National Library of Medicine, Anesthesiology – 2017

Ад’юванти для місцевої анестезії: сучасне

розуміння та майбутні тренди

Вже давно питання лікування гострого та хронічного болю продовжує

хвилювати медиків. Перші успіхи фармакологічних досліджень у сфері
знеболення були пов'язані з широким застосуванням опіоїдів. Незважаючи
на достатній успіх, це часто супроводжувалося виникненням системних
ускладнень, таких як нудота, блювання, пригнічення дихання, седативний
ефект, затримка відновлення функцій кишківника та гіпералгезія. Щоб
зменшити потребу в системних опіоїдах, а також виникнення побічних
ефектів, з часом поступово почав свій розвиток периневральне
(інтратекальні, епідуральні або периферичні нервові блокади)
використання місцевих анестетиків.
Незважаючи на те, що місцеві анестетики є ефективними в лікуванні
гострого та хронічного болю, вони мають здатність викликати побічні
ефекти, такі як серцеві аритмії, пригнічення центральної нервової
системи, судоми, зупинка дихання, артеріальна гіпертензія та алергічні
реакції. Подовжуючи тривалість сенсорно-моторного блоку та
обмежуючи кумулятивну дозу місцевих анестетиків, спільне застосування
ад'ювантів може підвищити ефективність периневральних блокад і знизити
токсичність місцевих анестетиків. Терміни «ад'юванти» або «допоміжні
речовини» для місцевих анестетиків часто використовуються як
взаємозамінні. Кожен з них по-своєму посилює знеболювальну дію
місцевих анестетиків. Арсенал ад’ювантів для місцевих анестетиків з
часом еволюціонував від класичних опіоїдів до широкого спектру
препаратів, що охоплюють кілька груп і мають різні механізми дії.

Опіоїди
Опіоїди найбільш часто використовують як ад'юванти місцевих
анестетиків. Їх застосування при нейроаксіальній анестезії
еволюціонувало протягом останніх 50 років. Опіоїди потенціюють
антиноцицепцію місцевих анестетиків через G-білкові рецепторні
механізми, викликаючи гіперполяризацію аферентних сенсорних
нейронів. Доза, місце введення, ліпофільність та кислотно-лужне
середовище місця депонування препарату - визначають ступінь
ефективності блокади.
1. Морфін.
• Використання морфіну без консервантів з місцевими
анестетиками або без них - широко застосовується при
нейроаксіальній анестезії у всіх вікових групах.
• Інтратекальне введення морфіну в дозуванні 100-200 мкг
продемонструвало досить високу знеболювальну ефективність,
особливо під час акушерських та ортопедичних хірургічних
втручань.
• Аналогічно, епідуральне введення морфіну також
використовувалось в широкому діапазоні дозування (1-5 мг), і
показало свою ефективність у різних групах пацієнтів.
• Однак, побічні ефекти його застосування при нейроасксіальній
анестезії включають: пригнічення дихання (раннє і пізнє), нудоту,
блювання, свербіж і затримку сечовипускання.
• Зокрема, існують докази того, що інтратекальне введення
морфіну в дозах, менших за 100 мкг, призводить до менших
побічних ефектів у пацієнтів похилого віку.
Використання морфіну для блокади периферичних нервів наразі не
рекомендується, оскільки дослідження не виявили жодних переваг над
внутрішньовенним та внутрішньом'язовим способами введення.
Несприятливі ефекти зберігаються незалежно від способу введення.

2. Фентаніл.
• Інтратекальне введення фентанілу у дозі 10-25 мкг, також
демонструє подовження тривалості та ступеня сенсорного
блоку з нижчим рівнем побічних ефектів порівняно з морфіном.
• Однак, епідуральне введення фентанілу не обов'язково має
таку саму картину, і при його застосуванні спостерігається
вища частота побічних ефектів.
Численні дослідження не змогли переконливо довести ефективність
фентанілу як допоміжного засобу при блокадах периферичних нервів.

3. Суфентаніл.
• Інтратекальне введення суфентанілу у дозі 5 мкг, як ад'юванту до
місцевих анестетиків, продемонструвало непогану
 ефективність, однак для зменшення побічних ефектів діапазон
доз повинен бути нижчим (близько 1,5 мкг).
• Дозування для епідурального введення суфентанілу становить
0,75-1 мкг/мл і показала вражаючу ефективність у полегшенні
болю в різних підгрупах пацієнтів.

4. Інші опіоїди - гідроморфон та бупренорфін.

• Доведено, що гідроморфон є ефективним ад’ювантом, як при
інтратекальному, так і при епідуральному введенні в дозах 100
мкг та 500-600 мкг відповідно. Він є кращим препаратом для
пацієнтів з нирковою недостатністю і має нижчий рівень
виникнення побічних ефектів порівняно з морфіном.
• Бупренорфін, також, застосовували інтратекально (75-150 мкг)
та епідурально (150-300 мкг) з достатнім рівнем ефективності.
Крім того, він також продемонстрував достатню ефективність
при застосуванні в дозі 0,3 мг, як ад'ювант при блокадах
периферичних нервів.

5. Трамадол.
Трамадол є слабким агоністом опіоїдів, який блокує натрієві та калієві
канали, а також має додаткові ефекти, такі як блокування захоплення
норадреналіну та серотоніну.
• Інтратекальне введення трамадолу у дозування від 10 до 50 мг
застосовувався в різних підгрупах з різним успіхом.
• Епідуральне введення трамадолу у дозуванні 1-2 мг/кг -
перспективна альтернатива морфіну для післяопераційної
аналгезії без пригнічення дихання. Трамадол показав гарні
результати для полегшення болю в різних підгрупах пацієнтів,
починаючи від акушерських пацієнтів і операціях на органах
черевної порожнини, і закінчуючи операціями на нижніх відділах
черевної порожнини у дітей.
• Виникає питання щодо частоти виникнення нудоти та блювання:
частота цих випадків була меншою при застосуванні нижчих
доз. Інші побічні ефекти, такі як свербіж і седативний ефект -
зустрічаються рідше.
• Трамадол при застосуванні, як ад’ювант при блокадах
периферичних нервів показав суперечливі та неоднозначні
результати з невідомим профілем безпеки. Кілька досліджень
показали, що трамадол підвищує ефективність знеболення.
 Однак були й інші дослідження, які показали обмежену користь
трамадолу або його відсутність при застосуванні, як
допоміжного засобу до місцевих анестетиків при блокадах
периферичних нервів.
Таким чином, за винятком післяопераційних епідуральних інфузій,
сучасна анестезіологічна практика не рекомендує рутинне
використання трамадолу як допоміжного засобу для місцевої анестезії.

Побічні ефекти опіоїдів при нейроаксіальних блокадах.

Небажані побічні ефекти: свербіж, нудота, блювання та дихальна
недостатність, особливо у пацієнтів похилого віку. Для того, щоб уникнути
пригнічення дихання - необхідно зменшити дозування інтратекального
введення. Свербіж, спричинений нейраксіальним введенням опіоїдів,
залежить від дози і добре піддається лікуванню налоксоном у дозі 200 мкг
та ондансетроном у дозі 4-8 мг.

Епінефрин
Епінефрин є одним з перших ад'ювантів до розчинів для місцевої
анестезії з рекомендованою дозою 0,5-1,0 мкг/кг у концентрації 5-10
мкг/мл. На додаток до судинозвужувальної дії, він також, ймовірно, має
внутрішні антиноцицептивні властивості, опосередковані активацією
альфа-2-адренорецепторів.
• Причиною побоювань щодо застосування безперервної інфузії
епінефрину при нейроаксіальній анестезії - ризик виникнення
тяжких неврологічних ускладнень, а також докази його внутрішньої
нейротоксичності.
• Використання епінефрину в нейроаксіальній анестезії
обмежується використанням, як доповнення до каудального
введення бупівакаїну та для виявлення випадкового
внутрішньосудинного розміщення епідуральних та інших
периневральних катетерів.
• При блокадах периферичних нервів епінефрин
продемонстрував певні переваги у знеболювальному ефекті
порівняно з місцевими анестетиками короткої та проміжної дії,
такими як лідокаїн.
 • Однак адреналін відіграє важливу роль у запобіганні
ненавмисному внутрішньосудинному введенню розчинів місцевих
анестетиків. Проте нещодавній сплеск рутинного використання
ультрасонографії при блокадах нервів зробив таке використання
значною мірою зайвим.
• Існують значні докази, що вказують на потенційну
нейротоксичність при периневральному застосуванні
епінефрину, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом,
гіпертензією та у курців.
Сучасні рекомендації дозволяють використовувати адреналін для
периферичних блокад лише тоді, коли ультразвукове дослідження
недоступне або, коли кінчик голки та поширення місцевого анестетика
не візуалізуються.

Антагоністи альфа-2 адренорецепторів

Антагоністи альфа-2 адренорецепторів (клонідин,

дексмедетомідин) - один з найпоширеніших класів допоміжних засобів
для місцевої анестезії, які дають задовільний ефект при нейроаксіальних
та периферичних блокадах.
1. Клонідин.
Клонідин - похідне імідазолу з властивостями селективного агоніста,
який пригнічує ноцицептивні імпульси шляхом активації постсинаптичних
альфа-2 адренорецепторів у дорсальному розі спинного мозку. При
нейроаксіальних блокадах він має місцеву дію, блокуючи симпатичні
нервові волокна; тоді як при блокадах периферичних нервів - подовжує
тривалість аналгезії за рахунок гіперполяризації катіонних каналів, вкритих
циклічними нуклеотидами.
• Встановлено, що клонідин епідурально у дозах 25-50 мкг/год
має позитивний ефект.
• Введення клонідину при каудальній анестезії у вікових групах
серед дітей, також продемонструвало значне подовження
тривалості аналгезії з мінімальними кардіо-респіраторними
порушеннями.
• Інтратекальне введення клонідину еволюціонувало з точки зору
дозування від початкових фаз застосування вищих доз (150 мкг)
 до рутинного використання менших доз (15-40 мкг) - для
уникнення виникнення побічних ефектів з боку серцево-судинної
системи.
• Додавання клонідину до розчинів місцевих анестетиків для
інтратекального введення призводить до збільшення
сегментарного поширення сенсорної блокади, затримки
регресування такої блокади та зменшення частоти невдач і
необхідності введення знеболювальних засобів у різних
підгрупах хірургічних пацієнтів. Він також продемонстрував
переваги у хворих на алкоголізм, запобігаючи виникненню
післяопераційних симптомів відміни алкоголю.
• Використання клонідину при нейроаксіальних блокадах
супроводжувалося такими побічними ефектами, як седативний
ефект, брадикардія та гіпотензія, що зумовило необхідність
поступової еволюції до нинішніх рекомендацій щодо нижчих
доз.
• Було проведено багато досліджень ефективності клонідину як
ад’юванту для місцевих анестетиків.
• Неоднорідність результатів, особливо при рутинних блокадах
плечового сплетення, свідчить про те, що до тих пір, поки
подальші цілеспрямовані дослідження не дадуть однозначних
доказів на користь використання Клонідину як допоміжного
засобу для місцевої анестезії, він не може бути рутинно
рекомендований для периневральних блокад.

2. Дексмедетомідин.
Дексмедетомідин є у 7 разів селективнішим агоністом альфа-2
рецепторів порівняно з клонідином і має подібний механізм блокування
активованих гіперполяризацією катіонних каналів.
• Інтратекальне (5-10 мкг) та епідуральне застосування
дексмедетомідину (1 мкг/кг) як ад'ювант до ізобаричного
бупівакаїну або в комбінації з загальновживаними місцевими
анестетиками (наприклад, ропівакаїном) досліджували на
предмет його знеболювальної ефективності у різних
підгрупах пацієнтів.
• Мета-аналіз інтратекального введення дексмедетомідину
показав, що його застосування асоціюється з подовженням
тривалості блоку та покращенням післяопераційної аналгезії
 без будь-якої гіпотензії або інших небажаних явищ, особливо
при застосуванні в дозах менше 5 мкг.
• Результати якісного огляду та мета-аналізу ролі
дексмедетомідину при нейроаксіальних блокадах показали,
що він є ефективним місцевим анестетиком, який
забезпечує пролонговану анестезію та аналгезію і зменшує
потребу в застосуванні резервних анальгетиків. Однак часто
асоціюється з підвищеною частотою виникнення брадикардії.
• Порівняльна оцінка дексмедетомідину та клонідину виявила
перевагу дексмедетомідину при епідуральному або
інтратекальному введенні як допоміжного засобу.
Таким чином, сучасні дані свідчать про те, що дексмедетомідин є
ефективним при застосуванні в якості ад’юванта при блокадах
периферичних нервів у дозі 1 мкг/кг. Профіль побічних ефектів
виглядає прийнятним з відомими ускладненнями, такими як
артеріальна гіпотензія та брадикардія, які піддаються звичайній терапії.

Стероїди

1. Дексаметазон є потужним протизапальним засобом, який протягом

останнього десятиліття досліджували як ад'ювант до місцевих
анестетиків при нейроаксіальних та периферичних блокадах.

• Механізми, за допомогою яких стероїди потенціюють

знеболювальні ефекти, схоже, відрізняються від його власного
протизапального механізму. Існують також докази того, що
місцева вплив на нервові волокна та системні ефекти
посилюють знеболювальні властивості дексаметазону.
• У дослідженні вивчався ефект інтратекального введення
дексаметазону в дозі 8 мг (без консервантів) зі стандартними
дозами гіпербаричного бупівакаїну 0,5% при ортопедичних
операціях. Показано, що він значно подовжує тривалість
сенсорної блокади при спінальній анестезії без будь-яких
суттєвих побічних ефектів.
• Мета-аналіз показав переваги використання дексаметазону як
допоміжного засобу для епідуральної місцевої анестезії. Однак
він також підкреслив необхідність проведення подальших якісних
 досліджень для встановлення його безпеки з точки зору
виникнення неврологічних ускладнень.
• Дексаметазон у діапазоні доз 1, 2, 4 і 8 мг в основному показав
свою ефективність як допоміжний засіб для місцевої анестезії
при різних блокадах, таких як блокада плечового сплетіння з
міждрабинчастого та надключичного доступу, блокада
гомілковостопного суглоба і TAP-блок.
• Нещодавнє дослідження Liu та ін. продемонструвало, що
введення дексаметазону периневрально (1, 2 і 4 мг) подовжує
тривалість аналгезії та моторного блоку бупівакаїном у
пацієнтів, яким було проведено блокаду плечового сплетення з
надключичного доступу під час хірургічного втручання
амбулаторно. Цей ефект спостерігався, незважаючи на те, що
більшість пацієнтів у досліджуваній популяції, як і в контрольній
групі, отримували також внутрішньовенно дексаметазон, що
спростовує припущення про те, що дексаметазон
периневрально спричиняє аналгезію внаслідок системної
абсорбції.
Однак у деяких дослідженнях використання дексаметазону
периневрально не дало бажаних результатів, і досі триває дискусія про
те, чи пов'язане знеболення, спричинене дексаметазоном, з його
системною дією.

2. Інші протизапальні засоби.

Крім дексаметазону, було проведено дуже мало досліджень щодо
використання протизапальних засобів як периневральних ад’ювантів для
місцевої анестезії.
• Нейротоксичність використання НПЗП як ад’ювантів при
нейроаксіальних або периневральних блокадах - викликає
серйозне занепокоєння.
• Існує дуже мало доказів досліджень щодо використання
протизапальних препаратів при блокадах периферичних нервів,
тому необхідні подальші дослідження. Поки не з’являться нові
докази, їх використання не може бути рекомендовано для
нейроаксіальних і периферичних нервових блокад.

Інші препарати
 1. Мідазолам.
• Мідазолам при нейроаксіальній анестезії діє на
бензодіазепінові рецептори в сірій речовині спинного мозку,
найвища концентрація якого знаходиться на пластинці II
спинного рогу. Знеболювальний ефект мідазоламу при
нейроаксіальних блокадах спричинений пригніченням
сенсорних функцій та його антиноцицептивним ефектом,
опосередкованим механізмами ГАМК-ергічних та опіоїдних
рецепторів.
• Інтратекальне введення мідазоламу у дозі 1-2,5 мг ефективне у
забезпеченні тривалої післяопераційної аналгезії без
виникнення значних побічних ефектів у дорослих, які перенесли
ортопедичні, урологічні операції та операції на нижній частині
черевної порожнини, породіль, які перенесли кесарів розтин, і
дітей, які перенесли урологічні процедури.
• Дослідження показали, що епідуральне введення мідазоламу у
дозах 50 мкг/кг потенціює ефект бупівакаїну у пацієнтів, які
перенесли хірургічне втручання на верхніх відділах черевної
порожнини. Подібним чином було встановлено, що він посилює
ефект каудальної блокади з використанням бупівакаїну: при
цьому, збільшуючи час до першої потреби в знеболювальному
ЛЗ та зменшуючи потребу в післяопераційному знеболюванні у
дітей, які перенесли хірургічне втручання з приводу пахової грижі.
Наразі мідазолам не рекомендований для застосування при блокадах
периферичних нервів.

2. Неостигмін.
• Встановлено, що інтратекальне введення неостигміну
викликає аналгезію за допомогою механізмів,
опосередкованих мускариновими рецепторами.
Дослідження повідомляють про його застосування в дозах від
5-10 мкг до 50-150 мкг при інтратекальному введенні, при
чому підвищені дози демонструють більший зв'язок з нудотою
і блюванням, брадикардією, збудженням і неспокоєм.
• Також, досліджували епідуральне введення неостигміну у
дозуванні 1 мкг, 2 мкг та 4 мкг. Щодо результатів - неостигмін
ефективний як ад'ювант до місцевих анестетиків.
 • Дослідження щодо використання неостигміну як ад'юванту
для блокади периферичних нервів є поодинокими і показали
вкрай незначне пролонгування анестезії, а також пов'язані з
виникненням неприємних побічних ефектів з боку ШКТ.
Наразі його використання при блокадах периферичних нервів не
рекомендується.

3. Кетамін.
• Форми кетаміну, що не містять консервантів, рекомендовані
для використання при нейроаксіальній анестезії через докази
нейротоксичності, зумовленої його консервантом. Доведено,
що кетамін чинить знеболювальну дію через введення його
епідуральним, каудальним і спинномозковим шляхами за
допомогою безлічі механізмів, що включають N-метил-D-
аспартат (NMDA), холінергічні, адренергічні та 5-
гідрокситриптамінові рецептори або 5-НТ-рецептори.
• Введення кетаміну інтратекально та епідурально найчастіше
досліджували у пацієнтів, яким проводять кесарів розтин,
операції на передміхуровій залозіі та ортопедичні операції.
Було виявлено, що він потенціює дію місцевих анестетиків,
скорочуючи час настання сенсорної та моторної блокади,
але одночасно зменшуючи тривалість і ступінь моторної
блокади.
• Використання кетаміну при каудальній анестезії у дозуванні
0,5 мг/кг досліджували у дітей, які перенесли операції на
нижніх відділах черевної порожнини. Згідно з результатами
досліджень - кетамін подовжував тривалість знеболення без
виникнення значних побічних ефектів.
• Систематичний огляд використання кетаміну при каудальній
анестезії показав, що, незважаючи на його ефективність,
існує невизначеність щодо його нейротоксичності.
• Застосування кетаміну при блокадах периферичних нервів
встановило, що він пов'язаний з неприйнятно високою
частотою побічних ефектів, таких як психотоміметичні
наслідки (галюцинації, сонливість, нудота), без будь-якого
збільшення тривалості блокади. Наразі кетамін не
рекомендується для використання при блокадах
периферичних нервів.
 4. Магнію сульфат.
Сульфат магнію є антагоністом NMDA-рецепторів та інгібітором
потенціал-залежних кальцієвих каналів. Визначено, що він зменшує
потребу в знеболювальних засобах у післяоперційному періоді.
• Інтратекальне введення сульфату магнію пригнічує
ноцицептивні імпульси при нейропатичному болю та
потенціює опіоїдну антиноцицепцію в дослідженнях на
тваринах. Тривалість спінальної опіоїдної аналгезії у пацієнток,
які потребували знеболення під час пологів, значно
подовжувалася при одночасному застосуванні сульфату
магнію без впливу на моторний блок, сенсорний блок або
частоту побічних ефектів, таких як свербіж.
• Повідомлялося про швидкий початок сенсорної блокади при
епідуральному введенні сульфату магнію як ад'юванта до
місцевих анестетиків при торакальних та ортопедичних
операціях з меншою частотою післяопераційного тремору,
нудоти та блювання. При застосуванні сульфату магнію як
ад'юванта для знеболення під час пологів - спостерігався
швидший початок дії, більша тривалість дії та зменшення
проривного болю без зміни побічних ефектів або наслідків
для плода.
• Сульфат магнію застосовували як ад'юванта до місцевих
анестетиків при блокаді плечового сплетіння з
міждрабинчастого та надключичного доступів, аксилярній
блокаді, блокаді стегнового нерва та підколінного нерва.
Показано, що він збільшує тривалість аналгезії без будь-яких
побічних ефектів.
• Небажані ефекти застосування сульфату магнію при
нейроаксіальній анестезії повідомлялися в поодиноких
випадках і обмежувалися брадикардією, гіпотензією,
седацією, головним болем, дезорієнтацією або
периумбілікальним пекучим болем.
Відсутність чітко визначених досліджень нейротоксичності
застосування сульфату магнію виключає будь-які рекомендації щодо
його використання як допоміжного засобу для місцевої анестезії.
 Майбутні тренди
Триває пошук нових речовин і методів, які б подовжили дію місцевої
анестезії без його шкідливих наслідків, насамперед системної токсичності
та нейротоксичності.
Бутил-амінобензоат є ефірним місцевим анестетиком, який, хоча і
не є строго допоміжним засобом, продемонстрував, що забезпечує
полегшення болю до 14 тижнів за допомогою нових механізмів, таких як
блокада натрієвих і калієвих каналів.
Останнім прогресом у світі використання місцевих анестетиків для
периневральних блокад - став прорив у нових механізмах доставки
анестетиків, таких як ліпосомальні, мікросферні та циклодекстринові
системи. Ліпосомальні місцеві анестетики використовували різними
шляхами і показали тривалу аналгезію з меншою моторною блокадою в
різних популяціях пацієнтів. Однак, існує занепокоєння щодо їх потенційної
токсичності через сполуки, їх метаболіти та розпад ядра ліпосом.
Мікросфери та циклодекстрини також є альтернативними системами
доставки ліків, які показали початкові перспективи на тваринних моделях.
Серед інших допоміжних речовин, аденозин показав перспективу
через його знеболення, і властиву протизапальну дію без будь-якої
нейротоксичності в початкових дослідженнях на тваринах. Проте,
дослідження на пацієнтах із застосуванням інтратекально аденозину (0,5-
1,0 мг), а також його використання як ад’юванту до розчинів місцевих
анестетиків при блокадах периферичних нервів не показали додаткової
користі.
Було припущено, що декстрани, складні розгалужені
полісахариди, отримані з сахарози, утворюють водорозчинні комплекси з
місцевими анестетиками і, таким чином, подовжують тривалість аналгезії.
Дослідження на пацієнтах щодо використання декстранів як допоміжного
засобу для місцевої анестезії були неоднозначними, деякі показали
перевагу, а інші були непереконливими, і залишається потреба у
проведенні подальших досліджень.

Короткий перелік часто використовуваних ад’ювантів для

місцевої анестезії

Назва Шляхи і Побічні дії Рекомендації по Механізм дії

препарату дозування використанню
Морфін Інтратекально: Свербіж Корисний при
100-200 мкг нейроаксіальних
блокадах
Епідурально: 1-5
Нудота, блювання
мг Не
рекомендується
Блокада
Дихальна при блокадах
периферичних
недостатність периферичних
нервів: 75-100
нервів (БПН)
мкг/кг
Фентаніл Інтратекально: Такі ж побічні Корисно при
10-25 мкг ефекти, як і при нейроаксіальних
використанні блокадах
морфіну
Епідурально: 2-4
Профіль побічних
мкг/мл Не
ефектів трохи
рекомендується
сприятливіший
при блокадах
при
периферичних
нейроаксіальном
нервів через Спінальні
у застосуванні
відсутність опіоїдниі
Посилення достовірних даних. рецептори
седації,
брадикардії та
гіпотензії
Суфентаніл Інтратекально: 1,5- Для зниження Ефективний при Ті ж
5 мкг побічних ефектів нейроаксіальних рецептори;
доза повинна бути в блокадах
Епідурально: 0,75- В 5-10 разів
межах 1.5 мкг.
1,0 мкг/мл потужніший за
Не фентаніл
використовується
при блокадах
периферичних
нервів

Гідроморфін Інтратекально: 100 Менше побічних Корисний при

мкг ефектів ніж у нейроаксіальних
морфіну блоках
Епідурально: 500-
600 мкг
Не
використовується
при блокадах
периферичних
нервів
Бупренорфін Інтратекально: 75- Хороша
150 мкг ефективність при
нейроаксіальних і
Епідурально: 150-
периферичних
300 мкг
нервових блоках
Блокада
периферичних
нервів: 300 мкг

Трамадол Інтратекально: 10- Нудота і блювання Наявні дані Слабка

50 мг підтверджують опіоїдна
безпечне агоністична дія
використання в
епідуральних
інфузіях

Епідурально: 1-2 Погані докази в

мг/кг дослідженнях Блокування
блокади натрієвих/калі
периферичних євих каналів
нервів

Блокада
периферичних
нервів: 1-5 мг/кг Блокада
захоплення
норадреналін
у і серотоніну

Клонідин Інтратекально: 15- Седація Докази високої якості Активація а2-

40 мкг на підтримку рецеторів
застосування при задніх рогів
нейроаксіальних спинного
блоках, особливо мозку.
при невеликих дозах
Локальна
вазокнстрикці
Епідурально: 25-50 При БПН я, що знижує
Брадикардія продовжується елімінацію
мкг
блокування локальних
бупівакаїном, але анестетиків.
низька ефективність
ропівакаїном і Підсилення дії
левобупівакаїном опіоїдів.

Додаткова користь
при відмові від
Гіпертонія алкоголю
Блокада
периферичних Побічні ефекти
нервів: 0,5-5 мкг/кг пов'язані з дозою
 (150 мкг —
максимально
допустима доза
при PNB)

Дексмедитомі Інтратекально: 5-10 Седація Подовження Механізм дії

дин мкг нейроаксіальних і подібний до
периферичних клонідину
Епідурально: 1
Брадикардія нервових блокад з
мкг/кг
хорошою
Блокада ефективністю
периферичних Гіпертонія використання
нервів: 20-150 мкг Побічні ефекти
пов'язані з дозою

Дексаметазон Інтратекально: 8 мг Побічні ефекти Ефективний при Місцева дія на

мінімальні нейроаксіальних нервові
блоках, однак волокна
потрібно більше
досліджень
Вигідно запобігати
ponv
Епідурально: 4-8 мг Подовжує нервову
блокаду при БПН

Неприємні
парестезії при
Блокада застосуванні PNB
периферичних
нервів: 1-8 мг
Мідазолам Інтратекально: 1- Седація Серйозне ГАМК-ергічні
2,5 мг занепокоєння та опіоїдні
викликає рецепторні
нейротоксичність в механізми
нейроаксіальних і
периферичних
нервових шляхах

Епідурально: 50
Пригнічення дихання Не рекомендовано
мкг/кг, розведених
у 10 мл для звичайного
фізіологічного нейроаксіального та
розчину БПН використання

Неостигмін Інтратекально: від Нейроаксіальне Нижчі дози Посилення

5-10 мкг до 50-150 застосування, рекомендовані для виділення
мкг пов’язане з нейроаксіального ендогенного
брадикардією, застосування ацетилхоліну з
збудженням нервового
закінчення
Не рекомендується
Використання PNB для використання
Епідурально: 1, 2 і 4 пов’язане з БПН
мкг шлунково- (нейротоксичність на
кишковими моделях тварин)
побічними
ефектами

Блокада
периферичних
нервів - не
досліджена
Кетамін Нейроаксіальне Нейроаксіальне Показано, що
застосування, застосування - антагоністи
пов’язане з скорочує початок і рецепторів
нудотою, тривалість анестезії NMDA мають
блюванням і місцевоанест
галюцинаціями езуючі
властивості
Не рекомендується
Використання PNB,
для використання
пов’язане з Холінергічні,
PNB
психоміметичними адренергічні
наслідками та 5НТ (5-
гідрокситрипт
амін)
механізми
Сульфат Інтратекально: 25- Головний біль Подовжує анальгезію Антагонізм
магнію 100 мг та покращує якість NMDA
блокади всіма рецепторів
периневральними
шляхами
Однак необхідні
Епідуральна: 50- додаткові
Серцево-судинні дослідження для
100 мг Блокада
порушення визначення потенціал-
мінімальних залежних
ефективних доз кальцієвих
Не рекомендується каналів
для регулярного
Нудота блювання використання

Джерело: https://bit.ly/3T9mTRX
Переклад: Ткаченко Юлія