Поняття «Дао» в давньокитайській філософії.

Даосизм: виникнення та еволюція.

 Китайська культура стереотипно сприймається як дещо
монолітне, єдине та цілісне. Проте таке ставлення є хибним
стосовно китайської давнини, де в умовах існування окремих
ворогуючих між собою царств на території стародавнього
Китаю культура являла собою картину строкатого розмаїття.

Філософська думка Стародавнього Китаю включає елементи

містицизму.
Мистецтво містики, духовні переживання та медитаційні
практики, увага до гармонії та єдності світу, прийоми
внутрішнього споглядання, самовдосконалення є заснованими
на фундаментальних онтологічних принципах.
 Даосизм- своєрідний філософський спосіб осягнення
дійсності для вираження неявних та неусвідомлених
творчих потенцій людини. «Без південної традиції
даосизм не став би даосизмом, без північної - не зміг би
сказати про себе мовою великої культури і книжної
освіченості»

Основна суть – пошук істинного шляху.

Основна мета - досягнення безсмертя (сянь).

Безсмертя – шлях обраних.

Душа і тіло - втілення інь та ян, які не існують один без

одного.
Можна з упевненістю констатувати, що
криза у Китаї означила завершення архаїчного етапу і початок
«концептуальної» фази становлення давньокитайської філософсько-
релігійної культури.
Сам термін «даосизм» відповідає китайському «дао цзяо», що означає
«Вчення Шляху».

Передумови виникнення даосизму склалися у релігійних уявленнях

давнини.
Даосизм, як релігійно-філософська система, формується на початку нашої
ери внаслідок синтезу Лао (-Цзи) - Чжуан (-цзи): доктрин натурфілософів;
вірувань шаманів та магів; уявлень про «безсмертних святих».
У такій ситуації сформувалися
фендаментальні даоські ідеї. Виникали
школи містико-окультного даосизму,
наприклад у горах Маошань, які в ll-lll ст.
розвинули теорію досягнення безсмертя. В
цих школах, як вважають сучасні
вітчизняні дослідники: «Абсолютизація
ідеї безсмертя стимулювала пошуки
даосами способів продовження життя за
допомогою сексотерапії, дієти,
пневмотерапії тощо»
Разом із тим особливого розвитку
набувають концептуальні формації
філософсько-містичного характеру, в яких
головний акцент робився на осмисленні
природності в житті людини.
Хуан-ді
 Даоські школи пізнього середньовіччя відзначалися концептуальним
різноманіттям, але їх обʼєднувала претензія на виключне володіння
істиною, таємним знанням, таємними методами набуттям магічних сил аж
до новітнього часу.

Відродження інтересу до даосизму здійснюється засобами популяризації ци

гун, осучасненого світського варіанту давньокитайської філософської
традиції, в популяризації методів китайської медицини, в перевиданнях
даоських трактатів тощо.
Досліджуючи генезу даосизму та його джерелознавчу основу неможливо
залишити поза увагою основний і вихідний пункт, загальний для усіх
філософських шкіл давнього Китаю, «Книгу Змін».
«Книга Змін» має всі права на статус витоку китайської класичної
літератури, адже її значення у розвитку духовної культури Китаю
невичерпне.
Найбільш важливий трактат філософії даосизму - «Дао де цзин» (китайська
«Книга про дао-шлях та благу силу »),
 Сьогодні даосизм поширений у всьому Китаї. Він тісно переплітається з
іншими релігіями Китаю, такими як буддизм та конфуціанство. Про це
свідчать численні храми та монастирі, де можна побачити поєднання
принципів усіх трьох китайських релігій у настінних написах та фресках.