УДК 623.4. к. т. н. Лисий М. І.

(НАДПСУ)

ОБГРУНТУВАННЯ СТРУКТУРИ ПЕРСПЕКТИВНОГО

СИГНАЛІЗАЙІЙНОГО ЗАСОБУ ОХОРОНИ КОРДОНУ

На основі розробленого нового способу визначення координат місця впливу порушника на

чутливий елемент сигналізаційного засобу охорони та визначення вимог до перспективного
засобу, у роботі обґрунтовано структуру перспективного сигналізаційного засобу охорони
державного кордону.

На основе разработанного нового способа определения координат места влияния

нарушителя на чувствительный элемент сигнализационного средства охраны и определения
требований к перспективному средству, в работе обосновано структуру перспективного
сигнализационного средства охраны государственной границы.

The structure of perspective guard signaling mean of guard of state border guarding has been
grounded article on the basis of developed new method of coordinates determination of place of
violator influenc on the sensible element of guard signaling means and requirements determination
to the perspective means

Вступ. При обґрунтуванні раціональної структури радіотехнічної системи

охорони (РСО) в роботі [1] формалізовано залежність імовірності затримання
порушника законодавства про державний кордон України (далі – порушника) від
імовірності здійснення технічного контролю PТК . При цьому, величина PТК
визначається за формулою:
PÒÊ  PÂ  (1  (1  PÍ )  (1  PÓ )) ,
де PВ , PУ - відповідно імовірності: виявлення порушника; наведення на порушника
групи оперативного реагування; ускладнення пересування порушника (у
даній роботі не розглядається у зв’язку із тим, що даний показник
невластивий перспективним сигналізаційним засобам охорони);
Ймовірність виявлення характеризує ефективність роботи сигналізаційних
засобів охорони (СЗО), ймовірність наведення – засобів, що забезпечують наведення
групи оперативного реагування на порушника, ймовірність ускладнення – засобів
активного захисту, які здійснюють фізичний вплив на порушника. Загалом
функціонування РСО забезпечує ефективні умови для затримання порушника.
Необхідною умовою функціонування РСО є обов'язкова наявність
сигналізаційних засобів охорони, які забезпечують неперервне виявлення порушника
кордону. Чутливий елемент сигналізаційного засобу встановлюються уздовж лінії
державного кордону. Разом із тим, визначальною особливістю сучасної моделі є
побудова охорони кордону у глибину ділянки відповідальності. Інерційність
перетворення РСО на новий інноваційні рівень та проблемні питання щодо відчуження
земель під інженерне облаштування у прикордонній смузі обумовлюють необхідність
пошуку технічних рішень, які б забезпечили реалізацію сигналізаційним засобом
охорони не тільки функції виявлення, а також і наведення.
Аналіз робіт [2 - 4] показує, що сучасні сигналізаційні засоби відносяться до
лінійного типу, тобто їх ЧЕ розміщується вздовж рубежу в одну лінію. Суттєвими
недоліками таких СЗО, на відміну від засобів із смуговою, площинною або об'ємною
зоною виявлення, є:
складність або неможливість визначення місця порушення блокованого рубежу;
складність або неможливість визначення напрямку руху порушника;
неможливість визначення курсу руху порушника;
відсутність видачі даних щодо швидкості руху порушника.
Мета статті. Зазначені недоліки обумовлюють неможливість управління
заходами з супроводження порушника та наведення на нього трупи оперативного
реагування і принципово не можуть бути усунені через недосконалість структури
діючих СЗО, що обумовлюється недостатньою інформаційною спроможністю існуючих
СЗО та негативно впливає на ефективність їх використання. Це визначило актуальність
розробки структури СЗО, яка відповідатиме вимогам сучасної моделі охорони кордону.
Основні етапи розробки структури перспективного СЗО складають окремі завдання
науково-прикладної проблеми розробки методики побудови раціональної структури
РСО, що потребує обґрунтування:
способу визначення координат місця перетину кордону порушником;
тактико-технічних вимог до перспективного СЗО;
нових функціональних можливостей СЗО та напряму їх реалізації;
складу та порядку функціонування базових елементів структурної схеми
перспективного СЗО.
Дослідження даних наукових завдань визначає мету роботи як розробка методики
обґрунтування структури перспективного сигналізаційного засобу охорони кордону.
Результати дослідження. В залежності від конструктивного оформлення СЗО
поділяються на сигналізаційні системи та сигналізаційні прилади (СП). Саме СП,
завдяки зручності у використанні, нескладній будові та малій масі найбільш широко
застосовуються прикордонними нарядами [2]. Прилади можуть бути з тимчасовим або
стаціонарним чутливим елементом (ЧЕ). Тимчасовий ЧЕ використовується одноразово і
замінюється після здійснення на нього активного впливу. Стаціонарний ЧЕ
використовується багаторазово. Тому у подальшому розглянемо методику
обґрунтування структури перспективного сигналізаційного засобу охорони кордону на
прикладі СП.
Можливості діючих і перспективних СП з тимчасовими та стаціонарними ЧЕ
дозволяють реалізувати у їх структурі функції виявлення і наведення. Напрямок руху
порушника можливо визначити при паралельному розміщенні уздовж рубежу охорони
двох ЧЕ на деякій відстані один від одного, що забезпечують послідовний вплив
порушника спочатку на один, а потім на другий з них. Послідовне отримання сигналу
тривоги дозволяє встановити факт руху порушника вглиб території, що охороняється
або з неї. Визначення напрямку руху можна забезпечити застосуванням СП “Кристал-
М”, “Хміль-1”, що є на оснащенні підрозділів охорони кодону.
Визначення курсу руху порушника можна здійснити шляхом вимірювання
дальності до першого і другого місця впливу порушника на ЧЕ, але існуючі СП таку
функцію не забезпечують. Розроблений авторами дальномірний сигналізаційний прилад
(ДСП) обривного типу “Капас” [3] дозволяє визначити лише дальність до місця обриву
ЧЕ, що обумовлено наявністю тимчасового ЧЕ.
Визначення координат місця впливу порушника на ЧЕ можна забезпечити
виводом даних із ДСП на приймач GPS, що дозволить встановити курс руху порушника.
Знаючи його, група оперативного реагування може спрогнозувати необхідне місце
розташування рубежу прикриття з метою затримання порушника.
У більшості випадків рубіж охорони протяжністю декілька кілометрів має
складний характер, особливо у гірській місцевості. Встановлення ЧЕ доцільно
здійснювати водночас з прив'язкою рубежу охорони до карти місцевості. Сучасні засоби
навігації – приймачі GPS забезпечують автоматизовану прив'язку рубежу охорони до
електронної карти місцевості [5].
Спосіб визначення географічних координат місця впливу порушника на ЧЕ при
застосуванні приймача GPS наступний:
з початком встановлення ЧЕ на місцевості, GPS-приймач включити у режимі
визначення координат;
обирати режим роботи "Карта" (наприклад, для приймача типу iFinder, на
електронній карті рубіж охорони, по мірі розгортання ЧЕ відображається суцільною
лінією, прилад автоматично фіксує факт зміни напрямку руху, оцифровує і запам'ятовує
його);
після установки ЧЕ включити ДСП у режим визначення дальності;
за допомогою ДСП визначити дальність до місця впливу порушника на ЧЕ;
включити GPS-приймач, встановити режим роботи "Карта" і здійснити
переміщення курсору вздовж маршрутної лінії по екрану приймача на дальність, що
визначена ДСП;
встановити режим "Таблиця" і зняти показання географічних координат, які
відповідають місцю впливу порушника на ЧЕ ДСП.
Після визначення координат місця впливу порушника на ЧЕ проводять заходи
щодо затримання порушника.
Допустити меншу похибку у розміщенні рубежу прикриття забезпечить
інформація щодо швидкості руху порушника. Швидкість руху може бути визначена
також із застосуванням приймача GPS при наявності в ньому відповідного програмного
забезпеченні.
Проведені дослідження дозволили узагальнити функціональні можливості СЗО
ЛД щодо визначення параметрів порушення рубежу сигналізаційного блокування
існуючих, розроблених (експериментальних) і перспективних СП, що подано в табл. 1.

Таблиця 1
Функціональні можливості СЗО щодо визначення параметрів порушення
рубежу сигналізаційного блокування

Параметри типи сигналізаційних приладів

Необхідність
порушення рубежу розроблений ДСП перспективний
існуючий використання
сигналізаційного із тимчасовим ЧЕ ДСП зі
СП “Хміль-1” приймача GPS
блокування “Капас“ стаціонарним ЧЕ
Напрямок руху забезпечує забезпечує забезпечує
відсутня
порушника визначення визначення визначення
Дальність до місця забезпечує забезпечує
не визначає відсутня
впливу на ЧЕ визначення визначення
Координати місця забезпечує забезпечує необхідно
не визначає
впливу на ЧЕ визначення визначення застосовувати
Курс, швидкість руху забезпечує необхідно
не визначає не визначає
порушника визначення застосовувати

З табл. 1 видно, що необхідні для визначення параметрів порушення рубежу

сигналізаційного блокування функціональні можливості найбільш повно реалізуються у
ДСП зі стаціонарним ЧЕ при застосуванні приймача GPS. При цьому слід зазначити, що
визначення курсу і швидкості руху порушника забезпечується дотриманням певних
характеристик розміщення на місцевості, що потребує обґрунтування вимог до
встановлення стаціонарного ЧЕ.
Очевидним є припущення, що визначення курсу руху цілі доцільне при умові
якщо похибка підрахунків дозволить здійснити наведення п/н на порушника з метою
його затримання.
Дана похибка обумовлюється:
похибкою вимірювання дальності ДСП;
похибкою позиціювання приймачем GPS;
відхиленням від вимог щодо розміщення стаціонарного ЧЕ на місцевості.
Розглянемо у формалізованому вигляді схему розміщення стаціонарного ЧЕ
ДСП, який забезпечує зазначені у табл. 1 функціональні можливості. Встановлення
стаціонарного ЧЕ здійснюється паралельно у дві лінії вздовж рубежу охорони, рис.1.
 Рис. 1. Схема розміщення стаціонарних чутливих елементів
(ЧЕ-1, ЧЕ-2) дальномірного сигналізаційного приладу

Розглянемо найскладніший щодо забезпечення умов затримання порушника

випадок, коли дії порушника відбуваються на фланзі рубежу охорони, вздовж якого
розгорнутий стаціонарний ЧЕ. Нехай порушник здійснює вплив на ЧЕ у точках А і Б.
Якщо визначення координат точок А і Б здійснюються з нульовою похибкою, то можна
прогнозувати, що через деякий час порушник переміститься у точку Г. Припустимо, що
прикордонний наряд має можливість переміщуватись з більшою швидкістю, ніж
порушник. Тоді, упереджено розгорнувшись на рубежі прикриття, прикордонному
наряду будуть забезпечені умови щодо затримання порушника.
Однак, визначення координат місця впливу порушника на ЧЕ (точки А і Б),
здійснюється з похибкою Dпох, що є сумою похибки визначення дальності ДСП і
похибки позиціювання приймачем GPS (залежить від типу приймача, наприклад, для
приладу iFinder не перевищує 15 м).
Враховуючи похибки визначення координат точок А і Б можна стверджувати, що
імовірність появи порушника у межах ділянки ВР буде однаковою. Тому з метою
забезпечення умов затримання порушника необхідно, щоб протяжність рубежу
прикриття була не меншою довжини ВР.
Нехай швидкість пересування п/н Vп / н в k раз перевищує швидкість порушника
Vпк , тобто
Vп / н
k .
Vпк
Тоді :
2
Dсп  p 2  (k  p) 2 , (1)
де : Dсп – протяжність встановлення ЧЕ ДСП;
р – відстань між ЧЕ і рубежем прикриття.
З виразу (1) визначимо значення р:
Dсп
p (2)
k 2 1
З подібності трикутників (рис.1), запишемо:
Dрп
 Dпох 2  D
2  пох
,
dp d
де: d – відстань між двома паралельно встановленими ЧЕ.
Опускаючи проміжні перетворення і враховуючи (2), отримуємо:
D рп
Dпох  .
4  Dсп
2
d  k 2 1
Позначимо відношення протяжності до ширини рубежу встановлення ЧЕ через n,
тоді
D рп
Dпох  .
4n
2 (3)

k 2 1
Аналізуючи формулу (3) можна зробити наступні висновки:
1. Технічна вимога до похибки визначення місця впливу порушника на ЧЕ ДСП
обумовлюється схемою розміщення ЧЕ на місцевості, тобто відношенням протяжності
до ширини встановлення ЧЕ, що є тактичними вимогами до застосування
перспективного ДСП.
2. При встановленні СЧЕ на місцевості доцільно використовувати для визначення
координат місця впливу порушника на СЧЕ приймач GPS. При цьому слід враховувати
похибку позиціювання, яка є адитивною до похибки визначення дальності.
Формули (2), (3) є математичним узагальненням ТТВ до СЗО ЛД і дозволили
розробити алгоритм реалізації функціональних можливостей дальномірним СЗО при
застосуванні приймача GPS:
1. За допомогою СЗО визначити дальність до місця впливу порушника на
ЧЕ.
2. За допомогою приймача GPS, з врахуванням даних СЗО, визначити
географічні координати місця першого впливу порушника на ЧЕ і зафіксувати час
впливу.
3. Виконати пункти один і два для другого впливу порушника на ЧЕ.
4. За допомогою приймача GPS визначити напрямок перетину кордону
порушником і курс руху порушника.
5. Розрахувати швидкість руху порушника.
6. Розрахувати за допомогою формули (2) відстань між ЧЕ і рубежем
прикриття.
7. Розрахувати протяжність рубежу прикриття по формулі (3).
8. Видати данні, необхідні для подальших дій прикордонних нарядів:
географічні координати рубежу прикриття; необхідну чисельність та швидкість
пересування групи реагування.
Примітка: географічні координати визначаються при застосуванні приймача GPS,
а чисельність групи реагування шляхом ділення протяжності рубежу прикриття на
протяжність ділянки, яку може прикрити одна людина.
Результатом застосування розглянутого алгоритму є вихідні дані, які враховують
сталі характеристики конкретного зразка СЗО і зміні, які пов’язані з розміщенням ЧЕ.
Проведені аналітичні розрахунки дозволили сформулювати наступні вимоги до
СЗО:
1. Чутливий елемент повинен бути стаціонарним, тобто забезпечувати
багаторазове використання.
2. Відношення протяжності до ширини встановлення СЧЕ не повинно
перевищувати чотирьох, тобто Dсп /d <4.
3. Загальна протяжність СЧЕ повинна в 2 - 2,5 рази перевищувати
протяжність рубежу блокування ДСП.
4. Похибка визначення дальності до місця впливу порушника повинна бути
не більше 25м.
Отже, із застосуванням результатів вирішення, розглянутих у роботі завдань,
обґрунтуємо загальну структуру перспективного СЗО. Основою реалізації нових
функціональних можливостей є визначення дальності до місця впливу порушника на ЧЕ,
отже, структура СЗО повинна включати схему визначення дальності. Встановлення ЧЕ
повинно здійснюватися при застосуванні приймача GPS, що дозволить визначити
географічні координати порушника в момент його впливу на ЧЕ і в подальшому
розрахувати такі характеристики як курс, швидкість руху порушника тощо. Отже, в
структурі СЗО повинен бути вбудований приймач GPS. Програмне забезпечення такого
приймача має бути адаптоване для визначення необхідних характеристик автоматично.
При забезпеченні СЗО прийомо-передавальною апаратурою можливе автоматичне
функціонування СЗО і загалом трансформацію структури сигналізаційного приладу у
сигналізаційну систему охорони кордону.
Підсумовуючи викладене, структура перспективного СЗО ЛД пропонується у
вигляді, що подано на рис. 3.

чутливий Схема Схема

елемент видачі сигналу визначення
тривога дальності

Схема електро- Приймач

живлення GPS

Схема Схема
управління узгодження

сигналізаційний засіб охорони

на прийомо-
передавач

Рис. 3. Структура перспективного СЗО

Слід зазначити, що структуру засобу також визначає тип ЧЕ, однією з технічних
вимог до якого є забезпечення електромагнітної сумісності роботи ДСП, при розміщенні
стаціонарних ЧЕ поблизу кабельних ліній, лінії електропередач, електростанцій, засобів
активного захисту, роботи під час грози, тоді безальтернативним рішенням при розробці
структурних СЗО є застосування волоконно-оптичної технології. Волоконно-оптичні
прилади абсолютно пасивні до електромагнітного випромінювання. Також більш
стабільно працюють волоконно-оптичні канали передачі сигналізаційної інформації ніж
електричні і радіоканали при змінах вологості, температури.
Зазначене стало причиною інтенсивного пошуку способів побудови структури
волоконно-оптичних СЗО [6-8]. Аналіз публікацій дозволяє стверджувати, що
проблематичними питаннями таких розробок є:
забезпечення визначення місця впливу порушника на ЧЕ;
забезпечення достатньої чутливості волоконно-оптичного ЧЕ;
використання у структурі СЗО волоконно-оптичних приладів.
Висновки. Таким чином, на основі розробленого нового способу визначення
координат місця впливу порушника на ЧЕ та обґрунтування вимог до перспективного
СЗО, у роботі формалізовано обґрунтування структури перспективного сигналізаційного
засобу охорони державного кордону, що, зокрема, обумовлює наступні висновки:
1. СЗО повинні забезпечувати визначення дальності до місця впливу порушника на
ЧЕ з похибкою не більше 25м;
2. ЧЕ СЗО має бути стаціонарним, тобто після впливу на нього порушника ЧЕ
повинен продовжити роботу у режимі виявлення наступного впливу;
3. ЧЕ на місцевості повинен розміщуватися вздовж рубежу охорони при
співвідношенні довжини до ширини його розміщення не більше чотирьох;
4. алгоритм реалізації нових функціональних можливостей СЗО забезпечується
застосуванням у його структурі GPS-приймача;
5. перспективним напрямком розробки структури СЗО ЛД є використання
волоконно-оптичних приладів.
Напрямком подальших досліджень є обґрунтування можливості фізичної
реалізації сигналізаційних засобів охорони, що відповідали б розглянутим тактико-
технічним вимогам та розробка структури перспективного волоконно-оптичного СЗО.

Література.
1. Лисий М.І., Міхєєв Б. М., Чесановський І. І. Обґрунтування вимог до засобів
системи технічного контролю за ділянками державного кордону України // Збірник
наукових праць №38. Ч.2.- Хмельницький: Видавництво НАДПСУ, 2007.-С.-61-63.
2. Дем'янюк С. М., Шинкарук О. М. Засоби сигналізаційного озброєння охорони
державного кордону. Ч. 1. Засоби сигналізаційного озброєння охорони локальних
дільниць: Офіційне видання. – Хмельницький: Видавництво АПВУ, 1997. – 64 с.
3. Лисий М.І., Михєєв Б.М. Шинкарук О.М. Сигналізаційний прилад обривного
типу. Пат. № 17484, G08B 13/02. Опуб. бюл. № 9, 2006.
4. Проводное обрывные средства обнаружения Краб-1. Техническое описание
БАКЖ. 425112.001.
5. Приймач GPS iFinder. Руководство пользователя. 2006.
6. Лисий М.І. Спосіб побудови структури волоконно-оптичного засобу охорони
об’єктів. Пат. №64924А, 7608В13/186. Опубл. бюл. №3, 2004.
7. Иванченко И., Красовский В. Розпределенные волоконно-оптические
системы для охраны периметра: перспективы технологи // Алгоритм безопасности. –
№ 4, 2003.
8. Введенский Б. С. Системы охраны периметров с воолоконно-оптическими
сенсорами // Специальная техника. – №4, 2004.

кандидат технічних наук М. Лисий