ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………........ 3
Розділ 1. Організація і структура освіти США………....……......................... 5
1.1. Дошкільна освіта США: організація виховного процесу..………... 5
1.2. Особливості початкової та середньої освітніх ланок в США………. 7
1.3. Система вищої освіти США………………………………………….. 10
Розділ 2. Становлення та розвиток освітньої системи США.……………… 13
2.1. Історія виникнення системи освіти США….………………………… 13

2.2. Реформи освіти в США другої половини ХХ ст…………….............. 16

2.3. Реалії системи освіти США в контексті викликів сучасності….…... 18
Висновки ………………………………………………………………………. 22
Список використаних джерел …………………………………………….... 24
Додатки ………………………………………………………………………... 26

ВСТУП
 3

Під системою освіти розуміється сукупність освітніх програм і стандартів,

мережа освітніх установ та органів управління, а також комплекс принципів, що
визначають функціонування системи. У сучасному світі налічується безліч освітніх
систем. Стан освіти в зарубіжних країнах доцільно розглянути на прикладі найбільш
розвинених держав, так як їм більшою мірою притаманні провідні тенденції
характеризують як позитивні, так і негативні сторони освітньої системи.
Найрозвиненішою країною є Сполучені Штати Америки. США – це країна
безмежних можливостей і процвітання, країна контрастів, швидкості, стабільності та
розміреності життя. Величезна кількість мовних шкіл, університетів, коледжів і
бізнес-шкіл залучають студентів з усього світу. Університети та школи США мають
високий рейтинг і відомі у всьому світі. Американські ВНЗ прагнуть відповідати
самим передовим вимогам, як у сфері теоретичних розробок, так і в області
практичних досліджень. Не дивно, що здобути вищу освіту в США і вивчити
англійську мову за кордоном – мрія багатьох студентів.
Сучасна система освіти США, що склалася під впливом історичних,
економічних і соціальних чинників, характеризується низкою особливостей, які
багато в чому відрізняють її від західноєвропейських стандартів. У США відсутня
єдина державна система освіти, кожен штат має право визначати її структуру
самостійно. У США налічується близько 115 тисяч шкіл. Як і в інших
капіталістичних країнах, у США школи поділяються: на державні (public school) та
приватні (private school). Система освіти в цілому на сучасному етапі в США
представляє собою багаторівневу змістовну структуру, побудовану за віковим
принципом і включає в себе 4 рівня: дошкільний (preschool education), початковий
(elementary education), середній (secondary education) і вищу спеціальну освіту
(higher education). Питання системи освіти Сполучених Штатів Америки
досліджували такі вчені, як: Є. А. Штокман, Д. Г. Дмитрієв, О. Джуринський,
Н. В. Лавриченко, О. К. Локшина,.
Актуальність роботи полягає у потребі вивчення реалій системи освіти
США, адже саме система освіти цієї країни є зразковою, якою послуговуються всі
 4

європейські держави; виникає необхідність дослідити еволюцію становлення та

розвитку освітньої системи США.
Метою курсової роботи є чіткий аналіз організації і структури освіти в США
та визначення особливостей її становлення.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
 розглянути організацію виховного процесу дошкільної освіти США;
 визначити особливості початкової та середньої освітніх ланок в США;
 охарактеризувати система вищої освіти США;
 проаналізувати історію виникнення системи освіти США;
 розкрити специфіку реформ освіти в США другої половини ХХ ст..;
 з’ясувати реалії системи освіти США в контексті викликів сучасності.
Об’єктом дослідження є система освіти США.
Предметом вивчення виступають реалії організації системи освіти США, її
структура та особливості.
Практичну значущість отриманих результатів визначаємо можливістю їх
використання при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних
посібників, у лекційних курсах та спецкурсах з лінгвокраїнознавства, на практичних
заняттях тощо.
Мета та завдання дослідження зумовили таку його структуру: курсова робота
складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та
додатків. Загальний обсяг роботи становить 31 сторінку, з них 23 сторінки –
основного тексту. Список використаних джерел налічує 20 позицій, з них 11 –
наукові праці, 2 – джерела ілюстративного характеру, 3 – довідкова література, 4 –
інтернет-джерела.
 5

РОЗДІЛ 1

ОРГАНІЗАЦІЯ І СТРУКТУРА ОСВІТИ США

1.1. Дошкільна освіта США: організація виховного процесу
Дошкільне виховання в США здійснюється в дошкільних установах – яслах,
дитсадках і підготовчих дошкільних центрах – громадських і приватних закладах
для дітей ясельного та дитячого віку. Очевидно, що в основному ця особливість і
дає ту високу ступінь чутливості до педагогічних новацій всієї системи в цілому.
Плюс до того ж – держава активно стимулює вдосконалення навчальних функцій
дошкільних закладів, надає фінансову допомогу в здобутті дошкільної освіти та
підготовки до школи. У кінцевому підсумку за рахунок раннього масового
залучення дітей до процесу навчання і виховання підвищується загальний рівень
шкільної освіти. Так реалізується проста істина: здатність дитини, його шанси на
успішне навчання в школі зростають, якщо його з раннього дитинства привчити до
навчання, а викликати в нього інтерес до предмета навчання [14, с. 197].
З п’ятирічного віку більшість американських дошкільнят виховуються у
дитячих садках, по суті нульових класах, в яких малюків готують до навчання у
початковій школі, поступово переходячи від ігор до читання, письма, набуття інших
необхідних навичок. Дошкільні відділення громадських шкіл відвідують більше
60% всіх дітей у віці п’яти років. Проте багато батьків віддають перевагу приватним
дошкільним установам [2, с. 76].
В США є і школи для самих маленьких – так звані школи – ясла, ідея
необхідності яких була розроблена деякими педагогічними коледжами. Школи для
дітей від 3 до 6 років відкривали і відкривають багато організацій, в тому числі
«дошкільні лабораторії» при коледжах, зайняті в основному дослідницькою
діяльністю і підготовкою вчителів, релігійні громади, батьківські кооперативи та
інші добровільні об’єднання. Ці дошкільні установи зазвичай добре обладнані і
створюють благополучні умови для фізичного, розумового та емоційного розвитку
своїх вихованців, успішно привчають їх до загальноприйнятих норм поведінки
[2, с. 77].
 6

На думку багатьох американських фахівців, поряд із створенням необхідних

умов для здобуття дітьми знань, умінь і навичок пріоритетним завданням
дошкільних установ є формування особистості.
Важливою умовою оптимально успішної організації навчально-виховного
процесу в системі дошкільної освіти США є дотримання цілої низки принципів, які
становлять підґрунтя для розбудови змісту, вибору форм і добору методів роботи з
дитиною дошкільного віку. Зауважимо, що в американській дошкільній педагогіці
не існує чітко регламентованої й усталеної системи принципів. Дійти висновку про
це дає змогу аналіз численних досліджень у галузі дошкільної освіти США. До
основних принципів дошкільної освіти американські педагоги зараховують:
принцип доступності (полягає в рівному доступі до освітніх послуг кожного
громадянина США); принцип єдності розвитку, навчання, виховання й
оздоровлення дітей; принцип наступності (реалізується через створення навчально-
виховних комплексів дитячий дошкільний заклад – школа – вищий навчальний
заклад); принцип єдності виховних впливів сім’ї та дошкільного закладу (розділи
програм Хед Старт, «Жодної дитини поза увагою»); принцип демократичності та
гуманності педагогічного процесу; принцип активності; принцип особистісно-
орієнтованого підходу до розвитку дитини, принцип відповідності змісту навчально-
виховного плану, віковим особливостям вихованців дошкільного навчального
закладу; принцип зв’язку із життям, який передбачає самостійне практичне
застосування дітьми знань, здобутих у дошкільному закладі; принцип врахування
вікових та індивідуальних особливостей і принцип індивідуалізації й диференціації
[2, с. 72].
Зміст дошкільної освіти в США викладено в числених програмах розвитку
дитини дошкільного віку, основними з яких є: Хед Старт (Head Start), Хайпі-модель
або інструкція для батьків з домашньої дошкільної освіти дітей (HIPPY Model),
Монтессорі-програма (Montessori program), програма вальдорфського підходу
(Waldorf approach program), Хай Скоуп (High Scope), програма Бенк Стріт (The Bank
Street program) [19]. За дослідженнями Національного центру освітньої статистики, у
дошкільній освіті США існує кілька типів програм: програми, що зорієнтовані на
 7

розумовий розвиток дітей; програми соціального розвитку особистості дитини;

програми всебічного розвитку; програми навчання дітей з малозабезпечених сімей;
програми спеціальної освіти та інші. Програми регулюються Статтею І Акта про
початкову та середню освіту, а також державним Актом «Жодної дитини поза
увагою» (NCLB, 2001), Стаття І, частина А, у якій йдеться про необхідність
державного, громадського та приватного фінансування дошкільної освіти,
визначається важливість дошкільної підготовки дітей, що сприятиме мовному,
когнітивному, соціальному розвитку дитини дошкільного віку [14, с. 173].
Ефективні програми відзначаються, насамперед, високою якістю та науковим
підходом, причому найефективніші з них недоступні пересічній американській сім’ї.
Ефективність програм визначається висококваліфікованим персоналом, відповідним
навчальним середовищем, ґрунтовним навчальним планом і розкладом, правильною
організацією групової робити з дітьми, сімейне оточення [14, с. 175].
Отже, дошкільне виховання в США здійснюється в дошкільних установах –
яслах, дитсадках і підготовчих дошкільних центрах – громадських і приватних
закладах для дітей ясельного та дитячого віку. Школи для дітей від 3 до 6 років
відкривали і відкривають багато організацій, в тому числі «дошкільні лабораторії»
при коледжах, зайняті в основному дослідницькою діяльністю і підготовкою
вчителів, релігійні громади, батьківські кооперативи та інші добровільні об’єднання.
Зміст дошкільної освіти в США викладено в численних програмах розвитку дитини
дошкільного віку, основними з яких є: Head Start, HIPPY Model, Montessori program,
Waldorf approach program, The Bank Street program.
1.2. Особливості початкової та середньої освітніх ланок в США
Початкова школа – це самостійно існуючий навчальний заклад, де один
учитель веде всі заняття з класом [16, с. 375]. У частині початкових шкіл навчання
ведеться за тpадиційним пpедметним навчальним планом, який включає: читання,
літературу, письмо, оpфогpафію, рідну мову, музику, образотворче мистецтво,
аpифметику, історію, геогpафію, природознавство, гігієну, фізичне виховання і
трудове навчання. Рідна мова та читання займають майже половину навчального
процесу, на арифметику відводиться стільки ж часу, скільки на музику,
 8

образотворче мистецтво і трудове навчання. Приблизно шосту частину навчання

займають фізкультуpа і гігієна [8, с. 25].
Хаpактеpним для початкової школи є комплектування класів за здібностями
учнів. Учні, які тільки що пpиступили до занять, ділять на гpупи в середині
відповідно до pезультатів тестів. Тести пpедставляють собою сеpію різноманітних
завдань, які дитина повинна виконати за визначений пpоміжок часу. До цього тесту
не можна спеціально підготуватися він не відображає розвиток і навченість дитини.
Тест відкриває природжену обдарованість, з математичною точністю визначає
коефіцієнт інтелекту. Психологи і педагоги створили різні завдання на гнучкість,
глибину розуму і кмітливість. Після визначених «IQ» з’являються гpупи в середині
А, В і С – «обдаровані», «нормального зношення» і «нездатних» до навчання. Зі
здібними ведуться серйозно, насичені заняття з досить високими вимога до знань
учнів. Ці діти, як їх називають у США, «орієнтувані на коледж» вже з перших років
навчання в школі [5, с. 40].
Сеpедня школа в США зазвичай ділиться на два ступені – молодшу і стаpшу,
кожна по тpи роки навчання. У молодшій середній школі, як і на інших щаблях
освіти, немає єдиних навчальних планів, програм, підручників. Кожен шкільний
округ розробляє свої рекомендації до розподілу навчального часу, готує свої
програми з окремих дисциплін. Однак серед усього розмаїття простежуються
загальні риси навчання в молодших середніх школах. Навчальний рік триває в школі
США 170-186 днів; діти навчаються 5 днів на тиждень. Тривалість навчальних
занять на день 5-6 годин (з 8.30 до 15.30) [20].
Навчальний рік, як пpавило, ділиться на семестpи. У 8-му класі з’являється
система вибору предметів, а обов’язковими пpедметами є англійська мова,
математика, суспільствознавство, природознавство, фізкультура, музика і
образотворче мистецтво, працю (для хлопчиків) і домоведення (для дівчаток)
[10, с. 81].
Старша середня школа є загальноосвітнім навчальним закладом. Учні
закінчують школу, як правило, в 17-18 років. У практиці переважної більшості
старших середніх шкіл навчальна програма зазвичай включає вивчення математику
 9

(2 роки), англійську мову (4 роки), природничі дисципліни (2 роки) і соціальні науки

(3 роки) [18].
Сеpедні школи бувають pізних типів: «академічні», «пpофесійні» і
«багатопрофільні». У багатопрофільній школі, починаючи з 9-го класу, існують
різні відділення (профілі). Найпоширеніші з них: «академічний», «загальний»,
«комерційний», «промисловий», «сільськогосподарський» [15, с. 193].
Академічний профіль дає освіту, достатню для вступу до вузу. На початку
дев’ятого року навчання всі учні проходять тест на визначення «коефіцієнту
розумової здатності». Якщо він виявиться нижче 90, то учням не може вчитися на
академічному відділенні, і їм краще обрати який-небудь практичний куpс.
Пpофесійні профілі готують учня до безпосередньої практичної діяльності. Обсяг
загального плану навчання на цих профілях значно скорочений. Відділення
загальної підготовки, навпаки, дає загальні знання, але в обсязі, недостатньому ні
для вступу до вузу, ні для вибору певної пpофесії. Останнім часом воно піддається
жорсткій критиці [8 с. 26]. Таким чином, закінчивши сеpедню школу, учні фактично
мають абсолютно різну підготовку.
Крім державних шкіл, система навчання включає в себе мережу цеpковних і
приватних навчальних закладів, в яких навчається близько 14 відсотків усіх
школярів. Церковні школи містять релігійні оpганізації, і вся навчально-виховна
pобота в них пpонизана релігійним духом. Останнім часом число цеpковних шкіл
помітно зросло [2, с. 80].
Контроль знань здійснюється постійно під час тестування учнів, принаймні, у
двох формах (див. дод. А). Про свої успіхи кожен учень інформується строго
індивідуально. Він отримує листок, на якому все детально розписано, причому цей
листок кладеться на парту зворотною стороною вгору, щоб ніхто з інших дітей не
міг бачити результати навчання дитини. Навіть час, коли лунають ці листки,
вибираються таким чином, щоб після отримання листка результатів у дітей
практично не залишалося часу для спілкування з однокласниками: діти отримують
свої «табелі» безпосередньо перед виходом зі школи [2, с. 281].
 10

Отже, у частині початкових шкіл США навчання ведеться за тpадиційним

пpедметним навчальним планом, який включає: читання, літературу, письмо,
оpфогpафію, рідну мову, музику, образотворче мистецтво, аpифметику, історію,
геогpафію, природознавство, гігієну, фізичне виховання і трудове навчання.
Хаpактеpним для початкової школи є комплектування класів за здібностями учнів.
Учні, які тільки що пpиступили до занять, ділять на гpупи в середині відповідно до
pезультатів тестів. Крім державних шкіл, система навчання включає в себе мережу
цеpковних і приватних навчальних закладів.
1.3. Система вищої освіти США
У США не існує чіткого визначення самого поняття «вищий навчальний
заклад». У принципі будь-який навчальний заклад, здійснює подальшу підготовку
після закінчення середньої школи (postsecondary school), можуть називатися
«коледжем», «школою», «інститутом» або навіть «університетом». Вища освіта –
одна з самих вартісних речей у США [16, с. 385].
Американська система вищої освіти відрізняється від української тим, що в
США абітурієнт спочатку вступає до вузу і лише потім визначається з вибором
подальшої спеціальності, тоді як в Україні вчорашній школяр робить свій вибір ще
до вступу до вузу. При цьому в американського студента є вибір з дуже широкого
спектру пропонованих курсів навчання відповідно до своїх інтересів, а також
можливість поглибленого навчання за обраною спеціальністю [4, с. 6].
У США відсутні єдині жорсткі вимоги до абітурієнтів, хоча зазвичай
вступники повинні представити документи про закінчення повної середньої школи;
перелік вивчених у школі предметів і отриманих оцінок; загальна кількість балів за
тестами на здібності і за знання, рекомендації-характеристики вчителів школи та
адміністрації, результати співбесіди при вступі. На співбесідах важливу роль
відіграють додаткові відомості, які абітурієнт може надати про себе, наприклад,
характеристика про роботу в громадських організаціях, документи про участь у
шкільних олімпіадах і фестивалях, у спортивних заходах і так далі [1, с. 43].
Процедура прийому та відбору абітурієнтів до вузів США залежить від їх типу
та престижності. Одні вузи здійснюють відбір шляхом конкурсних іспитів,
 11

співбесіди, тестування. Інші приймають просто при наявності середньої освіти

(наприклад, ряд дворічних коледжів). Деякі ВНЗ здійснюють прийом студентів за
результатами конкурсу документів про закінчення середньої школи.
Найпрестижніші вузи влаштовують конкурсний відбір, оскільки кількість
вступників значно перевищує кількість місць. Абітурієнти нерідко подають заяви
одночасно в кілька вузів, з тим щоб поступити в один з них. Вступні іспити (або
тести) проводяться спеціалізованими службами (Служба тестування для освіти).
Коледжі та університети наперед оголошують, які тести вони пропонують і яку суму
балів необхідно набрати для вступу [4, с. 8].
Якого-небудь планового прийому та випуску фахівців у масштабі країни в
США не існує. В університети США приймаються особи будь-якого віку, так що в
аудиторії можна зустріти і 17-річних, і 70-річних [4, с. 9]. У зв’язку з чим термін
навчання також не обмежений – можна в будь-який момент перервати навчання і
продовжити його через кілька років .
У США існують кілька тисяч традиційних чотирирічних коледжів і
університетів, кожен з яких має свою специфіку. Кожен коледж самостійно визначає
свої цілі, спеціалізацію і правила прийому студентів. Приміром, гуманітарні коледжі
роблять акцент на базове викладання таких предметів, як гуманітарні науки,
соціальні науки і мови. Коледжі та університети можуть бути як державними, так і
приватними. На якість підготовки це не дуже впливає – хороші вузи зустрічаються в
рівній мірі як серед державних, так і серед приватних вузів. Головна відмінність між
ними полягає в джерелі фінансування [9, с. 31].
Навчальний рік в американських вузах триває зазвичай 9 місяців – з кінця
серпня або вересня до травня або червня. Рік поділяється на 2 семестри по 15-16
тижнів або, в окремих вузах, на три семестри по 10-11-тижнів. Лекції не обов’язково
слідують одна за одною – це залежить від індивідуального графіка студента. Одна
лекція може проходити з 9 до 10 годин ранку, а наступна – з 13 до 14 годин.
Навчальний день починаються о 8 годині ранку, по суботах і неділях заняття не
проводяться. Окрім лекцій є ще заняття в невеликих групах, або семінари. Зазвичай
в них беруть участь від 5 до 30 студентів [9, с. 33]. Семінар, як правило, проводиться
 12

на продвинутих рівнях навчання і передбачає тісну взаємодію між студентами і

викладачем. Майже всі вузи пропонують студентам можливість індивідуальних
занять з викладачем.
За 4 роки навчання студент зобов’язаний прослухати цикл дисциплін, після
чого йому може бути присвоєний академічний ступінь бакалавра. Для цього студент
повинен набрати певну кількість залікових одиниць і здати необхідні іспити.
Традиційними дисциплінами, що підлягають вивченню, є загальнонаукові предмети,
а також дисципліни за вибором. Вибір предметів вивчення залежить від студента.
При надходженні до американського університету чи коледжу немає необхідності
відразу вибирати майбутню спеціальність, важливіше вибрати основний предмет
вивчення (major). Можна вибирати і подвійну спеціалізацію (наприклад, математика
і економіка) [6, с. 103].
Отже, система вищої освіти США відрізняється від української тим, що в
США абітурієнт спочатку вступає до вузу і лише потім визначається з вибором
подальшої спеціальності, тоді як в Україні вчорашній школяр робить свій вибір ще
до вступу до вузу. У США відсутні єдині жорсткі вимоги до абітурієнтів, хоча
зазвичай вступники повинні представити документи про закінчення повної
середньої школи; перелік вивчених у школі предметів і отриманих оцінок; загальна
кількість балів за тестами на здібності і за знання, рекомендації-характеристики
вчителів школи та адміністрації, результати співбесіди при вступі. Навчальний рік в
американських вузах триває зазвичай 9 місяців – з кінця серпня або вересня до
травня або червня. Вибір предметів вивчення залежить від студента. При
надходженні до американського університету чи коледжу немає необхідності
відразу вибирати майбутню спеціальність, важливіше вибрати основний предмет
вивчення (major).
 13

РОЗДІЛ 2

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ОСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ США

2.1. Історія виникнення системи освіти США

Коли європейські колонізатори вперше висадились на березі Нового Світу, їм
довелося вирішувати проблему, як зберегти на чужині і примножити свою
культурну спадщину. Найкращим вирішенням проблеми стало відкриття міських
шкіл. Протягом 30-ти років після заснування першого поселення в Масачусетсі (у
1620 році) усі селища наймали вчителів для навчання дітей читанню, письму та
арифметиці, а також релігійним дисциплінам. У більшості селищ відкривалося
граматичні школи, в яких готували учні для подальшого навчання в університетах.
У 1787 році Континентальний Конгрес зажадав від місцевих органів
самоврядування виділення, закріплення та збереження земельних ділянок для
державних шкіл у кожному містечку на північному заході американського
континенту [11, с. 12].
Гарвард (Масачусетс), як університет, був заснований у 1636 році, а
університетський коледж Уїльям і Мері (Вірджинія) – у 1693 р. До 1776 року,
напередодні Революції, на території Америки було 14 коледжів, а ще біля двох
десятків відкрилося до 1800 року [17]. У той час навчання складалося не тільки з
класичних традиційних елементів, воно включало в себе також навички, необхідні
для формування нової північно-африканської нації. Американці в організації освіти
широко запозичали досвід своїх предків – англійців, французів і німців. Як
результат, до кінця IX століття школи змогли запропонувати учням вивчення латині,
тваринництва, арифметики, курси ведення домашнього господарства і догляду за
дітьми та хворими [17].
Коли американці переселилися на захід країни, їх ставлення до освіти не
змінилося, але її необхідно було адаптувати до існуючих прерій і пустель. Кожен
штат, відповідно до своєї конституційної юрисдикції, розробляв і впроваджував свій
навчальний план, стандарти і цілі навчання. Общини збільшували фінансування як
будівництва закладів освіти, так і самої освіти.
 14

Акт (закон) Мореля 1862 року вніс докорінні зміни в систему вищої освіти.
Цей акт (закон), який було прийнято Конгресом, дарував общинні землі штатам з
метою надання земельних ділянок навчальним закладам (коледжам) «сільського
господарства та механіки» (див. дод. Б). Ці коледжі здійснювали підготовку учнів до
«повсякденних справ та професій» [13, с. 12]. Саме у таких коледжах була узаконено
професійну і технічну освіту, їх кількість збільшувалась значно швидше, ніж
гуманітарних, створених за зразками приватних університетів східного побережжя
країни. Сучасні найбільші державні університети США позбулися цього
прагматизму, в них поєднуються професійно-технічна і гуманітарна освіта.
У 1834 році Пенсільванія створила вільну державну шкільну систему,
контроль і підтримка якої здійснювалися державою. В кінці громадянської війни (у
1865 р.) освіта, починаючи від початкової школи і включаючи університет, стала
доступною для всіх верств населення США [11, с. 15].
Таким чином, державна школа стала одним з тих джерел, з яких сформувалася
американська цивілізація. В цьому аспекті школи були прикладом американізації
для все більшої кількості нових емігрантів кінця XIX – початку ХХ сторіччя.
Навчання в школах проводилося англійською мовою, обов’язковими були
граматика, література, історія Америки, основи громадянства і цивілізації. Завдяки
школі Америка стала взірцем націоналізму і патріотизму, її зростаюча економічна
роль була результатом «дисциплінуючої пристрасті до технічних наук» [3, с. 3].
В кінці ХІХ століття школа разом із церквою і тюрмою були ключовою
опорою суспільства, общинним осередком поселенців. Приміщення шкіл не рідко
використовувалися у позаурочний час для громадських зборів, навчання дорослих,
відпочинку і зустрічі молоді. У школах організовували дискусії та публічні читання,
пізніше – заняття спортом. Гордість міста асоціювалася з відважністю шкільної
команди атлетів. Участь у спортивних змаганнях приносила неабияку популярність
школі, допомагаючи залученню різних прошарків населення до громадського життя.
Коледжі та університети, враховуючи зростаючі потреби суспільства в освіті і
культурі, розробили систему заходів і створили різноманітні заклади для соціальної
інтеграції. Державні університети носили назви своїх штатів, їхнє досягнення були
 15

водночас досягненнями цих штатів. Робота технічних і сільськогосподарських

факультетів сприяли розвитку штатів, результати їхніх досліджень впроваджувалися
в життя громадян. Згодом приватні університети перейшли на шлях того ж розвитку
вважаючи себе національними установами, що мають відношення до загально
визнаних пріоритетів у класичному навчанні. Пожертвування та моральна підтримка
випускників, які досягли великих успіхів у житті та зробили блискучу кар’єру, а
також громадських організацій сприяли успішному розвитку недержавної вищої
освіти. Так само, як і податкові надходження, в свою чергу, сприяли процвітанню
державних університетів [11, с. 35].
Жодна із шкільних систем у світі, крім американської, не мали права з такою
кількістю багатонаціонального учнівства – різних рас і націй, ставлячись до нього з
великою ліберальністю та наполегливістю. Тому американській освіті притаманні
деякі національні і соціальні проблеми. А оскільки основна фінансова підтримка
надходить від держави, то освіта віддзеркалює і економічні проблеми і стреси.
Добре поставлена в школах підготовка конторських і торгових службовців нижчої
категорії (молодші продавці, секретарки). Під час їх підготовки широко
використовують «кооперативний план», по якому навчальний час учениць ділиться
між заняттями в школі і роботою в конторі чи магазині. Найменш популярна і
успішна програма промислового відділу [3, с. 8].
Отже, перші навчальні заклади на американських землях з’явились у 1787,
коли Континентальний Конгрес зажадав від місцевих органів самоврядування
виділення, закріплення та збереження земельних ділянок для державних шкіл у
кожному містечку на північному заході американського континенту. Гарвард
(Масачусетс), як університет, був заснований у 1636 році, а університетський
коледж Уїльям і Мері (Вірджинія) – у 1693 р. Акт Морилля 1862 року вніс докорінні
зміни в систему вищої освіти. Цей акт, який було прийнято Конгресом, дарував
общинні землі штатам з метою надання земельних ділянок навчальним закладам
«сільського господарства та механіки». В кінці ХІХ століття школа разом із церквою
і тюрмою були ключовою опорою суспільства, общинним осередком поселенців.
 16

2.2. Реформи освіти в США другої половини ХХ ст

Реформа американської школи 60-х років, викликана радянськими успіхами в
освоєнні космосу, була спрямована в основному на покращення відбору і підготовку
талановитої молоді. Але вона не вивела масову американську школу з того глухого
кута, в якому вона знаходилася. Програма Національної оцінки рівня освіти
констатувала зниження знань учнів з усіх шкільних предметів. Багато
американських коледжів і університетів вимушені запроваджувати для своїх
вихованців корегуючі курси письма, читання, математики. В результаті реформи 60-
х років учбові плани середньої школи досягли гігантських розмірів. В них
неперервно включались курси і міні – курси, які здавались важливими місцевій
общині, батькам, самим учням. «Косметика», «Підготовка до життя холостяка»,
«Приготування їжі», «Керування автомобілем», сотні інших курсів витісняли із
школи предмет загальноосвітнього характеру [7, с. 91]. 3 року в рік зменшувалась
кількість старшокласників, що вивчали історію, географію, математику, не кажучи
вже про фізику, хімію, біологію, іноземні мови. В ці роки намітилась стійка
тенденція до зниження рівня і якості загальної освіти випycкників середньої школи.
Число обов’язкових предметів у школах більшості штатів постійно зменшувалась.
Прихильники «відкритого навчання», виходячи з максимальної
індивідуалізації, вважали, що школа та її головна діюча особа – вчитель, повинні не
керувати дітьми, не вести їх за собою, а йти за ними, за їх інтересами, за їх
потребами. Основні риси і ознаки «відкритого навчання» полягають в наступному:
– відсутні обов’язкові учбові плани і програми;
– зміст навчання визначається самими учнями;
– ліквідовано класно-урочна система, немає твердих розкладів занять в школі;
– знання і учбова діяльність школярів ніяк не оцінюється;
– учитель виконує в класі-функції помічника, порадника учнів;
– в школі немає другорічників і невстигаючих учнів, всі діти переходять в
наступний клас з різним рівнем засвоєння тих чи інших дисциплін [3, с. 10].
Масове запровадження в 70-х роках «відкритого навчання» не виправдало
сподівань авторів проекту і привело до значного відставання американської школи.
 17

Знизився рівень знань, умінь і навичок учнів з основних видів учбової діяльності,
знизилась дисципліна учнів, з’явилась, легковажність в ставленні до навчальної
праці, в класах зникли спокій, робоча обстановка, стало багато шуму, що заважав
роботі. Успішні реалізації освітніх рeфoрм заважає лозунг американської
прагматичної педагогіки: «Учення повинно бути розвагою». Не задоволенням, яке
дається роботою чи красою, а «фаном», кайфом, доступним без будь-яких зусиль».
Тестові перевірки продемонстрували нове явище пов'язане із зростанням
інформаційного буму і загальним ускладненням життя. Це «функціональна
неграмотність», що визначається як нездатність зрозуміти незнайомий текст. Один з
її аспектів – «культурна неграмотність» [3, с. 8].
В ході реформ 80-х років в американській школі було зроблено чимало. В ряді
штатів було прийняте рішення, що передбачали:
а) переведення-учнів з класу в клас лише у випадку повного засвоєння ними
програми; запровадження перевідних екзаменів;
б) збільшення залікових одиниць, які повинен набрати випускник середньої
школи для отримання відповідного документа до 21;
в) впровадження навчального року до 220 днів і часу щоденного перебування
учнів в школі;
г) визначення обов’язкового мінімуму знань;
д) виділення для обов’язкових предметів не менше 50% учбового часу;
е) забезпечення комп’ютерної грамотності;
в) поліпшення якості викладання;
ж) збільшення зарплати вчителів, зменшення наповнюваності класів (до 15
чоловік);
з) широке консультування учнів по телефону з питань виконання домашнього
завдання [15, с. 174].
При багатьох вадах і хибах шкільна реформа 80-х років у США – важливе
явище. В багатьох штатах розроблені нові програми з обов'язкових предметів,
основу яких становить необхідний для всіх мінімум знань і «консультацій».
Перевірку рівня їх засвоєння проводить департамент освіти штату за допомогою
 18

стандартизованих тестів. Школи, учні яких не досягають-необхідного рівня,

оцінюються як недієздатні з відповідними адміністративними санкціями [3, с. 10].
В квітні 1991 р. в США з’явився документ, який, на наш погляд, заслуговує на
увагу і аналіз: «Америка – 2000: стратегія в галузі освіти». Викладена лаконічно
констатуючи частина цього документа було точкою відліку для практичних дій. По-
перше, необхідно «радикально вдосконалити сьогоднішні, школи», підвищивши їх
відповідальність за результати роботи. По-друге, для учнів завтрашнього дня треба
створити «нове покоління» американських шкіл. По-третє, всі американці, що
створили формальну освіту, повинні звикнути вчитись протягом усього життя, якщо
вони хочуть успішно жити і працювати в сьогоднішньому світі: «Нація на грані
ризику повинна стати нацією учнів», По-четверте, для досягнення успіхів в освіті не
можна обмежитися школою, а слід дивитися ширше [7, с. 95].
В останні десятиріччя в США йдуть активні пошуки більш ефективних
організаційних форм та методів навчання. Великого поширення, наприклад, набули
так звані не градуйовані школи, тобто школи без поділу на класи.
Отже, реформа американської школи 60-х років, викликана радянськими
успіхами в освоєнні космосу, була спрямована в основному на покращення відбору і
підготовку талановитої молоді. Масове запровадження в 70-х роках «відкритого
навчання» не виправдало сподівань авторів проекту і привело до значного
відставання американської школи. При багатьох вадах і хибах шкільна реформа 80-х
років у США – важливе явище. В багатьох штатах розроблені нові програми з
обов'язкових предметів, основу яких становить необхідний для всіх мінімум знань і
«консультацій». В квітні 1991 р. в США з’явився документ, який, на наш погляд,
заслуговує на увагу і аналіз: «Америка – 2000: стратегія в галузі освіти».
2.3. Реалії системи освіти США в контексті викликів сучасності
У сучасному світі освіта розглядається як важливий компонент економічного
росту і процвітання країни. Її роль для людини та суспільства з кожним роком стає
все більш значущою.
За останні п'ятнадцять років в освітній системі США було проведено
модернізацію усіх освітніх ланок. Підвищилась державна і громадська активність у
 19

сфері освіти. Усіх об'єднує одна ідея – покінчити з практикою вибору предметів,
коли обов'язковими для учнів були лише 3 дисципліни (англійська мова,
суспільствознавство, фізкультура) [2, с. 76].
Розвивається система дошкільної освіти. Усі діти до 5 років (89%)
перебувають у дитячих садках або при школах, 60% дітей 3–5 років охоплено
дитячими садками при школах, платними, приватними, церковними, при фірмах і
підприємствах; вони короткочасні і цілодобові [15, с. 297].
США перші в світі стали на шлях безкоштовної середньої освіти. Якщо в 1910
році середню освічу отримувало 9% усіх 17-річних, то в 1980– 71%. 90% робочих
місць розраховані на робітників, які мають середню і 1–2-річну після середню
освіту. Американці підрахували, що відсів молоді з середньої школи наносить
збиток країні у 220 млрд. доларів щороку (знижується продуктивність праці, оплата
субсидій через безробіття). Стратегія американської освіти полягала в тому, щоб до
2000 р. охопити середньою освітою 90% молоді. Є немалі труднощі в забезпеченні
всієї молоді середньою освітою. За переписом населення в Америці проживає ЗО
млн. афроамериканців, 4 млн. – азіоамериканців, 2 млн. – індійців, 20 млн. –
латиноамериканців. Майже 50% населення – представники етнічних груп. У США
використовується 300 різних мов (з них «200 – мови корінних жителів, індійців),
тому є проблеми з англійською мовою, майже 5 млн. школярів не володіють нею.
«Америка – салатне блюдо», там існує різна полі культура, немало проблем з
підготовкою молоді до життя [7, с. 98].
У США введено національні освітні стандарти. Розроблено проект «Освіта
світового класу» відповідно до високих критеріїв, орієнтованих на світові стандарти.
У проекті і стандартах передбачається, якими знаннями, уміннями, здібностями
повинні володіти діти, які людські якості будуть відрізняти їх у XXI столітті.
Виділено 33 результати, яких очікують від учнів [7, с. 100]. Основні такі: здатність
ефективно мислити, вирішувати проблеми, вступати в повноцінне спілкування;
математичний розвиток; уміння співпрацювати з іншими людьми.
Перспективу освіти в США бачать у розвитку шкіл-магнітів з профільною
специфікою. Ці школи відрізняються від приватних шкіл, вони намагаються
 20

поєднати індивідуальні цілі і суспільні установки, виконують «роль сім'ї» і «агента

суспільства». Наприклад, школа-магніт у Нью-Йорку користується великою
популярністю серед молоді, яка проявляє інтерес до природничих наук. У цій школі
комп'ютер – органічна частина шкільної програми з іноземної мови, математики,
природничих дисциплін, музики, мистецтва [19]. Ці школи мають переваги: більші
пізнавальні можливості; позитивний характер взаємодії вчителя і учнів; активність у
навчальному процесі. Школи-магніти стають елітними і різнопрофільними. Головні
проблеми американської педагогіки: Перспективу освіти в США бачать у розвитку
шкіл-магнітів з профільною специфікою. Ці школи відрізняються від приватних
шкіл, вони намагаються поєднати індивідуальні цілі і суспільні установки,
виконують «роль сім'ї» і «агента суспільства». Наприклад, школа-магніт у Нью-
Йорку користується великою популярністю серед молоді, яка проявляє інтерес до
природничих наук [20]. У цій школі комп'ютер – органічна частина шкільної
програми з іноземної мови, математики, природничих дисциплін, музики,
мистецтва. Ці школи мають переваги: більші пізнавальні можливості; позитивний
характер взаємодії вчителя і учнів; активність у навчальному процесі. Школи-
магніти стають елітними і різнопрофільними. Головні проблеми американської
педагогіки:
- учні повинні знати весь спектр гострих проблем XXI сторіччі
- урізноманітнювання програм у напрямі індивідуалізації – персоналізація.
Індивідуальні програми будугь розроблятися залежно від пізнавального стилю учнів
(учаться в групах чи в складі класу; засвоюють матеріал через читання, виклад
учителя чи через комп'ютер; чи потрібен контроль і в якій степені). Американці
вважають, що в 2010 році навряд чи знайдеться робоче місце в країні, яке б не
вимагало уміння використовувати потужні комп'ютери і телекомунікаційні системи
[7, с. 101].
США і в майбутньому залишаться суспільством дисципліни, порядку,
організованості, правил гри, яких дотримуються, самоконтролю. Педагогічна освіта
носитиме прагматичний характер: учитель планує, реалізує, виявляє
результативність навчального процесу. Українські журналісти, побувавши в
 21

декількох американських державних і приватних школах, побачили, що вчителі не

дошкуляють учням «допитами» біля дошки, щоб не гаяти часу та з інших причин
(називають це «інтерв'ю у школяра»). Учителі побожно ставляться до шкільних
годин, бо «втраченого часу ніколи не знайдеш знову» [12, с. 121]. Тому на першому
уроці викладач пояснює організаційні моменти щодо проміжних та річних тестів,
розповідає про вимоги до учнів. Щоб не втрачати хвилини уроку, педагоги
запасаються усім необхідним: розмножують теоретичний матеріал, індивідуальні
завдання, таблиці, готують усе, аж до олівців і лінійок. Якщо діти без поважних
причин пропускають уроки, то адміністрація досліджує, чи це не з вини вчителя.
Багато вчителів – чоловіків не спілкуються з вихованцями віч-на-віч, щоб не
звинуватили їх у зловживаннях владою або не повісили ярлик «сексуально
некоректного» [2, с. 81]. Під час уроків двері класів відчинені навстіж. До
списування та шпаргалок негативно ставляться вчителі і діти, вважаючи це
неповагою до себе. Таким чином школа, освіта доповнює національні особливості
американців (оптимізм, енергійність, діловитість), збагачує їх новими якостями:
почуттям партнерства, симпатією, прагненням до взаємовигідної співпраці.
Філософія американської школи «Повір у себе і ти досягнеш свого» спонукає
робити все, щоб школяр міг сказати про себе: «Я – блискучий учень», «Я – номер
один». Американці вчаться протягом усього життя, щоб виживати і працювати.
Америка – нація тих, хто навчається [7, с. 102].
Отже, за 15 років модернізації в системі освіти, зараз у США 50 млн.
школярів, 3 млн. учителів, 100 тис. загальноосвітніх шкіл. Школа – 12-річна,
навчання починається з шести років. У 16 років учень може залишити школу, навіть
посеред року, ніхто не примусить його закінчувати школу, немає такого закону, і
чверть школярів користується цим правом.
 22

ВИСНОВКИ

У роботі подано аналіз організації і структури освіти в США та визначення

особливостей її становлення.
Дослідження дало змогу дійти таких висновків:
1. Дошкільне виховання в США здійснюється в дошкільних установах – яслах,
дитсадках і підготовчих дошкільних центрах – громадських і приватних закладах
для дітей ясельного та дитячого віку. Школи для дітей від 3 до 6 років відкривали і
відкривають багато організацій, в тому числі «дошкільні лабораторії» при коледжах,
зайняті в основному дослідницькою діяльністю і підготовкою вчителів, релігійні
громади, батьківські кооперативи та інші добровільні об’єднання. Зміст дошкільної
освіти в США викладено в численних програмах розвитку дитини дошкільного віку,
основними з яких є: Head Start, HIPPY Model, Montessori program, Waldorf approach
program, The Bank Street program;
2. У частині початкових шкіл США навчання ведеться за тpадиційним
пpедметним навчальним планом, який включає: читання, літературу, письмо,
оpфогpафію, рідну мову, музику, образотворче мистецтво, аpифметику, історію,
геогpафію, природознавство, гігієну, фізичне виховання і трудове навчання.
Хаpактеpним для початкової школи є комплектування класів за здібностями учнів.
Учні, які тільки що пpиступили до занять, ділять на гpупи в середині відповідно до
pезультатів тестів. Крім державних шкіл, система навчання включає в себе мережу
цеpковних і приватних навчальних закладів;
3. Система вищої освіти США відрізняється від української тим, що в США
абітурієнт спочатку вступає до вузу і лише потім визначається з вибором подальшої
спеціальності, тоді як в Україні вчорашній школяр робить свій вибір ще до вступу
до вузу. У США відсутні єдині жорсткі вимоги до абітурієнтів, хоча зазвичай
вступники повинні представити документи про закінчення повної середньої школи;
перелік вивчених у школі предметів і отриманих оцінок; загальна кількість балів за
тестами на здібності і за знання, рекомендації-характеристики вчителів школи та
адміністрації, результати співбесіди при вступі. Навчальний рік в американських
вузах триває зазвичай 9 місяців – з кінця серпня або вересня до травня або червня.
 23

Вибір предметів вивчення залежить від студента. При надходженні до

американського університету чи коледжу немає необхідності відразу вибирати
майбутню спеціальність, важливіше вибрати основний предмет вивчення (major).
4. Перші навчальні заклади на американських землях з’явились у 1787, коли
Континентальний Конгрес зажадав від місцевих органів самоврядування виділення,
закріплення та збереження земельних ділянок для державних шкіл у кожному
містечку на північному заході американського континенту. Гарвард (Масачусетс), як
університет, був заснований у 1636 році, а університетський коледж Уїльям і Мері
(Вірджинія) – у 1693 р. Акт Морилля 1862 року вніс докорінні зміни в систему
вищої освіти. Цей акт, який було прийнято Конгресом, дарував общинні землі
штатам з метою надання земельних ділянок навчальним закладам «сільського
господарства та механіки». В кінці ХІХ століття школа разом із церквою і тюрмою
були ключовою опорою суспільства, общинним осередком поселенців;
5. За 15 років модернізації в системі освіти, зараз у США 50 млн. школярів, 3
млн. учителів, 100 тис. загальноосвітніх шкіл. Школа – 12-річна, навчання
починається з шести років. У 16 років учень може залишити школу, навіть посеред
року, ніхто не примусить його закінчувати школу, немає такого закону, і чверть
школярів користується цим правом;
6. Реформа американської школи 60-х років, викликана радянськими успіхами в
освоєнні космосу, була спрямована в основному на покращення відбору і підготовку
талановитої молоді. Масове запровадження в 70-х роках «відкритого навчання» не
виправдало сподівань авторів проекту і привело до значного відставання
американської школи. При багатьох вадах і хибах шкільна реформа 80-х років у
США – важливе явище. В багатьох штатах розроблені нові програми з обов'язкових
предметів, основу яких становить необхідний для всіх мінімум знань і
«консультацій». В квітні 1991 р. в США з’явився документ, який, на наш погляд,
заслуговує на увагу і аналіз: «Америка – 2000: стратегія в галузі освіти».
 24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Наукові праці
1. Бадарч Д. В. Высшее образование США / Д. В. Бадарч. – М.: НИИВО, 2001. –
172 с.
2. Безрукова A. B. Образование в США: факты без комментариев /
A. B. Безрукова // Мир образования образование в мире. – Вып. №2. М., 2001. –
С. 72-81.
3. Вульфсон Б. Л. Світовий освітній простір на рубежі XX і XXI ст. /
Б. Л. Вульфсон // Педагогіка. – Вип. №10. – СтП., 2002. – С. 3-10.
4. Галаган А. І. Рівні вищої освіти, ступеня та дипломи вищих навчальних
закладів в зарубіжних країнах (оглядова доповідь) / А. І. Галаган. – М .: НІІВО, 2002.
– С. 6-27.
5. Гусев В. П. Рейтинговая 100-балльная система оценок / В. П. Гусев // Высшее
образование сегодня. – Вып. №8. – М., 2003. – С. 40-43.
6. Дмитрієв Д. Г. Анатомія американського університету / Д. Г. Дмитрієв. – М.:
Народна освіта, 2005. – 183 с.
7. Каверіна Е. Ю. Пріоритети політики США в галузі освіти / Е. Ю. Каверіна //
США Канада: економіка, політика, культура. – Вип. №5. – К., 2002. – С. 90-103.
8. Раш Б. О принципах образования в Американской республике / Б. Раш //
Американский ежегодник. – М., 2000. – С. 25-28.
9. Штокман Є. А. Вища освіта в США / Є. А. Штокман. – Х.: Будвуз, 2005. – 71 с.
10. Bonser F. Elementary School Curriculum / F. Bonser. – NY, 1928. – 91 p.
11. Button H. W. History of Education and Culture in the USA / H. W. Button,
E. F. Provenzo. – New Jersey: Prentice-Hall, 1983. – 45 p.

Джерела ілюстративного матеріалу

12. Research in Constructing the Elementary School Curriculum of the USA. –

Washington, 1926. – 162 p.
13. The Morrill Act. – Land-Grant College, 1862. – 47 p.
 25

Довідкова література
14. Гапонів А.Б., Возна М.Ю. Лінгвокраїнознавство. Англомовні країни.
Підручник для студентів та викладачів вищих навчальних закладів. / А.Б. Гапонів,
М.Ю. Возна. – Вінниця: Нова Книга, 2005. – 463 с.
15. Сполучені Штати Америки: Енциклопедичний довідник. – М., 1988. – 472 c.
16. Longman Dictionary of Contemporary English. – Harlow Essex: Pearson
Education, 2001. – 1035 р.
Інтернет-джерела
17. Гарвардский университет [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://www.unipage.net/ru/harvard_university
18. Середня освіта в США. Система освіти в США [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://study-usa.com.ua/ua/programs/secondary-education/secondary-
education-system/
19. Head Start program [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.acf.hhs.gov/programs/ohs
20. The educational curriculum American school’s [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://lihrary.hhs.edu/hc/unheardvoice
 26

ДОДАТКИ
 27

Додаток А
Форми тестування в середній школі
1) один раз на рік здаються стандартизовані тести типу тестів розумових здібностей
та освітнього розвитку (Айова), «Тест Хенмон-Нельсон» з перевірки розумових
здібностей тощо, прийняті в усій країні;

2) раз на тиждень або частіше, а іноді 2-3 рази в семестр (за рішенням вчителя)
здаються заліки і тести класового контролю.

Система оцінок зазвичай літерна, складається з перших п’яти букв англійського

алфавіту. У середньому, в школах країни позначки розподіляються і
характеризуються наступним чином:

А – 15% із них – постійно високий рівень готовності, глибоких знань і

оригінальність (відмінно).

В – 25% із них – рівень, вищий, ніж середній (добре).

С – 35% учнів – середній рівень виконання завдань (середньо).

Д – 15% із них – мінімальний рівень знань (нижче середнього).

F – 10% учнів – незадовільні результати або повне незнання навчального матеріалу.

Є також позначення:

Р – залік (100%),

S – задовільно (70%),

N – незалік (нижче 70%).

 28

Додаток Б
Акт Мореля (The Morrill Act)