Docsity Medikamentozna Alergiya 1

Медикаментозна алергія
Медицина
Lwów University
27 pag.
Document shared on https://www.docsity.com/ru/medikamentozna-alergiya-1/9694559/

Downloaded by: anastasiya-starshikova (anastasia.starshykova@gmail.com)
Медикаментозна
алергія
Підготувала: Фізар Людмила

Медикаментозна алергія (МА) – це небажана реакція на ліки, яка
розвивається за імунними механізмами в результаті
гіперчутливості організму до лікарського препарату.
МА передбачає подальший високий ризик при повторному
використанні даного лікарського препарату і вимагає проведення
терапевтичних заходів, зміни дози лікарського препарату чи його
відміни.

Процес патологічної реакції на
медикамент складається із трьох
етапів:
1) перетворення медикаменту в
таку форму, яка може реагувати з
білками, для утворення гаптену;
2) кон'югація гаптену з білком або
іншою молекулою-носієм для
формування повного антигену;
3) розвиток імунної відповіді
організму на утворений комплекс
гаптен-носій.

Фактори ризику
1) Пов'язані із медикаментом:
• високі алергенні властивості конкретного препарату;
• його здатність активувати або модулювати ефекторні
системи;
• шляхи введення;
• доза і тривалість терапії;
2) Пов'язані із супутніми хворобами
• (бронхіальна астма; інфекція, викликана вірусом Епштейн-Барр,
цитомегаловірусом; порушення функції печінки; ВІЛ-інфекція/СНІД;
наявність хронічних інфекційних захворювань, які вимагають
частого застосування медикаментів; наявність мікозів шкіри,
слизових оболонок тощо), кистозний фіброз та інші хвороби,
зв’язані із підвищеним ризиком розвитку реакції на ліки у зв’язку із
частим їх застосуванням;
• дисфункція імунної відповіді, обумовлена хронічною інфекцією
(ендотоксини, суперантигени, суперносії; цитокіноподібна
активність патогенів; інігбування функцій комплементу)
3)Спрямованість лікування (вплив препаратів,
посилюючих або пригнічуючи ефекторні системи
організму);
4) Пов'язані із самим хворим:

• вік;
• стать (жінки більш чутливі, ніж чоловіки);
• обтяжена спадковість щодо алергічних хвороб;
• генетичні фактори – поліморфізм HLA-антигенів.

У якості АГ при МА можуть виступати практично будь
які ЛЗ, але серед них є ЛЗ з більш і менш вираженими
сенсибілізуючими властивостями.
Найчастіше МА викликають:
 антибіотики (серед них переважають бета-лактамні) –
40-50 %;
 сульфаніламіди (до 40 %);
 анальгетики (до 26 %);
 місцеві анестетики;
 препарати, які містять йод та бром;
 вакцини;
 сироватки;
 препарати вітамінів.

Перехресні алергічні реакції спостерігаються між:
1. Природними та напівсинтетичними пеніцилінами (бензилпеніцилін,

оксацилін, ампіцилін, амоксицилін та ін.).
2. Стрептоміцином та іншими аміноглікозидами (неоміцин,
канаміцин, гентаміцин, амікацин та ін.).
3. Цефалоспоринами і групою пеніциліну.
4. Тетрацикліном і його похідними (доксициклін та ін.).
5. Похідними фенотіазину і деякими антигістамінними препаратами
(хлорпромазин та його аналоги, прометазин).
6. Йодом та усіма йодовмісними препаратами (розчин Люголя,
йодовмісні рентгеноконтрастні засоби та ін.).
7. Тіаміном і кокарбоксилазою.
8. Барбітуратами та їх похідними (фенобарбіталом та ін.).
9. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби (НППЗ) та
деякі анальгезивні засоби (наприклад між препаратами піразолону
(метамізол натрію), ацетилсаліциловою кислотою та між
препаратами різних підгруп НППЗ).
10. Прокаїном, лідокаїном і сульфаніламідними похідними, натрію
аміносаліцилатом.
11. Похідними етилендіаміну (хлоропірамін та ін.) і теофіліном.
Механізми реакцій гіперчутливості
на ЛЗ

Клінічні особливості
медикаментозної алергії
• Алергічні прояви не нагадують фармакологічну дію ЛЗ.
• Виникають від мінімальної кількості ЛЗ (іноді це сліди
ЛЗ).
• Після першого контакту з ЛЗ має пройти період
сенсибілізації (3–5 днів) — для реакцій негайного типу за
участю IgE.
• При IgE-незалежних механізмах МА (цитотоксичні) за
участю IgG, IgM, компонентів системи комплементу та
клітин крові, а також Т-клітин — період сенсибілізації
може бути від декількох днів до декількох тижнів.
• МА виникає у вигляді класичних симптомів алергічних
захворювань.
• Алергічні симптоми повторюються при
послідовних/повторних введеннях ЛЗ-алергенів.

Клінічні прояви МА
• Системні реакції: анафілаксія, сироваткова хвороба, васкуліт,
медикаментозна лихоманка, аутоімунні захворювання, токсичний
епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса —
Джонсона і DRESS-синдром та цитопенія.
• Органні місцеві реакції: з переважним ураженням шкіри, органів
кровотворення та крові, дихальних шляхів, внутрішніх органів.

Синдром Лаєлла
Синдро́ м Лає́лла являє собою шкірно-вісцеральну
патологію, що характеризується інтенсивним
епідермальним відшаруванням і некрозом епідермісу з
утворенням великих пухирів та ерозій на шкірі та
слизових оболонках.

Алергічна реакція виникає переважно після застосування
антибіотиків, сульфаніламідних препаратів (у тому числі ко-
тримоксазолу), ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних
протизапальних препаратіви, барбітуратів, вітамінів та біологічно
активних добавок, протитуберкульозних препаратів,
рентгеноконтрастних препаратів.
Велика роль розвитку синдрому Лайелла відводиться генетично

обумовленої схильності організму до різних алергічних реакцій. В анамнезі
багатьох пацієнтів є вказівки на алергічні захворювання: алергічний риніт,
поліноз, алергічний контактний дерматит, екзему, бронхіальну астму та ін
У таких осіб через порушення механізмів знешкодження токсичних
продуктів обміну речовин відбувається поєднання введеної в організм
лікарської речовини з білком, який міститься у клітинах епідермісу. Це
речовина, що знову утворилася, і є антигеном при синдромі Лайелла.
Таким чином, імунна відповідь організму спрямована не тільки на введені
ліки, а й на шкіру хворого. Процес нагадує реакцію відторгнення
трансплантата, у якій за трансплантат імунна система приймає власну
шкіру пацієнта.

синдром Стівенса — Джонсона
Синдром Стівенса - Джонсона - гостре
токсико-алергічне захворювання,
основною характеристикою якого
виступають висипання на шкірі та
слизових оболонках. Цей синдром -
злоякісний тип ексудативної еритеми.

Точний механізм розвитку синдрому Стівенса-Джонсона та
токсичного епідермального некролізу невідомий; однак,
згідно з однією з теорій, вважається, що змінений
метаболізм лікарського препарату (наприклад, нездатність
виводити реактивні метаболіти) у деяких пацієнтів є
тригером цитотоксичної реакції в кератиноцитах на
антигени лікарських засобів, опосередкованої Т-клітинами.
CD8 + T-клітини були ідентифіковані як важливі медіатори в
утворенні пухирів.
В основі цих механізмів лежить відстрочена алергічна
реакція IV типу. Вона полягає в імунній відповіді на
комплекс, що складається з антигенів і антитіл.
Під час цих реакцій цитотоксичні Т-лімфоцити знищують
клітини шкіри. У нормі такі лімфоцити позбавляють організм
від пошкоджених клітин, наприклад, заражених вірусами,
або клітин пухлин.

Неалергічні реакції
(хибноалергічні)
Не мають імунологічних механізмів, але імітують алергічні симптоми (феномен мімікрїї).
Вони зазвичай пов’язані з неімунним виділенням гістаміну, брадикініну, активацією
комплементу, індукцією синтезу лейкотрієнів, що, у свою чергу, індукує бронхоспазм та
шкірні прояви.
До препаратів — лібераторів гістаміну належать:
• опіоїди;
• рентгеноконтрастні засоби;
• загальні анестетики й міорелаксанти (але більшість із них призводять до
імунозалежних реакцій — IgE-залежних);
• ненаркотичні анальгетики;
• плазмозамінники;
• білкові препарати;
• деякі антибіотики (поліміксин, граміцидин, ванкоміцин, цефалоспорини);
• місцеві анестетики;
• аденозинтрифосфат;
• спазмолітики (атропін, дротаверин);
• вітаміни групи В.
Основні відомості, які необхідно з’ясувати
у пацієнта при підозрі на МА:
• Детальний опис реакції
• Послідовність виникнення симптомів і їх тривалість:
- проведене лікування (під час реакції)
- результат
• Послідовність появи симптомів після введення ЛЗ
• Чи вводився підозрюваний ЛЗ раніше, ще до даного курсу
лікування?
• Як довго використовувався ЛЗ перед початком проявів побічної
реакції?
• Коли використання ЛЗ припинилося? Яким був ефект?
• Опис очевидців (пацієнт, родич, лікар)
• Чи є фотографія проявів зворотньої реакції?
• Захворювання, для лікування якого використовувався
підозрюваний ЛЗ,
тобто основне захворювання (яке може стати причиною виникнення
симптомів,
а не підозрюваний ЛЗ)
• Перелік ЛЗ, які приймалися під час виникнення побічної реакції
(включаючи ЛЗ, що регулярно застосовуються, а також ЛЗ, що
Для діагностики прихованої сенсибілізації потрібно
виявити:
1.Чи є у пацієнта алергічне захворювання.
2. Чи приймав пацієнт раніше даний ЛЗ, та чи були
реакції до нього.
3. Які ЛЗ пацієнт приймав довго або часто
(контрацептиви, седативні,
проносні, очні й носові краплі, стероїди та інші).
4. Чи було загострення основного захворювання,
висипу, свербіжу під час або після використання ЛЗ,
через який час вони виникли.
5. Чи були ускладнення під час використання
сироваток, вакцин.
6. Чи є у пацієнта грибкові захворювання.
7. Наявність професійного контакту з ЛЗ.
8. Наявність алергії в анамнезі (побутові, пилкові,
інсектні та
епідермальні алергени).
9. Харчова алергія в анамнезі.

Для верифікації прихованої, істинної та специфічної
алергії на ЛЗ проводяться:
• динамічне визначення триптази в сироватці крові;
• шкірні приктести та внутрішньошкірні тести;
• визначення в крові рівнів специфічних IgE на певні
ЛЗ або їх складники;
• провокаційні тести з конкретними ЛЗ в умовах
стаціонару з наявним реанімаційним обладнанням.

Шкірна проба уколом, так званий шкірний прик-тест, і
внутрішньошкірні проби підтверджують IgE-
опосередкований характер сенсибілізації; аплікаційні
проби (патч-тести) або відстрочені результати
внутрішньошкірних тестів — свідчать про сповільнене
реагування або Т- клітиннозалежний процес,
спрямований на конкретний ЛЗ. Однак усі результати
шкірних проб мають завжди інтерпретуватися в рамках
відповідних клінічних проявів.
Внутрішньошкірні тести частіше можуть викликати

системні алергічні реакції і, отже, мають виконуватися
лише після проведення шкірних прик-тестів досвідченим
персоналом в умовах стаціонару з обладнанням для
реанімації.
Сироваткова триптаза, серинова протеаза, що

вивільняється з тучних клітин, є єдиним на сьогодні
показником крові для діагностики гострих алергічних
реакцій.
Лікування
- глюкокортикостероїдна терапія (парентеральне введення), доза –
від 8 до
20 мг дексаметазону (у дітей 1-2 мг/кг за преднізолоном) в
залежності від
інтенсивності симптоматики;
- антигістамінні препарати ІІ, ІІІ покоління, добова доза від 5 до 20 мг
протягом
від 14 до 90 днів у залежності від інтенсивності симптоматики
(дезлоратадин,
левоцетиризин) (у дітей – стандартні вікові дози);
- антагоністи лейкотрієнових рецепторів (монтелукаст) 10 мг 1 раз
на добу (у
дітей – стандартні вікові дози);

- циклоспорин (за дуже чітко обмеженим показанням) в дозі
3 мг/кг
внутрішньовенно з послідовним переходом на пероральне
введення та
зниженням дози протягом 1-го місяця;
- топічне лікування уражених ділянок шкіри;
- топічне лікування уражених очей, носа, геніталій;
- інгаляційна терапія топічними та інгаляційними ГКС та бета-
2-агоністами при проявах МА у вигляді бронхоспазму
(флютиказон, будесонід в небулах в дозі від 500 до 4000 мкг
в залежності від ступеня тяжкості, сальбутамол в небулах в
дозі 2,5-5 мкг в залежності від ступеня тяжкості).

Дякую за
увагу!


Docsity Medikamentozna Alergiya 1

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

You might also like

Docsity Medikamentozna Alergiya 1

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Docsity Medikamentozna Alergiya 1

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Медикаментозна алергія

Document shared on https://www.docsity.com/ru/medikamentozna-alergiya-1/9694559/

Підготувала: Фізар Людмила

Document shared on https://www.docsity.com/ru/medikamentozna-alergiya-1/9694559/

Document shared on https://www.docsity.com/ru/medikamentozna-alergiya-1/9694559/

Document shared on https://www.docsity.com/ru/medikamentozna-alergiya-1/9694559/

4) Пов'язані із самим хворим:

Document shared on https://www.docsity.com/ru/medikamentozna-alergiya-1/9694559/

Document shared on https://www.docsity.com/ru/medikamentozna-alergiya-1/9694559/

1. Природними та напівсинтетичними пеніцилінами (бензилпеніцилін,

Document shared on https://www.docsity.com/ru/medikamentozna-alergiya-1/9694559/

Document shared on https://www.docsity.com/ru/medikamentozna-alergiya-1/9694559/

Document shared on https://www.docsity.com/ru/medikamentozna-alergiya-1/9694559/

Document shared on https://www.docsity.com/ru/medikamentozna-alergiya-1/9694559/

Велика роль розвитку синдрому Лайелла відводиться генетично

Document shared on https://www.docsity.com/ru/medikamentozna-alergiya-1/9694559/

Document shared on https://www.docsity.com/ru/medikamentozna-alergiya-1/9694559/

Document shared on https://www.docsity.com/ru/medikamentozna-alergiya-1/9694559/

До препаратів — лібераторів гістаміну належать:

Document shared on https://www.docsity.com/ru/medikamentozna-alergiya-1/9694559/

Document shared on https://www.docsity.com/ru/medikamentozna-alergiya-1/9694559/

Внутрішньошкірні тести частіше можуть викликати

Сироваткова триптаза, серинова протеаза, що

Document shared on https://www.docsity.com/ru/medikamentozna-alergiya-1/9694559/

Document shared on https://www.docsity.com/ru/medikamentozna-alergiya-1/9694559/

Document shared on https://www.docsity.com/ru/medikamentozna-alergiya-1/9694559/

You might also like