МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДДІЛ ОСВІТИ ГЛИБОЦЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ЧАГОРСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І – ІІІ СТУПЕНІВ

«Політичні портрети
Ф.Д.Рузвельта, Б.Муссоліні, А.Гітлера, Ф.Франко»
(РОЗРОБКА УРОКУ В 10 КЛАСІ)

ПІДГОТУВАВ:
Яловко Володимир Сергійович
вчитель історії,
Чагорської ЗОШ

ЧАГОР
2013
 Тема. Політичні портрети Ф.Д.Рузвельта, Б.Муссоліні, А.Гітлера, Ф. Франко.
Мета: закріпити і узагальнити матеріал теми, розвивати вміння, навички, які формувалися на
уроках теми; закріпити навички аналізу і порівняння історичного матеріалу, уміння розглядати
історичні явища в конкретно-історичних умовах; вдосконалювати навички історичного та
політичного портретування; сприяти осмисленню ролі людини в історії, відповідальності кожного
за власні дії; виховувати високі моральні якості при вивченні позитивно і негативно
характеризованих особистостей; виховувати учнів у дусі патріотизму, сприяти утвердженню
стійких демократичних переконань, поваги до прав і свобод людини;
Основні терміни і поняття: Антикомінтернівський пакт, аншлюс, соціалізм, шовінізм, Велика
депресія, новий курс, фашизм, нацизм, тоталітаризм, корпоративна держава, антисемітизм,
демократія.
Обладнання: мультимедійне обладнання, підручник, посібники з викладом історичного
портрета Ф.Д.Рузвельта, Б.Муссоліні, А.Гітлера,Ф.Франко, дидактичний матеріал.
Тип уроку: комбінований.
Хід заняття.
І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
1. Згадайте, історію яких країн ми вивчали на останніх уроках?
2. Назвіть політичних лідерів цих країн.
3. Які політичні режими існували в цих країнах?
4. Назвіть основні пункти плану складання політичного портрету.
5. Назвіть основні терміни, які ми вивчали на попередніх уроках.
6. Вкажіть, чим політичний портрет відрізняється від історичного.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
Учні, заздалегідь поділені на 4 групи, презентують свої виступи.
План.
1. Політичний портрет Ф.Д.Рузвельта (виклад матеріалу супроводжується демонстрацією
презентації).
2. Політичний портрет Б.Муссоліні (виклад матеріалу супроводжується демонстрацією
презентації).
3. Політичний портрет А.Гітлера (виклад матеріалу супроводжується демонстрацією
презентації).
4. Політичний портрет Ф.Франко (виклад матеріалу супроводжується демонстрацією
презентації).
ІV. Закріплення навчального матеріалу.
1. На вашу думку, який вплив на історію своєї країни справили ці політичні діячі?
2. Поміркуйте, якими методами демократичними чи тоталітарними можна привести країну до
стабільності і процвітання?
3. Як ви вважаєте, сьогодні в нашій країні для виходу з кризи потрібен Рузвельт чи Гітлер?
Практичне завдання: поставте до кожної презентації по п’ять запитань ( робота по групах).
V. Підсумки.
12 років перебування Рузвельта на чолі Сполучених Штатів, з березня 1933 року по квітень
1945 року, майже точно збіглися з часом правління Гітлера в Німеччині. В ці роки ліберальний
президент позбавив свій народ від катастрофи, за ці ж роки фашистський диктатор увергнув свою
країну в хаос.
Не дивлячись на початкові успіхи тоталітарних диктаторів у виведенні Італії та Німеччини з
прірви економічної та політичної кризи, Рузвельт довів, що найбільш здатною протистояти
викликам епохи є демократична організація влади, конкурентна економіка, яка спонукається
приватними інтересами, поставленими в рамки розумного регулювання й обмеження в інтересах
усього суспільства. Гітлер і Муссоліні довели, якщо керівник держави стає на шлях терору в
управлінні державою, то він ніколи не буде дозованим і буде зростати у геометричній прогресії. І
навпаки, Рузвельт переконав, що спільні зусилля вільних індивідів які самі вносять ініціативу в
загальну справу стратегічно значно ефективніші, ніж підневільні колективні дії людей, що сліпо
виконують наказ під страхом насильства.

VІ. Домашнє завдання.

1. Записати в зошит тези політичного портрету Ф.Д.Рузвельта, Б.Муссоліні, А.Гітлера.
2. Підготуватися до контрольної роботи
Додаток 1.
АДОЛЬФ ГІТЛЕР
(1889-1945)
Австрієць. Народився в м. Брандау на баварському кордоні в родині митного службовця.
З дитинства у нього проявилися художні здібності, але освіти в цьому напрямку не одержав,
деякий час працював декоратором і художником поштових листівок.
Змалку був замкненим, самотнім, вищої освіти не одержав.
Воював на фронтах Першої світової війни, двічі був нагороджений хрестом другого і першого
ступенів.
Успішна кар'єра А. Гітлера почалася після Першої світової війни зі вступом його до Німецької
робітничої партії. Згодом став її лідером і перейменував на Націонал-соціалістичну робітничу
партію.
Багато працював над собою, над своїм голосом, удосконалюючи ораторські здібності. Навчився
моделювати глибину свого голосу, темп мовлення, його виразність, чіткість, уміння жестику-
лювати, щоб посилити сказане, надаючи своєму обличчю то милу усмішку, то нищівний гнів.
Згодом свої промови посилював технічними засобами: використовував прожектори, гучномовці,
музику тощо.
У листопаді 1923 р. організував "пивний" путч у Баварії, який провалився. Проте судовий
процес над А. Гітлером зробив його національним героєм. Два роки провів у Ландсберзькій тюрмі,
де написав "Майн кампф" ("Моя боротьба", 1925-1926 рр.) Він висунув гасло: "Один народ, одна
держава, один фюрер". Обіцяв Німеччині повернути її велич, а "третій рейх" мав існувати тисячу
років.
У січні 1933 р. став рейхсканцлером німецької фашистської держави. У 1934 р. об'єднав посаду
рейхсканцлера з посадою президента після смерті Гінденбурга. У Німеччині був встановлений
режим кривавого фашистського терору.
А. Гітлер був ініціатором розв'язання Другої світової війни, одним із організаторів масового
винищення військовополонених і мирного населення на окупованих територіях.
Зі вступом радянських військ у Берлін покінчив життя самогубством.
Міжнародний Нюрнберзький трибунал за злочини проти людства визнав А. Гітлера головним
воєнним злочинцем.

Додаток 2.
БЕНІТО МУССОЛІНІ
(1883—1945)
Народився у родині коваля і сільської вчительки. Батьки Беніто дотримувалися революційних
поглядів. Уже з молодих років юнак захопився марксистськими і анархо-синдикалістськими
поглядами. Працював сільським учителем. Щоб уникнути служби в армії, переїздить до
Швейцарії, де працює чорноробом. У 1902 р. вступив до Італійської соціалістичної партії (ІСП). У
1912 р. став редактором її газети «Аванті». Але в ідеях соціалізму Муссоліні приваблювало лише
можливість переустрою існуючого ладу в країні. Демократичний характер перетворень, за які
виступали соціалісти, вже швидко перестав влаштовувати молодого лідера партії. Із початком
Першої світової війни він став виступати за найшвидший вступ Італії у війну, щоб країна
отримала свою частку від розподілу повоєнного світу. У 1914 р. він ви йшов з ІСП, у січні 1915 р.
створив організацію фашо (союз) революційної дії. Почав видавати власну газету «Пополо
д'Італія», у якій виступав з ідеями завоювання Італією вагомого міста в Європі. Муссоліні досить
чітко вловив зростаючі націоналістичні настрої населення і зумів поєднати авторитарно-
соціалістичні ідеї з націоналізмом в цілісну ідеологію. Поступово з цієї ідеології зник соціалізм,
але фразеологія залишилася. Його ідеї були підхоплені частиною інтелектуалів, зокрема, поетом
Габріеле Д'Аннунціо, який виступав за відродження римської імперії. Після вступу Італії у війну
пішов добровольцем на фронт, де був поранений і повернувся до політичної діяльності як
національний герой.
У 1919 р. Б. Муссоліні очолив групу з декількох десятків чоловік - фронтовиків, колишніх
анархістів, карних злочинців, які стали зародком фашистського руху. Хоча попервах програма цієї
групи була плутаною і з великою кількістю протиріч, тим не менш в умовах економічної і
політичної кризи, падіння довіри до традиційних партій, вона стала набирати популярності.
(Велику роль у цьому відіграла ораторська майстерність Муссоліні, його схильність до
театральних ефектів, здатність без коливань давати будь-які обіцянки. У 1921 р. Муссоліні був
обраний до парламенту, а в 1922 р. став Прем'єр-міністром. Це поклало початок встановлення
фашистської диктатури, яка проіснувала в країні майже два десятиліття. Муссоліні став вождем
країни (дуче).
Фінал правління Муссоліні був трагічним. Прагнення перетворити, Італію на могутню імперію
штовхнуло Муссоліні на союз Із Гітлером, до якого в нього спочатку була особиста антипатія. У
результаті Італія була втягнута у Другу світову війну і потерпіла поразку. Коли В 1943 р. війська
союзників висадилися в Італії, король дав наказ про арешт Муссоліні. Подальша доля дуче
нагадувала детектив. За наказом Гітлера Німецькі диверсанти на чолі з Отто Скорцені викрали
Муссоліні з ув'язнення і доставили на окупований німцями північ Італії. Тут було проголошено
створення Соціальної республіки (Сало), яка фактично стала протекторатом Німеччини. У квітні,
коли німецькі війська терпіли поразку, Муссоліні разом із його коханкою К. Петаччі та ще 13
послідовниками був схоплений і розстріляний партизанами. Трупи вбитих були повішені вниз
головою на площі Мілана, де німці в 1943—1945 рр. розстрілювали заручників.

Додаток 3.
РУЗВЕЛЬТ ФРАНКЛІН ДЕЛАНО
(1882—1945)
Державний діяч, 32-й президент США. Народився 30 січня 1882 р. у багатій родині, у спад-
ковому маєтку Гайд-Парк. До 14 років Рузвельт здобував домашню освіту. В 1896—1899 рр. нав-
чався в одній із кращих шкіл країни, а в 1900— 1904 рр. продовжив навчання у Гарвардському
університеті. В 1905—1907 рр. відвідував юридичну школу Колумбійського університету та от-
римав право на адвокатську практику.
Початок політичної кар'єри Рузвельта припадає на 1910 р., коли його було обрано сенатором
легіслатури (законодавча влада штату). В адміністрації президента Вільсона Рузвельту
запропонували посаду помічника, і він перебрався до Вашингтона. Працюючи помічником
морського міністра (1913—1921 рр.), виступав за посилення флоту, зміцнення обороноздатності
США, сильну президентську владу та активну зовнішню політику.
У 1920 році Рузвельт балотувався у віце-президенти від демократичної партії у парі з
Дж.Коксом. Поразка демократичної партії та тяжка хвороба на деякий час усунули Рузвельта від
активної політичної діяльності. Але в 1928 році його обирають губернатором штату Нью-Йорк.
Перебування на посаді губернатора протягом двох термінів дало Рузвельту цінний досвід, який
згодом став йому в пригоді на посаді президента.
1932 р. він здобув перемогу на президентських виборах. У ході виборчої кампанії Рузвельт
виклав основні ідеї соціально-економічних перетворень у країні, що отримали назву «нового
курсу». В перших 100 днів свого президентства Рузвельт здійснив низку важливих реформ. Було
відновлено банківську систему, підписано закони про федеральну допомогу безробітним,
відновлення сільського господарства, відбудову та регулювання промисловості. В 1935 р. прези-
дент провів реформи в галузі праці, соціального забезпечення, податків. Перемога на виборах 1936
року дала йому можливість ініціювати нові сміливі закони державного регулювання економіки та
соціального захисту населення.
Передвоєнна політика Рузвельта була вже більш обережною. В 1940 році він утретє переміг на
виборах. 1941 р. президент підписав закон про подальше посилення обороноздатності США. Він
намагався якомога довше уникати
широкомасштабної участі у європейській війні, обмежуючись поставками озброєння. Але
спостерігаючи за перемогами Червоної армії під Сталінградом та на Курській дузі, Рузвельт усе
більше пересвідчувався у вирішальній ролі СРСР у перемозі над Гітлером. На Тегеранській
конференції (1943) він підтримав ідею відкриття «другого фронту».
Переобраний у 1944 році на четвертий термін, Рузвельт зробив значний внесок в історичні
рішення Ялтинської конференції. Його позиція диктувалася тверезим розрахунком та бажанням
домовитися з СРСР про вступ останнього у війну з Японією. Помер 12 квітня 1945 р. від
крововиливу. Похований у Гайд-Парку.

Додаток 4.
ФРАНКО БАХАМОНДЕ ФРАНСІСКО
(1892 – 1975)
Франсіско Франко народився у м. Ель-Ферроль. Франсіско мріяв стати моряком, але його
направили до піхотного училища в Толедо. Найнижчий – 155 см, наймолодший кадет не
вирізнявся успіхами у військових науках, був 251-м серед 312 учнів. У 1912 р. честолюбивий
лейтенант вступає вдо колоніальних військ, у лютому 1917 р. йому надають звання майора і він
стає наймолодшим майором в іспанській армії. У 1934 р. Франко став наймолодшим дивізійним
генералом у віці 41 рік. Іспанський генерал і політик, керівник націоналістичних сил. Після
перемоги правоцентристської коаліції Франко став генералом (1934), а згодом начальником
генерального штабу. Після перемоги на виборах 1936 р. Народного фронту Франко став ключовою
фігурою антиурядової змови. Після перевороту 1936 р. – глава іспанської держави, лідер
військово-фашистського заколоту. До 1975 р. – глава держави і верховний вождь (каудильйо); у
1938-1973 рр. – також прем’єр. Здійснював сильне репресивне правління. Під час Другої світової
війни зберіг нейтралітет Іспанії. В 1950-х рр.. виводив свою країну із міжнародної політичної та
економічної ізоляції. В 1969 р. призначив своїм наступником Хуана Карлоса І.