Machine Translated by Google

- Сумн ваюся.
Інспектор почухав шию.
— Що ж, вас можна зрозум ти. — В н глянув мен ув ч . — Звичайно, вам навряд чи це
приємно почути в д мене, але все-таки… Може, не варто посп шати? Є й нш люди, кому стала б у
нагод ваша допомога.
Я повернувся до в кна.
— Нехай шукають когось ншого.
— І все ж подумайте, гаразд? — сказав Маккенз ,п дводячись з ст льця.
Ми потиснули один одному руки. В н уже повертався до виходу, коли я кивнув на нього.
родимку.
— На вашому м сц я здався б л карев .
Наступного ранку я назавжди залишив Манхем.
Хоча й не одразу. Мене чекало ще одне прощання, зовс м ншої якост .
Ун ч перед в д'їздом мен знову наснився сон, я зрозум в, що в н останн й. Все залишалося
мирним та знайомим, як завжди. За винятком одн єї важливої обставини.
Кара та Ал са покинули будинок.
Я блукав пустельними к мнатами, розум ючи, що мен їх уже не побачити. Розум ючи, що
все правильно, що так має бути. Л нда Йейтс говорила, що сни так просто не приходять, для них
є причина, хоча навряд слово «сон» п дходить до моїх переживань. І тепер, хоч би якою була моя особиста
причина, її б льше немає.
Прокинувся я з мокрими щоками. Але х ба за це мене хтось засудить?
Хто засудить?
Писк моб льного телефону повернув мене до реальност . Видихнувши ц лу хмару пари, я пол з
у кишеню. «А, ось хто мен дзвонить!» — усм хнувся я.
- В тання! - Сказав я в трубку. - Ти в порядку?
- Все в дм нно. Я не завадила?
В д голосу Дженн у грудях розпливлося знайоме тепло.
— Ну, що ти, звичайно, н !
- Мен сказали, що ти вже на м сц . Як добрався?
- Нормально. Нав ть з гр тися встиг. Лише з машини вилазити не хот лося.
Дженн засм ялася.
— Ти довго збираєшся там пробути? — спитала вона.
- Поки не знаю. Але й зайвої секунди також не затримаюся.
- Це добре. А то в квартир вже зараз якось пусто.
Я розплився усм шкою в д вуха до вуха. Треба ж, а дос не в риться, що нам випав ще один
шанс. Вт м, я за нього вдячний безм рно.
Дженн майже померла. Точн ше, померла вона по-справжньому, але т слова, що мене так
перелякали, ставилися до Генр , а не до неї. Вт м, ще к лька хвилин — все було б ск нчено для
Дженн . Чистої води випадков сть, що в метушн невдалої облави на млин н хто не згадав про
бригаду «швидкої допомоги» не в д слав її до м ста. Коли я зателефонував в д Генр , медики т льки-
но виїхали в дорогу назад, їх тут же направили до нас. Якби не ця щаслива обставина, та скорка життя, що
я вдихав у леген Дженн , згасла б ще до появи л кар в. Пот м з'ясувалося, що її серце все-таки
зупинилося, в дразу п сля прибуття до л карн , а пот м ще раз, через годину. Т льки п сля кожної
зупинки його знову запускали. Через три дн до неї повернулася св дом сть, а через тиждень Дженн
перевели з в дд лення нтенсивної терап ї.

Л кар попереджали, та я й сам знав, що є небезпека незворотного пошкодження головного мозку,

нших орган в, ймов рн сть дов чної сл поти… На щастя, ц страхи не виправдалися. Поки її орган зм
в дновлювався, мене хвилювали нш , глибш .
Machine Translated by Google

та менш т лесн , травми Дженн . Вт м, помалу я починав розум ти, що турбуватися не треба.
Вона переїхала в Манхем з переляку. А зараз переляк був переможений. Дженн в ч-на-в чз ткнулася
з кошмаром пережила його. Прямо як я, хоч в дещо нш й форм .

Словом, нас обох повернули до життя.

У кришталев й тиш голосно заляскали крила. Це ворона випурхнула з г лок.
Можна подумати, вона спец ально чекала, поки я заберу моб льник. Я пров в її задумливим
поглядом. Ось тварюка яка... І все їй байдуже: знай соб гасає над крижаним болотом. Хоча н ,
секундочку… Точно так є: з бляклого, мерзлого торфовища вже пробиваються зелен стр лки
шотландського вересу. Весни майбутньої пров сник…

За спиною хруснула за ндев ла трава. Я обернувся побачив ж нку в пол цейськ й

форм . Зовс м ще молоденька. Темний охайний плащ, все за статутом. І над ком ром – б ла маска
обличчя.
- Доктор Хантер? Вибачте за затримку. Нам сюди.
Сл дом за нею я п шов до групи пол цейських, як чекали мене; ми представилися
одне одному, обм нялися рукостисканнями. Пот м вони розступилися, даючи мен пройти до того, що
викликало нашу зустр ч.
Т ло лежало у др бному яру. Знову нахлинуло знайоме в дчуття в дчуження. Сам собою оч
почали ф ксувати позу, текстуру шк рних покрив в, що тремтять на в тр
волосся…
Яп д йшов ближче зайнявся роботою.
Machine Translated by Google

Прим тки

Пам'ятай про смерть (лат.). — Тут дал прямуючи. пров.

2

Персонаж з єврейського фольклору — глиняне чудовисько, що у всьому п дкоряється

свого господаря.