"ПОВЧАННЯ" ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА – пам'ятка давньорус.

літератури, єдина
світська, що збереглася від 2-го десятиліття 12 ст. Належить кн. київ. Володимиру
Мономаху. З його ім'ям дехто пов'язує 2-гу і 3-тю редакції "Повісті временних літ" (1116,
1118). Складається із 3-х частин: із власне "Повчання", "Літопису" його життя (або
"Автобіографії") і докладного листа своєму суперникові в політ. боротьбі в Давньорус. д-
ві кн. Олегу Святославичу (прозваному в "Слові о полку Ігоревім" "Гориславичем"). Учені
вважають, що всі 3 твори були об'єднані самим князем, "Літопис" життя і лист до Олега
Святославича приєднані до "Повчання" як ілюстрація й розвиток думок автора шляхом
літ. зв'язок.

"Повчання" збереглося в єдиному спискові у складі "Повісті временних літ" за

Лаврентіївським ізводом (див. Лаврентіївський літопис) під 1096, де ним розривається
розповідь про походження половців. Однак воно не датується до 1096, оскільки охоплює
події пізнішого часу. 1096-м датується за змістом лише лист князя до Олега Святославича.
"Повчання" потрапило до Лаврентіївського ізводу в 2-й пол. 12 ст. і було вмонтоване туди
кимось із літописців м. Владимир на Клязьмі (нині м. Владимир, РФ), котрий додав до
нього ще й "Молитву" св. Андрія Критського, патрона тамтешнього кн. Андрія
Боголюбського.

Для датування початку створення "Повчання" важливими є слова автора про те, що "сли"
(посли) старших князів 1099 звернулися до нього з проханням виступити проти
молодших, князів-ізгоїв Володаря Ростиславича і Василька Ростиславича. У цей час,
імовірно, була створена перша і основна частина твору, власне "Повчання", кардинально
перероблена князем у похилому віці. Останньою подією міжкнязівських стосунків,
відображеною у творі, є похід Мономаха проти мінського кн. Гліба Всеславича 1117. Цим
роком датується завершення 2-ї частини "Повчання" – "Літопису" життя автора. Жанр
"повчання дітям" був поширений у середньовічному європ. письменстві. Твір кн. київ.
Володимира Мономаха звернений до спадкоємців княжичів. На нього вплинули ін. твори
цього жанру, а також Псалтир, "Шестоднев" Іоанна, екзарха Болгарського та ін.
Особливий інтерес викликають суспільно-політ. ідеї, якими пронизані всі 3 частини
"Повчання". Київ. князь погоджується із практикою поділу Руської землі поміж
Рюриковичами, однак наголошує на необхідності додержання взаємних договірних
зобов'язань князів для спільних походів проти половців. Твір пронизаний турботою про
рідну землю, у ньому відстоюється ідея міжкнязівського братства, автор створює образ
князя-управителя д-вою і захисника рідної землі. "Літопис" життя Володимира Мономаха
розповідає про десятки великих і малих походів на ворога, які здійснив князь, починаючи
з 13–14-річного віку, про його дипломатію і держ. справи.