МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМЕНІ ІГОРЯ

СІКОРСЬКОГО»

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ

ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА РЕПРОГРАФІЇ

РЕФЕРАТ
З дисципліни: «Вступ до спеціальності»

на тему: «Сучасні тенденції розвитку поліграфії. Нанотехнології та 3-D друк»

Реферат виконав (-ла):

студент (студентка) І курсу

ВПІ

групи ВВ-31

Гребельник Олена
Олегівна

1
 ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….. 3

1. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ В ПОЛІГРАФІЇ……………………………………… 4

1.1 Інновації………………………………………………………………………4
1.1.1 Лентикулярний друкований метод………………………………………..4
1.1.2 Бронзування……………………………………………………………5
1.1.3 Гібридний метод…………………………………………………………5
1.2 Тренди 2022-2023 років……………………………………………………6

2. НАНОТЕХНОЛОГІЇ В ПОЛІГРАФІЇ. НАНОГРАФІЯ……………………6

2.1 NanoInk………………………………………………………………………..7

3. 3-D ДРУК………………………………………………………………………13

3.1 Що таке 3д друк…………………………………………………………13

3.2 Етапи 3д друку…………………………………………………………….14

3.3 Основні технології 3D друку…………………………………………….15

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….18
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………20

2
 ВСТУП

Удосконалення інформаційних та комп'ютерних технологій і супутнє йому

спрощення доступу до інформації, в тому числі і завдяки розвитку мережі
Інтернет, відкрило перед видавничою справою і сферою поліграфії нові
можливості зростання й розвитку. Під дією глобальних змін у технологіях
роботи з інформацією видавнича справа швидко трансформується в потужне
джерело розробки і виробництва електронних інтерактивних видань, багато
насичених мультимедійним електронним контентом. Відбувається зміна всього
ланцюга створення поліграфічної продукції в ході якого стираються кордони
між такими категоріями як бібліотека, автор, видавець, читач або користувач і
точка видачі готового продукту. Зміни, що відбуваються в поліграфії, зачіпають
не тільки видавничу справу, але й інші сфери. Тобто йдеться не тільки про те, як
і на чому в найближчому майбутньому ми друкуватимемо, а про те, яку
інформацію і як ми її отримуватимемо. Цифровий друк так само, як Інтернет,
інтерактивне телебачення, мобільні засоби зв'язку є елементом інформаційної
революції, що змінює економіку у нас на очах. У результаті цієї революції в
поліграфії зменшуються тиражі, друкарські видання тепер можуть
орієнтуватися на все вужчі групи споживачів, аж до конкретної людини. У
нашому повсякденному житті бере участь велика кількість друкарських засобів
інформації: книги, журнали, упакування (з інформацією про товар), банкноти,
котрими щодня користуються люди. Крім них розвиваються дуже швидко
електронні засоби інформації. Зараз вже існує ряд новацій в цій області,
наприклад, гнучкий електронний папір, електронні записники і електронні
фарби та інші. У найближчому майбутньому можлива поява принципово нових
форм видавництва з паралельним поглибленням і вдосконаленням існуючих
технологій і засобів розробки поліграфічної продукції.

3
 1. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ В ПОЛІГРАФІЇ

Сучасна поліграфія переживає низку значущих тенденцій та інновацій, що

впливають на розвиток галузі. Інновації у поліграфії дивують багатьох людей.
На даний момент відомі нові технології поліграфії у виробничій сфері та роботи
поліграфії. З появою нових технологій утворюються тренди, які є інгібітором
розвитку сфери.

1.1 Інновації

У поліграфії сьогодні використовуються такі інноваційні методи:

1.Створення фактурного зображення;

2.Гібридне лакування;

3.Лентикулярна друкована технологія;

4.Бронзування дизайну;

5.Метод гібридного технологічного лакування;

6.Друк із застосуванням ароматизованих фарби та лаку;

7.Формування об'ємного зображення;

8.metal FX та ін.

Слід розглянути декілька з них.

1.1.1 Лентикулярний друкований метод

Лентикулярний друкований метод полягає у нанесенні картинки на тильну

пластикову основу. Зображення, що частково наноситься, виявляється під
4
розташованою на ній спеціальною лінзою. Вона створює ефект 3D-зображення.
В результаті на виході майстер отримує привабливе об'ємне панно. Трепінг
застосовується для того, щоб виробляти друковану продукцію найвищої якості,
зокрема, щоденники, календарі, листівки та блокноти. Широко
використовується у рекламній сфері. За словами експертів, метод чекає на
подальший успішний розвиток.

1.1.2 Бронзування

При бронзуванні використовується бронзувальний порошок, пігмент, що фарбує,

і клей, що наноситься на основу для отримання яскравого ефекту на друкованій
продукції. Представлена технологія – не новинка, але за допомогою нового
обладнання для поліграфії сфера застосування методика була розширена. Тому
бронзуванню сьогодні підлягає низка різних речей, зокрема упаковки, моделі
рекламної продукції, етикетки. Після неї речі виглядають привабливішими.
Крім того, за допомогою цієї техніки виходять одні з видрукованих витончених
ліній з плашками.

1.1.3 Гібридний метод

Гібридний тип технологічного лакування зараховується до ультрасучасних

друкованих технологій. Завдяки цьому методу можна отримати яскраве і
приємне на дотик зображення. При технології використовується п'ятисекційна
офсетна машина, що заправляється гібридними пігментами та полімерами (УФ-
лак з барвником на олійній основі).

5
1.2 Тренди 2022-2023 років

У поліграфії виділяються п'ять основних трендів:

1.Перехід до цифрового друку.

2.Друк маркетингового, промоматеріалу без стереотипії.

3.Розширення функціоналу друкарської техніки.

4.Застосування спецефектів друку.

5.Мінімальна тиражність друку.

У 2022-2023 роках з'являються стандарти в поліграфії, пов'язані зі спрощенням

роботи з документацією та підвищенням її безпеки. Тому перехід до цифрової
технології друку - неминучий процес. У тренд входить застосування
незвичайних кольорів, нестандартного оздоблення друку, нанесення картинок
на будь-які формати носіїв. У тренд при цьому входить малотиражність:
виготовлення продукції в єдиному варіанті або поштучно.

2. НАНОТЕХНОЛОГІЇ В ПОЛІГРАФІЇ. НАНОГРАФІЯ

Для сучасного етапу розвитку друкарських технологій характерним є

пошук нових друкарських і опоряджувальних процесів і засобів та
матеріалів для їх реалізації. Наразі актуальними стають наукові підходи до
вдосконалення існуючих технологій і намагання наблизитись до
найсучасніших науково-технічних досягнень з тим, аби використати їх у
прогресі друкарства та поліграфічного дизайну упаковань. Науково-
технічний прогрес визначається сьогодні та зкермовуватиметься завтра

6
науковоємними технологіями, серед яких чи не найвідомішими та
щонайважливішими є нанотехнології.
У поліграфії нанотехнології застосовуються для поліпшення якості друку та
забезпечення додаткових можливостей. Одним з прикладів є використання
наночастинок для створення спеціальних чорнил, які забезпечують більш
яскраві та стійкі кольори друку.

2.1 NanoInk

Нанографія - це дуже нова і захоплююча технологія. Технологія зосереджена

навколо NanoInk, проривного чорнила з розмірами пігменту в десятки
нанометрів. Для порівняння, пігменти, знайдені в якісних офсетних фарбах,
знаходяться в діапазоні 500 нанометрів. Барвники посилюються, а щільність
фарби збільшується на цьому мікроскопічному рівні, тим самим значно
розширюючи колірну гамму фарби. Чорнило використовує воду як носій замість
зображення масла, що робить його більш економічно ефективним і екологічно
чистим. Мільярди крапель чорнила наносяться на нагріту ковдру, а не
безпосередньо на підкладку, як при струменевому друку. Чорнило рівномірно
поширюється на ковдру, і вода швидко випаровується, залишаючи лише
ультратонку (приблизно 500 нанометрів) суху полімерну плівку. Ця плівка
повністю переноситься на підкладку при контакті і створює жорстке, стійке до
стирання зображення. Ця технологія друку може бути використана практично з
будь-якою підкладкою без попередньої обробки і, завдяки своїй незначній
товщині плівки, не перешкоджає обробці. Будь то глянець або матовий,
чорнильна обробка відповідає обробці основи.

За десять років досліджень у галузі нанотехнологій фахівцями було виявлено,

що звичні чорнильні пігменти при зменшенні розміру частинок до
нанометрового масштабу стають надзвичайно сильними барвниками з більш
глибокими, яскравими та насиченими кольорами. На основі цього відкриття

7
було розроблено пігменти, що складаються з надмалих частинок розміром
кілька десятків нанометрів (в середньому 30-80 нм). Для порівняння: офсетні
високо пігментовані фарби гарної якості мають розмір часток близько 500 нм,
що приблизно в десять разів більше. Досить великі, за наномірками, розміри
пігментів в офсетному друку створюють низку особливостей друкованого
процесу, які обмежують її можливості.
Частинки офсетного пігменту великого розміру не мають певної форми,
являють собою набір камінчиків різного розміру та форми. Потрапляючи на
поверхню такого «камінця», світло не тільки рівномірно відбивається
забарвлюючись у потрібний колір, але й розсіюється. Нерівна поверхня
частинки пігменту цьому добре сприяє. В результаті яскравість та колірна
насиченість відбитого світла знижується.

Частинки пігменту в офсетному друку мають розміри, як уже сказано, близько

300-600 нм. При цьому загальна товщина барвистого шару в офсеті знаходиться
приблизно 1 мкм (1000 нм), що говорить про те, що в шарі фарби по висоті
уклались всього два великі «камінці», більше того, через те, що форми цих
камінців довільні, укласти їх впритул без просвітів неможливо. Тобто частина
світла, що впало на фарбу, буде вільно проходити до паперу не фарбуючись і
виходити назовні після відображення також не фарбуючись. В результаті у
відбитому світлі присутнє і пофарбоване світло і незабарвлене, що ще більше
знижує насиченість кольору.
Для боротьби з такими явищами доводиться збільшувати товщину барвистого
шару (для низько пігментованих фарб суттєво), що призводить до цілої низки
інших проблем, серед яких і повільне висихання фарб, і збільшення оптичного
розтискування (або «збільшення колірного тону»). Збільшений барвистий шар
забезпечує ще більше розсіювання світла, оскільки промінь світла, що відбився
і пофарбувався, може ще раз (або кілька разів) зіткнутися з частинкою пігменту
і розсіятися.

8
Загалом, що менше товщина шару фарби, що менше розмір частинки пігменту і
що щільніше вони лежать на папері, то чистіше і насиченіше за кольором
відбите світло. У цьому полягає один з головних принципів роботи чорнила
NanoInk.
Інша важлива особливість чорнила NanoInk визначається процесом абсорбції
чорнила на поверхні запечатуваного матеріалу. Чорнила наносяться на матеріал,
що запечатується, дуже тонким шаром (у рази менше, ніж при офсетному
друку). У момент нанесення на матеріал, що запечатується, являє собою вже
тонку полімерну плівку, що містить частинки пігменту. «Камінці» вже не рідкі,
а мають консистенцію густого гелю і в результаті не вбираються в папір навіть
некрейдований, а залишаються на його поверхні. Гелеподібне чорнило добре
прилипає до запечатуваного матеріалу і завдяки тонкому шару швидко висихає
(полімеризується остаточно). В результаті вирішується ще ряд проблем друку,
причому як офсетного, так і цифрового струминного.
Пігмент, що міститься в чорнилі приклеюється до поверхні паперу у вигляді
тонкої кольорової плівки. Пігмент не проникає в шар паперу - як це буває при
струминному друкуванні на звичайних паперах. Він разом з водою або іншим
розчинником проникає в шар паперу і «працює» на фарбування світла значно
гірше. Більш того, поверхня паперу нерівна, і крапля звичайних водяних чорнил
розтікається по поверхні заливаючи поглиблення і не фарбуючи виступи. В
результаті отримуємо барвисту пляму, нерівномірну за кольором та
насиченістю. Крім того, вбирання та розтікання збільшують спочатку
запланований розмір плями. Зображення спотворюється за кольором і дрібні
деталі псуються.
В офсеті ситуація з розтіканням і вбиранням краща, там фарба не така рідка, як
при струминному друку, але є проблеми інші: об'ємному шару фарби потрібен
час на висихання і його легко пошкодити (подряпати, змастити та ін.)

Чорнило NanoInk не потребує будь-якої підготовки поверхні для друку. Немає

потреби в праймуванні паперу, щоб він краще працював з рідким чорнилом, не

9
потрібно спеціально тестувати та відбирати придатні для друку матеріали, як це
доводиться робити для інших цифрових способів друку.

Закріплення чорнила NanoInk також вирішено досить оригінально: на папір

наноситься чорнило у вигляді тонкого шару підсушеної гелеподібної маси з
мінімумом води в них. Причому перенесення ведеться під тиском. Перенесення
фарби в машинах здійснюється звичним поліграфічним способом «тиском між
валами». У результаті чорнило відразу ж міцно приклеюється до поверхні
матеріалу, що запечатується. Принцип роботи тут приблизно такий самий, як у
«клеїв, що активуються тиском». При цьому хімічний склад сполучного
матеріалу підібраний таким чином, що адгезія до матеріалів, що запечатуються,
у нього набагато краще, ніж до матеріалу, з якого відбувається перенесення. В
результаті чорнило з переносного матеріалу повністю переходить на папір.
Матеріал, що переносить (по суті, офсетне полотно спеціального типу)
залишається чистим і готовим до нового зображення.

Подібний спосіб нанесення і закріплення чорнила дає можливість виробнику

говорити про те, що шар товщиною 500 нм миттєво і міцно зчіпляється з
матеріалом, що запечатується, не проникаючи в нього.

Сформовані зображення міцні, стійкі до стирання, не тріскаються на згинах.

Крім того, немає необхідності в додатковому сушінні та очищенні офсетного
полотна. Це дає можливість або одразу відправляти продукцію на
післядрукарську обробку, або одразу проводити друк обороту (на рулонних
машинах можна навіть за схемою гума до гуми).
Ще однією цікавою особливістю технології нанографії є можливість
позбавитися води (і іншої рідини) у друкованому процесі. Ні для кого не секрет,
що вода не найкраще впливає на весь виробничий процес друку. В офсеті
потрібно уважно стежити за балансом фарба/вода. Надлишок води у балансі
фарба/вода веде до різкого зниження якості друку. У технологіях струминного

10
цифрового друку також є чимало проблем із водою. Струменеве чорнило, як
правило, теж на водній основі, причому навіть сольвенті чорнила найчастіше
містять у собі воду. Чисто сольвентні чорнила вважаються дуже шкідливими і
старанно витісняються з виробничих процесів. У струменевому способі друку
водяне чорнило, потрапляючи на звичайний папір, активно в нього вбирається,
спотворюючи потрібне зображення. Для запобігання цього процесу папір
доводиться праймувати або використовувати спеціальний струменевий, по суті,
праймований папір. У нанографії чорнило хоч і водне, але на папір вода не
потрапляє. Чорнило попередньо наноситься на проміжний носій, де мікрокраплі
швидко втрачають воду завдяки активному випаровуванню, після чого сильно
зменшуються в об'ємі. Залишається тільки сполучний матеріал і пігмент.
Концентрація мікрочастинок пігменту сильно підвищується, оскільки вода
займає дуже велику частку обсягу краплі чорнила. Пігмент, що залишився, і
сполучний матеріал створюють найтонший шар чорнила (точніше, вже не
чорнила, а чогось на зразок високонасиченого кольорового гелю або клею),
який у друкованій парі міцно прилипає до паперу або іншого матеріалу, що
запечатується. Рішення дуже цікаве та ефективне. У будь-якому іншому способі
друку (хіба що крім електрографії) на папір потрапляє чорнило або фарба, що
містить рідку фазу, яка повинна випаруватися або полімеризуватися (а
найчастіше і те, й інше).

За ефективністю нанесення та закріплення чорнила у нанографії є хіба що один

конкурент — УФ-затвердіння, причому як в офсеті, так і в струменевому друку.
Там теж чорнило або фарба закріплюються практично відразу при попаданні на
матеріал, що запечатується, не вбираються і не розтікаються по ньому. Але є
одна істотна відмінність. УФ-чорнило та УФ-фарба не втрачають свого обсягу
при закріпленні. В результаті концентрація пігменту в них не збільшується до
максимуму, як у нанографії, а залишається такою, як у вихідному стані. В
результаті потрібно мати великий шар фарби або краплю досить великого
розміру для досягнення гарної колірної насиченості, що в співвідношенні, що

11
склалося, можна вважати недоліком. Товстий шар фарби створює додаткове
розжимання (так зване оптичне розтискування), більше того, отримати
реальний товстий шар фарби часом просто неможливо. В офсеті є таке поняття,
як максимальне фарбоперенесення, і воно рідко буває більше 300% при
чотирифарбовому друку (при п'яти-, шести-, семифарбовому друку воно, до
речі, не відрізняється). У струменевому друку ситуація ще складніша.
Збільшити подачу чорнила в одну точку практично неможливо. Якщо офсетну
фарбу ще можна накладати одну на іншу, то в струменевому друку налити одні
чорнила поверх інших дуже складно - вони змішуються і забруднюють один
одного. А вбирання та розтікання тільки збільшиться. Для вирішення цієї
проблеми і потрібен шар праймера, який утримуватиме в собі потрібний обсяг
чорнила.

Тонкий шар чорнила в нанографії легко нанести один на одного ще до

перенесення на папір, і оскільки води в них вже майже немає, вони не
змішуються між собою і зберігають всю свою насиченість кольору. Більш того,
плівки чорнила нанографії успішно тримаються одна на одній, що дозволяє
успішно формувати темні ділянки зображення без істотного збільшення
розтискування в тінях.

Ще одне найважливіше досягнення нанографії - можливість друку з широким

охопленням кольорів. На жаль, стандартна палітра CMYK(блакитний,
пурпурний, жовтий, чорний) для офсетного друку покриває лише близько 65%
діапазону кольорів. Причому не покриваються якраз яскраві та насичені
кольори. У результаті друку продукції для цих торгових марок доводиться
майже завжди використовувати додаткові плашкові кольори. Для успішної
роботи друкарська машина повинна мати щонайменше п'ять, а краще шість
друкованих секцій, щоб друкувати продукцію для провідних торгових марок без
використання двох прогонів. Надзвичайно маленький і стабільний розмір
пігментів NanoInk дозволяє забезпечувати чудові показники відбиття світла без

12
поглинання та розсіювання. Для вирішення завдання друку складних кольорів
за один прогін якийсь час тому були розроблені різні технології семиколірного
друку. Використовуються різні варіанти розширення колірного діапазону. Одні
технологи передбачають додавання до стандартних кольорів CMYK кольорів
RGB (червоного, зеленого та синього). Є рішення з додаванням OGB
(помаранчевого, зеленого та синього) а також OGV (помаранчевого зеленого та
фіолетового). Є рішення з додаванням одного додаткового кольору, але так, щоб
покращити відтворення всіх складних кольорів у поточному друкованому
сюжеті. Різні рішення з використанням додаткових кольорів дозволяють з
гарною надійністю відтворювати до 95% усіх кольорів шкали Pantone.

Також існує семикольорове рішення, що використовує додавання OBG

(помаранчевого, синього та зеленого). Палітра, що виходить, покриває 96% всіх
кольорів Pantone — на 50% більше, ніж офсетний CMYK. Причому незначний
набір кольорів, який не вдається покрити з гарною достовірністю відтворення,
не використовується відомими торговими марками як фірмові кольори
(принаймні, на сьогоднішній день). Таким чином, повністю усувається
необхідність у плашкових кольорах, замовлення окремих кольорів Pantone, що
змішуються, і трудомісткій процедурі зміни фарб або чорнила і змивці
друкарської машини.

3. 3-D ДРУК

3.1 Що таке 3-D друк

Технологія 3-D друку була запатентована в 80-х роках минулого століття, але

13
популярність здобула відносно недавно. Були розроблені нові, перспективні
методики і можливості 3D-технологій вийшли на абсолютно новий рівень.

3D-друк - це методика виготовлення об'ємних виробів на основі цифрових

моделей. Незалежно від конкретної технології, суть процесу полягає в
поступовому пошаровому відтворенні об'єктів. У цьому процесі застосовується
спеціальний електронний пристрій - 3D принтер, який друкує певними видами
матеріалів. Інші назви технології - швидке прототипування або адитивне
виробництво. Часто словосполучення «адитивні технології» використовується в
значенні «3D технології».

3.2 Етапи 3Д друку:

Виконується 3D моделювання необхідного об'єкта за певними правилами. Файл

з цифровою моделлю завантажується в програму-слайсер, в якій генерується
керуючий код для 3D принтера. Встановлюються необхідні параметри 3D-
друку. Код записується на знімний носій пам'яті, який підключається до 3Д
принтеру.
3D модель відтворюється.

Відтворення об'єктів відбувається поступово. За необхідної формі шар за шаром

наноситься обраний матеріал, формуючи готовий виріб. Варто відзначити, що
можливості 3D-друку практично безмежні, тобто виготовити можна все що
завгодно. У деяких технологіях для дуже тонких нависаючих елементів
передбачено наявність підтримок, завдяки яким можна уникнути їх провисання.

Для відтворення різних об'єктів використовуються різні технології 3D друку.

Вони відрізняються як застосовуваними витратними матеріалами, так і
швидкістю і точністю друку. Перелічено основні технології 3D друку:

1. Моделювання методом наплавлення (Fused Deposition Modeling, FDM)

2. Лазерна стереолітографія (Laser Stereolithography, SLA)

14
 3. Селективне лазерне спікання (Selective Laser Sintering, SLS)
4. Селективне лазерне плавлення (Selective Laser Melting, SLM)
5. Пряме лазерне спікання металу (Direct Metal Laser Sintering, DMLS)
6. Вибіркове теплове спікання (Selective Heat Sintering, SHS)
7. Виготовлення об’єктів за допомогою ламінування (Laminated Object
Manufacturing, LOM)
8. Метод багатоструминного моделювання (Multi Jet Modeling, MJM)
9. Електронно-променеве плавлення (Electron-beam Melting, EBM)
10. Кольоровий струминний друк (Color Jet Printing, CJP)
11. Цифрова світлодіодна проекція (Digital Light Processing, DLP)

3.3 Основні технології 3D друку

Моделювання методом наплавлення (Fused Deposition Modeling, FDM)

Це одна з найпоширеніших і найпростіших технологій 3D друку. Саме FDM 3D
принтери є найбільш бюджетними та доступними у всіх планах. Як і в будь-якій
іншій методиці адитивного виробництва, суть FDM 3D друку полягає в
пошаровому відтворенні об'ємних виробів на основі цифрових даних (3D
моделей). Як матеріал у FDM 3D принтерах для цієї мети використовуються
спеціальні нитки пластику. Такі нитки можуть бути діаметром 1,75 мм або 2,85
(3) мм.

По суті, 3D друк FDM – це безперервна подача нитки матеріалу в екструдер

(друкуючу головку), оснащений нагрівальним елементом. Останній
призначений для нагрівання сопла, яким подається матеріал. На цьому етапі
відбувається плавлення пластику та екструзія (видавлювання) його на
платформу 3D принтера. Кожен наступний шар видавлюється на попередній по
заданій траєкторії, за рахунок чого відбувається побудова виробу. Для більш
плавної подачі матеріалу, а також швидкого затвердіння шарів екструдери

15
оснащуються зовнішніми вентиляторами, що створюють різкий перепад
температур.
Селективне лазерне спікання (Selective Laser Sintering, SLS)
Це одна з методик 3D друку, що широко застосовується в промисловості.
Селективне лазерне спікання доступне виключно на дорогих професійних 3D
принтерах та відрізняється високою якістю виробів. З її допомогою можна
досягти результату, наближеного до відтворення виробів шляхом лиття під
тиском. Селективне лазерне спікання, як і багато інших промислових методик
адитивного виробництва використовує як матеріал порошки та порошкові
суміші. Ця методика дозволяє створювати повністю металеві об'єкти за лічені
години. А можливість виготовлення виробів складної форми пояснює її
популярність серед промислових організацій з усього світу.
Лазерна стереолітографія (Laser Stereolithography, SLA)
Є не тільки однією з перших 3D технологій у світі, але і однією з найточніших
методик адитивного виробництва. До певної міри вона унікальна, адже в ній як
витратний матеріал застосовується рідка фотополімерна смола. Суть технології
полягає у засвіченні фотополімеру за певним алгоритмом (заданим програмою-
слайсером на основі 3D моделі). Під впливом лазерного випромінювання смола
застигає, формуючи готовий об'єкт. Як і в FDM 3D друку, 3D друк SLA
паралельно з побудовою об'єкта вимагає побудови структур, що підтримують,
за наявності в моделі нависаючих елементів. Власне, ця методика нагадує SLS
3D друк, але замість порошку виступає рідкий фотополімер. В іншому це те ж
пошарове відтворення виробів за заданими 3D моделями.
Пряме лазерне спікання металу (Direct Metal Laser Sintering, DMLS)
Методика прямого лазерного спікання металів (Direct Metal Laser Sintering,
DMLS) широко використовується у промисловості та представлена величезним
рядом професійного обладнання для 3D друку. Її суть полягає у відтворенні
виробів за заданими 3D моделями із спеціального металевого порошку за
допомогою лазера. Багато в чому пряме лазерне спікання металів нагадує
технології селективного лазерного спікання (SLS) та селективного лазерного

16
плавлення металів (SLM). Тим не менш, це різні методики зі своїми перевагами
та недоліками. Пряме лазерне спікання металів призначене для адитивного
виробництва металевих виробів практично будь-якої складності. Висока
точність обладнання для такого друку 3D мінімізує похибки у відтворенні.
Особливості методики забезпечують виробам надзвичайно високу міцність.

Виготовлення об’єктів за допомогою ламінування (Laminated Object

Manufacturing, LOM)
3D друк із паперу – не найточніша назва методики LOM, яка розшифровується
як Laminated Object Manufacturing. Насправді як витратні матеріали для цієї
методики доступні також пластик, металева фольга та деякі інші види
сировини. Однак найпоширенішими є саме аркуші або рулони паперу, причому
в деяких приладах використовується навіть звичайний папір A4. Суть
технології полягає у послідовному склеюванні листів витратного матеріалу
(паперу, фольги тощо) між собою. Для того, щоб кожен шар матеріалу
відповідав шару заданої 3D моделі, він обрізається по необхідному контуру
лазером або ножем.
Кольоровий струминний друк (Color Jet Printing, CJP)
Технологія друку CJP працює з порошкоподібними матеріалами, окремі
ділянки якого склеюються між собою за допомогою сполучної речовини.
Робоча область 3Д принтера складається з відсіку для витратного матеріалу,
валика для його розрівнювання, камери побудови, контейнера з клеєм, системи
подачі та друкувальної головки. Спочатку на робочу платформу (на якій
відбуватиметься побудова об'єкта) наноситься шар порошку, що відповідає
висоті першого шару. Зазвичай, всі шари моделі рівні по висоті. Порошок
вирівнюється валиком, надлишки видаляються. Далі на ділянки матеріалу, що
відповідають перерізу першого шару, за допомогою друкувальної головки
подається сполучна речовина. Далі робоча платформа опускається вниз на
висоту одного шару та покривається новою порцією матеріалу. Сполучна

17
речовина подається на ділянки, що відповідають другому шару. Усі етапи
повторюються до повної побудови об'єкта. Основна особливість представленої
методики 3Д друку - можливість створення повнокольорових виробів за
короткий проміжок часу.

ВИСНОВКИ

Розвиток поліграфічної індустрії постійно еволюціонує під впливом новітніх

технологій. Однією з головних сучасних тенденцій у галузі поліграфії є
використання нанотехнологій та 3-D друку, які вносять значний вплив на
процеси друку, дизайну та виробництва. У даному рефераті розглянемо ці
тенденції більш детально.

Нанотехнології в поліграфії: Нанотехнології - це галузь науки та техніки, яка

вивчає та використовує наномасштабні матеріали та структури для створення
нових функціональних властивостей. У поліграфії нанотехнології
застосовуються для поліпшення якості друку та забезпечення додаткових
можливостей. Одним з прикладів є використання наночастинок для створення
спеціальних чорнил, які забезпечують більш яскраві та стійкі кольори друку.
Крім того, нанотехнології дозволяють створювати наноструктури на поверхні
друкованих матеріалів, що поліпшує адгезію чорнил та забезпечує кращу
деталізацію друку. Це особливо важливо для друку мікросхем, електроніки та
інших високоточних виробів.

3-D друк в поліграфії: 3-D друк, також відомий як адитивне виробництво, є

іншою важливою тенденцією в поліграфії. За допомогою 3-D друку можна
18
створювати різноманітні об'єкти з використанням шар за шаром нанесення
матеріалу. Ця технологія революціонізує виробництво різноманітних
поліграфічних продуктів.

Наприклад, за допомогою 3-D друку можна виготовляти унікальні відзнаки,

печатки, рекламні стенди, промо-подарунки та навіть корпоративні подарунки.
Ця технологія дозволяє реалізовувати індивідуальні проекти з найвищою
точністю та деталізацією.

Застосування 3-D друку також дозволяє створювати складні та високоточні

вироби, які були б важко або навіть неможливо виготовити традиційними
методами друку. Наприклад, у поліграфії можна створювати тривимірні
рекламні структури, елементи упаковки, які мають складну геометрію, та інші
продукти, що вражають своєю оригінальністю та інноваційністю.

Загалом, сучасні тенденції розвитку поліграфії залежать від використання

нанотехнологій та 3-D друку для поліпшення якості та функціональності
друкованих матеріалів. Ці технології надають можливість створювати більш
якісні та інноваційні поліграфічні продукти, які задовольняють потреби
сучасного ринку та споживачів.

19
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Дунець Р., Рак Ю. Тенденції розвитку та задачі створення моделей

оперативної поліграфії: Українська академія друкарства. URL:
https://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/lib/32339/2/TSTUSJ_2004v9n1_Dunets_R-
Tendencies_of_development_138-141.pdf

2.https://3ddevice.com.ua/uk/3d

3. О. Амальдигеєв. Нанографія: частина 1. Технології. URL:

https://printdaily./tsifrovaya-pechat/nanografiya-chast-1-tehnologiya

20
21