Про джерела римського права

Право римського народу складається із законів, плебісцитів, консультацій

сенату, конституцій князів, едиктів тих, хто має право видавати, і відповідати
розсудливо.
Закон-це те що, люди наказують і встановлюють. Плебісцит — це те, що наказує і
встановлює народ. Тепер люди віддалені від народу, бо під назвою народу
позначаються всі громадяни світу, але під назвою народу решта громадян
означається патриціями. Але згодом був прийнятий закон Гортензії, згідно з яким
плебісцити проводили весь народ; і таким чином їх зрівняли за законами. З сенатом
консультуються , ще сенат наказує і призначає: і це приймає закон. Конституція князя
- це те, що імператор встановлює указом, едиктом або листом. Приписи
проголошують ті, хто має право проголошувати; але магістрати римського народу
мають право видавати. Але найбільш широке право міститься в едиктах двох преторів,
міського та іноземного, чия юрисдикція в провінціях, які мають їхні губернатори; також
в едикті едила Курулів.
Відповіді мудрих - це думки і думки тих, кому дозволено встановлювати права.
Якщо думки всіх збігаються в одному, то те, що вони так відчувають, стає
чергою закону; але якщо вони не згодні, суддя може дотримуватися (будь-якої )
думки; і це позначено написанням бога Адріана.