6 ТЕМА

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ

ПОСПОЛИТОЇ У ДРУГІЙ ПОЛ. XVI СТ
Воєводство — адміністративно-територіальна одиниця
ВКЛ та Королівства Польського у XV-XVIII ст.
Низове козацтво — нереєстрове козацтво Запоріжжя
другої половини XVI — кінця XVIII століття з дислокацією
за порогами Дніпра. Очолював військо кошовий отаман,
осередком була Запорозька Січ.
Реєстрове козацтво — частина українських козаків, які
були взяті на службу до польського короля і заносилися
в спеціальний список – реєстр.
Городове козацтво — козаки, які проживали не на Січі,
а у городах або у волостях.
Запорозька Січ — військово-політична організація
козацтва.
Старшина — військовий, адміністративний керівний
склад Запорізької Січі, реєстрового козацтва.
Кошовий отаман — виборна службова особа на Запо-
розькій Січі, яка зосереджувала у своїх руках найвищу
військову адміністративну та судову владу.
Гетьман — командувач збройними силами війська
Запорозького.
Клейноди — дорогоцінні військові знаки, атрибути
влади українського козацтва.
Українська греко-католицька церква – християнська
церква, найбільша католицька церква в Україні.
Перебуває у сопричасті з Папою Римським й католиць-
кою церквою та зберігає візантійську літургійну тради-
цію. Створена у 1596 р. після підписання Берестейської
унії.
Братство — національно-релігійні громадські об’єднан-
ня міщан при православних церквах.
Полемічна література — літературні твори, у яких роз-
горнулася суперечка щодо ідеї об’єднання церков.

7 ТЕМА
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ
ПОСПОЛИТОЇ В ПЕРШІЙ ПОЛ. XVII СТ
Фільварок — багатогалузеве господарство, яке базуєть-
ся на праці залежних селян, а вироблена продукція
орієнтована на ринок.
Панщина — форма відробіткової ренти; господарська
повинність селян, яку вони повинні відпрацювати на
безоплатній основі власним реманентом (інвентарем)
на землі пана.
Кріпак — людина, яка залежить від свого феодала.
Фактично, за таких відносин, людина стає власністю
пана.
Золотий спокій — період з 1638 по 1648 роки, під час
якого не відбувалося жодних козацьких чи інших пов-
стань.

8 ТЕМА
НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕР. XVII СТ
Національно-визвольна війна — масштабна боротьба
українського народу проти Речі Посполитої, очолюва-
на гетьманом Богданом Хмельницьким у 1648-1657 рр.
Військо Запорозьке (Гетьманщина) — назва держави,
яка була створена внаслідок перемог козаків у війні
проти Речі Посполитої у 1648-1649 рр.
Покозачення — соціальний процес набуття козацьких
прав представниками інших соціальних груп і верств
українського населення; перехід селян до козацького
стану, що був спробою звільнитися від панщини та
отримати право вільно працювати на власній землі.

9 ТЕМА
КОЗАЦЬКА УКРАЇНА
НАПРИКІНЦІ 50-80-Х РР. XVII СТ
Руїна — назва періоду в історії Гетьманщини, що тривав
у 50-80 рр. XVII ст. та супроводжувався розколом держа-
ви, громадянською війною та втручанням іноземних
країн у внутрішні справи України.
«Великий згін» — насильне переселення жителів Пра-
вобережної України на Лівобережжя, що відбувалося
за гетьманства Івана Самойловича у 1678-1679 рр.
Чигиринські походи — назва військових турецько-та-
тарських походів на столицю Гетьманщини — Чигирин,
що відбувалися протягом 1677-1678 рр. у ході російсько-
турецької війни.

10 ТЕМА
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ XVII -
У ПЕРШІЙ ПОЛ. XVIII СТ
Конституція — основний державний документ, який
визначає державний устрій, порядок і принципи функ-
ціонування представницьких, виконавчих та судових ор-
ганів влади, виборчу систему, права й обов'язки держа-
ви та громадян.
Малоросія — термін, яким у російській імперії називали
українські землі.
Малоросійська колегія — організація, що керувала
українськими землями замість гетьмана у 1722-1727 рр.
та 1764-1786 рр.
Зросійщення — форма культурної асиміляції, при якій
неросіяни мимоволі чи добровільно відмовляються від
своєї культури та мови на користь російської культури
та російської мови; насадження всього російського.

11 ТЕМА
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У ДРУГІЙ ПОЛ. XVIII CТ
Опришки — учасники селянського повстанського руху
у XVI — першій половині XIX ст. на західноукраїнських
землях.
Нова (Підпільненська) Січ — остання Запорізька Січ
в Україні, що існувала у 1734-1775 рр.
Паланка — адміністративно-територіальна одиниця
Підпільненської Січі.
Зимівник — місце проживання деяких запорізьких ко-
заків у період відсутності бойових дій.
Задунайська Січ — козацьке військове формування на
території Османської імперії, що існувало у 1775-1828 рр.
Гайдамаки — самоназва народних повстанців на
Правобережній Україні, що залишалася до кінця
XVIII століття під владою Речі Посполитої.
Коліївщина — назва повстання гайдамаків у 1768 р., що
відбувалося на Правобережній Україні.
 12 ТЕМА
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ
ІМПЕРІЇ У КІНЦІ ХVІІІ — ПЕРШІЙ ПОЛ. ХІХ СТ
Нація — спільнота, об'єднана певною самоназвою, сим-
волами, географічним та етносоціальним походженням,
історичною пам'яттю, комплексом духовно-культурних
і політичних цінностей, усвідомленням своєї ідентич-
ності.
Національне відродження — соціальний та політичний
рух, започаткований на території Російської та Австро-
Угорської імперій, що виступав за національно-культур-
не відродження й становлення української нації.
Національна ідея — суспільна думка, що базується на
прогресивних національних програмах, політичних
ідеях, гаслах, цінностях.
Масон — члени духовно-етичних організацій «вільних
мулярів», які закликають до морального самовдоскона-
лення.
Промисловий переворот — процес переходу від ману-
фактурного до великого машинного виробництва.

13 ТЕМА
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ
ІМПЕРІЇ НАПРИКІНЦІ XVIII—ПОЧАТКУ ХІХ СТ
Будителі — народна назва учасників українського
національного відродження на західноукраїнських
землях, які «пробуджували» національну свідомість
українців.
Революція — радикальна зміна всієї самостійної
органічної або неорганічної системи.
«Весна народів» — збірна назва усіх революцій та про-
тестів у багатьох європейських країнах у 1848-1849 рр.

14 ТЕМА
КУЛЬТУРА УКРАЇНИ КІНЦЯ
ХVІІІ — ПЕРШОЇ ПОЛ. ХІХ СТ
Класицизм — напрям в європейському мистецтві, який
спирався на філософію раціоналізму, простоту і ясність
форм, наслідування античних зразків.
Романтизм — ідейний і художній напрям кінця XVIII ст.-
першої половини XIX ст., в основі якого — духовне життя
людини, воля творчої особистості, інтерес до національ-
ної культури і фольклору, ідеалізація минулого.

15 ТЕМА
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ
ІМПЕРІЇ У ДРУГІЙ ПОЛ. ХІХ СТ
«Київська козаччина» — масовий селянський рух у
Київській та Чернігівській губернії у 1855 році, спрямо-
ваний проти національної і соціальної політики росій-
ського уряду в Україні.
Громадівський рух — об’єднання людей, що виникло
у ХІХ ст. у Наддніпрянщині, яке базувався на основі
спільних політичних поглядів та інтересів для покра-
щення умов життя суспільства у всіх сферах. Рух ставив
за мету розвиток України та збереження національної
самоідентичності.
Земства — виборні органи місцевого самоврядування
в російській імперії.
 16 ТЕМА
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРО-
УГОРЩИНИ В ДРУГІЙ ПОЛ. ХІХ СТ
Народовці (українофіли) — представники суспільно-
політичного руху на західноукраїнських землях, які
доводили самостійність українського народу та мови.
Радикали — прихильники рішучих та докорінних змін
у суспільно-політичному житті країни.
Трудова еміграція — переміщення працездатної особи
з метою працевлаштування на певний термін.
Кооперація — добровільне об'єднання для досягнення
спільних цілей в економічній діяльності.
Москофіли — термін, що означає любов та/або приязнь
до росіян.
Партія — політичне об’єднання людей, які виражають
інтереси певної частини суспільства, та реалізовує свої
ідеї та цілі шляхом політичної боротьби.
Нова ера — угода між українською та польською фрак-
ціями Галицького крайового сейму, яка була чинна
у 1890-х рр. та визначала стосунки між українцями та
поляками у Галичині.

17 ТЕМА
КУЛЬТУРА УКРАЇНИ У ДРУГІЙ
ПОЛ. ХІХ СТ— ПОЧАТКУ ХХ СТ
Меценат — благодійник; людина, яка жертвує своїми
ресурсами на підтримку певної сфери діяльності.
Реалізм — напрям у літературі, який характеризується
правдивим і всебічним відображенням дійсності на
основі типізації життєвих явищ.
Модернізм — культурна течія доби індустріалізму, у якій
зароджується пошук нових форм, прийомів, засобів ху-
дожньої діяльності і створення нової реальності.
Професійний театр — вид сценічного мистецтва, що
відображає життя в сценічній дії, яку виконують про-
фесійні актори перед глядачами, а також установа, що
здійснює сценічні вистави певним колективом артистів
і приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави.

18 ТЕМА
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ
РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ У 1900-1914 РР
Монополія — об’єднання підприємств однієї галузі
в руках однієї людини чи організації.
Хутір — вид сільського поселення, у якому земля для
господарського користування знаходиться за межами
села.
Відруб — приватна земля у межах села.
Чорносотенці — учасники націоналістичної громадської
організації у російській імперії, які виступали за збере-
ження самодержавства. Період активності припав на
1905-1914 рр.
Страйк — форма протесту у вигляді організованого ма-
сового припинення роботи з метою виконання певних
вимог.
 19 ТЕМА
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ
АВСТРО- УГОРЩИНИ У 1900-1914 РР
Загальне виборче право — принцип виборчого права,
який визначає право особи обирати і бути обраним на
виборах незалежно від національності, мови, раси, май-
нового і посадового становища, релігійних переконань.

20 ТЕМА
УКРАЇНА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Світова війна — глобальне протиборство коаліцій
держав із застосуванням засобів збройного насильства,
що охоплює велику частину країн світу.
Галицько-Буковинське генерал-губернаторство —
тимчасова адміністративно-територіальна одиниця,
створена урядом Російської імперії наприкінці 1914 року
на завойованих російськими військами землях Галичи-
ни, Буковини й Посяння з центром у місті Чернівці.
Очолив губернаторство Г. Бобринський.
Мобілізація — комплекс заходів, спрямованих на пере-
ведення державної інфраструктури та військових сил
країни у військовий стан у зв'язку з надзвичайними
умовами всередині країни або ж за її межами.
Евакуація — процес виведення населення і життєваж-
ливих ресурсів першої необхідності з території можли-
вої загрози від катастрофи чи війни.
 21 ТЕМА
ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
Автономізація — процес набуття автономії, надання
(здобуття) права на самоврядування, права самостійно
приймати рішення у тій чи іншій сфері.
Самостійники — прихильники негайного в умовах рево-
люційних подій 1917 р. проголошення незалежності
України; члени Української народної партії (Української
партії соціалістів-самостійників).
Українська Центральна Рада (УЦР) — всеукраїнська гро-
мадсько-політична організація у 1917-1918 рр., а після про-
голошення УНР — вищий законодавчий орган держави.
Універсали Української Центральної Ради — державно-
політичні акти, які видавала УЦР для широкого загалу.
Всього УЦР видала 4 Універсали, які визначили етапи
створення Української держави — від автономної до
самостійної.
Генеральний секретаріат — виконавчий орган УЦР, що
діяв з червня 1917 р. до січня 1918 року, «вищий револю-
ційний орган українського народу».
Вільне козацтво — національні добровільні військо-
во-міліційні формування 1917—1921 років, що діяли в
Україні й на Кубані та мали на меті самооборону, захист
Української Держави, сіл, правди, свободи українського
народу.
Установчі збори — виборні збори представників народу,
покликані виробити або змінити конституцію держави і,
таким чином, на правовій основі оформити новий дер-
жавний і суспільний устрій.
Курултай — у тюркських народів орган народного пред-
ставництва, загальнонаціональний з'їзд, під час якого
вирішують найважливіші проблеми нації.
Більшовизм — революційна марксистська ідеологія,
суть якої полягає у створенні жорстко централізованої
країни, яка має мету повалити чинний капіталістичний
лад та утвердити диктатуру пролетаріату.

22 ТЕМА
РОЗГОРТАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
Директорія — вищий орган державної влади
Української Народної Республіки у 1918-1920 рр.
Соборність — єдність і неподільність усіх земель
у складі однієї держави.
Отаманщина — період в історії Української революціі,
який характеризується наявністю на певній території
збройних формувань на чолі зі своїми отаманами в
умовах відсутності чи недостатньої централізації дер-
жавної влади
Воєнний комунізм — політика радянської влади, яку
втілювали у 1919-1921 рр., що передбачала продроз-
кладку, націоналізацію підприємств та червоний
терор.
Червоний терор — назва репресій радянської влади
проти незгодних з більшовицьким режимом.
Інтервенція — насильницьке втручання однієї чи кіль-
кох держав у внутрішні справи іншої держави, спря-
моване проти її територіальної цілісності або політич-
ної незалежності.
«Чортківська офензива» — назва контрнаступу УГА
у червні 1919 р. під час польсько-української війни
1918-1919 рр.
«Київська катастрофа» — назва відступу армії УНР та
УГА з Києва у серпні 1919 р. Цю назву вперше вжив
Симон Петлюра.
Автокефальна церква — статус помісної церкви, як са-
мокерованої, незалежної частини Вселенської Право-
славної Церкви.

223
3 ТЕМА
ВСТАНОВЛЕННЯ КОМУНІСТИЧНОГО
ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ
Тоталітарний режим — політичний режим, що передба-
чає абсолютний (тотальний) контроль держави над
усіма аспектами суспільного та приватного життя.
Нова економічна політика (НЕП) — комплекс заходів, що
прийшов на заміну «воєнному коммунізму» та якими пе-
редбачалося впровадження продподатку, госпрозрахун-
ку, відновлення товарно-грошових відносин, формуван-
ня ринку праці, кооперування виробників життя.
Коренізація — політика більшовиків у мовно-культурно-
му питанні, яка спрямована на тимчасову українізацію
багатьох сторін життя суспільства.
Українізація — тимчасова політика ВКП(б), здійснювана
в Україні у 1920 - на початку 30-х рр.
Індустріалізація — система заходів у СРСР, спрямованих
на прискорений розвиток важкої промисловості з метою
технічного переозброєння економіки й зміцнення обо-
рони країни, процес створення великого машинного
виробництва в усіх галузях господарства країни.
 24 ТЕМА
УТВЕРДЖЕННЯ КОМУНІСТИЧНОГО
ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ
П'ятирічка —метод планування розвитку країн, що вклю-
чає розробку цільових показників соціально-економіч-
ного розвитку терміном на 5 років.
Соціалістична індустріалізація — політика радянського
керівництва, спрямована на прискорений розвиток про-
мисловості з метою ліквідації техніко-економічної відста-
лості та зміцнення обороноздатності СРСР.
Колективізація сільского господарства — політика
об'єднання індивідуальних господарств у спілки (колго-
спи, радгоспи), головна мета яких — перекачування
коштів із села в місто.
Репресії — каральні заходи, покарання, вжиті державни-
ми органами.
Розкуркулення — ліквідація заможних господарств з
метою витіснення капіталістичних елементів, репресії
проти тих, що не хотіли йти в колгоспи; складова частина
політики примусової колективізації с/г.
Закон про п'ять колосків — постанова ВЦВК й РНК СРСР
«Про охорону майна державних підприємств, колгоспів
і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістич-
ної) власності» від 7 серпня 1932 р.,) яка передбачала
суворі покарання «за розкрадання колгоспного майна».
Голодомор — акт геноциду українського народу, органі-
зований керівництвом СРСР у 1932—1933 роках шляхом
створення штучного масового голоду.
Розстрілене відродження — літературно-мистецький
рух 20-30х рр. ХХ ст., представники якого були репресо-
вані сталінським режимом.
Чорна дошка — список районів або сіл, яким за рішен-
ням влади припинялося постачання товарів, посилюва-
лися репресії, що згодом призводило до смерті населен-
ня.
Націонал-ухильництво — ідея, яка існувала у СРСР для
позначення тих, які приділяли багато уваги розвитку
окремої території, країни чи нації.
Головне управління таборів (ГУТАБ) — підрозділ НКВС
у 1934—1956 рр., який керував системою виправно-
трудових таборів.
Паспортна система — система внутрішніх паспортів, за-
проваджена в СРСР у 1932 р., була засобом прикріплен-
ня робітників до робочого місця й давала право на отри-
мання продовольчих карток.
Геноцид — сукупність дій, спрямовані на знищення
окремих груп населення за расовими, національними,
релігійними або соціальними мотивами.
Соціалістичний реалізм (соцреалізм) — культурний
напрям, який набув поширення у роки існування СРСР,
та передбачав возвеличення соціалізму та комунізму.

25 ТЕМА
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД
Осадництво — політика заселення польськими колоні-
стами західноукраїнських та західнобілоруських земель,
яку проводив уряд Польщі у 20-х роках ХХ ст.
Пацифікація — політика, що проводилася на території
Польщі з 1930 р., яка була спрямована на «умиротво-
рення» бунтівних верств населення шляхом репресій.
Інтегральний націоналізм — українська націоналістична
ідеологія, розроблена Дмитром Донцовим на початку
20-х років ХХ ст. Ключовими пунктами цієї ідеології є:
нація — абсолютна цінність; боротьба за створення влас-
ної держави повинна здійснюватися будь-якими мето-
дами; радикалізм.
Русинство — політична течія, а по факту — сепаратистсь-
кий рух на території Закарпаття, суть якого полягає у до-
веденні факту, що жителі Закарпаття (русини) є окремим
народом.
Політична еміграція — вимушена чи добровільна зміна
місця проживання з політичних причин.
Остарбайтери — особи, яких вивозили на примусові
роботи до Німеччини чи інших окупованих територій.

26 ТЕМА
УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Випалена земля — тактика, яку застосовували при від-
ступі із своєї території, суть якої полягала у знищенні
всього для противника.
Голокост — назва геноциду єврейського народу у роки
Другої світової війни.
Депортація — примусове, насильницьке переселення
людей за межі місць їхнього постійного проживання.
Колабораціонізм — співробітництво урядів окремих
держав чи певних осіб з окупаційним режимом.
Мобілізація — призов військовозобов’язаних на службу
в діючу армію у зв’язку із запровадженням воєнного
стану.
Новий порядок — політичний режим, який планувала
ввести влада нацистської Німеччини на окупованих
землях.
План «Барбаросса» — план нацистської Німеччини, який
передбачав швидке захоплення СРСР у роки Другої
світової війни.
План «Ост» (план «Схід») — план нацистської Німеччини
щодо освоєння окупованих земель Східної Європи.
Поліська Січ — підпільна збройна формація, створена на
Поліссі влітку 1941 року.
Похідні групи — організовані групи націоналістичного
активу з метою організації на українських землях ор-
ганів місцевого самоуправління під час Другої світової
війни.
Радянізація — установлення радянської влади й прове-
дення відповідних соціально-економічних перетворень.

27 ТЕМА
УКРАЇНА В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ
Відбудова — період в українській і радянській історії
після закінчення Другої світової війни до початку 1953
року.
Ждановщина — кампанія посилення партійного контро-
лю за культурним життям СРСР та переслідування діячів
культури другої половини 40-х – на початку 50-х років
XX ст.
Космополітизм — теорія і практика, основою яких є теза
про пріоритетність загальнолюдських цінностей над цін-
ностями окремої нації.
Лисенківщина — кампанія зі знищення науки генетики
та учених у цій галузі.
Холодна війна — глобальна конфронтація між СРСР і
його союзниками та США та їхніми союзниками, що три-
вала від перших післявоєнних років до початку 90-х рр.

28 ТЕМА
УКРАЇНА В УМОВАХ ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ
Відлига — період десталінізації та лібералізації суспіль-
ства за правління М. Хрущова (1953-1964 рр.)
Десталінізація — спроба частково реформувати тоталі-
тарний режим, засудження культу особи Й. Сталіна та
подолання наслідків його правління.
Культ особи — утвердження певної особи як предмета
для поклоніння.
Лібералізація — пом’якшення політичного режиму
в країні.
Політична реабілітація — поновлення доброго імені
людини, яку було несправедливо засуджено.
Раднаргоспи (Ради народного господарства) — тери-
торіальні органи 1957—1965 рр., які мали займатися
плануванням та управлінням промисловістю і будівни-
цтвом у межах певних районів.
Шістдесятники — назва групи молодих літераторів,
митців і вчених, які на початку 60-х рр. в епоху "відлиги"
своїми творами і активною громадською діяльністю на-
магалися відроджувати національну свідомість,бороли-
ся за збереження української мови та культури.
Дисидентсво — напрям, опозиційний панівній ідеології
в СРСР у 50-80-х рр.
 29 ТЕМА
УКРАЇНА В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ
КРИЗИ РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ
Дефіцит — нестача матеріальний цінностей порівняно з
потребою в них. Брак якісних продовольчих чи промис-
лових товарів у СРСР за радянських часів.
Застій — період в історії СРСР, який характеризувався
повною відсутністю змін у суспільно-політичному житті
країни та збереженням тогочасного ладу.
Номенклатура — назва панівної верхівки у СРСР, яка
повністю контролювала суспільно-політичне життя
країни.
Правозахисники — особи, що боряться за дотримання
власних та чужих прав і свобод.
Самвидав — позацензурне і нелегальне видання
книжок та журналів дисидентами в межах СРСР протя-
гом 1960-80-х рр.
Тамвидав — позацензурне і нелегальне видання книжок
та журналів дисидентами за межами СРСР протягом
1960-80-х рр.
Розвинений соціалізм — вигаданий радянською владою
перехідний етап між соціалізмом та комунізмом у період
ідеологічної кризи в СРСР.

30 ТЕМА
ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
Багатопартійність — існування багатьох партій усере-
дині однієї країни.
Гласність — політика контрольованої свободи слова.
Перебудова — період в історії СРСР, який тривав у
1985-1991 рр. та характеризувався проведенням реформ,
поглибленням політичної та економічної кризи в країні,
а в подальшому — її розпаду.
Плюралізм — одна із складових суспільно-політичного
життя, що передбачає можливість для будь-кого вислов-
лювати свої думки, позиції.
Референдум — процес прийняття законів чи інших
рішень шляхом всенародного голосування.
Ринкові відносини — соціально-економічна система,
що базується на товарно-грошових відносинах.
Суверенітет — повна незалежність і самостійність дер-
жавної влади країни у внутрішніх і зовнішніх справах, які
виявляються у відповідних формах будови та внутрішній
і зовнішній діяльності держави.
Президент — голова держави в країнах з республікансь-
кою або змішаною формою правління.
Незалежність — політична самостійність, можливість
підкорятися власним інтересам без зовнішніх вказівок
та наказів.
Українській національно-визвольний рух — суспільно-
політичний рух українців, що мав на меті демократизацію
суспільства в УРСР та національне піднесення серед
українців.

31 ТЕМА
СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ
ЯК НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ
Корупція — використання службовими особами їхніх
прав та посадових можливостей для особистої вигоди.
Олігархія — режим, за якого політична економічна влада
належить невеликому колу найвпливовіших і найбагат-
ших осіб.
Поліконфесійність — наявність багатьох релігійних течій
на території однієї країни.
Помаранчева революція — масові народні виступи
проти фальсифікацій президентських виборів та антина-
родного режиму, що відбувались протягом листопада -
грудня 2004 р.
Тіньова економіка — господарська діяльність, що відбу-
вається поза державним контролем.

32 ТЕМА
ТВОРЕННЯ НОВОЇ УКРАЇНИ
Євромайдан — масові протести українців у листо-
паді-грудні 2013 року, які почалися через відмову того-
часної влади продовжувати курс на євроінтеграцію.
Революція Гідності — революція в Україні, що тривала у
листопаді 2013 — лютому 2014 рр., основна мета якої —
зміна чинної влади, припинення свавілля правоохорон-
них органів та продовження курсу на євроінтеграцію.
Небесна сотня — збірна назва загиблих протестуваль-
ників під час Революції Гідності.
Анексія — насильницьке приєднання однією державою
частини або всієї території іншої держави.
Сепаратизм — суспільно-політична думка, що пропагує
ідею від'єднання певної території від країн.