Ко с мі чн ий пр о с т і р та к о с мо н а вт ик а

К
осмі́чний про́стір, або
ко́смос — відносно порожні
ділянки Всесвіту, розташо-
вані поза межами атмосфер не-
бесних тіл.
Всупереч розповсюдженій думці,
космос не цілком порожній, але у
ньому дуже низька густина речо-
вини. Переважно це водень в ато-
марному, молекулярному чи
іонізованому стані, також є інші
прості гази (гелій, азот, кисень),
тверді частинки пилу, що містять
переважно вуглець, а за допомо-
гою мікрохвильової спектроскопії
виявлено кілька десятків різних
молекул. Водночас космос запов-
нений електромагнітним випромі-
нюванням, зокрема реліктовим
випромінюванням що лишилося
після Великого Вибуху, та косміч-
ними променями, в яких містяться
іонізовані атомні ядра та різні суб-
атомні частинки.».
Космічний простір існує поза ат-
мосферою Землі й між небесними
тілами. Як зазначено в передмові,
космічний простір не зовсім порож-
ній, він має низьку щільність части-
нок, переважно плазму водню та
гелію, а також електромагнітне ви-
промінення, магнітні поля, ней-
трино, пил та космічні промені.
Вступ. Космос
Базова температура космосу,
котра визначається реліктовим ви-
проміненням Великого вибуху, ста-
новить 2,7 Кельвінів . Плазма між
галактиками складає близько по-
ловини баріонної (звичайної) речо-
вини у Всесвіті; вона має густину
менше одного атома водню на ку-
бічний метр і температуру міль-
йони Кельвінів. Місцеві скопища
речовини, скупчуються у зірки та
галактики. Дослідження показують,
що 90 % маси більшості галактик
перебуває у невідомому вигляді,
що називається темною матерією,
яка взаємодіє з іншою речовиною
Межі міжнародного космічного
права були встановлені Договором
про космос, котрий набув чинності
10 жовтня 1967 року. Цей договір
запобігає будь-яким посяганням
стосовно національного суверені-
тету і дозволяє всім державам
вільно досліджувати космос.
Попри розробку резолюцій ООН
щодо мирного використання кос-
мічного простору, на земній орбіті
вже було випробувано протисупут-
никову зброю.
Фізичні дослідження космосу
люди розпочали у 20 столітті з по-
явою висотних польотів на повітря-
ній кулі. За цим пішли пілотовані
ракетні польоти. Через високу вар-
тість потрапляння в космос, піло-
тований космічний політ був
обмежений низькою орбітою Землі
та Місяцем. Натомість, безпілотні
космічні апарати вже досягли усіх
відомих планет Сонячної системи.

Щоб вийти на ор- якого хімічного

біту, тіло має до- Ко смі чн і пол ьот и пального потрібна С та н о вл е н н я та буд о ва

З
сягти певної швидкості. Космічні багатоступенева ракета, був Ко- гідно з теорією Великого залишає відкритим питання, чи є
швидкості для Землі: стянтин Ціолковський. вибуху, первинний Всесвіт Всесвіт скінченим або нескінчен-
Перша космічна швидкість — 7,9 Фото, передане з Космічного те- близько 13,8 мільярдів ним.
км/с; лескопа імені Габбла років тому був надзвичайно гаря- Сучасний вигляд Всесвіту було
Друга космічна швидкість — Відсутність повітря робить кос- чим та щільним утворенням, яке визначено з вимірювань релікто-
11,168 км/с — швидкість для від- мічний простір (та поверхню Мі- стрімко розширювалося. При- вого випромінювання за допомо-
ходу зі сфери тяжіння Землі; сяця) зразковими місцями для близно за 380 000 років Всесвіт гою супутників, таких як WMAP. Ці
Третя космічна швидкість — астрономічних спостережень на охолов достатньо, аби протони та спостереження вказують на те, що
16,67 км/с — швидкість для від- всіх довжинах хвиль електромаг- електрони могли поєднуватися та просторова геометрія спостережу-
ходу зі сфери тяжіння Сонця і ви- нітного спектру. Космічні телескопи утворювати ваного Всесвіту є майже «плас-
ходу в міжзоряний простір; (як-от космічний телескоп «Габбл», Хронологія метричного розши- кою», тобто, його кривина близька
Четверта космічна швидкість — космічний телескоп Спітцера, рення простору, де простір, у тому до нуля. Плаский Всесвіт у по-
близько 550 км/с — швидкість для IRAS, WMAP, UHURU, Чандра) числі здогадні невидимі ділянки єднанні з виміряною густиною
відходу зі сфери тяжіння галактики попри свої невеликі розміри (порів- Всесвіту, щоразу представлені кру- маси (енергії) Всесвіту та приско-
Чумацький Шлях і виходу в міжга- няно із земними) отримують непов- говими перерізами. Ліворуч — дра- реним розширенням вказують на
лактичний простір. Для порів- торні дані, які майже неможливо матичне розширення відбувається те, що простір має ненульову
няння, швидкість руху Сонця одержати на поверхні Землі. Вод- в інфляційну епоху; а в центрі — енергію, яку називають темною
відносно центру галактики стано- ночас, неоціненні відомості про розширення прискорюється (ху- енергією.
вить приблизно 220 км/с. планети, астероїди та комети Со- дожня уява). За оцінками, середня густина
Вважається, ніби першим, хто нячної системи отримують за до- водень — так звана епоха реком- енергії сучасного Всесвіту (разом
зрозумів, що для досягнення таких помогою космічних апаратів. бінації. Коли це сталося, речовина із темною енергією, темною мате-
швидкостей з використанням будь- та випромінювання відокремилися, рією та видимою речовиною, яка
що дозволило фотонам вільно ру- складається з атомів), дорівнює
Космічний про- літаризований — хатися крізь простір, який постійно енергії 5,9 протонів на кубічний
стір відкритий для Правовий статус заборонено виво- розширюється. Матерія, котра за- метр. Однак, атоми становлять
дослідження і вико- лишилася після початкового роз- лише 4,6 % від загальної густини
ристання всіма
космічного простору дити на навколо-
земні орбіти чи ширення, відтоді зазнала енергії або один протон на чотири
державами, він вважається загаль- іншим чином розміщувати в кос- гравітаційного колапсу зі створен- кубічні метри. Втім, густина Все-
ною спадщиною людства. Щодо мосі, ядерну зброю та інші види ням зір, галактик та інших астроно- світу дуже неоднакова; вона змі-
нього діє заборона національного зброї масового знищення[1].Од- мічних об'єктів, облишивши після нюється від відносно високої
привласнення (на відміну від повіт- нією важливих проблем визнано себе глибокий вакуум, який утво- густини галактик (зокрема, дуже
ряного простору над територією утворення на навколоземних орбі- рює те, що зараз називають космо- висока густина в деяких структурах
держави, щодо якого держава має тах космічного сміття, що стано- сом. Оскільки світло має скінчену усередині галактик, таких як пла-
повний та винятковий суверені- вить серйозну загрозу для швидкість, ця теорія також обме- нети, зорі та чорні діри) до умов у
тет)[1]. Космічний простір частково космічних апаратів, призводить до жує розміри, безпосередньо спо- величезних порожнинах, які мають
демілітаризований — заборонено припинення програм польоту, а у стережуваним Всесвітом. Це значно меншу густину речовини.
виводити на навколоземні орбіти разі пілотованих апаратів — може
чи іншим чином. призвести і до втрати життя[1]. Для
Космічний простір відкритий для запобігання його накопиченню, Ко-
дослідження і використання всіма мітетом ООН з використання кос-
державами, він вважається загаль- мічного простору в мирних цілях
ною спадщиною людства. Щодо 2007 року було ухвалено «Керівні
нього діє заборона національного принципи запобігання утворенню
привласнення (на відміну від повіт- космічного сміття», які схвалено
ряного простору над територією резолюцією Генеральної Асамблеї
держави, щодо якого держава має ООН № A/RES/62/217 від
повний та винятковий суверенітет 01.02.2008 року.[9]
Космічний простір частково демі-

відно до цієї постанови був створе- тинентальних відстаней. Дослід-

Практична космонавтика ний Науково-дослідний інститут ження, виконані під керівництвом

А
мериканський учений Ро-
берт Годдард 1923 року
почав розробку рідинного
ракетного двигуна і до кінця 1925
року створив працюючий прототип.
16 березня 1926 року він запустив
першу рідинну ракету, паливом
для якої були бензин та рідкий ки-
сень.
Перші роки розвитку космонав-
тики характеризувалися не спів-
працею, а гострою конкуренцією
між державами (так звані Космічні
перегони). Міжнародна співпраця
почала інтенсивно розвиватися
тільки на початку двотисячних
років, найперше, завдяки спільній
побудові Міжнародної космічної
станції і дослідженням на її борту.
У Німеччині подібні роботи здій-
снювало Німецьке товариство між-
планетних сполучень (VfR). 14
березня 1931 року член VfR Йохан-
нес Вінклер здійснив перший у Єв-
ропі вдалий запуск рідинної
ракети. У VfR працював і Вернер
фон Браун, який з грудня 1932
року почав розробку ракетних дви-
гунів на артилерійському полігоні
німецької армії в Куммерсдорфі.
Після приходу нацистів до влади в
Німеччині були виділені кошти на
розробку ракетної зброї, і навесні
1936 року була схвалена програма
будівництва ракетного центру в
Пенемюнде, технічним директо-
ром якого призначили фон Брауна.
У центрі розробили балістичну ра-
кету А-4 з дальністю польоту 320
км. Під час Другої світової війни 3
жовтня 1942 року відбувся перший
успішний запуск цієї ракети, а 1944
року почалося її бойове застосу-
вання під назвою V-2.
Для створення ядерної зброї і за-
собів її доставки 13 травня 1946
року Рада Міністрів СРСР при-
йняла постанову про розгортання
масштабної роботи з розвитку віт-
чизняного ракетобудування. Відпо-
артилерійського і реактивного оз-
броєння № 4.
Начальником інституту при-
значили генерала О. І. Нестеренко,
його заступником за спеціальністю
«Рідинні балістичні ракети» — пол-
ковник М. К. Тихонравов, соратник
С. П. Корольова у ГВРР і РНДІ. Ми-
хайло Клавдійович Тихонравов був
вї рідинної ракети, що стартувала
в Нахабіно 17 серпня 1933 року.
Він же 1945 року очолив проєкт
підйому двох космонавтів на ви-
соту 200 кілометрів за допомогою
ракети типу «Фау-2» і керованої
ракетної кабіни. Проєкт підтри-
мала Академія наук і схвалив Ста-
лін. Проте у важкі повоєнні роки
керівництву військової галузі було
не до космічних проєктів, які сприй-
малися як фантастика, що заважає
виконанню головного завдання зі
створення «далекобійних ракет».
М. К. Тихонравов дійшов вис-
новку непридатності їх для міжкон-
Тихонравова, показали, що па-
кетна схема з ракет, створених в
КБ Корольова, забезпечить швид-
кість вчетверо більшу, ніж можлива
при звичайному компонуванні.
Впровадженням «пакетної схеми»
група Тихонравова наблизила здій-
снення своєї мрії про вихід людини
у космічний простір. В ініціатив-
ному порядку тривали дослід-
ження проблем, пов'язаних із і
поверненням на Землю ШСЗ.
16 вересня 1953 року на замов-
лення ОКБ Корольова в НДІ-4 по-
чали першу науково-дослідну
роботу з космічної тематики «До-
слідження з питання створення
першого штучного супутника
Землі». Група Тихонравова, що
1956 року М. К. Тихонравов з ча-
стиною своїх співробітників пере-
водиться з НДІ-4 в ОКБ Корольова
начальником відділу з проєкту-
вання супутників. За його участі
створюються перші ШСЗ

С
о́нячна систе́ма — пла-
нетна система, яка вклю-
чає центральну зорю
Сонце і менші об'єкти, які обер-
таються навколо нього — планети
і їх супутники, карликові планети,
астероїди, комети, метеорна речо-
вина тощо[6][7]. Вона сформува-
лася шляхом гравітаційного
стиснення газопилової хмари при-
близно 4,567 млрд років тому. Со-
нячна система є частиною
галактики Чумацький Шлях[8].
Сонце становить ≈99,85 % маси
Сонячної системи, а газові пла-
нети-гіганти (Юпітер, Сатурн, Уран
і Нептун) становлять 99 % решти
маси[9]. Як і в інших зір, у надрах
Сонця ефективно відбуваються
термоядерні реакції з виділенням
енергії[10]. Планети за фізичними
характеристиками поділяють на
дві групи. Ближче до Сонця розта-
шовані планети земної групи: Мер-
курій, Венера, Земля, Марс. Далі
від Сонця знаходяться набагато
більші й масивніші газові планети-
гіганти: Юпітер, Сатурн, Уран, Неп-
тун[11]. Планети земної групи
порівняно невеликі, їхня густина ≈5
г/см³; вони складаються пере-
важно з важких хімічних елементів;
мають гаряче металеве ядро, ото-
чене мантією із силікатних порід, і
верхній шар — кору[12]. Планети-
гіганти не мають твердої поверхні,
бо за хімічним складом (99 % гід-
рогену і гелію) і густиною (≈1 г/см³)
вони нагадують зорі, а їхня велика
маса спричиняє нагрівання ядер
до температури понад +10 000
°С[13]. Найбільші планети-гіганти,
що входять до складу Сонячної си-
стеми — Юпітер і Сатурн — скла-
Формування та еволюція Сонячної системи
С о н ячн а сис те ма
даються головним чином з водню і
гелію і тому відносяться до газових
гігантів; менші планети-гіганти —
Уран і Нептун — крім водню і гелію,
переважно містять воду, метан і
аміак, такі планети виділяються в
окремий клас «крижаних гіган-
тів»[14]. Шість планет з восьми та
чотири карликові планети мають
природні супутники. Юпітер, Са-
турн, Уран та Нептун оточені кіль-
цями пилу та інших частинок.
У Сонячній системі є дві області,
заповнені малими тілами. Пояс
астероїдів, що знаходиться між
Марсом і Юпітером, схожий за
складом із планетами земної
групи, оскільки складається з силі-
катів та металів. Найбільшими
об'єктами поясу астероїдів є кар-
ликова планета Церера та асте-
роїди Паллада, Веста та Гігея. За
орбітою Нептуна розташовуються
транснептунові об'єкти, що скла-
даються із замерзлої води, аміаку
і метану, найбільшими з яких є
Плутон, Седна, Гаумеа, Макемаке,
Квавар, Орк та Еріда. У Сонячній
системі існують й інші популяції
малих тіл, такі як планетні квазісу-
путники і троянці, навколоземні
астероїди, кентаври, дамоклоїди, а
також комети, метеороїди і косміч-
ний пил.
Сонячний вітерстворює буль-
башку у міжзоряному середовищі,
звану геліосферою, яка простяга-
ється до краю розсіяного диска. Гі-
потетична хмара Оорта, що
служить джерелом довгоперіодич-
них комет, може простягатися на
відстань приблизно в тисячу разів
далі за геліоСонячна система
складається з гравітаційно пов'яза-
них небесних тіл: масивного цент-
рального тіла — Сонця — та чис-
ленних об'єктів, що обертаються
навколо нього. Це вісім великих
планет (Меркурій, Венера, Земля,
Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Неп-
тун), понад 100 їхніх супутників,
пояс астероїдів та пояс Койпера,
комети, метеороїди космічний пил.
Дослідження та колонізація Сонячної системи
Пояс Койпера, який містить
близько 70—100 тис. об'єктів діа-
метром понад 100 км, виявлено у
1992—2000 рр. завдальшки 30—
50 а.о.від Сонця. До нього нале-
жить, зокрема, Плутон, який 26-та
Генеральна асамблея Міжнарод-
ного астрономічного союзу 2006
року перекласифікували.
Арцебарський Анатолій (* 9 ве-
ресня 1956, смт Просяна По-
кровський район Дніпропетровська
область)
Українські радянські
космонавти
Береговий Георгій (*15 квітня
1921, с. Федорівка, Карлівський
район, Полтавська область)
Бондаренко Валентин, (* 16 лю-
того 1937, м. Харків)
Васютін Володимир (* 8 березня
1952, м. Харків)
Волков Олександр (27 травня
1948, м. Горлівка, Донецька
область). У 1970 році закінчив Хар-
ківське вище військове авіацйне
училище льотчиків імені С. І. Грі-
цевця.
Добровольський Георгій (* 1
червня 1928, м. Одеса). У 1950
році закінчив Чугуївське військове
льотне училище.
Жолобов Віталій Михайлович (*
18 червня 1937 року с. Стара
Збур'ївка Голопристанський район,
Херсонська область. Пілся завер-
шення кар'єри космонавта працю-
вав помічником генерального
директора науково-виробничого
об'єднання «Маяк» у м. Києві; з
1996 року працює заступником ге-
нерального директора Національ-
ного космічного агентства України
у м. Києві; з 2002 року Президент
Аерокосмічного товариства
України.
Кизим Леонід (*5 серпня 1941, м.
Лиман, Донецька область). Протя-
гом 1958—1963 рр. навчався у
Чернігівське вище військове авіа-
ційне училище льотчиків.
Климук Петро (*10 липня 1942,
село Томашівка, Рейхскомісаріат
Україна, нині Берестейський

В І
ідповідно до загально-
прийнятої зараз гіпотези,
формування Сонячної си-
стеми почалося близько 4,6 млрд
років тому з гравітаційного стис-
нення невеликої частини гігант-
ської міжзоряної газопилової
хмари. Ця початкова хмара, ймо-
вірно, сягала за розмірами декіль-
кох світлових років і була
прародичем для декількох зір
В процесі стиснення розміри га-
зопилової хмари зменшувалися і,
через закон збереження моменту
імпульсу, зростала швидкість обер-
тання хмари. Центр, де зібралася
більша частина маси, ставав усе
гарячішим у порівнянні з навко-
лишнім диско]. Через обертання
хмари швидкості її стиснення па-
ралельно і перпендикулярно осі
обертання відрізнялися, що при-
звело до ущільнення хмари, фор-
мування характерного
протопланетного диска діаметром
близько 200 а. о. і горячої, щільної
протозорі в центрі. Вважається, що
на цій стадії еволюції Сонце було
зорею типу T Тельця. Вивчення зір
типу Т Тельця показує, що вони
часто оточені протопланетними
дисками з масами 0,001—0,1 мас
Сонця, з переважним процентом
маси туманності, зосередженої
безпосередньо в зорі. Планети
формуються шляхом акреції з
цього диска.
Протягом 50 млн років тиск і гу-
стина водню в центрі протозорі
стали достатньо високими для по-
чатку термоядерної реакції. Темпе-
ратура, швидкість реакції, тиск і
густина збільшувалися, доки не
було досягнуто гідростатичної рів-
новаги з тепловою енергією, яка
протидіяла силі гравітаційного
стиснення. Примииамими акамам
аммам. На цьому етапі Сонце
стало повноцінною зорею головної
послідовності.
Сонячна система, ймовірно, про-
існує доти, доки Сонце не почне
розвиватися поза головною послі-
довністю діаграми Герцшпрунга—
Рассела. Оскільки Сонце спалює
запаси водневого палива, то енер-
гія, яка підтримує ядро, вичерпу-
ється, змушуючи Сонце
стискатися. Це збільшує тиск в
його надрах і нагріває ядро, таким
чином прискорюючи спалювання
палива. В результаті Сонце стає
яскравішим приблизно на десять
відсотків кожні 1,1 млрд років, і
стане ще на 40 % яскравішим про-
тягом наступних 3,5 млрд років.
Приблизно через 7 млрд років во-
день в сонячному ядрі буде повні-
стю перетворений в гелій, що
завершить фазу головної послі-
довності; Сонце стане субгігантом.
Ще через 600 млн років зовнішні
шари Сонця розширяться при-
близно у 260 разів порівняно з су-
часними розмірами — Сонце
перейде на стадію червоного гі-
ганта. Через сильне збільшення
площі поверхні вона буде набагато
холоднішою, ніж при перебуванні
на головній послідовності (2600 К).
Різко збільшившись, Сонце, ймо-
вірно, поглине найближчі планети
Меркурій та Венеру. Земля
район, Берестейська область, Бі-
сторія професійного вивчення складу Сонячної системи почалася
лорусь). 1959 року закінчив се-
1610 року, коли Галілео Галілей відкрив у свій телескоп 4 найбільші
редню школу та вступив до школи
супутники Юпітера[122]. Це відкриття було одним із доказів правиль-
початкового навчання льотчиків у
ності геліоцентричної системи. 1655 року Християн Гюйгенс відкрив
Кременчуці. Однак 1960 року
Титан — найбільший супутник Сатурна[123]. До кінця XVII століття Кас-
школу розформували, вона була
сіні відкрив ще 4 супутники Сатурна[124][125].
переформатована у школу для
XVIII століття ознаменувалося важливою подією в астрономії —
підготовки цивільних льотчиків, і П.
вперше з допомогою телескопа була відкрита раніше не відома планета
Клімук було переведено у Черні-
Уран[126]. Незабаром Гершелем, першовідкривачем нової планети, були
гівське вище військове авіаційне
відкриті 2 супутники Урана і 2 супутники Сатурна[127][128].
училище льотчиків імені Ленінсь-
XIX століття почалося з нового астрономічного відкриття — був виявле-
кого комсомолу[1]. 1964 року закін-
ний перший зореподібний об'єкт — астероїд Церера, 2006 року переве-
чив його з відзнакою.
дений у ранг карликової планети. А 1846 року була відкрита восьма
Левченко Анатолій. (* 21 травня
планета — Нептун. Нептун був відкритий «на кінчику пера», тобто спо-
1941, с. Основинці, Краснокутсь-
чатку передбачений теоретично, а потім виявлений у телескоп, причому
кий район, Харківська область. У
незалежно в Англії та у Франції[129][130][131].
1959 році Левченко став курсан-
1930 року Клайд Томбо (США) відкрив Плутон, названий дев'ятою пла-
том Кременчуцького вищого вій-
нетою Сонячної системи. Однак 2006 року Плутон втратив статус пла-
ськового авіаційного училища
нети і «став» карликовою планетою[132].
льотчиків. У зв'язку з перепрофі-
У другій половині XX століття було відкрито багато великих та малих
люванням училища, А. Левченка
супутників Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна, Плу-
перевели до Вищого військового
тона[133][134][135][136]. Найбільш значну роль у цій серії наукових від-
авіаційного училища льотчиків, яке
криттів мали місії американських АМС «Вояджер».
він закінчив в 1964 році.
На межі XX—XXI століть було відкрито ряд малих тіл Сонячної си-
Ляхов Володимир (* 20 липня
стеми, в тому числі карликові планети, плутино, а також супутники дея-
1941, м Антрацит Ворошилов-
ких із них і супутники планет-гігантів.
градська. Закінчив Харківське
Тривають інструментальні та розрахункові пошуки транснептунових
вище військове авіацйне училище
планет, в тому числі гіпотетичних.
льотчиків імені С. І. Гріцевця.
Практичне значення колонізації зумовлене необхідністю забезпечити
Попов Леонід (* 31 серпня 1945,
нормальне існування та розвиток людства. З часом зростання населення
м. Олександрія Кіровоградська
Землі, екологічні та кліматичні зміни можуть створити ситуацію, коли не-
область). У 1968 році закінчив Чер-
достача придатної для проживання території загрожуватиме подаль-
нігівське вище військове училище
шому існуванню та розвитку земної цивілізації. Також до необхідності
льотчиків з дипломом «льотчик-ін-
заселення інших об'єктів Сонячної системи може призвести і діяльність
женер».
людини: економічна чи геополітична ситуація на планеті; глобальна ка-
Попович Павло (* 5 жовтня 1930,
тастрофа, викликана застосуванням зброї масового ураження; висна-
м. Узин, Київська область).
ження природних ресурсів планети та ін.
Романенко Юрій — у 1966 на від-
В рамках ідеї колонізації Сонячної системи необхідно розглянути т. зв.
мінно закінчив Чернігівське вище
«тераформування» (лат. terra — земля і forma — вид) — перетворення
військове авіаційне училище льот-
кліматичних умов планети, супутника чи іншого космічного тіла для ство-
чиків, де залишився працювати ін-
рення або зміни атмосфери, температури та екологічних умов у стан,
структором до 1970 року.
придатний для проживання земних тварин і рослин. Наразі ця задача
Філіпченко Анатолій (нар. 26 лю-
має в основному теоретичний інтерес, однак в майбутньому може отри-
того 1928, село Давидівка, Остро-
мати розвиток і на практиці.
гозький повіт Воронізька губернія.
Об'єктами, найпридатнішими для заселення їх колоністами із Землі, в
1950 року закінчив Чугуївське вій-
першу чергу є Марс та Місяць[137]. Інші об'єкти можуть бути також пе-
ськове авіаційне училище льотчи-
ретворені для проживання на них людей, однак здійснити це буде наба-
ків (ВАУЛ) і отримав кваліфікацію
гато важче через умови на цих планетах і деякі інші фактори