Індивідуальний підхід у вихованні дітей різних типів

темпераменту

Індивідуальний підхід – один з найважливіших принципів педагогіки, який

передбачає посилену вагу до зростаючої особистості, підвищення
індивідуалізації освітньо-виховного процесу, підсилення його інтенсивності.
Темперамент – базова психологічна характеристика індивідуальності,
основа на якій будується людська особистість.
Темперамент дитини – один із найважливіших орієнтирів у здійсненні
індивідуального підходу в її вихованні.
До природних індивідуальних особливостей належить тип нервової системи,
темперамент. У сучасній психології користуються гіппократовою
класифікацією типів темпераментів: сангвінік, флегматик, холерик,
меланхолік.
Тип темпераменту, згідно з І.П.Павловим, обумовлений властивостями
нервових процесів збудження та гальмування, їх різними поєднаннями.
Вчений вважав, що таких властивостей три:
 Сила, тобто здатність нервової системи витримувати сильні
подразники, вона характеризується витривалістю та працездатністю
нервових клітин;
 врівноваженість, яка визначається співвідношенням процесів
збудження та гальмування;
 рухливість, як показник швидкої зміни процесів збудження та
гальмування.
Комбінація цих властивостей визначає різні типи темпераменту:
Холерик – має сильну нервову систему, врівноважений, рухливий;
Сангвінік – характеризується сильною нервовою системою, врівноважений,
рухливий;
Флегматик – має сильну нервову систему, врівноважену, інертну;
Меланхолік – відрізняється слабкою нервовою системою, неврівноважений,
інертний.
Діти з чистими типами темпераментами зустрічаються рідко, найчастіше
маємо справу зі змішаними типами, котрим характерне переважання рис
однієї з перелічених темпераментів.
 Дитина-холерик
Якщо у поведінці дитини спостерігаються
невгамовність, безстрашність,
ризикованість, наполегливість, схильність
до впертості, пустотливість, задири-стість,
нетерплячість, конф-ліктність, гарячість,
значить перед нами холерик. Така дитина
бурхливо виявляє емоції, любить
галасливі азартні ігри. У спілкуванні їй завжди потрібні сподвижники та
глядачі. Особливості пізнавальної діяльності дитини-холерика - все схоплює
на льоту і швидко забуває. Вважає за краще робити тільки те, що йому
цікаво. Його рухи рвучкі, різкі, мова швидка, уривчаста, емоційна. Кричить,
як у рупор. Рівень тривожності – середній. Дуже легко пристосовується до
нової обстановки дитячого садка, але важко – до вимог, встановлених в
установі.

Дитина-холерик
Для сангвініка характерні
життєлюбність, оптимізм, схильність до
ризику, компромісів, гнучкість,
діловитість, товариськість. Рівень
тривожності – середній. Така дитина
почувається скрізь як удома, любить
суспільство дітей та дорослих. Є душею
компанії, лідер на вибір. Легко та
швидко засвоює нове, має, як правило,
гарну довготривалу та короткочасну
пам'ять. Мова виразна, швидка, жива, з мімікою та жестами. Особливість
адаптації дитини-сангвініка до дошкільного закладу – легка та швидка.
 Дитина-флегматик
Основними рисами флегматика є
спокій, повільність, неквапли-вість,
докладність, солідність, мала
емоційність, стриманість, несхильність
до ризику, миролюбність. Така дитина
не виявляє бурхливих реакцій на
навколишнє, малоемоційна. При цьому
тяжіє до позитивних емоцій. Рівень
тривожності низький. Любить спокійні та тихі ігри. Віддає перевагу
самотності. Неавторитетний серед однолітків, ізгой у суспільстві дітей.
Повільно запам'ятовує, але схоплює ціле. У дитини-флегматика добре
розвинена довготривала пам'ять, рух неквапливі, неквапливі, солідні. Мова
повільна, невиразна, без жестів та міміки. До дошкільної установи такі діти
адаптуються дуже довго.

Дитина-меланхолік
Якщо дитина – меланхолік, то її
основні риси – боязкість,
сором'язливість, замкнутість,
нерішучість, недовірливість,
тривожність, уразливість,
вразливість, чутливість та
вразливість. Для дітей
характерний високий рівень тривожності. Вони віддають перевагу тихим,
відокремленим іграм. Товариські лише з близькими людьми. Їхні рухи
невпевнені, неточні, метушливі. Мова часто інтонаційно виразна, але дуже
тиха та невпевнена. До дошкільного закладу адаптуються насилу.
Від темпераменту залежать:
 Швидкість виникнення психічних процесів (наприклад, сприйняття,
швидкість мислення, тривалість зосередження уваги тощо);
 Пластичність та стійкість психічних явищ, легкість їх зміни та
перемикання;
 Темп та ритм діяльності;
 Інтенсивність психічних процесів (наприклад, сила емоцій, активність
волі);
 Спрямованість психічної діяльності на певні об'єкти.

Як потрібно вести себе вихователям і батьками з дітьми з різними

типами темпераменту:

Головне – приймати дитину такою, якою вона є. Але пам'ятаючи про те, що
темперамент можна порівняти лише з гранітом, потрібно намагатися
відшліфувати його своїми методами виховання, використовуючи їх як різець,
яким користується скульптор. Важливо враховувати всі мінуси та плюси
темпераменту дошкільника, намагатися звести мінуси до нуля, не
пригнічувати, а керувати будь-яким типом темпераменту дитини.

Не слід намагатися змінити вроджений темперамент дошкільника і

перетворити, наприклад, холерика у сангвініка, сангвініка – у флегматика та
меланхоліка, або навпаки. Не можна говорити про мінуси дитини, особливо
при сторонніх людях, лаяти її, постійно дратуватися від того, що вона не
така, якою її хотіли б бачити. Не слід переробляти дитину, ламати її. Тим
самим можна викликати активний опір чи психологічну кризу.

У процесі виховання дітей залежно від особливостей їхнього темпераменту

важливо враховувати те, що нервова система у дошкільнят пластична і
можна відшліфувати, завуалювати всі недоліки.

Так при вихованні дитини-холерика слід уповільнити темп «його

кружляння життям», розставивши по дорозі різні шлагбауми і непередбачені
зупинки. Направити енергію дошкільника, що б'є ключем, на потрібні,
корисні справи, вчити обмірковувати свої рішення, оцінювати резерви своїх
сил. Виховувати наполегливість і стриманість, як треба володіти собою, щоб
не розлютитися, погашати будь-яку агресивність. Необхідно підбирати ігри,
які зміцнюють процеси гальмування та не призводять до перезбудження
нервової системи: спокійні, в яких все залежить від уваги та потрібно
мінімум емоцій. Батькам і вихователям важливо пам'ятати, що
безпосередність холерика нерідко виливається в нетактовність і зачіпає
самолюбство людей. Таку дитину необхідно вчити ввічливості. Вимагати,
щоб вона стала такою, оскільки холерик зазвичай реагує лише на вимоги
батьків.

У процесі виховання сангвініка слід прагнути виробляти стійкі інтереси.

Вчити терпіння, завзятості, тому, що будь-яку справу треба доводити до
кінця. Якнайбільше заохочувати дитину до проявів моральності в її вчинках.
Викорінювати недбалість та поверховість під час виконання завдань. При
цьому батькам необхідно враховувати, що життєрадісність, товариськість та
оптимізм дитини-сангвініка здатні обернутися зворотним боком медалі, стати
джерелом як легковажності, так і непостійності.

Якщо в сім'ї росте маленький флегматик, батькам потрібно намагатися

сформувати у нього цікавість і зробити його ініціативним. Вчити, як
правильно перемикати увагу при виконанні різних доручень і як раціонально
розподілити час, щоб не потрапити до цейтноту. При цьому важливо не
дратуватися повільними темпами дитини-флегматика, а прискорювати їх,
застосовуючи ігрову діяльність, наприклад, ігри наввипередки. Грати з ними
в ігри, де потрібна швидкість рухів, точність, спритність, і заохочувати, коли
він виконує правила. Потрібно вчити дошкільника повніше виражати емоції
та почуття: радіти, сумувати, шкодувати когось і бути добрим. Будь-якими
способами пробуджувати кмітливість та уяву. Слідкувати за тим, щоб він не
залишався інертним, млявим, інакше ці якості можуть перетворитися на
лінощі.

Від меланхоліка не треба вимагати того, що для нього нездійсненне. Накази

уповільнюють його. Батькам слід підтримувати його, схвалювати, бути з ним
лагідніше та м'якше. Необхідно націлювати дитину виконання лише
посильних завдань і допомагати вчасно справлятися із нею. Вчити долати
сором'язливість і боязкість, викорінюючи невпевненість у собі. Підтримувати
його самостійність. Важливо виховувати у дитини-меланхоліка
ініціативність, товариськість, довірливість та сміливість. Вчити
безстрашність і допомагати позбутися страху. У жодному разі, навіть із
добрих спонукань, не можна залякувати його. Батьки повинні намагатися у
різних ситуаціях викликати у дитини більше позитивних емоцій. Важливо
враховувати, що вразливість, висока чутливість дошкільника – криве
дзеркало всіх педагогічних впливів і може спотворити кінцевий результат,
тому виховуючи меланхоліка, треба застосовувати тактику жонглера.

Отже, ознайомившись з внутрішнім світом та типом темпераменту дитини,

дорослі можуть розібратися в природних якостях її особистості. І це, своєю
чергою, багато, що пояснить у поведінці дошкільника, дасть можливість
правильно його спрямувати, розрахувати навчальне навантаження,
зацікавити, розвинути його кращі якості, тобто, знайти щодо нього
індивідуальний підхід.