85. Свій чотирнадцятий день народження 1 грудня 2019р. Б. святкував у кафе.

У цей же
день близько 20:00 він вчинив зґвалтування (ст. 152 КК) однієї із запрошених до кафе
однокласниць. Встановлено, що Б. народився 1 грудня 2005 р. о 22 годині 15 хвилин.

Ознайомтеся із постановою ППВСУ «Про практику застосування судами України

законодавства у справах про злочини неповнолітніх» від 16.04.2004 р. № 5. Чи є Б.
суб’єктом цього крим.правопорушення? З якого віку настає кримінальна відповідальність
за кримінальним правом? Коли особа вважається такою, що досягла віку, з якого настає
кримінальна відповідальність?

Фабула задачі:
Дане завдання розраховане на знання теми: «Суб’єкт кримінального правопорушення», а
саме на коло питань, що стосуються віку настання кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 КК суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила
злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність.
Виходячи з умов завдання громадянин Б. вчинив зґвалтування у свій чотирнадцятий день
народження. За ч. 2 ст. 22 КК Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до
шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише певні види злочинів,
серед яких є зґвалтування (стаття 152). Але важливим моментом у визначенні віку особи у
даній задачі є те, що особа вважається такою, яка досягла певного віку, починаючи
з наступної доби після дня народження. Тобто, громадянин Б на час вчинення ним
зґвалтування не може вважатися суб’єктом злочину через віковий критерій.
За ч. 1 ст. 22 кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину
виповнилося шістнадцять років.

88. П’ятнадцятирічний Г., перебуваючи у стані наркотичного сп’яніння, вчинив розбійний

напад на аптеку з метою заволодіння грошима, але був затриманий охоронцем і переданий
до поліції. Захисник, посилаючись на показання родичів, стверджував, що Г.
систематично вживав опіати, тому під час розбою перебував у стані наркотичної
абстиненції. Із цієї причини його не можна притягати до кримінальної відповідальності.

Чи вірна аргументація захисника? У чому відмінність наркотичного сп’яніння від

наркотичної абстиненції і як це може вплинути на притягнення особи до кримінальної
відповідальності. Чи підлягає особа, яка досягла п’ятнадцяти років, кримінальній
відповідальності за вчинення розбою?

При розгляді справи про злочин неповнолітнього крім

обставин, зазначених у ст. 64 КПК (1001-05), з'ясовуються: його
вік; стан здоров'я та загального розвитку; характеристика
(ставлення до навчання, праці, поведінка в побуті тощо); умови
життя і виховання (дані про сім'ю, побутове оточення); обставини,
що негативно впливали на його виховання; вплив дорослих
підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну
діяльність (ст. 433 КПК (1003-05), а також його ставлення до
вчиненого діяння.
З метою з'ясування зазначених обставин судам належить
використовувати положення статей 441-443 КПК ( 1003-05 ) про допит
як свідків законних представників неповнолітніх, представників
служби та міліції у справах неповнолітніх, представників
підприємств, установ чи організацій, в яких навчався або працював
неповнолітній, та інших організацій.

Фабула задачі:

Дане завдання розраховане на знання теми: «Суб’єкт кримінального правопорушення», а

саме на коло питань, що стосуються осудності особи.
Виходячи з умов завдання аргументація захисника може бути вірною, адже при розгляді
справи про злочин неповнолітнього мають з’ясовуватися його вік; стан здоров'я та
загального розвитку; характеристика (ставлення до навчання, праці, поведінка в побуті
тощо); умови життя і виховання (дані про сім'ю, побутове оточення); обставини, що
негативно впливали на його виховання; вплив дорослих підмовників та інших осіб, які
втягнули неповнолітнього у злочинну
діяльність, а також його ставлення до вчиненого діяння. Але висновок щодо його стану
має бути винесений на основі судово-психіатричної експертизи, визначеною ст.
486. (Комплексна психолого-психіатрична і психологічна експертиза неповнолітнього
підозрюваного чи обвинуваченого. У разі необхідності для вирішення питання про
наявність у неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого психічного захворювання
чи затримки психічного розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати
значення своїх дій і керувати ними в конкретній ситуації призначається комплексна
психолого-психіатрична експертиза)
При фізіологічному сп'янінні (алкогольному, наркотичному, токсичному) в особи
послаблюється функціонування гальмових процесів нервової діяльності й самоконтролю.
Звичайне фізіологічне сп'яніння настає поступово. Особа усвідомлює, що алкоголь,
наркотик чи інша речовина одурманює його, порушує нормальний стан психіки,
швидкість реакції, координацію рухів тощо. Продовжуючи вживати такі речовини та
засоби, особа приводить себе у стан сильного сп'яніння, що, хоча і порушує психічні
процеси, але не є хворобливим станом. Абстинентний синдром (синдром відміни)
синдром фізичних і/або психічних розладів, що розвивається у хворих на наркоманію
через деякий час після припинення прийому наркотику або зменшення його дози. Різниця
між ними полягає у тому, наркотична абстиненція відноситься до інших психічним станів
за класифікацією ст. 19 ККУ, а наркотичне сп’яніння ні, також наявністю у другого
медичного та юридичного критеріїв, відповідно відсутності їх у першого. Відповідно, при
наркотичній абстиненції наявний медичний критерій неосудності, та з юридичного
критерію відсутня вольова ознака, тобто людина не може керувати своїми діями попри те,
що може усвідомлювати суспільну небезпечність своїх діянь та їх наслідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ККУ особи, що вчинили кримінальні правопорушення у віці від
чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за
певні види злочинів, серед яких розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308).
 Стаття 486. Комплексна психолого-психіатрична і психологічна експертиза
неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого
1. У разі необхідності для вирішення питання про наявність у неповнолітнього
підозрюваного чи обвинуваченого психічного захворювання чи затримки психічного
розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і
керувати ними в конкретній ситуації призначається комплексна психолого-психіатрична
експертиза.

94. Після зґвалтування малолітньої (ст. 152 КК) Б. був затриманий. Під час досудового
розслідування встановлено, що Б. страждав на психічний розлад, перебуває на обліку в
лікаря-психіатра і неодноразово проходив лікування у психіатричних установах.

Ознайомтеся із правовою позицією, викладеною в постанові ККС ВС від 26.06.2019р. у

справі № 202/5997/17, провадження №51-6228км18. До чиєї компетенції належить
визнання особи неосудною чи обмежено осудною? Чи наявні відомості є достатніми для
визнання Б. неосудним чи обмежено осудним?

Фабула задачі:
Дане завдання розраховане на знання теми: «Суб’єкт кримінального правопорушення», а
саме на коло питань, що стосуються визнання особи неосудною чи обмежено осудною.
Виходячи з умов задачі слід зазначити постанову Пленуму Верховного Суду України у
якій він визначив що: неосудність та обмежена осудність є юридичними категоріями, а
тому визнання особи неосудною (ч. 2 ст. 19 КК чи обмежено осудною (ч. 1 ст. 20 КК)
належить виключно до компетенції суду.
Для визнання осудності або неосудності треба встановити медичний та юридичний
критерій неосудності. В юридичному, відповідно встановлення інтелектуальною та
вольової ознаки.
Висновок про можливість застосування до особи ст. 19 або ст. 20 ККУ у конкретному
випадку робить суд, спираюсь на результати судово-психіатричної експертизи. Яка
визначена ст. 509 КПК.
Стаття 509. Психіатрична експертиза
1. Слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язані залучити експерта (експертів) для
проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження
будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення
суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або
вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення
захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або
керувати ними. Такими обставинами, зокрема, є:
1) наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або
психічного захворювання;
2) поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього
була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі,
емоцій, інтелекту чи пам’яті тощо).