Міністерство охорони здоров’я України

Донецький національний медичний університет

Кафедра загальної хірургії
Медичний факультет №2

Реферат
на тему “ Основні механізми канцерогенезу та
прогресії пухлин. Організація онкологічної
допомоги.. ”

Робота
студентки групи 503 М2
Канюки Дарини

м.Кропивницький

2023
 План
1.Вступ
2.Канцерогенез
3.Основні фази канцерогенезу
4.Канцерогенез на рівні органу передбачає
5.Канцерогени
6.Теорії походження злоякісних пухлин
7.Клітинні проонкогени
8.Антионкогени
9.Організація онкологічної допомоги
10.Основа організації практичної онкологічної служби
11.Державна система реєстрації злоякісних новоутворень
12.Онкологічний диспансер
13.Протиракова боротьба в Україні
14.Організація онкологічної допомоги
15.Завдання онкологічної служби
16.Основні завданнями онкологічного диспансеру
17.Основні функції онкологічних диспансерів
18.Первинна ланка онкологічної служби
19.Функції онкологічного кабінету
20.Показник якості обстеження
21.Правила та терміни диспансеризації
22.Висновок
23.Використані джерела
1.Вступ
В сучасному світі боротьба з онкологічними захворюваннями стала
важливою частиною глобальної медичної агенди. За статистикою
Всесвітньої організації охорони здоров'я, рак став однією з провідних
причин смерті у всьому світі. У зв'язку з цим, організація онкологічної
допомоги набуває все більшого значення, визначаючи якість життя та
виживання тих, хто стикається з цією тяжкою хворобою.

Сучасні методи діагностики та лікування раку стають все більш точними

та інноваційними, але ефективність цих заходів сильно залежить від
організації системи онкологічної допомоги. Найважливішим є
комплексний підхід, який охоплює весь цикл від профілактики до
післялікувального періоду, а також забезпечує пацієнтам психологічну та
соціальну підтримку.
Давайте розглянемо докладніше, як саме виглядає організація
онкологічної допомоги в сучасному світі та які фактори визначають успіх
цієї важливої галузі медицини.
2.Канцерогенез (лат. Cancerogenesis): це складний багатоетапний процес
трансформації і переродження нормальних клітин і тканин в злоякісні під
дією різноманітних зовнішніх та внутрішніх чинників (канцерогенів). Дія
канцерогену на організм може бути пошкоджуючою та репаративною і
проходить на всіх його рівнях: клітинному, органному і на рівні всього
макроорганізму.
3.Основні фази канцерогенезу: ініціацію, промоцію та прогресію, які
послідовно переходять одна в іншу.
1. Ініціація – початкова стадія канцерогенезу, внаслідок якої
клітина отримує властивості злоякісної: імортальність, втрату здатності до
диференціювання, що передаються спадково. Кожна пухлина починається
з пошкодження ДНК в окремій клітині. Цей генетичний дефект може бути
викликаний як дією зовнішніх канцерогенів, наприклад деякими
компонентами тютюнового диму, фізичними чинниками
(ультрафіолетовими, рентгенівськими чи гама-променями), онкогенними
вірусами. Також генетичний дефект може бути переданий спадково, чим
пояснюється висока онкологічна захворюваність в деяких сім’ях.
Протягом людського життя чимале число клітин організму зазнає
пошкодження ДНК і РНК, проте злоякісна трансформація відбувається
лише в незначній їх кількості. Для ініціації пухлини важливі лише
пошкодження протоонкогенів, які можуть мати генетичний або
епігенетичний характер. Ці пошкодження є найбільш важливим чинником,
що визначає трансформацію соматичної клітки в пухлинну. До ініціації
пухлини може привести і пошкодження антионкогена (гена-
онкосупресора). Протягом першої стадії канцерогенезу (ініціації)
відбуваються безповоротні порушення генотипу нормальної клітки,
унаслідок чого вона переходить в схильний до трансформації стан
(латентна клітка).
2. Промоція пухлини - це переважне розмноження змінених клітин,
пошкоджених чинниками, що пухлину - ініціюють. Фаза промоції
канцерогенезу на відміну від стадії ініціації, може мати зворотній процес ,
принаймні, на ранньому етапі неопластичного етапу. Такий процес може
тривати роками. Протягом промоції ініційована клітка набуває
фенотипічних властивостей трансформованої клітки в результаті зміненої
генної експресії. Проте для індукції пухлини необхідне тривале і відносно
безперервна дія промотора. Як модельні речовини, що ініціюють розвиток
пухлини, використовуються форболові ефіри — речовини рослинного
походження (з рослин сімейства молочайних), що є активаторами
протеїнкіназ С. Промотори роблять багатофункціональний вплив на
клітини. Вони впливають на стан клітинних мембран, що мають
специфічні рецептори до промоторів, зокрема активують мембранну
протеїнкіназу З і підсилюють транспорт гексози; збільшують активність
орнітин-декарбоксилази і продукцію поліамінів; впливають на клітинне
диференціювання і блокують міжклітинні зв'язки.
3. Прогресія пухлини це процес розмноження малігнізованих клітин,
інвазії і метастазування, що ведуть до появи злоякісної пухлини.
4.Канцерогенез на рівні органу передбачає:
1.пригнічення нормальної функції органу
2.посилення проліферативних процесів ( дифузні гіперплазії,
параплазии і дисплазії)
3.виникнення осередкових проліферативних не злоякісних пухлин
4.виникнення з цих структур злоякісних пухлин
Канцерогенез на рівні організму визначається генетичними
аномаліями, станом гормонального фону і імунологічної системи а також
порушенням біохімічних процесів, аж до розвитку кахексії.
Системний вплив злоякісної пухлини на організм в цілому часто
виявляється розвитком паранеопластичесних процесів.
5.Канцерогени
Це - агенти будь-якої природи, дія яких викликає достовірне збільшення
частоти виникнення злоякісних пухлин. Вони діляться на екзогенні
(бензпірени, фенантрени, поліциклічні вуглеводні, аміноазотнісполуки,
анілінові фарбники, ароматичні з'єднання, азбест, бойові отруйливі
речовини і ін.) і ендогенні – це речовини які в організмі виконують певну
корисну функцію, але за певних умов здатні викликати злоякісний процес
(стероїдні гормони особливо естрагени, холестерин, вітамін Д і продукти
перетворення триптофану і ін.).
6.Теорії походження злоякісних пухлин
Етіологія пухлин до теперішнього часу невідома. На сьогоднішній день
існує велика кількість теорій походження злоякісних пухлин:
1. Біологічна теорія. До групи біологічних канцерогенів входять
віруси і найпростіші. На сьогоднішній день виявлений канцерогенний
ефект більш ніж в 150 різних вірусів. Вирішальну роль в розвитку пухлин
відводять онкогенним вірусам, до яких відносять: герпесоподобний вірус
Епштейна-барр, який грає найважливішу роль в розвитку деяких форм
лімфом; вірус герпесу і вірус папіломи людини (HVP) викликають
розвиток раки шийки матки; віруси гепатитів B і C є канцерогенами для
раки печінки; вірус Біттнера сприяє розвитку раки молочної залози;
людський вірус T-клітинної лейкемії (HTLV) викликає розвиток деяких
форм гемобластозів.
2. Спадково-генетична теорія. За даними деяких авторів,
злоякісні процеси є наслідком генетичних порушень клітки, пов'язаної з
мутацією в ДНК, яка і забезпечує запуск механізмів розвитку злоякісних
процесів. Спадковий чинник розвитку злоякісних пухлин в 7% випадків і
найчастіше грає роль при розвитку пухлини Вільмса, ретинобластоми,
раки молочної залози і мієлолейкозів, меланоми і ін. Наявність
успадкованих мутацій в геномі кліток людини визначає генетичну
схильність як свідоцтво можливості розвитку злоякісного новоутворення з
найбільшою вірогідністю, чим у випадках його відсутності.
3. Хімічна теорія основною причиною розвитку пухлин вважає
дію різних хімічних чинників на клітини організму, що наводить до їх
онкотрансформації. Група хімічних канцерогенів є найбільш багато
чисельною, оскільки на сьогоднішній день відомо більш як 2000 хімічних
речовин і з'єднань, здатних викликати розвиток різних злоякісних
процесів. Хімічні канцерогени бувають органічне і не органічне
походження, а також ендогенні речовини. До хімічних канцерогенів
відносяться нітросполуки, нітроаміни, ароматичні азотні сполуки, нікель,
миш'як, хром, берилій, кадмій, кобальт, титан, свинець, цинк, залізо,
азбест і ін. Особлива увага приділяється афлатоксину - продукту
життєдіяльності пліснявих грибів роду aspergillua flavus, який міститься в
земляних горіхах. Афлатоксин є високоактивним канцерогеном для
первинного раку печінки.
4. Фізична теорія. Існують деякі чинники довкілля, які здатні
викликати розвиток злоякісних пухлин. До них відносять іонізуюче
випромінювання і ультрафіолетові промені. На сьогоднішній день є
актуальним вплив ендогенного випромінювання на людський організм.
Ендогенне випромінювання, як правило, пов'язане і інкорпорацією
радіонуклідів, які потрапляють в організм з продуктами харчування або з
повітрям.
5. Теорія дисгормонального канцерогенезу розглядає як причину
виникнення пухлин різні порушення гормональної рівноваги в організмі.
Нормальна діяльність функціонуючих систем залежить від правильного
функціонування гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової і
симпатоадреналової систем. Патологічна активність периферичних
ендокринних залоз, порушення регулюючої функції нервової системи і
зрушення метаболічних процесів в тканинах і органах організму сприяють
утворенню ендогенних канцерогенних речовин. Доведені бластомогенні
властивості ендогенних метаболітів, що утворюються - триптофану,
тирозину, естрогену і інших речовин. Пошкодження генома клітини
відбувається під дією метаболітів естрогену, що утворюється при активації
ферментів гідроксилаз.
6. Дизонтогенетична теорія причиною розвитку пухлин вважає
порушення ембріогенезу тканин, що під дією провокуючих чинників може
привести до онкотрансформації клітин тканини.
7. Мутаційна пояснює розвиток пухлинного процесу як наслідок
мутації. Прямим доказом мутаційної природи раку можна вважати
відкриття протоонкогенів і генів-супресорів, зміна структури і експресії
яких за рахунок різних мутаційних подій, у тому числі і точкових мутацій,
призводить до злоякісної трансформації.

7.Клітинні проонкогени

Відкриття клітинних протоонкогенів вперше було здійснене за допомогою

високоонкогенних РНК-вмісних вірусів (ретровірусів),що несуть у складі
свого генома трансформуючі гени. Молекулярно-біологічними методами
було встановлено, що ДНК нормальних клітин різних видів еукаріот
містить послідовності, гомологічні вірусним онкогенам, які отримали
назву протоонкогенів. Перетворення клітинних протоонкогенів в онкогени
може відбуватися в результаті мутацій кодуючої послідовності
протоонкогена, що приведе до утворення зміненого білкового продукту,
або в результаті підвищення рівня експресії протоонкогена, унаслідок чого
в клітині збільшується кількість білка. Протоонкогени, будучи
нормальними клітинними генами, володіють високою еволюційною
консервативністю, що вказує на їх участь в життєво важливих клітинних
функціях.

Точкові мутації, що приводять до перетворення протоонкогенів в

онкогени, вивчені в основному на прикладі активації протоокогенів
сімейства ras. Ці гени, вперше клоновані з пухлинних кліток людини при
раку сечового міхура, грають важливу роль в регуляції проліферації кліток
як в нормі, так і при патології. Гени сімейства ras є групою
протоонкогенів, які найбільш часто активуються при пухлинному
переродженні. Мутації одного з генів HRAS, KRAS2 або NRAS виявляють
приблизно в 15 % випадків злоякісних новоутворень у людини. В 30 %
клітини аденокарциноми легені і в 80 % кліток пухлин підшлункової
залози виявляється мутація в онкогені ras, що асоціюється з поганим
прогнозом протікання захворювання.

Перша критична ділянка мутації, яка має високий ступінь

онкогенної активації, це 12-й кодон. У експериментах по направленому
мутагенезу було показано, що заміна в 12-му кодоні гліцину на будь-яку
амінокислоту, за винятком проліну, призводить до появи у гена
трансформуючих властивостей. Друга критична область локалізується
довкола 61-го кодону. Заміна глутаміну в положенні 61 на будь-яку
амінокислоту, окрім проліну і глутамінової кислоти, також наводить до
онкогенної активації.

8.Антионкогени

або гени-супресори пухлин, — це гени, що мають здатність пригнічувати

утворення пухлин. У 80-90-х роках виявлені клітинні гени, що негативно
впливають на клітинну проліферацію, тобто що шкодять клітинному
поділу і виходу клітин з диференційованого стану. Втрата функції цих
антионкогенів викликає неконтрольовану клітинну проліферацію. Завдяки
своєму протилежному по відношенню до онкогенам функціональному
призначенню вони були названі антионкогенами або генами-супресорами
злоякісності. На відміну від онкогенів, мутантні аллелі генів-супресорів
рецесивні. Відсутність одну з них, за умови, що другою нормальний, не
призводить до зняття інгібірування утворення пухлини.

Таким чином, протоонкогени і гени-супресори утворюють складну

систему позитивно-негативного контролю клітинної проліферації і
диференціювання, а злоякісна трансформація реалізується через
порушення цієї системи.

9.Організація онкологічної допомоги

Науково-дослідні та лікувально-профілактичні установи, що займаються

вивченням, лікуванням і профілактикою злоякісних пухлин, називаються
онкологічними , від грецького слова онкос - пухлина. Науковці та лікарі
цих установ називаються онкологами . Онкологічна служба почала
створюватися в основному з 1945 р. До цього в Москві, Ленінграді, Києві,
Харкові, Баку та інших великих містах були науково - дослідні інститути,
але стрункої мережі онкологічних закладів не було. Створена в
післявоєнні роки і поступово удосконалюється організація онкологічної
служби є потужним ланкою з надання спеціалізованої допомоги в системі
охорони здоров'я. Онкологічну службу в країні забезпечують безліч
науково - дослідних інститутів онкологічного та рентгенологічного
профілю, онкологічних диспансерів, онкологічних відділень і кабінетів.
У проблемі боротьби із злоякісними пухлинами важлива роль належить
науці. Наукові дослідження, що проводяться онкологами, спрямовані на
вивчення причин виникнення злоякісних новоутворень, механізму
канцерогенезу, на розробку ранньої діагностики та лікування
онкологічних хворих, організацію протиракової боротьби , профілактику
та епідеміологію пухлин.
Ці питання розробляються науково - дослідними інститутами
онкологічного та рентгено-радіологічного профілю і багатьма лікувально-
профілактичними установами.
10.Основа організації практичної онкологічної служби
В основу організації практичної онкологічної служби лягли принципи
профілактичної охорони здоров'я, передбачають єдиний, плановий
характер роботи онкологічної служби, кваліфіковану безкоштовну
допомогу, профілактичну спрямованість (обслуговування по
диспансерному типу), соціальне забезпечення у разі повної або часткової
втрати працездатності . Одним з принципів, що лежать в основі організації
протиракової боротьби, є також наближення спеціалізованої допомоги до
онкологічних хворих, що досягнуто створенням системи строгого
районування мережі онкологічних закладів.
11.Державна система реєстрації злоякісних новоутворень в Україні
існує більше ніж пів століття, але використання інформаційних технології
в цьому процесі почала активно впроваджуватися з 1992 року , також був
створений національний канцер - реєстр України в 1996 році.
Для забезпечення ефективної системи об’єктивності отриманих даних
необхідно суворо провести роботу з оформлення спеціальної медичної
документації на всіх етапах діагностики, лікування та реабілітації
онкологічних хворих. До спеціальної медичної документації ставитесь
«форма № 090 / у» (повідомлення про пацієнта з вперше встановленим
діагнозом раку або іншого злоякісного процесу). Воно заповнюється
лікарем, який виявив цей новий випадок захворюваності злоякісним
новоутворенням. На підставі оформлення цього сповіщення пацієнт
ставиться на облік в онкологічному диспансері і відразу ж заводиться
контрольна карта диспансерного спостереження на цього пацієнта «форма
№ у- 30- 6». При виписці пацієнтів з клініки оформляється спеціальна
виписка з медичної карти стаціонарного хворого із злоякісною пухлиною
« форма 27-онко ». Дані з форми 27-онко вносяться у форму № у- 30 -6 ,
яка зберігається онкологічному диспансері. При виявленні первинного
хворого із запущеним злоякісним процесом заповнюється протокол
занедбаності « форма № 027-онко » у двох примірниках, один з них
направляється в онкологічний диспансер, а другий залишається в
лікувальному закладі для розбору на засіданні протиракової комісії.
12.Онкологічний диспансер є основною ланкою в системі протиракової
боротьби, забезпечення кваліфікованої, спеціалізованої стаціонарної і
поліклінічної медичної допомоги населенню, здійснює організаційно -
методичне керівництво і координування діяльності всіх онкологічних
установ, що знаходяться в його підпорядкуванні. В онкологічному
диспансері систематично вивчаються стан захворюваності злоякісними
новоутвореннями і смертність від них, розробляються комплексні плани
протиракових заходів, підвищується кваліфікація лікарів і середніх
медичних працівників лікувально-профілактичних закладів з питань
онкології. Онкологічний диспансер є базою з підготовки студентів з
онкології; в ньому вивчаються причини пізньої діагностики хворих
злоякісними новоутвореннями і розробляються заходи, спрямовані на їх
усунення ;здійснюються повний облік онкологічних хворих і контроль за
диспансерним спостереженням.
Онкологічні захворювання вражають контингенти населення не тільки в
літньому , а й в активному працездатному віці. Це не тільки завдає
економічної шкоди державі, а й ставить перед охороною здоров'я ряд
складних організаційних проблем. Для їх вирішення необхідні три
провідних фактори: науково обгрунтована система організації
спеціалізованої служби; матеріально - технічна база та її повноцінне
обслуговування. Це включає своєчасне і широке впровадження в практику
охорони здоров'я сучасних досягнень медичної науки і техніки в галузі
профілактики, ранньої діагностики та лікування хворих.
13.Протиракова боротьба в Україні здійснюється відповідно до наказу
міністерства охорони здоров'я України № 208 від 30.12.1992 року.
Структура закладів охорони здоров'я, які надають онкологічну допомогу
населенню передбачає поділ на спеціалізовану онкологічну мережу та
заклади загально-лікувальної неонкологічної профілю.
Організація онкологічної допомоги в сучасних умовах грунтується на
системі прогнозування поширеності захворюваності злоякісними
новоутвореннями, розроблюваної з урахуванням даних статистичних та
епідеміологічних досліджень.Система прогнозування дозволяє приймати
науково обгрунтовані рішення з проблеми надання спеціалізованої
онкологічної допомоги населенню і розробляти реалістичні плани в галузі
управління.
Для надання кваліфікованої онкологічної допомоги населенню
онкологічна служба повинна володіти мережею онкологічних установ з
відповідними МАТЕРІАЛЬНО – технічним оснащенням (апаратура,
реактиви, лікарські засоби тощо), підготовленими кадрами і
інформаційним забезпеченням, яке включає в себе: кількісні показники
захворюваності та смертності, наявність методології раннього виявлення,
діагностики та лікування онкологічних хворих, взаємодія із загальною
лікувальною мережею, санітарно - просвітницьку роботу серед населення.
14.Організація онкологічної допомоги населенню України надана таким
чином:
1. - Міністерство охорони здоров'я України,
 2. - Науково - дослідний інститут АМН,
3. - Національний інститут раку МОЗ,
4. - Протиракові центри,
5. - Онкодиспансер АР Крим,
6. - Обласні онкологічні диспансери,
7. - Міські онкологічні диспансери,
8. - Онкологічні відділення при лікарнях,
9. - Онкологічні кабінети в поліклініках,
10.- Оглядові кабінети.
Надання медичної допомоги онкологічним хворим та диспансеризацію
здійснюють 46 онкологічних диспансерів України. Важливу роль в
організації протиракової боротьби виконують кафедри онкології медичних
університетів та академії. Вони готують лікарів онкологів, проводять
підвищення кваліфікації, забезпечують керівництво лікувальним процесом
на своїх клінічних базах, а також виконують наукові дослідження з
онкології.
15.Завдання онкологічної служби виходять з потреб практичної охорони
здоров'я.
Основними з цих завдань є:
1 . облік онкологічних захворювань і хвороб;
2 . аналіз захворюваності та смертності від злоякісних новоутворень;
3. забезпечення висококваліфікованої спеціалізованої (стаціонарного й
поліклінічної) медичною допомогою онкологічних хворих;
4 . здійснення диспансерного спостереження за онкологічними хворими;
5 . аналіз ефективності діяльності онкологічних закладів;
6 . розробка територіальних програм протиракових заходів;
7 . здійснення методичного керівництва з організації та проведення
заходів з раннього виявлення злоякісних новоутворень,
8 . організація санітарно - просвітницькій роботі з попередження
злоякісних новоутворень.
16.Основні завданнями онкологічного диспансеру є:
1 . забезпечення в повному обсязі спеціалізованої стаціонарної і
поліклінічної медичної допомоги онкологічним хворим на
прикріпленій території;
2 . диспансерне спостереження за онкологічними хворими;
 3 . організаційно - методичне керівництво лікувально -
профілактичними установами відповідній території з питань ранньої
діагностики злоякісних новоутворень і передракових захворювань;
4 . систематичний аналіз показників захворюваності та смертності
від злоякісних новоутворень відповідній території.
17.Основні функції онкологічних диспансерів полягають у здійсненні
диспансерного спостереження онкологічних хворих, забезпеченні
консультативної та лікувальної допомоги онкологічних хворих, контролі
аз якістю лікування в лікувально-профілактичних закладах у районах,
організаційно - методичному керівництві і контролі своєчасної
діагностики, впровадженні в клінічну практику сучасних методів
діагностики та лікування, у проведенні аналізу причин пізньої
діагностики, проведенні заходів щодо підвищення рівня онкологічної
настороженості, створення обласного канцер - регістру, проведенні
санітарно-просвітньої роботи, прийомі та госпіталізації онкологічних
хворих, розборі запущених випадків.
18.Первинна ланка онкологічної служби
Первинною ланкою онкологічної служби є районні онкологічні кабінети,
які входять до складу поліклінік лікарень. Вони є масовими провідниками
онкологічних ідей у лікувальну мережу країни , першими консультантами
поліклінічних лікарів з питань лікування та діагностики онкологічних
хворих, організаторами профілактичних оглядів населення на виявлення
онкологічних захворювань. Від них залежать повнота реєстрації
онкологічних хворих, ефективність їх диспансерного спостереження.
До їх завдання входить прийом онкологічних хворих, організація їх
госпіталізації, надання паліативного та симптоматичного лікування, розбір
запущених форм злоякісних новоутворень, диспансерне спостереження за
онкохворими, санітарно - просвітня робота, надання інформації в обласній
канцер - регістр, організувати і передавати повну інформацію по хворих,
які взяті на облік.
19.Функції онкологічного кабінету: надання консультативної та
діагностичної допомоги хворим на злоякісні новоутворення і з підозрою
на них і, при необхідності, направлення пацієнта в онкологічний
диспансер.
Стандартними вимогами до діагностичним заходам на даному етапі є
обсяг, терміни і показник якості обстеження. Обсяг обстеження включає
клінічні, біохімічні, цитологічні, гістологічні, рентгенологічні,
ендоскопічні, функціональні дослідження та діагностичне вишкрібання
матки. Терміни дослідження встановлені до 8-10 днів.
20.Показник якості обстеження полягає у виявленні злоякісних
новоутворень основних локалізації I і II стадій не нижче середньо
республіканських показників попереднього року; показник однорічної
летальності від злоякісних новоутворень має бути не вище середньо
республіканських показників попереднього року;лікування хворих на
злоякісні новоутворення за рекомендаціями онкологічних диспансерів.
Стандартними вимогами до лікувальних заходів на даному етапі є обсяг ,
терміни і показник якості обстеження. Обсяг лікування полягає в санації
та лікуванні осіб з групи підвищеного ризику, лікуванні та реабілітації
онкологічних хворих (за рекомендацією онкологічної установи), наданні
екстреної медичної допомоги при ускладненнях онкологічного
захворювання, у симптоматичної терапії хворих з IV стадією
захворювання, лікуванні вираженого больового синдрому.
Терміни лікувальних заходів встановлюються за показаннями або
протягом всього лікарського періоду спостереження.
Показник якості лікування характеризується збільшення числа сонованих
хворих з одночасним зменшенням числа онкологічних хворих з III і IV
стадіями захворювання з числа груп ризику; диспансерне спостереження
за хворими із злоякісними новоутвореннями і деякими формами
передпухлинних захворювань;консультації та патронаж на дому
потребують цього хворих злоякісними новоутвореннями;контроль за
своєчасною госпіталізацією хворих для спеціального, паліативного та
симптоматичного лікування, аналіз причин відмов у госпіталізації; облік
хворих злоякісними новоутвореннями, які проживають на території
діяльності кабінету, контроль за своєчасним направленням сповіщень на
них у онкологічні диспансери; аналіз і розбір діагностичних помилок з
лікарями амбулаторно - поліклінічних установ;методична допомога
лікарям з організації профілактичних оглядів, диспансеризації хворих з
передраковими і хронічними захворюваннями, санітарно-освітньої роботи
серед населення.
21.Правила та терміни диспансеризації
Хворі на злоякісні новоутворення підлягають довічного диспансерному
спостереженню у відповідному територіальному онкологічному закладі .
Існують певні правила диспансеризації хворих із злоякісними
новоутвореннями шкіри, гістологічно верифікованим як базально-
клітинний рак, базально-клітинний мультицентричний рак, базально-
клітинний пігментний рак, базально-клітинна епітеліома , базально-
клітинний пухлину. Хворі з даною патологією підлягають зняттю з обліку
через 5 років після закінчення спеціального лікування в тому випадку,
якщо воно призвело до повного виліковування (III клінічна група) хворого
і протягом 5 років диспансерного спостереження у хворого, якщо не було
рецидивів захворювання і метастазів. Хворі з новоутвореннями
верифікованими гістологічно, як, наприклад, базально-плоскоклітинний
рак, зняттю з обліку не підлягають. Якщо перебіг захворювання не
потребує іншого підходу, диспансерне спостереження хворого на злоякісні
новоутворення після проведеного лікування протягом першого року
здійснюється 1 раз на 3 місяці, протягом другого року -1 раз на 6 місяців,
надалі довічно - 1 раз на рік.
Територіальне онкологічне установа, що здійснює динамічне
спостереження за хворими, повинно повідомляти спостерігається про
необхідність з'явитися на черговий диспансерний огляд або безпосередньо
, або шляхом внесення опитування в онкологічний кабінет, обслуговуючий
відповідну адміністративну одиницю території, а також отримувати
інформацію про стан пацієнта. Хворі, про які диспансер не мав відомостей
протягом звітного року, вважаються такими, що вибули з під
спостереження.
22.Висновок
Канцерогенез - це складний процес, і його розуміння є важливим для
розвитку ефективних методів профілактики та лікування раку.
Онкологічна допомога включає в себе широкий спектр заходів,
спрямованих на попередження, діагностику та лікування ракових
захворювань, а також підтримку пацієнтів на різних етапах їхнього шляху.
Організація онкологічної допомоги грає важливу роль у боротьбі з раком,
який залишається однією з найбільш серйозних і загрозливих хвороб
сучасності. Забезпечення комплексного підходу, що включає в себе
профілактику, ранню діагностику, лікування та післялікувальний період, є
ключовим для підвищення ефективності боротьби з цією хворобою.
Напрацювання в галузі генетичних досліджень, імунотерапії та інших
інноваційних методів лікування дозволяють розширювати можливості
онкологічної медицини. Здатність виявляти рак на ранніх стадіях і вчасно
надавати адекватне лікування сприяє підвищенню виживаності та
покращенню якості життя пацієнтів.Підтримка пацієнтів на кожному етапі
- від діагностики до реабілітації - має величезне значення для їхнього
психічного та фізичного благополуччя. Спільна робота медичних фахівців,
пацієнтів, та громадськості в цілому визначає успіх системи онкологічної
допомоги.

23.Використані джерела

https://www.slideshare.net/microsvit/ss-70773430

http://um.co.ua/7/7-6/7-688.html

https://compendium.com.ua/uk/tutorials-uk/onkologiya/rozdil-nbsp-2-
organizatsiya-onkologichnoyi-dopomogi/

http://www.onconurse.ltd.ua/files/no_1_1_l.htm

https://www.uzhnu.edu.ua/en/infocentre/get/2700

https://studfile.net/preview/6821196/page:31/