1) Нікколо Макіавеллі – мислитель, філософ, письменник, політичний діяч – обіймав у

Флоренції пост секретаря другої канцелярії, відповідав за дипломатичні зв’язки

республіки, автор військово-теоретичних праць. Виступав прихильником сильної
державної влади, для зміцнення якої допускав застосування будь-яких засобів, що
висловив у славетній праці «Государь», опублікованій у 1532 році.

2) Народився 3 травня 1469 у Флоренції, другий син в сім’ї нотаріуса. Батьки Макіавеллі,
хоча й належали до стародавнього тосканському роду, були людьми вельми скромного
достатку. Пибуток їхньої сім’ї оцінювався в 110 флоринів, що свідчить про середню
заможність. Порівнюючи свій достаток з багатствами перших родин Флоренції,
Макіавеллі мав право писати: «Я народився бідним і скоріш міг пізнати життя, сповнене
нестатків, ніж розваг».

Хлопчик ріс в атмосфері «золотого століття» Флоренції при режимі Лоренцо Медічі. Трохи відомо
про дитинство Макіавеллі. З його творів випливає, що він був проникливим спостерігачем
політичних подій свого часу; найбільш значними з них було вторгнення в Італію в 1494 короля
Франції Карла VIII, вигнання сімейства Медічі з Флоренції і встановлення республіки, спочатку під
управлінням Джироламо Савонароли.

3) „Автономна політика” — політична діяльність, яка є вільною від будь-яких моральних

забов’язань. „автономна політика” політичний реалізм нова концепція „чесноти”
государя „повернення до початків”( Одна з найважливіших заслуг Ніколо Макіавеллі
полягає в тому, що він вперше в історії відокремив політику від моралі і релігії і зробив її
автономною, самостійною дисципліною, із властивими їй законами і принципами, що
відрізняються від законів моралі і релігії )
4) Арістотель: „етика і політика становлять єдину галузь практичного знання” Макіавеллі:
відокремив політику від моралі, довівши, що політика має свої специфічні закони і
правила і що їй властивий особливий тип відносин з мораллю

5) Людина, а не Бог, є центром всесвіту” Теологічна держава Світська держава Нікколо

Макіавеллі

6) ПОЛІТИКА позаморальне явище пов’язана із реальністю повинна враховувати

існуючий стан справ повинна бути спрямованою на ефективне вирішення
поставлених завдань

Доброзичливість — це якість, яка не може бути притаманною правителю. Нікколо

Макіавеллі

„Батьківщину треба захищати засобами славетними або ганебними, лише б захищати її добре”
„Для врятування держави не слід зупинятися ні перед якими міркуваннями справедливості або
кривди, людяності або жорстокості...” Нікколо Макіавеллі

7) Макевіаллізм — це спосіб політичної діяльності, що не зневажає будь-якими

засобами заради досягнення поставленої мети.
 8) «Государь» – шедевр, створений великим італійським філософом, істориком і
мислителем Н. Макіавеллі про державу, владу, правителях не втрачає своєї актуальності
ось вже більше 500 років. Як тільки не називали послідовників Макіавеллі, але серйозну
кар’єру у владі та в політиці робили саме ті, хто скористався досвідом і порадами цього
досвідченого в хитросплетіннях інтриг мислителя. «Государь» – праця догматика, а не
емпірика; ще менш це твір людини, яка претендує на отримання посади (як часто
вважали). Це не холодний заклик до деспотизму, але книга, пройнята високим почуттям
(незважаючи на розсудливість викладу), обуренням і пристрастю. Макіавеллі прагне
показати відмінність між авторитарним і деспотичним способами правління. Емоції
досягають апогею в кінці трактату; автор волає до сильної руки, рятівникові Італії, новому
государю, здатному створити потужну державу і звільнити Італію від іноземного панування
«варварів».

Безперечно, ця книга серйозно вплинула на весь хід світової історії, бо дуже багато людей
опинилися на вершині влади завдяки досвіду і знань, почерпнуті на її сторінках. Праці Нікколо
Макіавеллі «Государ» і «Про першу декаду Тита Лівія» створені в епоху Відродження, однак і в ХХI
столітті принципи та рекомендації викладені в них, продовжують бути актуальними, привертаючи
увагу політиків, громадських діячів, дослідників і любителів красного письменства.

9) Самовпевненість, сміливість і гнучкість сильного правителя – ось від чого залежить, на

думку Макіавеллі, успіх проведеної ним політики, тому що влада змінюється, але її
основа ніколи.

Зауваження Макіавеллі про необхідність нещадних рішень, якщо і здаються продиктованими

політичною ситуацією тієї епохи, залишаються актуальними і в наш час. В іншому його прямий
внесок у політичну теорію незначний, хоча багато з ідей мислителя стимулювали розвиток
пізніших теорій. Сумнівно також практичний вплив його творів на державних діячів, незважаючи
на те що останні часто спиралися на ідеї Макіавеллі (нерідко їх спотворюючи) про пріоритет
інтересів держави та методів, які повинен використовувати правитель в завоюванні (acquista) і
утриманні (mantiene) влади. По суті справи, Макіавеллі читали і цитували адепти автократії; втім,
на практиці автократи обходилися і без ідей італійського мислителя.

10 ) У висновку хочу підкреслити, що Ніколо Макіавеллі – це велика постать в

історії політичної філософії і дійсно непересічний мислитель. Його праці,
зокрема "Князь" та "Дискурси над першою десятькою Тита Лівія", надали
важливий внесок у розуміння політичного владарювання, війни та людської
природи. Макіавеллі відкрив для нас те, що політика часто вимагає
використання незвичайних методів для збереження та зміцнення влади. Він
підкреслив важливість реалізму та стратегії в сфері державного управління.

Незважаючи на суперечності та критику, які супроводжували його ідеї, Макіавеллі

залишається актуальним філософом для вивчення і аналізу в сучасному світі. Він
нагадує нам про те, що політика – це складний інструмент, і що лідери мають бути
готовими приймати важкі рішення задля добробуту своїх країн та народів. Таким
чином, спадок Макіавеллі залишається значущим і досі надає нам поживний грунт
для розмірковувань та обговорень у галузі політики та лідерства.