Скло - це рідина, чи

тверде тіло?

Падалка Віталій 11-В

Скло (неорганічне скло) — тверда аморфна речовина, прозора, в тій чи іншій
частині оптичного діапазону (в залежності від складу), отримана під час
застигання розплаву, що має склотвірні компоненти.
Речовиною, яка нібито є дуже в'язкою рідиною, часто називають скло.

Існує міф, що у вітражах давніх церков в нижній частині фрагментів скло має
більшу товщину, ніж у верхній, оскільки протягом століть воно повільно стікало
донизу.
Скло не стікало донизу. Оптика старих телескопів дуже чутлива до
найменших змін в геометрії лінз, але вони відмінно працюють після
кількох сотень років. Ба більше, дослідження тисячолітніх віконних
стекол не показали жодних ознак стікання.
Річ у тому, що виготовити скло з однаковою товщиною дуже важко.
І скляні елементи вікон або вітражів встановлювалися потовщенням донизу.
До того ж свинець пластичніший, ніж скло, тож якби скло справді повільно стікало, то
свинець вже б давно був на підлозі.
Скло незвичне тим, що воно є аморфною твердою речовиною. Тобто молекули, що містять
кремній, у склі розташовані невпорядковано, на відміну від кристалічної ґратки. Це пов'язано з
тим, що в процесі виготовлення скло настільки швидко охолоджується, що молекули в ньому не
встигають сформувати правильну кристалічну структуру. І що робить якусь речовину твердою, а
не рідкою, - то це те, що всі атоми й молекули зв'язані між собою достатньо сильно, і не можуть
зміщуватися одні відносно одних. У воді, олії молекули можуть зміщуватися одна відносно одної,
але в склі при кімнатній температурі - ні.
Висновок:

Отже, скло - тверде тіло.

Як сказав відомий американський геолог Гров Карл Гілберт:

"На мою думку, ця складність уявна, а не реальна.

Жорсткість і пластичність - це поняття не абсолютні, а відносні.
І всі тверді тіла є одночасно і жорсткими, і пластичними.
Коли залучені великі маси й сили, відмінність між цими поняттями розмивається."
Дякую за увагу