Трюфель

Трюфель літній

Трю́ фель або земляне́ се́ рце — рід сумчастих грибів із підземними
м'ясистими плодовими тілами з порядку пецицієві. До справжніх
трюфелів належать їстівні види, які вважаються цінними делікатесами.
Трюфелі можуть жити на глибині 30—50 см під землею.

Опис та екологія
Ростуть у лісах як сапротрофи або створюють мікоризу з корінням
дерев. Деякі плодові тіла у розрізі за малюнком
нагадують мармур.Міцелій трюфелів утворює мікоризу з корінням
дуба, рідше граба. Розмножується спорами, як і всі гриби.
Види

 Tuber aestivum — трюфель їстівний або земляне серце

 Tuber brumale — трюфель справжній чорний
 Tuber gibbosum;
 Tuber himalayensis — трюфель гімалайський;
 Tuber magnatum — трюфель італійський або трюфель п'ємонтський
 Tuber melanosporum — трюфель перигорський або трюфель чорний
 Tuber mesentericum;
 Tuber oregonense — трюфель орегонський
 Tuber sinensis — трюфель китайський
 Tuber borchii — трюфель борха
Практичне значення
Справжні трюфелі їстівні. Найбільше цінуються: трюфель
перигорський, італійський та зимовий. В основному ростуть в дубових
та букових гаях Південної Франції та Північної Італії, де вони мають
велике промислове значення. Мають грибний смак з присмаком
підсмаженого насіння чи волоських горіхів та сильний характерний
запах. Якщо потримати трюфель в воді, то він набуває присмаку
соєвого соусу. Трюфелі шукають в диких гаях за допомогою
спеціально навчених пошукових собак та свиней з тонким нюхом.
Самостійно під листям можна знайти трюфель, якщо над ним літають
мушки.
Трюфель у культурі
На відміну від поширеної хибної думки, трюфелі все ж таки можна
культивувати. Вдалі спроби були вже в 1808 році. Було помічено, що
трюфелі росли поміж коріння тільки деяких дубів. У 1808 році Жозеф
Талон (Joseph Talon) висадив жолуді з тих дубів, під якими знаходили
трюфелі. Через декілька років, коли дерева виросли, під їхніми
коріннями було знайдено трюфелі. В 1847 році Оґюст Руссо (Auguste
Rousseau) засадив 7 гектарів таких жолудів і, внаслідок, зібрав
великий урожай трюфелів, за що отримав приз на всесвітній виставці в
Парижі в 1855 році.
У кінці 19. сторіччя трюфельними гаями було засаджено вже 750 км2, з
яких зібрали до 1000 тонн «чорних алмазів кулінарії». Однак, внаслідок
занепаду сільського господарства у Франції в 20-му сторіччі, багато з
трюфельних гаїв виявились покинутими. Кількість добутих трюфелів з
року в рік скорочується. В останні роки урожай цих грибів не
перевищував 50 тон.
Існують французька, австралійська тощо, технології вирощування
трюфелів.
Трюфелі в косметології
Італійський компанія виробляє з трюфелів косметику. За твердженням
фірми, дослідження показали, що декілька крапель екстракту з
трюфелів здатні значно зменшити глибину зморшок, підтягнути шкіру і
буквально розчинити пігментні плями.
Інші трюфелі
Білий, польський або троїцький трюфель має плодове тіло зі світлою
м'якоттю, схоже зовнішнім виглядом та розмірам на картоплю; росте у
лісах Західної Європи, України, Білорусі. Їстівний.

Поширення в Україні
В Україні зимовий трюфель росте в дібровах Лісостепу Правобережної
України та Криму. Літній трюфельпоширеніший, у тому числі в дубових
лісах Лісостепу східних регіонів країни. Зимовий трюфель утворює
плодове тіло з листопада по березень, літній — у серпні–вересні