ти). Солоність води (ізога-
між сусідніми ізолініями часто зафарбовують ліни). Атмосферний тиск
у різні кольори (наприклад, показуючи рельєф (ізобари). Інтенсивність
на фізичних картах) землетрусів (ізосейсти)
Способи знаків
• Позамасштабні умовні знаки для зображення Населені пункти, родо-
локалізованих об’єктів. вища корисних копалин,
• Розрізняють: окремі споруди, орієнтири
• геометричні (коло, квадрат, ромб тощо);
• буквені (букви українського або латинсько-
го алфавітів);
• наочні (піктограми — нагадують об’єкт, що
зображують; наприклад, знак туристичного
намета зображує кемпінг)
Спосіб знаків руху
• Передають явища, що переміщуються у про- Напрямки переміщення
сторі. циклонів, течій, міграцій
• Розрізняють: населення
• вектори руху — стрілки різного кольору,
форми і ширини;
• смуги руху — смуги різної ширини та
структури
Спосіб картодіаграми
• Зображення за допомогою діаграмних знаків Галузева структура про-
абсолютних статистичних показників на окре- мисловості в містах,
мих територіях. структура шкіл за міс-
• Діаграми можуть мати вигляд стовпчиків, цем їх розміщення (місь-
стрічок, квадратів, кругів або інших геометрич- кі й сільські), структура
них фігур. посівних площ за видом
• Діаграми часто ділять на частини відповідно зернових культур (пше-
до структури зображуваного об’єкта. Кожна із ниця, жито, ячмінь тощо)
частин зафарбовується в певний колір і відпо-
відає якійсь частці, що виражається у відсотках
Спосіб картограми
• Відображають відносні значення кількісних Частка заповідних тери-
показників на окремих територіях. торій у загальній площі
• Обов’язковим є наявність шкали, що показує, областей, лісистість тери-
у яких межах змінюється показник (інтенсив- торії
ність кольору або штриховки)
Перевірте себе
102
Розділ II. Загальні закономірності географічної оболонки
Землі
Тема 1. Географічні наслідки параметрів і рухів Землі як планети
На думку вчених, Земля утворилася приблизно 4,7 млрд років тому. Своєю
формою вона нагадує сплюснуту кулю. Така кулеподібна форма Землі дістала
назву геоїд.
Маса нашої планети — 6,6 секстильйона тонн.
Географічні наслідки форми Землі
Кут падіння сонячних променів на різних широтах неоднаковий
Нерівномірне нагрівання планети, зональний розподіл тепла,

формування теплових поясів
Закономірна зміна природних процесів і явищ у географічній оболонці

в напрямі від екватора до полюсів
Рухи Землі та їх наслідки
Осьовий (добовий) Орбітальний (річний)

• Відбувається із заходу на схід • Відбувається за еліптичною орбітою
навколо своєї осі. із середньою швидкістю 29,5 км/с.
• Період обертання ≈ 24 год • Період обертання ≈ 365 діб 5 год
(доба) (один рік)
yy Зміна дня і ночі. yy Зміна пір року.

• Добова ритмічність природних yy Сезонна ритмічність природних
явищ та процесів. процесів.
yy Північний полюс. yy Зміна полуденної висоти Сонця
yy Екватор. над горизонтом протягом року.
yy Південний полюс. yy Наявність поясів освітленості
yy Сплющення Землі біля полюсів. (теплових поясів):
yy Виникнення відхиляючих сил • Холодний пояс
(Коріоліса), під дією яких • Помірний пояс
тіла, що рухаються, відхиля- • Жаркий пояс
ються в північній частині пра- • Помірний пояс
воруч, а в південній — ліворуч • Холодний пояс
103
Тема 2. Географічна оболонка Землі
Космос Географічна оболонка — планетарний
Енергія Сонця
природний комплекс, або глобальна гео-
система, яка включає нижню частину
Нижня атмосфери, усю гідросферу та біосферу,
частина
атмосфери верхню частину літосфери, що взаємоді-
ють і впливають одна на одну.
Сучасний етап розвитку географічної
оболонки називають антропогенним.
Його особливістю є визначальна роль
Біосфера людського чинника.
Верхня Антропосфера — частина географічної
Гідросфера частина
літосфери оболонки, що охоплює все людство як
сукупність організмів.
Внутрішня енергія Землі

Будова географічної оболонки
Головні закономірності географічної оболонки

Закономір-
Характеристика
ність
• Єдність географічної оболонки, зумовлена взаємозв’язком
Цілісність і взаємозалежністю її складових частин.
• Зміна одного компонента природи спричинює зміну інших
• Закономірна повторюваність у часі природних процесів
Ритмічність і явищ у географічній оболонці.
• Усе, що в природі вже відбувалося, повторюється знову
• Закономірна зміна природних компонентів і комплексів, що
обумовлена неоднаковою кількістю сонячного тепла.
• Широтна (горизонтальна) зональність — зміна відбуваєть-
Зональність
ся в напрямку від екватора до полюсів (на рівнинах).
• Висотна (вертикальна) поясність — зміна відбувається
в напрямку від підніжжя до вершини (у горах)
Тема 3. Геологічне середовище людства

Літосфера — верхня тверда оболонка планети потужністю від 50 до 200 км.
Вона включає земну кору та частину верхньої мантії до астеносфери. Найбіль-
шими структурними одиницями літосфери є літосферні плити, які повільно
(2—7 см/рік) переміщуються.
У літосфері розвиваються й взаємодіють ендогенні (внутрішні) та екзогенні
(зовнішні) процеси.
Геологічне середовище людства охоплює верхню частину літосфери, що
перебуває під впливом інтенсивної господарської діяльності людства.
Тектонічні структури — великі ділянки земної кори, обмежені глибинни-
ми розломами. У межах літосферних плит виділяють дві основні тектонічні
структури — платформи та рухливі (складчасті) пояси.
Рельєф (від латин. relevo — піднімаю) — сукупність форм земної поверхні,
різних за обрисами, розмірами, походженням, історією розвитку.
У межах материків і океанів розрізняють дві основні форми рельєфу: гори
та рівнини.
104
Материкові та океанічні рівнини відповідають стійким ділянкам земної
кори — платформам. Складчасті гори, глибоководні жолоби та серединно-
океанічні хребти утворюються в найбільш неспокійних районах Землі в зонах
взаємодії літосферних плит.
Основні типи земної кори
Материкова земна кора Океанічна земна кора
yy Має потужність 35—70 км. yy Має потужність 5—15 км.

yy Складається з трьох шарів гір- yy Складається з двох шарів гір-
ських порід ських порід
Види рухів та наслідки переміщення літосферних плит
Зіткнення Розходження Зіткнення материкової

материкових плит плит та океанічної плит
Утворення Утворення серединно- Утворення

складчастих гір океанічних хребтів глибоководних
(в океанах), розломів жолобів та гір
і тріщин (на матери-
ках)
Основні тектонічні структури
Платформи — вели- Пояси складчастості (сейсмічні пояси — рухо-

кі, стійкі, вирівняні мі ділянки земної кори, які розташовані на
ділянки земної кори. межі літосферних плит. Це найбільш неспокій-
Платформи складають ні рухомі ділянки планети — у їхніх межах
основу літосферних відбуваються процеси активного вулканізму,
плит землетруси
105
Внутрішня будова платформи:
yy I
ярус — кристалічний фундамент (граніти,
кварцити, гнейси тощо);
yy II ярус — осадовий чохол (глини, пісковики,
вапняки тощо).
За потужністю осадового чохла в межах плат-
форм розрізняють щити та плити.
Щит — частина платформи, у межах якої
кристалічний фундамент виходить на поверхню
або перекривається малопотужним (меншим за
500 м) осадовим чохлом.
Плита — частина платформи, перекрита
потужним (понад 500 м) чохлом осадових порід
(западини, прогини, масиви).
Увага: літосферні плити та плити (частини платформи) — це різні текто-
нічні структури!
Внутрішні процеси, що зумовлюють зміни земної кори
Рухи літосферних плит Землетруси Вулканізм

Швидкі коливан- Піднімання
Повільні горизонтальні Повільні ня земної кори, з надр Землі
вертикальні що відбуваються та вивер-
yy Зіткнення матери- внаслідок вивіль- ження на
кових плит. Підняття та нення величез- її поверхню
yy Розходження плит. опускання зі ної енергії, яка розпеченої
yy Зіткнення матери- швидкістю накопичується речовини
кової та океанічної кілька санти- в надрах пла- мантії —
плит метрів на рік нети магми
Зовнішні процеси, що зумовлюють зміни земної кори

Назва процесу Характеристика
Вивітрювання — • Фізичне: під впливом коливань температури повітря.
процес руйнування • Хімічне: під впливом води, кисню та вуглекислоти
та перетворення повітря (окиснення, гідратація, розчинення та ін.).
гірських порід на • Органічне: під впливом життєдіяльності організмів
земній поверхні (у першу чергу бактерій, грибів, лишайників, мохів
тощо)
Ерозія (від • Водна — розмивання, змивання, шліфування, сти-
лат. Erosio — рання гірських порід водними потоками.
роз’їдання) • Вітрова (дефляція) — процеси руйнування та роз-
віювання вітром гірських порід.
• Льодовикова (екзарація) — процес руйнування льо-
довиком гірських порід, а також винесення продуктів
руйнування у вигляді валунів, гальки, піску, глини
до краю льодовика
Абразія (від Процес руйнування гірських порід хвилями і течія-
латин. abrasio — ми в береговій зоні морів, озер і водосховищ
зіскоблювання,
зскрібання)
106
Назва процесу Характеристика
Карст (від вап- Процеси розчинення та вилуговування водою гір-
някового плато ських порід з утворенням пустот різного розміру
Карст (слов. Kras) й форми
поблизу Трієста
в Словенії)
Гравітаційні про- Зумовлені дією сили земного тяжіння і проявляють-
цеси ся через переміщення гірських порід із підвищених
ділянок рельєфу в понижені
Ресурсні властивості літосфери

Земна кора складена гірськими породами різного походження та складу. За
походженням гірські породи поділяють на магматичні, осадові й метаморфіч-
ні; за господарським призначенням їх поділяють на паливні, рудні та нерудні.
Мінеральні ресурси, або корисні копалини — гірські породи, що викорис-
товуються в різних сферах господарства для виробництва енергії, різних мате-
ріалів шляхом їх видобутку та переробки.
Ресурсозабезпеченість — співвідношення розвіданих запасів мінеральних
ресурсів та обсягів їх використання.
Способи обчислення ресурсозабезпеченості
Запаси
I. Ресурсозабезпеченість = = Кількість років.
Щорічний видобуток
Запаси
II. Ресурсозабезпеченість = = Запаси на одну особу.
Кількість населення
Тема 4. Атмосфера та системи Землі

Сумарна сонячна радіація (пряма + розсіяна) — частина сонячної енергії,
що досягає поверхні Землі. Її показники змінюються залежно від широти,
часу доби, пори року та прозорості атмосфери.
Ефективне випромінювання — чиста втрата променистої енергії, а отже,
і тепла із земної поверхні.
Альбедо (від латин. albus — ясний) — здатність поверхні відбивати сонячну
радіацію (вимірюється у відсотках (%)).
Кліматотвірні чинники — сукупність причин, що визначають особливості
клімату певної території.
Циркуляція атмосфери (від латин. circulatio — кругообіг) — система гори-
зонтальних і вертикальних повітряних течій у тропосфері.
Погода — це фізичний стан нижнього шару атмосфери в тому або іншому
місці в певний момент часу.
Клімат — багаторічний режим погоди, характерний для певної місцевості.
Кліматичні пояси — широтні смуги земної поверхні, що мають відносно
однорідні кліматичні умови. Пояси відрізняються один від одного температу-
рою повітря та переважаючими повітряними масами, які відповідно до своїх
властивостей визначають основні риси клімату поясу. Виділяють сім основних
та шість перехідних кліматичних поясів.
107
Основні показники стану нижнього шару атмосфери (тропосфери)
Назва
Характеристика
показника
Змінюється зонально (залежно від кута падіння сонячних
променів) та з висотою (на кожні 100 м висоти в середньому
зменшується на 0,6 °С). Зональність розподілу температур на
Температура поверхні Землі порушується впливом інших чинників (харак-
тер поверхні, рельєф та ін.). На кліматичній карті темпера-
турні показники відображені ізотермами та максимальними
й мінімальними значеннями в певних місцях
Залежить від температури. Змінюється зонально (пояси
Атмосфер- атмосферного тиску) та з висотою (у середньому зменшується
ний тиск на 10 мм рт. ст. на кожні 100 м висоти). На кліматичних кар-
тах показники атмосферного тиску зображуються ізобарами
Основні характеристики вітру: швидкість (м/с), сила (бали)
Вітри і напрямок. Детальне уявлення про режим вітру за багато
років, сезон, місяць надають векторні діаграми — рози вітрів
Абсолютна вологість (г/м3) — кількість водяної пари, яка
міститься в повітрі за певної температури.
Відносна вологість (%) — відношення фактичного вмісту
Вологість
водяної пари в повітрі до максимально можливої за певної
повітря
температури. Точка роси — температура, до якої повітря має
охолодитися, щоб пара, яка в ньому міститься, досягла стану
насичення й почала конденсуватися
Хмарність Ступінь покриття неба хмарами (0—10 балів)
Атмосферні опади (мм) розподіляються зонально (залежно
від поясів атмосферного тиску: області зниженого тиску від-
Опади
різняються більшою кількістю опадів, підвищеного тиску —
меншою)
Співвідношення річної кількості опадів (О) і випаровува-
Коефіцієнт ності (B): K = O/B. Якщо річна кількість опадів більша за
зволоження випаровуваність, то коефіцієнт зволоження більший за оди-
(K) ницю: K > 1 (тобто зволоження надлишкове), якщо K = 1 —
достатнє, K < 1 — недостатнє
Головні кліматотвірні чинники

Чинник Характеристика
Кількість сонячної Чим більший кут падіння сонячних променів, тим
енергії, яку отримує більшу кількість сонячного тепла отримує місцевість
земна поверхня
Завдяки циркуляції відбувається перенесення
Циркуляція
тепла й вологи між широтами та між материками
повітряних мас
й океанами
• Висота над рівнем моря.
• Розподіл суходолу та моря.
Характер підстиль-
• Характер рельєфу.
ної поверхні
• Льодовиковий, сніговий і рослинний покрив.
• Океанічні течії
108
Вітри в системі загальної циркуляції атмосфери
Основні види Характеристика
• Пасати дмуть від поясів високого тиску в тропічних
широтах до поясу низького тиску в районі екватора.
Постійні • Західні вітри — вітри помірних широт.
вітри • Північно-східні (у Північній півкулі) та південно-східні
(у Південній півкулі) дмуть з областей підвищеного тиску
на полюсах
• Мусони — вітри, які змінюють напрямок двічі на рік:
Сезонні
взимку дмуть із суходолу на море, а влітку — із моря на
вітри
суходіл
• Бриз — вітер прибережної зони, який протягом доби
двічі змінює свій напрямок: удень дме з моря на суходіл,
а вночі — із суходолу на море.
Місцеві
• Фен — теплий і сухий вітер, що дме з гір у долини.
вітри
• Бора — сильний холодний поривчастий вітер, що дме зі
схилів гір до теплого моря.
• Інші
Характеристика кліматичних поясів Землі

Назва кліма- Особливості повітряних
Кліматичні показники та умови
тичного поясу мас
• Панують екваторі- • Низький атмосферний тиск.
альні повітряні маси. • Високі середні температури
Еквато
• Переважають повітря (+26…+28 °С) протягом року.
ріальний
висхідні рухи повітря • Велика кількість опадів (2000—
3000 мм на рік)
Влітку панують Два чітко виражені кліматичні
Субекваторі- екваторіальні пові- сезони: вологий (панують екваторі-
альний тряні маси, взимку — альні повітряні маси) та сухий (пере-
тропічні важають тропічні повітряні маси)
• Панують тропічні • Високий атмосферний тиск.
повітряні маси. • Високі середні температури
• Переважають низ- повітря (влітку +30 °С, взимку
Тропічний
хідні рухи повітря. +15…+16 °С).
• Панівні вітри — • Мінімальна кількість опадів, які
пасати розподіляються нерівномірно
Влітку панують Зміна кліматичних сезонів: літо
Субтро тропічні повітряні сухе й жарке, зима прохолодна
пічний маси, взимку — й волога
помірні
• Панують помірні • Чітко виражені чотири пори
повітряні маси. року.
• Переважають захід- • Значні амплітуди температур
Помірний ні вітри. найтеплішого й найхолоднішого
• Утворюються місяців року.
фронтальні процеси, • Кількість опадів залежить від
циклони, антициклони віддаленості території від Океану
109
Назва кліма- Особливості повітряних
Кліматичні показники та умови
тичного поясу мас
Субарк- Влітку панують Літо коротке, відносно вологе,
тичний та помірні повітряні прохолодне, зима сувора й суха
субантарк маси, взимку — арк-
тичний тичні (антарктичні)
• Арктичні (антарк- • Високий атмосферний тиск.
Арктичний тичні) повітряні маси. • Від’ємні середні температури пові-
та антарк- • Переважають пів- тря протягом року.
тичний нічно-східні (південно- • Незначна кількість опадів.
східні) вітри • Сталий сніговий покрив
Тема 5. Гідросфера та системи Землі

Світовий океан — безперервна водна оболонка Землі, що оточує материки
й острови.
Океанічні течії — горизонтальні переміщення водних мас у Світовому оке-
ані. Розрізняють приповерхневі течії (теплі й холодні; викликані впливом
потужних постійних вітрів) та глибинні (утворюються через різницю темпера-
тури та щільність води). Теплі та холодні течії істотно впливають як на клімат
окремих країн або материків, так і на клімат усієї планети, транспортуючи
величезні маси води.
Водні ресурси — усі придатні для використання запаси поверхневих і під-
земних вод (переважно прісні води річок, озер, водосховищ, льодовиків, ґрун-
тові й підземні води).
Густота річкової мережі — відношення загальної довжини річок до площі
території (км/км2).
Річкова долина — широке поглиблення рельєфу, на дні якого розташоване
русло річки.
Річкова система — головна річка з притоками.
Басейн річки — територія, із якої річка збирає поверхневі та підземні води.
Басейни сусідніх річок розмежовані вододілом.
Складові частини гідросфери

Частина Склад
Світовий океан Океани, моря, затоки, протоки
Річки, озера, болота, льодовики, підземні води, штучні
Води суходолу
водойми, багаторічна мерзлота
Води атмосфери Водяна пара, хмари, опади
Основні властивості вод Світового океану

Солоність поверхневих вод Температура
Залежіть від: Залежіть від:
• клімату (температури, кількості • широти й розподіляється у при-
опадів, розподіляється зонально); поверхневих водах зонально;
• річкового стоку; • глибини (поступово знижується —
• танення льодовиків нижче 3000 м становить 0...2 °С)
Середня солоність поверхневих вод Середня температура води на поверх-
Світового океану становить 35 ‰ ні Світового океану становить +17,4 °С
110
Солоність поверхневих вод Температура
Найменша солоність поверхневих Найбільші середні температури
вод у Балтійському морі (5 ‰), най- поверхневих вод поблизу екватора
більша — у Червоному морі (41 ‰) (+27…+28 °С), максимальні — у Пер-
ській затоці (+35,6 °С), найнижчі —
у полярних широтах (до –2 °С)
Основні океанічні течії

Течії
Назви океанів
теплі холодні
Північна Пасатна, Південна Каліфорнійська, Перу-
Тихий Пасатна, Міжпасатна протитечія, анська, Західних Вітрів
Куросіо, Північнотихоокеанська
Північна Пасатна, Південна Лабрадорська, Канар-
Атлантичний Пасатна, Гольфстрім, Північноат- ська, Бенгельська,
лантична, Бразильська Західних Вітрів
Південна Пасатна, Мусонна, Сомалійська, Західних
Індійський
Мозамбіцька Вітрів
Північний Норвезька, Шпіцбергенська Східногренландська
Льодовитий
Основні характеристики річок

• Витік — місце, де річка бере початок.
• Русло — найбільш знижена частина річкової долини,
якою відбувається стік води впродовж усього року.
• Гирло — місце, де річка впадає в море, озеро, океан
або іншу річку.
Складові
• Дельта — рівнина в пониззях річки, яка складена
ічкової долини
р
наносами, принесеними річкою, і порізана протоками.
• Заплава — нижня частина дна річкової долини, яка
затоплюється в разі повені.
• Тераса — горизонтальний уступ на схилах річкових
долин
• Падіння — перевищення абсолютної висоти витоку над
гирлом, виражене в метрах.
П = hв – hг
• Похил — відношення падіння річки (у см або м) до
довжини річки (у км).
Похил = Падіння / L,
де L — довжина річки.
Гідрографічні
• Витрати води — об’єм води, який протікає через попе-
характеристики
речний переріз річки за секунду (м3/с).
Q = FV,
де Q — витрата води; F — площа поперечного перерізу;
V — швидкість течії.
• Річковий стік — витрати води в річці за рік (км3).
• Твердий стік — сумарна кількість завислих і донних
наносів за певний проміжок часу (як правило, за рік)
111
• Повінь — тривале підвищення рівня й об’єму стоку
в річці в певну пору року.
• Паводок — короткочасне суттєве підвищення рівня
Складові
води в річці після дощів або зимових відлиг.
водного режиму
• Межень — тривале зниження рівня води та зменшення
об’єму стоку річок.
• Льодостав — період, коли річка вкривається кригою
• Снігове.
• Дощове.
Види живлення • Льодовикове.
• Підземними водами.
• Змішане
Рівнинні річки: спокійна, повільна течія, невелике
падіння, широка долина.
Характер течії
Гірські річки: бурхлива швидка течія, велике падіння,
вузька глибока долина
Види озер за походженням улоговин

Види озер Утворення улоговини Приклади
У розломах та опусканнях зем- Байкал, Танганьїка
Тектонічні
ної кори
Вулканічні У кратерах згаслих вулканів Озера Камчатки, Ісландії
В улоговинах, які виникли під Велике Солоне, Велике Вед-
Льодовикові
тиском льодовика меже, Ладозьке
Як залишки давніх морських Каспійське та Аральське
Залишкові басейнів, що відокремилися моря-озера, Чад
в період підняття узбережжя
У порожнинах, які утворили- Шацькі озера
Карстові ся після розчинення водою гір-
ських порід
На узбережжях морів, у гир- Маракайбо, Сасик
Лиманні
лах давніх річок
Унаслідок перегородження Синевир, Тана
Загатні
долин річок зсувами, обвалами
Стариці Ділянки старого русла річки У долинах рівнинних річок
Тема 6. Біосфера та системи Землі

Біологічні ресурси — сукупність організмів, які мають фактичну або потен-
ційну користь чи цінність для людства. За видами господарського використан-
ня розрізняють лісові, пасовищні, мисливські, рибні ресурси, ресурси лікар-
ських рослин тощо. Серед біологічних ресурсів суходолу особливо важливе
значення мають лісові ресурси (приблизно 27 % площі суходолу).
Ґрунт — тонкий поверхневий шар земної кори, головною властивістю
якого є родючість.
Природні зони — великі зональні природно-територіальні комплекси.
112
Чинники ґрунтоутворення
Забезпечення теплом. Коефіцієнт зволоження.
Клімат
Зміна континентальності клімату
Склад гірських порід Механічний склад. Водопроникність. Вміст солей
Живі організми Рослини. Тварини. Мікроорганізми
Інші чинники Рельєф. Ґрунтові води. Діяльність людини
Чинник часу За 100 років утворюється 0,5—100 см ґрунту
Основні зональні типи ґрунтів світу

Кліматич-
Назва Характеристика Кліматичні умови Рослинність
ний пояс
Червоно- Низька родючість, Еквато Високі тем- Вологі
жовті фера- значний вміст залі- ріальний ператури та вічно-
літні за та алюмінію висока воло- зелені
гість повітря ліси
Червоно- Малородючі, знач Субеква- Наявність Савани
бурі, черво- ний вміст заліза та торіаль- сухого та воло-
нясто-бурі алюміній ний гого сезонів
Сірі та бурі Неродючі малопо- Субтро- Високі темпе- Пус-
пустельні тужні, часто засо- пічний, ратури, низь- тельна
лені тропічний ка вологість (майже
повітря відсутня)
Каштанові Висока потужність Помірний Недостатнє Сухі
гумусового горизон- зволоження степи
ту, але вміст пере-
гною незначний
Чорноземи Потужний гумусо- Помірний Слабопосушліві Справжні
вий горизонт, висо- умови степи
ка родючість
Сірі лісові Відносно родючі Помірний Помірне зволо- Листяні
ження ліси
Підзолисті Невисока родючість. Помірний Надмірне зво- Мішані
та дерново- Потребують вапну- ложення та хвойні
підзолисті вання для нейтралі- ліси
зації кислотності
Тундрово- Малородючі. Харак- Субарк- Надмірне Тундрова
глейові терний перезволо- тичний зволоження,
жений шар сизого нестача тепла
кольору (глей)
Арктичні Неродючі Арктич- Холодно та Відсутня
ний сухо
113
Розділ III. Загальні суспільно-географічні закономірності
світу
Тема 1. Географічний простір

Глобалізація — процес зростання взаємозалежності та взаємозв’язку між
державами й народами на основі світової економічної, політичної та куль-
турної інтеграції.
Географічний простір — складний земний простір, розташований на кон-
кретній території, який розвивається в часі та охоплює всі сфери географічної
оболонки: літосферу, гідросферу, атмосферу, біосферу і соціосферу.
Соціосфера — людство із властивими йому виробничими й суспільними
відносинами, а також освоєна ним частина природного середовища. У межах
соціосфери розумна людська діяльність стає визначальним чинником розвитку.
Світосистема — результат і процес формування глобальної геопросторової
єдності в системі «суспільство—природа».
Структурні елементи світосистеми

Підсистеми Характеристика
Являє собою сукупність зв’язків між людиною та природою
Демографо-
у формуванні життєвого простору. Природні умови виступають
екологічна
однією з передумов відтворення населення
Охоплює сукупність національних господарств із їх продук-
Економіч-
тивними силами (засоби виробництва й люди, що використову-
но-госпо-
ють їх у процесі суспільного виробництва), а також міжнародні
дарська
економічні організації
Поєднує технічні системи (обладнання, машини, прилади,
Інформа-
інженерні споруди) і технологічні процеси, які є наслідком
ційно-тех-
діяльності людини з метою освоєння навколишнього сере
нологічна
довища
Включає всі сфери духовного життя людей: освіту, вихован-
Соціально-
ня, культуру, мистецтво, задоволення інших соціально-куль-
культурна
турних потреб
Складається з державних й наддержавних установ, які пере-
Політична бувають у різноманітних політичних, правових та адміністра-
тивних взаємовідносинах
Тема 2. Демографічні процеси у світосистемі

Відтворення населення — постійне оновлення його поколінь у результаті
процесів народжуваності та смертності, а також міграції й соціального руху.
Демографічний вибух — швидке зростання кількості населення окремих
країн і світу загалом у результаті значного перевищення показників наро-
джуваності над смертністю.
Демографічна криза — процес повільного зростання (або скорочення) кіль-
кості населення в окремих регіонах та країнах.
Депопуляція — систематичне зменшення абсолютної кількості населення
країни, переважно внаслідок перевищування смертності над народжуваністю.
Демографічна політика — система державних заходів (економічних, адміні-
стративних, пропагандистських), спрямованих на регулювання демографічних
процесів.
114
Демографічний прогноз — науково обґрунтоване передбачення основних
показників руху населення та майбутньої демографічної ситуації.
Демографічне старіння — збільшення частки населення старшої вікової
групи.
Природний приріст — різниця між кількістю народжуваних та померлих
за певний період часу.
Коефіцієнт народжуваності (Кн) — кількість народжених на 1000 осіб
населення (‰).
Коефіцієнт смертності (Кс) — кількість померлих на 1000 осіб населення
(‰).
Коефіцієнт природного приросту (Кпп) — збільшення або зменшення насе-
лення в розрахунку на 1000 осіб населення за певний період:
Кпп = Кн – Кс (‰)
Кількість населення — кількість жителів

Природний Механічний
на певній території, установлена на певну
рух рух
дату
Демографічна ситуація — стан демографічних процесів, складу й розміщен-

ня населення на певний час (найчастіше рік) на певній території
Основні типи відтворення населення

Перший (сучасний) Другий (традиційний)
• Низькі коефіцієнти народжуванос- • Високі показники народжуваності
ті, смертності й природного приросту. та природного приросту.
• Старіння населення • Поступове зниження коефіцієнту
смертності
Європа, Північна Америка, Австра- Африка, більшість країн Азії,
лія, Нова Зеландія, частина країн значна частина країн Центральної
Східної Азії і Південної Америки
Років: Світ Статево-вікова піраміда — графіч-

100+
95–99 Чоловіки Жінки ний спосіб представлення розподілу
90–94
85–89 населення країни (регіону, світу) за
80–84
75–79 статтю та віком.
70–74
65–69 На статево-вікових пірамідах кіль-
60–64
55–59 кість людей кожного віку (або їх част-
50–54
45–49 ка в населенні) відображена горизон-
40–44
35–39 тальною смугою певного масштабу.
30–34
25–29 Смуги розташовані одна над одною
20–24
15–19 у порядку збільшення віку; ліва час-
10–14
5–9 тина діаграми відображає дані для
0–4
чоловіків, права — для жінок. Піра-
400 300 200 100 0 100 200 300 400
Кількість населення (млн осіб) міди зазвичай будуються за річними
або п’ятирічними (іноді за десятиріч-
ними) групами.
Демографічний перехід — перехід від традиційного до сучасного типу від-
творення населення. Залежно від економічної ситуації всі країни і райони
світу останніми роками проходять чотири фази демографічного переходу.
115
Узагальнені статево-вікові піраміди,
характерні для різних фаз демографічного переходу
65
Чоловіки Жінки
Вік
15
I фаза II фаза III фаза IV фаза
Міграції у світосистемі
Види міграцій
За організацією За спрямованістю За тривалістю За мотивами

Неорганізова- Внутрішні, Тимчасові, Соціально-еконо-
ні, організова- зовнішні (емігра- постійні мічні, політичні,
ні, примусові ції, імміграції) етнонаціональні,
екологічні, релі-
гійні, сімейно-
побутові
Причини міграцій
• Соціально-економічні (наприклад, переселення людей із сільської місцевості
в міські поселення).
• Політичні (наприклад, після громадянської війни 1917—1920 рр. супере
чили поглядам більшовиків).
• Національні (наприклад, переїзд євреїв до Палестини після створення там
Держави Ізраїль).
• Релігійні (наприклад, виїзд індуїстів із Пакистану до Індії та мусульман
з Індії до Пакистану після проголошення незалежності цих держав).
• Екологічні (наприклад, переселення людей із 30-кілометрової зони навколо
Чорнобильської АЕС у 1986 р.).
• Особливості сучасних міграційних процесів
• Посилення міграційних процесів наприкінці XX — на початку XXI ст.
(понад 250 млн осіб щорічно).
• Утворення світових центрів імміграції: Західна Європа, Північна Америка,
багаті нафтодобувні країни Південно-Західної Азії.
• Посилення «відпливу умів» — переїзд висококваліфікованих спеціалістів
і науковців (переважно з постсоціалістичних країн та Індії) до розвинених
країн (передусім до США і Канади).
• Збільшення кількості вимушених мігрантів — біженців (Сирія, Сомалі,
Південний Судан та ін.).
• Зростання частки нелегальних мігрантів.
Тема 3. Глобальна економіка

Глобальна економіка — якісно новий етап розвитку світової економіки, що
поступово перетворюється на цілісну систему, утворену величезною виробни-
чою сферою, глобальною фінансовою та планетарною інформаційною. Важли-
116
вим елементом глобальної економіки є транснаціональні корпорації та вільні
економічні зони.
Транснаціональні корпорації (ТНК) — великі компанії, які мають виробничі
підрозділи в багатьох країнах світу, тобто це сукупність підприємств (дочірніх
фірм), розташованих у різних країнах світу й підпорядкованих одній «мате-
ринській» компанії.
Виробництво — процес перетворення природних ресурсів на товари й послу-
ги через технологію та організацію виробництва.
Світовий ринок технологій — велика сфера обміну з метою підвищення
технічного і технологічного рівня виробництва.
Глобальні ланцюги доданої вартості — сучасне явище міжнародного поді-
лу праці, яке містить усі виробничі стадії, що виконуються в різних країнах
різними підприємствами, об’єднаними в єдину мережу.
Міжнародний ринок товарів — складова частина глобальної економіки, що
являє собою процес купівлі та продажу з метою задоволення потреб у товарах
та отримання доходу.
Причини утвердження глобальної економіки

• Прискорення темпів науково-технічного прогресу (швидке втілення науко-
вих досягнень у виробництво, розвиток транспорту й зв’язку тощо).
• Розширення сфери діяльності міжнародних організацій і спрощення умов
здійснення зовнішньоторговельної діяльності.
• Поширення сучасних стандартів продукції та послуг.
• Зростання значення транснаціональних корпорацій.
• Переваги закордонної діяльності ТНК.
Проникнення Економія на тран- Використання більш

на місцевий ринок спортних засобах дешевої робочої сили
Економія на ввізних Використання місцевої

ТНК
митах науково-технічної бази
Використання більш дешевої Використання більш сприятливої

місцевої сировини та енергії місцевої системи оподаткування
Географія вирощування основних рослинних культур у світі
Зернові культури Волокнисті культури Цукроносні культури

• Пшениця — Китай, • Бавовник — • Цукрова трос-
Індія. США, Росія, Фран- Китай, Індія, США, тина — Бразилія,
ція, Німеччина, Пакис- Пакистан, Брази- Куба, Індія. Китай,
тан, Канада, Австралія, лія, Єгипет, Китай, Таїланд, Мексика.
Туреччина, Україна. Узбекистан, Туркме- • Цукровий
• Кукурудза — США, нистан, Туреччина. буряк — Франція,
Китай, Бразилія, Мекси- • Льон — Росія, США, Німеччина,
ка, Аргентина, Франція, Україна, Білорусь, Китай, Туреччина,
Індія, Україна. Китай. Польща
• Рис — Китай, Індія, • Каучуконоси —
Бангладеш, країни Пів- країни Південно-
денко-Східної Азії Східної Азії
117
Географія вирощування основних рослинних культур
Олійні культури Коренеплідні культури Тонізуючі культури

• Соняшник — Картопля — Китай, • Чай — Індія, Китай,
Аргентина, Росія, Польща, США, Шрі-Ланка. Кенія, Індо-
Україна, Росія, Білорусь незія, Туреччина.
Франція, Індія, • Кава — Бразилія,
Китай, США. Колумбія, Індонезія, Мек-
• Соя — США, сика, Ефіопія.
Бразилія, Арген- • Какао — Кот-д’Івуар,
тина, Китай Індонезія, Бразилія, Гана,
Нігерія
Географія провідних напрямків тваринництва
Скотарство (близь- Свинарство (близь- Вівчарство (близько

ко 1,3 млрд голів) ко 1,1 млрд голів) 1 млрд голів)
• Молочного • Китай, США, • Тонкорунного напрям-
і молочно-м’ясного Росія, Україна, ку — Австралія, Нова
напрямку — США, країни Західної Зеландія, Велика Британія,
Індія, Росія, Європи, Бразилія. Італія, Франція, Португа-
Німеччина, Поль- • У районах пере- лія.
ща, Японія, Вели- важного прожи- • М’ясо-вовно-молочного
ка Британія. вання мусульман- напрямку — країни Азії та
• М’ясного ського населення Північної Африки.
і м’ясо-молочного свинарство не • Каракулевого напрям-
напрямку — США, розвивається через ку — країни Центральної
Канада, Аргентина, релігійні традиції Азії.
Бразилія, Уругвай • Курдючного напрямку —
країни Центральної Азії
Видобування основних видів мінеральної сировини

Вид сировини Країни
Нафта Саудівська Аравія, Кувейт, Ірак, Іран, ОАЕ, Венесуе-
ла, Росія, Мексика, США, Лівія, Нігерія
Природний газ Росія, Іран, ОАЕ, Саудівська Аравія, США, Катар,
Алжир, Венесуела, Канада, Туркменістан, Нігерія,
Велика Британія, Нідерланди, Норвегія
Кам’яне вугілля Китай, США, Росія, Австралія, Німеччина, Велика
Британія, Індія, Польща, Україна, Канада, Колумбія
Залізні руди Бразилія, Росія, Китай, США, Канада, Австралія,
Індія, Південна Африка, Казахстан, Україна
Алюмінієві руди Гвінея, Бразилія, Австралія, Ямайка, Суринам, Гайа-
(боксити, нефеліни) на, Індія, Росія
Мідні руди Чилі, США, ДРК, Замбія, Перу, Австралія, Казах-
стан, Китай, Росія, США
118
Вид сировини Країни
Марганцеві руди Україна, Південна Африка, Австрія, Габон, Бразилія,
Індія, Казахстан, Китай
Хромові руди Південна Африка, Зімбабве, Казахстан
Поліметалеві руди США, Канада, Австралія, Казахстан, Південна
(основні складові — Африка
свинець, цинк)
Олов’яні руди Росія, Монголія, КНР, В’єтнам, Таїланд, Малайзія,
Індонезія, Австралія
Золото Південна Африка, США, Австралія, Росія, Індонезія
Уранові руди Австралія, Південна Африка, Канада, Нігер, Брази-
лія, США
Калійні солі США, Канада, Німеччина, Росія, Білорусь
Фосфорити Марокко, США
Апатити Канада, Росія
Алмази Південна Африка, ДРК, Ботсвана, Намібія, Ангола,
Росія, Австралія
Природокористування
Раціональне Нераціональне
Найбільші країни — виробники, споживачі та експортери сталі

Виробники Споживачі Експортери
• Китай (до 50 % світового • Китай • Китай
виробництва сталі) • США • Японія
• Японія • Індія • Республіка Корея
• Індія • Японія • Росія
• США • Республіка Корея • Німеччина
• Росія • Росія • Україна
• Республіка Корея • Німеччина • Італія
• Німеччина • Бразилія • Туреччина
• Бразилія • Мексика • Франція
• Туреччина • Туреччина • Бельгія
• Україна
Найбільші країни — виробники окремих видів машинобудівної продукції

Назва продукції Країни-лідери
Верстати Китай, Японія, Німеччина, Італія, Південна Корея,
Франція, США
Автомобілі Китай, США, Японія, Німеччина, Республіка Корея,
Індія, Мексика, Іспанія, Бразилія, Канада
Літаки США, Франція, Італія, Німеччина, Бразилія, Росія,
Канада, Велика Британія, Іспанія, Україна
119
Назва продукції Країни-лідери
Морські судна Республіка Корея, Японія, Німеччина, Нідерланди,
Велика Британія, Бразилія, Мексика, Аргентина, Індія
Ракетна техніка та США, Росія, Китай, Франція, Велика Британія, Індія,
космічні апарати Україна
Комп’ютери США, Китай, Японія, Південна Корея
Робототехніка Китай, США, Японія, Німеччина, Нідерланди, Респу-
бліка Корея
Тема 4. Політична географія та геополітика

Географічне (політико-географічне) місце — це найнижча територіальна
ланка, у якій, зокрема, починають проявлятися місцеві особливості політич-
ної діяльності.
Політичні інституції — політичні установи та організації, які вирішують
завдання встановлення та здійснення влади й таким чином упорядковують
політичне життя суспільства.
Політичні відносини — взаємодія учасників політичної діяльності щодо
обміну ідеями, поглядами, знаннями, інформацією з метою
вирішення нагальних соціальних проблем.
Геополітика досліджує питання застосування державою
заходів, спрямованих на розв’язання проблем її розвитку
як територіально політичної системи з метою стабільності
й цілісності.
Геополітичні інтереси держави — система пріоритетів
у діяльності держави зі зміцнення економічного, політично- Перевірте
го, військового й культурного потенціалу. себе
Розділ IV. Суспільна географія України
Тема 1. Українська держава

Площа України становить 603,7 тис. км2 (5,7 % від загальної площі Євро-
пи, 0,44 % від загальної площі суходолу Землі). За площею території держава
посідає 40-ве місце серед країн світу і перше серед країн Європи (без ураху-
вання європейської частини Росії).
Загальна протяжність державного кордону України — близько 6993 км
(суходільний — 5638 км, морський — 1355 км).
Політико-географічне положення країни визначається просторовим поло-
женням і відносинами з іншими державами світу та їхніми групами з точки
зору прагнень реалізувати політичні, економічні та військово-стратегічні
інтереси.
Позитивні риси Негативні риси

• Україна розташована в помірному • Відбувається розмежування
поясі Північної півкулі, де зосереджена між західними й східними сусі-
більшість наймогутніших країн (США, дами. Географічно Україна пере-
країни Західної Європи, Росія, Японія). буває на вістрі протистояння
«Захід — Схід».
120
Позитивні риси Негативні риси
• Україна — велика європейська держа- • Причорноморський і східний
ва, що мас потужні зв’язки з більшістю регіони України входять у так
країн Європи. звану «дугу нестабільності»
• Країна має велику кількість сусідів, (колишня Югославія — При
частина з яких є членами ЄС та НАТО. дністров’я — Абхазія — Півден-
• Держава має вихід до Чорного моря на Осетія — Карабах — Чечня).
й далі у Світовий океан. На більшості цих територій від-
• Україна підтримує добросусідські від- бувалися «локальні» війни.
носини з більшістю країн. Разом із ними • Вихід у Світовий океан мож-
Україна входить до складу низки між- ливий тільки через протоки.
народних організацій. Це Організація • Поблизу кордонів України
Об’єднаних Націй (ООН), Рада Європи, розташовані невизнані (частково
Організація за демократію й еконо- визнані) держави, передусім При-
мічний розвиток (ГУАМ), Організація дністровська Молдавська Респуб
Чорноморського економічного співробіт- ліка.
ництва (ЧЕС). Україна також здійснює • Загострення відносин із Росією
зусилля із метою наближення до НАТО
Тема 2. Населення України

Кількість населення та демографічні показники (2018 р.)
Кількість населення, млн осіб 42,3*
Густота населення, осіб/км2 ≈70
Народжуваність, ‰ 10,1
Смертність, % 14,3
Природний приріст, % –4,2
Вікова структура % 16 — 67 — 17
Статева структура, чол./жін. 86/100
Середній вік населення, років 40,8
Міграційне сальдо, ‰ 4,6
Очікувана тривалість життя, роки 72,4
Урбанізація, % 69,5
Головні причини міжнародної трудової міграції з України

• Пошук джерел покращення економічного становища за рахунок підвищення
рівня заробітної плати та додаткових надходжень.
• Недостатня кількість робочих місць у країні.
• Пошук кращого життя та умов праці за кордоном.
• Пошук більших та кращих можливостей у соціальній сфері, насамперед
у медицині, освіті, пенсійному забезпечення тощо.
• Відсутність перспектив у професійному розвитку та кар’єрному зростанні.
• Нестабільність політичної та економічної ситуації в країні.
• Невигідні умови ведення бізнесу, наявність корупції у багатьох сферах сус-
пільного, політичного та економічного життя.
*Без урахування даних тимчасово окупованої АРК і частин окупованих територій Доне-
цької та Луганської областей.
121
Типи міст в Україні
За кількістю населення
Берегове, Трускавець, Балаклія,
Малі (до 50 тис. осіб,
Куп’янськ, Олешки (Цюрупінськ), Ска-
350 міст)
довськ, Хотин
Середні (50—100 тис. осіб, Умань, Мукачеве, Костянтинівка, Коло-
63 міста) мия, Рубіжне, Чорноморськ
Більшість обласних центрів: Ужгород,
Великі (100—500 тис. осіб,
Луцьк, Херсон, Кропивницький (Кірово-
37 міст)
град), Тернопіль, Миколаїв, Вінниця тощо
Дуже великі (500—1000 тис. Дніпро (999 тис.), Запоріжжя (773 тис.),
осіб, 5 міст) Львів (730 тис.), Кривий Ріг (660 тис.)
Міста-мільйонери (понад Київ (2,8 млн), Харків (1,4 млн), Одеса
1 млн осіб, 3 міста) (1,0 млн)
За функціями
Багатофункціональні Обласні центри, деякі інші великі міста
Кривий Ріг, Кам’янське (Дніпродзер-
Багатогалузеві промислові
жинськ), Маріуполь
Горішні Плавні (Комсомольськ), Шостка,
Одногалузеві промислові
Балаклія
Транспортні Конотоп, Лозова, Жмеринка, Чоп
Торговельно-розподільні Хорол, Яготин
Адміністративно-політичні Більшість райцентрів
Курортні Трускавець, Моршин, Хмільник, Яремче
Тема 3. Економіка України в міжнародному поділі праці

Національна економіка — історично сформована сукупність підприємств
та установ, які працюють на території певної держави з метою задоволення
потреб людей і підвищення їхнього рівня життя.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) — показник, який виражає сукупну
вартість всього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених на території кра-
їни незалежно від національної приналежності підприємств.
Індекс людського розвитку (ІЛР) — інтегральний показник якості життя,
який найчастіше використовують для порівняння рівня життя громадян різ-
них країн та регіонів. Основу ІРЛ складають три показники: 1) середня очі-
кувана тривалість життя в країні; 2) рівень грамотності дорослого населення
й середня тривалість навчання; 3) реальний ВВП на одну особу населення.
Для якісного аналізу також використовують додаткові показники: індекси
бідності населення, гендерної нерівності та інші. Значення показника оці-
нюють від 0 до 1 бала. Чим ближче показник до 1, тим вищою є якість
життя в країні.
За значенням ІРЛ країни поділяють на чотири категорії: держави з дуже
високим рівнем розвитку, високим рівнем розвитку, середнім рівнем розвитку
й низьким рівнем розвитку.
122
Конкурентні переваги України на світовому ринку
сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки
Внутрішні чинники Зовнішні чинники
• Сприятливі агрокліматичні умови (40 % • Відкритість ринку
площі — чорноземи, помірно-континентальний країн ЄС (завдяки Угоді
клімат). про асоціацію).
• Переважання рівнинного рельєфу. • Збільшення попиту
• Власне виробництво сільськогосподарської тех- на сільськогосподарську
ніки, мінеральних добрив. продукцію в країнах Азії
• Розвиток харчової та легкої промисловості. та Північної Африки
• Наявність кваліфікованих кадрів
Конкурентні переваги України на світових ринках рудної сировини та металів

Чорна металургія Кольорова металургія
• Наявність потужних запасів залізних (Кри- • Великі запаси титано-
ворізький та інші басейни) та марганцевих вих руд (Іршанське та інші
(Нікопольський) руд. родовища).
• Вдале територіальне розташування родовищ • Наявність інфраструкту-
руд чорних металів та нерудної сировини для ри та технологій перероб-
чорної металургії (коксівне вугілля, вогнетрив- ки титанових руд (Іршан-
кі глини, високоякісні флюсові вапняки тощо). ський гірничозбагачуваль-
• Сформована металургійна база (чорна мета- ний комбінат, Запорізький
лургія повного та неповного циклу). титаномагнієвий комбінат).
• Поширення кисневоконверторного способу • Відсутність конкуренції
виробництва сталі (65 %). на європейських ринках
• Порівняно низька собівартість продукції у виробництві титанової
чорної металургії губки
Видобуток паливної сировини в Україні

Паливна Вугілля Нафта та природний газ
сировина
Басейни: Нафтогазоносні регіони:
• Донецький кам’яновугільний Західний (Карпатський),
(антрацити, коксівне вугіл- Східний (ДніпровськоДо
Сировинна ля) — 92,4 % від загальних нецький), Південний (При
база ресурсів вугілля. чорноморськоКримський)
• Львівсько-Волинський
кам’яновугільний.
• Дніпровський буровугільний
Шахти, кар’єри, збагачу- Свердловини, нафтопере-
Типи
вальні та брикетні фабрики робні заводи, нафтові термі-
підприємств
нали, газосховища
Сировинний • Нафтова, газова: сировин-
ний.
• Нафтопереробна: тран-
Чинники
спортний (Кременчук, Одеса,
Херсон, Бердянськ); сиро-
винний (Дрогобич, Надвірна,
Львів, Борислав, Долина)
123
Найбільші електростанції України
• Запорізька (шість блоків, найпотужніша у Європі).
• Рівненська (чотири блоки).
Атомні
• Хмельницька (два блоки).
• Південноукраїнська (три блоки)
• ТЕС (понад 1 млн кВт∙год): Запорізька, Криворізька,
Слов’янська, Придніпровська, Зміївська, Трипільська,
Теплові Бурштинська, Ладижинська, Добротвірська.
• ТЕЦ: Київські, Харківські, Львівська, Херсонська, Чер-
нігівська тощо
• ГЕС: Дніпровська (найпотужніша в Україні), Канівська,
Каховська, Київська, Кременчуцька, Дніпродзержинська,
Гідравлічні
Дністровська, Теребле-Ріцька ГАЕС: Дністровська (одна
з найпотужніших у світі), Київська, Ташлицька
• Найбільші СЕС: Старокозача, Дунайська, Березанська,
Електростан-
Новоолексіївська.
ції, що працю-
• Найбільші ВЕС*: Ботієвська, Очаківська, Східницька
ють на ВДЕ*
(Трускавецька)
Географія основних галузей машинобудування України

Чинники
Продукція та основні центри
Загальне машинобудування
Важке машинобудування
Сировинний (на • Турбіни для електростанцій (Харків, Дніпро); гір-
металургійні ничодобувне й металургійне обладнання (Краматорськ,
бази), споживчий Кривий Ріг, Дніпро).
• Обладнання для нафтопереробки та нафтохімії (Львів,
Дрогобич, Борислав); будівельні машини (Київ, Боро-
дянка).
• Краматорськ (Донецька обл.) — найбільший в Укра-
їні виробник унікального високопродуктивного про-
катного, металургійного, ковальсько-пресового, гідро-
технічного, гірничорудного, підйомно-транспортного та
спеціалізованого обладнання
Сільськогосподарське машинобудування
Споживчий (на Зернозбиральні комбайни (Херсон, Біла Церква, Київ,
спеціалізацію Олександрія); бурякозбиральні комбайни (Тернопіль,
сільського Дніпро); кукурудзозбиральні (Херсон); кормозбиральні
господарства) (Світловодськ, Херсон); сівалки (Кропивницький (Кіро-
воград)), сіножатки (Бердянськ); плуги (Одеса), машини
для тваринництва (Біла Церква, Ніжин, Коломия)
Тракторобудування
Споживчий на Колісні та гусеничні трактори (Харків, Дніпро); трак-
трудові ресурси торні агрегати (Рівне)
*Без урахування ВЕС і СЕС у тимчасово окупованій АРК.
124
Чинники
Продукція та основні центри
Верстатобудування
Сировинний, спо- Київ, Харків, Одеса, Дніпро, Львів
живчий, на трудо-
ві ресурси
Транспортне машинобудування
Залізничне машинобудування
На трудові ресур- Тепловози (Харків), електровози (Дніпро); вагони (Дні-
си, сировину про, Кременчук); вагони-цистерни (Маріуполь), вантаж-
ні вагони (Кам’янське), пасажирські вагони (Кременчук)
Суднобудування
Споживчий, на Морські судна (Миколаїв, Херсон, Маріуполь, Київ),
трудові ресурси річкові судна (Київ, Херсон, Черкаси)
Транспортно Автомобілебудування
географічний,
Легкові автомобілі (Запорізький автомобілебудівний
на кваліфіковані
завод — єдине в Україні підприємство з повним циклом
трудові ресурси
виробництва); автобуси, тролейбуси (Львів, Черкаси,
Луцьк, Кам’янське), трамваї (Львів), броньовані авто-
мобілі «Барс» (Черкаси); збірка автомобілів «Шкода»
(Закарпаття). Найбільший виробник вантажних автомо-
білів — АвтоКРАЗ (Кременчук, Полтавська обл.)
Авіаракетобудування
Пасажирські та вантажні літаки (Київ, Харків); гелі-
коптери (Київ); космічна техніка (Дніпро); виробництво
двигунів для літаків і гелікоптерів (Запоріжжя)
Точне машинобудування
На кваліфіковані Приладобудування
трудові ресурси
Вимірювальні прилади (Київ, Львів); електронні мікро-
скопи (Суми); обчислювальна техніка (Київ, Вінниця,
Чернівці, Сєверодонецьк, Одеса)
Інструментальне виробництво
Медичне обладнання (Київ, Львів, Харків)
Електротехніка
Трансформатори (Запоріжжя, Хмельницький); електро-
лампи (Львів); електроосвітлювальні прилади (Київ,
Львів); холодильники (Київ)
Електроніка
Телевізори (Львів, Київ, Дніпро); пральні машини (Київ,
Івано-Франківськ); фотоапарати (Київ), кіноапаратура
(Київ, Одеса); сонячні батареї, інтегральні мікросхеми
(Київ, ІваноФранківськ, Харків); системи управління
для космічних апаратів (Харків)
125
Хімічна промисловість України
Промисловість Чинники розміщення Продукція та найбільші центри
Гірничо-хімічна промисловість
Видобуток при- Сировинний Сірка (Язівське родовище,
родної хімічної Львівська обл.); кам’яна
сировини (кухонна) сіль (Слов’янськ,
Бахмут (Донецька обл.),
Солотвино (Закарпатська обл.)
Основна (неорганічна) хімія
Содова Сировинний (у райо- Слов’янськ (Донецька обл.)
нах видобутку кам’яної
солі)
Сірчанокислот- Споживчий (на вироб- Вінниця, Одеса, Суми
на промисло- ництва фосфатних
вість добрив)
Виробництво Споживчий (на сіль- Фосфатні добрива (Вінниця,
мінеральних ськогосподарські райо- Костянтинівка, Одеса, Суми,
добрив ни); транспортний Маріуполь)
(імпортна сировина)
Сировинний (на відходи Азотні добрива (Запоріжжя,
чорної металургії) Кам’янське (Дніпропетровська
обл.), Сєверодонецьк (Луган-
ська обл.)
Споживчий та на газо- Азотні добрива (Рівне, Черка-
і нафтопроводи си, Одеса)
Хімія органічного синтезу
Виробництво Споживчий, водний, Сєверодонецьк, Запоріжжя,
пластмас, син- електроенергетичний Дніпро
тетичних смол
Виробництво Споживчий Київ, Дніпро
синтетичного
каучуку
Виробництво Споживчий, електро- Київ, Чернігів, Черкаси,
штучних та енергетичний Сокаль, Житомир
синтетичних
волокон
Шинна Споживчий Біла Церква, Дніпро
Виробництво Споживчий Київ, Лисичанськ, Запоріжжя,
гумотехнічних Львів
виробів
Інші галузі хімічної промисловості
Лакофарбова Споживчий Дніпро, Кам’янське, Харків,
Львів, Одеса, Суми
126
Промисловість Чинники розміщення Продукція та найбільші центри
Хіміко-фарма- Споживчий, на кваліфі- Київ, Харків, Львів, Одеса,
цевтична ковані трудові ресурси Житомир, Полтава, Умань
Парфумерно Споживчий Харків, Львів, Київ, Дніпро
косметична
Міжнародні транспортні коридори (МТК), що проходять територією України

• № 3: Берлін (Дрезден)—Вроцлав—Львів—Київ.
• № 5: Трієст—Любляна—Будапешт—Братислава—Ужгород—Львів.
• № 7: Дунайський, водний.
• № 9: Гельсінкі—Санкт-Петербург—Вітебськ—Київ (відгалуження на
Москву)—Одеса (відгалуження на Кишинів)—Пловдів—Бухарест—Алексан-
друполіс.
• ТРАСЄКА — Транспортний коридор Європа—Кавказ—Азія.
Провідні технопарки України

(забезпечують 98 % високотехнологічної експортної продукції)
• Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона (Київ); останні всесвітньо
відомі новітні розробки: є високочастотне зварювання м’яких тканин люди-
ни, технології та машини для стикового контактного зварювання надміцних
залізничних рейок тощо.
• Інститут фізики напівпровідників ім. В. В. Лашкарьова (Київ) — роз-
робляє енергозберігаючі (у тому числі світлодіодні) джерела світла.
• «Інститут монокристалів» (Харків) — спеціалізується на розробці та
застосуванні матеріалів, що є основою електронної, лазерної, медичної та
інших новітніх видів сучасної техніки.
127
Зміст
Географія: регіони та країни
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
РОЗДІЛ I. ЄВРОПА
Тема 1. Загальна характеристика Європи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
Тема 2 Країни Європи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
РОЗДІЛ IІ. АЗІЯ
Тема 1. Загальна характеристика Азії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
Тема 2. Країни Азії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47
РОЗДІЛ III. ОКЕАНІЯ
Тема 1. Австралія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
Тема 2. Мікронезія, Меланезія, Полінезія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
Розділ IV. Америка
Тема 1. Загальна характеристика Америки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
Тема 2. Країни Америки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73
РОЗДІЛ V. АФРИКА
Тема 1. Загальна характеристика Африки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84
Тема 2. Країни Африки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90
РОЗДІЛ VI. Україна в міжнародному просторі
Тема 1. Україна в геополітичному вимірі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95
Тема 2. Україна в системі глобальних економічних відносин . . . . . . . . . . . . . . . 96
Географічний простір Землі

Розділ I. Топографія та картографія
Тема 1. Топографія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97
Тема 2. Картографія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99
Розділ II. Загальні закономірності
географічної оболонки Землі
Тема 1. Географічні наслідки параметрів і рухів Землі як планети . . . . . . . . . 103
Тема 2. Географічна оболонка Землі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104
Тема 3. Геологічне середовище людства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104
Тема 4. Атмосфера та системи Землі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 107
Тема 5. Гідросфера та системи Землі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110
Тема 6. Біосфера та системи Землі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 112
Розділ III. Загальні суспільно-географічні
закономірності світу
Тема 1. Географічний простір . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114
Тема 2. Демографічні процеси у світосистемі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 114
Тема 3. Глобальна економіка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 116
Тема 4. Політична географія та геополітика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120
Розділ IV. Суспільна географія України
Тема 1. Українська держава . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120
Тема 2. Населення України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 121
Тема 3. Економіка України в міжнародному поділі праці . . . . . . . . . . . . . . . . . 122
128
Інтернет-
р т-
т
підтримка
ідтримка
Географія
Г. Д. Довгань 6
Інтернет-
р т-
т
підтримка
ідтримка
СЕРІЯ Географія
Географія
Інтернет-
підтримка
8 7
10 9
Інтернет-
11 підтримка
10 10
··
·
Географія
·· ·
·
·
···
·
11 11
Вирушаючи у плавання океаном знань, згадайте про
довідники цієї серії. Посібники користуються постійним
підвищеним попитом і витримали понад десять видань.
Вони розроблені таким чином, щоб можна було
повторити вивчене, систематизувати й узагальнити знання
з будь-якого предмета шкільного курсу.
·· Алгебра і початки аналізу
··
Англійська мова
Біологія
··
Всесвітня історія
Географія
··
Геометрія
Економіка
··
Інформатика
Історія України
··
Німецька мова
Правознавство
··
Російська мова
Українська мова
··
Фізика
Французька мова
Хімія
НАВЧА
УС І К Н И Г И Т У Т !
ОДИЧНА ЛІТЕРАТУРА
·· Порівняльні та довідкові таблиці
··
ranok.com.ua Схеми, діаграми, картографічний матеріал
e-ranok.com.ua
pochta@ranok.com.ua Довідкова інформація
(057) 727-70-90

10-11 1

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

10-11 1

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Г. Д.

·· Алгебра і початки аналізу

·· Порівняльні та довідкові таблиці

Серія «Рятівник 2.0»

Навчальне видання Г109055У. Підписано до друку 25.10.2019.

Папір, на якому надрукована ця книга:

Разом дбаємо про екологію та здоров’я

Наслідки глобалізації в економіці

Головні об’єкти політичної карти світу

Склад державної території

Територіальні води — смуга вод в океанах, морях, затоках, про-

Форми організації (державний устрій) країн світу

Форми організації держави

Форми територіального Форми Форма політичного

10 % від загальної кількості населен-

Головні особливості ЕГП

Склад регіону (за класифікацією ООН)

Сучасна політична карта Європи

Типи країн Європи за рівнем економічного розвитку

Інтеграційні процеси в Європі

Країни Шенгенської зони

Організація Північноатлантичного договору (НАТО)

1999 р. 2004 р. 2009 р. 2017 р.

Природні умови та ресурси

Старіння населення (понад 20 % людей похилого віку).

•Середня тривалість життя — 68—78 років (Східна Європа);

• Рівень урбанізації у середньому становить понад 70 %, в окре-

Урбанізація — процес збільшення міських поселень і підвищення ролі міст

Особливості економіки країн Європи

рівень технічної оснащеності, висока якість продукції; відкритість

ландів, Люксембургу, значну частину Німеччини й Великої Бри-

Первинний сектор економіки

Сільське та лісове господарство

Вторинний та третинний сектори економіки

Провідні виробництва обробної промисловості

Найважливіші складові сфери послуг Європи

Британії, Німеччині, Нідерландах.

• Лідери за кількістю міжнародних туристичних прибуттів та за

• Найбільші морські порти: Роттердам, Антверпен, Лондон, Гамбург,

Зовнішньоекономічні зв’язки України з країнами Європи

Тема 2. Країни Європи

Природні умови та ресурси

Домінуючі складники третинного сектору

Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію

Зовнішньоекономічні зв’язки Німеччини

• Загальний ВВП ((2017 р., за

ПКС) — 2,826 трлн дол. (10-те місце

• ВВП на душу населення —

• За ІЛР (2016 р.) — 21-ше місце

Італія (група країн із дуже високим індек-

Головні особливості ЕГП

Природні умови та ресурси

Домінуючі складники третинного сектору

Промислові виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію

Зовнішньоекономічні зв’язки Франції

43,6 тис. дол. (36-те місце).

• За ІЛР (2016 р.) — 16-те місце

1 (група країн із дуже високим індек-

Природні умови та ресурси

секторів США та Японії; у ньому створюється майже 12 % ВВП

• Британські ВНЗ вважаються найкращими в світі (37 ВНЗ у спис-

ку 500 найкращих, зокрема університети Оксфорду, Кембриджу).

• Лондон — найбільш відвідуване місто світу (понад 20 млн осіб