Professional Documents
Culture Documents
Знімок екрана 2023-11-24 о 19.00.58
Знімок екрана 2023-11-24 о 19.00.58
ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ
ПРАКТИКУМ
Київ
КПІ ім. Ігоря Сікорського
2023
1
Рецензент Є. В. Штефан, проф., д-р техн. наук, проф.,
КПІ ім. Ігоря Сікорського, НН ВПІ, каф. репрографії
Відповідальний
редактор Т. А. Роїк, проф., д-р техн. наук, проф.,
КПІ ім. Ігоря Сікорського, НН ВПІ,
каф. технології поліграфічного виробництва
Гриф надано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського (протокол 8 від
02.06.2023 р.) за поданням Вченої ради навчально-наукового видавничо-
поліграфічного інституту (протокол № 10 від 29.05.2023 р.)
2
ЗМІСТ
3
1. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ЦИКЛУ ПРАКТИЧНИХ РОБІТ
4
2. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ РОБІТ
5
3. ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ РОБІТ
8
клавіатура стала незалежним блоком. Швидкість роботи машини перевищувала
28 000 символів за годину.
У 1985-1990 роках у світі з’явилися графічні програми для комп’ютера:
Photoshop, Illustrator, PageMaker та QuarkXPress. Вперше, в офісі та вдома,
користувачі персональних комп’ютерів Macintosh (Mac) почали створювати
друковані екземпляри, які змогли конкурувати з поліграфічною продукцією,
надрукованою офсетним друком.
Хід роботи
Виділити основні етапи розвитку поліграфії (винайдення паперу, інших
матеріалів для письма, перші способи тиражного нанесення інформації,
винайдення друкарського верстату, набірного шрифту, і т.д). Занесіть дані до
табл. 1.
Таблиця 1
Етапи розвитку поліграфії
Часовий проміжок / Ім’я винахідника Основні
Подія / винахід
рік винайдення (якщо відомо) характеристики
Контрольні питання
1. Які матеріали використовували для написання прообразу сучасних книг?
2. Якою була технологія виготовлення папірусу?
3. Хто і коли винайшов папір? Який матеріал використовували у якості
альтернативи паперу для виготовлення рукописних книг?
4. Кого вважають батьком книгодрукування у Європі? Опишіть
технологічний процес друкування перших книжок?
5. Назвіть основні етапи розвитку книгодрукування?
6. Хто є винахідником офсетного друку?
9
3.2. Практична робота № 2
Теоретичні відомості
Друкована продукція є сьогодні невід’ємною частиною нашої культури –
до неї належать книги, ілюстровані журнали, рекламні матеріали,
широкоформатні плакати на вулицях, пакування споживчих товарів і багато
іншого. Продукція поліграфічного виробництва призначена як для особистого і
суспільного споживання (газети, книги, журнали), так і для виробничого
використання (бланки, етикетки).
Залежно від призначення, друковану продукцію можна умовно розділити
на п’ять груп:
- видавнича продукція – сукупність видань, випущених видавництвом або
іншою організацією; ця продукція в основному служить засобом передачі
інформації;
- етикетково-пакувальна продукція;
- ділова продукція, що служить як засіб організації (бланки звітності,
обліку, технічна документація на товари, устаткування);
- спеціальна продукція міністерств і відомств – грошові паперові знаки,
поштові марки, бланки документів;
- вироби і напівфабрикати для подальшого їхнього використання в інших
галузях народного господарства (шпалери, відбитки з перекладними
зображеннями, відбитки з текстурою коштовних порід дерева, тощо).
Цілком зрозуміло, що не лише видавнича продукція, але і продукція
інших, перерахованих вище груп містить певну оптичну інформацію
естетичного і пізнавального характеру.
Хід роботи
Отримати примірники друкованої продукції (книги, журнали, газети,
буклети, інша друкована продукція). Класифікуйте отримані зразки продукції
за призначенням, виокремте видавничу продукцію. Обрані зразки видавничої
продукції класифікуйте за такими ознаками: за матеріальною конструкцією,
знаковою природою інформації, періодичністю, форматом, терміном служби,
цільовим призначенням, віковою категорією. Занесіть дані до табл. 2.
Таблиця 2
Аналіз видавничої продукції
№ зразка, назва видання / Зразок №1 ... Зразок № N
Класифікаційні ознаки
Матеріальна конструкція
Знакова природа інформації
Періодичність
Форма
Термін служби
Цільове призначення
Вікова категорія читача
11
Контрольні питання
1. Дайте визначення поняттю «видавнича продукція».
2. На які групи поділяється друкована продукція залежно від призначення?
Поясніть, у чому різниця між даними групами.
3. Поясніть різницю між аркушевими та книжковими виданнями.
Обгрунтуйте відповідь.
4. На які підвиди поділяється видавнича продукція за періодичністю?
5. Поясніть поняття «термін служби видання». Як визначають термін
служби майбутнього видання?
12
3.3. Практична робота № 3
13
- корінець (одна з торцевих сторін блоку, по якій скріпляються зошити;
залежно від виду оформлення корінець може бути прямим, кругленим і
грибоподібним);
- форзаци (два 4-сторінкові аркуші паперу, один з яких прикріпляється до
першого, а інший до останнього зошита блоку; перший служить для з’єднання
першого листа блоку з передньою сторонкою палітурної кришки, другий, – для
з’єднання останнього листа із задньою сторонкою кришки; крім того, форзац є
елементом художнього оздоблення книги і закриває оборотну сторону
палітурної кришки;
- обрізи (торцеві сторони книжкового блоку); передній обріз залежно від
форми корінця може бути прямим або увігнутим; досить часто для поліпшення
художнього оздоблення книги і попередження забруднення обрізів їх
зафарбовують;
- стрічка-закладка (ляссе), що полегшує користування книгою, є тасьмою,
один кінець якої прикріпляється до верхньої частини корінця блоку, а другою
вводиться всередину блоку і виходить за краї нижнього обріза;
- корінцевий матеріал – марля або інший замінюючий її матеріал, що
знаходиться на корінці блоку і збільшує його міцність, також скріпляє блок з
палітурною кришкою; для збільшення міцності на корінець ще наклеюється
паперова смужка;
- каптал – тканинна тасьма з потовщеним краєм, що приклеюється до
верхнього і нижнього країв уже обрізаного книжкового блоку; слугує для
міцнішого скріплення зошитів в блоці, а також для прикраси книг середнього і
великого об’єму.
Окрім сторінок основного тексту, книжковий блок містить наступні
внутрішні елементи:
- титульний аркуш є 1-ю або 3-ю сторінкою книги; на титулі зазвичай
поміщаються: назва книги, прізвище і ініціали автора, найменування
видавництва, місце і рік випуску видання;
- авантитул – це перша сторінка книжкового блоку, де вміщено видавничу
марку чи марку серії, тощо (є не у всіх виданнях і в тому випадку, коли титул –
не перша, а третя сторінка);
- фронтиспис (фр. – вступна ілюстрація) найчастіше розміщується перед
титульним аркушем (на парній сторінці); зазвичай ця ілюстрація виражає
основну ідею книги;
- шмуцтитул (з нім. – брудний титул) в старих виданнях – сторінка з
незадрукованим оборотом перед головним титулом, яка оберігає його від
пошкоджень; у сучасній книзі може використовуватися для того, щоб
розділити частини (глави, розділи) або окремі твори у збірниках.
- вихідні відомості містять прізвище автора, редактора, художника, назву
книги, її тираж, об’єм, формат і анотацію, спосіб друку, найменування
підприємства, де віддрукована книга; ці відомості зазвичай поміщають на
обороті титульного листа або на останній сторінці книги;
- книжкові смуги (полоси, шпальти) задрукована площа сторінки будь-
якого видання; по місцю розташування в блоці можуть бути: початковими (або
спусковими), рядовими і кінцевими (початкова, або спускова смуга – це перша
14
смуга книги або її частин (розділів, розділів); текст на такій смузі зазвичай
починається з деяким відступом (спуском) від верхнього краю; кінцева смуга –
це остання смуга закінчення книги або розділу; вона зазвичай не до кінця
зайнята текстом; решта всіх смуг – рядові (повні), які бувають текстовими
(суцільно заповнені текстом), образотворчими (заповнені зображеннями з
підписами або без підписів) і тексто-образотворчими (текст із зображеннями);
- колонтитул – рядок, що розміщується зверху (рідше знизу), з назвою
розділу або теми книги, до яких відноситься текст даної сторінки (рис. 2);
- колонцифра – порядковий номер сторінки;
- сигнатура – цифра, що вказує порядковий номер зошита в книжковому
блоці;
- норма – рядок тексту з номером замовлення або прізвищем автора або
короткої назви книги, що розміщується поряд із сигнатурою; норма і
сигнатура необхідні для правильного комплектування зошитів в книжковий
блок; поміщаються вони на першій сторінці нижнього поля кожного зошита;
- буквиця або ініціал – початкова буква розділу (глави, параграфа, абзацу)
тексту, що є більшою від інших літер загального тексту.
А . Во й те н ко
96 4 97
Хід роботи
Оберіть книгу у твердій палітурній кришці та проаналізуйте наявність
зовнішніх та внутрішніх елементів книжкового блоку; дайте визначення цих
елементів. Внесіть дані до таблиці 3.
15
Таблиця 3
Зовнішні та внутрішні елементи книжкового блоку
1. Зовнішні елементи блоку, які присутні в обраному виданні
Назва елементу Визначення
... ...
2. Внутрішні елементи блоку, які присутні в обраному виданні
Назва елементу Визначення
... ...
Контрольні питання
1. У чому полягає відмінність між книгою і брошурою?
2. Назвіть зовнішні і внутрішні елементи книги.
3. Дайте характеристику книги в обкладинці і книги в твердій палітурці.
4. Що таке “норма” і “сигнатура”; у чому необхідність їх використання у
книзі?
5. Що таке “титульний аркуш”? Скільки сторінок може займати титульні
аркуші у виданні? Які різновиди титульних аркушів ви знаєте, у чому різниця
між ними?
16
3.4. Практична робота № 4
Теоретичні відомості
Формат паперу – стандартизований розмір аркуша паперу. В різні часи в
різних країнах було прийнято різні стандарти формату паперу.
Формат видання – це розмір готового видання, що визначається шириною
і довжиною його сторінки у міліметрах, або шириною і довжиною аркуша
паперу видання у сантиметрах із зазначенням частини, яку займає на ньому
сторінка видання. Частка – це частина аркуша паперу, зайнята однією
сторінкою видання.
Наприклад 60х90 / 16, де 60х90 – розмір паперового аркуша (в см), а 16 –
число його частин (називається “частка” або “доля”). Зазвичай для книжкових
та журнальних видань частка дорівнює кількості сторінок з одного боку
аркуша. Таким чином, на паперовому аркуші формату 60х90 / 16 на одній і на
іншій стороні міститься по 16 сторінок, тобто всього 32 сторінки.
Як приклад, визначимо формат готового видання, що має такий запис
формату 70х100/8 (рис. 3). Щоб одержати шукані розміри, необхідно спочатку
розкласти частку на два найбільші співмножники, після чого ширину аркуша
треба розділити на менший співмножник, а довжину – на більший. Зокрема,
для видання формату 70х100/8 сторони сформованого блоку матимуть розміри:
70:2 = 35 см і 100:4=25 см. Корінець даного блоку розташовується по довгій
стороні сторінки, тому правильний запис отриманих розмірів матиме вигляд
25х35 см. Для видань з альбомним спуском шпальт (корінець формується по
короткій стороні) даний формат має бути записаний, як 35х25 см. Обрізка
видань у книжково-журнальної продукції з трьох сторін веде до зменшення їх
формату. Зазвичай обрізають по 5–7 мм паперу, тому формати обрізаних блоків
записуються у мм (у нашому прикладі – 245х340 мм).
17
Рис. 3. Визначення формату видання
18
Хід роботи
Виконайте подані завдання:
1. Визначити формат готового книжкового блоку для форматів 70х108/8;
60х84/16; 70х108/32; 60х90/8; 70х100/8.
2. У книзі форматом 70х108/8 328 сторінок. Який коефіцієнт приведення
для розрахунку умовних друкарських аркушів і скільки таких аркушів у книзі?
3. Дано видання об‘ємом 10,11 умовних друкарських аркушів, формат
друкарського аркушу 60х70 см. Визначити частку видання, якщо кількість
сторінок у виданні становить 208.
4. Дано видання об‘ємом 33,6 умовних друкарських аркушів, формат
друкарського аркушу 70х108 см. Визначити частку видання, якщо кількість
сторінок у виданні становить 384.
5. Дано видання об‘ємом 29,4 умовних друкарських аркушів, формат
друкарського аркушу 60х84 см. Визначити частку видання, якщо кількість
сторінок у виданні становить 254.
6. Визначити скільки сторінок та умовних друкарських аркушів у книзі
форматом 60х84/16, обсягом 24 фізичних друкарських аркушів.
7. Дано видання об‘ємом 21 умовних друкарських аркушів, формат
друкарського аркушу 84х108 см. Визначити частку видання, якщо кількість
сторінок у виданні становить 400.
8. У книзі форматом 60х84/16 196 сторінок. Який коефіцієнт приведення
для розрахунку умовних друкарських аркушів і скільки таких аркушів у книзі?
9. Визначити скільки сторінок та умовних друкарських аркушів у журналі
форматом 70х108/8, обсягом 6 фізичних друкарських аркушів.
10. У книзі форматом 70х108/32 444 сторінок. Визначити кількість
фізичних та умовних друкарських аркушів.
11. Дано видання об‘ємом 31,5 умовних друкарських аркушів, формат
друкарського аркушу 70х90 см. Визначити частку видання, якщо кількість
сторінок у виданні становить 216.
12. У книзі форматом 60х90/16 448 сторінок. Визначити кількість
фізичних та умовних друкарських аркушів. Який коефіцієнт приведення для
розрахунку умовних друкарських аркушів?
13. Дано видання об‘ємом 33,6 умовних друкарських аркушів, формат
друкарського аркушу 70х108 см. Визначити частку (долю) видання, якщо
кількість сторінок у виданні становить 384.
14. Визначити скільки сторінок та умовних друкарських аркушів у книзі
форматом 60х90/16, обсягом 23 фізичних друкарських аркушів.
Контрольні питання
1. Дайте визначення поняттю «формат видання», «формат паперу».
2. Для чого необхідно проводити операцію обрізування книжкових блоків?
3. Обгрунтуйте, взаємозалежність формату видання від формату
паперового аркуша.
4. Дайте визначення поняттю «фізичний друкарський аркуш», «умовний
друкарський аркуш».
5. Що таке частка видання? Як вона впливає на формат майбутнього
видання?
19
3.5. Практична робота № 5
Загальні відомості
Авторський аркуш – одиниця виміру обсягу тексту і образотворчого
матеріалу літературного твору (рукописного і друкованого). Він дорівнює
40 тис. друкованих знаків (друкованими знаками вважаються всі видимі знаки -
букви, розділові знаки, цифри і т. д. і пробіли між ними). До одного
авторському аркушу прирівнюється також 700 рядків віршованого тексту або
3 тис. см² площі ілюстрацій, зайнятих у готовому виданні (а не в оригіналах).
Авторський аркуш служить для вимірювання авторської праці, а також праці
рецензентів, наукових і літературних редакторів.
Обліково-видавничий аркуш – одиниця виміру обсягу опублікованого
твору (тексту та образотворчого матеріалу) і дорівнює, як і авторський аркуш,
40 тис. знаків, або 700 рядків віршованого тексту, або 3 тис. см² зображень. На
відміну від авторського аркуша в обліково-видавничих аркушах вимірюється
обсяг усього видання, включаючи і той матеріал, який складений видавництвом
(зміст, анотації, передмову і т. д).
Обсяг тексту у цифровому вигляді можна легко визначити за допомогою
меню текстового редактору Microsoft Word (Рецензування/ Статистика/ Знаків з
пробілами). Розділивши суму знаків на 40 000, отримаємо обсяг текстового
матеріалу. Якщо необхідно розрахувати обсяг вже готового видання, то
приблизну кількість знаків можна визначити перемноживши кількість знаків (з
пробілами) в 1 рядку на середню кількість рядків на одній сторінці та на
кількість однотипно оформлених сторінок. Для розрахунку авторських або
обліково-видавничих аркушів для віршованого тексту, необхідно загальну
кількість віршованих рядків розділити на 700. Розрахунок приблизного обсягу
ілюстрацій можна виконати таким чином:
1) умовно розділити наявні у книзі ілюстрації на смугові (займають усю
шпальту), напівсмугові (займають ½ шпальти), чвертьсмугові (займають ¼
шпальти) і т.д. та визначити кількість кожної з них (наприклад: повносмугових
– 5, напівсмугових – 4; чвертьсмугових – 9, тоді можна, що загальна кількість
ілюстрацій відносно повносмугової буде 5+½∙4+¼∙9=9,25);
2) виміряти площу смугової ілюстрації у виданні (наприклад 10х12 см =
120 см²);
3) перемножити отримане значення на загальну кількість ілюстрацій
відносно повносмугової та розділити на 3000 (120х9,25/ 3000=0,37).
20
Хід роботи
Виконайте подані завдання:
1. Дано видання, яке містить 23,04 обліково-видавничих аркушів. Дане
видання містить лише віршований текст. Визначте кількість рядків на одній
шпальті набору, якщо видання містить 384 сторінки.
2. Дано видання, яке містить 8,86 обліково-видавничих аркушів. Дане
видання містить лише віршований текст. Визначте кількість рядків на одній
шпальті набору, якщо видання містить 200 сторінок.
3. Дано видання, яке містить 320 сторінок. Дане видання містить лише
ілюстративну інформацію. Визначте кількість обліково-видавничих аркушів,
якщо формат шпальти набору складає 12х17 см.
4. Дано видання, яке містить 9,6 обліково-видавничих аркушів. Дане
видання містить лише ілюстративну інформацію. Визначте кількість сторінок
видання, якщо формат кожної шпальти набору складає 12х15 см.
5. Дано видання, яке містить 8,96 обліково-видавничих аркушів. Дане
видання містить лише ілюстративну інформацію. Визначте кількість сторінок
видання, якщо формат кожної шпальти набору складає 10х12 см.
6. Дано видання, яке містить 4,54 обліково-видавничих аркушів. Дане
видання містить лише текстову інформацію. Визначте кількість сторінок
видання, якщо кожна шпальта набору в середньому містить 456 символів.
7. Дано видання, яке містить 2,158 обліково-видавничих аркушів. Дане
видання містить лише текстову інформацію. Визначте кількість сторінок
видання, якщо кожна шпальта набору в середньому містить 327 символів.
8. Дано видання, яке містить 198 сторінок. Дане видання містить лише
текстову інформацію. Кожен рядок шпальти набору містить 63 символи,
кількість рядків на шпальті набору – 34. Визначте кількість обліково-
видавничих аркушів.
9. Дано видання, яке містить 432 сторінки. Дане видання містить лише
текстову інформацію. Кожен рядок шпальти набору містить 52 символи,
кількість рядків на шпальті набору – 23. Визначте кількість обліково-
видавничих аркушів.
Контрольні питання
1. Дайте визначення поняттю «обліково-видавничий аркуш».
2. У чому полягає відмінність між авторським і обліково-видавничим
аркушом?
3. Чи належать вихідні відомості до авторського аркушу?
4. Чи можна порахувати кількість обліково-видавничих аркушів у виданні,
що водночас містять віршований текст і прозу? Якщо можна, то яким чином?
5. Чи можна порахувати кількість обліково-видавничих аркушів у
художньому альбомі з репродукціями картин відомих художників? Якщо
можна, то яким чином?
21
3.6. Практична робота № 6
Загальні відомості
Шрифт – це графічне зображення літер певного алфавіту зі знаками і
цифрами, що належать до нього, необхідних для поліграфічного відтворення
текстових оригіналів.
Гарнітура – це сімейство накреслень шрифтів, що мають спільні стильові
особливості та різні деталі рисунку знаків (у деяких випадках гарнітура
складається з одного накреслення).
Усі стандартні шрифти класифікують за трьома основними ознаками:
рисунком, накресленням вічка та розміром відповідно до ДСТУ 7449:2013
Шрифти друкарські (на кириличній та латинській графічних основах).
22
Рис. 4. Класифікація шрифтів за рисунком
2. Класифікація шрифтів за розмірами
Шрифти одних гарнітур та накреслень мають різні розміри (кеглі), які
позначають в пунктах і квадратах. Шрифти деяких розмірів мають свої
історичні назви, що виникли задовго до появи сучасних стандартів та
використовуються до сих пір (табл. 4). Шрифти кеглів 4–48 п мають свої умовні
назви, але в поліграфії переважно використовуються назви шрифтів до кегля 20
п. Це пояснюється тим, що шрифти малих кеглів вживають часто і назви їх
передаються складачами з покоління в покоління. У шрифтах вище кегля 20 п
назви замінюють цифрами, які означають кількість пунктів у кеглі, тобто кегель
24, 28, 32, 36, 42, 48 п.
Таблиця 4
Співвідношення між метричними одиницями та
одиницями за системою Дідо
Розмір кегля, пункти Назва шрифту Метричний розмір, мм
4 Діамант 1,5
5 Перл 1,88
6 Нонпарель 2,25
7 Міньон 2,53
8 Петит 3,0
9 Боргес 3,38
10 Корпус 3,76
12 Цицеро 4,51
14 Міттель 5,1
16 Терція 6,0
20 Текст 7,62
48 Квадрат 18
Діамант (від нім. diamant – алмаз) – друкарський шрифт, розмір якого
дорівнює 4 пунктів. Цей кегль застосовується досить рідко (лише в спеціальних
видах видань).
Нонпарель (1/8 квадрата) (від фр. nonpareil - незрівнянний) – друкарський
шрифт, кегль якого дорівнює 6 пунктів. Застосовують у виданнях, не
призначених для тривалого читання: довідкова література, підписи під
рисунками, бібліографія, невеликі тексти довідкового характеру, таблиці.
Петіт (1/6 квадрата) (від фр. petit – маленький) – друкарський шрифт,
кегль якого дорівнює 8 пунктів. Один з найбільш поширених шрифтів. Широко
застосовується при наборі основного тексту довідково-енциклопедичних
видань, газет, журналів. У виданнях із крупнішим шрифтом петіт
використовується для набору підписів під рисунками, виносок, анотацій,
таблиць, формул.
Боргес (від італ. borghese – міський) – друкарський шрифт, кегль якого
дорівнює 9 пунктів (приблизно 3,38 мм). Застосовується головним чином для
23
набору газетного тексту. З 1970-х років застосовується також і для книжкового
набору. Рекомендується для застосування у виданнях, де довжина рядка
(колонки) не перевищує 5 квадратів.
Цицеро (¼ квадрата, pica) – друкарський шрифт, кегль якого дорівнює 12
пунктів (≈ 4,51 мм). Цим кеглем в 1465 році Петером Шеффером було
надруковано перше видання Цицерона (книга «Про обов’язки»). Застосовують
при друку книг для дітей і заголовків.
Мітель (від нім. mittelgross – середнього розміру) – друкарський шрифт,
кегль якого дорівнює 14 пунктів. Шрифти цього кегля в основному
використовують для набору основного тексту підручників для молодших класів
та дитячої літератури.
Терція (1/3 квадрата) (від лат. tertia – третя) – друкарський шрифт, кегль
якого дорівнює 16 пунктів. Застосовується для набору заголовків в книгах,
журналах і газетах, набору обкладинок, титульних аркушів тощо.
Кегль шрифту можна визначити за допомогою спеціальної лінійки для
вимірювання кегля або ж звичайною лінійкою з ціною поділки 0,1 мм. При
вимірюванні звичайною лінійкою слід визначити відстань (у мм) між лінією
верхнього краю заголовної літери (або надрядкового елементу) до лінії
нижнього краю підрядкового елементу літери та розділити на 0,376 мм
(величина 1 пт) за системою Дідо.
3. Класифікація шрифтів за накресленням (рис. 5):
1) По насиченості – по відношенню товщини основного штриха до
внутрішньобуквеного просвіту:
- світлі а (товщина рядкових букв у 2,5–3,5 рази менше
внутрішньобуквеного просвіту);
- напівжирні б (коли це значення менше або рівне);
- жирні в (товщина штриха більша внутрішньобуквеного просвіту);
2) По нахилу основних штрихів:
- прямі а;
- курсивні б;
- похилі в;
3) По щільності – за відносними розмірами ширини і висоти букви:
- нормальні а (із співвідношенням ширини до висоти 3:4);
- вузькі б;
- широкі в.
24
Хід роботи
1. На конкретному зразку друкованої поліграфічної продукції – сторінці
книги, газетній шпальті, сторінці журналу, рекламній аркушевій продукції,
пакованню тощо) визначити для заголовків, основного та додаткового тексту
(табл. 5):
– кегль шрифтів видання в мм та пунктах;
– шрифти у виданні за накресленням;
– шрифти у виданні за рисунком відповідно до ДСТУ 7449:2013.
2. Сформувати документ у форматі .doc чи .docx, у який включити
отримані фото та підписати, де який вид шрифту.
Таблиця 5
Визначення шрифтів за рисунком, накресленням та розміром
1. Визначити кегль шрифтів видання
Кегль шрифта, мм Кегль шрифта, пт Назва шрифта
- основний текст
- заголовки
- додаткові шрифти
(зноски і т.д.), якщо є
2. Визначити шрифти у виданні за накресленням
по насиченості по нахилу основних по щільності
штрихів
- основний текст
- заголовки
- додаткові шрифти
(зноски і т.д.), якщо є
3. Визначити шрифти у виданні за рисунком відповідно до ДСТУ 7449:2013
Назва групи шрифтів Контрастність
- основний текст
- заголовки
- додаткові шрифти
(зноски і т.д.), якщо є
Контрольні питання
1. Дайте визначення поняттям шрифту та гарнітури.
2. Перерахуйте групи шрифтів за накресленням.
3. Що таке кегль шрифта? Як можна його виміряти за допомогою
міліметрової лінійки?
4. Шрифти яких кеглів частіше використовуються для набору основного
тексту, а які для заголовків?
5. Шрифти яких кеглів можуть застосовуватися для друку вихідних
відомостей, приміток, зносок? Чи можуть вони бути використані для друку
основного тексту літературного твору?
25
3.7. Практична робота № 7
Загальні відомості
26
Рис. 6. Схематичне зображення передачі фарби з друкарської форми на
папір прямим способом: 1 – папір; 2 – друкарська форма
Високий друк
Друкарські форми високого друку мають просторовий поділ друкуючих
та пробільних елементів (рис. 8): рельєфні друкуючі елементи 1 знаходяться в
одній площині, а пробільні 2 поглиблені на різну величину залежно від їхньої
площі. Верхні ділянки друкуючих елементів форм високого друку розташовані
в одній площині. Пробільні елементи поглиблені з таким розрахунком, щоб на
них не потрапляла фарба, що наноситься пружно-еластичними валиками на
форму в процесі друку.
Мінімальна величина поглиблень узгоджується з відстанню між краями
друкуючих елементів: чим більша відстань між ними, тим більш поглибленими
мають бути пробільні елементи. Для виконання оптимального друкарського
процесу потрібна не тільки необхідна глибина пробільних елементів, а й певний
трапецієподібний профіль друкуючих елементів.
27
Рис. 8. Схема форми високого друку та відбитка з неї: 1 – друкуючий
елемент; 2 – пробільний елемент; 3 – фарба; а – друкарська форма, б –
друкарська форма з нанесеною друкарською фарбою, в – відбиток
Глибокий друк
Глибокий друк – вид друку з використанням друкарської форми, де
друкуючі елементи поглиблені відносно пробільних (рис. 9). Друкуючі
елементи форм глибокого друку розділені між собою тонкими пробільними
елементами, що знаходяться на одному рівні з поверхнею формного матеріалу.
Друкарська форма глибокого друку зазвичай виготовляється на металевому
циліндрі.
28
Рис. 9. Схематичне зображення розрізу форми глибокого друку та
відбитка з неї: 1 – друкуючі елементи, 2 – пробільні елементи, 3 – друкарська
фарба; а – друкарська форма, б – друкарська форма з нанесеною фарбою, в –
відбиток
30
Хід роботи
1. Отримати зразки друкарських форм та визначити для яких способів
друку слугує кожна форма.
2. Скласти кросворд щонайменше із 7 слів, що відповідають темі (можна
як іменники, так і прикметники) та запитання до цих слів.
Контрольні питання
1. Дайте визначення друкарському процесу. Навіщо він слугує?
2. Завдяки чому забезпечується вибіркове нанесення фарби на папір?
3. Що таке тиражестійкість друкарської форми? Що на вашу думку
впливає на цей показник?
4. Чим відрізняється прямий та непрямий способи друку?
5. При використанні якого способу друку застосовується непрямий метод
перенесення фарби на матеріал, що задруковується?
31
3.8. Практична робота № 8
Хід роботи
Отримати примірники поліграфічної продукції; спільно із викладачем
визначити спосіб друку; визначити, які операції були виконані для створення
даної продукції. Занесіть дані до табл. 6.
Таблиця 6
Основні технологічні операції виготовлення поліграфічної продукції
№ зразка Зразок №1 ... Зразок № N
Контрольні питання
1. Що включає в себе додрукарська стадія підготовки?
2. Чи для всіх видань потрібна операція кольороподілу і растрування?
Наведіть приклади.
3. Які основні технології виготовлення друкарських форм ви знаєте?
4. Чи у всіх випадках виготовлення друкарської форми є обов’язковим?
Аргументуйте відповідь.
5. Чи у всіх випадках післядрукарська обробка є обов’язковою?
Аргументуйте відповідь.
33
3.9. Практична робота № 9
Контрольні питання
1. Дайте визначення термінів “брошуровально-палітурні і оздоблювальні”
процеси. Який із цих процесів є обов’язковим для надання поліграфічній
продукції необхідної конструкції?
2. Що являє собою операція фальцювання? Для чого вона потрібна?
3. Які ви знаєте способи комплектування і скріплення книжкових блоків?
4. Які оздоблювальні процеси поліграфічної продукції вам відомі?
Наведіть приклади поліграфічної продукції, що вам найчастіше трапляється у
повсякденному житті, та види оздоблення, які вона має.
5. Для якої поліграфічної продукції може використовуватися операція
висікання?
35
4. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
36
Додаток А
Приклад оформлення титульного аркуша
Навчально-науковий
Видавничо-поліграфічний інститут
Кафедра технології поліграфічного виробництва/
Кафедра репрографії
Практична робота № __
з дисципліни «Вступ до спеціальності»
_____________________________________
Перевірив
__________________________
КИЇВ – 202__
37