Принципи радіозв’язку.

Радіоканал та розповсюдження
радіохвиль.

Рекомендована література:

1. Організація військового зв’язку (В.Г. Шолудько, М.Ю. Єсаулов, О.В. Вакуленко, Т.Г.
Гурський, М.М. Фомін). Навчальний посібник. – К.: ВІТІ, 2017 р. – 282 с
2. Бондаренко І.М. Системи радіозв’язку. Кн.2, ч.1. Радіолінії зв’язку: Навч. посібник. – Харків.:
ХІ ВПС, 2003. 162с.

Тест лекції:

Вступ
Принцип радіозв'язку полягає в наступному. Змінний електричний струм високої
частоти, створений у передавальній антені, викликає в навколишньому просторі
швидко змінюване електромагнітне поле, що поширюється у вигляді електромагнітної
хвилі. Досягаючи приймальної антени, електромагнітна хвиля викликає в ній змінний
струм тієї самої частоти на якій працює передавач.
Появі радіотелеграфного зв'язку сприяли теоретичні основи та
експериментальні дослідження, які були розроблені та проведені відомими
винахідниками, такими як М. Фарадей, Дж. Максвелл, Г. Герц та іншими.
Найпростіша система радіотелеграфного зв'язку була запропонована Г. Марконі і О.
Поповим і широко застосовувалась понад двадцять років. Вона полягала у відправці
серій затухаючих електромагнітних коливань, добутих у коливальному контурі з
іскровим розрядником. Цю систему було істотно поліпшено після винайдення
генератора незатухаючих електромагнітних коливань. Увімкнувши в коло генератора
телеграфний ключ, можна було передавати сигнали з коротких і більш тривалих
імпульсів електромагнітних хвиль. Винахід радіо О. Поповим та Г. Марконі в кінці
XIX сторіччя дозволив передавати інформацію у вигляді простих сигналів у просторі
за допомогою радіохвиль.
Здійснити передачу мови і музики, тобто радіотелефонний зв'язок, виявилося
значно важче, чим може здатися. Не можна за допомогою підсилення послати звук в
антену і передати на велику відстань. Річ у тім, що коливання звукової частоти — це
порівняно повільні коливання (від 100 Гц до кількох тисяч герц). А ми знаємо, що
інтенсивність випромінювання ЕМХ низької частоти дуже мала. Виникає
суперечність. З одного боку, високочастотні хвилі добре випромінюються, але не
містять потрібної інформації (мова або музика) і дають інформацію лише про те,
працює передавач чи ні. З іншого боку, електромагнітні коливання низької (звукової)
частоти мікрофона містять потрібну інформацію, але дуже слабо випромінюються.
1
Для передачі звуку високочастотні коливання необхідно змінювати за допомогою
електричних коливань низької частоти - модуляції. Розглянемо також питання
використання хвиль різних діапазонів та інше.

1. Джерела радіохвиль.
Поширення радіохвиль - це передача
енергії змінним електромагнітним полем з
однієї ділянки простору в інший. У вакуумі
радіохвиля поширюються зі швидкістю світла.
При впливі навколишнього середовища на
радіохвилі поширення радіохвиль може бути
ускладнене. Це проявляється у спотворенні
сигналів, зміні напрямку поширення, уповіль- рис. 1
ненні фазової і групової швидкостей.
До природних джерел радіохвиль
відносяться астрономічні об`єкти і блискавки.
Штучним випромінювачем радіохвиль є
електричний провідник з змінним електричним
струмом. Коливальна енергія високочастотного
генератора поширюється в навколишній
простір за допомогою радіоантени. Першим
робочим джерелом радіохвиль був
радіопередавач-радіоприймач Попова. У цьому
пристрої функцію високочастотного генератора
виконував високовольтний накопичувач,
підключений на антену - вібратор Герца.
рис. 2
Створені штучним способом радіохвилі застосовуються для стаціонарної та
мобільної радіолокації, радіомовлення, радіозв`язку, супутників зв`язку, навігаційних
та комп`ютерних систем.

2. Діапазон радіохвиль.

При збільшенні частоти радіохвилі її довжина зменшується, при зменшенні

частоти радіохвилі - збільшується. Поширення залежно від своєї довжини - це
найважливіша властивість радіохвилі.
Застосовувані в радіозв`язку хвилі знаходяться в діапазоні частот 30 кГц - 3000
ГГц. Спектр радіохвиль умовно поділений на ділянки. Залежно від частоти і довжини
радіохвилі поділяються на піддіапазони. Діапазон частот радіохвиль взаємопов`язаний
з частотою змінного струму сигналу. Частотні діапазони радіохвиль в міжнародному
регламенті радіозв`язку представлені найменуваннями КНЧ - вкрай низькі. СНЧ -
наднизькі. ІНЧ - інфранизьких. ДНЧ - дуже низькі. НЧ - низькі частоти. СЧ - середні
частоти. ВЧ - високі частоти. ДВЧ - дуже високі. УВЧ - ультрависокі. НВЧ -
надвисокі.
.КВЧ - вкрай високі.
Радіохвилі за довжиною хвиль поділяються на декілька діапазонів: довгі, середні,
2
короткі та ультракороткі. Ультракороткі розподіляються на метрові, дециметрові,
сантиметрові, міліметрові.

3. Особливості поширення радіохвиль.

Поширення радіохвиль істотно залежить від їхньої довжини або частоти.

Довгі (ДХ) Поширюються уздовж поверхні земної кулі, можливий стійкий
прийом за межами прямої видимості. Зустрічаючи на своєму шляху провідники, ДХ
утрачають енергію. Це означає, що дальність дії ДХ-передавача обмежена. У цьому
діапазоні може працювати обмежена кількість радіостанцій. Довгі хвилі краще можуть
обходити перешкоди. Це означає, що ДХ діапазон радіохвиль може поширюватися по
площині землі і води.

Середні (СХ). Зазнають меншої дифракції біля поверхні Землі й поширюються на

менші відстані за межі прямої видимості. У цьому діапазоні можна розмістити
набагато більше радіостанцій. Однак значно відчутніше на умови прийому
впливають атмосферні перешкоди, час доби.
Короткі (КХ). Поширюються на великі відстані тільки завдяки багаторазовим
відбиванням від іоносфери й поверхні Землі. Оскільки іонізований шар нестійкий,
завжди змінюється в залежності від часу доби й радіаційного випромінювання Сонця,
то й чутність нестійка, супроводжується зникненням прийому або підсиленням
гучності (федінгом). Однак передавання може здійснюватися на далекі відстані
передавачами малої потужності.
Ультракороткі (УКХ): метрові, дециметрові, сантиметрові, міліметрові,
субміліметрові. Поширюються прямолінійно у вигляді вузьконапрямленого променя.
Навіть піддіапазони УКХ дуже великі, тому вони, в свою чергу, поділені на проміжки,
в які входять певні діапазони. Але позначені кордони між ними є умовними. Ділянки

3
слідують один за одним безперервно, переходячи один в інший, а іноді і
перекриваються.

4. Застосування радіохвиль.

Кожна з різновидів хвиль застосовується по-різному. Застосування довгих

хвиль широко поширене в підводних і морських суднах, що дозволяє бути на зв`язку в
будь-якій точці місцезнаходження в море. На хвилю довжиною в шістсот метрів з
частотою п`ятсот кілогерц налаштовані приймачі всіх маяків та рятувальні станцій.
Поширення радіохвиль в різних діапазонах залежить від їх частоти. Чим менше
довжина і вище частота, тим пряміше буде шлях хвилі. Відповідно, чим менше її
частота і більше довжина, тим вона більш здатна огинати перешкоди. Кожен діапазон
довжин радіохвиль володіє своїми особливостями поширення, однак на кордоні
сусідніх діапазонів різкої зміни відмінних ознак не спостерігається.
Наддовгі і довгі хвилі огинають поверхню
планети, поширюючись поверхневими
променями на тисячі кілометрів.
Середні хвилі схильні більш сильному
поглинанню, тому здатні долати відстань
лише 500-1500 кілометрів. При ущільненні
іоносфери в даному діапазоні можлива
передача сигналу просторовим променем,
який забезпечує зв`язок на кілька тисяч
кілометрів.
рис. 3
Короткі хвилі поширюються лише на близькі відстані внаслідок поглинання їх
енергії поверхнею планети. Просторові ж здатні багаторазово відбиватися від земної
поверхні та іоносфери, долати великі відстані, здійснюючи передачу інформації.
Ультракороткі хвилі широко використовуються в радіолокації (легко можуть
відбиватися від порівняно малих провідних об'єктів), у космічному радіозв'язку
(можуть проходити крізь шар іоносфери з малим поглинанням), у телебаченні (дають
широку смугу частот — відеозображення, звуковий супровід, сигнали синхронізації).
Поширення радіохвиль 300 МГц - 300 ГГц називають надвисокими (НВЧ) телевізійні і
радіомовні, для морської та космічної зв`язку, наземної та авіаційної, для радіолокації
і радіонавігації, для передачі даних медицини і так далі.
Надкороткі хвилі здатні передавати великий обсяг інформації. Радіохвилі цього
діапазону проникають крізь іоносферу в космос, тому для цілей наземного зв`язку
практично непридатні. Поверхневі хвилі цих діапазонів випромінюються
прямолінійно, що не огинаючи поверхню планети.
В оптичних діапазонах можлива передача гігантських обсягів інформації.
Найчастіше для зв`язку використовується третій діапазон оптичних хвиль. В
атмосфері Землі вони схильні загасання, тому в реальності передають сигнал на
відстань до 5 км. Зате використання подібних систем зв`язку позбавляє від
необхідності отримувати дозволи від інспекцій з електрозв`язку.

4
 В даний час застосовують середні, надто довгі, короткі, довгі, а також
ультракороткі радіохвилі. Їх досить широко використовують у різноманітних сферах
електроніки: радіозв'язок; телебачення; радіомовлення; радіорозвідка; метеорологія.

5. Принципи радіозв'язку.

Принцип радіозв'язку ґрунтується на класичних законах фізики. Найпростіший

передавач створив у 1886 році Герц. Прилад, що дістав назву вібратор Герца - це
відкритий коливальний контур. який складається з двох розділених невеликим
проміжком стрижнів (рис. 4). На розрізах містилися поліровані кульки, між якими
утворювався проміжок в декілька міліметрів шириною. Стрижні підключаються до
джерела високої напруги, який створює іскру в проміжку між ними, як показано на
рис.
Електрична іскра, що виникає в проміжку вібратора, зменшує опір. Поки іскра
існує, в вібраторі виникають затухаючі коливання з високою частотою. У вібраторі
Герца збуджуються коливання швидкозмінного струму, завдяки яким він випромінює
електромагнітні хвилі. Дріт в даному випадку розглядається і в якості передавача, і у
вигляді передавальної антени.
Щоб виявити електромагнітні хвилі, Герц, за прикладом вібратора - випромінювача
створив вібратор -приймач, або резонатор. У приймальному вібраторі коливання
струму збуджуються під дією змінного електричного поля, виникають вимушені
коливання. При збігу частоти коливання резонатора з частотою електромагнітної хвилі
в ньому виникає резонанс-зростає амплітуда коливань. Між провідниками
приймального вібратора виникають іскорки.
Особливості використання.
Саме вібратор Герца використовували О. Попов і Г. Марконі в 1895- 1896 рр. в
перших практичних схемах радіозв'язку. Передавальні пристрої, розроблені за
принципом вібратора Герца підходять тільки для несуттєвих відстаней. Пояснюється
така обмеженість застосування незначною потужністю радіохвиль, які
випромінюються цим простим приладом.
Вібратор Герца, який ще називають
диполем Герца, має потужність
випромінювання, яка розраховується за
формулою:

P=¿
μ0 .(l w Im)2/12.πc,

де μ0 - магнітна константа, l -
лінійний розмір вібратора, w -циклічна
частота, Im –амплітуда змінного
струму, який підводиться до діполя, с -
швидкість світла. Для того щоб
радіохвилі могли поширюватися на
значні відстані був створений
генератор високої частоти.
5
 рис. 4
Сучасні принципи радіозв'язку та телебачення базуються на радіопередаючому
пристрої. Він має генератор високої частоти, який перетворює постійну напругу в
високочастотні гармонійні коливання. Несуча частота повинна бути постійною
величиною. Принципи радіозв'язку та телебачення
припускають певну будову генератора. Він перетворює
отримані повідомлення в електричний сигнал, який і
використовується для процесу модуляції постійної частоти.
Вибір такого пристрою ґрунтується на фізичній природі
трансльованого сигналу, У разі звуку для цього
використовується мікрофон, для передачі картинки
застосовують передавальну телевізійну трубку.
рис. 5

6. Принцип модуляції та демодуляції.

Процес модуляції полягає в зміні одного або декількох параметрів

високочастотного (ВЧ) коливання за законам, переданого повідомлення
(низькочастотного коливання).
Для того щоб передати інформацію, радіохвилю потрібно модулювати сигналом.
Передавач випромінює модульовані радіохвилі, тобто змінені. Короткі, середні та
довгі хвилі мають амплітудну модуляцію, тому вони позначаються як АМ. Перед
модуляцією несуча хвиля рухається з постійною амплітудою. Амплітудна модуляція
для передачі змінює її за амплітудою, відповідно напруги сигналу. Амплітуда
радіохвилі змінюється прямо пропорційно напрузі сигналу. Ультракороткі хвилі
мають частотну модуляцію, тому вони позначаються як ЧМ. Частотна модуляція
накладає додаткову частоту, яка несе інформацію. Для передачі сигналу на відстань
його потрібно промодулювати більш високочастотним сигналом. Для прийняття
сигналу потрібно відокремити його від несучої хвилі. При частотній модуляції
перешкод створюється менше, проте радіостанція змушена вести мовлення на УКХ.
Модулятор необхідний для проведення процесу перекладу сигналу високої
частоти в ту величину, яка відповідає звуковому сигналу з переданою інформацією.
Також використовуються один або два каскади для посилення модульованого сигналу.
Випромінююча антена призначена для викиду в навколишнє простір електромагнітних
хвиль.
Найбільш проста для сприйняття є амплітудна модуляція. У високочастотних
коливань, які створює генератор, існує постійна амплітуда. З допомогою модулятора
відбувається її зміна «по формі» сигналу низької частоти, що йде від мікрофона.
Модульований сигнал потрапляє на приймальну антену в якості хвиль з непостійною
амплітудою.
Розглянемо принцип
модуляції сигнала на прикладі
аналогової модуляції, яка є
способом фізичного кодування,
при якому інформація
кодується зміною амплітуди,
6
фази чи частоти синусоїдального сигналу несучої частоти (рис. 6). На діаграмі
(рис. 6, а) показана послідовність бітів вихідної інформації, подана потенціалами
високого рівня для логічної одиниці і потенціалом нульового рівня для логічного нуля.
При амплітудній модуляції (рис. 6, б) для логічної одиниці вибирається один рівень
амплітуди синусоїди несучої частоти, а для логічного нуля – інший. При частотній
модуляції (рис. 6, в) значення 0 і 1 вихідних даних передаються синусоїдами з різною
частотою – f1 і f2. При фазовій модуляції (рис. 6, г) значенням даних 0 і 1
рис. 6
відповідають сигнали однакової частоти, але з різною фазою. Для радіозв’язку в
загальному випадку вид радіосигналу може бути більш складний, але принцип
модуляції той самий.
Принцип радіозв'язку характеризується також демодуляцією. Після уловлювання
приймальною антеною хвиль відбувається відділення сигналу від одного передавача,
який функціонує на частоті, обраної в якості несучої величини. Для проведення таких
перетворень застосовується настроюваний приймальний контур. Той сигнал, який
виділений від одного передавача, надходить в демодулятор.
В цьому пристрої відбувається поділ низькочастотних коливань від
високочастотного сигналу. Далі він поступає у гучномовець або навушники.
Детектування — процес виділення низькочастотних (звукових) коливань із
прийнятих модульованих коливань високої частоти.
У найпростішому приймачі детектування здійснюється в два етапи: спочатку ВЧ
коливання випрямляються, а потім виділяється низькоча¬стотна обвідна
високочастотних імпульсів. У найпростішому приймачі детектування здійснюється в
два етапи: спочатку ВЧ коливання випрямляються, а потім виділяється низькочастотна
обвідна високочастотних імпульсів.
Детектування є процесом, протилежним модуляції. Детекторами виступають
напівпровідникові прилади та електронні лампи, які мають нелінійні характеристики.
Моделювання та детектування є основними процесами, які сприяють передачі і
прийому звуку і зображення, тобто вони пов'язані з передачею телевізійного
зображення і звукового сигналу.

7. Фактори, що впливають на якість і ефективність радіохвиль.

На якість і ефективність прийому радіохвиль впливає метод спрямованого

випромінювання. Прикладом може послужити супутникова антена, яка направляє
випромінювання в точку знаходження встановленого приймального датчика. Цей
метод дозволив істотно просунутися в області радіоастрономії і зробити безліч
відкриттів в науці. Він відкрив можливості створення супутникового мовлення,
передачі даних бездротовим методом і багато іншого. З`ясувалося, що радіохвилі
здатні випромінювати Сонце, багато планет, що знаходяться поза нашою Сонячною
системою, а також космічні туманності і деякі зірки. Передбачається, що за межами
нашої галактики існують об`єкти, що володіють потужними радіовипромінюваннями.

7
 На дальність радіохвилі, поширення
радіохвиль впливають не тільки сонячне
випромінювання, але і метеоумови. Так, метрові
хвилі, по суті, не залежать від метеоумов. А
дальність поширення сантиметрових хвиль
сильно залежить від метеоумов. Відбувається це
через те, що у водному середовищі під час дощу
або при підвищеному рівні вологості в повітрі
короткі хвилі розсіюються або поглинаються.
Також на їх якість впливають і перешкоди,
що опиняються на шляху. У такі моменти
відбувається завмирання сигналу, при цьому
значно погіршується чутність або взагалі
пропадає на кілька миттєвостей і більше.
Прикладом може послужити реакція телевізора
на

рис. 7
проліт літака, коли блимає зображення і з`являються білі смуги. Це відбувається за
рахунок того, що хвиля відбивається від літака і проходить повз антени телевізора.
Такі явища з телевізорами і радіопередавачами частіше відбуваються у містах,
оскільки діапазон радіохвиль відбивається на будівлях, висотних баштах, збільшуючи
шлях хвилі.

8. Система радіозв'язку. Радіосигнал. Радіоканал.

Подальший розвиток радіозв'язку був пов'язаний з новими схемо-технічними

рішеннями та розробками в галузі елементної бази, яка пройшла великий шлях від
електронно-вакуумних радіоламп до напівпровідникових пристроїв і сучасних
інтегральних мікросхем високої щільності.
Удосконалювалися і методи обробки сигналів, що дозволило перейти в
радіозв'язку від аналогових до цифрових технологій. Розглянемо основні принципи
сучасного радіозв'язку та приклади їх практичного використання. У передавачі
присутній генератор високих частот для
створення необхідної потужності
випромінювання. З його допомогою
утворю-
ється несуча частота, що використовується
приймачем для налаштування. У сучасного
передавача є модулятор. Він являє собою
пристрій, який змінює амплітуду або
частоту хвилі синхронно з музикою або
голосом. Обов'язковим елементом
передавача є і передавальна антена.
рис. 8

8
Зараз області застосування радіозв'язку дуже різноманітні, це мобільний,
стільниковий, супутниковий, радіорелейний зв'язок, радіолокація, радіонавігація, теле-
та радіомовлення тощо.
Радіозв'язок – електронні комунікації, що здійснюються з використанням
радіочастотного спектра. Для передачі повідомлень за допомогою радіохвиль
використовують системи радіозв’язку, найпростіша з яких зображена на рис. 9.

Рис. 9. Система радіозв’язку.

Система радіозв’язку складається з радіопередавального і радіоприймального

пристроїв, а також з середовища розповсюдження радіохвиль.
До складу радіопередавального пристрою входять: перетворювач,
радіопередавач та антена (антено-фідерна система).
Перетворювач перетворює повідомлення в первинний електричний сигнал
(ПЕС), параметри якого (амплітуда, частота або фаза) змінюються по закону
інформаційного параметра сигналу повідомлення.
Радіопередавач забезпечує перетворення первинного сигналу у високочастотний
радіосигнал необхідної потужності.
Радіосигнал формується модулятором і являє собою високочастотні коливання,
один або декілька параметрів якого змінюються по закону зміни інформаційного
параметра первинного сигналу. В радіотракті здійснюється підсилення сигналу до
необхідного рівня потужності.
Антена перетворює високочастотні коливання сигналу в електромагнітні хвилі
– радіохвилі.
В радіоприймальному пристрої здійснюється зворотне перетворення сигналу та
його підсилення. Крім цього в радіоприймачі придушуються завади, які діють в антені
від різних джерел.
На рис. 9 видно, з яких елементів складається радіоканал (канал радіозв’язку) і
радіолінія (лінія радіозв’язку).
9
 Радіолінія може бути одноканальною і багатоканальною. В останньому випадку
радіопередавальний пристрій містить декілька перетворювачів повідомлень (кінцевих
пристроїв), пристрій ущільнення сигналів, а в модуляторі формується
багатоканальний (груповий) сигнал.
В демодуляторі радіоприймального пристрою груповий сигнал розділюється на
канальні сигнали, які подаються на канальні перетворювачі, тобто приймальні кінцеві
пристрої.
Особливості радіоканалу. Розповсюдження радіохвиль.
Навколишнє середовище впливає на характер розповсюдження радіохвиль (РХ).
Цей вплив призводить до наступного:
 ослаблення енергії РХ;
 зміни швидкості та напрямку розповсюдження РХ;
 спотворення переданих сигналів;
 повороту площини поляризації РХ тощо.
Середовищем розповсюдження радіохвиль може бути земна поверхня;
нижня частини атмосфери, що називається тропосферою та верхня- іоносферою.
Властивості каналу радіозв’язку визначаються в основному середовищем
розповсюдження радіохвиль:
1) канал радіозв’язку має велике затухання, яке досягає 160 дБ;
2) затухання каналу радіозв’язку змінюється в широких межах– 100…160 дБ:
 в КХ діапазоні завмирання сигналу обумовлено зміною параметрів атмосфери та
іоносфери, а також інтерференцією радіохвиль в точці прийому;
 в УКХ діапазоні під час зв’язку рухомих абонентів затухання каналу може
змінюватися внаслідок багатопроменевого розповсюдження, зміни відстані
зв’язку та рельєфу місцевості тощо;
3) канал радіозв’язку, обмежений лише середовищем розповсюдження
радіохвиль, є фізично загальним для усіх діючих радіосистем, а можливість їх
одночасної роботи закладено в частотному розподілі сигналів, але неминучі взаємні
завади, особливо у діапазоні КХ;
4) внаслідок недосконалості радіозасобів, які крім основного випромінюють і
небажані коливання, що призводить до взаємних завад;
5) на якість радіозв’язку впливають також завади природного і промислового
походження, які охоплюють значну частину радіочастотного діапазону.
Крім корисного сигналу на вході приймального пристрою завжди діють
радіозавади, які погіршують якість радіозв’язку. В загальному випадку
спотворений завадами сигнал можливо представити наступною функцією:

u(t) = f [v(t), n(t)],

де v(t) – корисний сигнал на виході передавача;

n(t) – завади.
ВИСНОВКИ.

Радіопередавальний пристрій використовується для прийому тієї інформації, яка

передається завдяки електромагнітним хвилям, що походить від передавальної антени

10
сучасного радіопередавача. В даному пристрої передбачається наявність таких
основних елементів:
 Приймальна антена, яка потрібна для уловлювання електромагнітних коливань.
Тут систематично виникають модульовані вимушені коливання, які порушуються
різноманітними радіостанціями.
 Резонансний контур налаштовується на конкретну частоту, що вважається
корисним сигналом.
 Детекторний каскад необхідний для преобразованню посиленого модульованого
високочастотного сигналу, а також виділення з нього модулюючого сигналу, який
несе передану інформацію.

Контрольні питання.

1. Що називається радіозв'язком?
2. Розкажіть про принципи здійснення радіотелефонного зв'язку.
3. Частота яких коливань називається несучою?
4. У чому полягає процес амплітудної модуляції електричних коливань?
5. Чому в радіозв'язку не використовуються електромагнітні хвилі звукових
частот?
6. У чому полягає процес детектування коливань?
7. Чи можна, перетворивши звукові коливання на електричні, подавати їх на
антену й здійснювати в такий спосіб передавання по радіо мови або музики?

Задачі для самостійної роботи (відповідно до вашого номеру в списку групи,

якщо ваш номер більше кількості задач, то починайте відлік з початку).

1. Максимальне значення сили струму в коливальному контурі 1,2 мА, а

амплітудне значення заряду на обкладках конденсатора 30 нКл. Визначте
індуктивність котушки, якщо ємність конденсатора 200 пФ.
2. Яку ємність треба включити в коливальний контур радіостанції, щоб при
індуктивності 50 мкГн отримати вільні коливання з частотою 10 МГц?
3. У коливальному контурі радіостанції служби таксі індуктивність котушки
становить 0,2 Гн, а амплітуда сили струму дорівнює 40 мА. Визначити енергію
конденсатора і магнітного поля котушки в той момент, коли значення сили
струму буде у 2 рази меншим, ніж амплітудне.
4. Коливальний контур мобільного телефону має конденсатор електроємністю
500 пФ та котушку індуктивністю 5 мГн. Який період вільних
електромагнітних коливань в цьому контурі?

11
5. Визначити період власних електромагнітних коливань в коливальному
контурі, що складається з котушки індуктивністю 15мкГн і плоского
конденсатора, пластини якого 48см2 кожна розташовані на відстані 1см, а
відстань між ними заповнена парафіном.
6. Чому дорівнює ємність конденсатора, якщо в коливальному контурі з
котушкою індуктивності 25мкГн виникли вільні електромагнітні коливання з
періодом 2мкс.
7. Коливальний контур складається з конденсатора ємністю 1,2мкФ і котушки
індуктивністю 42мГн. Який період і частота вільних електромагнітних
коливань в контурі?
8. Індуктивність вхідного контуру 20 мкГн, радіоприймач працює на довжині
хвилі 12 м. Визначте ємність контуру.
9. Коливальний контур радіоприймача складається з котушки індуктивністю
0,27 мГн та конденсатора змінної ємності. Контур може налаштовуватися на
хвилі довжиною від 188 м до 540 м. Визначте максимальну ємність
конденсатора. Вважайте, що π² =10, швидкість поширення електромагнітних
хвиль у вакуумі 300000 км/с. Відповідь запишіть у пікофарадах.
10. Космічний корабель з екіпажем наблизився до Марса. Через який
мінімальний час командир корабля може одержати відповідь на своє
запитання, адресоване в Центр керування польотом? Відстані від Землі до
Марса під час сеансу зв'язку становить 150 млн км.

Закріплення вивченого матеріалу. Розгадайте кросворд:

1
6
9
10
8

12

1
3
4
2

7 13

12
 4

11
5

По горизонталі:

2 — векторна величина, яка чисельно дорівнює відношенню сили, з якою

поле діє на точковий заряд, до величини цього заряду.
4 — одиниця вимірювання електроємності.
5 — пристрій, що здатний нагромаджувати великі заряди, тобто мати велику
електроємність.
7 — особливий вид матерії, що існує навколо заряду.
8 — один із зарядів.
9 — одиниця вимірювання сили струму.
11 — німецький фізик.
12— одиниця вимірювання напруги.
13 — електрична характеристика поля.

По вертикалі:
1 — розділ фізики.
3 — величина, яка вимірюється відношенням заряду провідника до його
потенціалу.
6 — прилад для виявлення електричного струму.
10 — прилад для вимірювання напруги.
14 — величина, що вимірюється в вольтах.

13