Пац Л.

Трансформація фразеологічних одиниць як засіб підвищення

інформативності та образності художнього тексту / Л. І. Пац // Лінгвістичні
студії : зб. наук. праць. – Донецьк : ДонНУ, 2010. – С. 140-145.

Любов Пац
ББК Ш12=416.4
УДК 811.163.42
ТРАНСФОРМАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ
ІНФОРМАТИВНОСТІ ТА ОБРАЗНОСТІ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

Простежено індивідуально-авторські трансформації фразеологічних одиниць у

художньому тексті та їхню роль у формуванні цілісного зв’язного тексту, з’ясовано
особливості субституції компонентів стійких виразів, простежено специфіку видозмін
фразеологізмів, вплив їх на реалізацію змісту.
Ключові слова: фразеологізм, індивідуально-авторські перетворення, трансформації,
субституція, афоризм.

У межах фразеологічного фонду будь-якої мови врівноважують один одного два

процеси: з одного боку, – це відносна усталеність компонентів фразеологізму, що
намагається не допустити довільної заміни будь-якого з них, з іншого – варіювання та
трансформації, що зумовлюють структурно-семантичні відозміни стійких словосполучень,
викликані комунікативними та прагматичними настановами. При цьому проблема
дослідження таких видозмін не є новою для мовознавства, але повсякчас викликає жвавий
науковий інтерес, про що свідчать праці Д. Ужченка, Л. Скрипник, О. Бабкіна, В. Мокієнка,
М. Шанського та інших.
Обрана нами тема дослідження видається актуальною з огляду на недостатню
вивченість текстотвірного потенціалу стійких словосполучень як одного із засобів
підвищення інформативності художнього тексту та його емоційно-образного увиразнення.
Маючи на меті простежити індивідуально-авторські перетворення ФО та їхнє функціональне
навантаження в межах текстових величин, ми зупинили свій вибір на сучасній художній
прозі – романі Олега Сенчика “Лицар на гострому прузі”, де фразеологізми постають
визначальними чинниками конструювання контексту та засобами реалізації інформативності
й зв’язності тексту. Реєстр фразеологізмів, як узуальних, так і оказіональних, що ними
послуговується письменник, приваблює не лише підвищеною емоційністю, конотативними
нашаруваннями, а й виразно виявлюваною українською ментальністю, що надає роману
яскравих самобутніх рис національного характеру, неповторного колориту, поєднуючи
ознаки народно-розмовної мовленнєвої стихії із сучасними тенденціями фразеотворення.
З-поміж індивідуально-авторських видозмін ФО – варіацій, модифікацій та
трансформацій – саме фразеологічна трансформація, що є формою структурно-семантичного
перетворення стійких словосполучень, дозволяє максимально підвищити інформативність
тексту через розширення діапазону своїх функціональних можливостей. Трансформації,
будучи усвідомленими, цілеспрямованими змінами структурно-семантичного характеру,
визначаються багатьма факторами: світоглядом й обізнаністю автора, прагматичними
настановами твору, ідіостилем письменника, необхідністю додаткових смислових
нашарувань тощо. У результаті актуалізації фразеологізму в особливих контекстуальних
умовах, його узуальне значення починає проявлятися абстрактніше і підкреслюються або
проявляються нові семантичні і стилістичні відтінки цього значення і, врешті, фразеологізм
просто наповнюється новим змістом [Важеніна 2006, с.311].
Одним із активних шляхів трансформацій ФО є заміна одного чи кількох компонентів
фразеологізму словом чи словосполученням із вільним лексичним значенням, що в одних
випадках художньо увиразнює контекст, а в інших – актуалізує змістові компоненти, свідомо
вибрані як найвагоміші. На думку мовознавців, між авторськими лексемними субститутами у
складі ФО й нормативними компонентами простежується системні (парадигматичні,
асоціативні зв’язки), а шляхи авторського перетворення фразеологічних одиниць зазвичай ті
ж самі, що й загальномовного [Ужченко, Ужченко, 2007, с.233]. Так, загальноприйнятий
фразеологізм зриватися з язика (уст, губів) у О. Сенчика неодноразово зазнає трансформацій
у вигляді синонімічної заміни : 1) Я ... турецький курд афганського походження, –
ненароком сповзає з язика, бо згадую слова дядька Гаврила, що покірних люблять лише
дурні! Плюю на підводні рифи – уживання стійкого словосполучення викликане тією
нісенітницею, що лунає з вуст Ореста Ткачука й ще раз підкреслює безглуздість його слів,
якими хлопцеві вдається привернути уваги Ліліани: Незнайомка уважно оглянула мене; 2)
Стан остовпілості не міг тривати вічно, а я десь власного язика заковтнув і тужив,
передчуваючи гибель свою. Мій рейтинг залицяльника сповзає до нуля, чекаю, поки тьмяний
пошелек у мізку складеться в душу. Бува, й прохопить мене, то на язик таке повзе ...
Хлопець я начитаний, а ліплю горбатого до стіни – недоречність сказаного героєм – язик
таке повзе – посилюється уживанням ще одніє ФО – ліплю горбатого до стіни, – із
синонімічним змістом. Їхня поява в тексті не випадковість, а результат душевного стану
хлопця, який власного власне язика проковтнув і намагається вийти зі стану остовпілості,
передчуваючи гибель свою. При цьому насиченість невеликого уривку фразеологізмами не
видається надмірною, бо уживання кожної наступної одиниці умотивоване препозитивною,
що у своїй сукупності постають засобом організації й розгортання надфразової єдності.
Однокомпонентна субституція виявляє себе й у межах заміни лексемами одного
тематичного ряду: Чагор глянув на мене так, ніби я збирався пройти курс лікування,
ошелешено залупав віями до Дубняка, мовляв, що це з ним сьогодні, але той помітно перевів
литими плечима. Замість загальноприйнятного лупати (кліпати) очима із значенням
“безтямно раз у раз розкривати очі від подиву, розгубленості, ніяковості” [Олійник,
Сидоренко, 1991, с. 75], О. Сенчик уживає залупати віями, що в контекстуальному оточенні
набуває подвійної виразності. У таких випадках “знайоме словосполучення, що видається
майже штампом, починає звучати із семантично-експресивним нарощенням, контекстно-
актуальним” [Ужченко, Ужченко, 2007, с. 235].
Авторська експресема особливо виразно змінює контекст і в емоційному, і в
семантичному планах у разі несинонімічної заміни, що в О. Сенчика функціонує зазвичай як
однокомпонентна субституція: Коли згадую про Джуса, мене охоплює неспокій, як того
дипломатичного службовця, що загубив таємний код телеграфного шрифту своєї держави.
Тільки Джусові до інтелекту що зайцеві до балету. Замінюючи у ФО як зайцеві стоп-сигнал
звичний компонент стоп-сигнал на компонент балет автор не лише надає нових смислових
нюансів, а й посилює іронічний ефект, наближаючи його до сатиричного: мовець
сумнівається в розумових здібностях Джуса й цей сумнів спричиняє подальший розвиток
думки: У нього одна звивина та й та від кашкета, а хворіє манією величності, та ще й у
гострій формі, а сам не відрізнить Петра Першого від Ілліча другого, бакса від баска. Тупий
як двісті пудів диму. Сумнів героя перетворюється у впевненість, що й підкреслюється
стійким висловом тупий як двісті пудів диму, що не зафіксований українськими
лексикографічними джерелами, але, ймовірно, виник на основі тупий як обценьки.
Виразніший художньо-смисловий ефект досягається шляхом багатокомпонентної
субституції: – Ти їй потрібен як сідниці калоші на Різдво. У неї підвищені вимоги, усякі там
рапсодії й сміхофонії, а тобі подавай трю-лю-лю й гата… На мудрацькому обличчі старого
позбігалися болісні зморшки. Та жалю у мене нема. Мене їм переконувати, що воду товкти в
ступі. Слова їхні мене як псові редька. Я хочу в своїх набуваннях підноситися до небес,
жити в безглуздо-радісному, оманливо-величальному світі. По суті, від узуальних одиниць
як собаці п’ята нога, п’яте колесо до воза нічого не залишилося, окрім зовнішньої форми та
значення чогось абсолютно непотрібного, зайвого. Заміна загальноприйнятих компонентів на
одиниці, зовсім позбавленої спільної семи, лексично несполучувані, виразніше фіксує зміст,
робить помітнішою й експресивну, й смислову перебудову.
В окремих випадках субституція – не єдиний спосіб трансформації фразеологічної
одиниці, а супроводжуються й іншими видозмінами: Заводові з мене користі як із жаби
шерсті. Для нього я п’яте колесо до воза, яке й дьогтем не змащують. Традиційний
фразеологізм як із поганої вівці шерсті із уведенням авторського як із жаби набуває не
нового змісту, а увиразнює свою семантику, підкреслюючи непотрібність героя на
підприємстві. Актуалізація відповідного змісту посилюється наступним стійким висловом,
що використовується лише як основа, каркас, до якого додається авторське яке й дьогтем не
змащують. Індивідуально-авторські новотвори при цьому різко не протиставляються
нормативним одиницям, оскільки ґрунтуються на загальноприйнятих структурно-
семантичних моделях.
Між фразеологізмами, що зазнали індивідуально-авторських перетворень,
простежуються системні зв’язки того ж рівня, що і в межах загальноприйнятих одиниць.
Стійкі словосполучення, пов’язані синонімічними відносинами чи тематичною близькістю, –
прикметна риса ідіостилю О. Сенчика: 1) Та діло вже наближається до обіду й під
ложечкою смокче, бо я й сніданок проспав. Хоча б якусь шкоринку завалящу. Згадується
шинка в полоні салатів; 2) І “тоді” була оця сама з “лірою”, тільки не було поряд “каланчі”,
цього дурня довгов’язого. Серце аж стугонить від озлоби, усе в мене стає сторчма від
досади і відчаю. Душа несиліє до нестерпу, до палючості, усе в мене вуглем береться. Тоді
Ліанка була не такою. Синонімічні ряди, витворені ФО, як узуальними (в першому випадку),
так і оказіональними (в другому), уживаються задля посиленої смислової актуалізації,
структурно організуючи ряд речень у надфразну єдність.
Образно-смислова виразність посилюється шляхом уведення в текст стійких виразів,
що мають виразно антонімічне забарвлення чи окремі семи в структурі лексичного значення
ФО з протилежним значенням: Погляд видався мені підступно-вкрадливим. Дівчата –
неймовірно складні істоти: спершу бісики пускають, а відтак полишають із носом. У них
стільки всього намішано, і навішано, і приліплено. З одного боку, дівчата, поглядаючи на
когось, привертають до себе увагу, а з іншого – лишають ні з чим обнадіяного хлопця.
Стійкі вислови з невласне-протилежним значенням виявляють себе і як дистантний
засіб організації тексту навіть не в сусідніх надфразних єдностях, а розташованих у межах
однієї сторінки тексту. Спроба Ореста привернути увагу Ліани штовхає його на крайнощі: Я
хоч і начитаний, але ж, звичайно, хочу бути мудраком, а тому подекуди вдаю із себе дурня.
Невидимою брилякою постійно висне наді мною тривога; Мені чомусь до вподоби вдавати із
себе бувалого в бувальцях.
Оказіональних перетворень із метою підвищення інформативності, привнесення
додаткових конотативних значень, що посилюють емоційну напруженість художнього
тексту, зазнають у письменника різні структурно-семантичні різновиди фразеологічних
одиниць. Особливе місце посідають у романі О. Сенчика крилаті вислови: “сталі словесні
формули, що являють собою часто повторювані в писемній та усній мові влучні вимови
видатних осіб – письменників, філософів, учених, політичних діячів – об’єднуються під
назвою крилаті вислови (слова). На відміну від прислів’їв і приказок та інших типів
фразеологічних одиниць, що давно стали безіменними витворами, крилаті вислови
зберігають більш чи менш прозоро зв’язок із першоджерелом виникнення (літературним чи
конкретно-історичним), носять “печать авторства”” [Скрипник 1973, с.44]. Уживані
письменником крилаті вислови не лише засвідчують його широкий світогляд, а й
передбачають обізнаність читача зі здобутками світової культури: “Напевне, на моєму писку
плакатними буквами проступає, що я вайло й лемішка і мною можна понукати як кому
заманеться. Зрештою, я їм до лампочки. Світ не стане орця, коли загнуся. Про це навіть
ніхто не знатиме. Світ мене ловить. Питання ж тільки, коли упіймає?” Слова видатного
українського філософа й поета Г. Сковороди, вибиті як епітафія на його надгробку “світ
ловив мене та не спіймав”, виражають зневагу до багатства, титулів та інших земних благ,
що ними спокушали поета за життя, й органічно вплітаються у текстову структуру,
спричиняючи семантичні зміни: герой роману Орест намагається протиставити свої життєві
принципи тим нормам і межам, у які хоче втиснути його суспільство. Будь-які мірки –
відносні, а особливо для молоді з її максималізмом: “вже млоїть від цих напоумлянь,
повчань, застерігань, носотицяння”. Крилатий вислів, ужитий письменником, мало
відрізняючись від вихідної форми, у відповідному контексті змінює своє семантичне
наповнення в бік його розширення.
Наявність у художніх текстах видозмінених афоризмів – найпереконливіше свідчення
їхньої поширеності в мові: Як на мене, то світ загалом театр для прекрасних можливостей,
тож і не варто нехтувати багатьма солодощами, які подає життя. Шекспірівська
сентенція, що весь світ – театр, а люди в ньому лише актори, послужила поштовхом до
висновку про те, що не можна нехтувати принадами життям, й визначила органічне
продовження оповіді вже власне авторським висловом: “бо життя – це мандрівка крізь сон
у вічне забуття”.
За нашими спостереженнями, у романі О. Сенчика велика кількість висловів, що
завдяки смислу й формі тяжіють до афоризмів і мають усі підстави поповнити реєстр
крилатих фраз національного походження: Однак під зливою буденних справ, випадкових
зустрічей, чужих турбот зовсім забуваєш про свої страхи. Та про Джуса не забудеш. Той,
хто впав, друзів не має; Коли маєш гарну жінку й добре вино – приятелі будуть. Тільки я
не маю ані першого, ані другого, а лише думаю, як зловити дірку від бублика. Уживані в
одному абзаці узагальнення номінують протилежні життєві ситуації, до розуміння яких
автора підштовхує власний досвід.
Нам видається можливим говорити про афористичність подібних висловлень, оскільки
вони відповідають усім параметрам цього специфічного різновиду стійких виразів:
1) узагальнюють життєвий досвід і тривалі спостереження людських взаємин: Минуле
можна терпіти лише тоді, як ти піднявся над ним, не тупо милуватися ним,
усвідомлюючи своє теперішнє безсилля;
2) мають структуру простого чи складного речення, з чітко виявлюваними темою та
ремою, де рема постає головним компонентом актуалізованого в контексті змісту: Життя
клює людину, як ворон кістку.
3) легкі для запам’ятовування й відтворення: ... згадую слова дядька Гаврила, що
покірних люблять лише дурні.
Особливості функціонування фразеологічних одиниць у художньому тексті та їхні
структурно-семантичні трансформації визначаються як різновидом самої стійкої
словосполуки, так і комунікативними та прагматичними авторськими настановами, що
мають на меті вплив на свідомість адресата. Видозмінені фразеологізми, як узвичаєні у
вигляді узуальних варіантів, так і оказіональні трансформації, є одним із дієвих засобів
організації художнього тексту, що забезпечують його зв’язність та структурно-смислову
цілісність. В аналізованому нами романі О. Сенчика “Лицар на гострому прузі” – це не лише
спосіб лінійного розгортання тексту, а й визначальна риса творчої манери письменника,
домінувальна ознака його ідіостилю.

Література

Важеніна 2006: Важеніна О. До проблеми розмежування фразеологічних

трансформацій, модифікацій та варіацій [Текст] // Лінгвістичні студії: зб. наук. пр. Вип.6. –
Донецьк : ДонНУ, 2006. – С.310-313.
Олійник, Сидоренко 1991: Олійник І.С., Сидоренко М.М. Українсько-російський і
російсько-український фразеологічний тлумачний словник [Текст] / І.С.Олійник,
М.М.Сидоренко. – К. : Рад. шк., 1991. – 400 с.
Скрипник 1973: Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови [Текст] : монографія /
Лариса Григорівна Скрипник. – К. : Наук. думка, 1973. – 280 с.
 Ужченко, Ужченко, 2007: Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологія сучасної
української мови [Текст]: навчальний посібник / В.Д. Ужченко, Д.В. Ужченко. – К. : Знання,
2007. – 494 с.

Пац Любовь
Прослежены индивидуально-авторские трансформации фразеологических единиц в
художественном тексте и их роль в формировании целостного связного текста, выяснены
особенности субституции компонентов устойчивых словосочетаний, выявлена специфика
видоизменений фразеологизмов, влияние их на реализацию содержания.
Ключевые слова: фразеологизм, индивидуально-авторские видоизменения,
трансформации, субституция, афоризм.

Pats Lubov
Author’s individual transformations of phraseological units in fiction and their role in the
formation of the integral coherent text are deduced, the peculiarities of substitution of stable word
combinations components are clarified as well as the specifics of modifications of phraseologisms
and their impact on the realization of the content matter are revealed.
Key words: phraseologism, author’s individual transformations, substitution, aphorism