БОГОМОЛЕЦЬ Олександр Олександрович (1881-1946)

Патофізіолог, віце-президент Академії наук СРСР, Президент Академії наук

Української РСР, директор Інституту експериментальної біології і патології
Академії наук Української РСР, директор Інституту клінічної фізіології
Академії наук Української РСР, академік Академії медичних наук СРСР,
академік Академій наук СРСР, Української РСР і Білоруської РСР.
Олександр Олександрович Богомолець народився 24 (за старим стилем
12) травня 1881 року в Києві, у Лук'янівській в'язниці, де на той час
знаходилися його мати - політична ув'язнена Софія Богомолець, засуджена
до 18 років каторги, і батько, Олександр Михайлович, земський лікар,
засуджений за участь у революційному русі до заслання в Сибір на 7 років.
Тому хлопчик виховувався у родовому маєтку діда до повернення із
заслання батька. Закінчив з відзнакою медичний факультет
Новоросійського університету (1906).
Напрями наукових досліджень: є фундатором патофізіологічної науки в
Україні. Наукові роботи присвячені геронтології, онкології, імунології,
алергології, ендокринології, гематології.
Науково-практичні здобутки: створив геронтологічну школу; вивчав суть та
біологічні процеси старіння; обґрунтував провідні положення геронтології;
один із перших почав вивчати гіпертонічну хворобу. Створив вітчизняну
школу патофізіологів. О.О. Богомолець проводив велику і різнопланову
громадську роботу, обирався депутатом ВР УРСР (1938), ВР СРСР першого
(1937) і другого (1946) скликань. Був обраний почесним членом
Московського товариства патофізіологів (1941).
Нагороди: за видатні заслуги в галузі науки та створення найцінніших
препаратів для лікування ран та переломів кісток О.О. Богомольцю
присуджено звання Героя Соціалістичної Праці (1944). О.О. Богомольця
було нагороджено орденом Леніна (1940) за видатні дослідження в галузі
патофізіології, орденом Трудового Червоного Прапора (1944) — за
розвиток науки і техніки, культури та виховання висококваліфікованих
кадрів наукових працівників, орденом Вітчизняної війни і ступеня — за
видатні заслуги у розвитку радянської науки і техніки та виховання
висококваліфікованих наукових кадрів. Його ім’я присвоєно Інституту
фізіології НАН України та Національному медичному університету.