1. Спадкова стійкиств по захнороеріаль рослин і тварин.

Генетична стійкість до
бактеріальних захворювань (мастит, туберкульоз, бруцельоз, лейкоспіра).

Спадкова стійкість до захворювань - це здатність організму протистояти інфекції або хворобі. Вона
може бути викликана різними факторами, включаючи генетику, імунну систему та навколишнє
середовище.

Генетична стійкість - це тип спадкової стійкості, який визначається генами організму. Ці гени
можуть кодувати білки, які допомагають організму боротися з інфекцією або хворобою.

Генетична стійкість до бактеріальних захворювань - це здатність організму протистояти бактеріям.

Вона може бути викликана різними генами, які кодують білки, такі як:

Антибактеріальні білки, які можуть знищувати або інактивувати бактерії.

Імунні білки, які допомагають організму розпізнавати і атакувати бактерії.

Білки, які допомагають організму відновлюватися від пошкоджень, нанесених бактеріями.

Приклади спадкової стійкості до бактеріальних захворювань у рослин і тварин:

Рослини

Рис, стійкий до бактеріозу, викликаного Xanthomonas oryzae pv. oryzae. Цей рис має ген, який
кодує білок, який захищає клітини рису від бактерій.

Помідори, стійкі до бактеріозу, викликаного Pseudomonas syringae pv. tomato. Ці помідори мають
ген, який кодує білок, який захищає клітини помідорів від бактерій.

Тварини

Корови, стійкі до маститу, викликаного Staphylococcus aureus. Ці корови мають ген, який кодує
білок, який захищає молочні залози від бактерій.

Свині, стійкі до туберкульозу, викликаного Mycobacterium bovis. Ці свині мають ген, який кодує
білок, який захищає організм від бактерій.

Вівці, стійкі до бруцельозу, викликаного Brucella abortus. Ці вівці мають ген, який кодує білок, який
захищає організм від бактерій.

Генетична стійкість до бактеріальних захворювань має важливе значення для охорони здоров'я
рослин і тварин. Вона може допомогти запобігти поширенню інфекцій і хвороб, а також поліпшити
продуктивність сільськогосподарських культур і тварин.
2. Генетична стійкість до гельмінтозних захворювань (фасціольоз, діктіокаульоз,
стронгільоз).

Генетична стійкість до гельмінтозних захворювань - це здатність організму протистояти

гельмінтам. Вона може бути викликана різними генами, які кодують білки, такі як:

Антигельмінтні білки, які можуть знищувати або інактивувати гельмінтів.

Імунні білки, які допомагають організму розпізнавати і атакувати гельмінтів.

Білки, які допомагають організму відновлюватися від пошкоджень, нанесених гельмінтами.

Приклади генетичної стійкості до гельмінтозних захворювань у тварин:

Корови, стійкі до фасціольозу, викликаного Fasciola hepatica. Ці корови мають ген, який кодує
білок, який захищає печінку від гельмінтів.

Коні, стійкі до діктіокаульозу, викликаного Dictyocaulus filaria. Ці коні мають ген, який кодує білок,
який захищає легені від гельмінтів.

Свині, стійкі до стронгільозу, викликаного Strongyloides ransomi. Ці свині мають ген, який кодує
білок, який захищає кишечник від гельмінтів.

Генетична стійкість до гельмінтозних захворювань має важливе значення для охорони здоров'я
тварин. Вона може допомогти запобігти поширенню інфекцій і хвороб, а також поліпшити
продуктивність тваринництва.

Ось деякі конкретні приклади генетичної стійкості до гельмінтозних захворювань у тварин:

У коровах виявлено кілька генів, які пов'язані зі стійкістю до фасціольозу. Один з цих генів кодує
білок, який захищає печінку від гельмінтів, запобігаючи їхній адгезії до печінкових клітин. Інший
ген кодує білок, який допомагає організму імунної системи атакувати гельмінтів.

У коней виявлено ген, який пов'язаний зі стійкістю до діктіокаульозу. Цей ген кодує білок, який
захищає легені від гельмінтів, запобігаючи їхній проникненню в легеневі тканини.

У свиней виявлено ген, який пов'язаний зі стійкістю до стронгільозу. Цей ген кодує білок, який
захищає кишечник від гельмінтів, запобігаючи їхньому прикріпленню до стінок кишечника.

Генетична стійкість до гельмінтозних захворювань може бути використана для розробки нових
методів лікування та профілактики цих захворювань. Наприклад, можна використовувати генну
терапію для введення генів, які забезпечують стійкість до гельмінтів, у тварин, які є
сприйнятливими до цих захворювань. Це може допомогти захистити цих тварин від гельмінтозів і
поліпшити їхнє здоров'я та продуктивність.
3. Спадкова стійкість до вірусних інфекцій (хвороба скрепі у овець, міксоматоз
кроликів). Спадкова стійкість до лейкозу. Теорія етіології лейкозу.

Спадкова стійкість до вірусних інфекцій

Вірусні інфекції можуть бути викликані різними типами вірусів, які можуть вражати різні органи і
тканини організму. Спадкова стійкість до вірусних інфекцій може бути пов'язана з різними
факторами, включаючи:

Гени, які кодують білки, які захищають клітини від вірусів. Наприклад, вівці, які мають ген, який
кодує білок, який захищає нервову систему від вірусу хвороби скрепі, є більш стійкими до цієї
хвороби.

Гени, які кодують білки, які допомагають імунній системі розпізнавати і атакувати віруси.
Наприклад, кролики, які мають ген, який кодує білок, який допомагає імунній системі розпізнавати
вірус міксоматозу, є більш стійкими до цієї хвороби.

Хвороба скрепі у овець

Хвороба скрепі - це смертельна хвороба нервової системи, яка викликається пріонним білком. Ця
хвороба передається від хворих тварин до здорових.

Спадкова стійкість до хвороби скрепі у овець пов'язана з геном, який кодує білок, який захищає
нервову систему від пріонних білків. Овці, які мають цей ген, мають більш низький ризик розвитку
хвороби скрепі.

Міксоматоз кроликів

Міксоматоз - це смертельна хвороба, яка викликається вірусом. Ця хвороба передається від

хворих тварин до здорових через контакт з інфікованими тваринами або їхньою сечею або
фекаліями.

Спадкова стійкість до міксоматозу у кроликів пов'язана з геном, який кодує білок, який допомагає
імунній системі розпізнавати і атакувати вірус міксоматозу. Кролики, які мають цей ген, мають
більш низький ризик розвитку міксоматозу.

Спадкова стійкість до лейкозу

Лейкоз - це група захворювань, які характеризуються неконтрольованим розмноженням

лейкоцитів. Ці захворювання можуть бути викликані різними факторами, включаючи віруси, хімічні
речовини та радіацію.

Спадкова схильність до лейкозу може бути пов'язана з різними факторами, включаючи:

Гени, які кодують білки, які регулюють ріст і диференціювання лейкоцитів. Наприклад, у людей, які
мають мутацію в гені, який кодує білок, який регулює ріст і диференціювання лейкоцитів,
підвищений ризик розвитку лейкозу.

Гени, які кодують білки, які захищають клітини від пошкоджень, викликаних хімічними
речовинами та радіацією. Наприклад, у людей, які мають мутацію в гені, який кодує білок, який
захищає клітини від пошкоджень, викликаних хімічними речовинами та радіацією, підвищений
ризик розвитку лейкозу.

Теорія етіології лейкозу

Існує кілька теорій етіології лейкозу. Одна з теорій полягає в тому, що лейкоз викликається
вірусними інфекціями. Віруси можуть викликати лейкоз, змінюючи генетичний матеріал
лейкоцитів.

Інша теорія полягає в тому, що лейкоз викликається хімічними речовинами та радіацією. Хімічні
речовини та радіація можуть пошкодити генетичний матеріал лейкоцитів, що може призвести до
розвитку лейкозу.

Ще одна теорія полягає в тому, що лейкоз викликається спадковими факторами. Люди, які мають
певні спадкові мутації, мають підвищений ризик розвитку лейкозу.

Сучасні дослідження етіології лейкозу

Сучасні дослідження етіології лейкозу спрямовані на вивчення ролі вірусів, хімічних речовин та
радіації у розвитку цієї хвороби. Дослідники також вивчають роль спадкових факторів у розвитку
лейкозу.

Ці дослідження можуть призвести до розробки нових методів профілактики та лікування лейкозу.

4. Генетична резистентність до захворювань органів дихання, шлунково-кишкового

тракту.

Генетична резистентність до захворювань органів дихання

Захворювання органів дихання, такі як пневмонія, бронхіт і астма, можуть бути викликані різними
факторами, включаючи віруси, бактерії, грибки та алергени. Спадкова стійкість до цих захворювань
може бути пов'язана з різними факторами, включаючи:

Гени, які кодують білки, які захищають дихальні шляхи від інфекцій. Наприклад, у людей, які
мають ген, який кодує білок, який захищає дихальні шляхи від вірусу грипу, нижчий ризик
розвитку пневмонії, викликаної вірусом грипу.

Гени, які кодують білки, які допомагають імунній системі розпізнавати і атакувати інфекції.
Наприклад, у людей, які мають ген, який кодує білок, який допомагає імунній системі розпізнавати
вірус пневмонії, нижчий ризик розвитку пневмонії.

Приклади генетичної резистентності до захворювань органів дихання:

У людей, які мають ген, який кодує білок, який захищає дихальні шляхи від вірусу грипу, нижчий
ризик розвитку пневмонії, викликаної вірусом грипу.

У людей, які мають ген, який кодує білок, який допомагає імунній системі розпізнавати вірус
пневмонії, нижчий ризик розвитку пневмонії.

У людей, які мають ген, який кодує білок, який захищає дихальні шляхи від алергенів, нижчий
ризик розвитку астми.
Генетична резистентність до захворювань органів дихання має важливе значення для охорони
здоров'я людини. Вона може допомогти запобігти поширенню інфекцій і хвороб, а також
поліпшити якість життя людей, які страждають на ці захворювання.

Генетична резистентність до захворювань шлунково-кишкового тракту

Захворювання шлунково-кишкового тракту, такі як гастроентерит, діарея та коліти, можуть бути

викликані різними факторами, включаючи віруси, бактерії, паразити та алергени. Спадкова
стійкість до цих захворювань може бути пов'язана з різними факторами, включаючи:

Гени, які кодують білки, які захищають шлунково-кишковий тракт від інфекцій. Наприклад, у
людей, які мають ген, який кодує білок, який захищає шлунково-кишковий тракт від вірусу
гастроентериту, нижчий ризик розвитку гастроентериту.

Гени, які кодують білки, які допомагають імунній системі розпізнавати і атакувати інфекції.
Наприклад, у людей, які мають ген, який кодує білок, який допомагає імунній системі розпізнавати
вірус діареї, нижчий ризик розвитку діареї.

Гени, які кодують білки, які допомагають травній системі перетравлювати їжу. Наприклад, у
людей, які мають ген, який кодує білок, який допомагає травній системі перетравлювати лактозу,
нижчий ризик розвитку лактозної непереносимості.

Приклади генетичної резистентності до захворювань шлунково-кишкового тракту:

У людей, які мають ген, який кодує білок, який захищає шлунково-кишковий тракт від вірусу
гастроентериту, нижчий ризик розвитку гастроентериту.

У людей, які мають ген, який кодує білок, який допомагає імунній системі розпізнавати вірус
діареї, нижчий ризик розвитку діареї.

У людей, які мають ген, який кодує білок, який допомагає травній системі перетравлювати лактозу,
нижчий ризик розвитку лактозної непереносимості.

Генетична резистентність до захворювань шлунково-кишкового тракту має важливе значення для

охорони здоров'я людини. Вона може допомогти запобігти поширенню інфекцій і хвороб, а також
поліпшити якість життя людей, які страждають на ці захворювання.

5. Генетичні аномалії сільськогосподарських тварин, класифікація аномалій, роль

генетичного аналізу в їх етіології. Хромосомні і геномні аномалії в різних видів
сільськогосподарських тварин.

Генетічні аномалії сільськогосподарських тварин - це порушення генетичного матеріалу, які

можуть призвести до різного ступеня порушення розвитку і життєздатності тварин.

Класифікація генетичних аномалій

Генетічні аномалії можна класифікувати за різними ознаками. Залежно від характеру порушення
генетичного матеріалу, аномалії поділяють на:
Генетичні мутації - це зміни в генетичному матеріалі, які можуть бути викликані різними
факторами, включаючи радіацію, хімічні речовини та віруси.

Хромосомні аномалії - це зміни в кількості або структурі хромосом.

Геномні аномалії - це зміни в кількості або структурі геному.

Залежно від впливу на розвиток тварин, аномалії поділяють на:

летальні - аномалії, які призводять до загибелі тварини в утробі матері або в ранньому
постнатальному періоді;

нелетальні - аномалії, які не призводять до загибелі тварини, але можуть призвести до порушення
її розвитку, продуктивності або здоров'я.

Роль генетичного аналізу в етіології генетичних аномалій

Генетичний аналіз є важливим методом дослідження етіології генетичних аномалій. Він дозволяє
визначити характер порушення генетичного матеріалу і визначити, чи є аномалія спадковою.

Хромосомні аномалії в різних видів сільськогосподарських тварин

Хромосомні аномалії зустрічаються у всіх видах сільськогосподарських тварин. Вони можуть бути
викликані різними факторами, включаючи радіацію, хімічні речовини та віруси.

Приклади хромосомних аномалій у сільськогосподарських тварин:

У овець зустрічаються аномалії, пов'язані з статевими хромосомами. Наприклад, овечки з

аномаліями у хромосомах X можуть бути безплідними.

У свиней зустрічаються аномалії, пов'язані з аутосомами. Наприклад, свині з аномаліями у

хромосомі 1 можуть мати знижену продуктивність.

У корів зустрічаються аномалії, пов'язані з аутосомами і статевими хромосомами. Наприклад,

корови з аномаліями у хромосомі 14 можуть мати знижену продуктивність і бути схильними до
деяких захворювань.

Геномні аномалії в різних видів сільськогосподарських тварин

Геномні аномалії зустрічаються у всіх видах сільськогосподарських тварин. Вони можуть бути
викликані різними факторами, включаючи радіацію, хімічні речовини та віруси.

Приклади геномних аномалій у сільськогосподарських тварин:

У овець зустрічаються аномалії, пов'язані з делеціями. Наприклад, овечки з делецією в хромосомі

1 можуть бути безплідними.

У свиней зустрічаються аномалії, пов'язані з транслокаціями. Наприклад, свині з транслокацією

між хромосомами 1 і 14 можуть мати знижену продуктивність.

У корів зустрічаються аномалії, пов'язані з трисоміями. Наприклад, корови з трисомією в

хромосомі 18 можуть народжуватися мертво або мати знижену життєздатність.

Заходи щодо запобігання генетичним аномаліям у сільськогосподарських тварин

Для запобігання генетичним аномаліям у сільськогосподарських тварин застосовують різні заходи,

включаючи:

Відбір тварин з бездоганним генетичним статусом.

Використання методів генетичного контролю, таких як молекулярно-генетичні методи.

Застосування заходів щодо захисту тварин від факторів, які можуть викликати генетичні аномалії.

6. Методи підвищення спадкової стійкості сільськогосподарських тварин до

захворювань та профілактика поширення аномалій. Селекція тварин на стійкість до
захворювань.

Методи підвищення спадкової стійкості сільськогосподарських тварин до захворювань

Підвищення спадкової стійкості сільськогосподарських тварин до захворювань є важливою

задачею селекції. Для цього використовують різні методи, включаючи:

Відбір тварин з бездоганним генетичним статусом. Цей метод передбачає відбір тварин, які не
мають спадкових захворювань або аномалій.

Використання методів генетичного контролю, таких як молекулярно-генетичні методи. Ці методи

дозволяють виявити тварин, які є носіями спадкових захворювань або аномалій, і виключити їх із
селекції.

Генна інженерія. Цей метод дозволяє впроваджувати в геном тварин генів, які забезпечують
стійкість до захворювань.

Профілактика поширення аномалій у сільськогосподарських тварин

Для профілактики поширення аномалій у сільськогосподарських тварин застосовують різні заходи,

включаючи:

Відбір тварин з бездоганним генетичним статусом.

Використання методів генетичного контролю, таких як молекулярно-генетичні методи.

Застосування заходів щодо захисту тварин від факторів, які можуть викликати генетичні аномалії.

Селекция тварин на стійкість до захворювань

Селекция тварин на стійкість до захворювань є одним з найважливіших напрямків селекції

сільськогосподарських тварин. Вона дозволяє підвищити продуктивність тварин і зменшити
витрати на лікування захворювань.

Основними методами селекції тварин на стійкість до захворювань є:

Відбір тварин за фенотипом. Цей метод передбачає відбір тварин, які мають ознаки, пов'язані зі
стійкістю до захворювань.

Відбір тварин за генотипом. Цей метод передбачає використання методів генетичного контролю
для виявлення тварин, які мають гени, що забезпечують стійкість до захворювань.

Селекция тварин на стійкість до захворювань є складним і тривалим процесом. Однак вона має
важливе значення для розвитку тваринництва.
Тестові питання

Наведіть приклади імунітету до захворювань у рослин.

Який метод селекції використовують при виведенні імунних сортів рослин?

Охарактеризуйте неспецифічну і специфічну захисну функцію організму.

Який імунітет називається природним, неспецифічним, специфічним?

Які фактори обумовлюють неспецифічний імунітет тварин?

Що належить до гуморальних факторів неспецифічного імунітету?

Що належить до клітинного типу захисту?

Що ви розумієте під головним комплексом гістосовмісності (МНС)?

Назвіть хвороби великої рогатої худоби до яких існує спадкова стійкість?

Назвіть хвороби свиней до яких існує спадкова стійкість?

Назвіть хвороби овець до яких існує спадкова стійкість?

Охарактеризуйте генетичні методи боротьби з хворобою скрепі в овець.

Назвіть хвороби курей до яких існує спадкова стійкість?

Приклади імунітету до захворювань у рослин

Фізичні бар'єри: шкірка, кутикула, восковий наліт, пробка, товста кутикула, колючки, волоски.

Хімічні речовини: фітонциди, танін, смоли, алкалоїди, глікозиди.

Захисні механізми: полімеризація клітинної оболонки, утворення товстої оболонки навколо клітин,
утворення камедійних клітин, утворення пухлиноподібних утворень.

Метод селекції при виведенні імунних сортів рослин

Для виведення імунних сортів рослин використовують метод селекції, заснований на відборі
рослин, які мають природну стійкість до захворювань. При цьому відбирають рослини, які не
проявляють ознак захворювання при зараженні патогеном.

Неспецифічна і специфічна захисна функція організму

Неспецифічна захисна функція організму - це загальна здатність організму протистояти інфекціям і

іншим шкідливим факторам. Вона забезпечується різними факторами, включаючи:

Фізичні бар'єри, такі як шкіра, слизові оболонки, хімічні речовини, що виділяються шкірою і
слизовими оболонками.

Неспецифічні імунні реакції, такі як фагоцитоз, утворення інтерферону, активація комплементу.

Специфічна захисна функція організму - це здатність організму виробляти специфічні антитіла до

конкретних антигенів. Вона забезпечується імунною системою.

Природний імунітет - це імунітет, який існує у всіх здорових організмах. Він забезпечується
неспецифічною та специфічною імунною функцією.
Неспецифічний імунітет - це загальна здатність організму протистояти інфекціям і іншим
шкідливим факторам. Він обумовлюється різними факторами, включаючи:

Фізичні бар'єри, такі як шкіра, слизові оболонки, хімічні речовини, що виділяються шкірою і
слизовими оболонками.

Неспецифічні імунні реакції, такі як фагоцитоз, утворення інтерферону, активація комплементу.

Специфічний імунітет - це здатність організму виробляти специфічні антитіла до конкретних

антигенів. Він забезпечується імунною системою.

Фактори, що обумовлюють неспецифічний імунітет тварин

Неспецифічний імунітет тварин обумовлюється різними факторами, включаючи:

Фізичні бар'єри: шкіра, слизові оболонки, хімічні речовини, що виділяються шкірою і слизовими
оболонками.

Неспецифічні імунні реакції: фагоцитоз, утворення інтерферону, активація комплементу.

Гуморальні фактори неспецифічного імунітету

Гуморальні фактори неспецифічного імунітету - це речовини, які виробляються імунною системою

і беруть участь у загальній захисній функції організму. До них відносяться:

Інтерферон - це білок, який виробляється клітинами організму при зараженні вірусними

інфекціями. Він має противірусну дію.

Комплемент - це система білків, яка бере участь у фагоцитозі, нейтралізації вірусів і бактерій,
ушкодженні клітин організму, заражених патогенами.

Клітинний тип захисту

Клітинний тип захисту - це тип імунної відповіді, який забезпечується специфічними клітинами
імунної системи, такими як Т-лімфоцити. Клітинний тип захисту забезпечується наступними
механізмами:

Т-клітинний імунний відповідь - це відповідь, яка забезпечується Т-лімфоцитами. Т-лімфоцити

розпізнають чужорідні антигени і активують інші клітини імунної системи.

Цитотоксична функція Т-лімфоцитів - це здатність Т-лімфоцитів знищувати клітини організму,

заражені патогенами.