ЗМІСТ ТА ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ №5

З ДИСЦИПЛІНИ «ПСИХОЛОГІЯ ОСВІТИ»

Практичне заняття № 5
Питання до контролю знань, обговорення, самостійного вивчення та
осмислення навчального матеріалу

1.
Навчання – це діяльність, в ході якої дитина здобуває нові знання та
навички. Розвиток– це певна зміна, котра призводить до формування нової
якості в певній сфері діяльності.
По-перше, це біогенетичний підхід, в центрі уваги якого "знаходяться
проблеми розвитку людини як індивіда, що має певні антропологічні
властивості (задатки, темперамент, біологічний вік, стать, тип будови тіла,
нейродинамічні властивості мозку, органічні потяги та ін.), який проходить
різні стадії дозрівання в міру реалізації філогенетичної програми в
онтогенезі".
По-друге, це соціогенетичний підхід, представники якого роблять
акцент на вивченні процесів "соціалізації людини, засвоєння нею соціальних
норм і ролей, набуття соціальних настановлень і ціннісних орієнтацій…". До
цього напряму, очевидно, можна віднести теорії научіння (Б. Скіннер, А.
Бандура), згідно з якими набуття людиною різноманітних форм поведінки
відбувається шляхом научіння. Представники персоногенетичного підходу
кладуть в основу "проблеми активності, самосвідомості й творчості
особистості, формування людського "Я", боротьби мотивів, виховання
індивідуального характеру й здібностей, самореалізації особистісного вибору,
безперестанного пошуку смислу життя в ході життєвого шляху
індивідуальності". До названих А. Г. Асмоловим підходів слід додати теорії
когнітивного напряму. Вони займають проміжне положення між
біогенетичним і соціогенетичним підходами, оскільки провідними
детермінантами розвитку вважають і генетичну програму, і умови, в яких ця
програма реалізується. Тому рівень розвитку (рівень досягнень)
обумовлюється не тільки розгорненням генотипу, але й соціальними умовами,
завдяки яким відбувається когнітивний розвиток дитини

2.
Дошкільний вік охоплює період від 3 до 6-7 років. Фізичний розвиток дитини
в цьому віці передбачає не лише ріст тіла в довжину та збільшення його ваги,
але й анатомо-фізіологічний розвиток всіх органів та систем організму.
Відбувається процес окостеніння кістяку, розвивається система дихання,
кровообігу, серцево-судинна система. У дитини розвивається здатність до
великих рухів, проте здатність до дрібних рухів ще значно ускладнена. У
дошкільному віці змінюється і соціальна ситуація розвитку дитини. Спільна
діяльність, характерна для раннього дитинства замінюється самостійним
виконанням дитиною вказівок дорослого. Дорослі в цьому віці продовжують
відігравати провідну роль і виділяють 2 види спілкування з дорослими:
пізнавальне спілкування – коли дитина намагається за допомогою дорослого
пізнавати оточуючий світ, при цьому вимагаючи від дорослого стосунків
партнерства;
особистісне спілкування – коли дитина намагається обговорити разом з
дорослим вчинки інших людей та свої власні з позиції моральних норм: таке
обговорення вимагає від дитини більш високого рівня інтелектуального
розвитку, а тому дитина при обговоренні таких питань визнає провідну роль
дорослого і слухає його.

В цьому віці важливу роль в розвитку дитини починають відігравати її

ровесники. Дошкільні дитячі заклади можна вважати першою школою
соціальних взаємин, де дитина набуває досвіду керівництва іншими людьми і
досвіду спілкування зі своїми ровесниками.

Дошкільний вік – це вік колосального впорядкування чуттєвого досвіду

дитини, розвитку спеціальних людських форм сприймання і мислення,
виникнення елементів довільної уваги і смислової памяті, бурхливого
розвитку уяви.

Сенсорний розвиток

У дошкільному віці відбувається зниження порогів всіх видів чутливості

(зокрема, зорової, слухової і шкірно-дотикової). Відбувається розвиток
гостроти зору, звуковисотного та фонематичного слуху, розвивається
здатність дитини розрізняти кольори та їхні відтінки. У цьому віці сенсорний
розвиток відбувається під впливом спеціального навчання, в процесі якого
діти оволодівають сенсорними еталонами. Сенсорні еталони – це виділені
людством спеціальним чином розчленовані зразки предметів оточуючого
світу, кольори спектру, геометричні фігури, музичні ноти. В дитячих
дошкільних закладах дітей спеціально вчать використовувати сенсорні
еталони як зразки для виділення властивостей предметів при їхньому
сприйманні.
Інтелектуальний розвиток

У дошкільному віці домінує мимовільна пам'ять, проте, під впливом гри,

продуктивної діяльності, праці та навчання розвиваються елементи довільної
уваги.

.
3.
Молодший школяр - це діти віком від приблизно 6 до 10 років. Основні
психологічні особливості молодшого школяра включають:

Розвиток пізнавальних функцій: У цьому віці діти активно розвивають свої

пізнавальні здібності, зокрема, здатність до абстрактного мислення.
Самостійність: Діти стають більш самостійними і можуть виконувати
завдання без постійної дорослої допомоги.
Соціальний розвиток: Зростає значення взаємодії з однолітками та розвитку
соціальних навичок.
Мотивація: Мотивація навчання може бути різноманітною. Важливо
враховувати індивідуальні мотиви кожної дитини для успішного навчання.
Особливості адаптації дитини до навчання в закладі освіти:
Адаптація молодшого школяра до навчання включає в себе пристосування до
нового навчального середовища, розподіл навантаження та формування
позитивних взаємин з однолітками та педагогами. Основні аспекти адаптації
включають:
Створення позитивної атмосфери: Важливо, щоб навчальне середовище було
дружнім та підтримуючим для дитини.
Розуміння індивідуальних потреб: Педагоги та батьки повинні розуміти
індивідуальні потреби та можливості кожної дитини.
Підтримка мотивації: Сприяння формуванню мотивації до навчання шляхом
створення цікавих інтерактивних уроків та заохочення до самостійності.

"Нова українська школа" - це реформа освіти в Україні, яка передбачає

зміни в змісті та організації навчального процесу. Основні особливості цієї
реформи включають:

Зміна змісту навчання: Зменшення кількості предметів та більший фокус на

розвитку критичного мислення, креативності та практичних навичок.
Застосування інтерактивних методів: Більший акцент на використанні
інтерактивних методів навчання та розвитку критичного мислення.
 Розвиток компетентнісного підходу: Формування учнівських
компетентностей та навичок для успішної адаптації в сучасному світі.

4.
Психічний розвиток підлітків характеризується тим, що фактично весь цей
період супроводжується кризою, яку умовно називають "криза 13 років".
Її передумовою є руйнування старої структури особистості, внутрішнього
світу, системи переживань дитини, що були сформовані до цього віку.

Основними причинами кризи є наступні:

1) дорослі не змінюють своєї поведінки у відповідь на появу в підлітків

прагнень до нових форм взаємин із батьками та вчителями;
2) у поведінці з'являється пряме відображення статевого дозрівання.

Основні труднощі під час навчання в ЗЗСО:

Мотивація: Підлітки можуть мати проблеми з мотивацією до навчання,
оскільки навчальний процес може вимагати більшої самостійності та
відповідальності.
Соціальна взаємодія: Взаємодія з ровесниками та формування стосунків може
впливати на успішність навчання. Конфлікти та соціальна недостатність
можуть бути труднощами.
Емоційна стабільність: Підлітки можуть переживати стреси та емоційні
коливання, що можуть впливати на їхню концентрацію та успішність у
навчанні.
Самостійність та організація: Вимагається більше самостійності та здатності
до організації навчального процесу, що може бути трудністю для підлітків.
Планування майбутнього: Підлітки починають думати про своє майбутнє, і це
може впливати на їхні вибори щодо навчальних шляхів та кар'єри.

5.
 Психологічно – вікові особливості юнацького віку
 Формування самосвідомості – уявлення про себе самого, само
оцінювання своєї зовнішності, розумових, моральних, вольових якостей;
 Зростання вольової регуляції;
 Зростання концентрації уваги, обсягу пам’яті, логізації навчального
матеріалу;
  Сформованість абстрактно – логічного мислення;
 Поява вміння самостійно розбиратись у складних питаннях;
 Формування власного світогляду як цілісної системи поглядів, знань і
переконань;
 Прагнення до самоствердження своєї незалежності, оригінальності;
 Зневага до порад старших;
 Прагнення набути професію – основний мотив пізнавальної діяльності;
 Істотна перебудова емоційної сфери.

5.
Самостійність та самокерованість: Дорослі мають більш розвинені навички
самостійного навчання і вирішення проблем. Вони здатні керувати власним
навчанням і визначати свої освітні цілі.
Досвід і знання: Дорослі мають багатий досвід та знання, які можуть
використовувати у навчанні. Вони часто шукають поглиблення своїх знань
або перекваліфікацію вже наявними навичками.
Мотивація: Мотивація дорослих може бути різноманітною. Вони навчаються
для досягнення певних цілей, таких як підвищення кваліфікації, отримання
нової роботи, особистого розвитку тощо. Важливо враховувати ці
мотиваційні чинники при організації освіти.
Часовий обмежений ресурс: Дорослі часто мають обмежений час для
навчання через роботу, сімейні зобов'язання та інші фактори. Це вимагає
гнучкості у навчальних програмах та графіках.
Бажання застосовувати знання: Дорослі навчаються з бажанням
застосовувати свої знання у практиці. Вони цінують навчання, яке допомагає
вирішувати реальні завдання та проблеми.
Учбовий досвід: Дорослі можуть мати певний учбовий досвід, який може
впливати на їхні підходи до навчання. Важливо враховувати цей досвід при
проектуванні навчальних програм.

Питання для дискусії та обговорення на основі самостійного

опрацювання складових теми.

1.
Особливості професійних мотивів навчання відіграють значущу роль у процесі
формування людини як фахівця. Мотиви представляють собою внутрішні
стимули, які визначають, чому людина вибирає певну професію або напрямок
навчання. Розглянемо роль і значення цих мотивів:
Визначення кар'єрних цілей: Професійні мотиви допомагають особі визначити
свої кар'єрні цілі та спрямовувати зусилля на досягнення цих цілей. Вони
визначають, яку сферу або професію обрати.
Спрощення вибору професії: Мотиви допомагають людині зрозуміти, що
важливо для неї у професійному житті, і обирати професію, яка відповідає її
цінностям та інтересам.
Стимулювання навчання: Професійні мотиви можуть бути потужним стимулом
для навчання та саморозвитку. Людина, яка розуміє, що навчання допоможе їй
досягнути професійних мет, більш інтенсивно вивчатиме та розвиватиметься.
Підвищення професійної вмілості: Мотиви спонукають людину
вдосконалювати свої професійні навички і здобувати нові знання, щоб досягти
успіху у вибраній галузі.
Сприяння задоволенню від професійної діяльності: Людина, яка працює у
сфері, яка відповідає її професійним мотивам, схильна відчувати задоволення
від своєї роботи та більш ефективно виконувати свої обов'язки.
Формування професійної ідентичності: Професійні мотиви сприяють
формуванню професійної ідентичності та розумінню себе як фахівця в певній
галузі.

2.
До причин неуспішності студентів можна додати такі:
• відсутність концентрації на навчальному процесі;
• недооцінка значимості теоретичних знань;
• неволодіння раціональними методами пізнання;
• несформованість операцій мислення;
• прагматична спрямованість на близьку мету (отримати залік, скласти іспит
тощо).
Шляхи усунення причин неуспішності студентів:

І) Перевести опанування знаннями у процес самостійної пізнавальної

діяльності студентів. Підвищувати результативність організації самостійної
навчальної роботи систематичним педагогічним контролем і оцінкою її
результатів.

2) Виховувати культуру мислення студентів. Грамотне мислення завжди

індивідуальне, воно формує свою автономну систему знань, розвиває власні
вихідні поняття і шляхи вирішення проблем, що й становить основу для
об'єктивної творчості (В.Т. Кудрявцев).
3) Свобода навчання, звичайно, залишає студентові деяке право вирішувати,
що йому потрібно, а що ні. Проте критичне ставлення до педагогічного
процесу - це не гординя і не бездіяльність. Треба брати до уваги все краще й
нове, вміти критично оцінювати самого себе, щоб уникати помилок
бездіяльності та не обмежувати цим себе, не втрачати можливості розвитку
своїх потенційних сил (а то буде псевдоосвіта замість самоосвіти).
Найголовніше - не протиставляти себе відкрито освітній системі, а самому
додавати те, що вона дати не може (І.В. Вачков).

3.
Сучасні навчальні програми: Включення актуальних та інноваційних тем і
завдань в програми дозволяє студентам досліджувати нові ідеї та підходи.
Підтримка викладачів: Менторство та підтримка з боку викладачів є
ключовим чинником у розвитку творчих здібностей студентів.
Заохочення до самостійного дослідження: Сприяння самостійному пошуку
знань і вирішенню проблем.
Можливості для практичного дослідження: Наявність лабораторних робіт,
практичних завдань та проектів, де студенти можуть застосовувати свої ідеї.
Міждисциплінарний підхід: Змога поєднувати різні предмети та дисципліни
для розв'язання складних завдань.
Стимулювання творчої самовиразності: Розвивання вмінь виразно
висловлювати свої думки та ідеї.
Збагачене навчання: Проведення майстер-класів, семінарів та інших форм
навчання, що допомагають студентам розширювати свої знання і навички.
Проведення творчих конкурсів та заходів: Сприяє стимулюванню конкуренції
та розвитку творчості.
Використання інформаційних технологій: Сучасні технології можуть
забезпечити доступ до різноманітних ресурсів та інструментів для
досліджень.
Підтримка розвитку критичного мислення: Навчання аналізувати і критично
оцінювати інформацію та ідеї.

4.
Структура педагогічного спілкування:
Педагогічне спілкування - це професійне спілкування вчителя з усіма
учасниками навчально-виховного процесу, яке спрямоване на створення
оптимальних умов для здійснення мети, завдань виховання і навчання.
Структура педагогічного спілкування включає такі складові:
Суб'єкти: Учитель і учень є головними суб'єктами педагогічного спілкування.
Їх ролі можуть змінюватися в процесі навчання.
Зміст: Це навчальний матеріал, який передається в процесі спілкування.
Включає в себе усі знання, вміння і цінності, які передаються студентам.
Контекст: Це середовище, в якому відбувається педагогічне спілкування,
включаючи аудиторію, обладнання, соціокультурний контекст тощо.
Комунікаційні процеси: Включають в себе всі способи передачі і прийому
інформації, такі як усна мова, письмо, невербальна комунікація.
Методи та форми роботи для формування комунікативної компетентності
студента:
Активне слухання: Навчання студентів слухати уважно і розуміти інших.
Діалог: Залучення студентів до обговорення питань, висловлення своїх думок
та аргументів.

Рольові ігри: Симуляція реальних ситуацій, де студенти відіграють певні ролі

та взаємодіють.
Проекти та презентації: Студенти мають можливість висловити свої ідеї та
думки в публічній формі.
Практичні вправи з розвитку навичок міжособистісної комунікації: Вправи,
спрямовані на розвиток навичок ефективної спілкування.
Групова робота: Спільне вирішення завдань у групах сприяє розвитку
навичок спільної роботи та комунікації.
Співпраця з психологами: Включення психологів у навчальний процес для
підтримки студентів у розвитку комунікативних навичок та вирішенні
психологічних проблем.

5.
Просвітницька робота: Служба психологічного супроводу ЗЗСО може
проводити просвітницьку роботу серед педагогічних працівників з метою
підвищення їхньої психологічної грамотності. Це допомагає педагогам краще
розуміти психологічні особливості учнів та розвивати більш ефективні
педагогічні підходи.
Профілактична робота: Служба психологічного супроводу може виявляти
потенційні проблеми серед майбутніх педагогів і проводити профілактичну
роботу для запобігання їхньому загостренню. Це може включати в себе
індивідуальні консультації, тренінги, та роботу з групами.
Психодіагностична робота: Служба психологічного супроводу може
проводити психодіагностичну роботу для виявлення психологічних проблем
учнів та педагогічних працівників. Це допомагає вчасно визначити проблеми
та розробити індивідуальні підходи до їхнього вирішення.
Психокорекційна робота: У разі виявлення психологічних проблем серед
майбутніх педагогів, служба психологічного супроводу може проводити
психокорекційну роботу. Це включає в себе індивідуальні консультації,
психотерапію, та розвиток психологічної стійкості та адаптивних стратегій.