Лабораторна робота №1

Мета:
1. Ознай омитися з методами вимірювання твердості та
мікротвердості.
2. Вивчити принципи пресів Бринеля, Роквела.
1. Метод Бринеля
За методом Бринеля – твердість визначають шляхом втискання у
зразок сталевої кульки під дією навантаження (Р). Під дією заданого
навантаження Р протягом визначеного часу. Діаметр кульки (D)
навантаження і час витримки під навантаженням обирається залежно від
матеріалу і й ого товщини (таблиця). Число одиниць твердості за Бринелем
(НВ) визначається як основне навантаження Р, за якого відбувається
втискання до площі сферичної поверхні відбитка в зразку.
P 2P
НВ= =
F πD¿ ¿
кг
МПа= 2
мм

Р – навантаження
F – площа відбитка кульки
D – діаметр кульки
d – діаметр відбитку.
Вимірювання твердості за формулою потребує достатньо часу, тому
використовують таблиці в яких наведено число твердості залежно від
діаметру відбитку.
Таблиця 1
№ Матеріал Діаметр Навантаженн Середній Число
кульки я (кг) діаметр твердості
(мм) відбитку (НВ)
(мм)
1 Сталь 10 3000 5 142
2 Титановий сплав 3.5 302
3 Алюмінієвий 6 95
 сплав

Висновки:
1. Метод є простим, не потребує ретельної підготовки поверхні
2. Дозволяє вимірювати твердість не тільки пластичних, а і крихких
матеріалів.
3. Відбиток не є концетратором напружень тому, що дотичні напруги,
які діють на зразок під час втискання кульки є м'якими, тому можна
вимірювати твердість готових виробів.
4. Може використовуватися як метод сплошного контролю.
5. Не дозволяє вимірювати матеріали з твердістю більше 450 НВ.
6. Для пластичних матеріалів за допомогою коефіцієнтів можна
оцінити (сігма В).
7. Не дозволяє вимірювати твердість тонких виробів, або тонких
прошарків на поверхні виробу.
2. Метод Роквела
За методом Роквела твердість визначається втискання у зразок
алмазного конусу з кутом в вершині 120°, або стальної загартованої кульки
діаметром 1,588мм під дією двох прикладених навантажень: 1 – попереднє
100Н, 2 – повнє, яке дорівнює сумі попереднього і основного навантажень
1500Н, 1000Н, 600Н.
Число твердості за Роквелом є умовною величиною і визначається
різницею глибин на які переміщується індентор під дією послідовно
прикладених попереднього і загального навантажень.
Чим твердіший матеріал, тим меншою буде глибина проникнення
наконечника в нього. Щоб за більшої твердості матеріалу виходило більше
число твердості за Роквеллом, вводять умовну шкалу глибин, беручи за
одиницю відліку глибину, рівну 0.002 мм (в окремому випадку 0,001 мм
для тонких шарів). За випробування алмазним конусом гранична глибина
проникнення становить 0.2 мм, або 0.2 / 0.002 = 100 поділок, під час
випробування кулькою — 0.26 мм, або 0.26 / 0.002 = 130 поділок.
Одиниці твердості позначають НRB, HRC, HRA.
 Висновки:
1. Метод є простим.
2. Потребує додаткової підготовки поверхні (полірування).
3. Дозволяє вимірювати тонкі прошарки.
4. Вимірює твердість сплавів які неможливо отримати за методом
Бринеля.
5. Не потребує додаткових вимірювань, твердість визначається за
індикатором.
3. Вимірювання мікротвердості.