ЛЕКЦІЯ 21

§31. Функції кількох змінних

31.1. Арифметичний простір і його підмножини

31.2. Функції кількох змінних
31.3. Границя функції кількох змінних
Функції однієї незалежної змінної не описують усі типи залежностей, що існують у
природі та людській діяльності. Природно розширити поняття функціональної
залежності й розглянути числові функції кількох змінних.

31.1. Арифметичний простір і його підмножини

1. Арифметичним n -вимірним простором n називають множину всіляких упорядкованих
наборів з n чисел (x1; x 2 ;...; x n ), які називають точками простору й позначають

M (x1; x 2;...; x n ).

Віддаль між точками M (x1; x 2;...; x n ) і M (x1; x 2;...; x n ) знаходять за формулою

(M , M ) (x1 x1)2 (x 2 x 2 )2 ... (x n x n )2,

яка узагальнює формулу віддалі між точками площини й геометричного простору.

1 2
Зокрема, числова пряма є простором , координатна площина є простором , а тривимірний
3
простір з ПДСК є простором .
n
2. Окіл. -околом точки M0 ( n -вимірною кулею радіусом із центром у точці M0)
називають множину точок

n
U (M 0 ) {M | (M 0, M ) }.
 y
Зокрема, для n 2 маємо круг із центром у точці M 0(x 0; y 0 )
радіусом (рис. 31.1): M0
y0
(x x 0 )2 (y y 0 )2 2
;

O x0 x

для n 3 маємо кулю із центром у точці M 0(x 0; y0; z 0 ) радіусом Рис. 31.1 -окіл на
2
(рис. 31.2): площині ( )
z
(x x 0 )2 y 0 )2 (z z 0 )2
(y 2
.
3. Відкрита множина. Точку M D називають внутрішньою
точкою множини D, якщо існує такий окіл цієї точки, який повністю
міститься у множині D. Множину D називають відкритою, якщо M0
O
кожна її точка внутрішня. y
x
Прикладом відкритої множини є -окіл будь-якої точки.
Рис. 31.2. -окіл
3
у просторі ( )
4. Область. Множину D називають зв’язною, якщо будь-які дві її точки можна з’єднати неперервною
кривою (зокрема ламаною), що повністю лежить у множині D (рис. 31.3—31.4).

Відкриту зв’язну множину називають областю.

L
D D D D

Рис. 31.3. Приклади зв’язних множин Рис. 31.4. Приклади незв’язних множин

5. Межа множини. Точку M називають межовою точкою множини D, якщо будь-який окіл цієї
D, так і точки, що їй не належать. Множину всіх
точки містить як точки, що належать множині
межових точок множини називають межею множини D і позначають D.

Об’єднання області D і множини її межових точок називають замкненою областю і позначають D:

D D D.
Прикладом замкненої множини є круг зі своєю межею колом або куля зі своєю межею сферою.

31.2. Функції кількох змінних

n
1. Розгляньмо деяку множину точок D простору .
Якщо існує правило f , яке кожній точці M (x1; x 2;...; x n ) D увідповіднює число u , то кажуть, що
задано функцію f n -змінних і позначають

u f (x1, x 2,..., x n ) f (M ), M D.
Множину D називають областю означення функції f і позначають D( f ). Число u f (M )
називають значенням функції f у точці M . Множину
E (f ) {u |u f (M ), M D( f )}
називають множиною значень функції f.
Оскільки всі найважливіші застосування можна спостерігати вже на функціях двох змінних, то надалі
детальніше розглядатимемо саме їх.

Функцію двох змінних z f (x , y ), M (x ; y ) D, можна z

P0
зобразити графічно. Для цього в кожній точці (x ; y ) D
обчислюють значення функції z f (x , y ). Сукупність точок
O z0 y0
P (x ; y; f (x, y )) утворює графік G f функції z f (x , y ), що є y
x0 D
3 x
деякою поверхнею у просторі (рис. 31.5). M0
Рис. 31.5. Графік функції
двох змінних
2
2. Приміром, областю означення функції z 1 x2 y2 є круг x y2 1, а графіком —
верхня півсфера із центром у точці O радіусом 1.

3. Для зображення функцій двох змінних часто використовують метод перерізів, який полягає в тому,
що поверхню z f (x , y ) перерізають площинами x x 0 та y y 0 і за кривими
z f (x 0, y ) та z f (y 0, x ) визначають вигляд графіка функції z f (x , y ).
Але можна фіксувати значення не аргументів, а функції, тобто перерізати поверхню площинами
z C ,C E (f ). При цьому одержуємо криву

f (x , y ) C,
яку називають лінією рівня функції.

Тобто, лінія рівня на площині Oxy — це проекція кривої, утвореної перерізом поверхні
z f (x , y ) площиною z C.

Якщо покласти C C 1,C 2,...,C n ,..., вибираючи ці числа в арифметичній прогресії з різницею
h, то дістаємо послідовність ліній рівня, за взаємним розташуванням яких можна вивчати
поводження функції.

Зокрема, де лінії густіші, функція змінюється швидше z

(поверхня, що зображує функцію, йде крутіше), а там, де лінії
рівня розташовані рідше, функція змінюється повільніше
(відповідна поверхня пологіша) (рис. 31.6).
O
y
x
Рис. 31.6. Лінії рівня
 Приміром, для функції z x2 y2 лініями рівня є кола

x2 y2 C 0.
Для функцій трьох змінних u f (x , y, z ) розглядають поверхні рівня —
множини точок M (x ; y; z ) простору, які справджують рівняння

f (x , y, z ) C.
Приміром, поверхні рівні функції u z2 x2 y2 подано на рис.
31.7.

Рис. 31.7. Поверхні рівня

31.3. Границя функції кількох змінних

1. Нехай функцію

u f (M ), M (x1; x 2;...; x n ) D,

означено у проколеному околі точки M 0(x10; x 20;...; x n 0 ).

Означення 31.1 (границі функції).

Число A називають границею функції f у точці M 0, якщо для будь-якого 0

можна вказати таке 0, що для всіх точок M із проколеного -околу точки
M 0 виконано нерівність
f (M ) A
і позначають
lim f (M ) lim f (x 1,..., x n ) A.
M M0 x1 x10
...........
xn xn 0

З означення випливає, що, якщо границя існує, то вона не залежить від шляху, за яким точка M
прямує до точки M0 (кількість таких напрямів нескінченна; для функцій однієї змінної x x0
лише по двох напрямах: зліва та справа).

xy
2. Приміром, функція z має різні границі вздовж різних променів y kx , коли
x2 y2
x 0:

xy kx 2 k
lim lim .
x 0
y kx 0
x2 y2 x 0 x2 k 2x 2 1 k2
 xy
Отже, lim не існує.
x 0 x2 y2
y 0

3. Властивості функцій однієї змінної, які мають скінченні границі, зберігаються і для функцій кількох
змінних. Зокрема, правдива теорема про арифметичні над границями функцій:

Якщо lim f (M ) A, lim g(M ) B, то:

M M0 M M0

lim ( f (M ) g(M )) A B;
M M0
f (M ) A
lim f (M )g(M ) AB; lim (B 0).
M M0 M M 0 g(M ) B
4. Нехай функцію u f (M ), M D, означено в деякому околі точки M 0.

Означення 31.2 (неперервності функції).

Функцію f називають неперервною в точці M 0, якщо

lim f (M ) f (M 0 ).
M M0
Якщо позначити повний приріст функції як

f (M 0 ) f (M ) f (M 0 ),

то умову неперервності функції u f (M ) у точці M 0 можна переписати як

lim f (M 0 ) 0.
M M0

Арифметичні дії з неперервними функціями й суперпозиція неперервних функцій приводять до

неперервних функцій.

5. Нехай функцію означено у проколеному околі точки. Якщо в цій точці функція не означена або не є
неперервною, то таку точку називають точкою розриву функції.

Для функцій кількох змінних точки розриву можуть заповнювати лінії (поверхні). Приміром, для
1
функції z точки розриву утворюють множину точок площини Oxy, яку визначає
9x 2 4y 2
3
рівняння 9x 2 4y 2 0, тобто точки прямих y x.
2
6. Функцію, неперервну в кожній точці області D, називають неперервною в області D.
Область на площині (у просторі) називають обмеженою, якщо існує круг (куля), який містить цю
область.

Теорема 31.1 (Ваєрштраса).

Якщо функція f неперервна в обмеженій замкненій області D, то функція f

:
1) обмежена в області D;
2) набуває в області D своїх найбільшого та найменшого значень.