Рецензія на роман Гілберта Честертона «Куля та хрест».

Роботу виконував
студент 1-го курсу НПУ ім. М.П. Драгоманова.
Моїм улюбленим літературним героєм є Еван Макіен, протагоніст у романі
Гілберта Честертона «Куля та хрест». Оскільки я читав цей твір російською
мовою, дозволю собі цитувати уривки мовою перекладу з англійської, не
наважуючись робити власний переклад українською, щоб не викривити змісту.
«Человек этот родился в Шотландии, на севере, в горах. Его черты и гладкие
черные волосы напоминали о той исторической загадке, которая зовется
«кельтской кровью». Принадлежал он к клану Макдональдса, но семья его, как
нередко бывает, носила имя одной из ветвей, и звался он Эван Макиэн».
На мою думку, головний герой твору є романтичною, принциповою
особистістю, яка здатна відстоювати свої переконання, якщо вважатиме це за
потрібне. Упродовж усього роману він показує себе справжнім джентльменом,
який поважає свого опонента, навіть не погоджуючись з його думками та
вчинками. У романі прослідковується конфлікт Евана із соціалістом-атеїстом,
якого перший викликає на дуель, тим самим захищаючи честь Богородиці, бо
вона для нього є святою.
Головний герой, Еван, є глибоко віруючою та консервативною, філософською
особистістю: «Рос он одиноко, людей почти не видел, ибо родился среди тех
немногочисленных католиков, которые остались верны Стюартам. Мирские его
убеждения тоже не отличались современностью. Предок его погиб при
Каллодене, твердо веря, что Господь восстановит его на престоле истинного
короля. Отец нашего героя – единственный, кто уцелел из их потомства, -
отказался встречать королеву Викторию, когда она посетила Шотландию. Эван
был таким же, как они, хотя и жил в 20 веке. Он ощущал себя заговорщиком, и
дело свое – живым».
Еван викликає на дуель свого кривдника, Джеймса Тернбулла, через те що той,
редактор газети «Атеїст», зневажив Божу Матір, тобто, на думку Евана,
зневажив таким чином його самого. Незважаючи на образу, якої йому завдав
атеїст, Макіен пропонує Тернбуллові стати до двобою, дозволяючи йому обрати
зброю: «Где бы и когда бы я не встретил этого человека, - и он указал на
Тернбулла, - через десять минут или через двадцать лет, здесь или в далеком
краю, я буду с ним драться. Не бойтесь, я не нападу на него, как трус. Я буду
драться, как дрались наши отцы. Оружие выберет он. Но если он откажется, я
ославлю его на весь мир. Скажи он о матери моей или жене то, что сказал он о
Матери Божьей, вы, англичане, оправдали бы меня, когда бы я его избил».
Відмова Тернбулла брати участь у поєдинку розчарувала Евана: для нього це
означало нерозуміння з боку суспільства, яке завдало йому ще більшої
моральної шкоди: «Эван вышел из суда шатаясь, как больной. Теперь он знал,
что нынешний мир считает его мир чушью. Никакая жестокость не убедила бы
его в этом так быстро, как их доброта. Он шел, невыносимо страдая, когда
перед ним встал невысокий рыжий человек с серыми глазами».
Коли Тернбулл все ж погодився битись, вони з Макіеном уклали договір, за
яким ніхто не матиме права втручатись у їхній конфлікт: «Клянусь вам, что
никто не станет между нами. Клянусь Богом, в Которого вы не верите, и
Матерью Его, Которую вы оскорбили, семью мечами в Ее сердце и землею
моих предков, честью моей собственной матери, судьбой моего народа и чашей
крови Господней».
Контраст світів Макіена та Тернбулла прослідковуються в цій угоді. У той час,
коли Еван присягає найдорожчим для нього, його опонент залишається
незворушним: «А я даю вам честное слово».
Конфлікт між Тернбуллом та Макіеном є значно ширшим, ніж звичайний
конфлікт двох точок зору. Макіен – уособлення сильної, вольової особистості зі
стійкими переконаннями, у той час як його опонент є діаметрально
протилежною людиною, яка здатна лише на неповагу та насмішки. Еван Макіен
виявляється особистістю зі стійкою системою вивірених цінностей, яка здатна
поважати іншу особистість – носія інших переконань, а Тернбулл – його
антиподом, що не здатен навіть до співчуття. Він – людина слабкої волі, що не
бажає долати своє безсилля:
«Неужели вы правда считали, что мы, поборники свободомыслия, исповедуем
эту грязную, безнравственную веру? Неужели вы думали, неужели вы все это
время считали, что я – безмозглый поклонник природы?»
Еван, сповнений поваги до свого опонента, розвіює міфи, до яких вдається
Тернбулл, що знову і знову доводить Джеймсову обмеженість. Однак, це не
заважає Евану ставитися до Тернбулла з розумінням. Він, незважаючи на
образу, якої йому завдав редактор, незважаючи на його дикунство та
безчесність, все ще продовжує поводити себе, як справжній джентльмен.
Еван Макіен є особистістю, непівладною впливу моди та часу. Якості та
погляди, які він уособлює, витримують перевірку часом – тобто Еван готовий
відстовати свої погляди незалежно від схвалення чи несхвалення їх
суспільством. У цьому найкраще проявляється сила його характеру. До речі,
Макіена можна вважати резонером, оскільки через його образ транслюється
тогочасна християнства. На мою думку, Еван є одним із вічних образів у
світовій літературі, оскільки його життєве кредо цілком спирається на його
принциповість. Саме тому цей герой так захопив мене і тому я вважаю його
гарним прикладом для наслідування. Я погоджусь з думкою самого Честертона,
яку він висловив у своєму іншому творі «Ортодоксія»: «Современный молодой
человек не изменит мира — он занят тем, что меняет убеждения».
21.02. 2021