3.

У січні 1993 року Чехословаччина розпалася на дві незалежні держави. Поділ відбувся мирно. Відтоді
Чехія і Словаччина залишалися найближчими союзниками.
Спільну державу чехів і словаків - першу Чехословацьку республіку заснували 28 жовтня 1918 року
внаслідок розпаду Австро-Угорщини, на уламках імперії монархічної династії Габсбургів. Головним
аргументом для її створення тоді було бажання обох народів об'єднатися.
Втім, після років існування першої Чехословацької республіки (1918-1938 роки), окупації нацистською
Німеччиною (1939-1944/45 роки), а згодом після комуністичної диктатури між чехами і словаками
посилилися культурні, мовні та інші відмінності. На виборах 1992 року і в Чехії, і в Словаччині перемогу
здобули партії, які виступали проти єдиної держави. 31 грудня 1992 року Чехословаччина офіційно
розпалася.
Обидві республіки встигли затвердити національні конституції та уклали десятки договорів, чим
унеможливили територіальні або економічні претензії одна до одної. Ба більше, обидві незалежні країни
домовилися, що вважатимуть себе правонаступницями єдиної Чехословаччини.
Чеську та словацьку мови взаємно визнали такими, що відповідають вимогам державних, тобто їх, як
і раніше, можна було використовувати нарівні. Мирний і офіційно узаконений розпад Чехословаччини
отримав назву "оксамитове розлучення". Це сталося після "Оксамитової революції", коли на зміну
соціалістичному ладу та плановій економіці прийшла демократія та ринкова економіка.
Головна причина полягала в тому, що частина словацького суспільства прагнула мати самостійну
державу, хотіла її реалізації, – зазначає він. – Словаччина крокувала в напрямку самостійності і це був доволі
виразний напрямок. А чеські політичні представники, яких тоді очолював Вацлав Клаус, не хотіли
задовольнити ці амбіції Словаччини.
Спалах націоналізму серед словацької політичної еліти та небажання чеської сторони піти на поступки
(погодитися на конфедерацію) фактично призвели до розпаду Чехословаччини, який був юридично
оформлений і відбувся без будь-яких політичних ексцесів. Економічні чинники були дуже важливі, але перш
за все вирішальною стала неможливість або ж невміння утворення єдиного чехословацького народу за більш
ніж сімдесят років існування Чехословаччини. Ідеться не про націю в етнічному понятті, а про спільноту в
сенсі політичному.