Студента 108 групи АКФ

Хвостика Олександра Володимировича

Завдання 2.1.:
1. Логіка як основа раціональності. Поняття та види раціональності.
2. Наукова раціональність та її історичні типи. Розкрийте основні засади раціональності
класичної науки, некласичної науки, поснекласичної науки.

1. Логіка є основою раціональності, оскільки вона вивчає принципи правильного

мислення, аналізує форми доведення і використовує закони обґрунтування
тверджень. Раціональність в широкому розумінні означає здатність людини до
розумового мислення, прийняття обґрунтованих рішень і використання аргументів
на основі логічних принципів.

Існує кілька видів раціональності:

- Формальна раціональність: Це тип раціональності, що базується на логіці та
формальних правилах доведення. Вона передбачає використання точних
методів, математичних моделей та систематичного мислення для досягнення
обґрунтованих висновків.
- Інструментальна раціональність: Ця форма раціональності визначається
здатністю до вибору оптимальних засобів для досягнення конкретних цілей чи
результатів. Вона орієнтована на досягнення певних метою та вимагає аналізу
можливих альтернатив.
- Соціальна раціональність: Цей тип раціональності стосується прийняття рішень
в контексті соціальних відносин та значень. Враховується взаємодія з іншими
людьми, культурні та етичні аспекти.
- Суб'єктивна раціональність: Це розуміння раціональності як узгодженості
особистих цінностей, бажань і дій. Вона зосереджується на тому, як особисті
переконання та інтереси впливають на рішення.

В контексті логіки та раціональності, важливо враховувати, що раціональність не

завжди означає повне або об’єктивне врахування всіх факторів чи досягнення
ідеального результату. Вона може бути обмеженою або впливати на певні
контекстуальні чи особисті аспекти.

2. Наукова раціональність - це спосіб мислення та дослідження, який характеризує

підхід до формулювання гіпотез, використання методів дослідження та виведення
висновків в науці. Історично наукова раціональність переходила через різні фази
розвитку, відображаючи зміни у методах, підходах та світоглядних основах
наукової діяльності.
Класична наука:
Основні засади раціональності класичної науки базуються на таких принципах:

- Дедуктивний метод: Використання логічних механізмів для виведення загальних

тверджень із вже встановлених припущень.
- Емпірична перевірка: Застосування спостережень, експериментів та досліджень
для перевірки гіпотез і теорій.
- Об'єктивність та універсальність: Метою є створення об'єктивних, універсальних
законів, які відображають природні феномени.
- Детермінізм: Впевненість у визначеності та причинно-наслідкових зв'язках у
природі.

Некласична наука:
Некласична наука відображає перехідну фазу між класичним та посткласичним
науковим підходом. Основні особливості:

- Поява нових парадигм та принципів: Поява нових концепцій, які доповнюють або
перетворюють старі наукові моделі.
- Інтердисциплінарність: Зростаюча взаємодія між різними галузями науки, що
призводить до нових методів дослідження.
- Підвищена увага до складних систем та хаосу: Розуміння того, що деякі системи
можуть бути складнішими і менш передбачуваними, ніж класичні моделі вважали.

Посткласична наука:
Це новітня фаза розвитку наукової раціональності, що відрізняється:

- Плюралізм та релятивізм: Визнання різноманітності підходів та перспектив у

науці. Відсутність єдиного правильного шляху розвитку науки.
- Синергетика та комплексність: Увага до взаємодії складних систем та їхніх
взаємодій, де властивості цілих систем можуть бути важливішими, ніж властивості
окремих елементів.
- Постійна зміна та нестабільність: Розуміння того, що науковий прогрес не є
лінійним та може бути обмеженим та нестабільним.

Кожен з цих етапів розвитку наукової раціональності відображає зміни в уявленні

про природу науки, методів дослідження та способів сприйняття світу в різні
періоди історії.