Соціологія - це молода наука про суспільство, його структуру, функціонування,

розвиток та поведінку людей у цьому суспільстві. Вона вивчає соціальні відносини,

взаємодію людей, їхні поведінкові та культурні практики, соціальні проблеми та інші
аспекти соціального життя.
Становлення соціології в XX столітті як фундаментальної наукової дисципліни,
характеризується розвитком власної наукової методології, оформленням знання в
систему, розвитком власної системи методів пізнання й області додатків.
Починаючи з цього етапу соціологія розвиває себе на власній основі. Разом з тим
характеризуючи сучасний етап розвитку соціології необхідно відзначити, що в
соціології поки немає загальноприйнятої загальної теорії суспільства. Одними з
найвизначніших діячів сучасного століття вважають П. Сорокіна. Т. Парсонса, Р.
Мертона, і інших видатних соціологів.
Видатним теоретиком соціології був відомий американський сoціолог Роберт Мертон
(р. н. 1910). Він увійшов до плеяди сучасних класиків соціології завдяки своїй версії
структурно-функціональної теорії та низці плідних концепцій у різних галузях
соціальних наук. Він був одним з перших і найяскравіших учнів Парсонса. Ця
обставина вплинула на розвиток структурно-функціонального аналізу. Основним своїм
завданням Р. Мертон вважав висування соціологічних теорій стосовно соціальної
структури і культурних змін, котрі необхідні, щоб зрозуміти, яким чином соціальні
інституції та характер життя суспільства стають такими, якими вони є.
Мертон багато зробив і для підвищення рівня теоретико-методологічної
обґрунтованості емпіричних досліджень і подолання відриву соціологічної теорії від
практики. Ставлячи за мету - розробку методу структурно-функціонального аналізу
соціальних явищ, Мертон здійснив класифікацію видів соціологічної діяльності:
- розробка методології;
- пропозиція соціологічних орієнтацій;
- аналіз соціологічних понять;
- соціологічна інтерпретація;
- виведення емпіричних узагальнень;
- побудова соціологічної теорії.
Та найбільшу популярність вченому принесло обґрунтування і виведення спеціальних
та галузевих соціологічних теорій. Мертон піддав критиці парсонсівську стратегію
побудови соціологічної теорії. Він був переконаний, що пошук єдиної системи
соціологічної теорії буде ефективним, коли завершиться будова емпіричних підвалин
такої системи. Позиція Мертона ґрунтована на усвідомленні необхідності виходити з
емпірично перевірених положень. Саме це і вирізняло його модель як таку, що
передбачає оптимальне поєднання теорії з емпіричними дослідженнями. Тому Мертон і
запропонував застосування "теорії середнього рангу", з метою подолання розриву між
теоретизуваннями та емпіричними дослідженнями. Функціоналізм у мертонівському
тлумаченні стає методологією побудови теорії середнього рангу (рівня) й розробки
загального підходу, що визначає новий погляд на вивчення соціальних процесів. Це,
зокрема, дало поштовх до поширення так званої галузевої соціології.
Для Мертона основна специфіка соціологічної науки пов’язана з тим, що вона
локалізована саме в "проміжному просторі" між соціально-філософськими уявленнями
про "суспільство взагалі" і робочими гіпотезами про те чи інше соціальне явище, які
формулюються при підготовці та уточнюються в ході емпіричного дослідження. Тому
соціологія для Мертона за своїми функціями та структурою виступає насамперед як
певна множина "теорій середнього рівня". Ця множина утворює з’єднувальний міст між
конкретними соціологічними дослідженнями та загальносоціологічною теорією. Вона
виступає посередником між загальними теоріями соціальних систем, котрі занадто
віддалені від особливих проявів тих чи інших типів соціальної поведінки з тим, щоб
"пояснювати" те, що ми спостерігаємо, і давати їм деталізовані, впорядковані
характеристики.
A szociológia egy fiatal tudomány a társadalomról, annak szerkezetéről, működéséről, fejlődéséről és az
emberek viselkedéséről ebben a társadalomban. Társadalmi kapcsolatokat, emberi interakciókat, viselkedési
és kulturális gyakorlataikat, társadalmi problémákat és a társadalmi élet egyéb aspektusait tanulmányozza.
A szociológia, mint alapvető tudományág 20. századi kialakulását saját tudományos módszertan kidolgozása,
a tudás rendszerré szervezése, saját megismerési módszerrendszerének és alkalmazási területének kialakítása
jellemzi.
Ettől a szakasztól kezdve a szociológia önállóan fejlődik. A szociológia jelenlegi fejlődési szakaszát
jellemezve ugyanakkor meg kell jegyezni, hogy a szociológiának még nincs általánosan elfogadott általános
társadalomelmélete. P. Sorokint a modern század egyik legkiemelkedőbb alakjaként tartják számon. T.
Parsons, R. Merton és más kiváló szociológusok.
A híres amerikai szociológus, Robert Merton (szül. 1910) a szociológia kiemelkedő teoretikusa volt. A
strukturális-funkcionális elmélet változatának és a társadalomtudományok különböző területein számos
gyümölcsöző koncepciónak köszönhetően lépett be a szociológia modern klasszikusainak galaxisába. Parsons
egyik első és legokosabb tanítványa volt. Ez a körülmény befolyásolta a szerkezeti és funkcionális elemzés
fejlődését. R. Merton fő feladatának a társadalmi szerkezetről és a kulturális változásokról szóló szociológiai
elméletek bemutatását tartotta, amelyek szükségesek ahhoz, hogy megértsük, hogyan válnak a társadalmi
intézmények és a társadalom életének jellege azzá, amilyenek.
Merton sokat tett az empirikus kutatás elméleti és módszertani megalapozottságának növeléséért, valamint a
szociológiai elmélet és gyakorlat közötti szakadék leküzdéséért is. A társadalmi jelenségek strukturális és
funkcionális elemzésének módszerének kidolgozása céljából Merton a szociológiai tevékenység típusait
osztályozta:
-módszertan fejlesztése;
- szociológiai irányzatok kínálata;
- szociológiai fogalmak elemzése;
- szociológiai értelmezés;
- empirikus általánosítások levezetése;
- szociológiai elmélet felépítése.
De a legnépszerűbb tudós a speciális és ágazati szociológiai elméletek alátámasztása és levezetése volt.
Merton bírálta a szociológiai elmélet felépítésének parsonsi stratégiáját. Meggyőződése volt, hogy a
szociológiai elmélet egységes rendszerének keresése akkor lesz eredményes, ha egy ilyen rendszer empirikus
alapjainak kiépítése befejeződik. Merton álláspontja azon a tudaton alapul, hogy el kell térni az empirikusan
igazolt rendelkezésektől. Ez az, ami megkülönböztette modelljét, mint az elmélet és az empirikus kutatás
optimális kombinációját. Ezért javasolta Merton a „középfok elmélete” használatát az elméletalkotás és az
empirikus kutatás közötti szakadék áthidalására. A funkcionalizmus Merton értelmezésében a középső rang
(szint) elmélet felépítésének és egy olyan általános megközelítés kidolgozásának módszertanává válik, amely
új perspektívát határoz meg a társadalmi folyamatok tanulmányozásában. Különösen ez adott lendületet az
úgynevezett ágszociológia elterjedésének.
Merton számára a szociológiai tudomány fő sajátossága azzal a ténnyel függ össze, hogy pontosan a „köztes
térben” lokalizálódik a „társadalomról általában” szóló szociofilozófiai elképzelések és az erről vagy arról a
társadalmi jelenségről szóló munkahipotézisek között, amelyek során megfogalmazódnak. előkészítése és az
empirikus kutatás során tisztázott. Ezért Merton számára a szociológia funkcióit és szerkezetét tekintve
elsősorban a "középszintű elméletek" bizonyos halmazaként működik. Ez a halmaz összekötő hidat képez a
konkrét szociológiai kutatások és az általános szociológiai elmélet között. Közvetítőként működik a
társadalmi rendszerek általános elméletei között, amelyek túlságosan távol állnak bizonyos társadalmi
viselkedéstípusok speciális megnyilvánulásaitól, hogy „megmagyarázza” a megfigyelteket, és részletes,
rendezett jellemzőket adjon nekik.