Характеристика образів Марини та Ілька Юги

Ілько Юга – бідний студент, романтичний поет і мрійник, який

«вірить у Петрарку і вічну любов», безтямно закоханий у свою сусідку по
будинку Марину.
Живе на горищі будинку генерал-майора Пероцького. Він закоханий
у Марину, дівчину, яка живе на першому поверсі. Написав їй 130 листів і
лише 131-й лист відправив їй. Він живе мрійливим життям, закоханим у
Марину, але випадково почув уривок її розмови з Андре Пероцьким і
неправильно його зрозумів. Розчарувавшись у своїх ідеалах, Ілько
приєднується до революційної боротьбі. Він допомагає своєму другові Луці, а
потім йде на фронт. Коли в його місто прийшли більшовики, Марина
попросила його врятувати від більшовиків Андре Пероцького, він зраджує
загальній ідеї і повернувся до кохання. Повернувшись з фронту, він знаходить
Марину в підвалі, де між ними відбувається важлива розмова, в якій вони
з'ясовують ідеали кожного. Ілько, тепер вірний соціалістичним ідеям, тож
здається Луці через скоєне заради Марини.
Марина – талановита піаністка, керівник підпільної організації
«Золота булава» з псевдонімом «Чайка» і «бунтарським духом»; всю себе
підпорядковує ідеї самостійної України, бо у неї є «програма», у якій кохання
підпорядковане ідеї вільної України.
Дівчина, в яку закоханий Ілько, належить до інтелігенції. Першу
половину твору грає «Патетичну сонату», шукає втілення своїх ідеалів. Вона
дражнить батька, бо він хоче відродити стару козацьку культуру, але вона
вважає ці ідеї фантазіями. Марина обрала Андре Пероцького, бо вірить, що
він може щось зробити для майбутнього її ідеї про нову, вільну України. Вона
вирішила присвятити своє життя ідеологічній боротьбі, доносячи важливі
відомості до партизанів і вишиває жовто-блакитні прапори. Наприкінці п’єси
Марина зрозуміла, що зробила помилку, вона мала б прийняти залицяння
Ілька і мусила боротися разом з ним за свої ідеї, але було вже пізно.