§ 18.

Графіки функцій синуса, косинуса, тангенса і котангенса та їх властивості

18.2. Графік функції y = cosx та її властивості

Пояснення й обґрунтування
Нагадаємо, що значення косинуса —
це абсциса відповідної точки одиничного
кола (рис. 18.2.1). Оскільки абсцису мож-
на знайти для будь-якої точки одиничного
кола, то область визначення функції
y = cos x — усі дійсні числа. Це можна за-
писати так: D ( cos x ) = R .
Для точок одиничного кола абсциси
набувають усіх значень від –1 до 1, отже,
область значень функції y = cos x :
y∈ [ −1; 1] . Це можна записати так:
E = ( cos x ) = [ −1; 1] .
Як бачимо, найбільше значення функ-
ції cos x дорівнює одиниці. Цього значен-
ня функція досягає тільки тоді, коли від-
повідною точкою одиничного кола є точ-
ка A, тобто при x = 2πk , k∈ Z .
Найменше значення функції cos x до-
рівнює мінус одиниці. Це значення досяга-
ється тільки тоді, коли відповідною точ-
кою одиничного кола є точка B, тобто при
x = π + 2πk , k∈ Z .
Як було показано в § 17, косинус —
парна функція: cos ( −x ) = cos x , тому її
графік симетричний відносно осі Oy.
У § 17 було обґрунтовано також, що коси-
нус — періодична функція з найменшим
додатним періодом T = 2π : cos ( x + 2π ) = cos x
( )
cos x + 2π = cos x . Отже, через проміжки завдовжки
2π вигляд графіка функції cos x повто-
рюється.
Щоб знайти точки перетину графіка
функції з осями координат, нагадаємо, що
на осі Oy значення x = 0 . Тоді відповідне
значення = = 1.
y cos0
На осі Ox значення y = 0 . Отже, нам
потрібні такі значення x, при яких cos x ,
тобто абсциса відповідної точки одинично-
го кола, дорівнюватиме нулю. Це буде
тільки тоді, коли відповідною точкою оди-
ничного кола буде точка C або D
π
(рис. 18.2.1), тобто при x = + πk , k ∈Z.
2
Проміжки знакосталості. Як було об-
ґрунтовано в § 17, значення функції коси-
нус додатні (тобто абсциса відповідної точ-
ки одиничного кола додатна) в І і IV чвер-
тях (рис. 18.2.2). Отже, cos x > 0 при
 π π
x∈  − ;  , а також, ураховуючи період,
 2 2
 π π 
при всіх x ∈  − + 2πk; + 2πk  , k ∈Z.
 2 2 
Значення функції косинус від’ємні
(тобто абсциса відповідної точки одинич-
ного кола від’ємна) у II і III чвертях, отже,
π 3π 
cos x < 0 при x ∈  + 2πk; + 2πk  , k∈ Z .
2 2 
Проміжки зростання і спадання
Ураховуючи періодичність функції
cos x (T = 2π ) , достатньо дослідити її на
зростання і спадання на будь-якому про-
міжку довжиною 2π , наприклад на про-
міжку [0; 2π] .

y Pπ
y С 2
C
Px II I
- +
-1 1
0 t
B 0 cos x A t - +
III IV

P3π P π
−
D 2 2

¡¡
Рис. 18.2.1 ¡¡
Рис. 18.2.2
 Розділ 3. Тригонометричні функції

Якщо x∈ [0; π] (рис. 18.2.3, а), то при Цю формулу можна обґрунтувати,

збільшенні аргумента x ( x2 > x1 ) абсциса наприклад, так. Розглянемо одиничне коло
відповідної точки одиничного кола зменшу- (рис. 18.2.4 і позначимо на ньому точки
ється (тобто cos x2 < cos x1 ), отже, у цьому A = Px і B = PPπ та абсциси і ординати цих
+x

проміжку функція cos x спадає. Ураховую-

2

точок. Ураховуючи, що  AOB  , одер-
2
чи періодичність функції cos x , робимо ви- жуємо, що унаслідок повороту прямокутни-
сновок, що вона також спадає в кожному із π
ка OC1 AD1 навколо точки O на кут про-
проміжків [2πk; π + 2πk] , k∈ Z . 2
ти годинникової стрілки він перейде в пря-
Якщо x∈ [ π; 2π] (рис. 18.2.3, б), то при
збільшенні аргумента x ( x2 > x1 ) абсциса мокутник OC2BD2. Але тоді OD2 = OD1
π 
відповідної точки одиничного кола збільшу- і OC2 = OC1 . Отже, sin  + x  = yB = OC2 =
π   2 
ється (тобто cos x2 > cos x1 ), отже, уsin  + x  = yB = OC2 = OC1 = t A = cos x .
цьому
2 
проміжку функція cos x зростає. Ураховую- Зазначимо також формули, які нам зна-
π 
чи періодичність функції cos x , робимо ви- добляться далі: cos  + x  = tB = −OD2 = −OD1 = −y
π   2 
сновок, що вона зростає cos  +x
також = tB = −OD2 = −OD1 = −y A = − sin x .
у кожному
2  π 
з проміжків [ π + 2 πk; 2π + 2πk] , k∈ Z .  sin  + x 
 π   2  = cos x = − ctg x
Проведене дослідження дозволяє π  побу- Тоді tg  + x  =
sin  + x  2  π  − sin x
 π y= cos x 2аналогічно
 cos x cos  + x 
дувати графік функції
tg  + x  = = = − ctg x . 2 
2  π  − sin x π 
до того, як було побудовано cos  + xфункції
графік  Отже, tg  + x  = − ctg x . 
2  2 
y = sin x . Але графік функції y = cos x мож-  π
Ураховуючи, що cos x = sin  x +  , гра-
на одержати також за допомогою геоме-  2
фік функції y = cos x можна одержати із
тричних перетворень графіка функції
графіка функції y = sin x його паралельним
y = sin x , використовуючи формулу  π
перенесенням уздовж осі Ox на  −  (рис.
π   2
sin  + x  = cos x . 18.2.5). Одержуємо графік, який називаєть-
2 
ся косинусоїдою (рис. 18.2.6).

y y y π
Px2 +x
B 2
Px1 C2
D1 A
-1 cos x1 cos x2 P
0
cos x2 0 cos x P0 t -1 t -1 x 1
1
D2 0 C1 t
Px1 Px2

а б

¡¡
Рис. 18.2.3 ¡¡
Рис. 18.2.4
 § 18. Графіки функцій синуса, косинуса, тангенса і котангенса та їх властивості

1 y = sin x
π 3≠
−
2 2

-2p 3π -p 0 π p 2p x
−
2 -1 2
y = cos x

¡¡
Рис. 18.2.5

y
y = cos x
1

-2p 3π -p π 0
π p
3π 2p x
− −
2 2 -1 2 2

¡¡
Рис. 18.2.6

18.3. Графік функції y = tg x та її властивості

Пояснення й обґрунтування

sin x ми можемо знайти відповідну точку на лінії

Нагадаємо, що tg x = . Отже, обла- тангенсів та її ординату — тангенс. Отже,
cos x
π
стю визначення тангенса будуть усі значен- усі x ≠ + πk значення входять до області
2
ня аргумента, при яких cos x ≠ 0 , тобто визначення функції y = tg x .
π
x≠ πk , k∈ Z .
2 y
π
Отримуємо D ( tg x ) : x ≠ + πk , k∈ Z . tg x Tx
2
Цей результат можна одержати й геоме- A Px
трично. Значення тангенса — це ордината
відповідної точки Tx на лінії тангенсів x
D 1
(рис. 18.3.1). Оскільки точки A і B одинич-
0 C t
ного кола лежать на прямих OA і OB, пара-
лельних лінії тангенсів, ми не зможемо
π Px + p
знайти значення тангенса для x = + πk,
2 B
k∈ Z . Для всіх інших значень аргумента
¡¡
Рис. 18.3.1
 Розділ 3. Тригонометричні функції

Для точок одиничного кола (які не збі-
гаються з точками A і B) ординати відпо-
відних точок на лінії тангенсів набувають
усіх значень від − ∞ до +∞ . Таким чином,
область значень функції y = tg x — усі
дійсні числа, тобто y∈ R . Це можна запи-
сати так: E ( tg x ) = R . З наведених мірку-
вань випливає також, що найбільшого
і найменшого значень функція tg x не має.
Як було показано в § 17, тангенс — не-
парна функція: tg ( −x ) = − tg x , отже, її
графік симетричний відносно початку ко-
ординат.
Тангенс — періодична функція з най-
меншим додатним періодом T = π :
tg ( x + π ) = tg x (див. § 17). Тому при побу-
дові графіка цієї функції достатньо побу-
дувати графік на будь-якому проміжку до-
вжиною ті, а потім одержану лінію перене-
сти паралельно праворуч і ліворуч уздовж
осі Ox на відстань kT = πk , де k — будь-яке
натуральне число.
Щоб знайти точки перетину графіка
функції з осями координат, нагадаємо, що
на осі Oy значення x = 0 . Тоді відповідне
значення= y tg= 0 0 , тобто графік функції
y = tg x проходить через початок координат.
На осі Ox значення y = 0 . Отже, нам
потрібні такі значення x, при яких tg x ,
тобто ордината відповідної точки лінії тан-
генсів, дорівнюватиме нулю. Це буде тіль-
ки тоді, коли відповідною точкою одинич-
ного кола буде точка C або D (рис. 18.3.1),
тобто при x = πk , k∈ Z .
Проміжки знакосталості. Як було об-
ґрунтовано в § 17, значення функції тан-
генс додатні (тобто ордината відповідної
точки лінії тангенсів додатна) у І і III ко-
ординатних чвертях. Отже, tg x > 0 при
 π
x∈  0;  , а також, ураховуючи період,
 2
 π 
при всіх x ∈  πk; + πk , k∈ Z .
 2 
Значення функції тангенс від’ємні
(тобто ордината відповідної точки лінії
тангенсів від’ємна) у II і IV чвертях. Отже,
 π 
tg x < 0 при x ∈  − + πk; πk  , k ∈Z .
 2 
Проміжки зростання і спадання
Ураховуючи періодичність функції
tg x (період T = π ), достатньо дослідити її
на зростання і спадання на будь-якому про-
міжку довжиною π , наприклад на проміж-
 π π  π π
ку  − ;  . Якщо x∈  − ;  (рис. 18.3.2),
 2 2  2 2
то при збільшенні аргумента x ( x2 > x1 ) ор-
дината відповідної точки лінії тангенсів
збільшується (тобто tg x2 > tg x1 ). Отже,
у цьому проміжку функція tg x зростає.
Ураховуючи періодичність функції tg x ,
робимо висновок, що вона зростає також
 π π 
у кожному з проміжків  − + πk; + πk  ,
 2 2 
k∈ Z . 

y Tπ y
y 3
tg x2 Tπ
6
tg x1 P0
x2 0 1 π 0 π x
−
x1 1 t 2 2
T π
−
6

T π
−
¡¡
Рис. 18.3.2 ¡¡
Рис. 18.3.3 3
 § 18. Графіки функцій синуса, косинуса, тангенса і котангенса та їх властивості

y
y = tg x

3π π π
− −
2 2 2
-p 0 p
3π x
2

¡¡
Рис. 18.3.4
Проведене дослідження дозволяє обґрунтовано побудувати графік функції y = tg x .
Ураховуючи періодичність цієї функції (з періодом π ), спочатку побудуємо графік на будь-
 π π
якому проміжку довжиною π , наприклад на проміжку  − ;  . Для більш точної побу-
 2 2
дови точок графіка скористаємося також тим, що значення тангенса — це ордината відпо-
відної точки лінії тангенсів. На рис. 18.3.3 показано побудову графіка функції y = tg x на
 π π
проміжку  − ;  .
 2 2
Далі, ураховуючи періодичність тангенса (з періодом π ), повторюємо вигляд графіка
на кожному проміжку довжиною π (тобто переносимо паралельно графік уздовж осі Ox на
πk , де k — ціле число).
Одержуємо графік, наведений на рис. 18.3.4, який називають тангенсоїдою.

18.4. Графік функції y = ctg x та її властивості

Пояснення й обґрунтування
cos x Для точок одиничного кола (які не збі-
Нагадаємо, що ctg x = . Отже, об- гаються з точками A і B) абсциси відповід-
sin x
ластю визначення котангенса будуть усі них точок на лінії котангенсів набувають
значення аргумента, при яких sin x ≠ 0, тоб- усіх значень від −∞ до +∞ . Отже, область
то x ≠ πk , k∈ Z значень функції y = ctg x — усі дійсні чис-
Таким чином, D ( ctg x ) : x ≠ πk k∈ Z . ла, тобто y∈ R . Це можна записати так:
Той самий результат можна одержати, E ( ctg x ) = R .
використовуючи геометричну ілюстрацію. y
Значення котангенса — це абсциса відповід- C Qx
ної точки на лінії котангенсів (рис. 18.4.1). Px
Оскільки точки A і B одиничного кола ле-
жать на прямих OA і OB, паралельних лінії x A t
котангенсів, ми не можемо знайти значення B
0 1 ctg x
котангенса для x = πk , k∈ Z . Для всіх ін-
ших значень аргумента ми можемо знайти
відповідну точку на лінії котангенсів та її Px + p
абсцису — котангенс. Таким чином, усі зна- D
чення x ≠ πk входять до області визначення
функції y = ctg x. ¡¡
Рис. 18.4.1
 Розділ 3. Тригонометричні функції

З наведених міркувань випливає також, Значення функції котангенс від’ємні

що найбільшого і найменшого значень функ-
ція ctg x не має.
Як було показано в § 17, котангенс —
непарна функція: ctg ( −x ) = − ctg x тому її
графік симетричний відносно початку коор-
динат.
Також у § 17 було обґрунтовано, що ко-
тангенс — періодична функція з наймен-
шим додатним періодом T=π :
ctg x ( x + π ) = ctg x , тому через проміжки до-
вжиною π вигляд графіка функції ctg x по-
вторюється.
Щоб знайти точки перетину графіка
функції з осями координат, нагадаємо, що
на осі Oy значення x = 0 . Оскільки ctg 0 не
існує, то графік функції y = ctg x не перети-
нає вісь Oy.
На осі Ox значення y = 0 . Отже, нам по-
трібні такі значення x, при яких ctg x , тоб-
то абсциса відповідної точки лінії котанген-
сів, дорівнюватиме нулю. Це буде тільки то-
ді, коли відповідною точкою одиничного ко-
π одержати також за допомогою геометрич-
ла буде точка C або D, тобто при x = + πk ,
k∈ Z . 2 них перетворень графіка функції y = tg x .
Проміжки знакосталості
Як було обґрунтовано в § 17, значення
функції котангенс додатні (тобто абсциса від-
повідної точки лінії котангенсів додатна) у І
і III чвертях (рис. 18.4.2). Тоді ctg x > 0 при
 π
x∈  0;  . Ураховуючи період, отримуємо,
 2
 π  який
що ctg x > 0 , при всіх x ∈  πk; + πk  , k ∈Z.
 2  (рис. 18.4.4).
(тобто абсциса відповідної точки лінії ко-
тангенсів від’ємна) у II і IV чвертях, отже,
π π 
ctg x < 0 при x ∈  + πk; + πk  , k∈ Z .
2 6 
Проміжки зростання і спадання
XXУраховуючи періодичність функції ctg x
(найменший додатний період T = π ), достат-
ньо дослідити її на зростання і спадання на
будь-якому проміжку довжиною π , напри-
клад на проміжку ( 0; π ) .
Якщо x∈ ( 0; π ) (рис. 18.4.3), то при
збільшенні аргумента x ( x2 > x1 ) абсциса
відповідної точки лінії котангенсів зменшу-
ється (тобто ctg x2 < ctg x1 ), отже, у цьому
проміжку функція ctg x спадає. Ураховую-
чи періодичність, робимо висновок, що вона
також спадає в кожному з проміжків
( πk; π + πk ) ,k∈ Z . 
Проведене дослідження дозволяє побу-
дувати графік функції y = ctg x аналогічно
до того, як було побудовано графік функції
y = tg x . Але графік функції y = ctg x можна
За формулою, наведеною вище,
 π   π
tg  + x  = − ctg x , тобто ctg x = − tg  x +  .
2   2
Тому графік функції y = ctg x можна одер-
жати з графіка функції y = tg x паралель-
 π
ним перенесенням уздовж осі Ox на  − 
 2
і симетричним відображенням одержаного
графіка відносно осі Ox. Отримуємо графік,
називають котангенсоїдою

y
y Qx2 Qx1
Pp/2 1

II I x2
- + t
P P0
0 x1
+ - t ctg x2 ctg x1
III IV

¡¡
Рис. 18.4.2 ¡¡
Рис. 18.4.3
 § 18. Графіки функцій синуса, косинуса, тангенса і котангенса та їх властивості

y y = ctg x

3π π π 3π
− −
2 2 2 2
-2p -p 0 p 2p x

¡¡
Рис. 18.4.4