1. Українська мова як державна мова в Україні.

Мовне законодавство та мовна політика в Україні:

Українська мова є державною мовою в Україні, як визначено Конституцією. Мовне законодавство

регулює використання української мови в різних сферах суспільства. Закони про мови визначають
правила щодо мовного взаємодії в офіційних, громадських та інших сферах, а також передбачають
заходи для збереження та розвитку української мови. Мовна політика спрямована на сприяння
використанню української мови в усіх сферах життя країни.

2. Українська літературна мова. Мовна норма. Типи мовних норм:

Українська літературна мова — це вищий ступінь мовної культури, що використовується в

літературних творах. Мовна норма - це прийняті в мовленні стандарти, що визначають правильне
вживання мовних засобів. Типи мовних норм включають фонетичні, граматичні, лексичні та
стилістичні норми.

3. Стильові різновиди сучасної української мови. Характеристика:

Сучасна українська мова має різноманітні стильові різновиди, такі як науковий, публіцистичний,
художній, розмовний тощо. Кожен стиль має свої характеристики, пов'язані з метою та аудиторією
використання.

4. Особливості офіційно-ділового стилю:

Офіційно-діловий стиль відзначається формальністю, точністю та об'єктивністю мовлення.

Використовуються стандартизовані вирази та терміни. Мета - передача інформації точно та
зрозуміло.

5. Документ – основний вид офіційно-ділового стилю. Класифікації документів:

Документ - це письмова форма зафіксованої інформації. Класифікації документів можуть бути за

метою (розпорядчі, інформаційні), за формою (лист, наказ, протокол) та іншими ознаками.

6. Реквізит – елемент документа. Основні реквізити. Вимоги до тексту документа і його

оформлення. Вимоги до оформлення окремих типів документів. Характеристика:

Реквізит - це обов'язкова частина документа, яка містить відомості про відправника та адресата,
дату, номер тощо. Основні реквізити включають назву організації, адресу, телефон, дату, номер
документа.

7. Вимоги до оформлення окремих типів документів. Автобіографія. Резюме. Відмінність між цими
двома документами:

Автобіографія - це нарис, описуючий життя та досягнення особи. Резюме - це короткий огляд

освіти та досвіду для пошуку роботи. Відмінність полягає в тому, що автобіографія ширша і
охоплює всю біографію, тоді як резюме фокусується на професійних аспектах.

8. Вимоги до оформлення окремих типів документів. Розписка. Доручення:

Розписка - це письмове підтвердження отримання чого-небудь. Доручення - це документ, який

надає повноваження виконати певні дії. Обидва документи мають бути чіткими та зрозумілими.
9. Вимоги до оформлення окремих типів документів. Записка (пояснювальна, доповідна):

Записка - це короткий документ, що містить пояснення або доповідь з певного питання. Вона
повинна бути лаконічною та чіткою, відображаючи основні факти чи висновки.

10. Вимоги до оформлення окремих типів документів. Лист (різновиди). Прес-реліз:

Лист - це письмове повідомлення, яке може мати різні мети (офіційне, ділове, особисте). Прес-
реліз - це інформаційне повідомлення для ЗМІ, яке має за мету привернути увагу до певної події,
продукту чи послуги. Оформлення листа та прес-релізу вимагає врахування конкретних
стилістичних та структурних особливостей.

11. Вимоги до оформлення окремих типів документів. Заява. Різновиди заяв:

Заява - це письмове прохання, вимога чи звернення до органу чи особи. Різновиди заяв можуть
включати заяву про відпустку, заяву про зміну місця проживання, заяву для отримання певних
послуг тощо. Оформлення заяви повинно бути чітким, структурованим та містити необхідні
реквізити.

12. Основні орфоепічні та акцентуаційні норми в українській мові:

Орфоепічні норми визначають правила правильного вимовляння звуків, а акцентуаційні норми

стосуються виокремлення наголосу в словах. До орфоепічних норм входять вимоги щодо
правильної артикуляції та вимови звуків, а акцентуаційні норми визначають правила встановлення
наголосу в словах.

13. Основні чергування голосних і приголосних в українській мові:

Чергування голосних і приголосних - це система змін у вимові деяких звуків у визначених мовних
умовах. Це може бути чергування м'яких та твердих приголосних, різних голосних у коренях слів
тощо.

14. Лексика сучасної української мови. Багатозначні й однозначні слова. Вживання омонімів,
паронімів, синонімів:

Багатозначні слова мають кілька значень, тоді як однозначні - лише одне. Вживання омонімів,
паронімів та синонімів впливає на точність вираження думки. Омоніми - слова, які однаково
звучать, але мають різне значення; пароніми - схожі за звучанням, але різні за значенням;
синоніми - слова, що мають схожі або ідентичні значення.

15. Вживання фразеологізмів у діловому мовленні. Мовні кліше:

Фразеологізми вносять експресивність та кольорит у мовлення. У діловому мовленні вони

можуть використовуватися для вираження певних ідей, підкреслення важливих моментів. Мовні
кліше - це стандартні вирази, які часто використовуються в певних контекстах.

16. Термінологія у професійному спілкуванні:

Термінологія - це спеціалізована лексика, що використовується в конкретній галузі або професії.

Вона служить для точного та однозначного вираження понять і поняттів в межах певної діяльності
чи науки.
17. Найважливіші лексикографічні праці. Загальномовні й термінологічні словники:

Лексикографічні праці - це словники, які систематизують та пояснюють словниковий запас мови.

Загальномовні словники охоплюють всі сфери мовлення, тоді як термінологічні словники
спеціалізовані на певній галузі.

18. Особливості творення назв осіб жіночої статі за професією, званням, посадою, титулом тощо:

Творення назв осіб жіночої статі за професією може включати додавання суфіксів чи інших
елементів до іменників. Наприклад, "лікарка", "вчителька", "президентка".

19. Іменники у професійному спілкуванні. Категорія роду іменника. Рід невідмінюваних іменників
іншомовного походження:

У професійному спілкуванні іменники можуть визначати статус, посаду, професію. Категорія роду
іменника визначає його належність до чоловічого, жіночого чи середнього роду. Невідмінювані
іменники іншомовного походження можуть залишатися незмінними відносно роду.

20. Поділ іменників першої та другої відмін на групи. Особливості відмінювання іменників другої
відміни чол. р. на р.:

Іменники першої та другої відмін відмінюються за відмінами (називний, родовий, давальний

тощо). В іменниках другої відміни чоловічого роду на р. відмінюється закінченням -у, -ю.

21. Особливості відмінювання іменників ІІ відміни:

Іменники ІІ відміни мають особливості відмінювання в родовому відмінку однини, де може

виникати трудність у виборі закінчень -у (-ю) чи -а (-я). Також вони можуть мати паралельні
закінчення у формі давального відмінка чоловічого роду однини.

22. Клична форма іменників. Правопис закінчень форм ввічливості. Складені звертання:

Клична форма іменників використовується у виразах звертання. Форми ввічливості включають в

себе правопис закінчень, які вказують на повагу чи відстань у спілкуванні. Складені звертання
мають велике значення у ввічливому мовленні.

23. Відмінювання прізвищ, особових імен та імен по батькові. Творення імен по батькові:

Прізвища та імена відмінюються за відмінками, числами та родами. Творення імен по батькові

включає додавання до основи імені суфіксу з відповідним закінченням.

24. Написання И, І у загальних та власних назвах іменників іншомовного походження:

У загальних назвах іменників іншомовного походження вживають "и" (неакцентоване), а в

особових та власних назвах - "і" (акцентоване).

25. Основні правила написання великої букви у власних назвах:

Велика літера вживається у власних назвах, таких як імена, прізвища, географічні назви тощо.

26. Вживання прикметників у професійному спілкуванні. Розряди прикметників за значенням.

Особливості творення та вживання ступенів порівняння прикметників:

Прикметники використовуються для характеризації іменників. Вони розподіляються за

розрядами за значенням (якісні, відносні, відчужувальні тощо). Ступені порівняння прикметників
творяться додаванням суфіксів -ший, -ій для порівняння, та -іш, -їш для найвищого ступеня.

27. Вживання числівників у професійному спілкуванні. Розряди числівників. Відмінювання

числівників:

Числівники використовуються для вираження числової інформації. Розряди числівників

включають кількісні, порядкові, кількісно-порядкові, непорядкові та неозначені. Числівники
відмінюються за відмінками, числами та родами.

28. Особливості сполучення числівників з іменниками. Основні правила запису числової

інформації:

Числівники можуть бути сполучені з іменниками у різних відмінках. Правила запису числової
інформації включають в себе правильне вживання числовників та позначення порядкових
числівників.

29. Вживання займенників у професійному спілкуванні. Групи займенників (особові, зворотні,

означальні, вказівні тощо). Використання пошанної множини займенників:

Займенники використовуються для заміни іменників та уникнення повторень. Групи займенників

включають особові, зворотні, означальні, вказівні та інші. Пошанна множина займенників
використовується для виявлення поваги та ввічливості у мовленні.

30. Дієслово та дієслівні форми. Граматичні категорії дієслова: час, вид, спосіб тощо:

Дієслово - це частина мови, що вказує на дію, стан чи явище. Граматичні категорії дієслова
включають час (минулий, теперішній, майбутній), вид (доконаний, недоконаний), спосіб (дійсний,
умовний, наказовий), особу та число.

31. Вибір граматичної форми дієслова. Поділ дієслів на дієвідміни. Особливості відмінювання
дієслів за особами:

Вибір граматичної форми дієслова залежить від контексту та часу висловленої дії. Дієслова
поділяються на дієвідміни, а відмінювання залежить від особи та числа.

32. Творення дієприкметників. Особливості вживання дієприкметників із суфіксами -уч- (-юч-), -ач-
(-яч-):

Дієприкметники творяться за допомогою суфіксів -уч- (-юч-) та -ач- (-яч-), і вони вказують на
особу або предмет, що виконує дію.

33. Особливості правопису складних і складноскорочених слів. Правопис прислівників разом,

окремо, через дефіс:

Складні слова та складноскорочені слова можуть мати різний правопис залежно від значення та
контексту. Прислівники "разом", "окремо", "через" можуть вживатися разом, окремо чи через
дефіс залежно від контексту.
34. Особливості вживання прийменників в українській мові:

Прийменники вказують на відношення між об'єктами в просторі та часі. Вони можуть вживатися
з різними відмінками та вказувати на різні відношення.

35. Основні правила пунктуації:

Пунктуація визначає структуру та ритм мовлення. Основні правила включають в себе вживання
крапки, коми, тире, дужок, лапок тощо.

36. Основні зміни в новій редакції Українського правопису 2019 р.:

Зміни включають в себе оновлення правил написання іншомовних слів, розширення правил
транслітерації, а також вдосконалення правил правопису деяких лексичних одиниць.