5.

СИНТЕЗ Й АНАЛІЗ МЕХАНІЗМУ ПРИВОДУ

5.1. Завдання

5.1.1. Визначити кількість зубів зубчастих коліс заданої схеми механізму

приводу, що забезпечують необхідне передаточне відношення.
5.1.2. Провести кінематичний аналіз механізму приводу.
5.1.3. Побудувати картину зачеплення зубчастої пари, виділити елементи
кінематики зачеплення й визначити якісні показники зачеплення.

5.2. Передаточне відношення

Загальне передаточне відношення приводу дорівнює добутку передаточних

відношень окремих ступенів передач, що входять у привод:
nном
iзаг   i1Н  i56 ,
nO1 A
1365
iзаг  i16   27.3.
50
Визначимо передаточне відношення останньої зубчастої пари:
z6 26
i56      1.86
z5 14
Знак “-” вказує на зміну напрямку обертання колеса (зовнішнє зачеплення).
i56 27.3
Тоді i1H    14.7.
i56 1.86

5.3. Числа зубців коліс другого ступеня

У завданні на курсовий проект перший ступень механізму приводу утворює

планетарний редуктор, другу - зубчаста пара. Числа зубців цього ступеня задані:
z5 = 14, z6 =26.

Арк.

Змн. Арк. № докум. Підпис Дата

МД-51.382.145.002.ПЗ
 5.4. Синтез планетарного редуктора
За знайденим передаточним відношенням i1H =14,7 типу редуктора (у цьому
випадку 1 тип) за допомогою ЕОМ знаходимо числа зубців всіх коліс редуктора,
що задовольняють 5-ти основним умовам синтезу:
- необхідного передаточного відношення;
- співвісності;
- збирання;
- сусідства;
- непідрізання (правильного зачеплення).
Обраний варіант чисел зубців:
z1 = 17 z2 = 109 z3 =235 K=2 i1H(3) =14,82
де К - число сателітів.
Перевіряємо задоволення всіх 5-ти умов синтезу.
1. Задане передаточне відношення
z3 235
i1H (3) 1 i13( H ) 1 1 14,82
z1 17
2. Умова співвісності:
z1  z2  z3  z2 17 109  235 109
126=126
3. Умова збирання:
z1  z3
C ,
K
де K - число сателітів, K 2
C - будь-яке ціле число.
17  235
126
2
4. Умова сусідства:
 
( z1  z2 )sin    z2  2  ha ,
*

k 

 3.14 
(17  235)sin    235  2 1.0 ; 17  2.
 3 
Арк.

Змн. Арк. № докум. Підпис Дата

МД-51.382.145.002.ПЗ
  
( z3  z2 )sin    z2  2  ha
*

k 

 3.14 
(235  109) sin    109  2 1.0 ; 17  2.
 3 

5. Умова непідрізання (правильного зачеплення)

при ha   1,0 й   20 
z1 ≥ 17; z2 ≥ 20; z3 ≥ 85; (z3 – z2) ≥ 8;
17≥ 17; 109> 20; 235 > 85; 126> 8;
Як бачимо, всі 5 умов задовольняються.

5.5. Кінематичний аналіз механізму приводу

5.5.1. Аналітичний

1. Передаточне відношення приводу

n1 1365
i15    27.3
n5 50
2. Частота обертання водила, хв-1
n1 1365
nH    92.08 хв-1
i1H 14,82
n4  nH  92.08 хв-1
3. Частота обертання сателітів визначається за рівнянням
 z   235 
n2  nH 1 i2,3   nH 1 3   92.081  106.44 хв
-1

 z2   106 
Сателіт 3 обертається убік, протилежний обертанню першого колеса.
4. Частота обертання колеса 5 визначається в такий спосіб:
 z   14 
n5  n4   4   92.08   49.58 хв-1.
 z5   26 

Арк.

Змн. Арк. № докум. Підпис Дата

МД-51.382.145.002.ПЗ
 5.5.2. Графічний
1. Визначаємо радіуси ділильних кіл зубчастих коліс редуктора й зубчастої
пари:
mI  z1 217
r1   17 мм
2 2
mI  z2 2109
r2   109 мм
2 2
mI  z3 2 235
r3    235 мм
2 2
mII  z4 1014
r4    70 мм
2 2
mII  z5 10 26
r5   130 мм
2 2
де mI - модуль зачеплення коліс редуктора, за завданням mI  2 мм
mII - модуль зачеплення коліс зубчастої пари, mII  10 мм.

На мал. 5.1. наведена кінематична схема механізму приводу у двох

проекціях (див. МД-51.381.145.004 РР в масштабі l  0,0025 м / мм ).
2. Побудова картини швидкостей (мал. 5.1,б) і плану кутових швидкостей
(мал. 5.1,в) проводимо за методом Смирнова - Куцбаха.

Арк.

Змн. Арк. № докум. Підпис Дата

МД-51.382.145.002.ПЗ
 м
Кінематична схема приводу ml =0,0025 мм

м
Картина швидкостей m =0,03 с мм v

P
2,3

O5

z 3
O2 v H

z 5

P v 4,5
z 2
H
4,5

v 1,2
P1,2
Дв z 1 z 4
O 1,3,4

План кутових швидкостей

-1

m =0,61 ммс
ω
-1
хв
m =5,8
п
мм

2 5 0,3 4,Н 1

h=20
Р

Рис. 5.1. Кінематична схема механізму приводу (а), картина швидкостей

(б) і план кутових швидкостей (в).
Лінійна швидкість зубчастих коліс 1-2:
V1,2 1 r1 142.940.017  2.43 м/с
де ω1 - кутова швидкість ведучого валу,
  n HOM 3.14 1365
 1   142.94 c-1.
30 30
Виберемо відрізок для зображення вектора швидкості V1,2 – 80 мм, тоді
масштаб μv = 0,03 м·с-1/мм.
З полюса зачеплення Р1,2 коліс 1-2 відкладаємо відрізок 80 мм, це в
масштабі вектор швидкості V1,2. З'єднавши кінець вектора V1,2 із центром О1 і
миттєвим центром обертання Р2,3 одержуємо трикутники швидкостей першого
зубчастого колеса й сателіта 2.
Щоб визначити швидкість водила, відновлюємо із центра О2 перпендикуляр
до лінії О1О2 до перетину з лінією V1,2–P2,3. З'єднуємо точку VH з центром О1 - це
трикутник швидкостей водила. З полюса зачеплення коліс 4-5 проводимо пряму,

Арк.

Змн. Арк. № докум. Підпис Дата

МД-51.382.145.002.ПЗ
 перпендикулярну осі O1O2 до перетину з лінією VH–O1, точку V4,5 з'єднуємо з
центром О4 - одержали картини швидкостей 4 й 5 коліс відповідно.
Для побудови плану кутових швидкостей на продовженні лінії центрів О1О4
відкладаємо відрізок P0=h=20, що називаємо полюсною відстанню.
30 v 300.03
μn =  n    5.8 - масштаб плану кутових швидкостей,
  h l 3.14 200.0025
хв-1/мм;
З полюса проводимо промені: P1 паралельно O1–V1,2, Р2 – паралельно
V1,2–P2,3, Р4(PH) – паралельно O1–VH, Р5 – паралельно V4,5–O5 до перетину з
горизонтальною віссю, проведеною через точку О.

 
Відрізки 0  1 , 0  2 , 0  4 0  H , 0  5 - зображують у масштабі відповідно

частоти обертання зубчастих коліс 1, 2, 4 й 5.

3,14  n 3.14  5.8
У масштабі     0.61 - ці відрізки будуть зображувати
30 30
кутові швидкості коліс.
Чисельні значення частот обертання, знайдених графічним методом:

n1  0 1 n  235,245.8 1365 хв-1

n2  0  2 n 18,355.8106,45 хв-1

n4  nH  0  4 n 15,875.8  92,07 хв-1

n5  0  5 n 8,555.8  49,6 хв-1

n3  0
Підрахуємо у відсотках похибку графічного визначення частот обертання в
порівнянні з аналітичним.
Формула для визначення Δn :
nан  nгр
n   100%  5%
nан

Результати обчислень зведені в таблицю 5.1.

Арк.

Змн. Арк. № докум. Підпис Дата

МД-51.382.145.002.ПЗ
 Таблиця 5.1.
Δn1 Δn2 ΔnН Δn5
0.02 % 0,04% 0,03% 0,06%

5.6. Картина зачеплення

Вихідні данні: ( для останньої пари коліс приводу)

1. Модуль зачеплення 2-го ступеня: mII 10 мм
2. Число зубців шестірні z4 =14, колеса z5 =26
3. Вид зачеплення: рівнозміщене
4. Параметри зубонарізної рейки (ГОСТ 13755-68):

ha  1,0 - коефіцієнт висоти головки зуба;

c   0,25 - коефіцієнт радіального зазору;

  20  - профільний кут рейки.

1. За табл. 5.6 гл. IV [2] знаходимо для даної зубчастої пари коефіцієнти
зсуву x4 й x5: x4=0.297, x5=-0.297
2. Елементи зубчастої пари 4-5 розраховуємо за рівняннями табл.1[2]:
3. Радіуси ділильних кіл, мм
mII  z4 10 14
r 4   70 мм
2 2
mII  z5 10 26
r 5  130 мм
2 2
4. Радіуси основних кіл, мм
rb 4  r4 cos   70cos20   700,9397  65.78 мм

rb5  r5 cos  130cos20  1300,9397 122.16 мм

5. Радіуси початкових кіл, мм

rw4  r4  70 мм
rw5  r5 130 мм

Арк.

Змн. Арк. № докум. Підпис Дата

МД-51.382.145.002.ПЗ
 6. Міжосьова відстань, мм
m||  z m||  ( z4  z5 ) 10  (14  26)
aw     200 мм.
2 2 2
7. Радіуси кіл западин, мм
rf 4  r4  mha  c  x4   70 101 0,25  0,297  60.47 мм

rf 5  r5  mha  c  x5  130 101 0,25  0,297 114.53 мм

8. Глибина заходу зубців, мм

h3  2  m  ha*  2 10 1.0  20 мм.
9. Висота зуба
h  h3  cm  20  0,2510  22,5 мм
10. Радіуси кіл вершин, мм
ra 4  rf 4  h  60.47  22,5 82,97 мм

ra5  rf 5  h 114.53 22,5 137,03 мм

11. Крок зачеплення, мм

p  m  3,1415910 31.42 мм
12. Товщина зубців по ділильній колах, мм
m 3,1410
S4   2 x4  m tg   2 0,297 10 0,364 17.87 мм
2 2
m 3,1410
S5   2 x5  m tg   2(0,297) 100,364 13.55 мм
2 2
13. Основний крок, мм
pb  p cos  31.42cos20 31.420,9397  29.52 мм
14.Вибираємо масштаб збільшення таким чином, щоб на кресленні висота
зубця була не менш ніж 50 мм, тобто масштаб довжини l може й не
бути стандартним, наприклад, нехай h  22,5 мм, збільшимо висоту в 3,33
разів, отримуємо масштабне значення висоти зубця h масш  75 мм, тоді
h 0, 0225 м
l  масш
  0, 00033 , де h – взято в м.
h 75 мм

Арк.

Змн. Арк. № докум. Підпис Дата

МД-51.382.145.002.ПЗ
 15.На лінії центрів коліс від точки Р (полюса зачеплення) відкладаємо
радіуси rw4 й rw5 початкових кіл і проводимо ці кола.
16. Будуємо основні кола: для цього через полюс Р проводимо дотичну до
початкових кіл і під кутом зачеплення αω=20˚ проводимо лінію
зачеплення; із центрів О4 і О5 опускаємо перпендикуляри на лінію
зачеплення, ставимо точки N1 i N2, одержуємо теоретичну лінію
зачеплення.
Тепер радіусами О4N1 і О5N2 проводимо основні кола шестірні й колеса.
17.Будуємо евольвенти, які описує точка Р прямої N1N2 при перекочуванні її
по основних колах ( по [2], с. 49)
18.Будуємо кола вершин обох коліс радіусами ra4 й ra5. Побудувавши кола
вершин, знаходимо точки їх перетину з відповідними евольвентами -
крайні точки профілів головок зубців.
19.Будуємо кола западин коліс радіусами rf4 й rf5. Слід зазначити, що радіус
кола западин може бути більше, дорівнювати чи менше радіуса rb
основного кола. Перевіряємо це за формулою:
2,5  2  x
z .
0,06

2,5  2 0,297
У цьому випадку: z4 
0,06
14 <28.67
2,5  2(0,297)
z5 
0,06
26<66,13
Таким чином, rf4  rb4 , rf5  rb5 .

20.Після побудови профілів зубців шаблоном добудовуємо інші зубці, при

цьому варто стежити за точністю відкладання кроку зачеплення Р по
ділильному колу.
21.Виділяємо активну частину лінії зачеплення. Одержуємо точки "а" й "в"
перетину кола вершин зубів з теоретичною лінією зачеплення.

Арк.

Змн. Арк. № докум. Підпис Дата

МД-51.382.145.002.ПЗ
 22.Виділяємо робочі ділянки профілів зубців. Радіусами О4а й О5в
відмічаємо на сполучених профілях зубців шестірні й колеса точки.
Ділянка профілю зубця від вершини зубця до знайдених точок - робоча
ділянка профілю. Щоб позначити ці ділянки проведемо лінії, паралельні
профілям на відстані 2 - 3 мм і заштрихуємо їх перпендикулярно
профілю зубця.
23.23.Будуємо дуги зачеплення. Через крайні точки робочої ділянки
профілю першого колеса проводимо в напрямку ввігнутості нормалі А1а1
й В1в1 до цього профілю (вони є дотичними до основного кола першого
колеса). Знаходимо точки а1 й в1 перетину цих нормалей з початковим
колом першого колеса. Дуга а1в1 є дугою зачеплення на початковому колі
першого колеса (шестірні 4). Аналогічно побудуємо дугу зачеплення а 2в2
другого колеса (5).

5.7. Якісні показники зачеплення

5.7.1. Коефіцієнт перекриття εα

Коефіцієнт перекриття показує, скільки пар профілів зубців перебуває в

зачепленні. Характеризує плавність і безшумність передачі.
Визначаємо його аналітично й графічно.
Аналітично за формулою (4.23)[2]:

ra 4 2  rb 4 2  ra 5 2  rb 5 2  aw sin 
 
p cos

82.97 2  65.782  137.032 122.16 2  200 sin20

  1,5
29.52
Графічно за побудованою картиною зачеплення:

  
AB 154.87
 1,51
p cos 98.4

Арк.

Змн. Арк. № докум. Підпис Дата

МД-51.382.145.002.ПЗ
 де ÀÂ =154,87 мм. - довжина активної ділянки теоретичної лінії зачеплення, мм
(беремо безпосередньо з креслення);
pb  98.4мм - основний крок у масштабі  l , мм. pb  pm cos  . відкладаємо pb

від точок А і В, що відповідає відрізкам AD і BC (див. МД-51.381.815.004.PP)

Відсоткова розбіжність:

  
    100%


1,5 1,51
   100%  0.0014%  5%
1,5
що припустимо.
За допомогою коефіцієнта перекриття εα можна визначити ту ділянку лінії
зачеплення, на якій відбувається зачеплення однієї й двох профілів зубів (при
зовнішньому зачепленні): для цього (див. мал. 5.2) відкладаємо від точок А
и В активної частини лінії зачеплення АВ відрізки, рівні в масштабі μI довжині
основного кроку рb. Ділянки АС і ДВ - ділянки 2-х парного зачеплення, на
ділянці СД - зачіпається 1 пара профілів зубців.

A C D B N2
N1
Pb

Pb

Рис. 2. До визначення ділянок одно- і двохпарного зачеплення

5.7.2. Коефіцієнти відносного ковзання

Робочі ділянки профілів зубців перекочуються з ковзанням, тому на цих
ділянках виникають сили тертя, у результаті чого зношуються робочі поверхні
зубців. Характеристикою шкідливого впливу ковзання є коефіцієнти відносного
ковзання, який визначається за формулами:
Арк.

Змн. Арк. № докум. Підпис Дата

МД-51.382.145.002.ПЗ
 e
4 1 i5,4  i5,4 ;
x
e
5 1 i4,5  i4,5 ,
e x
де e = N1N2 - довжина теоретичної лінії зачеплення, у нашому випадку
e = 194.96 мм; (беремо із креслення, мм)
5 z4 14
i5,4     0.54 ;
4 z5 26
4 z5 26
i4,5    1,86
5 z4 14
x - число, що задається в межах від 0 до "е" через 15-20 мм.
Отримані результати зведені в табл. 5.2.
Таблиця 5.2.
Значення коефіцієнтів відносного ковзання λ4 й λ5
x 0 20 40 80 N1P 100

λ4 -∞ -1.89 -0.31 0.22 0 0.48

λ5 1 0.65 0.24 -0.28 0 -0.93

продовження таб.52.
120 140 160 180 200 220 e
0.64 0.74 0.82 0.88 0.89 0.95 1

-1.77 -2.91 -4.54 -7.06 -8.42 -20.05 -∞

Користуючись даними таблиці 5.2, будуємо діаграми значень λ 4 й λ5 у

прямокутній системі координат (див. МД-51.382.145.004.PP) Вісь абсцис
проводимо паралельно теоретичної лінії зачеплення, вісь ординат - лінія, що
проходить через точку N1. Ділянка заштрихована на діаграмах показує значення
λ4 й λ5 на робочих ділянках профілів зубців.

Арк.

Змн. Арк. № докум. Підпис Дата

МД-51.382.145.002.ПЗ
 КРУГОВІ ДІАГРАМИ будуємо на профілях зубців шестірні й колеса,
відкладаючи від відповідних точок робочих ділянок профілів зубців відрізки,
рівні (або пропорційні) ординатам прямокутних діаграм.

5.7.3. Коефіцієнт питомого тиску

Цей коефіцієнт має значення при розрахунку зубців коліс на контактну
міцність.
На рис. 5.3. наведено діаграму коефіцієнта  у залежності від радіуса
кривизни 1 . Коефіцієнт  має мінімальне значення в середині теоретичної лінії
зачеплення N1 N 2 .

Рис. 5.3. Діаграма залежності коефіцієнта питомого тиску  від радіуса

кривизни 1.
У процесі розрахунку зубців на контактну міцність дуже важливо знати
значення коефіцієнта  P полюсі зачеплення р , який розраховується аналітичним
і графічним шляхами.
 аналітично за формулою:
2( z4  z5 ) 2  (14  26)
 pан    0.64,
z4 z5 cos tg w 14  26  0.9396  0.36
де z4, z5 - число зубців відповідно шестерні та колеса;
 - кут профілю рейки;   20 ; cos20  0,9396.
 w - кут зачеплення; для рівнозміщеного зачеплення αw=20; tg 20  0.36.

Арк.

Змн. Арк. № докум. Підпис Дата

МД-51.382.145.002.ПЗ
  графічно (після побудови картини зачеплення) за формулою:
m гр N1 N 2 33,33  239,41
 гр
р    0.63,
( N1P)( N 2 P) 83,79  155,62

де mгр - значення модуля зачеплення в масштабі картини зачеплення l , мм;

N1 N 2 - довжина теоретичної лінії зачеплення (безпосередньо з креслення), мм;
N1P, N 2 P - відрізки теоретичної лінії зачеплення (безпосередньо з креслення),
мм.
 ан   гр
Розбіжність  P   100%  0.0032  [5%].
 ан
Основні результати аналізу й синтезу механізму приводу зведені до
табл.5.3.
Таблиця 5.3.
Результати аналізу й синтезу механізму приводу

1 2 3 4 5
m 2 2 2 10 10
Модуль зачеплення
Число зубців z 17 109 235 14 26
Коефіцієнт зсуву x 0 0 0 0,297 -0,297
0 0 0 0
Кут зачеплення a w 20 20 20 20 20
0

Коефіцієнт перекриття e a
- - - 1,5 1,5
Частота обертання n 1365 -106,4 0 92 -49,5
Вихідний контур ГОСТ 13755-68

5.8. Висновки
Визначено числа зубців коліс приводу, проведений кінематичний аналіз
механізму приводу, спрофільовані зубці евольвентного зубчастого зачеплення
коліс 4-5, визначені кількісні і якісні показники зачеплення

Арк.

Змн. Арк. № докум. Підпис Дата

МД-51.382.145.002.ПЗ