Безкоровайний Андрій М2207

Вегетативна нервова система.

Зміст. Загальний план будови вегетативного відділу нервової системи, її

відзнаки від соматичної.

1. Особливості вегетативної нервової системи (відносно соматичної

Вегетативна нервова система (анімалістична нервова система або автономна нервова система)
та соматична нервова система є двома головними відділами нервової системи, і вони мають
кілька основних відмінностей:
 Цільові органи:
- Соматична нервова система: Вона контролює дії, які свідомо контролюються людиною, такі
як рухи м'язів скелета. Її головними ефекторами є скелетні м'язи.
- Вегетативна нервова система: Ця система контролює автоматичні функції організму, такі як
робота серця, дихання, перистальтика кишечника, регуляція тиску, робота жовчного міхура та
інші функції внутрішніх органів.
 Види нервових шляхів:
- Соматична нервова система: Дії соматичної нервової системи передаються за допомогою
соматичних нервів, які з'єднують центральну нервову систему (головний мозок і спинний
мозок) і скелетні м'язи.
- Вегетативна нервова система: Для передачі сигналів вегетативна нервова система
використовує вегетативні нерви, які контролюють функції внутрішніх органів та залежать від
трьох головних підсистем: симпатичної, парасимпатичної та ентерічної.
 Види контролю:
- Соматична нервова система: Вона забезпечує свідомий контроль над рухами та сприйняттям
подразників з оточуючого середовища.
- Вегетативна нервова система: Дії цієї системи відбуваються без свідомого контролю та
здійснюють регуляцію внутрішнього середовища організму.
 Реакція на подразники:
- Соматична нервова система: Реакція на подразники зазвичай полягає в рухах або свідомому
сприйнятті подразників.
- Вегетативна нервова система: Реакція на подразники зазвичай стосується реакцій внутрішніх
органів та функцій, таких як зміна серцевого ритму, шлунково-кишкова перистальтика тощо.
Ці дві системи взаємодіють для забезпечення нормального функціонування організму, і
регуляція багатьох життєво важливих процесів залежить від балансу між ними.
2. Вкажіть основні частини вегетативної нервової системи (за функцією):
Вегетативна нервова система, також відома як автономна нервова система, має дві основні
частини, кожна з яких виконує певні функції:
1. Симпатична нервова система (симпатик): Ця частина системи активується під час
стресових ситуацій або в реакції на небезпеку. Основні функції симпатичної нервової
системи включають:
- Мобілізацію енергії: Вона збільшує серцевий ритм, розширює дихальні шляхи і підвищує
рівень цукру в крові, готуючи організм до фізичного навантаження або боротьби з
небезпекою.
- Збільшення кровотоку до скелетних м'язів: Це допомагає підвищити фізичну активність.
- Зменшення активності органів травлення: Це може призвести до зниження апетиту та
уповільнення травлення під час стресу.
2. Парасимпатична нервова система (парасимпатик): Ця частина системи відповідає за
відновлення та відпочинок організму. Основні функції парасимпатичної нервової системи
включають:
- Зниження серцевого ритму: Парасимпатик сприяє уповільненню серцевого ритму,
зниженню кров'яного тиску і релаксації органів.
- Підвищення активності органів травлення: Вона сприяє покращенню травлення та
підвищенню активності шлункового та кишкового тракту.
- Збільшення виділення слини та слизу: Це може сприяти зволоженню та захисту ротової
порожнини. Обидві частини вегетативної нервової системи функціонують разом, щоб
забезпечити баланс і регуляцію внутрішніх функцій організму відповідно до змін в
зовнішньому та внутрішньому середовищі.

1. Рецептор

2. Чутливий нерв

3. Спинний мозок

4. Руховий нерв

5. Робочий орган (м’яз, залоза)

6. Претгангліонарне нервове волокно

7. Постгангліонарне нервове волокно

8. Вегетативний ганглій

9. Чутливий ганглій

10.Ганглій рухового нейрона

11.Ганглій симпатичного нейрона (у боковому розі)

Зміст. Симпатична частина вегетативного відділу нервової системи, її

центри. Периферійний відділ симпатичної частини вегетативного відділу
нервової системи. Симпатичний стовбур, його відділи. Шийний відділ
симпатичного стовбура, його гілки. Симпатична іннервація органів і залоз
голови та шиї.

1. Центри симпатичної нервової системи:

Симпатична нервова система включає різні центри в мозку та спинному мозку, які
контролюють її функції.
Основні центри симпатичної нервової системи включають:
 Симпатичні ганглії: Симпатичні ганглії - це збори нейронів, які розташовані поза
центральною нервовою системою. Вони розташовані вздовж спинного мозку у
вигляді симпатичного ланцюга. Симпатичні ганглії служать як посередники між
центральною нервовою системою і ефекторами, такими як серце, судини, шлунково-
кишковий тракт і залози. Ці ганглії виконують важливу роль у передачі сигналів від
центральної нервової системи до ефекторів, активуючи реакції симпатичної системи.
 Симпатичний центр у спинному мозку: Цей центр розташований у спинному
мозку і контролює симпатичні реакції організму. Коли спинний мозок отримує
сигнали про стрес або небезпеку, він може активувати симпатичну систему для
підготовки організму до боротьби або втечі.
 Центральні нейрони у головному мозку: Головний мозок також має вплив на
симпатичну нервову систему, особливо через гіпоталамус. Гіпоталамус відіграє
ключову роль у регуляції автономних функцій організму, включаючи активність
симпатичної системи.
 Симпатичні нерви: Симпатична нервова система включає в себе набір нервових
волокон, які виходять із спинного мозку та симпатичних гангліїв і подаються до
різних органів та тканин. Ці нерви служать для передачі сигналів та активації
симпатичних реакцій. Узгоджена робота цих центрів та нервових структур дозволяє
симпатичній нервовій системі реагувати на стресові ситуації та мобілізувати ресурси
організму для виживання
2. Особливості будови вузлів вегетативної нервової системи та їх
розташування

Вегетативна нервова система (ВНС) включає в себе вузли, які називають гангліями. Ганглії -
це збори нейронів, які розташовані поза центральною нервовою системою (головним мозком і
спинним мозком). Основні особливості будови гангліїв ВНС та їх розташування:

 Розташування гангліїв:
- Симпатичні ганглії: Ганглії симпатичної нервової системи розташовані у вигляді ланцюга,
який проходить паралельно з обидві сторони спинного мозку. Цей ланцюг називається
симпатичним ланцюгом або симпатичним стовбуром. Він включає в себе вертикальні ганглії
(симпатичні ганглії пара- та черевницькі) та горизонтальні ганглії (ганглії кохлеї, грудні та
крижові ганглії).
- Парасимпатичні ганглії: Ганглії парасимпатичної нервової системи розташовані близько до
органів, які вони іннервують. Наприклад, у відділі голови та шиї парасимпатичні ганглії
можуть бути локалізовані у непосредній близькості до очей, слізних залоз, слинивних залоз та
інших структур. В утробі парасимпатичні ганглії локалізовані в стінках органів, які вони
контролюють, наприклад, у стінках шлунка чи кишечника.

 Будова гангліїв:
- Ганглії складаються з клітин, які називаються нейронами. У гангліях ВНС є два основних
типи нейронів: пре- та постгангліонарні. Прегангліонарні нейрони зазвичай знаходяться
ближче до центральної нервової системи, тоді як постгангліонарні - ближче до цільового
органу.
- Ганглії також містять внутрішньогангліонарні нейрони, які забезпечують локальний обмін
інформацією між нейронами в самому ганглії.

 Функція гангліїв:
- Ганглії вегетативної нервової системи є важливими посередниками у передачі сигналів
від центральної нервової системи до органів і тканин. Прегангліонарні нейрони передають
сигнали від центральної нервової системи до постгангліонарних нейронів у гангліях, а потім
постгангліонарні нейрони передають ці сигнали до цільових органів. Ганглії вегетативної
нервової системи є ключовими для регуляції функцій внутрішніх органів і допомагають
підтримувати баланс в організмі.

3. Що таке симпатичний стовбур?

Симпатичний стовбур (симпатичний ланцюг або симпатичний гангліальний ланцюг) - це
частина симпатичної нервової системи, що складається з послідовності симпатичних гангліїв,
які розташовані поза спинним мозком уздовж обидвох боків хребця. Цей ланцюг протягом
всього хребця і відіграє важливу роль у передачі сигналів симпатичної нервової системи.
Основні функції симпатичного стовбура включають:
 Передачу сигналів: Симпатичний стовбур служить як маршрут для передачі сигналів від
центральної нервової системи до органів і тканин. Сигнали, які походять від центральної
нервової системи та пов'язані з активацією симпатичної реакції, подаються через
симпатичний стовбур до симпатичних гангліїв.
 Місце симпатичних гангліїв: У симпатичному стовбурі розташовані симпатичні ганглії,
де знаходяться клітини нейронів. Ці ганглії служать для обробки інформації і передачі
сигналів до постгангліонарних нейронів.
 Координація функцій симпатичної системи: Симпатичний стовбур є частиною системи,
яка відповідає за "боротьбу або втечу" реакції організму на стресові ситуації. Він
допомагає підготувати організм до фізичного навантаження або реагування на небезпеку.
 Симпатичний стовбур має складну структуру і включає в себе ганглії різного
розташування вздовж хребця. Кількість і розташування симпатичних гангліїв може
варіюватися в залежності від людини, але ця система грає важливу роль у регуляції
функцій внутрішніх органів та реакцій на стрес.
4. Перерахуйте відділи симпатичного стовбура.
Симпатичний стовбур (симпатичний ланцюг) складається з кількох відділів, які розташовані
вздовж хребця і відіграють важливу роль у симпатичній нервовій системі.
Основні відділи симпатичного стовбура включають:
 Грудний відділ (thoracic part): Цей відділ симпатичного стовбура розташований у грудній
ділянці хребця і містить симпатичні ганглії. Грудний відділ відповідає за іннервацію
органів у грудній порожнині, таких як серце і легені.
 Люмбальний відділ (lumbar part): Цей відділ симпатичного стовбура розташований у
лумбальній ділянці хребця, ближче до нижньої частини спини. Він відповідає за
іннервацію органів у черевній порожнині, таких як нирки та органи травлення.
 Сакральний відділ (sacral part): Цей відділ розташований у сакральній ділянці хребця,
найближчій до крижового відділу. Він контролює органи тазової порожнини, включаючи
органи репродукції та сечовиділення.
 Кохлеарний відділ (coccygeal part): Цей відділ розташований найближче до крижового
хребця і відповідає за іннервацію органів в області копчика та крізця. Ці відділи
симпатичного стовбура взаємодіють для забезпечення регуляції функцій внутрішніх
органів і відповіді на стресові ситуації. Вони допомагають підготувати організм до
фізичного навантаження або реакції на небезпеку, активуючи симпатичну нервову систему.

5. Чим утворені білі з'єднувальні гілки

Білі з'єднувальні гілки (також відомі як білі комісуральні гілки) складаються з мієлінованих
нейронних волокон, які перетинають середню лінію спинного мозку або мозкового водогону.
Ці комісуральні гілки грають важливу роль у зв'язку і координації функцій обох половин
головного мозку (півкуль), де кожна половина відповідає за контроль над протилежною
стороною тіла.
Білі з'єднувальні гілки складаються з мієлінових аксонів (нейронних волокон), які виростають
з нейронів однієї півкулі головного мозку і перетинають середню лінію, щоб з'єднатися з
нейронами у протилежній півкулі. Це перетинання нейронних шляхів називається
"комісуральним перетинанням" і дозволяє обидві половини головного мозку обмінюватися
інформацією та спільно контролювати функції обох сторін тіла.
Білі з'єднувальні гілки утворюють білі рукуваті структури, такі як корпус каллозума, який є
найдовшою комісуральною гілкою та з'єднує дві півкулі головного мозку. Ці білі комісуральні
гілки мають важливе значення для координації функцій і обміну інформацією між обома
півкулями, що допомагає в регулюванні різних аспектів сприйняття та керування рухами.

6. Чим утворені сірі з'єднувальні гілки

Сірі з'єднувальні гілки в спинному мозку утворені від сірої речовини, яка містить нейрони та
їх процеси (дендрити та аксони). Вони з'єднують різні сегменти спинного мозку, дозволяючи
передачу інформації між ними і обробку сенсорної інформації.

Основні компоненти сірих з'єднувальних гілок включають:

 Нейрони: Сірі з'єднувальні гілки містять нейрони, які працюють як посередники між
різними сегментами спинного мозку. Ці нейрони обробляють інформацію, яка надходить
від сенсорних рецепторів та передають команди до моторних нейронів.
 Дендрити і аксони: Дендрити нейронів отримують сигнали від інших нейронів та
передають їх до нейронного тіла. Аксони нейронів виводять сигнали з нейронного тіла і
передають їх до інших нейронів.
 Сіра речовина: Сіра з'єднувальна гілка складається з сірої речовини, яка містить тіла
нейронів, їх процеси і синапси, де відбувається передача сигналів між нейронами. Ці сірі
з'єднувальні гілки грають ключову роль у забезпеченні координації різних функцій
спинного мозку, включити сенсорну інформацію, реакції на подразники та моторний
контроль. Вони також важливі для нейрологічних рефлексів та координації дій між
верхніми та нижніми частинами тіла.

7. Вкажіть вузли шийної частини симпатичного стовбура, їх топографія

Симпатичний стовбур, розташований у шийній частині, включає ганглії та нервові з'єднання,

які відповідають за симпатичний іннервацію органів та структур в цій області тіла.

Основні вузли шийної частини симпатичного стовбура та їх топографію:

 Ганглій симпатичного стовбура шийної частини (Superior Cervical Ganglion): Цей

ганглій розташований біля верхнього краю шийного відділу спинного мозку, зазвичай в
районі першого шийного хребця (C1). Він відповідає за іннервацію органів і структур у
голові та шиї, включаючи судини, серце, залози і очі.
 Ганглій верхнього сонного м'язу (Superior Tympanic Ganglion): Цей ганглій
розташований поблизу среднього вуха та відповідає за іннервацію сонного м'язу.
 Ганглій сліпої кишки (Inferior Mesenteric Ganglion): Цей ганглій розташований нижче в
шийній частині, і він відповідає за іннервацію органів у черевній порожнині, зокрема,
сліпої кишки. Ці ганглії та нервові з'єднання в шийній частині симпатичного стовбура
грають важливу роль у регулюванні функцій органів і тканин, шиї та черевної порожнини.

8. Назвіть гілки верхнього шийного вузла?

Верхній шийний ганглій симпатичного стовбура, також відомий як "ганглій верхньої шийки"
або "ганглій шийного симпатичного стовбура," може включати наступні гілки:

1. Внутрішній каротидний плетінь (Internal Carotid Plexus): Ця гілка забезпечує іннервацію

судин та структур, які знаходяться поруч з внутрішньою сонною артерією. Вона може бути
важливою для регулювання кровообігу та функцій голови та шиї.
2. Зовнішній каротидний плетінь (External Carotid Plexus): Ця гілка надає іннервацію
зовнішнім структурам шийного регіону, таким як шкіра та м'язи.
3. Очний плетінь (Ocular Plexus): Ця гілка забезпечує іннервацію очей і пов'язаних структур.
4. Насосний плетінь (Ciliary Plexus): Вона контролює роботу м'язів в оці і може бути
важливою для акомодації та фокусування зору. Ці гілки ганглія верхньої шийки регулюють
функції та іннервацію різних структур та органів у верхній частині шиї та голови.

9. Назвіть гілки середнього шийного вузла?

Середній шийний ганглій симпатичного стовбура, також відомий як "ганглій середньої
шийки" або "ганглій шийного симпатичного стовбура," може включати наступні гілки:
 Гілки до серця (Cardiac Branches): Деякі гілки з середнього шийного ганглія можуть
контролювати серце і впливати на серцевий ритм і функцію.
 Гілки до судин голови та шиї (Branches to Head and Neck Vessels): Ці гілки можуть
впливати на судини, які живлять голову і шию, та регулювати кровопостачання цих
областей.
 Гілки до м'язів шиї (Branches to Neck Muscles): Ці гілки можуть іннервувати м'язи шиї та
впливати на їх функцію та тонус.
 Гілки до грудної порожнини (Branches to Thoracic Cavity): Деякі гілки можуть вести до
органів грудної порожнини та впливати на функцію легень і інших органів цієї області.
Гілки середнього шийного ганглія грають важливу роль у регулюванні функцій органів і
тканин у шийному регіоні і верхній частині тіла
10. Назвіть гілки нижнього шийного вузла?

Нижній шийний ганглій симпатичного стовбура, також відомий як "ганглій нижньої шийки"
або "ганглій шийного симпатичного стовбура," може включати наступні гілки:

 Гілки до руки (Branches to the Arm): Деякі гілки з нижнього шийного ганглія можуть
іннервувати руку та впливати на функцію та судини цієї області.
 Гілки до верхньої грудної порожнини (Branches to Upper Thoracic Cavity): Ці гілки
можуть іннервувати органи верхньої грудної порожнини, такі як легені і серце.
 Гілки до шийної ділянки (Branches to Neck Region): Інші гілки можуть контролювати
м'язи і структури у шийній області.
 Гілки до голови (Branches to Head): Деякі гілки можуть іннервувати голову і впливати на
функцію головних структур, включаючи судини та м'язи. Гілки нижнього шийного ганглія
грають важливу роль у регулюванні функцій органів, тканин та структур у шийному
регіоні і верхній частині тіла, включаючи руку та верхню грудну порожнину.

Схема симпатичної нервової системи.Пригангліонарні волокна зображені загальними

лініями, а постгангліонарні – стрілочками.
1. Верхній шийний вузол gangion cervicale superius
2. Середній шийний вузол ganglion cervicale medium
3. Нижній шийний вузол ganglion cervicale inferius
4. Зірчастий вузол ganglion stellatum
5. Постгангліонарні волокна fibris postganglionic до серця і легень
6. Сонячне сплетення plexus coeliacus
7. Постгангліонарні волокна fibris postganglionic до шлунка, кишківника, печінки,
підшлункової і нирок
8. Підчеревне сплетення plexus hypogastricus inferior
9. Постгангліонарні волокна fibris postganglionic до прямої кишки, сечового міхура і
статевих органів
Вегетативний відділ нервової системи. Симпатична частина
вегетативного відділу нервової системи. Грудний, поперековий та
тазовий відділи симпатичного стовбура, їх гілки.

Зміст. Грудний, поперековий та тазовий відділи симпатичного стовбура, їх

гілки. Симпатичні сплетення грудної, черевної порожнин і малого тазу, їх
топографія, вузли, гілки. Симпатична іннервація внутрішніх органів, грудної,
черевної порожнини та малого тазу.

1. Скільки вузлів має грудна частина симпатичного стовбура, де

вони розташовані?
Грудна частина симпатичного стовбура має приблизно 11-12 пар симпатичних гангліїв, які
розташовані вздовж грудного відділу спинного мозку. Вони іннервують органи та структури
грудної порожнини і черевної порожнини, і ці ганглії нумеруються від T1 (перший ганглій
грудного відділу) до T11 або T12 (одинадцятий або дванадцятий ганглій грудного відділу).
Грудні симпатичні ганглії розташовані більш глибоко в порівнянні з верхніми і шийними
гангліями і пов'язані з регулюванням функцій органів і систем у грудній порожнині, таких як
серце, легені, шлунок і інші. Ці ганглії важливі для підтримання гомеостазу і відповіді
організму на стресові ситуації.

2. Назвіть гілки грудних вузлів

Симпатичні ганглії грудної частини симпатичного стовбура можуть включати наступні гілки:

 Кардіакальні гілки (Cardiac Branches): Ці гілки забезпечують іннервацію серця і

впливають на серцевий ритм та функцію.
 Пульмональні гілки (Pulmonary Branches): Вони контролюють функцію легень і
пов'язані структури, допомагаючи регулювати дихальну функцію.
 Езофагеальні гілки (Esophageal Branches): Гілки до стравоходу, які контролюють
функцію стравоходу.
 Судинні гілки (Vascular Branches): Ці гілки впливають на судини, що живлять органи
грудної порожнини.
 Гілки до підшлункової залози (Pancreatic Branches): Вони іннервують підшлункову
залозу і можуть впливати на її функцію.
 Гілки до кишечника (Intestinal Branches): Ці гілки контролюють функції кишечника та
інших органів у черевній порожнині. Ці гілки грудних симпатичних гангліїв важливі для
регулювання функцій і іннервації органів та структур грудної порожнини і черевної
порожнини.

3. Скільки вузлів має поперекова частина симпатичного стовбура, де

вони розташовані?
Поперекова частина симпатичного стовбура має приблизно 4-5 пар симпатичних гангліїв, які
розташовані вздовж поперекового відділу спинного мозку. Ганглії в цій області відповідають
за іннервацію органів та структур у черевній та тазовій порожнині та нижній частині тіла. Ці
ганглії можна нумерувати від L1 (перший ганглій поперекового відділу) до L5 або S1 (п'ятий
або шостий ганглій поперекового відділу). Ганглії в цій області важливі для регулювання
функцій органів та тканин черевної порожнини, нижнього тіла, тазу і статевих органів, а також
для впливу на кровообіг та рухи кишечнику.
4. Назвіть гілки поперекових вузлів
Симпатичні ганглії поперекового відділу симпатичного стовбура можуть включати наступні
гілки:

 Гілки до органів черевної порожнини (Abdominal Branches): Ці гілки іннервують

органи черевної порожнини, такі як шлунок, печінка, селезінка, нирки, товстий та тонкий
кишечник, і впливають на їх функцію та кровопостачання.
 Гілки до тазової порожнини (Pelvic Branches): Ці гілки контролюють функції тазової
порожнини та іннервують статеві органи, сечовий міхур, пряму кишку і інші структури в
цій області.
 Гілки до нижніх кінцівок (Branches to Lower Limbs): Деякі гілки можуть іннервувати
нижні кінцівки, впливаючи на їх м'язи та судини.
Ці гілки поперекових симпатичних гангліїв грають важливу роль у регулюванні функцій і
іннервації органів і структур черевної та тазової порожнини, нижніх кінцівок та інших органів
та тканин, розташованих у поперековій області тіла

5. Скільки вузлів має крижова частина симпатичного стовбура, де

вони розташовані?
Крижова частина симпатичного стовбура має від 3 до 5 пар симпатичних гангліїв. Вони
зазвичай розташовані вздовж крижового відділу спинного мозку, ближче до основи хребця S1
(перший крижовий хребець) і далі. Точна кількість і розташування гангліїв може варіюватися
в індивідів, але основні ганглії крижового відділу включають ганглії S2, S3, та S4.
Ці ганглії іннервують органи та структури тазової порожнини, статеві органи та кишечник.
Ганглії крижового відділу симпатичного стовбура є важливим компонентом регулювання
функцій цих областей тіла та можуть бути пов'язані з регулюванням статевої функції та
сфінктерної функції прямої кишки.

6. Назвіть гілки крижових вузлів та їх локалізацію

Крижові ганглії (ганглії крижового відділу симпатичного стовбура) іннервують різні органи та
структури тазової порожнини та нижньої частини тіла. Вони зазвичай позначаються як S1, S2,
S3, S4 та S5, і це відповідає рівням крижових хребців, на якому вони розташовані.

 S1 (Перший крижовий ганглій): Розташований найвище в серії крижових гангліїв. Гілки

S1 іннервують структури тазової порожнини і нижні кінцівки.
 S2 (Другий крижовий ганглій): Розташований нижче за S1. Гілки S2 також іннервують
тазову порожнину і нижні кінцівки.
 S3 (Третій крижовий ганглій): Розташований ще нижче в серії. Гілки S3 контролюють
функції тазової порожнини, включаючи сечовий міхур і кишечник.
 S4 (Четвертий крижовий ганглій): Цей ганглій також іннервує тазову область, управляє
статевими органами і забезпечує контроль над функцією прямої кишки.
 S5 (П'ятий крижовий ганглій): Розташований нижче в серії крижових гангліїв. Гілки S5
продовжують іннервувати тазову область і можуть впливати на функцію прямої кишки.
Гілки цих крижових гангліїв є важливими для регулювання функцій органів і структур у
тазовій порожнині та нижній частині тіла, включаючи сечовий міхур, кишечник, статеві
органи та сфінктерні м'язи
Парасимпатична частина вегетативного відділу нервової системи.
Іннервація органів грудної і черевної порожнини, залоз голови і шиї.

Зміст. Центри парасимпатичної частини вегетативного відділу нервової

системи. Зв`язок центрів з периферичними нейронами. Війковий,
крилопіднебінний, вушний, піднижньощелепний та під`язиковий вегетативні
вузли, їх корінці, гілки, зони їх іннервації Джерела чутливої, симпатичної та
парасимпатичної іннервації внутрішніх органів та залоз голови і шиї -
центри, прегангліонарні волокна, розміщення периферичних нейронів,
постгангліонарні волокна.

1. Назвіть центри парасимпатичної нервової системи.

Парасимпатична нервова система регулює відпочинковий стан органів і структур тіла, і вона
включає різні нейральні центри, що контролюють її функції.

Основні центри та регіони парасимпатичної нервової системи включають:

 Головний центр парасимпатичної нервової системи: Головний центр парасимпатичної

нервової системи знаходиться у верхній частині спинного мозку, конкретно в головному
мозку (мозковому стовбурі), і складається з різних ядер та нейронів, які відповідають за
відповідні функції.
 Вагусний нерв (Cranial Nerve X, Vagus Nerve): Вагусний нерв є одним з основних нервів
парасимпатичної нервової системи, і він виходить з головного мозку та іннервує багато
органів в грудній і черевній порожнині, включаючи серце, легені, шлунок і кишечник.
 Сакральний відділ парасимпатичного стовбура: Сакральний відділ парасимпатичного
стовбура розташований у крижовому та поперековому відділах спинного мозку. Він
відповідає за іннервацію органів тазової порожнини, статевих органів та нижнього кінця
кишечника.
 Ці центри та нейрони управляють парасимпатичною активністю і грають важливу роль у
збереженні рівноваги між симпатичною і парасимпатичною нервовими системами для
забезпечення оптимальної функції органів і структур у різних частинах тіла

2. Вкажіть назву парасимпатичних вузлів голови та їх локалізацію

Парасимпатичні вузли голови включають:
 Сінокаротидний вузол (Ciliary Ganglion): Цей вузол розташований в глазу, зазвичай у
непосредній близькості до внутрішньої сонної артерії. Він відповідає за іннервацію різних
структур в оці, включаючи м'язи, які контролюють фокусування та зорову акомодацію.
 Пітріаріний вузол (Pterygopalatine Ganglion): Цей вузол розташований у верхній частині
верхньочелюсних бічних кісток і відповідає за іннервацію структур у верхній частині
ротової порожнини та носової порожнини.
 Мійовентрикулярний вузол (Submandibular Ganglion): Цей вузол зазвичай
розташований поблизу верхньої щелепи і відповідає за іннервацію піднижньої слинної
залози та інших структур у ротовій порожнині.
 Отоківський вузол (Otic Ganglion): Цей вузол розташований у непосредній близькості до
середнього вуха і відповідає за іннервацію деяких м'язів глотки та структур в області
середнього вуха. Ці парасимпатичні вузли голови є важливими для регулювання функцій
органів та структур у головній області тіла та іннервації глаза, ротової порожнини та інших
структур.
3. Які органи отримують парасимпатичну іннервацію від блукаючого нерва
?
Блукаючий нерв (вагусний нерв, Cranial Nerve X) надає парасимпатичну іннервацію різним
органам та структурам у верхній частині тіла, включаючи:

 Серце: Вагусний нерв впливає на серцевий ритм і швидкість скорочень серця, зменшуючи
їх під впливом парасимпатичної активації. Це сприяє відпочинковому стану серця після
стресових ситуацій.
 Легені: Вагусний нерв контролює діаметр бронхів та слизову оболонку легенів, сприяючи
вентиляції та виділенню слизу для збереження здоров'я легень.
 Шлунок та Шлунково-кишковий тракт: Вагусний нерв іннервує шлунок та кишечник,
регулюючи функції, такі як шлункове виділення, перистальтика і робота кишечника. Він
допомагає у засвоєнні і травленні їжі.
 Печінка: Вагусний нерв може впливати на функцію печінки, зокрема, на виробництво
глюкози і жовчі.
 Селезінка: Вагусний нерв також іннервує селезінку, хоча ця іннервація менш розгорнута
порівняно з іншими органами.
 Зона живлення іншої голови та шиї: Вагусний нерв також впливає на функції в області
горла, шиї і обличчя.
 Різні органи тазової порожнини: Вагусний нерв також надає іннервацію до певних
органів у тазовій порожнині. Ці органи і структури отримують парасимпатичну іннервацію
від вагусного нерва, і його дія спрямована на підтримку функцій у відпочинковому стані та
забезпечення гомеостазу.

4. Які органи отримують парасимпатичну іннервацію від крижових

парасимпатичних Ядер?

Органи, які отримують парасимпатичну іннервацію від крижових парасимпатичних ядер,

включають:

 Органи тазової порожнини: Крижові парасимпатичні ядра відповідають за іннервацію

органів тазової порожнини, таких як сечовий міхур, пряма кишка і статеві органи. Вони
контролюють функції сечового виведення, дефекації та репродуктивні функції.
 Нижня частина кишечника: Крижові парасимпатичні ядра іннервують останній відрізок
тонкого кишечника (поперекову кишку) та пряму кишку.
 Статеві органи: Ці ядра контролюють іннервацію статевих органів у чоловіків і жінок. У
чоловіків вони впливають на ерекцію, а в жінок - на вагінальну іннервацію.
 Сфінктерні м'язи: Крижові парасимпатичні ядра також іннервують сфінктерні м'язи
прямої кишки, що допомагає контролювати процес дефекації. Ці органи і структури
отримують парасимпатичну іннервацію від крижових парасимпатичних ядер, і ця
іннервація важлива для регуляції функцій тазової порожнини, статевих органів і
кишечника, а також для забезпечення контролю над деякими фізіологічними процесами.
Схема розташування парасимпатичних центрів в головному та спинному мозку.
Схема ходу парасимпатичних волокон в III,VII, IX I X нервах, VII-лицевий нерв, IX -
язиковоглотковий нерв, X- блукаючий нерв.
1. Середній мозок mesencephalon
2. Краніальна частина парасимпатикуса pars cranialis
3. Продовгуватий мозок myelencephalon
4. Крижова частина pars sacralis (SII, SIII, SIV) парасимпатикуса
5. Нерви до органів таза
6. Підчеревне сплетення plexus hypogastricus (нервидо прямої кишки, сечового міхура,
статевим органам)
7. Сонячне сплетення plexus coeliacus (нерви до шлунка, кишківника, печінки,
підшлунковох, ниркам, наднирникам, селезінки)
8. Нерви до серця, бронхам (легеням)

9. Підщелепний ganglion submandibulare і під’язиковий ganglion sublinguale вузли (нерви до

підщелепної і під’язиковох залози)
10. Барабанна струна chorda tympani
11. Вушний вузол ganglion oticum (нерви до околовушної залози)
12. Крило-піднебінний вузол ganglion pterygopalatinum (нерви до сльозних залоз)
13. Війчастий вузол ganglion ciliare (нерви до звужувача зіниці війчастого м’яза)
Іннервація, залоз голови та шиї, органів і стінок грудної, черевної
порожнини та порожнини малого тазу.

Зміст. Джерела чутливої, симпатичної та парасимпатичної іннервації

внутрішніх органів і залоз голови та шиї.

Опишіть симпатичну, парасимпатичну та чутливу іннервацію

наступних органів:

Піднижньощелепна та під’язикова слинні залози

 Симпатична іннервація: Симпатична нервова система зазвичай впливає на ці слинні

залози, зокрема на під’язикову слинну залозу, через симпатичні ганглії та симпатичні
нерви. Симпатичні нерви можуть викликати зменшення виділення слини з цих залоз, що
може виникати в реакцію на стресові ситуації або активізацію "бій або біг" реакції.
 Парасимпатична іннервація: Парасимпатична нервова система контролює велику
частину виділення слини з цих слинних залоз. Парасимпатична іннервація надходить до
слинних залоз через трійничний нерв (трійничковий нерв, Cranial Nerve VII) та
глоссофарингеальний нерв (глоссофарингеальний нерв, Cranial Nerve IX). Ці нерви
активуються під час їжі або при підготовці до їжі, що сприяє виділенню слини, яка має
важливу роль у переварювальному процесі.
 Чутлива іннервація: Чутлива іннервація цих слинних залоз здійснюється через відчуття
інформації з рецепторів у порожнині рота та глотці. Ця інформація передається через
трійничковий нерв (Cranial Nerve V) для піднижньощелепної слинної залози та
глоссофарингеальний нерв (Cranial Nerve IX) для під’язикової слинної залози. Ця чутлива
іннервація допомагає в регулюванні процесу виділення слини залежно від характеру та
складу їжі.Узгоджена дія цих трьох видів іннервації допомагає забезпечити нормальну
функцію слинних залоз і важлива для процесів переварення та гігієни ротової порожнини.

Привушна залоза

 Симпатична іннервація: Симпатична нервова система може впливати на привушну

залозу через симпатичні ганглії та симпатичні нерви. Симпатичні нерви можуть впливати
на рівень кровообігу та контролювати деякі функції судин, що живлять привушну залозу, а
також можуть впливати на виділення певних речовин, таких як адреналін. Симпатична
активація може призвести до скорочення судин, що забезпечують кровопостачання
привушній залозі, і зменшення виділення слини.
 Парасимпатична іннервація: Парасимпатична нервова система відповідає за виділення
слини привушною залозою. Ця іннервація передається через нервовий шлях, який включає
в себе трійничковий нерв (трійничковий нерв, Cranial Nerve V) та лицьовий нерв (лицьовий
нерв, Cranial Nerve VII). Парасимпатична активація стимулює виділення слини, що є
важливим для процесу переварення та підтримання зволоження ротової порожнини.
 Чутлива іннервація: Чутлива іннервація привушної залози передається через
трійничковий нерв (Cranial Nerve V). Ця іннервація включає в себе відчуття інформації з
рецепторів, розташованих у порожнині рота та навколо привушної залози. Це допомагає
контролювати активність залози в залежності від їжі або інших подразників у ротовій
порожнині. Узгоджена дія цих трьох видів іннервації допомагає забезпечити нормальну
функцію привушної залози, включаючи виділення слини та регулювання кровопостачання.
Сльозова залоза
 Симпатична іннервація: Симпатична нервова система може впливати на сльозову залозу
через симпатичні ганглії та симпатичні нерви. Симпатична активація може призвести до
зменшення виділення сльози або зміни її складу, що може виникати у відповідь на стресові
ситуації або активізацію "бій або біг" реакції.
 Парасимпатична іннервація: Парасимпатична нервова система відповідає за виділення
сльози сльозовою залозою. Ця іннервація передається через лицьовий нерв (лицьовий нерв,
Cranial Nerve VII) та глазовий нерв (глазовий нерв, Cranial Nerve II). Парасимпатична
активація стимулює виділення сльози, що є важливим для збереження вологості та захисту
очей.
 Чутлива іннервація: Чутлива іннервація сльозової залози здійснюється через глазовий
нерв (Cranial Nerve II). Ця іннервація передає відчуття та інформацію з рецепторів на
поверхні очей. Вона грає важливу роль у визначенні потреби в зволоженні і захисті очей
від подразників, таких як пил, світло та інші фактори. Узгоджена дія цих трьох видів
іннервації допомагає забезпечити нормальну функцію сльозової залози, включаючи
забезпечення вологості та захисту очей.
Серце

 Симпатична іннервація серця: Симпатична нервова система впливає на серце через

симпатичні нерви та симпатичні ганглії. Симпатична активація призводить до збільшення
серцевої діяльності, а саме підвищення частоти серцевих скорочень (так звана позитивна
хроно- і інотропна дія). Симпатична система готує організм до фізичної активності або
реакції на стрес.
 Парасимпатична іннервація серця: Парасимпатична нервова система регулює серцеву
діяльність через вагусний нерв (Cranial Nerve X). Парасимпатична активація сповільнює
серцевий ритм та зменшує силу скорочень (негативна інотропна та хронотропна дія). Ця
система діє як "гальмо" для серця і приводить до відпочинку та відновлення після фізичної
активності або стресових ситуацій.
 Чутлива іннервація серця: Чутлива іннервація серця передає відчуття та інформацію з
рецепторів, розташованих у серцевому м'язі і судинах. Ця іннервація допомагає визначити
потребу серця в регулюванні частоти і сили скорочень в залежності від поточних
фізіологічних умов. Узгоджена дія цих трьох видів іннервації допомагає забезпечити
оптимальну функцію серця і підтримує його в різних умовах, включаючи відпочинок,
фізичну активність та реакції на стрес.

Легені

 Симпатична іннервація легень: Симпатична нервова система впливає на легені через

симпатичні нерви і симпатичні ганглії. Симпатична активація може призводити до
розширення бронхів та збільшення обсягу легень. Це корисно в ситуаціях, коли організм
потребує підвищеної кисневої подачі, наприклад, під час фізичної активності або в
стресових ситуаціях.
 Парасимпатична іннервація легень: Парасимпатична нервова система відповідає за
звуження бронхів і зменшення обсягу легень. Ця іннервація передається через вагусний
нерв (Cranial Nerve X). Парасимпатична активація корисна для збереження ефективного
газообміну та уникнення перевантаження легень.
 Чутлива іннервація легень: Чутлива іннервація легень передає відчуття інформації з
рецепторів, розташованих у бронхах і легенях. Ця іннервація грає важливу роль у
регулюванні дихальних рефлексів і визначає необхідність відділення слизу та зміни
вентиляції легень відповідно до поточних потреб організму.
Узгоджена дія цих трьох видів іннервації допомагає забезпечити оптимальну функцію легенів,
забезпечуючи адекватний газообмін та адаптацію до різних фізіологічних умов.
Шлунок
 Симпатична іннервація шлунка: Симпатична нервова система впливає на шлунок через
симпатичні нерви та симпатичні ганглії. Симпатична активація зазвичай призводить до
скорочення судин шлунка та зменшення виділення слини та шлункового соку. В цьому
випадку шлунок перебуває в режимі відпочинку.
 Парасимпатична іннервація шлунка: Парасимпатична нервова система регулює
функцію шлунка через вагусний нерв (Cranial Nerve X). Парасимпатична активація сприяє
розширенню судин шлунка, збільшенню виділення слини та шлункового соку, а також
активізації перистальтики шлунка. Ця система активується під час прийому їжі або
приготування до їжі, щоб полегшити процес переварення.
 Чутлива іннервація шлунка: Чутлива іннервація передає відчуття інформації з
рецепторів, розташованих у шлунку. Ця іннервація допомагає організму визначити
характер та склад їжі, а також вирішити, коли відкривати або закривати вихід із шлунка.
Узгоджена дія цих трьох видів іннервації допомагає забезпечити нормальну функцію шлунка,
включаючи переварення їжі та регулювання виділення шлункового соку в залежності від
потреб організму.
Сечовий міхур

 Симпатична іннервація сечового міхура: Симпатична нервова система впливає на

сечовий міхур через симпатичні нерви та симпатичні ганглії. Симпатична активація
зазвичай призводить до розширення сфінктера сечового міхура та зменшення активності
самого міхура, що сприяє утриманню сечі. Умови, коли симпатична система активується,
включають стрес або фізичну активність.
 Парасимпатична іннервація сечового міхура: Парасимпатична нервова система
відповідає за опорожнення сечового міхура. Ця іннервація передається через підвздошно-
статевий нерв (pelvic splanchnic nerves) та відділи сакрального спінального мозку.
Парасимпатична активація призводить до скорочення стінок міхура та відкриття сфінктера,
що дозволяє сечі виходити з міхура.
 Чутлива іннервація сечового міхура: Чутлива іннервація сечового міхура передає
відчуття тиску та наповненості міхура до центральної нервової системи. Ця іннервація
допомагає організму регулювати потребу в сечовиділенні та визначати, коли необхідно
пустити сечу.
Узгоджена дія цих трьох видів іннервації допомагає забезпечити нормальну функцію сечового
міхура, включаючи контроль над сечею та уникнення неприємних ситуацій.
Пряма кишка
 Симпатична іннервація прямої кишки: Симпатична нервова система впливає на пряму
кишку через симпатичні нерви та симпатичні ганглії. Симпатична активація може
призводити до скорочення сфінктерів та зменшення кровопостачання прямої кишки. Ця
іннервація зазвичай призводить до затримки фекальних мас та зміни характеру кишкових
рухів.
 Парасимпатична іннервація прямої кишки: Парасимпатична нервова система також
регулює функцію прямої кишки через сакральні нерви та вагусний нерв. Парасимпатична
активація сприяє розширенню судин і підвищує кишкову перистальтику, що сприяє
переміщенню калу через кишечник і сприяє виведенню калових мас.
 Чутлива іннервація прямої кишки: Чутлива іннервація передає відчуття інформації з
рецепторів, розташованих у стінках прямої кишки. Ця іннервація допомагає організму
визначити ступінь наповнення кишки, дискомфорт та біль. Вона грає важливу роль у
контролі процесу дефекації.
Узгоджена дія цих трьох видів іннервації допомагає забезпечити нормальну функцію прямої
кишки, включаючи контроль над актом дефекації та забезпечення нормального кишкового
транзиту. Всі органи грудної порожнини отримують парасимпатичну, симпатичну та чутливу
іннервацію!

Всі органи грудної порожнини отримують парасимпатичну, симпатичну та

чутливу іннервацію!
Принципіальна схема іннервації органів грудної порожнини
Центром парасимпатичної іннервації є nucleus dorsalis n.vagi. Передвузлові
волокна, утворені аксонами клітин nucl. dorsalis n.X у складі гілок
блукаючого нерва підходять до органів і утворюють синапси
(переключаються) в інтрамуральних (термінальних) вузлах. Аксони клітин
вузла утворюють короткі післявузлові волокна та іннервують орган (залози,
непосмуговані м'язи).
Центром симпатичної іннервації є nucleus intermediolateralis (Th5-6).
Передвузлові волокна від цих ядер виходять з спинного мозку у складі
передніх корінців спинномозкових нервів і відділяються від них у
r.communicantes albi та підходять до грудних вузлів (тіла других ефекторних
нейронів) симпатичного стовбура свого рівня на яких і переключаються, а
аксони мультиполярних клітин зазначених вузлів (післявузлові волокна)
утворюють сплетення на грудній аорті та по її гілках підходять до органів
(залоз, непосмугованих м'язів).
Джерелом чутливої іннервації є:
1. Нижній вузол блукаючого нерва. Периферійні відростки чутливих
псевдо уніполярних клітин цього вузла підходять до органу і
закінчуються рецептором, а центральні у складі чутливого корінця n.X
закінчуються на його чутливому ядрі nucl.solitarii.
2. 5-6 верхні грудні спинно-мозкові вузли. Периферійні відростки
чутливих псевдо уніполярних клітин цих вузлів підходять до органу і
закінчуються рецептором, якій сприймає подразнення, перетворює
його на нервовий імпульс. Центральні відростки псевдоуніполярних
клітин спинномозкових вузлів у складі заднього корінця
 спинномозкових нервів заходять у задні рога і закінчуються на їх
чутливих ядрах.
Принципіальна схема іннервації органів черевної порожнини
Центром парасимпатичної іннервації є nucleus dorsalis n.vagi. Передвузлові
волокна, утворені аксонами клітин nucl. dorsalis n.X у складі гілок
блукаючого нерва підходять до органів і утворюють синапси
(переключаються) в інтрамуральних (термінальних) вузлах. Аксони клітин
вузла утворюють короткі післявузлові волокна та іннервують орган (залози,
непосмуговані м'язи).
NB: Блукаючий нерв розгалужується до лівого згину поперечно-ободової
кишки!!!
Центром симпатичної іннервації є nucleus intermediolateralis (Th6-12).
Передвузлові волокна від цих ядер виходять з спинного мозку у складі
передніх корінців спинномозкових нервів і відділяються від них у
r.communicantes albi та підходять до грудних вузлів (тіла других ефекторних
нейронів) симпатичного стовбура свого рівня на яких не переключаються, а у
вигляді nn. Splanchnici major et minor – передвузлові волокна підходять до
перед хребтових вузлів черевного сплетення і там переключаються на тілах
других (II) еферентних нейронів та у складі навколоартеріальних сплетень
відповідних судин ідуть до органу (залоз, непосмугованих м'язів).
Джерелом чутливої іннервації є:
1. Нижній вузол блукаючого нерва. Периферійні відростки чутливих
псевдо уніполярних клітин цього вузла підходять до органу і
закінчуються рецептором, а центральні у складі чутливого корінця n.X
закінчуються на його чутливому ядрі nucl.solitarii.
2. 5-6 нижні грудні спинно-мозкові вузли. Периферійні відростки
чутливих псевдо уніполярних клітин цих вузлів підходять до органу і
закінчуються рецептором, якій сприймає подразнення, перетворює
його на нервовий імпульс. Центральні відростки псевдоуніполярних
клітин спинномозкових вузлів у складі заднього корінця
спинномозкових нервів заходять у задні рога і закінчуються на їх
чутливих ядрах.
Принципіальна схема іннервації органів таза:
Центром парасимпатичної іннервації є nn. Parasimpatici sacrales S2-S4.
Передвузлові волокна вихадять з спинного мозку у складі передніх корінців,
потім у складі крижових спинно-мозкових нервів, відгалужуються від них у
вигляді nn.splanchnici pelvini у складі соматичного крижового сплетення
підходять до інтрамуральних вузлів органів таза, переключаються на них
(тіла других ефекторних нейронів) і короткі після вузлові волокна
іннервують орган.
Центром симпатичної іннервації є nucleus intermediolateralis L2-3.
Передвузлові волокна від цих ядер виходять з спинного мозку у складі
передніх корінців спинномозкових нервів і відділяються від них у
r.communicantes albi . Підходять до поперекових вузлів (тіла других
ефекторних нейронів) симпатичного стовбура свого рівня, по rami
interganglionares прямують до нижніх поперекових та крижових вузлів
симпатичного стовбура і переключаються, далі від поперекових вузлів ідуть
nn.splanchnici lumbalis, від крижових - Nn. Splanchnici sacralis
Джерелом чутливої іннервації є спинно-мозкові вузли нижніх поперекових
та крижових спинно-мозкових нервів. Периферійні відростки клітин вузлів
ідуть до органа і закінчуються рецептором, а центральні – до чутливих ядер
задніх рогів .