Причини приходу до влади в Італії фашистів:

- Невдоволення народу наслідками Першої світової війни (відділення територій)

- Невирішеність багатьох питань тодішнього владою (тривале перебування у стані
кризи)
- Криза масової свідомості, розмивання колишньої системи цінностей
- Кардинальні зміни у побутовому житті, що не задовольняли італійців
- значних збитків зазнало сільське господарство, було порушено грошовий обіг,
що засвідчило банкрутство колись потужного банку.
- Країна імпортувала значно більше товарів, ніж експортувала.
- гостра інфляція - знецінення італійської грошової одиниці - ліри. Зокрема,
випуск паперових грошей зріс у 8 разів.
- скорочення реальних прибутків робітників (у 1918 р. вони на 24 % були
меншими, ніж до початку війни), до майже 400 тис. армії безробітних
долучилася проблема працевлаштування демобілізованих солдатів та офіцерів.
- У 1918-1920 рр. Італія переживала суспільну кризу. Країну потрясли понад 4
тис. економічних страйків. За умов, коли в результаті війни зазнали краху
наймогутніші світові монархії, в Італії король утримався при владі. Проте йому
довелося піти на серйозні поступки: повноваження короля були суттєво
скорочені, у власність держави перейшла частина маєтків тощо. У цілому вага
монархії в політичному житті країни впала до критичної межі, за якою Віктору
Еммануїлу вже вважалися «жахи» республіки.
- Не кращим було й становище італійського парламентаризму. Політичні партії з
калейдоскопічною швидкістю змінювали одна одну при владі, але становище в
країні погіршувалося. Парламент перетворювався в дискусійний клуб, нездатний
запропонувати народу конкретні шляхи виходу з кризи.
Зневіра як в монархії, так і в демократії спричинила те, що тисячі знедолених і
невдоволених результатами війни італійців звернули свої погляди до новонародженої
політичної сили - фашизму. Беззаперечним лідером фашистів був Б. Муссоліні.

Зовнішня політика італійських фашистів:

1. У 1929р. Муссоліні уклав договір «Латеранський конкордат» з Папою
Римським, відповідно до якого утворювалась держава Ватикан, а католицька
церква отримувала ряд привілеїв
2. Спроба захопити острів Корфу зазнала невдачі, але в 1924р. італійські сили
нарешті заволоділи портом Фіуме
3. Італія встановила дипломатичні відносини з СРСР
4. Було досягнуто домовленості з Великою Британією про перерозподіл сфер
впливу в Ефіопії на користь Італії
5. У 1937р. приєднання Італії Антикомінтернівського пакту. Утворення осі
«Берлин-Рим-Токіо»
6. Був укладений у 1938р. з Німеччиною «Сталевий пакт»
7. У квітні 1939р. Італія окупувала Албанію
 Внутрішня політика італійських фашистів:
1.1926 р. – заборона всіх політичних партій і профспілок, окрім фашистських
2. Ліквідовано свободу слова, обмежування демократичних прав
3. Обмежені повноваження парламенту та введено режим особистої влади.
4. Чистка держ. Апарату від «антинаціональних елементів»
5.Смертна кара за державний злочин.
6.1928 р. – новий виборчий закон за яким на виборах була лише одна партія –
фашистська, інші кандидатури висувати заборонено.
7.Профспілки замінені фашистськими синдикатами
8.На всі посади висувалися лише члени фашистської партії.
9.Банківська система, промисловість поставлені під контроль держави.
10.1935 р. – закон про корпорації. Створення корпоративної системи.
11. У 30-ті рр. - політика автаркії, (ліквідація залежності країни від ввезення
стратегічної сировини для промисловості). Розвиток національної промисловості,
насамперед військової, програма переозброєння армії
12. Місцеві органи влади замінювалися префектами, яких призначав дуче
13. Створювалися трибунал і таємна поліція
14. Впроваджувалася смертна кара
15. Почалися масові арести
16. Створювалися дитячі та молодіжні організації, що мали воєнний характер
17. Муссоліні сам призначав редакторів газет, а кожний журналіст мусив мати
сертифікат від фашистської партії, щоб мати можливість працювати за професією
18. Муссоліні впровадив «Корпоративну систему», яка не впоралась зі своєю метою
(розподілення кожного італійця до певної корпорації)