ПЕДИКУЛЬОЗ

Педикульоз (pediculosis, вошивість) - це

паразитарне захворювання шкіри та волосся.

• Головна воша
Головний педикульоз

• Одежна(або платяна) воша

Одежний педикульоз

• Лобкова воша
Лобковий педикульоз

Також може виникати змішаний педикульоз, коли

відбувається зараження змішаного типу (напр., одночасно
головною та одежною вошами).
Збудник педикульозу – воші. Воші харчуються виключно людською
кров’ю, проколюючи шкіру, вприскуючи слину і потім
висмоктуючи кров.
Зріла доросла самка відкладає 3-6 яєць(гнид) в день. Гниди мають
довжину 0.8 мм, біле забарвлення і здаються приєднаними до
основи волосся. Вони виводяться через 8-10 днів і стають зрілими
через 8-18 днів. Доросла воша живе 9-10 днів.
Гниди можуть жити 3 тижні поза організмом господаря.
Широкому поширенню зараження сприяють скупчення людей
та відсутність умов для дотримання особистої гігієни.
 Джерела зараження.
• Головні та одежні воші передаються від
людини до людини при безпосередньому
контакті (або через одяг, білизну, предмети
побуту, гребінці і т.п.).
• Лобкова воша, як правило, передається
статевим шляхом, але можлива також
передача через речі (постільна білизна, одяг і
т.д.).
• Одежні воші розміщуються в складках одягу,
уражують людину в місцях дотикання одягу до
ділянок тіла (ділянки між лопатками, шия,
поперек). В основному одежний педикульоз
поширений серед людей з поганими умовами
життя та гігієни.
Неможливо заразитись вошами від тварин, так
як ці паразити видоспецифічні, тобто людські
воші можуть жити тільки на людині.
Патогенез педикульозу(вошивості)
➢ Колючим хобітком комахи занурюються
в товщу шкіри і смокчуть кров. При
цьому в товщу шкіри потрапляє секрет,
який має виражені подразнюючі
властивості. На місці укусу в дермі
з’являються вогнища щільного
запального інфільтрату з
полінуклеотидів, лімфоцитів і в меншій
мірі еозинофілів. Перебіг запального
процесу характеризується
розширенням судин і розвитком
набряку шкіри.
➢ В результаті інтенсивного свербіння
з’являються точкові і місцеві розчухи,
які надалі нерідко ускладнюються
піодермією та екзематизуються.
➢ При укусі, воша вприскує в ранку
речовини, які спричиняють зуд.
Розчухування місць укусів призводить
до екзематизації шкіри та приєднання
вторинної інфекції. Зуд порушує сон і
спричиняє невротичні стани, особливо
у дітей.
 Симптоми педикульозу
• Інкубаційний період педикульозу(вошивості) при зараженні
статевозрілою особиною становить 6-12 днів.
Головний педикульоз.
• В місці укусу, під впливом подразнення шкіри
секретом слинних залоз, з’являються плями та
вузлики, що сверблять. Зуд і є основним симптомом
цього захворювання.
• При наростанні зуду з’являються розчухи, які
призводять до посилення та поширення запалення,
формуються виразки та кірочки, лущення шкіри. На
фоні розчухів може приєднатися інфекція, тоді на
шкірі з’являються дрібні гнійнички.
• Паразитів часто знаходять на волосистій частині
голови, бровах, віях та в бороді. Гниди виглядають
як кульки білого кольору у основи волосся і
виявляються частіше, ніж дорослі воші.
Гниди прикріпляються таким чином, що їх
неможливо зняти або видалити при звичайному
митті.
• Зуд, розчухи, імпетигонозні кірки в потиличній
ділянці за вушними раковинами дають підстави
запідозрити педикульоз волосистої частини голови.
 Симптоми педикульозу
Педикульоз тіла.
Улюбленими місцями ураження шкіри є
плечі, верхня частина спини, живіт, поперек,
пахово-стегнова область.
Симптоми характеризуються інтенсивним
зудом, множинними лінійними розчухами.
Розвиток процесу супроводжується
формуванням виразної буроватої пігментації
та дрібного висівкоподібного лущення.
Реакція шкіри на укуси може бути у вигляді
запальних плям і набрякових серопапул. При
тривалому існуванні вошей та хронічному
розчухуванні шкіра пігментується та
ліхеніфікується.
Одежна вошивість представляє значну
епідеміологічну небезпеку, оскільки ці
комахи є переносниками збудника висипного
тифу.
Симптоми педикульозу

Лобкова вошивість.
Локалізуються на шкірі лобка та ділянках
стегон і живота, які межують з ним;
поширюються на шкіру грудей, аксилярних
западин, область брів та вій. На місці укусів
комах утворюються круглі блідно-сині або
блідно-сірі плями, які не зникають при
надавлюванні. У осіб з вираженим
оволосінням шкіри лобкові воші можуть бути
на всьому шкірному покриві. Лобкові воші малорухомі, прикріпляються до
шкіри і основи волосини, іноді в цих місцях
розвивається запальна реакція у вигляді
невеликого розміру (до 1 см) синюшних плям з
геморагічним відтінком(так звані вошиві
плями).
В запущених випадках вошей знаходять на
бровах та віях, куди вони прикріплюють свої
гниди. У разі ураження вій виникає набряк та
запалення повік (паразитарний блефарит).
Діагностика педикульозу.
➢ Клінічна діагностика педикульозу
(вошивості) основана на збиранні
анамнезу (скарги хворого на
свербіж) і ретельному огляді
пацієнта.
➢ Для виявлення педикульозу
необхідно виявити вошей або живих
гнид.
➢ При педикульозі можна
використовувати флуоресцентний
метод під лампою Вуда. При даному
методі діагностики живі гниди
флуоресціюють білим(або
блакитним) кольором, пусті гниди
сірим кольором.
 Лікування.
Амбулаторне.
При лікування педикульозу необхідно забезпечити знищення як гнид(яєць) так і дорослих
вошей. Залежно від виду вошей спосіб лікування педикульозу відрізняється.
В наш час аптечний арсенал засобів для лікування педикульозу нараховує більше десятка
ефективних препаратів у вигляді шампуней, лосьйонів, аерозолів та гелів. Найбільш
розповсюджені:
• “Хігія”, засіб проти педикульозу у вигляді шампуня. Має в комплекті частий гребінець
для видалення з волосся мертвих комах . Ефективно знищує дорослих вошей та гнид.
Не рекомедується дітям молодше 2.5 років.
• “Делацет”, трав’яна настоянка на спирті з оцтом.
“Педилін”, протипедикульозна емульсія та гель.
• “Ніттіфор”, протипедикульозний розчин та крем.
“Пара-плюс”, протипедикульозний спрей, що також придатний для дезінфекції речей та
предметів особистої гігієни хворого.
При використанні будь-яких засобів від вошей слід строго дотримуватись інструкції по їх
використанню, оскільки ці препарати дуже токсичні. Після обробки голови обов’язково слід
помити руки. Використання таких старих та високотоксичних засобів як “Дихлофос” або
“Дуст” строго заборонено.
Також способом позбування від педикульозу є вибривання волосся на місці розмноження
паразитів.
У випадку одежного педикульозу одяг та білизну слід прокип’ятити(простого прання може
бути недостатньо) і на тиждень вивісити білизну в провітрюваному місці.
Найбільш ефективним методом вважається знезараження білизни в пароформаліновій
камері.
 Протиепідемічні заходи повинні включати:
• протипаразитарну обробку волосся та шкіри
хворого в уражених ділянках;
• медичний огляд та обов’язкову
протипаразитарну обробку контактних особ
(статеві та побутові контакти);
• санітарну обробу одягу, головних уборів,
постільної білизни, обивки м’яких меблів,
рушників, мочалок, м’яких дитячих іграшок
(прання при температурі більше 80С,
прасування з паром, обробка хімічними
акарицидними засобами).
Ускладнення.
Найбільш серйозним ускладненням педикульозу можуть бути ті
захворювання, які переносяться вошами. Це дуже небезпечні
інфекційні захворювання - висипний тиф, поворотний тиф,
волинська лихоманка.
В деяких випадках місця укусів через розчухи запалюються, в
тканини проникають інші патологічні мікроорганізми, що нерідко
призводить до нагноєння рани, формування абсцесів.
 Профілактика
• Дотримання особистої та громадської
гігієни
• Недопущення передачі особистого
гребінця іншим особам
• Нанесення рідини із чайного дерева та
лаванди в потиличну ділянку та за вуха з
метою попередження появи вошей
• Для перевірки наявності вошей слід
розчісувати голову над світлою тканиною
• Не замотувати голову рушником на ніч,
натомість гарно висушити волосся феном
• Для профілактики педикульозу не придатні
лікарські засоби, оскільки вони достатньо
токсичні при частому застосуванні
• Чим більш гладеньке та слизьке волосся,
тим важче вошам прикріпитись до нього.
Тому виправдане застосування шампуней-
споліскувачів, які надають волоссю гладку
та шовковисту структуру.