РОЗДІЛ 4.

КРИВІ ТА ПОВЕРХНІ ДРУГОГО ПОРЯДКУ

§ 1. Еліпс

1. Канонічне рівняння еліпса. Еліпсом називається лінія на площині сума відстаней від
кожної точки якої до двох фіксованих точок, які називаються фокусами, є величина стала і
дорівнює 2a .
Виберемо прямокутну декартову систему
координат Oxy так, щоб фокуси F1 , F2 еліпса
y
були розташовані на осі абсцис симетрично
M ( x, y ) відносно початку координат і нехай вони мають
відповідно координати  c, 0 та c, 0 .
Розглянемо довільну точку M x, y  еліпса і
x знайдемо рівняння еліпса. Згідно з означенням
F1 (c,0) O F2 (c,0) еліпса,
F1 M  F2 M  2a . (1)
Зрозуміло, що еліпс існує лише при умові, що 2a  2c , тобто
a c. (2)
Очевидно,
F1 M   x  c 2  y 2 , F2 M   x  c 2  y 2 .
Підставивши значення F1 M та F2 M в (1), дістанемо
 x  c 2  y 2   x  c 2  y 2  2a ,
або
 x  c 2  y 2  2a   x  c 2  y 2 .
Піднесемо обидві частини рівності до квадрата:
x 2  2cx  c 2  y 2  4a 2  4a  x  c 2  y 2  c 2  2cx  x 2  y 2 .
Після зведення подібних членів маємо
a  x  c 2  y 2  a 2  cx .
Піднесемо ще раз до квадрата
a 2 c 2  2a 2 cx  a 2 x 2  a 2 y 2  a 4  2a 2 cx  c 2 x 2 .
Звідси,
a 
 c2 x2  a2 y2  a2 a2  c2 .
2
 
Оскільки c  a , то можна позначити
b2  a2  c2 , (3)
і рівність набуває вигляду
b 2 x 2  a 2 y 2  a 2b 2 .
Поділивши обидві частини на a 2 b 2 дістаємо канонічне рівняння еліпса
x2 y2
 1. (4)
a2 b2
 Зауваження. При b  a рівняння еліпса (4) перетворюється в рівняння кола x 2  y 2  a 2
радіуса a з центром у початку координат.
x2 y2
2. Форма еліпса. З (4) 2
1, 2
 1 , тобто x 2  a 2 , y 2  b 2 , звідки x  a , y  b . Це
a b
означає, що еліпс цілком лежить у прямокутнику x  a , y  b .
Якщо точка M x, y  лежить на еліпсі, тобто її координати задовольняють рівняння (4),
то координати точки M 1  x, y  також задовольняють рівняння еліпса (4), тому точка M1
також лежить на еліпсі. Таким чином, еліпс є лінією, симетричною відносно осі ординат. Точно
так само можна побачити, що еліпс симетричний відносно осі абсцис і відносно початку
координат. Отже, еліпс має дві взаємно перпендикулярні осі симетрії, які називаються
головними осями еліпса. Точка перетину головних осей – центр симетрії еліпса – називається
центром еліпса.
Точки перетину еліпса з головними осями називаються вершинами еліпса. Оскільки
головними осями є осі координат, то вершини еліпса лежать на осях координат і знайти їх
можна з рівняння (4). Покладемо в (4) y  0 . Тоді x   a , тобто еліпс перетинається з віссю
абсцис у точках A1  a, 0 та A2 a, 0 , які є вершинами еліпса. Точно так само знаходимо, що
еліпс перетинається з віссю ординат у вершинах B1 0,  b та B2 0, b . Відрізок A1 A2
називається великою віссю, а B1 B 2 – малою віссю. Відрізки OA1 , OA2 називаються великими
півосями, а OB1 , OB2 – малими півосями. Довжина відрізка F1 F2 , яка дорівнює 2c ,
називається фокусною відстанню.
Завдяки тому, що еліпс симетричний відносно осей координат, досить розглянути
форму еліпса у першій чверті. Для цього розв’яжемо рівняння (4) відносно y :
b
y a2  x2 .
a
При x  0 y  b , тобто маємо вершину B2 0, b ; якщо x зростає від нуля до a , то y спадає
від b до нуля. Отже, еліпс має такий вигляд
y
b B2

A1 A2 x
 
a F1 O F2 a

 b B1

3. Ексцентриситет еліпса. Ексцентриситетом еліпса називається величина

c
 . (5)
a
 Оскільки c  a , то   1. При   0 c  0 . Звідси, завдяки (3), дістаємо, що b  a ,
тобто еліпс переходить у коло. Якщо ж   1 , то c  a , тому b  0 , тобто еліпс сплющується
до відрізка A1 A2 . Таким чином, ексцентриситет характеризує ступінь сплющеності еліпса.
Покажемо, що еліпс можна отримати рівномірним стиском кола. Нехай коло радіуса a
задано рівнянням x 2  y 2  a 2 , або
x2 y2
1.  (6)
a2 a2
Виконаємо рівномірний стиск площини вздовж осі Oy в  разів. Тоді точка M x, y  кола

перейде в точку M ~ y , ~
~ 1
x, ~ x  x , y  y , а коло (6)
y 
a M ( x, y ) перейде в лінію
x2  2 y2
2
 2 1.
~
a a
M (~
x, ~
y)  2
1
x Звідси, позначивши 2 через 2 , отримуємо рівняння
a b
a O a еліпса
x2 ~
~ y2
 1 .
a2 b2
.
a
4. Фокальні радіуси еліпса. Для кожної точки
M x, y  еліпса відрізки F1 M та F2 M називаються її фокальними радіусами. Позначимо через
r1 довжину відрізка F1 M , а через r2 – довжину відрізка F2 M . Знайдемо r1 і r2 .
y
M ( x, y )

r1
r2
x
F1 (c,0) O F2 (c,0)

З рисунка
b2 2 a2  c2 2
r12   x  c   y 2  x 2  2cx  c 2 
2

a2
 a  x 2
  x 2
 2cx  c 2

a2
a  x2  
c2 c2
 x  2cx  c  a  x  c 
2 2 2 2 2
2
x  a  2cx 
2 2
2
x2 
a a
c2 2
x  a 2  2ax   2 x 2  a  x 2 .
c
 a 2  2a x
a 2
a
Звідси,
r1  a   x . (7)

r22  c  x 2  y 2  x 2  2cx  c 2 
a2  c2
2
a 2

 x 2  x 2  2cx  c 2  a 2  x 2  c 2 
c2
2
x2 
a a
 2
c c2  c 
 a 2  2a x  2 x 2   a  x    a   x  .
2

a a  a 
Остаточно,
r2  a   x . (8)

5. Директриси еліпса. Дві прямі, перпендикулярні до великої осі еліпса і віддалені від
a
центра еліпса на відстань , називаються директрисами еліпса.

Згідно з означенням, директриси еліпса визначаються рівняннями
a
x . (9)

a
Оскільки   1 , то  a , тобто директриси не перетинають еліпса. Фокус і директриса еліпса,

розташовані по один бік від малої осі еліпса, будемо називати відповідними, так що для
фокуса F1  c, 0 відповідною є директриса x   , а для фокуса F2 c, 0 – директриса x  .
a a
 
Наступна властивість директрис є характеристичною властивістю еліпса.
Теорема. Точка лежить на еліпсі тоді і лише тоді, коли відношення відстані цієї точки
від фокуса до відстані від відповідної директриси є величина стала і дорівнює ексцентриситету
еліпса.
Доведення. Нехай точка M x, y  лежить на еліпсі
x2 y2
 1. (10)
a2 b2
Тоді відстань r2
y від точки M до
M ( x, y ) d2 фокуса F2
обчислюється за

a r2 формулою
 F1 x r2  a  x , а
O F2 a відстань d 2 від
r1
 точки M до
d1
відповідної
директриси
a
x – за

a
формулою d 2   x . Звідси,

r2 a  x a  x  
   .
d2 a a  x
x

Точно так само
 r1 a  x
  .
d1 a
x

r2
Навпаки, нехай M x, y  – деяка точка площини, для якої   , де r2 – відстань від
d2
точки M до фокуса F2 еліпса (10), а d 2 – відстань від точки M до відповідної директриси
a
x того самого еліпса. Покажемо, що точка M лежить на еліпсі (10). Справді,

r2   x  c 2  y 2 як відстань між двома точками. З нормального рівняння директриси
a a
x  0 дістаємо, що відстань d 2 від точки M до цієї директриси дорівнює x  . Тоді
 
r2  x  c 2  y 2
  ,
d2 a
x

або

 x  c 2  y 2  x 
a
.


Звідси, після піднесення обидвох частин рівності до квадрата,

2
a 2
x  c  2
 y  x  
2

 
або
x 2  2cx  c 2  y 2   2 x 2  2ax  a 2 .
Після зведення подібних членів рівність набуває вигляду
 
1   2 x 2  2a  cx  y 2  a 2  c 2 ,
c
а після послідовних замін   та a 2  c 2  b 2 – такого:
a
b2
2
x2  y 2  b2 .
a
Поділивши обидві частини цієї рівності на b 2 , остаточно дістаємо

x2 y2
 1, 
a2 b2
тобто координати x, y  точки M задовольняють рівняння еліпса (10).

6. Дотична до еліпса. Знайдемо рівняння дотичної до еліпса в точці M 0 x0 , y 0  . Для

цього використаємо рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом, що проходить через задану
точку M 0
 y  y0  k x  x0  . (11)
Кутовий коефіцієнт k дотичної до еліпса в точці M x0 , y 0  дорівнює y x0  . Знайдемо y x 
диференціюванням рівняння (10) еліпса:
2x 2y
2
 y  0 ,
a b2
звідки
b2 x
y x    .
a2 y
Зокрема,
b2 x b 2 x0
y  x 0     .
a2 y M0
a 2 y0
Підставимо в (11) замість k його значення y x0  :
b 2 x0
y  y0   x  x0  .
a 2 y0
Звідси,
b 2 xx0  a 2 yy0  b 2 x02  a 2 y 02 .
Поділивши обидві частини на a 2 b 2 , дістанемо
xx0 yy0 x02 y 02
 2  2  2.
a2 b a b
 x , y 
Враховуючи, що координати 0 0 точки M 0 задовольняють рівняння еліпса, тобто

x02 y 02
1, 
a2 b2
остаточно дістаємо рівняння дотичної до еліпса в точці M 0 x0 , y 0  :
xx0 yy0
2
  1. (12)
a b2