Виховання творчої ініціативи і самостійності в роботі
Творчість – це створення нового.
Творча здібність – пошук власних шляхів у тій або іншій області. Навчити творчості не можна, але можна навчити творчо працювати. У сучасному навчанні творча діяльність повинна стати провідною, тому що вона сприяє розвитку всіх здатностей у комплексі та допомагає розкриттю індивідуальності учня. У творчій атмосфері дитина психологічно розкріпачена, ініціативна, емоційна, допитлива, жвавіше мислить і отримує радість від навчання. Головним принципом творчого виховання є установка на самостійність: («Сам!»), а не на пасивне запам'ятовування і бездумне заучування. Тому педагог обов'язково повинен давати на уроці (і додому) завдання, які вимагають прояву творчої ініціативи. 1. Ілюстрування • малюнком мальовничі і графічні асоціації, які мають бути пов'язані з музичним враженням – намалювати • словом навіяні музикою сюжетні асоціації – розповісти; придумати програмну назву до п'єси або підтекстовку до мелодії, ритмічної формули • пантомімою музичне враження – виразити рухами • грою на інструменті користуючись первинними знаннями про властивостізвука – імпровізувати на заданий сюжет або за малюнком. Використання звукової образності, словесної мови та мови жестів і фарб будить творчі сили дитини, розвиває уяву, фантазію, артистизм і допомагає краще засвоїти навчальний матеріал. 2. Підбір по слуху і транспонування: розвиває всі види слуху (а головне – внутрішній слух!), музичну пам'ять, мислення, допомагає освоїтися з клавіатурою, пристосувати рухи рук до вимог слуху. Обов'язкові умови підбору – попередній аналіз, проспівування і показ рукою (по горизонталі) ходу кожного звука, простукування ритму. 3. Варіювання мелодії та акомпанементу дає можливість добре засвоїти елементи музичної мови, виразні можливості ритму, інтонацій, ладів, динаміки, артикуляції. 4. Дотворення: • мелодії до тоніки, • відсутніх тактів у мелодії, • «фрази-відповіді» на «фразу-питання», • другого голосу до мелодії (в терцію), • акомпанементу до мелодії (тонічних, субдомінантових, домінантових басів, квінт, тризвуків). Це розвиває інтонаційний, гармонічний, ладовий, архітектонічний слух. 5. Доповнення музичного тексту У спеціально підібраних п'єсках зі збірок-посібників (С. Ляховицкая. «Задания для развития самостоятельных навыков при обучении фортепианной игре». Э. Тургенева, А. Малюков. «Пианист- фантазер». В. Подвала. «Створюймо музику!» та ін.) вписувати паузи, знаки альтерації, тактові риски, розмір і т.п. 6. Створення: • власних мелодій (на задані вірші або ритмічну основу), • цілих композицій. Надалі в роботі над репертуаром також необхідно давати творчі завдання: • розповісти про характер п'єси, придумати назву, програму; • «відредагувати» текст (проставити аплікатуру, педаль, цезури, від мітити модуляції, межі частин); • знайти виконавські засоби виразності (динаміку, кульмінації, темп, агогіку), продумати інструментально-темброві асоціації; • самостійно вивчити неважку п'єсу; • вибрати для свого репертуару один-два твори із запропонованих педагогом.