Війна 2022 певною мірою була для нас несподіванкою.

Але десь там на рівні

генетичної пам’яті було розуміння, що це станеться, пізно чи рано. Тому була
внутрішня рішучість зустріти ворога у всеозброєнні.
На всіх фронтах, ідеологічному в тому числі. В перший період війни
талановитість людей на боротьбу просто зашкалювала, та згодом запал
пройшов, почала навалюватись втома. Потрібна була додаткова мотивація.
Це означає пробив наш час. Час людей, які на історичних прикладах, подіях
минулого піднімають героїчні сторінки нашої боротьби з одвічним ворогом.
В ЗСУ ще до початку широкомасштабної агресії наширилась стовідстково
правильна практика створення іменних бригад, наприклад бригада
«Холодного Яру», чи ім. Костя Гордієнка, або «лицарів Зимового походу».
Але тут виявилась проблема. Про декого, чиї імена прикрасили назви бригад
ми знаємо недостатньо, або, майже нічого. Тому з цього часу, буду робити
все можливе, щоб цей дефіцит інформацій заповнювати цікавими моментами
життя, вчинками наших героїв.
Почну з Якова Гандзюка- генерала, який загинув за Україну і чиє ім’я носить
59-та окрема мотопіхотна бригада.
Селянський син, родом з Вінниччини поставив собі за мету зробити
військову кар’єру, прикладом був батько, який служив у війську
бомбардиром.
Закінчивши військове училище 1895р. За 25 років служби отримав звання
генерала, дворянський син. Воював з японцями в 1905р., з німцями під час
першої світової, створював українське військо в 1917-1918рр.
Маючи двохметровий зріст, ніколи не ховався від куль, через що був
поранений 9 разів. Його дивізія воювала у складі корпусу майбутнього
гетьмана Павла Скоропадського.
Саме від нього маємо таку інформацію «Під кінець бою обидва начальники
дивізії, генерали Ольшевський 153-ї дивізії і Гандзюк 104-ї дивізії, були
важко поранені, особливо останній. Я згадав, що він загинув, але міцна його
натура й цього разу витримала. Після контузії вже через два місяці він став
на чолі дивізії. Це був справжній герой.
Ця людина постійно самовдосконалювалась, причому в різних сферах,
наприклад Гандзюк п’ять іноземних мов, відмінний стрілець з револьвера, і
навіть був нагороджений особисто царем.
Влітку 1917р. в російській армії прискорився процес українізації дивізія
Якова Гандзюка стає першою українською дивізією німою дивізією в
листопаді вони захистили Київ від наступу московитів, якими командувала
Євгенія Бош. Саме заслугою Гандзюка те щ червоні не знищили УНР в перші
дні її існування.
Смерть прийшла несподівано, але він зустрів її гідно.
В лютому 1918р. він зі своїми підлеглими для вияснення ситуації з Білої
Церкви вирушили до Києва. Той вже був захоплений більшовиками. Їх
арештували і доправили до червоного головнокомандувача Михайла
Муравйова. Колишній царський підполковник запропонував генералу
перейти на бік червоних. Очікуваємо отримав рішучу відмову. Про наслідки
свого рішення Гандзюк прекрасно розумів.
«Прохати й принижувкатися перед цими мерзотниками не будемо! Єдине,
чого можу побачити нам – це померти героями».
Вони були розстріляні біля сучасного місця ім. І. Богуна, на тілі Гандзюка
нарахують 12 колотих ран – більшовики добиватимуть багнетами.
Сучасники відновили могилу героя біля Видубицького монастиря. А в травні
2020р. указом президента України ім’я Якова Гандзюка присвоєно бригаді,
яка диспокується на Вінниччині в Гайсині.