Д .

АН ТQН о· В И Ч

ТРИСТА PORIB
УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ
1619-1919

� . П Р А Г А

УНР.АlНОЬКИй ГРОМ АДСЬКИЙ ВИДАВНИЧИИ ФОНД

1925
 Гдесь вяsяей моіх хочеш взяти :конечне.
І для чого мл та.R 1 сину бож;�,.й, rваJІтувm
,

І вязнев моіх ів собою nр�ймуєm,

Rотор:и:х я бпл со1бі · от вjна. ва.вбір8іЛ -
'А (т�) тепер пеRло sбури.п і столицу сmrюидровал,
А мене Ада. вічяm1и уаз.ми sвявал.
Щож я те:пер ч:ииJ1тn маю?
Юж вязней моІх ІJtобрал, запевне аиа.ю.
Вічя_иї пал а.ди мої попсоваJІ
І все моє neRJIO сплюидровал,
І нас nод ноги своі бра.л і потоnтаJІ
І слуги мо1 1\ЩЛії вояrди поровгапяn,
Адама. і Єву і всі:[ святих с собою забрал.
В цьому, здається, місці проф. В. Рвзанов ба�ть ла.Jtуну. НавnаRй
ФранRо в цьому·Ж місці, х:оч 1t1оже трохи раніше - ва шістнадцять а.бо
дванадцять рядків�хоч пероц т;им я:n Ад починає Rричати, хоч по
чотирьох рЯДRах його :криву, здогадувався, - «неначе вас.лона
оnуоRа.ється, ва яною доRояується вруйнованнє пеRца., виведенвє
правеД}Uіх душ і заRованнє Люципера в ланцю:хи. :КоJІи таким ЧJШОМ
почица.ється після цього друга дія, то серед руїн пекла с:идить зако­
ва.вий Люципер (як що вміІ[а до:ков.увться перед монологом Ада,
то і Ад аа:nований (вічними J;rвами»); навноло них вбіраються пере­
мка.ні біси, з. ів праведних �ym появляється у пеклі один Соломон,
цей 1 яk :каже ФраЯRо,. (<Веое:.rьчаt( ва.шо ї драми:�.
Л ю ц 1r п е р м о в и т:
Tim<o в єднаrо от:ра.ху ледво о;и:жу
А до ота.рому перод собою єдяоrо пра.ведн.и:ка. вижу,
Питаюся я тебе, Сопомоне, чему ти ся тут sостал?
Подобна мні тебе ,Хрис'Іоо даровал.
С о л о м он д о Л ю ц д п е р а. м о в и т;
Юж повторне Хр1rстоо по мене прnіде;
Страшній его б.ип прХJход первій
Єще другій страmнійmяй буде.
,

Л ю ц и п .е р м о в ;и: т д о о л у r о в о І :х::
Слуrи мої, озміте
Царя Содомона. із пеюm випрова.дітеІ
не.�жалую его,