Ми з України: Володимир

Винниченко — філософ, який

переміг політика

BOOKS , 26 ЛИПНЯ 2022

26 липня 1880 року народився

найпопулярніший український
письменник початку XX століття й
один з найвпливовіших політичних
діячів свого часу.

Володимир Винниченко

Писати про Україну й боротися за неї

Володимир Винниченко
"возвеличувати собою українське", за
власним висловом, почав ще в гімназії.
Він походив з бідної родини й
спілкувався рідною мовою, через що
постійно чув кпини однокласників:
"тебе в чиновники готують, а не у
свинопаси!". За ці слова кривдникам
було непереливки, проте Винниченкові
як здібному учневі бійки пробачали. А
от поему про Запорозьку Січ — вже ні:
відрахували з гімназії. Проте ані
письменницький, ані політичний
таланти притлумити не вдалося. З
1902 року Винниченко вже був
відомий як письменник, автор
блискучих оповідань, з 1903 року —
ще і як політик, один з
найавторитетніших членів Української
соціал-демократичної робочої партії. У
1917-му став заступником голови
Центральної Ради. Очолював
українську делегацію, яка передавала
Тимчасовому уряду вимоги про
надання Україні автономії. В росії
делегатам відповіли: "Харківщина,
Таврія, Катеринославщина,
Херсонщина? Та які ж вони українські?
Там і населення в більшості не
українське, то, словом, руський край".
Саме тоді Винниченко вивів політичну
аксіому, актуальну досі: "російська
демократія закінчується там, де
починається українське питання". У
1918—19 роках Винниченко був одним
з очільників Директорії. 22 січня 1919
року першим підписав Універсал
Соборності українських земель.
Щоправда, невдовзі його усунули з
уряду за ліві погляди, і він емігрував.
Писав: "я їду за кордон, обтрушую з
себе весь пил політики й поринаю у
своє справжнє діло — літературу... Я
їду як письменник, а як політик всією
душею хочу померти". Змінивши кілька
країн, з кінця 1920-х Володимир
Винниченко перебував у Франції, де
жив з письменства й живопису.

Психологічні драми й філософські

романи

Феномен Володимира Винниченка в

тому, як віртуозно йому вдавалося
поєднувати розлогу політичну
діяльність і мегапопулярне й водночас
глибоке письменство. 1909 року
Михайло Коцюбинський писав: "Кого в
нас читають? Винниченка. Про кого
скрізь ідуть розмови, як тільки річ
торкається літератури? Про
Винниченка. Кого купують? Знов
Винниченка". У 1910—1920-х роках
п’єси Винниченка "Чорна Пантера і
Білий Медвідь" (1911), "Закон" (1917),
"Гріх" (1919) ставили не лише від
Чернівців до Тифліса, від Петрограда
до Ростова-на-Дону, але й на сценах
всієї Європи. Сценарну майстерність з
ним на рівних обговорювали К.
Станіславський і В. Немирович-
Данченко, М. Садовський і Г. Юра.
Тоді ж активно друкували й
перекладали романи Винниченка
"Чесність із собою" (1911) і "Записки
кирпатого Мефістофеля" (1917).
Згодом, вже під час другої еміграції,
письменник створив роман "Сонячна
машина" (1926), присвячений "…моїй
сонячній Україні", — перший
український фантастично-
філософський твір такого формату.

Володимир Винниченко

Малий програш і велика перемога

У 1932—33 роках в еміграції

письменника шокував голодомор в
Україні, він звернувся з листом
протесту до політбюро ЦК КП(б)У — і
це поставило хрест на його
популярності в срср. Наприкінці 1920-х
твори Володимира Винниченка двічі
видавали багатотомниками — понад
20 (!) томів, а за кілька років вони
потрапили під повну заборону й були
вилучені з радянських бібліотек. У
1950-му, в останній рік життя,
Винниченко написав роман "Слово за
тобою, Сталіне!" — досі мріючи у
власний улюблений парадоксальний
спосіб вибудувати діалог з владою.
Задум виявився нереальним,
Винниченко знову зазнав поразки в
окремій битві — але не у війні проти
тирана. "Ви уявіть собі: я народився в
степах. Ви розумієте, добре розумієте,
що то значить „у степах"? Там
передусім немає хапливості… І тому
чоловік собі їде, не псуючи крові
хапливістю, і нарешті, приїжджає туди,
куди йому треба… В тих степах
виробилася кров і душа моя", —
нотував Винниченко у щоденнику і як
у воду дивився: зрештою приїхав куди
треба. Приклад головного героя
Винниченкового оповідання "Талісман"
надихнув микиту хрущова, за
спогадами його радника, в лютому
1956 року виголосити на XX з’їзді кпрс
відому промову, яка засудила культ
сталіна, терор і злочини, скоєні
владою в 1930—1950 роках, і
започаткувала період відлиги.

ПОПУЛЯРНЕ НА
VOGUE

8 крутих українських брендів

чоловічого одягу

BRAND , ВЧОРА

Наймодніше взуття цієї весни

знайдено

ACCESSORIES , 2 КВІТНЯ

20 найкращих комедій в історії

кіно

CINEMA , 1 КВІТНЯ

Як припинити звинувачувати себе

за з'їдене: 6 корисних порад

HEALTH , 1 КВІТНЯ

Як я двічі втікала з Бучі: історія

журналістки Євгенії Бобрик

LIFE , 31 БЕРЕЗНЯ