Темна енергія і

темна матерія
 Темна енергія
Темна енергія — в космології гіпотетична форма енергії, що має
від'ємний тиск і рівномірно заповнює весь простір Всесвіту. Згідно з
положеннями загальної теорії відносності, гравітація залежить не лише
від маси, але і від тиску, до того ж від'ємний тиск має породжувати
відштовхування, антигравітацію. Згідно з останніми даними, було
виявлено прискорення розширення Всесвіту в космологічних масштабах.
Темна енергія має складати значну частину так званої прихованої маси
Всесвіту.
 Існує 2 варіанти пояснення сутності темної енергії:
● Темна енергія є космологічна стала —
незмінна енергетична густина, що
рівномірно заповнює простір.
● Темна енергія є динамічне поле,
енергетична густина якого може
змінюватися в просторі-часі. У такому
випадку його називають квінтесенція, якщо
поле спадає з часом, або фантом, якщо
його густина зростає.
 Історія відкриття.Експериментальне відкриття
● На початку 90-х виникла нова космологічна проблема — стало зрозуміло, що
кривина Всесвіту пов'язана з його густиною і сталою Габбла. При цьому
густина Всесвіту, включаючи темну матерію, була втричі нижчою, ніж мала б
бути для того, щоб простір мав нульову кривину. З іншого боку, припущення
про велику кривину Всесвіту породжувало нові проблеми через те, що
інфляційна модель Всесвіту передбачала саме нульову кривину. Втім,
незважаючи на це, моделі з кривиною були популярними.
● Проте, все змінилося 1998 року, коли більш точні виміри залежності швидкості
розбігання галактик від відстані, зроблені за допомогою більш яскравих
«стандартних свічок» — наднових зірок типу Ia — показали, що у минулому
швидкість розбігання була нижчою. Це було сильним підтвердженням гіпотези
про наявність іншої форми матерії, що не взаємодіє гравітаційно звичайним
чином, завдяки чому і прискорювалося розбігання галактик. Маса цієї матерії
створювала додаткові 70 % густини Всесвіту.
Продовження…
● 2011 року Сол Перлматтер, Браян П. Шмідт і Адам
Рісс отримали Нобелівську премію з фізики за
відкриття прискореного розширення Всесвіту.
Остаточно наявність темної енергії, а також її частку
від усієї матерії вдалося встановити вивчаючи
анізотропію реліктового випромінювання. Це було
зроблено у експериментах BOOMERanG і MAXIMA.
Найбільш точні вимірювання були зроблені
космічним телескопом «Планк» у період від 2009 до
2013 року. Згідно з ними, темна енергія складає
близько 68 % від всієї маси Всесвіту.
 Темна матерія
Темна матерія — один із компонентів
Всесвіту, існування якого виявлено
нещодавно лише за гравітаційним впливом
на видиму матерію і на фонове
випромінювання, оскільки вона не
випромінює і не розсіює електромагнітне
випромінювання, а також не бере участі у
сильній (ядерній) взаємодії.
Припущення про її існування необхідне для пояснення розбіжностей між:
● масами галактик, скупчень галактик
та усього Всесвіту, виміряних за
їхніми динамічними
характеристиками
● масами видимої у них матерії — зір,
газу й пилу з міжзоряного та
міжгалактичного середовища.
 Загальні відомості
На основі спостережень структур більших за
розмірами галактик та їх інтерпретації у рамках
теорії Великого Вибуху встановлено, що темна
матерія становить 26,8 % від сумарної густини
Всесвіту. Для порівняння, звичайна речовина
становить лише 4,9 % від сумарної густини Всесвіту,
решта густини — 68,3 % припадає на темну
енергію. Якщо не брати до уваги темну енергію, то
темна матерія становить близько 80 % від густини
матерії Всесвіту, а звичайна (видима) матерія
становить лише близько 20 %.
 Прямі методи реєстрації частинок темної матерії
Прямі методи реєстрації частинок темної матерії ґрунтуються на спробах реєстрації
іонізації та/або збудження речовини детектора ядрами віддачі, що можуть утворюватися
у результаті взаємодії частинок темної матерії.

Найточніші експерименти сьогодні виконуються у підземних лабораторіях і

використовують такі методи:

● напівпровідникові германієві детектори (Heidelberg-Moscow, IGEX, TEXONO);

● кріогенні болометри (CRESST, CDMS, EDELWEISS, EURECA));
● детектори на інертних газах (ZEPLIN, XENON, WARP);
● сцинтиляційні детектори з кристалами NaI(Tl) (DAMA/LIBRA) і CsI(Tl) (KIMS).
 Непрямі методи реєстрації частинок темної матерії
● Непрямим методом пошуку темної матерії є, наприклад, новий метод, коли замість
прямого спостереження темної матерії, японські вчені спостерігали її, реєструючи
гравітаційний вплив на видиму матерію.
● У лютому 2023 року, група дослідників з Кіотського університету розробила
експериментальний метод дослідження надлегкої темної матерії, застосовуючи
технологію зондування міліметрових хвиль в кріогенних умовах, що характеризується
низьким тепловим шумом. Так, під час дослідження спеціальний приймач
міліметрового діапазону охолоджувався до – 270°С для придушення теплового шуму і
розміщення слабких фотонів перетворення. Цей кріогенний приймач використовується
для пошуку DPDM з діапазоном мас близько 0,1 мЕВ. «Ми досягли експериментальних
параметрів для недослідженого діапазону мас темної матерії з темних фотонів (англ. —
dark photon dark matter, DPDM) за допомогою нових методів, які раніше не
випробували в цій області», — пояснив Шунсуке Адачі, провідний автор дослідження.
 Вчені говорять «холодна темна матерія». Що це означає?
Небаріонні форми темної матерії зазвичай поділяються на два класи: гарячу та
холодну. У рамках моделі гарячої темної матерії її частинки матимуть майже
нульову масу (стерильні нейтрино та аксіони). Спеціальна теорія відносності
вимагає, щоб майже безмасові частинки рухались зі швидкістю, дуже
близькою до швидкості світла. Однак така модель не вписується у
великомасштабну структуру галактик, що спостерігається у Всесвіті. Згідно з
нею, спочатку матерія збирається у надскупчення, які потім розпадаються на
менші системи, у яких, врешті-решт, формуються галактики. Але, насправді,
усе відбувається інакше, тож гаряча темна матерія, якщо й існує, не є її
основною формою.

Холодна темна матерія має складатися з достатньо масивних частинок, які

рухаються повільно у порівнянні зі швидкістю світла та мало взаємодіють між
собою. Основним кандидатом у такі частинки є вімпи. Згідно з цією моделлю,
спочатку формуються карликові галактики та скупчення, які зливаються та
утворюють більші структури. Саме таку картину спостерігають астрономи та
підтверджують моделювання.
Романчук Анна, 10-Б