1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Український державний університет
імені М.П. ДРАГОМАНОВА
Навчально-науковий інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації

Допущено до захисту
«___» _________ 2024 р.
Протокол № _________
____________________
Курсова робота
на тему: «Організація колективної пізнавальної діяльності молодших школярів
у навчальному процесі засобом лепбука»
Студентки магістратури
спеціальності 013 «Початкова освіта»
Хмарук Олени Русланівни
Науковий керівник:
к.
Національна шкала_______________
Кількість балів:_____ Оцінка:
ECTS_____

Члени комісії: __________ _

(підпис)
(прізвище та ініціали)
__________ _
(підпис)
(прізвище та ініціали)
__________ __
(підпис)
(прізвище та ініціали)

м. Київ – 2024 рік

 2

ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1. Психологічні аспекти формування пізнавальної діяльності учнів молодшого

шкільного віку.
1.2. Особливості пізнавального розвитку дітей молодшого шкільного віку
1.3. Колективна форма навчання як фактор ефективності навчального процесу у
початковій школі

РОЗДІЛ ІІ. ЛЕПБУК ЯК ЗАСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Означення та структура лепбука
2.2 Мета та завдання створення лепбука
2.3 Переваги використання лепбука
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

ВСТУП
 3

Актуальність сучасної педагогічної практики визначається необхідністю

адаптації навчального процесу до індивідуальних особливостей учнів, зокрема
молодших школярів. Враховуючи активний розвиток технологій та зміни в
соціокультурному середовищі, педагогам стає важливою задачею знаходження
ефективних методів організації пізнавальної діяльності для наймолодших
учасників навчального процесу.

Сучасні підходи до викладання покликані забезпечити якісну підготовку

учнів, враховуючи їхні індивідуальні особливості та стимулюючи творчий
розвиток. У цьому контексті, використання інтерактивних методик та
технологій стає невід'ємною складовою педагогічного процесу.

Об'єктом дослідження є організація колективної пізнавальної діяльності

молодших школярів у навчальному процесі. У цьому контексті, важливим
інструментом стає лепбук – інтерактивна техніка, що поєднує в собі елементи
гри, творчості та навчання. Використання лепбука в процесі навчання може
сприяти формуванню в учнів креативності, самостійності та творчого
мислення.

Метою даної курсової роботи є вивчення можливостей та переваг

використання лепбука як засобу організації колективної пізнавальної діяльності
молодших школярів. Дослідження спрямоване на виявлення педагогічних
аспектів ефективного впровадження даного методу, а також аналіз впливу цієї
техніки на формування ключових компетенцій учнів.

У подальших розділах роботи буде розглянуто теоретичні аспекти

організації пізнавальної діяльності молодших школярів, вивчено основні
принципи та переваги використання лепбука у навчальному процесі, а також
запропоновано практичні рекомендації для ефективного впровадження цієї
техніки в роботу з молодшими школярами.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
 4

1.1.Психолого-педагогічні аспекти навчання молодших школярів

1 Л.В. Артемова справедливо зазначає: "Щоб навчання було легким і

бажаним, важливо пропонувати такий зміст знань, який дитина на даному етапі
розвитку своєї психіки може сприйняти найбільш оптимально - зацікавлено, з
найменшими труднощами" [1, с.7]. Тобто важливим є вплив пізнавального
інтересу на результативність навчання в початкових класах.

У психологічній і педагогічній літературі висвітлені результати

спеціальних досліджень, в яких розкривається роль інтересу в навчально-
виховному процесі (Н.М. Бібік, О.І. Киричук, Г.С.Костюк, Л.М. Проколієнко,
О.Я. Савченко, Н.Ф.Скрипниченко, О.В.Скрипниченко та ін.). Всі автори
надають винятково важливого значення інтересу до пізнання в процесі
шкільного навчання. Аналіз цих досліджень свідчить про необхідність
перегляду, уточнення та розширення наукових уявлень про визначальні
фактори навчальної успішності учнів початкових класів. Виховання активного
ставлення до знань, науки взагалі й до навчальної діяльності зокрема
неможливе без розвитку допитливості, потягу до знань, інтересу до пізнання.

Суворі, категоричні вимоги, покарання, адміністративні заходи безсилі,

якщо в дитини немає потреби навчатися, якщо пізнавальні діяльність для неї
позбавлена життєвого змісту.

Оскільки інтерес зумовлює загальну тенденцію звертати увагу на певні

об'єкти і явища навколишнього світу з метою їх пізнання або на виконання
певного виду діяльності, то він впливає на всі без винятку психічні процеси,
спрямовуючи їх у потрібне русло. Йдеться, насамперед, про увагу до об'єкта
інтересу, яка з фізіологічного погляду пояснюється виникненням у корі великих
півкуль головного мозку осередку оптимального збудження. Відомо, що в стані
зацікавленості дитина все засвоює швидко й ґрунтовно. Розумова діяльність під
впливом інтересу стає дедалі зосередженішою, з'являються роздуми, що
спонукають певні дії [ 6, с.48].
 5

Особливого значення це питання набуває в роботі зі старшими

дошкільниками, оскільки в дитини на шостому році життя формуються
підпорядкованість мотивів та навички навчальної діяльності. Окрім того,
старший дошкільний вік вважається перехідним, тому необхідне вивчення його
специфічних ознак, зокрема, особливостей формування пізнавальної активності
в дітей шостого року життя. Характеризуючи цей період, слід зазначити, що до
шести років дитина досягає високого рівня розвитку самостійної діяльності,
коло її пізнавальних інтересів розширюється. Поступово розвивається здатність
аналізувати й узагальнювати предмети та явища. У пізнавальній діяльності
особливого значення набувають наочно-образне й образне мислення, а також
творча уява. Передумовою цьому слугує розвиток сприймання, який
здійснюється за трьома основними напрямами: уявлення дітей про предмети,
явища та їх властивості розширюються й поглиблюються відповідно до
загальноприйнятих еталонів; способи використання предметів стають значно
точнішими й доцільнішими; ознайомлення з предметами набуває
систематизованості й послідовності. Таким чином, на кінець дошкільного
дитинства зростає осмисленість сприймання. Розвиток сприймання та наочно-
образного мислення забезпечує дитині розуміння властивостей предметів і
різних зв'язків між ними [2, c.156].

Досліджуючи розвиток дітей старшого дошкільного віку, необхідно

зазначити, що в шестилітньому віці найсуттєвіші зміни охоплюють різні
психічні сфери. Новоутворення у сфері особистості за правильних умов
виховання закономірно ведуть до позитивних зрушень у розвитку всіх
психічних процесів: сприймання, пам'яті, уяви, мислення тощо. Ці процеси в
старших дошкільників набирають довільного характеру, збагачуються за
змістом та вдосконалюються за своїми регулятивними функціями. Завдяки
залученню старших дошкільників до різних видів діяльності згідно з їх
схильностями та інтересами, в них формується вибіркове оцінне ставлення до
 6

тих видів, у яких вони найшвидше досягнуть успіху, тобто до суб'єктивно

значущих.

Якісна перебудова інтересів найінтенсивніше відбувається в періоди

переходу дитини з одного етапу онтогенезу на інший. Зміна інтересів, їх
якостей не нівелює певної стійкості найбільш значущих у кожному віковому
періоді ознак, які продовжують розвиватися, інтегруватись в інші на вищому
рівні. При цьому, за дослідженнями Н.М.Бібік, відбувається не тільки
розширення і поглиблення інтересів, а й їх диференціація, яка виражається в
появі комплексу домінуючих ознак. Встановлено, що інтерес обумовлює
навчальну діяльність в цілому, сприяє самовдосконаленню учнів [2,161].

Рис.1. Модель становлення навчальної успішності

1.2 Особливості пізнавального розвитку дітей молодшого шкільного

віку

Впродовж всього періоду молодшого шкільного віку відбуваються якісні

зміни в розвитку пізнавальних процесів.

Сприймання. Психологи зазначають, що сприймання молодших

школярів є достатньо розвиненим (притаманна висока гострота зору та слуху,
легка орієнтація у різноманітних формах та кольорах), проте ще слабо
диференційоване. Діти цього віку ще не вміють робити цілеспрямованого
аналізу результатів сприймання, вирізняти серед них головне, істотне, їх
сприйманню властива виражена емоційність. Включення школярів у процес
 7

учіння сприяє формуванню у них такого виду діяльності як спостережливість.

У процесі навчання забезпечується зростання швидкості перебігу процесів
сприймання, збільшення числа сприйнятих об’єктів, розширення обсягу їх
запам’ятовування. Якісні зміни у розвитку сприймань являють собою певні
перетворення структури сприйманні, як результат – зростання його
пізнавальної ефективності.

Поступово сприймання у молодших школярів стає більш довільним,

цілеспрямованим, категорійним процесом. Воно характеризується цілісністю,
емоційністю, яскравістю, вибірковістю.

Увага. У молодших школярів є нерозвиненою довільна увага. У них, як і

на попередньому віковому етапі домінує увага мимовільна, спрямована на нові,
яскраві об’єкти. Через слабкість гальмівних процесів увага характеризується
нестійкістю. Поступово увага молодших школярів стає довільною: спочатку
при виконанні завдань, поставлених дорослими, далі при реалізації самостійно
поставлених перед собою цілей; спочатку при контролі вчителя за діяльністю,
далі при контролі з боку однолітків та самоконтролі. У молодших школярів
зростає обсяг та стійкість уваги. Сприяють стійкості уваги: значущість
навчального матеріалу, інтерес до його змісту, доступність навчальних завдань,
вміння вчителя організовувати навчальну діяльність усіх учнів класу.

Уява. У молодшому шкільному віці у дітей багата, яскрава, бурхлива

відтворююча уява. Діти легко уявляють казкові країни, казкових героїв.
Особлива увага приділяється формуванню та розвитку творчої уяви. На основі
власного життєвого досвіду у дітей з’являються нові образи і діти переходять
на вищий щабель – від простого довільного комбінування переходять до
логічно обґрунтованої побудови нових образів. Вчитель для цього
використовує творчі завдання: придумати кінець казки чи оповідання, уявити
 8

місто через 100 років, описати життя на іншій планеті, описати картину чи
героя тощо.

Мислення. Під впливом навчання відбувається перехід від пізнання

зовнішньої сторони подій до пізнання їх сутності. Мислення молодших
школярів починає відображати істотні властивості та ознаки предметів та подій,
що дає можливість робити перші узагальнення, висновки, проводити перші
аналогії, будувати елементи умо-висновків. На цій основі починають
формуватися перші наукові поняття.

В цей період здійснюється перехід від наочно-образного, конкретного

мислення, притаманного дошкільнятам, до понятійного, науково-теоретичного
мислення. Молодші школярі вчаться визначати відомі їм поняття, виділяючи
загальні та істотні ознаки об’єктів, розв’язувати дедалі складніші пізнавальні та
практичні задачі, виражаючи результати в судженнях, поняттях, міркуваннях,
умо-висновках. Щодо особливостей аналізу (виділення елементів в цілому) та
синтезу (об’єднання елементів в одне ціле). Аналіз спочатку має переважно
практичний дієвий і образно-мовний характер. Діти поступово переходять від
елементарного аналізу, коли до уваги береться лише якась частина предмету, до
комплексного, прагнучи при цьому розглянути усі частини та властивості
пізнаваного предмету. Проте на цей час вони ще не вміють встановлювати
взаємозв’язків між ними. Об’єктом аналізу виступають предмети, явища,
процеси, вчинки людей, мовні явища.

У молодших школярів поступово аналіз пов’язується із синтезом, хоча

останній ще довго залишатиметься важкодоступним мислительним процесом.
Операції аналізу та синтезу поєднуються у порівнянні об’єктів, розвиток якого
значною мірою залежить від того, як часто вчитель дає завдання учням на
порівняння різних об’єктів, зіставлення, виокремлення подібних і відмінних
ознак. Під впливом вимог навчальної діяльності поступово вдосконалюються і
способи узагальнення. Вчитель повинен проводити спеціальну роботу,
спрямовану на формування у молодших школярів умінь групувати,
 9

класифікувати об’єкти, узагальнювати засвоєні знання і використовувати

результати цих узагальнень в нових пізнавальних і практичних ситуаціях.

Мовлення. Велику роль у психічному розвитку молодшого школяра

відіграє мовлення. На початок шкільного періоду розвитку дитина вже володіє
певним словниковим запасом і мовною граматикою. Новим у формування
мовлення є свідоме вживання різних форм слова, оволодіння письмовим
мовленням, збагачення внутрішнього мовлення.

Велике вплив на розвиток мовлення загалом справляє оволодіння

письмовим мовленням. Оскільки письмове мовлення позбавлене жестів,
інтонації, то вона має бути більш розгорнутою. Проте для молодшого школяра
перехід внутрішнього мовлення у письмове на перших порах є важким.
Письмове мовлення у дітей є біднішим у порівнянні з усним. Аж на кінець 3 (4)
класу письмове мовлення за своєю морфологічною структурою не поступається
усному, а деякою мірою навіть випереджає її, набуваючи форми літературного
мовлення (більше іменників, прикметників, менше займенників та
сполучників). Збільшується кількість слів та речень у письмових роботах,
зростає швидкість письма, підвищується його якість. Важливим показником
успіхів дитини в оволодінні мовленням є мовчазне читання, що пов’язане з
розвитком внутрішнього мовлення.

Пам’ять. Пам’ять молодших школярів розвивається перш за все у

напрямку посилення її довільності, зростання можливостей свідомого
управління нею та збільшення обсягу смислової, словесно-логічної пам’яті.
Значно зростає довільне запам’ятовування і довільне відтворення матеріалу.
При цьому діти використовують найпростіші способи довільного
запам’ятовування і відтворення (переказування). Їм важко переказувати з
використанням готового плану, групувати матеріал за смислом. Поряд з
розвитком довільної пам’яті розвивається і мимовільне запам’ятовування,
набуваючи нових якісних особливостей. У молодшому шкільному віці зростає
продуктивність, міцність і точність запам’ятовування навчального матеріалу.
 10

Під впливом навчання формується логічна пам’ять. При цьому саме від вчителя
залежить її ефективність. Єдиний правильний шлях – спочатку забезпечити
розуміння (аналіз, порівняння) навчального матеріалу, а вже потім –
заучування.

1.3. Колективна форма навчання як фактор ефективності

навчального процесу у початковій школі

Досвід свідчить, що колективне навчання має багато переваг. По-перше,

воно допомагає учням розібратися, що саме їм потрібно, щоб знайти рішення
або взяти участь у творчій роботі, і для цього їм не обов'язково знати всі
відповіді або бути фахівцями. У невеликих групах вони вчаться думати й
говорити про те, що вивчають. Колективне навчання покращує творче й
критичне мислення, учить самооцінці та повазі до своїх товаришів. Ще одна
перевага колективного навчання полягає у взаємодії учнів один з одним. Для
них стане далеким дух суперництва, їм більш не захочеться «побити» кого-
небудь кращим знанням предмета, а навпаки, вони будуть схильні допомогти
своїм товаришам, і не тільки в навчанні [37].

Проведені в США дослідження свідчать, що в змішаних групах учні із

середніми та слабкими здібностями при колективному навчанні можуть досягти
позитивних результатів у навчанні. Під час традиційного навчального змагання
й індивідуалізмі цього досягти не можна. Водночас встигаючі учні в разі
використання колективного методу навчання вчаться також добре, як і при
традиційному, заснованому на змаганні й індивідуалізмі.

Колективне навчання буде найефективнішим, якщо кожен учень класу

буде поділяти почуття відповідальності лідера за клас, практикуватися в
колективній роботі й одержувати індивідуальну оцінку. Ефективній
колективній роботі також сприяють добре продумані ролі для кожного учня,
щоб він знав, чого саме від нього чекають товариші та вчитель, відчував
відповідальність не тільки за себе, а й за інших [16].
 11

Незважаючи на те, що колективне навчання може бути надзвичайно

ефективним, особливо під час вивчення питань географічного й екологічного
характеру, це зовсім не означає відмову від інших методів навчання.
Наприклад, змагання «Я виграю, ти програєш» може сподобатись учням,
оскільки вони матимуть можливість розвивати здатність самостійно вирішувати
поставлені перед ними завдання. Але в основному рекомендується
застосовувати стратегію колективного навчання, гармонійно включаючи
змагання і самостійне вивчення матеріалу в структуру домінуючої навчальної
стратегії.

Під час розробки уроків з природи й екології можна використовувати

запропоновані стратегії (методи), що, як показують дослідження, зроблять
процес різноманітним і якісним. Застосовуючи на практиці стратегії, ви навчите
учнів колективній роботі, критичному мисленню, що обов'язково стане в нагоді
їм у подальшому житті, а також умінню правильно оцінювати себе й вірити у
свої сили.

«Мозковий штурм» Мета «мозкового штурму» полягає в тому, щоб

зібрати якнайбільше ідей, що стосуються якоїсь проблеми, від усіх учасників
уроку за обмежений час. Після презентації проблеми учасники називають ідеї,
фрази або слова, пов'язані з цією проблемою. Усі вони записуються на дошці
або великому аркуші паперу в порядку надходження без обговорення, запитань
чи коментарів. Перелік ідей використовується потім у подальшій роботі, що
може проходити у формі дискусії з розподілом висловлених ідей у групи, з
виділенням одних і відкиданням інших.

Цей метод дає змогу вчителю не переказувати відомі істини, а приділити

увагу новому матеріалу, а учням — вільно висловлювати ідеї й створити
почуття відсутності цензурних обмежень. Також «мозковий штурм можна
використовувати й на уроках узагальнюючого повторення.
 12

«Дискусія в групі». Дискусія — загальновідомий метод, що

використовується як правило в комбінації з іншими відомими метолами.
Дискусія у великій групі корисна для вивчення досвіду всіх учнів і дає змогу
всім присутнім зробити висновки. Учитель має заохочувати всіх до рівної
участі в дискусії [23].

Проте відомо, що під час дискусії учні хочуть висловити свою думку, і
при цьому всі одночасно. Створюється гамір. Тому на самому початку уроку
або перед початком дискусії пропонується розглянути й обговорити деякі
правила роботи в класі (цю ідею запропонували Девід і Роджер Джонсони,
дослідники в галузі педагогіки й освіти університету Міннесоти).

Правила записують на дошці або аркуші паперу й повторюють на початку

кожного уроку різноманітними засобами. Наприклад, можна показати правило
пантомімою, рядком з пісеньки тощо.

Учні молодшого шкільного віку пропонують прості правила:

• не перебивати;

• не викрикувати;

• дати можливість висловитися іншим;

• правило «піднесеної руки» та ін.

У старшокласників правила для дискусії можуть бути такі:

• я буду намагатися не просто перемогти в суперечці, а прийти до

найбільш правильного рішення;

• я постараюся залучити до участі в обговоренні всіх своїх однокласників;

• я буду терпляче вислуховувати думки інших, навіть якщо не буду з

ними згоден;

• я зміню свою точку зору, коли побачу, що змушений зробити це.

 13

Під час обговорення складних питань, зокрема природничих і

екологічних, учні розвивають такі здібності:

■ спілкуватися;

■ засвоювати й інтерпретувати інформацію;

■ бачити різницю між думкою і фактом;

■ шанувати думки й погляди інших людей;

■ злагоджено працювати зі своїми однолітками;

■ робити логічні висновки;

■ глибше розуміти предмет обговорення;

■ приймати найефективніші рішення;

■ розглядати предмет з різних точок зору;

■ продуктивно брати участь у процесі розв'язання проблеми.

„Обговорення великою групою”

Це метод, коли вся група обговорює ідеї або події, що стосуються певної
теми.

Ключем ефективності обговорення великою групою є те, як учитель

ставить запитання. Потрібно уникати запитань, на які можна відповісти «так»
або «ні». Запитання повинні починатися словами «як», «чому», «який».

Те, як учитель реагує на запитання і коментар є вирішальним у створенні

атмосфери уроку. Увага, подяка за запитання і висловлення, делікатність
стимулюють учнів продовжувати ділитися цінною інформацією.

Не можна дозволяти будь-кому домінувати над великою групою під час

дискусії.
 14

Більшість завдань і вправ виконується в малих групах або парах.

Пояснюється не тим, що молодші школярі легше висловитися в невеличкій
групі, бо почувають себе комфортніше. Робота в малих групах дає змогу
заощадити час, оскільки немає необхідності вислуховувати кожну людину у
великій групі.

Розподіл по групах здійснюється різноманітними способами — це може

бути постійна група протягом усього уроку або різні групи для кожної вправи
[25].

„Обговорення в малих групах”. У цьому навчальному процесі беруть

участь 3 - 6 чоловік, щоб вирішити ті або інші питання, або обговорити
проблеми й знайти її розв'язання або оцінити ідеї. Ідеї можуть бути висловлені
під час рольової гри або «мозкового штурму».

Невелика група дає широкі можливості для роботи. Використовуючи цю

методику, можна кожному учню дати можливість вільно вибрати свій ритм.

Дискусія в малій групі стимулює роботу командою. Висловлення власних

думок додає впевненості учням, учить аналізувати реальні ситуації, прищеплює
вміння слухати і взаємодіяти з іншими, показує різноманіття можливих
розв'язань проблеми.

«Рольова гра (або психодрама)». Метод групової дискусії, коли учні

грають ролі, моделюють ситуації, що мають велике значення для них. Мета
рольової гри — висловити ставлення до конкретної ситуації, набратися досвіду
шляхом гри. Цей метод дуже важливий в екологічному вихованні, тому що учні
можуть уявити себе на місці рослин, тварин або будь-яких неживих предметів,
що потребують допомоги. Розглядаються різноманітні ситуації в
навколишньому середовищі, екологічні проблеми.

Проективне малювання (творча робота) Допоміжний метод групової

роботи, що дає змогу проявити свою творчість і фантазію під час обговорення
різноманітних питань, зокрема й природничих. Учням пропонують завдання:
 15

використовуючи вирізки з газет, часописів, свої малюнки, створити «колаж» на

тему «Джерела забруднення повітря (води)», а також інші завдання.

«Психогімнастика». Допоміжний метод роботи в групі, при якому

учасники виявляють себе і спілкуються без допомоги СЛІВ. Психогімнастика
передбачає таку мету: допомогти коригувати неадекватні емоції, дає змогу для
інтерпретації й налагодження зворотного зв'язку, інформацію для взаємодії в
групі.

«Дебати». Можуть допомогти з'ясувати ставлення до конкретних проблем

і дати змогу передбачати реальну перспективу. Як форму можна
використовувати дебати «акваріум» і «теледебати».

«Коло». Вправа, під час проведення якої кожний має змогу сказати щось
дуже швидко по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свої думки
чи позицію. «Коло» корисне для швидкого дослідження того, як клас або кожен
учень окремо засвоює матеріал, шо вивчається.

«Круглий стіл». Метод роботи як у великій, так і малій групах, коли один
аркуш паперу й олівець передаються по колу. Наприклад, один учень записує
ідею, потім передає аркуш іншому. Учні можуть користуватися кольоровими
олівцями або фломастерами.

«Кути». Метод, що дає учням можливість вибирати й обговорювати

варіанти теми. Щоб полегшити роботу, плакати, на яких перераховані різні
аспекти теми, розміщують у різних кутах класу. Потім кожний учень вибирає
окремий аспект відповіді й переходить у відповідний кут.

«Ігри й розминки». Корисні для ослаблення монотонності, збудження

активності учнів і спонукання їх до подальшої роботи. Ігри й розминки
підвищують значення основної вправи легким і невимушеним шляхом.

Як же на практиці здійснити інтерактивне навчання? Необхідно

зауважити, що найважливішою умовою для цього є особистий досвід участі в
 16

тренінгах з інтерактиву. Іншими словами, освоєння вчителем активних методів

і прийомів навчання просто неможливе без безпосереднього включення в ті або
інші форми. Можна прочитати гори літератури про активні методи навчання,
але навчитися їм можна тільки шляхом особистої участі в грі, мозковому
штурмі або дискусії. Тим педагогам, хто вирішить працювати з інтерактивними
технологіями, варто знати деякі правила.

Правило перше. До роботи мають залучатися тією чи іншою мірою всі

учні [36].

Правило друге. Треба подбати про психологічну підготовку учнів. Не всі,

учні що прийшли на урок, психологічно готові до безпосереднього включення
до тієї чи іншої форми роботи. Виявляються скутість, традиційність поведінки.
У зв'язку з цим корисні розминки, постійне заохочення учнів до активної участі
в роботі, надання можливостей для самореалізації.

Правило третє. Кількість тих, хто навчається технології інтерактиву, не

повинна перевищувати ЗО чоловік (краще до 20). Тільки за цієї умови можлива
продуктивна робота в малих групах. Адже важливо, щоб кожен був почутий.

Правило четверте. Приміщення для роботи має бути підготовлене з таким

розрахунком, щоб учням було легко пересідати для роботи у великих і малих
групах. Добре, якщо заздалегідь будуть підготовлені матеріали, необхідні для
творчої роботи.

Правило п'яте. Будьте уважні до питань процедури й регламенту. Про них

треба домовитися із самого початку й не порушувати їх.

Правило шосте. Розподіляти учнів на групи слід на основі добровільності.

Якщо цього з якихось причин не можна зробити, потім доречно скористатися
принципом випадкового вибору.
 17

РОЗДІЛ ІІ. ЛЕПБУК ЯК ЗАСІБ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Означення та структура лепбука
Важливим аспектом освіти є формування в дитини здатності навчатися
самостійно. Педагог має навчити дитину ставити перед собою мету і завдання,
знаходити способи їх вирішення, а головне, відшукувати потрібне серед
величезної кількості джерел інформації. Сучасна дитина потребує не стільки
багато знати, скільки послідовно та доказово мислити, виявляти розумову
активність. Зміст і методи навчання молодших школярів спрямовані на
розвиток уваги, пам’яті, творчої уяви, на вироблення вміння порівнювати,
виділяти характерні властивості предметів, узагальнювати їх за певною
ознакою, отримувати задоволення від знайденого рішення. Коли діти самі діють
з об’єктами, вони краще пізнають навколишній світ, тому пріоритет у роботі з
молодшими учнями слід віддавати практичним методам навчання. У зв’язку з
цим перед педагогами стоїть завдання пошуку нових, нестандартних форм
взаємодії з вихованцями. Одна з них - метод Lарbоок. Він досить популярний
на уроках у європейських та американських учителів. У сучасній українській
школі лепбук тільки-но набуває поширення. І прихильників лепбуку дедалі
більшає! Адже в такий спосіб можна опановувати нові знання, у яскравих
формах творчо структуруючи нову інформацію.

Лепбук - сучасний спосіб організації навчальної діяльності з молодшими

школярами. Це гра, творчість, пізнання та дослідження нового, повторення й
закріплення вивчення, систематизація знань і просто цікава форма навчання.

Лепбук у дослівному перекладі з англійської - «наколінна книга».

Сучасний лепбук - багатофункціональна папка-складанка, що містить безліч
наклеєних картинок, стандартних кишеньок, кишеньок-гармошок, вкладок,
об’ємних аплікацій, дверцят і віконець, що відкриваються, та інших видів
різноманітного дидактичного матеріалу за темою лепбука (див. Додаток).
 18

Фактично лепбук - це яскраво оформлений і чітко структурований

тематичний посібник, що відповідає віковим особливостям дітей. Лепбук має
особливість - згортатися і займати мінімум місця для зберігання та
розгортатися в об’ємну папку для роботи групи дітей одночасно. Лепбуки не
мають чітко визначених розмірів. Найчастіше їх створюють у форматі А4 у
згорнутому вигляді та у форматі А3 - у розгорнутому вигляді. Такі розміри
зручні для самостійної роботи дитини з лепбуком: тримати його в руках, писати
і виконувати завдання в ньому, а після занять поставити папку на полицю або
покласти в портфель. Отже, лепбуки можна створювати різного розміру, різної
форми та пристосовувати для власної методичної мети: навчити, розширити,
закріпити, узагальнити.

Виготовлення лепбуку - спільна діяльність педагога та школярів, під час

якої діти запам’ятовують важливу інформацію. Цьому передують тематичні
заняття та ігри, спостереження, обговорення й бесіди на певні теми. Робота над
створенням лепбуку вчить молодших школярів обробляти та систематизувати
інформацію, допомагає краще її запам’ятати. Крім цього, у них розвиваються
творчі здібності і підтримується інтерес до навчання.

Лепбуки можна створювати як індивідуально, так і в парі чи групі. У разі

роботи з групою дітей можливі два варіанти: вчитель розподіляє завдання між
учнями, і вони всі разом збирають і заповнюють одну папку. Або вчитель
показує майстер-клас, а кожна група з його допомогою створює свій екземпляр
папки.

Основна цінність такого дидактичного засобу полягає в тому, що в

створенні лепбука велику участь бере сама дитина. їй надається повна свобода
в оформленні своєї книжки - будь-які її ідеї тільки вітаються. Лепбук можна
використовувати для будь-яких освітніх занять.
 19

Лепбук - це навчальний посібник, тому його зміст має відповідати певним

вимогам. Робота над створенням лепбука аналогічна роботі над проектом і
проходить у певній послідовності:

✵ вибір теми;

✵ визначення, що вже відомо по темі, складання плану пошуку нової

інформації;

✵ опрацювання макету книги;

✵ вивчення теми, підбір матеріалу та оформлення лепбука.

Головна умова - вся інформація, зібрана в лепбуку, повинна відповідати

певній темі. Весь матеріал, який дитина повинна засвоїти, подається у вигляді
малюнків, невеликих текстів, схем, графіків, віршиків, ігор тощо.

Основа лепбуку створюється педагогом і доповнюється, вдосконалюється

разом з дітьми, тоді вони запам’ятовують інформацію. У ході роботи з
тематичним матеріалом школярі проводять спостереження, виконують
завдання, вивчають і закріплюють інформацію. Згодом, маючи під рукою
готову тематичну папку, можуть освіжити знання з тієї чи іншої теми.

Залежно від призначення можуть виготовлятися лепбуки:

✵ навчальні;

✵ ігрові;

✵ вітальні;

✵ святкові;

✵ автобіографічні (папка-звіт про якусь важливу подію в дозвіллі).

Лепбук можна зробити у формі стандартної книжки з двома розворотами,

папки з 3-5 розворотами, книжки-гармошки, фігурної папки, шафки, скриньки,
 20

будиночка тощо. Його особлива «родзинка» - безліч кишеньок з дидактичним

матеріалом. У такі кишеньки складаються предметні картинки, картки із
завданнями до гри тощо.

Лепбуки допомагають швидко й ефективно засвоїти нову інформацію і

закріпити вивчене в цікаво-ігровій формі. Ці тематичні посібники мають
яскраве оформлення, чітку структуру і в ідеалі розробляються спеціально під
конкретну дитину з її рівнем знань.
Для виготовлення лепбука знадобляться такі матеріали:

✵ картон-основа (картонна папка або аркуш цупкого паперу формату

А3/А4);

✵ папір (білий, кольоровий, для скрапбукінгу, з різними кольорами та

текстурами);

✵ ручки, олівці, фломастери, фарби;

✵ звичайні та фігурні ножиці;

✵ клей та/або двосторонній скотч;

✵ степлер;

✵ декоративні елементи в разі потреби (ґудзики, намистинки, лелітки,

підвіски, природні матеріали, наклейки, вирізані з журналів тематичні картинки
тощо)

Сенс лепбуку полягає в тому, щоб не лише структурувати інформацію, а

й зробити це у яскравий спосіб. Чим більше складових, тим більш
інформативною є тека, а завдяки різнобарвній візуалізації зміст навчального
матеріалу краще запам’ятовується.

Готові тематичні шаблони для лепбуків і кишеньки для них можна знайти
в мережі інтернет, проте краще спробувати створити щось своє, оригінальне.
 21

Роботу над лепбуком варто розпочати із створення основи тематичної папки. Є

три основних варіанти: базовий, базовий з додаванням 1-2 розширень і
здвоєний базовий. Виготовлення таких основ - див. мал. 23.

Шаблони бажано виготовляти так, щоб можна було їх включати в

структуру уроків впродовж навчального року. З одним і тим самим шаблоном
можна пояснювати різні теми, виконувати тематичні вправи, проводити рольові
ігри.

Для кожного віку є свій шаблон. Потрібно враховувати, що діти в 1-2

класах ще не вміють писати й читати, вони лише вчаться. Тому для них краще
підійдуть шаблони з великою кількістю картинок і текстом з пунктирними
лініями. їм буде цікаво, і вони легко все заповнять. Діти 7-8 років уже можуть
цілком самостійно придумувати та створювати власні лепбуки.
Лепбук допомагає школярам за їхнім бажанням дібрати інформацію з теми, що
вивчається, і краще зрозуміти та запам’ятати матеріал (особливо, якщо є діти-
візуали). Це чудовий спосіб для повторення вивченого. У будь-який зручний
час діти розгортають лепбук і охоче повторюють опанований матеріал,
розглядаючи зроблену власноруч книжечку. Школярі вчаться самостійно
збирати і систематизувати інформацію. Приклади тем, які можна
використовувати на уроках у початкових класах:
 22

«Мій розпорядок дня»;

«Мій улюблений вид спорту»;

«Моя адреса»;

«Моя країна - Україна»;

«Нежива природа»;

«Жива природа»;

«Тварини мого краю»;

«Пори року"» та багато ін.

Створення лепбука може бути ще й формою представлення підсумків

проекту або завершення вивчення теми.

Звісно, лепбук не панацея для того, щоб зробити навчання захопливим

процесом винятково для всіх, бо успіх залежить від учительської манери
викладання. Проте залучення таких форм роботи дозволяє виховувати творчу
особистість, процес навчання для якої є активним та усвідомленим.

2.2 Мета та завдання створення лепбука

Побудова навчальної діяльності на основі взаємодії дорослих з дітьми,
орієнтованої на інтереси і можливості кожної дитини. Розвиток допитливості,
пізнавальної мотивації та навчальної активності. Розвиток уяви, творчої ініціативи,
можливість вибору дітьми матеріалів, видів роботи, учасників спільної діяльності.
Створення умов для участі батьків у спільній навчальній діяльності.
Використання лепбуків у навчальному процесі особливо актуальне в умовах
впровадження Нової української школи. Такий метод дозволяє здійснювати
навчання у ігровій формі і має наступні переваги:
- учень має можливість по своєму бажанню організувати інформацію з
теми, що вивчається і краще зрозуміти і запам'ятати матеріал. Це особливо
допомагає у навчанні дітям - візуалам.
 23

- при необхідності можна повторити вивчене у будь-який зручний час.

Просто відкрити лепбук і переглянути зроблену своїми ж руками книжку.
- такий спосіб навчання дозволяє напрацьовувати навичку самостійного
збору, відокремлення та систематизації інформації. Таке вміння особливо важливе
для людей сучасного інформаційного суспільства.
- якщо лепбук виконується сумісно у групі, такий метод навчання сприяє
розвитку комунікаційних навичок, командної взаємодії тощо.
Побудова навчальної діяльності на основі взаємодії дорослих з дітьми,
орієнтованої на інтереси і можливості кожної дитини.
 Розвиток допитливості, пізнавальної мотивації та навчальної активності.
 Розвиток уяви, творчої ініціативи, у тому числі мовленнєвої.
 Можливість вибору дітьми матеріалів, видів роботи, учасників спільної
діяльності.
 Створення умов для участі батьків у спільній навчальній діяльності.
Навчальні:
 Закріплення набутих знань з певної тематики.
 Розвиток партнерських взаємин з дорослим і дітьми.
 Розвиток умінь в узагальнювати, систематизувати інформацію.
 Поповнення і систематизація знань дітей, шляхом залучення їх в ігрові,
пізнавально-розвиваючі заняття.
 Вчити класифікувати, узагальнювати та робити висновок.
 Формування основ безпечної поведінки в побуті, соціумі, природі.
 Надання кваліфікованої консультативної та практичної допомоги
батькам.
Розвиваючі:
 Розвивати дитячу самостійність та і ініціативність.
 Розвивати пізнавальні та інтелектуальні здібності дітей.
 Розвивати пам'ять, увагу, мислення, уяву.
Виховні:
 Виховувати організованість у спільній діяльності.
 24

 Виховувати дружелюбність.
Завдання
Навчальні:
1. Закріплення набутих знань з певної тематики.
2. Розвиток партнерських взаємин з дорослими і дітьми.
3. Розвиток умінь узагальнювати, систематизувати інформацію.
4. Поповнення і систематизація знань дітей, шляхом залучення їх в ігрові,
пізнавально – розвиваючі заняття.
5. Вчити робити висновки, класифікувати та узагальнювати.
6. Формування основ безпечної поведінки в побуті, соціумі, природі.
7. Надання кваліфікованої консультативної та практичної допомоги
батькам.
Виходячи з компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій,
виготовлення лепбука передбачає формування допитливості, прагнення шукати і
пропонувати нові ідеї, спостерігати та досліджувати. Згідно з культурною
компетентністю, діти залучаються до різних видів мистецької творчості, зокрема
образотворчої, шляхом розкриття і розвитку природних здібностей, творчого
вираження особистості.
2.3 Переваги використання лепбука

 Допомагає за власним бажанням організувати отриману

інформацію з вивченої теми.
 Сприяє кращому розумінню та запам'ятовуванню матеріалу.
 Зручний спосіб повторення та узагальнення вивченого.
 Дитина вчиться самостійно аналізувати та робити висновки.
 Лепбукможна створити на будь-яку тему.
 Створення лепбука є одним з видів спільної діяльності дорослого і
дітей. Він може бути ще й формою презентації підсумків проекту або
тематичного тижня.
 25

 Дитина вчиться самостійно обирати та впорядковувати інформацію,

яку вона додасть у лепбук.
 Дитина більш зацікавлена у навчанні, коли воно «оживає», до нього
можна торкнутись.
 Виготовляти лепбук можна індивідуально або групою, обираючи
посильні завдання для кожної дитини.
 Лепбук добре підходить для занять в групах, де одночасно
навчаються діти різних вікових груп.
 До виготовлення лепбуків можна залучати батьків, що сприятиме
глибшій співпраці школи та родини.
 Врешті-решт - це просто цікаво!

Єдиний «недолік»: для виготовлення лепбука потрібен час,

фантазія, зусилля та відсутність ліні.
 26

ВИСНОВКИ

Організація колективної пізнавальної діяльності молодших школярів у

навчальному процесі засобом лепбука" вказують на значущі переваги та
перспективи використання цього методу в освітній практиці:

Стимулювання творчості та індивідуалізація. Лепбук, як інструмент,

дозволяє молодшим школярам виражати свою творчість та індивідуальний
підхід до навчання, що сприяє розвитку їхніх унікальних здібностей.

Активне вивчення та взаємодія. Використання лепбука активізує процес

навчання, залучаючи учнів до більш активної участі в засвоєнні матеріалу.
Групова взаємодія сприяє обміну знаннями та розвитку соціальних навичок.

Інтеграція та розширення знань. Лепбуки можуть бути успішно

використані в різних предметах, що сприяє інтегрованому та комплексному
розвитку учнів, а також розширенню їхніх знань у різних галузях.

Розвиток комунікативних навичок. Групова робота над лепбуками сприяє

розвитку навичок співпраці, комунікації та взаєморозуміння серед учнів.

Підвищення інтересу до навчання. Інтерактивний та творчий характер

лепбуків робить навчання цікавим та захоплюючим, що може стимулювати
бажання учнів долучатися до процесу.

Оцінювання якості та прогресу. Встановлення чітких критеріїв

оцінювання лепбуків дозволяє об'єктивно визначити рівень досягнень учнів та
визначити їхній прогрес у навчанні.

В цілому, використання лепбука як інструменту для колективної

пізнавальної діяльності молодших школярів в навчальному процесі може бути
вдалим підходом для розвитку комплексних навичок та позитивного ставлення
до навчання.

Використання лепбука є ефективним в навчальній діяльності. Його

використання сприяє кращому розумінню та запам’ятовуванню матеріалу.
 27

Лепбук є одним із видів спільної діяльності дорослого і дітей, який зацікавлює і

привчає учнів злагоджено, поважаючи один одного працювати в групі.
Створення лепбука дозволяє дітям бути учасниками всього процесу, на будь
якому з його етапів.

Загалом, лепбук – це:

 нова, універсальна форма організації освітньої діяльності для

розвитку пізнавальної активності, креативності та самостійності
молодших школярів в умовах сучасної освіти;
 новітній спосіб систематизації та узагальнення знань;
 універсальний засіб реалізації ключових компетентностей Нової
української школи.
 28

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Вікова психологія /За ред. Г. С. Костюка. – К., 1976.

2. Вікова та педагогічна психологія: навч. Посіб. /О. В. Скрипченко.,

Л. В. Волинська, З. В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.

3. Возрастная и педагогическая психология /Под ред. М. В. Гамезо, М.

В. Матюхиной и др. – М., 1984.

4. Возрастная и педагогическая психология /Под ред. А. В.

Петровского. – М., 1979.

5. Галян С. А. Лепбук в початковій школі. «Моя країна –

Україна»: Методичні вказівки. смт Стара Вижівка, 2022. с. 29.

6. Задесенець М. П. Вікові особливості розвитку дітей і формування їх

особистості. – К., 1978.

7. Крутецкий В. А. Психология обучения и воспитания школьников. –

М., 1976.

8. Кулагина И. Ю. Возрастная психология. – М., 1996.8. Мир детства.

Младший школьник. –М, 1988.

Інтернет ресурси

9. «А. В. Іванченко Розвиток пізнавальної активності в

молодших школярів засобами ігрових технологій»- URL-
https://vseosvita.ua/library/embed/0027vz-198c.docx.html.
10. «Лепбук як новітній спосіб організації навчальної діяльності»
- URL-https://nuschool.eu/lessons/world/1-2klas/18.html.
11. «Лепбук»- URL- https://naurok.com.ua/lepbuk---kursova-robota-
109524.html.
 29

12. «Методика викладання профілактичних програм» - URL-

http://multycourse.com.ua/ua/page/19/69.
13. «Створення тематичного лепбука» -
URL-https://vseosvita.ua/library/embed/01007pn2-f8b3.docx.html.
14. «Організація колективної пізнавальної діяльності школярів у
навчальному процесі початкової школи» -
URL-https://ua-referat.com/%D0%9E%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD
%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%BA
%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA
%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BF
%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%BB
%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%B4%D1%96%D1%8F
%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_
%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F
%D1%80%D1%96%D0%B2_%D1%83_%D0%BD
%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD
%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE
%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96_%D0%BF%D0%BE
%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE
%D1%97_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8.
15. «Розвиток пізнавальної активності молодших школярів як
один з аспектів реалізації компетентністно-орієнтованого підходу на
уроках» - URL-https://naurok.com.ua/kursova-robota-na-temu-rozvitok-
piznavalno-aktivnosti-molodshih-shkolyariv-34858.html.